Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 911/2088/14 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Орендні правовідносини.
Надіслано для оприлюднення: 03.07.2015. Зареєстровано: 05.07.2015. Забезпечено надання загального доступу: 07.07.2015.
Дата набрання законної сили: 03.07.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1           (044) 230-06-58 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"03" липня 2015 р.           Справа№ 911/2088/14
		Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:          Ткаченка Б.О.
		суддів:            Пашкіної С.А. 
		          Синиці  О.Ф. 
		За участю секретаря судового засідання Ворони В.В.
		 
		представників сторін:
		від прокуратури -           Нестеренко Є.І., посв. № 028904 від 17.09.2014 року;
		від позивача -           не з'явилися; 
		від відповідача -           Николаєнко М.О., договір від 13.02.2015 року;
		від третьої особи -           Харабара Т.І., дов.№ 2432-03/559 від 27.10.2014 року.
		 
		розглянувши матеріали
		апеляційної скарги Заступника прокурора Київської області
		на рішення               Господарського суду Київської області
		від                             04.11.2014 року
		у справі                    № 911/2088/14 (суддя Конюх О.В.)
		за первісним позовом Державного підприємства «Український державний 
		                                 науково-технічний і проектний інститут промислових технологій»
		до                              Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитячий 
		                                 оздоровчий заклад санаторного типу «Славутич»
		про                            стягнення 7 889,39 грн.
		та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитячий 
		                                 оздоровчий заклад санаторного типу «Славутич»
		до                             Державного підприємства «Український державний науково-
		                                 технічний і проектний інститут промислових технологій»
		за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Міністерство економічного розвитку та торгівлі України 
		про                            стягнення 17 918 797,00 грн.
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Рішенням Господарського суду Київської області від 04.11.2014 року по справі № 911/2088/14 первісний позов Державного підприємства «Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитячий оздоровчий заклад санаторного типу «Славутич» задоволено повністю.
		Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитячий оздоровчий заклад санаторного типу «Славутич» на користь Державного підприємства «Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій» 7 766,56 грн. основного боргу, 99,78 грн. пені, 23,06 грн. 3% річних, 1 827,00 грн. судового збору.
		Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитячий оздоровчий заклад санаторного типу «Славутич» до Державного підприємства «Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій» задоволено повністю.
		Стягнуто з Державного підприємства «Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитячий оздоровчий заклад санаторного типу «Славутич» 17 918 797,00 грн. вартості невідокремлюваних поліпшень, 73 080,00 грн. судового збору.
		Не погоджуючись із вказаним рішенням, Заступник прокурора Київської області звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 04.11.2014 року по справі № 911/2088/14 скасувати в частині стягнення з Державного підприємства «Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитячий оздоровчий заклад санаторного типу «Славутич» вартості невід'ємних поліпшень у розмірі 17 918 797,00 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні зустрічного позову.
		 
		Відповідно до автоматичного розподілу справ, проведеного 30.03.2015 року, для розгляду апеляційної скарги по справі № 911/2088/14 була визначена наступна колегія суддів: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Синиця О.Ф., Шевченко Е.О.
		Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 року, у зв'язку з перебуванням судді Шевченка Е.О. у відпустці, змінено склад судової колегії на наступний: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Синиця О.Ф.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 року апеляційну скаргу Заступника прокурора Київської області було прийнято до провадження в складі колегії суддів: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Синиця О.Ф. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 22.04.2015 року.
		22.04.2015 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитячий оздоровчий заклад санаторного типу «Славутич» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
		За розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2015 року, проведено повторний автоматизований розподіл справи, за результатами якого справу № 911/2088/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді: Ткаченка Б.О., суддів: Пашкіної С.А., Синиці О.Ф.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2015 року вказаним складом суду було прийнято справу до свого провадження.
		У судовому засіданні 22.04.2015 року було оголошено перерву в розгляді справи № 911/2088/14 на 13.05.2015 року.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 року розгляд справи № 911/2088/14 відкладено на 10.06.2015 року.
		28.05.2015 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від прокуратури надійшло клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Міністерства економічного розвитку та торгівлі України.
		10.06.2015 року, у зв'язку з перебуванням головуючого судді Ткаченка Б.О. на лікарняному, розгляд справи не відбувся.
		У зв'язку з виходом судді Ткаченка Б.О. з лікарняного, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 року розгляд справи призначено на 22.06.2015 року.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 року залучено Міністерство економічного розвитку та торгівлі України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за зустрічним позовом, продовжено строк розгляду спору та відкладено розгляд справи № 911/2088/14 на 01.07.2015 року.
		30.06.2015 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Міністерства економічного розвитку та торгівлі України надійшли письмові пояснення по справі, в яких останнє просить задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі.
		У судовому засіданні 01.07.2015 року було оголошено перерву в розгляді справи № 911/2088/14 на 03.07.2015 року.
		 
		Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для повного, всебічного та правильного вирішення справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.
		Представник прокуратури Київської області у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду Київської області від 04.11.2014 року по справі № 911/2088/14 скасувати в частині стягнення з Державного підприємства «Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитячий оздоровчий заклад санаторного типу «Славутич» вартості невід'ємних поліпшень у розмірі 17 918 797,00 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні зустрічного позову.
		Представник Державного підприємства «Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій» у поясненнях, наданих у судовому засіданні 22.06.2015 року, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду Київської області від 04.11.2014 року по справі № 911/2088/14 скасувати в частині стягнення з Державного підприємства «Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитячий оздоровчий заклад санаторного типу «Славутич» вартості невід'ємних поліпшень у розмірі 17 918 797,00 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні зустрічного позову.
		Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитячий оздоровчий заклад санаторного типу «Славутич» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
		Як зазначено вище, Міністерство економічного розвитку та торгівлі України подано письмові пояснення від 30.06.2015 року у яких останнє підтримало вимоги апеляційної скарги.
		Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників присутніх сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
		 
		07.09.2010 року між Державною акціонерною холдинговою компанією «Артем» (далі - орендодавець, ДАХК «Артем») та Закритим акціонерним товариством «Дитячий оздоровчий комплекс санаторного типу «Славутич», правонаступником якого у результаті перетворення є Товариство з обмеженою відповідальністю «Дитячий оздоровчий комплекс санаторного типу «Славутич» (далі - орендар, ТОВ «Дитячий оздоровчий комплекс санаторного типу «Славутич») укладено Договір оренди № 36ВА-10 (далі - Договір оренди).
		Зміну Закритого акціонерного товариства «Дитячий оздоровчий комплекс санаторного типу «Славутич» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Дитячий оздоровчий комплекс санаторного типу «Славутич» відображено у Додатковій угоді № 1 від 31.03.2011 року до Договору.
		За умовами Договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 2 142,02 м.кв. та інше майно, визначене в акті приймання-передачі, що розташоване за адресою: с. Циблі, Переяслав-Хмельницького р-ну, Київської області.
		Відповідно до п. 1.2 Договору оренди майно надається для використання з метою дитячого оздоровлення.
		Згідно з п. 2.1 Договору оренди, передача орендарю майна в оренду оформлюється відповідним документом - актом приймання-передачі майна, який підписується сторонами Договору. З дати підписання акту приймання-передачі майна починається обчислення строку дії Договору та нарахування орендної плати.
		Пунктом 2.3 Договору оренди встановлено, що повернення орендарем орендодавцю майна, яке є предметом цього Договору, оформлюється відповідним документом - актом повернення - прийому майна, який підписується сторонами Договору. З дати підписання акту повернення - прийому майна дія договору оренди припиняється.
		Умовами п. 3.1 Договору оренди передбачено, що на дату укладання цього Договору орендна плата за перший та послідуючі місяці оренди визначається згідно з розрахунком орендної плати (Додаток 1 до Договору) і складає: 1 887,85 грн. без ПДВ, 377,57 грн. ПДВ (20%), сума до сплати 2 265,42 грн. з ПДВ з урахуванням індексу інфляції. Орендар самостійно і від свого імені укладає договори на надання комунальних послуг, що споживатимуться ним на об'єкті зі спеціалізованими організаціями.
		Як встановлено пунктом 3.2 Договору оренди, орендна плата перераховується орендарем орендодавцю не пізніше останнього числа поточного місяця на підставі рахунку орендодавця.
		 
		Пунктом 3.6 Договору оренди визначено, що сума орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.
		Згідно з п. 5.2 Договору оренди орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендодавцеві орендну плату.
		Відповідно до п. 5.3 Договору оренди орендар зобов'язаний утримувати приміщення в стані, який передбачений санітарними нормами та Правилами пожежної безпеки в Україні, затвердженими наказом МНС України від 19.10.2004 року № 126; отримати дозвіл органу Державного пожежного нагляду на початок роботи (ст. 10 Закону України «Про пожежну безпеку»); своєчасно проводити поточний ремонт орендованих приміщень.
		Положеннями п. 6.2 Договору оренди встановлено, що орендар має право з дозволу орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, здійснювати реконструкцію, поточний ремонт, технічне переозброєння та інші поліпшення, що зумовлюють підвищення його вартості.
		При цьому п. 6.3 Договору оренди зазначено, якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив з дозволу орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендар має право на відшкодування вартості таких витрат або на зарахування їх вартості в рахунок наступних орендних платежів.
		Як встановлено п. 11.1 Договору оренди, він діє з 07.09.2010 року до 07.08.2013 року строком на 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців.
		Умовами п. 11.8 Договору оренди визначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, сторони укладають новий договір на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.
		Пунктом 11.7 Договору оренди передбачено, що у разі припинення або розірвання Договору, поліпшення орендованого майна, здійснені орендарем за рахунок власних коштів, які можна відокремити від орендованого майна, не завдаючи йому шкоди, визнаються власністю орендаря, а невідокремлювані поліпшення підлягають відшкодуванню орендарю орендодавцем, за умови їх письмового погодження з орендарем.
		Додатком 1 до Договору оренди сторонами додаткового погоджено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (т. 1 а.с. 23).
		 
		07.09.2010 року сторонами підписано акт приймання-передачі майна, який орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нерухоме майно та інше майно, визначене в акті приймання-передачі, що знаходиться за адресою: Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, с. Циблі (т. 1 а.с. 25-27).
		 
		Додатковою угодою від 02.07.2013 року сторони продовжили строк дії договору оренди до 30.05.2014 року (т. 1 а.с. 107).
		ТОВ «Дитячий оздоровчий комплекс санаторного типу «Славутич» листа про припинення Договору у зв'язку із закінченням терміну його дії не отримував.
		Згідно приписів ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції чинній на момент укладання Договору) у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
		Частинами 2, 3 ст. 291 ГК України визначено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку на який його було укладено.
		Відповідні обставини, в розумінні приписів частини 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», свідчать про пролонгацію Договору оренди від 07.09.2010 року № 36ВА-10 на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені даним Договором.
		 
		27.12.2013 року складено та підписано акт приймання-передачі державного майна від ДАХК «Артем» до Державного підприємства «Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій» (далі - ДП «Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій»), згідно якого комісія, створена відповідно до наказу Міністерства промислової політики України «Про прийняття майна» від 19.12.2013 року № 95, провела обстеження майна, що передається за адресою: Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, с. Циблі, яке належить Державній акціонерній холдинговій компанії «Артем» (код ЄДРПОУ 14307699) - орган управління Державний концерн «УКРОБОРОНПРОМ» і передається державному підприємству «Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій» (код ЄДРПОУ 13697008) - орган управління Міністерство промислової політики України (т. 1 а.с. 28-33).
		Отже, відповідно до Додаткової угоди до Договору оренди та акту від 27.12.2013 року приймання-передачі державного майна, зобов'язаними сторонами за Договором оренди від 07.09.2010 року № 36ВА-10 є орендодавець - Державне підприємство «Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій» та орендар - Товариство з обмеженою відповідальністю «Дитячий оздоровчий комплекс санаторного типу «Славутич».
		 
		Відповідно до пункту 1.1 Статуту підприємства ДП «Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій» є юридичною особою, заснованою на державній власності та входить до сфери управління Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном. Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном утворено на виконання Указу Президента України від 09.12.2010 року «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» шляхом реорганізації Міністерства промислової політики України та є його правонаступником у частині реалізації державної політики щодо управління об'єктами державної власності.
		За таких обставин відносини сторін даного Договору регулюються також Законом України «Про оренду державного та комунального майна», який є спеціальним законом з питань оренди комунального майна та, відповідно до частин першої та другої ст. 1, регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, або майна, що перебуває у комунальній власності. 
		 
		Державне підприємство «Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій» звертаючись з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитячий оздоровчий комплекс санаторного типу «Славутич» посилається на порушення умов Договору оренди по сплаті орендних платежів за період з грудня 2013 року по березень 2014 року, у зв'язку з чим за орендарем утворилася заборгованість у розмірі 7 766,56 грн.
		Враховуючи прострочення виконання зобов'язання з оплати орендних платежів, ДП «Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій» нарахувало та просило стягнути 7 766,56 грн. основного боргу за Договором, 99,78 грн. пені та 23,06 грн. 3 % річних.
		 
		Відповідно до ст. ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
		Як встановлено ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (аналогічні положення містить ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України).
		Частиною 1 ст. 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
		Положеннями ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено обов'язок орендаря вносити орендну плату своєчасно та в повному обсязі. Згідно ч. 1 та 3 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності, строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
		За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
		Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - п. 1 ст. 530 ЦК України.
		Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		 
		Орендодавець, відповідно до умов Договору, виставив орендарю рахунки для оплати від 10.02.2014 року № 254 та від 04.03.2014 року № 364, складені відповідні акти надання послуг від 28.02.2014 року № 225 на суму 5 279,09 грн. та 31.03.2014 року № 347 на суму 2 487,47 грн., всього на суму 7 766,56 грн.
		Враховуючи положення п. 3.2 Договору оренди, орендна плата перераховується не пізніше останнього числа поточного місяця на підставі рахунку орендодавця. 
		ТОВ «Дитячий оздоровчий комплекс санаторного типу «Славутич» своїх зобов'язань за Договором щодо оплати орендних платежів на загальну суму 7 766,56 грн. в строк, визначений підпунктом 3.2 Договору не виконав. Доказів погашення вказаної заборгованості суду надано не було.
		Відповідач за первісним позовом дану обставину не заперечує.
		Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність заборгованості за Договором оренди та стягнення з ТОВ «Дитячий оздоровчий комплекс санаторного типу «Славутич» 7 766,56 грн. основного боргу.
		Стосовно вимог про стягнення пені у розмірі 99,78 грн. колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). 
		Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
		Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. 
		Приписами ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
		У відповідності до ст. 230 Господарського кодексу України, передбачено, зокрема, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. 
		Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 даного Закону.
		У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. 
		Згідно з п. 3.4 Договору оренди в разі несплати, несвоєчасної або часткової сплати орендної плати орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ з суми заборгованості за кожен день прострочення, починаючи з першого дня місяця наступного за поточним.
		Згідно розрахунку суду першої інстанції, до стягнення підлягає пеня у сумі 131,19 грн., що не перевищує заявленої у первісному позові суми.
		З огляду на зазначене вище, провівши повторний арифметичний розрахунок, враховуючи вірний період нарахувань, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення в цій частині позовних вимог та стягнення з ТОВ «Дитячий оздоровчий комплекс санаторного типу «Славутич» на користь ДП «Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій» пені у сумі 99,78 грн. за період з 01.01.2014 року по 15.04.2014 року.
		 
		Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 23,06 грн. 3 % річних за період з 27.12.2013 року по 15.04.2014 року колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Згідно розрахунку суду, до стягнення підлягають 3 % річних у сумі 30,29 грн., що не перевищує заявленої у первісному позові суми.
		З огляду на зазначене вище, провівши повторний арифметичний розрахунок, враховуючи вірний період нарахувань, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про задоволення в цій частині позовних вимог та стягнення з ТОВ «Дитячий оздоровчий комплекс санаторного типу «Славутич» на користь ДП «Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій» 23,06 грн. 3 % річних.
		 
		З огляду на досліджене вище, суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку про задоволення вимог ДП «Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій» за первісним позовом до ТОВ «Дитячий оздоровчий комплекс санаторного типу «Славутич» про стягнення 7 766,56 грн. основного боргу за Договором оренди, 99,78 грн. пені, 23,06 грн. 3% річних.
		 
		Щодо зустрічних позовних вимог ТОВ «Дитячий оздоровчий комплекс санаторного типу «Славутич» до ДП «Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій» про стягнення заборгованості, з урахуванням уточнень, у сумі 17 918 797,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.
		ТОВ «Дитячий оздоровчий комплекс санаторного типу «Славутич», звертаючись із зустрічним позовом зазначає, що з метою усунення перешкод, які становлять небезпеку для життя та здоров'я дітей, надання якісних послуг з оздоровлення та відпочинку, та у зв'язку з перебуванням переданого в оренду майна в незадовільному стані, він був змушений провести ремонтні роботи та роботи з реконструкції майна. 
		ТОВ «Дитячий оздоровчий комплекс санаторного типу «Славутич» зазначає, що ним направлялися звернення до ДАХК «Артем» з проханням надати дозвіл на проведення ремонту та реконструкції орендованого майна. 
		Як стверджує позивач за зустрічним позовом, ДАХК «Артем» були надані відповідні дозволи, що підтверджуються доданою до позову копією листа від 07.06.2011 року № 536 ДАХК «Артем».
		Згідно умов п. 6.2 Договору орендар має право з дозволу орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, здійснювати реконструкцію, поточний ремонт, технічне переозброєння та інші поліпшення, що зумовлюють підвищення його вартості.
		Згідно приписів ст. 776 ЦК України та ст. 18-1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться за його рахунок, якщо інше не встановленого договором або законом. Капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Капітальний ремонт провадиться у строк, встановлений договором. Якщо строк не встановлений договором або ремонт викликаний невідкладною потребою, капітальний ремонт має бути проведений у розумний строк. Якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, наймач має право: 1) відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за користування річчю, або вимагати відшкодування вартості ремонту; 2) вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
		За змістом ст. 778 ЦК України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю. Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має прав на відшкодування їх вартості. Аналогічні норми закріплено у частині 2 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
		При цьому ст. 776 ЦК України, ст. 18-1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та ст. 778 ЦК України, частина 2 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» регулюють різні за своєю правовою природою відносини, та потребують певного розмежування при застосуванні в контексті конкретних обставин справи.
		Так, норми ст. 776 ЦК України та ст. 18-1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначають питання здійснення ремонту речі, переданої у найм, що є необхідним для експлуатації такої речі за призначенням тоді, як положення ст. 778 ЦК України та частини 2 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлюють питання щодо поліпшення речі, яка є предметом договору найму, тобто проведення певних її змін, завдяки яким покращується її стан, корисність, комфортабельність, зовнішній вигляд тощо у порівнянні з тим станом, в якому річ знаходилася до передачі наймачеві. Диференціація понять «поліпшення» та «ремонт» зводиться до того, що за наслідками проведення наймачем ремонту відновлюються втрачені якісні характеристики майна без яких неможлива або значно ускладнена його подальша експлуатація, а в результаті поліпшень - покращується стан речі, який до таких покращень мав необхідні функціональні властивості, проте не був досить зручним в певних обставинах. 
		Аналогічна правова позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 14.01.2010 року по справі № 10/70-09-2004.
		 
		Пунктом 6.3 Договору встановлено, якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив з дозволу орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендар має право на відшкодування вартості таких витрат або на зарахування їх вартості в рахунок наступних орендних платежів.
		Висновком експертного будівельно-економічного дослідження, проведеного приватним підприємством «Український експертний будівельний центр» (кваліфікаційний сертифікат АЕ № 000882), при виконанні обстеження об'єкту «Ремонт та реконструкція дитячого оздоровчого комплексу санаторного типу «Славутич» в с. Циблі Переяслав-Хмельницького району Київської області» судовим експертом встановлено, що фактично виконані будівельні роботи (невід'ємні поліпшення) відповідають вимогам архітектурно-будівельних норм та правилам безпечної експлуатації, про що свідчать декларації про готовність об'єкту до експлуатації (декларація від 13.07.2012 року КС14312118041 та декларація від 16.10.2012 року КС143121897, зареєстровані інспекцією ДАБК у Київській області). Фактична вартість виконаних робіт (обладнання та матеріалів для їх проведення включно) з ремонту та реконструкції орендованого майна дитячого оздоровчого комплексу в с. Циблі Переяслав-Хмельницького району Київської області, проведених ТОВ «Дитячий оздоровчий комплекс санаторного типу «Славутич», становить 17 918 797,00 грн.
		Як вбачається з висновку експерта, вказані роботи проводилися у 2010 році на суму 4 298,496 тис. грн., у 2011 році на суму 11 615,89 тис. грн., у 2012 році на суму 1 910,609 тис. грн., у 2013 році на суму 93,80218 тис. грн., загалом робіт було проведено на суму 17 917,797 тис. грн.
		За таких обставин, ТОВ «Дитячий оздоровчий комплекс санаторного типу «Славутич», провівши в орендованих приміщеннях будівельні роботи (невід'ємні поліпшення), вправі вимагати від орендодавця компенсації вартості такого ремонту або зарахування його вартості в рахунок орендної плати за Договором. 
		Як зазначалося вище, 27.12.2013 року актом приймання-передачі державного майна від ДАХК «Артем» до ДП «Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій» передано нерухоме майно, що знаходиться за адресою: Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, с. Циблі, в тому числі орендоване майно за Договором, яке належить ДАХК «Артем». 
		Тобто, даним актом від 27.12.2013 року визначено зміну власника (балансоутримувача) майна, в тому числі майна переданого в оренду за Договором, - ДАХК «Артем» на нового власника (балансоутримувача) - ДП «Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій».
		 
		Як передбачено положеннями ч. 1 ст. 770 Цивільного кодексу України, у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.
		Аналогічні положення містяться в ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», якою встановлено, що у разі зміни власника майна, переданого в оренду, до нового власника переходять права і обов'язки за договором оренди. 
		Таким чином, зміна власника (балансоутримувача) орендованого нерухомого майна не є підставою для зменшення чи відмови у компенсації (зарахування) вартості ремонтних робіт орендаря. У випадку переходу права власності (зміні балансоутримувача) нерухомого майна (в тому числі при закінченні терміну дії Договору) до нового власника (балансоутримувача) переходять усі права та обов'язки, що передбачені Договором.
		З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що у зв'язку із зміною балансоутримувача орендованого майна, до ДП «Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій» перейшли усі права та обов'язки орендодавця - ДАХК «Артем» за Договором, зокрема і зобов'язання щодо відшкодування вартості витрат по здійсненню поліпшення орендованого майна або на зарахування їх вартості в рахунок орендних платежів. 
		Таким чином, судом першої інстанції було вірно визначено, що саме ДП «Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій» є відповідачем по справі.
		 
		Враховуючи вище наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість зустрічних позовних вимог ТОВ «Дитячий оздоровчий комплекс санаторного типу «Славутич» про стягнення з ДП «Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій» вартості виконаних робіт з ремонту та реконструкції орендованого майна в розмірі 17 918 797,00 грн. 
		 
		Щодо доводів прокуратури на припинення Договору оренди з огляду на укладення додаткової угоди від 02.07.2013 року до Договору оренди, колегія суддів зазначає, що сторони продовжили виконувати умови Договору оренди, що не заперечується ними. Крім того, про дію Договору оренди свідчить вимога ДП «Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій» про стягнення орендної плати саме за Договором та визнання вказаних вимог ТОВ «Дитячий оздоровчий комплекс санаторного типу «Славутич».
		Посилання прокуратури на п. 11.7 Договору не приймається судовою колегією, оскільки він регулює відшкодування невідокремлюваних поліпшень, погоджених з орендодавцем у разі розірвання або припинення Договору оренди, проте Договір оренди не припинявся та не розривався, а ТОВ «Дитячий оздоровчий комплекс санаторного типу «Славутич», згідно пояснень сторін, наданих у судовому засіданні, продовжує користуватися орендованим майном. 
		Стосовно доводів апеляційної скарги, що вказане орендоване майно повинно передаватися виключно за погодженням Фонду  державного майна України, то колегія суддів зазначає, що це питання стосується дійсності Договору оренди та не є предметом даного спору.
		Слід зазначити, що ДАХК «Артем» надало згоду на проведення реконструкції та поліпшень, жодних погоджень на проведення робіт з Фондом державного майна України не вимагало, за таких обставин це виключає вину у діях ТОВ «Дитячий оздоровчий комплекс санаторного типу «Славутич», як добросовісного користувача.
		Стосовно посилання на відсутність у ПП «Український експертний будівельний центр» ліцензії, колегія суддів звертає увагу, що належних доказів відсутності у вказаної установи та експерта Телігіної-Міхалець О.С., яким складено та підписано висновок станом на 2014 рік, матеріали справи не містять. Більш-того, ухвалою суду про призначення експертизи було повідомлено експерта про кримінальну відповідальність.
		При цьому, колегія суддів звертає увагу, що ДП «Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій» приймало орендоване майно від ДАХК «Артем» вже після здійснених ТОВ «Дитячий оздоровчий комплекс санаторного типу «Славутич» ремонтних робіт та поліпшень. Жодних зауважень та недоліків при прийманні вказаного майна з боку ДП «Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій» висловлено не було.
		Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Обставини, викладені Заступником прокурора Київської області в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження під час розгляду даної справи.
		Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Київської області від 04.11.2014 року по справі № 911/2088/14 прийнято з повним і всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Заступника прокурора Київської області задоволенню не підлягає.
		У зв'язку із відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Державне підприємство «Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій».
		Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1.          Апеляційну скаргу Заступника прокурора Київської області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 04.11.2014 року по справі № 911/2088/14 залишити без змін.
		2.          Стягнути з Державного підприємства «Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій» (02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, буд. 1-Б, код ЄДРПОУ 13697008) в дохід Державного бюджету України 36 540,00 грн. (тридцять шість тисяч п'ятсот сорок гривень) судового збору за розгляд апеляційної скарги.
		3.          Доручити видачу відповідного наказу Господарському суду Київської області.
		4.          Матеріали справи № 911/2088/14 повернути до Господарського суду Київської області.
		5.          Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
		 
		Головуючий суддя                                                             Б.О. Ткаченко 
		 
		Судді                                                                                С.А. Пашкіна
		 
		                                                                                О.Ф. Синиця
		 
		Повний текст рішення складено 03.07.2015 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...