Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/2772/15 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 06.07.2015. Зареєстровано: 07.07.2015. Забезпечено надання загального доступу: 09.07.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		01.07.2015Справа №908/2772/15
		За позовомКомунального підприємства «Універс» Запорізької обласної радидоПублічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»прозобов'язання виконати платіжні доручення
		СуддяСташків Р.Б. 
		Представники: від позивача -не з'явився;від відповідача -Собецька А.В. (представник за довіреністю).
		СУТЬ СПОРУ:
		У червні 2015 року Комунальне підприємство «Універс» Запорізької обласної ради (далі - позивач або Підприємство) звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (далі - відповідач або Банк) про зобов'язання відповідача виконати платіжні доручення Підприємства на загальну суму 1476687,83 грн. (повний перелік наведений у позовній заяві).
		Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 26.05.2015 матеріали даної справи надіслані за встановленою підсудністю до Господарського суду м. Києва. 
		Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем усупереч умовам договору №0799/13/78 банківського рахунку від 29.08.2013 (далі - Договір банківського рахунку) та вимогам чинного законодавства України не були виконані надані у січні-лютому 2015 року через систему «Клієнт-Банк» платіжні доручення на вищевказану суму.
		Відповідач позов не визнав, свої заперечення мотивував тим, що у Банку з 06.02.2015 було запроваджено тимчасову адміністрацію, а з 05.06.2015 розпочато процедуру ліквідації Банку. З урахуванням положень статті 1074 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 1, 36, 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», перерахування коштів з рахунків, відкритих у Банку, під час тимчасової адміністрації, відповідачем не здійснювалось на законних підставах. Крім того, відповідно до положень статей 46, 49, 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у зв'язку із прийняттям Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) рішення про ліквідацію Банку, задоволення вимог кредиторів здійснюється виключно в межах процедури ліквідації банку та в порядку встановленому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Відповідач також наголошує на тому, що у зв'язку із відкликанням у нього банківської ліцензії він не має ані права, ані можливості виконати спірні платіжні доручення позивача. Тому, на думку відповідача, підстави для задоволення даного позову відсутні.
		Позивачем 18.06.2015 було подано через канцелярію суду клопотання від 15.06.2015 № 279 про розгляд даної справи без участі його представника за наявними матеріалами.
		Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд
		ВСТАНОВИВ:
		29.08.2013 між Підприємством (Клієнт) та Банком був укладений Договір банківського рахунку, згідно з яким Банк відкрив Клієнту поточний рахунок №26004099940001 (далі - Рахунок) у національній валюті для зберігання коштів та здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов цього Договору та законодавства України, та зобов'язувався приймати та зараховувати на цей рахунок грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження Клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з Рахунку та проведення інших операцій з Рахунком, що передбачені чинним законодавством України.
		Відповідно до пункту 2.3.3 Договору банківського рахунку Банк бере на себе зобов'язання своєчасно здійснювати розрахунково-касове обслуговування Клієнта, у відповідності з чинним законодавством України.
		Згідно з пунктом 4.2 Договору банківського рахунку операції за розрахунковими документами в гривнях, що надійшли до Банку в операційний час, виконуються Банком у строк до трьох операційних днів. Документи, отримані після операційного часу, відмічаються штампом «Вечірня» та «післяопераційний час» та проводяться Банком у строк до трьох операційних днів.
		Пунктом 2.1.1 Договору банківського рахунку передбачено право Банку використовувати грошові кошти на Рахунках Клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.
		Даний Договір банківського рахунку є чинним (пункт 8.1), у встановленому законом порядку недійсним не визнавався. Зворотного матеріали справи не містять.
		З матеріалів справи та пояснень позивача вбачається, що ним у період з 26.01.2015 по 04.02.2015 через систему «Клієнт-Банк» були ініційовані грошові перекази на загальну суму 1476687,83 грн. за наступними платіжними дорученнями:
		- від 26.01.2015 № 61 на суму 284597,75 грн.;
		- від 26.01.2015 № 62 на суму 220000,00 грн.;
		- від 27.01.2015 № 63 на суму 8200,00 грн.;
		- від 27.01.2015 № 64 на суму 1705,00 грн.;
		- від 28.01.2015 № 74 на суму 178,80 грн.;
		- від 28.01.2015 № 75 на суму 291,24 грн.;
		- від 29.01.2015 № 76 на суму 300000,00 грн.;
		- від 29.01.2015 № 77 на суму 203,98 грн.;
		- від 30.01.2015 № 78 на суму 1267,73 грн.;
		- від 30.01.2015 № 79 на суму 878,40 грн.;
		- від 30.01.2015 № 80 на суму 1800,00 грн.;
		- від 30.01.2015 № 81 на суму 168000,00 грн.;
		- від 30.01.2015 № 82 на суму 54000,00 грн.;
		- від 30.01.2015 № 83 на суму 9765,71 грн.;
		- від 30.01.2015 № 84 на суму 1356,64 грн.;
		- від 02.02.2015 № 85 на суму 342000,00 грн.;
		- від 02.02.2015 № 86 на суму 40000,00 грн.;
		- від 04.02.2015 № 91 на суму 2742,58 грн.;
		- від 04.02.2015 № 92 на суму 39700,00 грн.
		При виконанні зазначених платіжних доручень, відповідачем були проведені операції щодо списання грошових коштів з рахунків позивача та їх перерахування на транзитний рахунок Банку для подальшого перерахування отримувачам. Однак в зв'язку з неможливістю завершення даних операцій та введенням у Банку тимчасової адміністрації зазначені операції були сторновані, а грошові кошти позивача 06.02.2015 були зараховані назад на рахунок позивача, де обліковуються і зараз.
		Позивач зазначає, що зважаючи на вказане невиконання Банком вищезазначених платіжних доручень поданих у електронному вигляді через систему «Клієнт-Банк», він 23.03.2015 звернувся до відповідача вдруге з листом № 173 з вимогою здійснити перерахування коштів за платіжними дорученнями зазначеними вище, які вже були додані на паперовому носії. Вказаний лист залишений відповідачем без розгляду, а платіжні доручення без виконання.
		Дані обставини підтверджуються банківськими виписками з рахунку позивача, відкритого у Банку, та відповідними листами, копії яких містяться у матеріалах справи.
		З пояснень відповідача слідує, що спірні платіжні доручення не були виконані Банком, а кошти були повернуті назад на рахунки позивача на підставі пункту 1.26 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, у зв'язку із введенням у Банку тимчасової адміністрації.
		Так, відповідно до абзацу дев'ятого пункту 1.26 глави 1 розділу III Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку (затверджено рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 № 2 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2012 року за № 1581/21893; із змінами, внесеними згідно з   рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20.03.2013 №19) під час виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію не пізніше п'ятого робочого дня, починаючи з дня свого призначення, має повернути клієнтам, з якими укладені договори про касово-розрахункове обслуговування, розрахункові документи, що не сплачені в строк з вини неплатоспроможного банку.
		Дана норма кореспондується з положеннями пункту 3 частини 2 статті 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відповідно яких уповноважена особа Фонду має право продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій.
		При розгляді спору по суті судом враховано, що згідно з частиною 3 статті 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
		Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. 
		Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі (пункт 30.1 статті 30 зазначеного Закону).
		Однак, вищевказані платіжні доручення Банком у встановлений строк, усупереч вимогам діючого законодавства України та умовам Договору банківського рахунку, виконані не були.
		Вказаним невиконанням було порушене майнове право позивача на вільне володіння та розпорядження належним останньому майном, яким, у розумінні статей 177, 190 ЦК України, є грошові кошти, у т.ч., враховуючи положення пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», які існують у формі записів на поточному рахунку позивача, відкритому в Банку.
		Відповідно до частини 1 статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом. 
		Судом встановлено, що станом на момент подання до Банку спірних платіжних доручень, у останнього не було достатніх підстав для їх не виконання. Зворотного відповідачем не доведено.
		Разом з тим, позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Судом встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 05.02.2015 № 83 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 05.02.2015 № 26 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Надра», згідно з яким з 06.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду. Тимчасову адміністрацію в ПАТ «КБ «Надра» запроваджено строком на три місяця з 06.02.2015 по 05.05.2015 включно.
		Рішенням виконавчої дирекції Фонду № 85 від 23.04.2015  продовжено строк здійснення тимчасової адміністрації у Банку до 05.06.2015 включно.
		Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 04.06.2015 №356 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 05.06.2015 № 113 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Надра» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку».  
		Таким чином, на час розгляду в суді даного спору відбувається ліквідація Банку.
		За загальним правилом, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, окрім випадків і лише в порядку, встановлених законом (стаття 321 ЦК України).
		Пунктом 7.1.2 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
		За приписами частин 1-3 статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
		Відповідно до частини 1 статті 1074 ЦК України (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із законами України від 18.05.2010 № 2258-VI, від 04.11.2010 № 2677-VI, від 14.10.2014 № 1702-VII) обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом. 
		Отже, починаючи з 09.03.2011 (дата набрання чинності Законом України від 04.11.2010 № 2677-VI) випадки обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені в спеціальному законі.
		Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом у даних правовідносинах.
		Пунктом 16 статті 2 зазначеного Закону встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
		Відтак, у спорах пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
		Пунктом 2 частини 2 статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси.
		Виходячи зі змісту статей 49, 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час ліквідації банку уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури. Кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у черговості передбаченій статтею 52 даного Закону. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги.
		Згідно з частиною 4 статті 49 цього Закону у судовому порядку підлягають вирішенню будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів.
		Таким чином, після початку процедури ліквідації Банку, задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому зазначеним спеціальним Законом, порядку з дотриманням принципів черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону.
		Аналогічних висновків дійшов і Верховний Суд України у своїх постановах від 25.03.2015 у справі № 3-24гс15, від 01.04.2015 у справі № 3-25гс15 та від 01.04.2015 у справі № 3-34гс15.
		Крім того, суд також зазначає, що статтею 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що операції з відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів належить до банківських послуг, які дозволяється надавати виключно банку. 
		Даною нормою також встановлено, що надання банківських послуг має право здійснювати банк на підставі банківської ліцензії.
		Статтею 17 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачена заборона на здійснення банківської діяльності без банківської ліцензії.
		Враховуючи те, що станом на момент розгляду даного спору Національним банком України у Банку відкликано банківську ліцензію, виконання спірних операцій з перерахування коштів на підставі вищевказаних платіжних доручень на виконання умов Договору банківського рахунку відповідачем стало не можливим.
		Відповідно до статті 607 ЦК України зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.
		Відтак, виходячи з вищевикладеного суд не знаходить підстав для задоволення даного позову.
		При  цьому, позивач може захистити свої майнові права за Договорами банківського рахунку в порядку передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
		У випадку необґрунтованої відмови в акцептуванні вимоги позивача та включені її до реєстру вимог кредиторів, позивач на підставі частина 4 статті 49 «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вправі буде звернутися до суду з відповідним позовом.
		Судовий збір відповідно до статті 49 ГПК України покладається на позивача.
		Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
		ВИРІШИВ:
		У позові відмовити повністю.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		Повне рішення складено 03.07.2015
		 
		СуддяСташків Р.Б.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...