Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 821/2973/13-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Старі категорії (адм); податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість), що адмініструється органами державної податкової служби.
Надіслано для оприлюднення: 06.07.2015. Зареєстровано: 07.07.2015. Забезпечено надання загального доступу: 09.07.2015.
Дата набрання законної сили: 03.07.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   
		----------------------
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		03 липня 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/2973/13-а
		Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Войтович І.І. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		доповідача, судді - Димерлія О.О.
		суддів - Романішина В.Л., Єщенка О.В.
		розглянув в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2013 року за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Скадовському районі Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		В серпні 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2.) звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Скадовському районі Херсонської області Державної податкової служби  (далі - ДПІ у Скадовському районі Херсонської області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000191700 від 20 березня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 15444,83 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 3861,20 грн.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час проведення перевірки ним було надано всі необхідні первинні документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій з контрагентом ПВКП «Аверс» у вересні 2011 року. Акт перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не містить фактів виявлення порушень позивачем норм податкового законодавства, а в ньому лише міститься аналіз діяльності його контрагента з ТОВ «Новатор-Груп», яке до ФОП ОСОБА_2 не має жодного відношення. Висновки ДПІ у Скадовському районі Херсонської області про відсутність поставок дизпалива ПВКП «Аверс» позивачу за договором купівлі-продажу №31 від 26.10.2010р. є лише припущеннями перевіряючих, які не підтверджені жодним доказом.
		За наслідками розгляду адміністративного позову Херсонським окружним адміністративним судом 30 серпня 2013 року ухвалено постанову про задоволення адміністративного позову ФОП ОСОБА_2
		Суд першої інстанції скасував податкове повідомлення-рішення ДПІ у Скадовському районі Херсонської області №0000191700 від 20 березня 2013 року.
		Приймаючи означене рішення, Херсонський окружний адміністративний суд виходив з того, що податковий орган з посиланням на акт перевірки іншої податкової інспекції іншого контрагента, дійшов хибного висновку про безтоварність укладеного ФОП ОСОБА_2 з ПВКП «Аверс» правочину, залишивши поза увагою первинну документацію. Встановивши реальність операції між позивачем та його контрагентом, дотримання позивачем вимог Податкового кодексу України, пред'явлення ним контролюючому органу первинних документів, суд дійшов висновку про правомірне формування підприємцем податкового кредиту та, відповідно, про незаконність спірного податкового повідомлення-рішення.
		В апеляційній скарзі Скадовська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Херсонській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить суд скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове - про відмову в задоволенні позову ФОП ОСОБА_2 В своїй скарзі апелянт зазначає, що при прийнятті постанови судом залишено поза увагою доводи податкового органу про неналежне оформлення товарно-транспортної накладної, наданої позивачем в якості доказу транспортування придбаного у ПВКП «Аверс» дизпалива, а також не надано належної правової оцінки відомостям про відсутність у контрагента позивача необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.    
		Належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду сторони в судове засідання не прибули, а тому, на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
		Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
		Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.
		Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу ДПІ у Скадовському районі Херсонської області №77 від 27.02.2013р., відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України, 01.03.2013р. головним державним податковим ревізором-інспектором відділу оподаткування фізичних осіб ДПІ у Скадовському районі Херсонської області Васілашко С.В. було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ФОП ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_1) з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні правових відносин щодо постачання товару від ПВКП «Аверс» (код 24948399) згідно податкової накладної від 28.09.2011р. №47 на загальну суму 92669 грн., в тому числі ПДВ в сумі 15444,83 грн., за результатами якої складено акт перевірки №41/17/НОМЕР_1 від 01 березня 2013 року.
		У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем: ст.203, ст.215, ст.216, ст.228, ст.626, ст.629, ст.655, ст.658, ст.662, ст.664, ст.902 Цивільного кодексу України, в частині недодержання вказаних норм в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними; п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.6, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податкові зобов'язання з ПДВ у перевіряємому періоді на суму 15444,83 грн. (в тому числі у податкових періодах: жовтень 2011 року на суму 11400 грн., листопад 2011 року на суму 4044,83 грн.).
		Зокрема, в акті перевірки зазначено, що у перевіряємому періоді ФОП ОСОБА_2 включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість в загальній сумі 15444,83 грн., який виник за результатами здійснення господарських операцій позивача з контрагентом ПВКП «Аверс» щодо купівлі-продажу нафтопродуктів (договір №31 від 26.10.2010р.). За висновками податкового органу, податковий кредит по податковій накладній від 28.09.2011р. №47, виписаній постачальником товарів ПВКП «Аверс», сформовано позивачем незаконно, оскільки встановлено неможливість фактичного здійснення зазначеним підприємством господарських операцій. До таких висновків ДПІ у Скадовському районі Херсонської області дійшла з посиланням на відомості, що містяться в акті ДПІ у м.Херсоні від 21.05.2012р. №874/22-4/24948399 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПВКП «Аверс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТОВ «Новатор-Груп» за вересень 2011 року, та формування показників податкових зобов'язань за вказаний період», яким встановлено, що ПВКП «Аверс» формувало податковий кредит від підприємств, які мають ознаки «фіктивних» та «транзитних», зокрема від ТОВ «Новатор - Груп». Зазначено, що в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товару (послуг) від постачальника ПВКП «Аверс» до підприємств-покупців, у зв'язку із відсутністю актів приймання-передачі товару, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів; документів, оформлених згідно вимог чинного законодавства, що підтверджують фактичне переміщення та доставку товару та, відповідно, його реалізацію від контрагента - постачальника ПВКП «Аверс» (по ланцюгу постачання від ТОВ «Новатор-Груп») до ФОП ОСОБА_2 Реального настання подій, фактичного переміщення (поставки) товарів ФОП ОСОБА_2 не встановлено.
		20 березня 2013 року, на підставі акту перевірки №41/17/НОМЕР_1 від 01.03.2013р., ДПІ у Скадовському районі Херсонської області прийняла податкове повідомлення-рішення №0000191700, яким позивачу збільшила суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 19306,03 грн. (в т.ч. за основним платежем - 15444,83 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3861,20 грн.).
		Задовольняючи позов ФОП ОСОБА_2 про скасування вказаного податкового повідомлення-рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не доведено наявність порушень позивачем, зафіксованих актом перевірки №41/17/НОМЕР_1 від 01.03.2013р., а тому визначення на підставі такого акту підприємству до сплати грошових зобов'язань є неправомірним. Колегія суддів погоджується з таким висновком Херсонського окружного адміністративного суду. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.
		Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:   а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. 
		Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:   придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. 
		Згідно п.198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
		Відповідно до ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.
		Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст.201 ПК України).
		Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 ПК України).
		Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення витрат підприємства до складу валових та сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.
		Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.
		Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, обов'язкові реквізити. 
		З матеріалів справи вбачається, що 26.10.2010р. між ПВКП «Аверс» (продавець) та ФОП ОСОБА_2 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів №31.
		Вказаний договір підписаний директорами підприємств, які мали повноваження на укладення угод, їх підписи завірені відповідними печатками сторін.
		На виконання умов вказаного договору у вересні 2011 року ПВКП «Аверс» поставило позивачу 10220 літрів дизпалива на загальну суму 92669 грн. (в т.ч. ПДВ 15444,83 грн.), в підтвердження чого в матеріалах справи містяться: податкова накладна №47 від 28.09.2011р., видаткова накладна №РН-0000366 від 28.09.2011р., рахунок-фактура №СФ-0000346 від 27.09.2011р., товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) №366 від 28.09.2011р., довіреність №3 від 28.09.2011р., виписка по особовому рахунку.
		Тобто, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарської операції щодо купівлі нафтопродуктів. В акті перевірки відсутні відомості щодо того, що на момент проведення перевірки позивачем не надано до перевірки податкові накладні, або податкові накладні оформлені із порушеннями ст.201 Податкового кодексу України чи ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».  А відтак, відповідно до ст.201 ПК України, податкова накладна №47 від 28.09.2011р. є законною підставою для віднесення ФОП ОСОБА_2 відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту.
		Досліджуючи наявні у матеріалах справи перераховані вище первинні документи, колегією суддів встановлено, що вони складені належним чином, з них можливо встановити зміст господарської операції, вони підписані особою, що їх видала. 
		В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що надана позивачем товарно-транспортна накладна №366 від 28.09.2011р. не містить необхідних повних реквізитів, що підлягали б заповненню, а також відсутні повні реквізити перевізника, що не дає змоги ідентифікувати особу водія. Однак, ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанції податковим органом  не конкретизовано в чому саме   ця накладна складена невірно, чи мають ці недоліки суттєвий характер, або є такими, що позбавляють цю накладну юридичної сили. Більше того, при дослідженні вказаної товарно-транспортної накладної, колегією суддів встановлено, що вона заповнена відповідно до вимог чинного законодавства, містить в собі повну інформацію щодо перевізника, вантажоотримувача та вантажовідправника, вид транспорту, найменування товару, вартість товару, підписи   та печатки сторін. 
		ФОП ОСОБА_2 доведено, що при укладенні договору він переконався у тому, що підприємство-контрагент ПВКП «Аверс» було зареєстроване у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, а також зареєстроване як платник податку на додану вартість і мало право на видачу податкових накладних. В Акті перевірки немає посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ПВКП «Аверс» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договору. 
		Позивачем, також, доведено, що зазначений вище договір не був ані удаваним, ані фіктивним, має економічний ефект, що підтверджується первинними документами податкового та бухгалтерського обліку. В матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані докази та факти, які свідчили б про те, що зміст договору не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору. Зазначений договір спрямований на реальне настання наслідків, обумовлених ним, виконаний сторонами в повному обсязі та відповідає положенням цивільного, господарського і податкового законодавства. З досліджених в судовому засіданні доказів вбачається наявність як у позивача, так і у суб'єкта господарювання, з яким позивач мав господарські відносини, реальної ділової мети, пов'язаної зі здійсненням зазначених господарських операцій і отриманням прибутку (доходу). 
		Ані актом перевірки, ані іншими матеріалами справи не встановлено жодного фактичного порушення саме позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ПВКП «Аверс».
		Висновки ДПІ у Скадовському районі Херсонської області щодо встановлених порушень з боку ФОП ОСОБА_2  базуються лише на висновках акту ДПІ у м.Херсоні від 21.05.2012р. №874/22-4/24948399 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПВКП «Аверс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТОВ «Новатор-Груп» за вересень 2011 року, та формування показників податкових зобов'язань за вказаний період». Тобто, в даному випадку податковий орган обмежився посиланням на акт перевірки іншої податкової інспекції контрагента позивача з своїм безпосереднім контрагентом по ланцюгу постачання та, без самостійного дослідження господарської операції позивача з ПВКП «Аверс», дійшов висновку про безтоварність укладеного правочину, залишивши поза увагою первинну документацію.
		Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. У разі, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. 
		Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
		Відповідачем не наведено доводів та не подано доказів, які безспірно б підтверджували недобросовісність саме позивача, як платника податків та/або свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності свого контрагента (контрагента контрагента).
		При цьому, слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.
		Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак такі докази, на порушення вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, податковим органом не представлено, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, не спростовано.
		Відповідачем, також, не надано суду доказів визнання правочину, укладеного між позивачем та контрагентом - ПВКП «Аверс» у судовому порядку нікчемним, а також визнання недійними первинних бухгалтерських документів, що підтверджують їх виконання. Водночас, в матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб позивача та його контрагента. 
		Колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта на анулювання в березні 2012 року свідоцтва  платника ПДВ ПВКП «Аверс», так як господарські операції між позивачем та вказаним контрагентом відбувалися у вересні 2011 року, тобто у часі значно раніше анулювання відповідного свідоцтва.  
		Оскільки встановлено, що договір з контрагентом ПВКП «Аверс»  укладено у письмовій формі, виконання вказаного договору підтверджено первинними документами, тому суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що сторони договору діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст.3 ГК України. Укладений договір відповідає вимогам   ст.203 ЦК України, не порушує публічний порядок, не спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність такого договору прямо законом не встановлена, а також такий договір судом недійсним не визнавався, а отже є чинним.
		Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ПВКП «Аверс», суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності зазначеного правочину, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про незаконність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0000191700 від 20 березня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 15444,83 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 3861,20 грн.
		Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається. 
		Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
		Керуючись ст. ст. 185, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд 
		 
		УХВАЛИВ :
		Апеляційну скаргу Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2013 року за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Скадовському районі Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000191700 від 20 березня 2013 року - залишити без змін.
		Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.  
		 
		 
		Суддя-доповідач:                                                               Димерлій О.О.
		 
		Судді:                                                                      Романішин В.Л.
		                                                                                            
		                                                                                          Єщенко О.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...