Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1-10/11 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та злочини проти журналістів.
Надіслано для оприлюднення: 09.07.2015. Зареєстровано: 10.07.2015. Забезпечено надання загального доступу: 15.07.2015.
Дата набрання законної сили: 31.12.2011
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                                 Справа №  1-10/11 
		 
		 
		 
		Веселинівський районний суд Миколаївської області 
		      
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И
		 
		13 травня 2011 року                 смт.Веселинове
		                                                                                                  Миколаївської області
		 
		Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:
		головуючого- судді                      Орленко Л.О.,
		при секретарі                                Сіренко А.В.,
		                                  з участю прокурора                      Маврова О.П.,
		                                  потерпілого                                   ОСОБА_1,
		                                  захисника                                      ОСОБА_2,
		розглянувши  у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Веселинове кримінальну справу по обвинуваченню:     
		ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, пенсіонера, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4,   раніше не судимого, 
		 
		у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.355  КК України,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Восени 2009 року потерпілий ОСОБА_1 та ОСОБА_3 уклали між собою в усній формі строком на 1 рік договір оренди земельної ділянки площею 5 (пять) гектар, яка належить на праві приватної власності дружині потерпілого ОСОБА_1 ОСОБА_4 та її брату ОСОБА_5, котрі уповноважили ОСОБА_1 користуватися вказаною земельною ділянкою.
		Відповідно до умов договору ОСОБА_3 мав право засіяти дану земельну ділянку сільгоспкультурами (пшеницею та ячменем), а за використання землі повинен був сплатити ОСОБА_1 орендну плату в натуральній формі дві тони зерна пшениці та ячменю.
		Після досягнення згоди при укладенні вказаної вище угоди в жовтні 2009 року та навесні 2010 року ОСОБА_3 здійснив обробіток ґрунту (дискування, боронування та культивування) на земельній ділянці ОСОБА_1 площею пять гектар з метою подальшого висівання та вирощування на ній сільгоспкультур (пшениці та ячменю), тобто підготував землю до посіву.
		Приблизно в середині квітня 2010 року ОСОБА_1 в односторонньому порядку розірвав раніше укладений  договір оренди земельної ділянки, оскільки не погодився з тим, що ОСОБА_3 без попереднього погодження з ним змінив умови договору відмовився від вирощування пшениці та ячменю і мав намір вирощувати соняшник.
		Водночас із розірванням договору оренди земельної ділянки ОСОБА_1 погодився виплатити ОСОБА_3 кошти, витрачені ним на дизельне пальне при обробітку ґрунту в сумі 300 400 гривень, що в свою чергу привело до виникнення між ними нового цивільно-правового зобовязання, згідно з яким ОСОБА_1 мав зобовязання перед ОСОБА_3 виплатити йому гроші в сумі 300- 400 гривень, а ОСОБА_3 в свою чергу мав право вимагати від нього виплати цих коштів  у законному порядку, тобто не вправі був добиватися задоволення своєї вимоги насильницьким (протиправним) способом.
		Пізніше ОСОБА_3 став примушувати ОСОБА_1 до виконання укладеного між ними раніше, тобто існуючого цивільно-правового зобовязання щодо виплати коштів за обробіток ґрунту, що виразилося у правомірній вимозі, яка була поєднана з погрозами застосування насильства та застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя та здоровя.
		Так, в середині травня 2010 року ОСОБА_3 приїхав на тракторну бригаду в с.Подолянка Веселинівського району, де почав вимагати від ОСОБА_1 повернення боргу, висловлюючи погрози в його адресу, а потім поставив умову повернення боргу до кінця травня 2010 року. 29 травня 2010 року приблизно о 10 год.30 хв. ОСОБА_3 приїхав до ОСОБА_1, який на той час сидів на лавці поблизу власного домоволодіння, яке розташоване за адресою: с.Подолянка Веселинівського району Миколаївської області.
		Під час розмови ОСОБА_3 в рішучій (категоричній) формі висловив конкретну вимогу ОСОБА_1 негайно повернути гроші, витрачені ним на дизельне пальне та за роботу по обробітку ґрунту в сумі 1500 гривень, тобто виконати свій юридичний обовязок, що випливав із цивільно-правового зобовязання, яке було цілком зрозумілим для потерпілого.
		При цьому ОСОБА_3 з метою виконання цієї вимоги використав протиправний (насильницький) спосіб, погрожуючи застосувати насильство до потерпілого, а коли той повідомив, що гроші віддасть при можливості пізніше, то застосував до нього насильство, яке не є небезпечним для життя та здоровя, а саме: умисно завдав йому удар ногою в область грудної клітини та рукою в область голови та обличчя. Після цього ОСОБА_3 знову почав погрожувати ОСОБА_1 застосуванням щодо нього насильства у вигляді фізичної розправи, що сприймалася потерпілим як дійсна та реальна.
		Своїми діями ОСОБА_3 спричинив потерпілому ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді садна в скроневій області справа, садна на кінчику носа, садна в області лівого ліктьового суглоба, які згідно з висновком судово-медичної експертизи № 522 від 30.08.2010 р.  відносяться до легких тілесних ушкоджень, які виникли від дії тупих предметів, можливо їх виникнення від ударів рукою, ногою людини.
		          Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 вину у вчиненні злочину за ч.2 ст.355 КК України не визнав, при цьому показав суду, що восени 2009 року він з ОСОБА_1 уклали усну домовленість про передачу йому у тимчасове користування строком на один рік земельної ділянки площею пять гектарів. За умовами усної домовленості він зобовязався  обробити та засіяти земельну ділянку  будь-якими сільгоспкультурами, окрім соняшника та рапсу, та передати ОСОБА_1 дві тони зерна за користування землею. Після досягнення згоди щодо умов договору він приступив до обробітку ґрунту, але в ході виконання робіт у нього  зламалися диски та він змушений був припинити обробіток землі. Навесні 2010 року він продовжив роботи по обробітку ґрунту: заборонував та закультивував землю, тобто підготував її до посіву. В квітні 2010 року до нього додому в с.Миколаївка Веселинівського району приїхав на підводі ОСОБА_1 і став висловлювати своє незадоволення тим, що на землі нічого не посіяно, що він порушує умови договору, оскільки має намір посіяти соняшник, а не пшеницю чи ячмінь. Він відповів ОСОБА_1, що не збирається землю засівати соняшником, а посіє будь-яку іншу культура, на яку вкаже ОСОБА_1 Однак той  сказав, що сіяти він вже нічого не буде, оскільки він розриває з ним раніше укладену усно угоду. Після цього ОСОБА_1 поїхав додому. Приблизно через  3-4 дня він поїхав до ОСОБА_1 в с.Подолянка Веселинівського району з метою все ж таки  домовитися про подальше використання його земельної ділянки на взаємовигідних умовах. Вони зустрілися на тракторній бригаді. Під час розмови від сказав ОСОБА_1, що поніс витрати на  обробіток землі та намагався його переконати в корисності для обох укладеної між ними усної домовленості. Однак ОСОБА_1 категорично відмовився від перегляду умов договору та сказав, що поверне йому витрачені ним кошти на дизельне пальне при обробітку землі в сумі 300- 400 гривень. Тоді він запитав Максими шина Л.О. про те, чи зможе він зараз повернути йому кошти, щоб вони вже остаточно розійшлися. На це ОСОБА_1 сказав, що зараз не може віддати йому гроші, але коли в нього будуть гроші, то він йому передасть. Він йому сказав, щоб ОСОБА_1 шукав гроші, після чого поїхав додому. В середині травня 2010 р. він проїжджав повз поле ОСОБА_1 та бачив, що земля заростає бурянами. Наприкінці травня 2010 р., повертаючись  з с.  Луначарське та проїжджаючи через с.Подолянка, побачив біля будинку ОСОБА_1 велосипед і зрозумів, що він вдома, та вирішив заїхати до нього та поговорити, сподіваючись, що зможе домовитися з ним та  щось посіяти на його землі. ОСОБА_1 сидів на лавці біля свого будинку.  Він підійшов до нього та запитав, чи не передумав він розривати з ним договір. ОСОБА_1 сказав, що не передумав. Тоді він його запитав, чому він так ставиться до землі, допускає, щоб вона заросла бурянами, адже від цього нікому немає користі. Під час розмови ОСОБА_1 знервувався, почав його ображати та замахнувся на нього рукою, в якій була чашка. Він притримав його руку, і в такому положенні він його утримував декілька хвилин. Коли відпустив, то помітив на кінчику його носа краплину крові. Можливо, коли він його утримував рукою на лавці, то нігтем зачепив і пошкрябав йому ніс. Після цього, вони заспокоїлися, закурили, почали розмовляти. А потім ОСОБА_1 почав йому погрожувати, казав, що він буде працювати в нього на тій землі ще пять років. Зрозумівши, що він не зможе домовитися з ОСОБА_1, він поїхав додому. Вину не визнає у вчиненні інкримінованого йому злочині, оскільки він в категоричній формі не ставив потерпілому вимогу повернути кошти  до кінця травня 2010 р., а також не висловлював погрози і не застосовував до потерпілого насильство з метою примушування до повернення грошових коштів за обробіток землі.
		Незважаючи на невизнання вини підсудного у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.355 КК України, його вина в інкримінованому йому злочині підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.
		Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 показав, що його дружина ОСОБА_4 передала йому в оперативне управління земельну ділянку, яка їй та її братові ОСОБА_5 належить на праві власності. В серпні 2009 року він  з ОСОБА_3 уклали усну домовленість, відповідно до якої він передає  йому в оренду строком на один рік земельну ділянку площею 5 гектарів, а ОСОБА_3 повинен був посіяти на даній землі  пшеницю або ячмінь  та розрахуватися з ним в натуральній формі передати дві тони зерна пшениці та ячменю. Однією з обовязкових умов було те, що ОСОБА_3 не буде засівати земельну ділянку соняшником або рапсом. В травні 2010 р. він поїхав в с.Миколаївка до ОСОБА_3ОР. за зерном і, проїжджаючи повз земельної ділянки, побачив , що вона  була нічим не засіяна, а лише задискована та заборонена. Тоді він запитав підсудного про те, що той буде сіяти на його земельній ділянці, на що Жорж повідомив йому, що збирається сіяти соняшник. Оскільки ОСОБА_3 порушив умови їх усної домовленості  а саме відмовився  вирощувати  пшеницю або ячмінь і мав намір вирощувати соняшник, то він розірвав їх договір та зобовязався виплатити підсудному грошові кошти в сумі 300-400 грн., витрачені ним на дизельне пальне при обробітку земельної ділянки. Однак ОСОБА_3 не бажав розривати договір оренди землі, і сказав йому, що поніс витрати на обробіток землі, які складають за його підрахунками 1500 грн., і в разі розірвання договору він повинен ці  витрати відшкодувати. На цьому ґрунті у них виникла сварка, в ході якої ОСОБА_3 йому став погрожувати, говорив, що в разі якщо він не віддасть йому 1500 грн., то він його закопає. Через тиждень після цієї зустрічі ОСОБА_3 приїхав до нього на роботу в с.Подолянка та тракторну бригаду та став вимагати негайно передати йому гроші в сумі 1500 грн. Він йому повідомив, що зараз не може віддати гроші, оскільки  на той час у нього їх не було, однак пообіцяв йому обовязково повернути кошти за дизельне пальне при першій же можливості. Тоді ОСОБА_3  йому сказав, що якщо він до кінця травня 2010 р. не віддасть йому гроші в сумі 1500 грн., то він забере у нього коня або буде вимагати відшкодування витрат в більшій сумі з процентами. 29 травня 2010 року він сидів на лавці біля свого домоволодіння в с.Подолянка і  пив чай. В цей час до нього на автомобілі приїхав ОСОБА_3 та став вимагати гроші за обробіток  землі. Він відповів йому, що в нього грошей немає, і він  віддасть йому гроші тоді, коли вони в нього будуть. З цього приводу вони почали сваритися. Тоді ОСОБА_3 прижав його ногою в груди до лавки і вдарив по голові рукою. А потім вдруге вдарив його кулаком по носі, розбивши йому ніс. Він йому сказав, що за такі дії ОСОБА_3 буде відповідати, а ОСОБА_3  став йому погрожувати та сказав, що закопає його. Потім ОСОБА_3 поїхав додому, а він зателефонував до міліції та повідомив про дії ОСОБА_3 Також він поїхав до лікарні для надання медичної допомоги, оскільки себе погано почував.
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показав, що йому відомо зі слів потерпілого ОСОБА_1 про те, що потерпілий передав свою земельну ділянку в оренду ОСОБА_3, і що той її не засіяв. Наприкінці травня 2010 р. він, знаходячись в своєму домоволодінні, розташованому недалеко від будинку ОСОБА_1, чув відголоски сварки біля будинку потерпілого. Коли він через годину пішов до потерпілого, то ОСОБА_1 йому сказав, що приїжджав ОСОБА_3 та побив його, тобто вдарив його по голові. Особисто він бачив, що у ОСОБА_1 були подряпини на голові та носі, а також була  гематома на голові. За проханням потерпілого він його відвіз до лікарні в смт.Веселинове, оскільки потерпілий скаржився на погане самопочуття та говорив, що в нього в голові паморочиться.
		Свідок ОСОБА_4 показала, що їй та її братові ОСОБА_5 належить на праві власності в рівних частинах земельна ділянка. ОСОБА_5 свою частину передав їй у користування, а вона передала земельну ділянку своєму чоловікові Максими -шину Л.О. для оброблення та вирощування сільськогосподарських культур. Зі слів ОСОБА_1 їй відомо, що він передав в оренду  дану земельну ділянку ОСОБА_3 За їх усною домовленістю ОСОБА_3 повинен був  засіяти  на земельній ділянці пшеницю або ячмінь та передати  ОСОБА_1 дві тони зерна за користування землею. Однак на порушення домовленості ОСОБА_7 мав намір засіяти поле соняшником  і ОСОБА_1 через це  відмовився від раніше досягнутої угоди.
		29 травня 2010 р. з телефонної розмови з ОСОБА_1 вона дізналася, що до нього додому приїжджав ОСОБА_3 для того, щоб забрати гроші за обробіток землі, і в них на цьому ґрунті виник конфлікт, в ході якого ОСОБА_3 вдарив ОСОБА_1 по голові та в ніс. Коли ОСОБА_1 приїхав до неї в смт.Веселинове, то вона бачила, що у нього був розбитий ніс, а також він скаржився на біль у шиї. Через погане самопочуття ОСОБА_1 звернувся за медичною допомогою до лікарні.
		Свідок ОСОБА_5 підтвердив суду, що в його власності знаходиться земельна ділянка понад 2 га., яку він передав у користування своїй сестрі ОСОБА_4 З розмови з ОСОБА_1 йому відомо, що той передав в оренду землю ОСОБА_3, і що той не виконав умови їхньої домовленості, через що у них виник конфлікт, внаслідок якого ОСОБА_3 вдарив ОСОБА_1 кулаком по голові, від чого в нього болить голова та шийні хребці.
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показав, що одного разу під час розмови з ОСОБА_1, той йому повідомив, що повинен віддати гроші ОСОБА_3 за обробіток землі.
		Перебуваючи на тракторній бригаді в с.Подолянка з ОСОБА_1, він бачив, що на тракторну бригаду до ОСОБА_1 приїхав ОСОБА_3  Він чув початок розмови між ними, а саме те, що ОСОБА_3 звернувся із запитанням до ОСОБА_1 про те, що вони будуть вирішувати  із землею, оскільки він обробив землю, а також запропонував ОСОБА_1 засіяти на земельній ділянці гречку або суданку. На це ОСОБА_1 відповів ОСОБА_3, що він вже нічого не буде сіяти на землі. Тоді ОСОБА_3 сказав ОСОБА_1, щоб він повернув йому гроші за те, що він обробив його землю. ОСОБА_1 сказав, що поверне ОСОБА_3 гроші.
		Пізніше, знаходячись в с.Подолянка біля будинку ОСОБА_6, він побачив, що до домоволодіння ОСОБА_1 під`їхав на автомобілі ОСОБА_3 та чув, що між ними була сварка, але про що, він не чув, також він не бачив, що  там відбувалося, оскільки видимість йому загороджувало дерево. Після того, як ОСОБА_3 від`їхав від будинку  ОСОБА_1, то він підійшов до потерпілого для того, щоб вкопувати стовпчики під огорожу, однак ОСОБА_1 був сердитий та сказав, що вони сьогодні не будуть працювати. 
		Свідок ОСОБА_9 підтвердила, що вона була присутньою при відтворенні обстановки та обставин події та в її присутності потерпілий ОСОБА_1 розповів та показав, як ОСОБА_3 вдарив його кулаком в обличчя та ногою в груди.
		Свідок ОСОБА_10 показав суду, що бачив, як ОСОБА_3 приїхав на тракторну бригаду в с.Подолянка до ОСОБА_1 та вони розмовляли між собою, проте він їх розмови не чув. Пізніше, йому ОСОБА_1 розповідав, що його побили внаслідок конфлікту через землю, і в нього від ударів болить спина та він не може повернути шию. Він  сам бачив, що ОСОБА_1 було важко працювати через поганий стан здоровя.
		Відповідно до заяви ОСОБА_1, зареєстрованій у Веселинівському РВ УМВС України у Миколаївській області 29.05.2010 р., потерпілий просив притягнути до відповідальності ОСОБА_3 за спричинення йому тілесних ушкоджень. (а.с.4).
		За даними висновку судово-медичної експертизи № 522 від 30.08.2010 року  потерпілому ОСОБА_1  були спричинені тілесні ушкодження у вигляді саден в скроневій області справа,  на кінчику носа,  в області лівого ліктьового суглоба, які  відносяться до легких тілесних ушкоджень, та виникли від дії тупих предметів, можливо їх виникнення від ударів рукою, ногою людини. Садна в скроневій області справа виникли в строк до доби до моменту огляду черговим лікарем Веселинівської центральної районної лікарні, куди звернувся потерпілий 29.05.2010 р. (а.с.22-24). Встановлені експертом тілесні ушкодження у вигляді саден в скроневій області справа, на кінчику носа відповідають показанням потерпілого щодо їх характеру та локалізації. Крім того, садно в скроневій області справа по даті його заподіяння також узгоджується з показаннями потерпілого. 
		Відповідно до протоколу  огляду місця події від 09.07.2010 р. встановлено місце, де відбувалися події 29.05.2010 р., і даним місцем являється проміжок території між домоволодінням потерпілого ОСОБА_1, яке розташоване в с.Подолянка Веселинівського району Миколаївської області, та асфальтною дорогою. (а.с.25-31).
		Згідно з протоколом  відтворення обстановки та обставин події від 09.07.2010 року ОСОБА_1 розповів та показав, як ОСОБА_3 з метою примушування його до виконання цивільно-правового зобовязання, - повернення  грошових коштів за обробіток земельної ділянки,  застосував до нього фізичне насильство і  вдарив його ногою в грудну клітину, потім наніс удар кулаком в голову та в ділянку носа. При цьому потерпілий вказав, що коли ОСОБА_3 відїжджав від нього, то сказав йому, щоб він не розслаблявся, так як він приїде за грошима, які він винен йому за їх договором. (а.с.32-39).
		За даними протоколу очної ставки між ОСОБА_1 та ОСОБА_3О, яка відбулася 10.08.2010 р., потерпілий та підсудний підтвердили, що між ними склалися цивільно-правові відносини, відповідно до яких потерпілий зобовязався передати земельну ділянку у тимчасове користування підсудного, а той засіяти її  сільгоспкультурами, крім рапсу та соняшнику, і передати ОСОБА_1 2 тони зерна за використання земельної ділянки. Пізніше, коли потерпілий відмовився від виконання домовленості, то із попереднього цивільно-правового зобовязання виникло нове,  за яким потерпілий зобовязався передати йому гроші за обробіток землі в сумі 300-400 грн., а він мав право вимагати повернення коштів. 
		Також при очній ставці ОСОБА_1 підтвердив свої показання, які він давав як потерпілий при його допиті, і вказав на те, що ОСОБА_3 вимагав у нього  передачі йому грошових коштів за обробіток землі. При цьому свою вимогу супроводжував погрозами, що в разі якщо він не віддасть йому кошти, то він його закопає під трактором та забере коня, а 29.05.2010 р.  приїхав до нього додому та одразу ж запитав:»Де мої гроші?». Коли він відповів, що зараз не може йому віддати гроші, то підсудний наніс йому удар ногою в груди та два удари кулаком в голову та в ніс, намагаючись примусити його таким чином передати гроші.
		Підсудний ОСОБА_3 при очній ставці факт примушування потерпілого до виконання цивільно-правового зобовязання шляхом застосування погроз та насильства заперечував, однак визнав, що між ними виник 29.05.2010 року конфлікт з приводу їх домовленості щодо використання земельної ділянки, і що вони розмовляли на підвищених тонах і дійшло навіть до бійки. (а.с.66-69).
		Проаналізувавши в сукупності всі наведені докази, суд дійшов висновку, що вина підсудного ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.355 КК України, доведена.
		Суд вважає можливим кваліфікувати дії підсудного за ч.2 ст.355 КК України як примушування до виконання цивільно-правових зобовязань, тобто вимога виконати цивільно-правове зобовязання з погрозою насильства над потерпілим за відсутності ознак вимагання, поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя і здоровя.
		Твердження підсудного про те, що він не примушував потерпілого ОСОБА_1 до виконання цивільно-правового зобовязання шляхом застосування погрози насильством та із застосуванням насильства спростовується вищевказаними дослідженими в судовому засіданні доказами: показаннями потерпілого ОСОБА_1, який підтвердив, що підсудний погрожував йому та  наніс йому тілесні ушкодження з метою примусити віддати підсудному грошові кошти за обробіток землі;  показаннями свідка  ОСОБА_8, який чув та тракторній бригаді в с.Подолянка, як ОСОБА_3 сказав потерпілому, щоб той повернув йому гроші за обробіток земельної ділянки; показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_4, які бачили особисто тілесні ушкодження у ОСОБА_1; висновком експерта № 522 від 30.08.2010 року, яким підтверджено спричинення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень; показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_10, яким зі слів потерпілого було відомо, що ОСОБА_3 наніс  йому тілесні ушкодження.  Крім того, підсудний ОСОБА_3 як в ході судового слідства, так і досудового слідства визнав існування між ним та  потерпілим цивільно-правового зобовязання та виникнення конфлікту з приводу виконання цивільно-правового зобовязання, в ході якого в них відбулася сутичка. Під час судового слідства підсудний ОСОБА_3 сам пояснив, що він поніс витрати за обробіток земельної ділянки та пропонував потерпілому повернути гроші за понесені ним витрати. При зустрічі на тракторній бригаді він сказав потерпілому, щоб той шукав гроші. Отже, досліджені докази вказують на те, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 існували цивільно-правові відносини, відповідно до яких потерпілий мав зобовязання виплатити підсудному гроші  в сумі 300-400 грн. за обробіток ґрунту, а підсудний мав право вимагати від нього виплати цих коштів у законному порядку, однак добивався задоволення своїх вимог  протиправним (насильницьким) способом шляхом висловлювання погрози насильством та  із застосуванням насильства. 
		       Суд при призначенні покарання враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, дані про особу підсудного, та обставини справи, що помякшують та обтяжують покарання.
		        Згідно зі ст. 12 КК України  підсудний вчинив злочин, який відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості.
		          Обставиною, яка помякшує покарання підсудного, суд визнає добровільне відшкодування завданої моральної шкоди потерпілому.
		          Обставин, які обтяжують покарання підсудного, судом не виявлено.
		          Підсудний ОСОБА_3 вперше притягується до кримінальної відповідальності, проживає в с.Миколаївка один, являється пенсіонером по віку, за місцем проживання характеризується позитивно. (а.с.115,121-123).
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 охарактеризувала підсудного з позитивної сторони. 
		Свідок ОСОБА_12 вказала, що знає потерпілого ОСОБА_1 з позитивної сторони.
		         На підставі наведеного, суд з урахуванням ступеня та характеру суспільної небезпечності вчиненого злочину, пом'якшуючої обставини, даних про особу підсудного, вважає, що для виправлення та попередження нових злочинів підсудному ОСОБА_3 необхідно призначити необхідне і достатнє для нього покарання у виді позбавлення волі.
		         Згідно з ст.75 КК України якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше пяти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. У цьому разі суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обовязки.
		Отже, враховуючи те, що підсудний ОСОБА_3 вчинив вперше злочин середньої тяжкості, являється пенсіонером, відшкодував потерпілому моральну шкоду в сумі 2000 грн., то суд приходить до переконання про можливість виправлення  ОСОБА_3 без відбування покарання та в звязку з цим суд вважає за необхідне звільнити  підсудного від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обовязки. 
		В судовому засіданні потерпілий предявив позов до підсудного ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди на суму 10 000 грн., але потім відмовився від позову в звязку з тим, що підсудний відшкодував йому моральну шкоду, сплативши 2000 гривень. Суд прийняв дану відмову, оскільки цією відмовою не порушуються права та інтереси потерпілого ОСОБА_1
		        На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 321, 322, 323, 324, 327, 333, 334, 335, 343 КПК України,  суд -
		 
		 
		ЗАСУДИВ:
		 
		 ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого  ч.2 ст. 355 КК України, і призначити йому покарання:
		- за ч.2 ст.355 КК України -  у виді позбавлення волі строком  на 3 (три) роки;
		На підставі ст. 75 КК України  звільнити ОСОБА_3 від відбування  призначеного покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку в 1 (один) рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обовязки.
		Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні  обов'язки:                                                                
		     - не виїжджати за межі  України на постійне проживання без дозволу   кримінально - виконавчої інспекції;
		        - повідомляти  кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання або роботи.        
		Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити попередній - підписку про невиїзд.
		  На  вирок  суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Миколаївської області протягом 15 діб з моменту  проголошення вироку через Веселинівський районний суд Миколаївської області.
		                     Миколаївської області  
		Суддя Веселинівського районного суду Миколаївської області                          ОСОБА_13

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...