Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5-111кс15 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 10.07.2015. Забезпечено надання загального доступу: 10.07.2015.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		П О С Т А Н О В А  
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		25 червня 2015 року                                                                      м. Київ
		 
		Судова  палата у кримінальних справах
		                          Верховного Суду України у складі:
		 
		головуючогосудді-доповідача ОСОБА_5.,                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                 суддів:ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_8.,                            ОСОБА_9., ОСОБА_10., ОСОБА_11.,            ОСОБА_12., ОСОБА_13., ОСОБА_14., ОСОБА_15., ОСОБА_16., за участю    захисника  секретаря судового засідання  начальника управління участі прокурорів                            Генеральної  прокуратури України у перегляді                            судових рішень у кримінальних справах ОСОБА_17.,  адвоката ОСОБА_18.,    ОСОБА_1.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу щодо ОСОБА_2 за заявою заступника Генерального прокурора України про перегляд судових рішень, постановлених у цій справі,
		 
		   у с т а н о в и л а:
		 
		Вироком Обухівського районного суду Київської області від 20 червня  2014 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, такого, що не має судимості, засуджено за: частиною першою статті 115 Кримінального кодексу України (далі - КК) до позбавлення волі на строк десять років; частиною другою статті 15 і пунктом 13 частини другої статті 115 КК до позбавлення волі на строк тринадцять років. Відповідно до статті 70 КК ОСОБА_2 визначено остаточне покарання - позбавлення волі на строк тринадцять років.
		ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він проти ночі ІНФОРМАЦІЯ_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у будинку          АДРЕСА_1, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків завдав          ОСОБА_3 кухонним ножем три удари в область грудної клітки, від чого останній помер на місці. Після цього ОСОБА_2 з метою безперешкодного зникнення з місця вчинення злочину, завдав ОСОБА_4 ножем два удари у передню частину тулуба, а також шість різаних ран в область спини, заподіявши останньому тяжкі та легкі тілесні ушкодження. Смерть ОСОБА_4 не настала з причин, незалежних від волі ОСОБА_2, оскільки потерпілому була надана своєчасна медична допомога.
		Апеляційний суд Київської області ухвалою від 10 вересня 2014 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 залишив без зміни.
		Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 19 березня 2015 року вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_2 залишив без зміни.
		У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України заступник Генерального прокурора України просить постановлені у справі судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права, передбаченої Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК), що зумовило ухвалення різних за змістом судових рішень.
		На думку прокурора, касаційний суд неоднаково застосував норму статті 384 КПК, якою регламентовано умови та порядок роз'яснення обвинуваченому права на суд присяжних.
		Як стверджує заявник, в оспорюваному рішенні суд касаційної інстанції залишив поза увагою невиконання прокурором, що здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, та судом першої інстанції вимог закону про необхідність роз'яснення обвинуваченому у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, можливість та особливості розгляду кримінального провадження стосовно нього судом присяжних. 
		Проте, в ухвалах колегій суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 жовтня 2014 року та 26 лютого 2015 року, наданих для порівняння, касаційний суд визнав ці порушення істотними, що потягло скасування відповідних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій. Таке правозастосування статті 384 КПК прокурор вважає правильним.
		Ухвалою судді Верховного Суду України від 3 червня 2015 року відкрито провадження у кримінальній справі щодо ОСОБА_2 за заявою заступника Генерального прокурора України.
		Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України заслухала суддю-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав заяву, захисника, який поклався на розсуд суду, перевірила матеріали справи та, обговоривши доводи, зазначені у заяві, дійшла висновку про таке.
		1. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 445 КПК підставою для перегляду судових рішень Верховним Судом України у цій справі є неоднакове застосування судом касаційної інстанції норми, передбаченої статтею 384 КПК. Предметом перегляду є питання щодо правильності застосування зазначеної норми та наслідків, які мають наставати у разі не роз'яснення обвинуваченому у злочині, за який передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, права на суд присяжних. Зокрема, чи є таке порушення істотним і таким, що тягне безумовне скасування судових рішень.
		2. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року проголошено право кожного на розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, визначеним законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Зазначена норма імплементована у національне законодавство України й міститься у статті 21 КПК. 
		Критерії визначення складу суду, повноважного на розгляд кримінального провадження, встановлені нормою статті 31 КПК. Залежно від ступеня тяжкості злочину та (або) виду суб'єкта злочину провадження у суді першої інстанції здійснюється: професійним суддею одноособово, колегіально судом у складі трьох суддів, судом присяжних у складі двох професійних суддів та трьох присяжних.
		3. Правова природа інституту суду присяжних суттєво відрізняється від інших двох складів суду. Такий висновок підтверджується наступними чинниками:
		а) віднесенням провадження в суді присяжних до особливого порядку провадження в суді першої інстанції (параграф 2 глави 30 Розділу IV КПК);
		б) спеціальним порядком формування суду присяжних;
		в) наділенням присяжних при відправленні правосуддя широким колом прав.
		4. У зв'язку із наведеним закономірним виглядає те, що саме до компетенції суду присяжних законодавець відніс розгляд особливо тяжких злочинів, за які передбачено найбільш суворий вид покарання - довічне позбавлення волі, а також встановив інший, відмінний від загального, порядок роз'яснення обвинуваченому права на суд присяжних.
		Так, статтею 384 КПК визначено, що прокурор, суд зобов'язані роз'яснити обвинуваченому у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, можливість та особливості розгляду кримінального провадження стосовно нього судом присяжних. При цьому письмове роз'яснення прокурора додається до обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування, які передаються до суду. Суд також зобов'язаний роз'яснити право на розгляд справи судом присяжних під час підготовчого судового засідання та у разі, якщо обвинувачений заявить таке клопотання, призначити кримінальне провадження до розгляду саме таким складом суду.
		Інформування обвинуваченого про можливість розгляду кримінального провадження щодо нього судом присяжних ще до початку судового розгляду надасть йому можливість підготуватись до реалізації такого права і його рішення з цього питання буде виваженим та обґрунтованим. Тільки у такому випадку будуть дотримані засади кримінального провадження, в тому числі й забезпечення права на захист, а судовий розгляд буде справедливим.
		5. Як видно з матеріалів справи, прокурор не роз'яснив обвинуваченому ОСОБА_2 можливість та особливості розгляду кримінального провадження стосовно нього судом присяжних та не долучив відповідне письмове роз'яснення до обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування. 
		Суд першої інстанції в ході провадження не тільки не виправив ці недоліки, але й сам припустився порушення вимог частин першої та другої статті 384 КПК, оскільки не роз'яснив обвинуваченому його право на розгляд справи судом присяжних та особливості такого провадження. 
		Зазначене порушення залишилося поза увагою й апеляційного суду.
		У судовому засіданні суду касаційної інстанції прокурор частково підтримала касаційну скаргу засудженого і прямо вказала на необхідність скасування судових рішень з підстав порушення вимог статті 384 КПК, що узгоджується з обов'язками прокурора про всебічне, повне та неупереджене дослідження обставин кримінального провадження, закріпленими нормою частини другої статті 9 КПК. Такі доводи прокурора касаційний суд належним чином не перевірив, обмежившись загальним висновком в оспорюваному рішенні щодо відсутності істотних порушень вимог норм кримінального процесуального закону.
		Враховуючи викладене, Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України вважає, що судові рішення у справі підлягають скасуванню через невиконання вимог статті 384 КПК, що є істотним порушенням кримінального процесуального закону.
		На відміну від цього, правозастосування статті 384 КПК судом касаційної інстанції, викладене в ухвалах, наданих для порівняння, слід визнати вірним.
		6. Виконуючи вимоги частини четвертої статті 455 КПК, Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України формулює висновок із приводу застосування статті 384 КПК, який зводиться до такого:
		а) право на розгляд кримінального провадження судом присяжних є невід'ємною складовою права обвинуваченого на захист;
		б) порушення такого права свідчить про невиконання прокурором, судом вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка гарантує право кожного на розгляд його справи в порядку кримінального провадження судом, утвореним відповідно до закону, і є порушенням права на розгляд його справи судом, визначеним законом;
		в) прокурор під час досудового розслідування, але у будь-якому разі до моменту складання обвинувального акта, повинен роз'яснити обвинуваченому у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, можливість та особливості розгляду кримінального провадження стосовно нього судом присяжних. Письмове роз'яснення прокурора повинно бути додано до обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування;
		г) суд під час підготовчого судового засідання повинен роз'яснити обвинуваченому у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, можливість та особливості розгляду кримінального провадження стосовно нього судом присяжних. Право на суд присяжних обвинуваченого у вчиненні злочину, за яке передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, повинно міститись у переліку прав обвинуваченого, які закріплені у письмовій пам'ятці про права та обов'язки;
		д) невиконання прокурором вимог статті 384 КПК, в силу вимог пункту третього  частини третьої статі 314 КПК, є підставою для повернення обвинувального акта прокуророві;
		е) невиконання судом під час підготовчого судового засідання вимог статті 384 КПК є безумовною підставою для скасування судових рішень вищими судами.
		Керуючись статтями 444, 445, 455 Кримінального процесуального кодексу України, Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України,   
		 
		п о с т а н о в и л а:
		 
		Заяву заступника Генерального прокурора України задовольнити.
		Вирок Обухівського районного суду Київської області від 20 червня  2014 року, ухвалу Апеляційного суду Київської області від 10 вересня 2014 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 березня 2015 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		ГоловуючийОСОБА_5
		 
		Судді:  
		ОСОБА_6 ОСОБА_12
		 
		ОСОБА_7 ОСОБА_13                                                                                                 
		    
		ОСОБА_8      ОСОБА_14    
		                        
		 ОСОБА_9                       ОСОБА_15    
		                        
		           ОСОБА_10ОСОБА_16
		                                      
		                     ОСОБА_11

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...