Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 820/7112/14 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо:.
Надіслано для оприлюднення: 07.07.2015. Зареєстровано: 10.07.2015. Забезпечено надання загального доступу: 13.07.2015.
Дата набрання законної сили: 20.07.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		02.07.2015р.                                                   м. Київ                              К/800/46943/14 
		 
		 
		 
		Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
		 
		       Єрьоміна А.В.(головуючий);          Кравцова О.В.,        Цуркана М.І.,                
		розглянувши  в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Новий стиль» до Харківської митниці Міндоходів про скасування рішення, що переглядається за касаційною скаргою Харківської митниці Міндоходів на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2014 року,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У квітні 2014 року приватне акціонерне товариство «Новий стиль» (далі - позивач) звернувся в Харківський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Харківської митниці Міндоходів (далі - відповідач), в якому просив  скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 14 листопада 2013 року № 807000003/2013/002252/2, від 17 жовтня 2013 року № 807000003/2013/002053/2, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14 листопада 2013 року № 80710000/2013/01473 та від 17 жовтня 2013 року № 807100000/2013/01350.
		В обґрунтування позивних вимог позивач зазначав, що надані під час митного оформлення документи, які підтверджують митну вартість товару, безпідставно не були прийняті відповідачем до уваги та під час контролю митної вартості товару митним органом були надані запити від 16 жовтня 2013 року та від 11 листопада 2013 року щодо надання пояснень та додаткових документів, а саме, без зазначення законодавчо визначених підстав для такої вимоги.
		Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25 червня 2014 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову.
		Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2014 року апеляційна скарга приватного акціонерного товариства «Новий стиль» задоволена.
		Постанова Харківського окружного адміністративного суду від 25 червня 2014 року скасована та прийнята нова постанова, якою скасовано рішення Харківської обласної митниці про коригування митної вартості товарів від 14 листопада 2013 року № 807000003/2013/002252/2, від 17 жовтня 2013 року № 807000003/2013/002053/2 та картки відмови Харківської обласної митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14 листопада 2013 року № 80710000/2013/01473 та від 17 жовтня 2013 року № 807100000/2013/01350.
		У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права відповідач  просить оскаржуване рішення суду апеляційної  інстанції скасувати, залишити в силі постанову суду першої інстанції.
		Сторони в судове засідання не зявилися,  належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
		Заслухавши доповідача, перевіривши оскаржувані рішення судів та матеріали справи в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
		Як встановлено судом апеляційної інстанції,  між позивачем та компанією    ZHONGTAI INDUSTRIAL GROUP CO., LTD 13 травня 2013 року була укладена угода № 130513.
		Ввезення товару здійснювалось на підставі наступних документів: специфікації від 28 серпня 13 року № 5. та від 11 вересня 2013 року № 6 до контракту від 13 травня 2013 року № 130513, інвойс від 28 серпня 2013 року № NY13011; від 11 вересня 2013 року № NY 13012.
		Відповідно п. 1.3 Контракту конкретний вид (асортимент) товару кожної партії поставки вказується у специфікаціях та інвойсах, які додаються до контракту і є його невід'ємною частиною. 
		Відповідно п. 4.1 розділу 4 Контракту ціна на товар за конкретною партією товару вказується в інвойсах на відповідну партію товару. 
		Керуючись умовами укладеного Контракту продавець поставив підприємству позивача:
		1) за специфікацією від 11 вересня 2013 року № 6 та інвойсу від 11 вересня 2013 року № NY13012 товар на загальну суму 40128,0 доларів США, що за курсом валюти 7,993 складало 320743,1040 грн. Витрати на транспортування склали 47158,0 грн. Отже, для митного оформлення товару позивач 11 листопада 2013 року надав відповідачу митну декларацію МД № 807100000/2013/055870 і вказав митну вартість: 320743,08 грн. + 47158,0 грн. = 367901,8 грн.; 
		2) за специфікацією від 11 вересня 2013 року № 6 та інвойсу від 11 вересня 2013 року № NY13012 поставлений товар на загальну суму 20064,0 доларів США, що за курсом валюти 7,993 складало 160371,55 грн. Витрати на транспортування склали 42991,25 грн. Отже, для митного оформлення товару позивач 16 жовтня 2013 року надав відповідачу митну декларацію МД № 807100000/2013/051236 і вказав митну вартість: 160371,55 грн. + 42991,25 грн. = 203362,8 грн.
		Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, на підтвердження митної вартості товару, позивач надав  відповідачу обов'язкові документи:
		-          декларації митної вартості ІМ № 807100000/2013/055870 від 11 листопада 2013 року, № 807100000/2013/051236 від 16 жовтня 2013 року;
		-           контракт з фірмою HANGZHOU ZHONGTAI INDUSTRIAL GROUP CO., LTD № 130513 від 13 травня 2013 року;
		-           інвойси №: NY13011 від 28 серпня 2013 року; NY13012 від 11 вересня 2013 року до Контракту; 
		-          документи щодо транспортування (перевезення) товару: договір на здійснення транспортно-експедиторських послуг № 111877 від 5 травня 2011 року; 
		-          калькуляції транспортних витрат: рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг KF 30412601 від 31 жовтня 2013 року, б/н 16 жовтня 2013 року, міжнародну товарно-транспортну накладну СМ № від 4 листопада 2013 року, LT від 11 жовтня 2013 року, коносамент № SGHH 026336 від 23 вересня 2013 року, № SGHH 025961 від 17 вересня 2013 р., книжку МДП GX 76441471 від 4 листопада 2013 року, DХ.76441401 від 9 жовтня 2013 року. 
		Позивач відповідно до частини шостої статті 53 Митного кодексу України, надав  відповідачу додаткові документи: сертифікати походження товару 13С330M7043/00224 р.; 13С3301М7043/00213 р.; пакувальні листи б/н від 28 серпня 2013 року та від 28 серпня 2013 року; лист про відсутність взаємозалежності між позивачем та постачальником; лист про не проведення страхування; прайс-листи (прейскуранти) виробника товарів від 11 вересня 2013 року та від 3 вересня 2013 року; звіт про оцінку майна.
		Позивач надав митному органу пояснення щодо поставки товару та попросив здійснити митне оформлення за першим методом, тобто за ціною контракту, оскільки на думку позивача, декларантом були надані усі документи, які передбачені законодавством, були запитані митним органом та які мали відношення до поставки товару. 
		Відповідачем були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів від 14 листопада 2013 року № 807000003/2013/002252/2 та від 17 жовтня 2013 року № 807000003/2013/002053/2 за 6 методом, з розрахунків 4,60 доларів США за одиницю товару та 4,70 доларів США за одиницю товару. Збільшення митної вартості товару призвело до збільшення розміру ПДВ, який повинен був сплачувати позивач. 
		На підставі рішення про визначення митної вартості товарів відповідачем видані картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 80710000/2013/01473 від 14 листопада 2013 року та № 807100000/2013/01350 від 17 жовтня 2013 року. З метою уникнення простою транспорту та виробничою необхідністю позивач вимушений був оформити товар за ціною, визначеною митним органом (МД ІМ 40 807100000/2013/051578 та МД ІМ 40 807100000/2013/051578) за другим методом.
		Залишаючи без задоволення позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що дії Харківської митниці Міндоходів є правомірними та такими, що відповідають вимогам діючого законодавства, вчинені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
		Висновок суду першої інстанції обґрунтований тим, що відповідно до частини другої Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 13 липня 2012 року № 362, було здійснено порівняння рівня заявленої митної вартості товару «Металеві конструкційні частини офісних меблів для сидіння» з рівнем митної вартості ідентичних та подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, та встановлено, що заявлена позивачам митна вартість товару по МД № 807100000/2013/051236 - 3,35 дол. США/кг., а по МД № 807100000/2013/055870 -3,03 дол. США/кг, що значно нижче, ніж за інформацією по фактам митних оформлень Харківською митницею Міндоходів та іншими митницями України. Мінімальний рівень на аналогічні товари, час оформлення яких максимально наближений, складав 4,7 дол. США/кг (факти попередніх митних оформлень), а також не подано декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 Митного кодексу України, відсутність у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. А саме, відсутність банківських платіжних документів. Тому що відповідно п. 5.2 ч. 5 контракту № 130513-ZHONG від 13 травня 2013 року умовою сплати за товар є « 100% в течении 21 календарного дня с даты, указанной в коносаменте». Відповідно до коносаментів, поданих у пакеті документів, датою їх видання є 23 вересня 2013 року та 17 вересня 2013 року, а митні декларації № 807100000/2013/055870 та № 807100000/2013/051236 подано до митного оформлення 11 листопада 2013 року та 16 жовтня 2013 року відповідно. 
		Судом першої інстанції зроблений висновок, що на момент митного оформлення повинні були здійсненні усі платежі відповідно до цієї поставки товару. У пакеті документів вони були відсутні та додатково не надавались.
		Вищий адміністративний суд України не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
		Відповідно до статті 51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу, а згідно приписів частини першої, частини другої статті 53 Кодексу у випадках, передбачених ним, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частині п'ятій та частині шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
		Частини перша та друга статті 53 Митного кодексу України  визначає вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Вказана норма закону кореспондує з положеннями статті 318 цього Кодексу, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
		Зазначене вище відповідає стандартним правилам, встановленим п. 3.16 та п. 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» від 15 лютого 2011 року № 3018-VI, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства. Крім того, вказане узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.
		Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України, у разі, якщо документи, зазначені у частині  другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, визначені у ч. 3 наведеної норми.
		В п. 3.16 та п. 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.
		Послідовність дій посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення також визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 13 липня 2012 року № 362.
		Згідно з приписами п. 6 розділу 2 Методичних рекомендацій, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами 5-8 статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України. При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (у частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (у частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 розділу 2 Методичних рекомендацій).
		Згідно із частиною шостою статті 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Згідно ч. 2 вказаної норми контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.
		З положень частини третьої статті 53, частин другої - шостої статті 54, статті 58 Митного кодексу України та пунктів 6, 7 розділу 2 Методичних рекомендацій вбачається, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України. Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
		В рішенні суду першої інстанції зазначено, що у митного органу виникли обґрунтовані сумніви, щодо повноти заявлених декларантом всіх складових митної вартості і у зв'язку з цим посадовою особою ПМО до відділу контролю за правильністю визначення митної вартості товарів направлені запити щодо вирішення питання правильності визначення митної вартості товарів, причина запиту є те, що документи, подані до митного оформлення, не містять відомостей щодо ціни, що фактично сплачена за товар, спрацювання АСАУР. Після надходження запиту до ВМВКТ та ЗРЗЕД, з урахуванням вищенаведеного, у відповідності до вимог п. 5 статті 55 та п. 4 статті 57 Митного кодексу України проведена процедура консультації між митним органом та декларантом ПрАТ «НОВИЙ СТИЛЬ» з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі, шляхом направлення на адресу ПрАТ «НОВИЙ СТИЛЬ» електронних повідомлень. 
		В електронних повідомленнях декларанту доведено, що відповідно до статті 52 та статті 58 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа зобов'язані подати митному органу достовірні відомості, що документально підтверджують відсутність: 1) обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) умов або застережень щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) умов, за якими частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем надходить прямо чи опосередковано продавцеві; 4) відносин пов'язаності між продавцем та покупцем, які вплинули на оцінюваних товарів.
		Декларанту в електронному повідомленні запропоновано надати на виконання вимог статті 53 та статті 54 Митного кодексу України у зв`язку з тим, що у поданих документах, зазначених у частині другій статті 53 не містяться всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, загальні справжні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Також, декларанту було доведено що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Проведення консультації та витребування додаткових документів відображено у електронних повідомленнях декларанту ПАТ «НОВИЙ СТИЛЬ».
		З огляду на вищевикладені обставини, з урахуванням аналізу інформації, що міститься у поданих до митного оформлення документах, перевірки цінової інформації з ЄАІС ДМСУ на товари, які ввозились на митну територію України, на підставі частини третьої статті 53 Митного кодексу України відповідачем було розпочато проведення процедури консультації та запропоновано декларанту надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів. Дані пропозиції направлені декларанту в електронному вигляді, що не заперечувалося позивачем.
		При здійсненні митного оформлення позивачем були надані всі, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, обов'язкові документи, необхідні для митного оформлення товару за ціною договору.
		Як встановлено судом апеляційної інстанції, на підтвердження митної вартості товару позивач щодо кожної партії товару надав до Харківської митниці обов'язкові документи, саме: декларації митної вартості ІМ № 807100000/2013/055870 від 11 листопада 2013 року, № 807100000/2013/051236 від 16 жовтеня 2013 року; контракт з фірмою HANGZHOU ZHONGTAI INDUSTRIAL GROUP CO., LTD № 130513 від 13 травня 2013 року; інвойси №: NY13011 від 28 серпня 2013 року; NY13012 від 11 вересня 2013 року до Контракту; документи щодо транспортування (перевезення) товару: договір на здійснення транспортно-експедиторських послуг № 111877 від 5 травня 2011 року; калькуляції транспортних витрат: рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг KF 30412601 від 31 жовтня 2013 року, б/н 16 жовтня 2013 року, міжнародну товарно-транспортну накладну СМR № від 4 листпада 2013 року, LT від 11 жовтня 2013 року, коносамент № SGHH 026336 від 23 вересня 2013 року, № SGHH 025961 від 17 в6ересня 2013 року, книжку МДП GX 76441471 від 4 листопада 2013 року, DХ.76441401 від 9 жовтня 2013 року.
		Крім того, позивач надав до митниці додаткові документи, а саме: сертифікат походження товару 13С330M7043/00224 р.; 13С3301М7043/00213 р.; пакувальний лист б/н від 28 серпня 2013 року; від 28 серпня 2013 року; лист про відсутність взаємозалежності між позивачем та постачальником; лист про не проведення страхування; прайс-лист (прейскурант) виробника товарів від 11 вересня 2013 року; звіт про оцінку майна.
		Митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості з посиланням на невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України, яке полягає у наступному: використані декларантом відомості не підтверджені у повній мірі документально; документи, подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; ненаданні декларантом всіх запропонованих митницею додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 Митного кодексу України; ненаданні (відсутності) інформації щодо угод на ідентичні товари; ненаданні (відсутності) інформації щодо ідентичних або подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані; відсутності даних щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України; відсутності даних щодо витрат, понесених позивачем в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування; ненаданні (відсутності) інформації та документів, які мали вплив на процес формування ціни товару: на матеріал та витрати, понесені виробником у зв'язку з виробництвом товарів; витрат на навантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України, прибутку, що одержує експортер в результаті поставки в Україну. Таким чином, коригування митної вартості здійснено відповідачем за другорядним методом - резервним. Джерелом інформації для даного рішення є наявна у митного органу інформація про вартість товарів, митне оформлення яких вже здійснено, Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків про здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом Держмитслужби України від 13.07.12 р. № 362, разом з тим, враховуючи положення наведених вище норм права, колегія суддів зазначає, що діючим законодавством передбачається певний порядок визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, який не був дотриманий відповідачем по справі, оскільки при здійсненні митного оформлення позивачем для підтвердження митної вартості конкретної поставки та її визначення за основним методом - ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, (вартість операції) було надано усі документи, які передбачені чинним законодавством, зокрема, частиною другою статті 53 Митного кодексу України.
		Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України, надання декларантом додаткових документів передбачено тільки за наявності певних умов, а саме: у разі якщо документи, зазначені у ч. 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
		Як встановлено судом апеляційної інстанції, причиною запиту додаткових документів було саме невідповідність ціни, яка була зазначена позивачем, митній вартості ідентичних та подібних товарів відповідно до інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України. Відповідачем не доведено, що декларант у декларації митної вартості зазначив не усі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснив розрахунок, записав до декларації недостовірні або неточні відомості. Таким чином, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів та оформив картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення з порушенням статей глави 8 та 9 Митного кодексу України, наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів», Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та наказу Мінфіну України «Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа» № 63 від 30 травня 2012 року, а саме - за відсутністю обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі без обґрунтування причин того, що позивачем невірно визначено митну вартість товарів. Отже, відповідач під час здійснення митного контролю правильності визначення позивачем митної вартості товарів і митного оформлення діяв у спосіб, який не відповідає вимогам Митного кодексу України.
		Відмовляючи у митному оформленні товару за основним (першим) методом,  відповідач посилався на те, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, декларантом не надано додаткових документів, надання яких передбачено частиною третьою статті 53 Митного кодексу України. 
		Такий висновок відповідача не ґрунтується на фактичних обставинах справи та суперечить нормам діючого законодавства, оскільки відповідно до частини другої статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
		Згідно із частиною першою статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень ч. 10 цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
		Митний орган при здійсненні митного контролю має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.
		Митним кодексом України передбачено проводити митний контроль із застосуванням єдиної з митними органами інформаційно-телекомунікаційної системи (частина четверта статті 319 Митного кодексу України), проте правовий статус ЦБД ЄАІС ДМСУ МД (РКМВ), порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також у ЦБД ЄАІС ДМСУ МД (РКМВ) відсутня інформації про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо характеристики товарів та методів її визначення.
		Відповідно до статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
		При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Відповідачем не надано доказів неможливості застосування попередніх методів визначення митної вартості під час прийняття рішень про коригування митної вартості товарів (за резервним методом).
		Наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 2012 року № 598 затверджена Форма рішення про коригування митної вартості товарів, а також Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. Так, відповідно до Правил заповнення рішення у графі 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у ст. 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
		У графі 33 також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.
		Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яку було взято за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; умов поставки, комерційних умов, тощо.
		Зміст оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товару не відповідає приписам наказу Міністерства Фінансів України від 24 травня 2012 року № 598 про затвердження Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки у них відсутні будь-які пояснення щодо умов поставки, комерційних умов, тощо.
		Таким чином, корегування відповідачем митної вартості товару виключно на підставі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС) Державної митної служби не відповідає нормам діючого законодавства.
		Оскільки  позивач  подав до митного органу були подані всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, а відповідач не надав таких доказів та не довів, що митна вартість товару, заявлена позивачем, була нижче вартості товару та вартості ідентичних та подібних товарів, оформлених іншими митницями України, висновок суду першої інстанції про правомірність прийнятих відповідачем рішень є помилковим, а тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог.
		Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
		Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. 
		На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Касаційну скаргу Харківської митниці Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2014 року - без змін.
		Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Судді :

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...