Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-3519/09/0770 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:; податку на прибуток підприємств.
Надіслано для оприлюднення: 07.07.2015. Зареєстровано: 10.07.2015. Забезпечено надання загального доступу: 13.07.2015.
Дата набрання законної сили: 13.07.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		22 червня 2015 року                                                   м. Київ                    К/800/10124/14 
		 
		Вищий адміністративний суд України у складі суддів:
		 
		головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.,  розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
		за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕ Виноградово»
		на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від                  17.06.2010 року
		та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2014 року
		у справі № 2а-3519/09/0770
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕ Виноградово»
		до Державної податкової інспекції у Виноградівському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області
		про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень рішень,
		 
		встановив:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю «АВЕ Виноградово» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Виноградівському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень. 
		Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від                  17.06.2010 року у справі № 2а-3519/09/0770, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2014 року, у задоволенні позову відмовлено. 
		Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
		Згідно із пунктом 1 частини першої ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі відсутності клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
		Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами планової виїзної перевірки ТОВ «АВЕ Виноградово» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 31.12.2008 року відповідачем складено акт від 15.05.2009 року №45/23-0112/34154527, яким встановлено, зокрема, порушення п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 2 ст. 11 Конвенції між Урядом України та Урядом Угорської Республіки про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна, в результаті чого занижено податок з доходів нерезидентів на суму 38 858, 28 грн.
		На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.05.2009 року №0000522351/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 116 574, 84 грн., з яких за основним платежем - 38 858, 28 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 77 716, 56 грн.
		За наслідками адміністративного оскарження скаргу ТОВ «АВЕ Виноградово» залишено без задоволення та податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.06.2009 року № 0000522351/1.
		Встановлено, що ТОВ «АВЕ Виноградово» відповідно до укладеного договору позики від 25.07.2006 року №1/2006 (із змінами внесеними Додатковими угодами від 12.12.2006 року, 26.11.2007 року), отримало від угорської компанії «AVE Magyarorszag» KFT позику в іноземній валюті в сумі 580 000 євро на проведення ремонту будівлі та офісних приміщень і поповнення обігових коштів зі сплатою відсотків у розмірі 6,47% річних за спеціальним графіком погашення, а також в сумі 200 000 євро відповідно до укладеного договору позики від 15.05.2008 року №1/2008 (із змінами внесеними Додатковою угодою від 21.07.08р.), на проведення оплати проектування нового полігону і поповнення обігових коштів під 6,0% річних за спеціальним графіком погашення. Позивач погасив нараховані проценти відповідно до затвердженого графіку погашення кредиту у відповідності до укладених договорів позики за період, що перевірявся, на загальну суму 388 582, 79 грн.
		ТОВ «АВЕ Виноградово» надало податковому органу довідки про статус резидента Угорщини, видані 11.07.2007 року та 26.04.2008 року Середньо-Задунайською регіональною дирекцією управління податкового та фінансового контролю м. Татабаня, про регіональну належність підприємства «AVE Magyarorszag» KFT та сплату податків на території Угорщини.
		Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову, зважаючи на таке.
		Відповідно до пункту 13.1 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.
		Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема, проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом.
		В силу вимог пункту 13.2 статті 13 цього Закону резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.
		Пунктом 1 ст. 11 Конвенції між Україною і Угорською Республікою про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень, яку ратифіковано Законом України від 23.04.1996 року № 137/96-ВР (далі - Конвенція) визначено, що проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, будуть оподатковуватись у цій другій Державі. 
		Однак такі проценти можуть також оподатковуватись у тій Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право на проценти, податок, що стягується, не повинен перевищувати 10 відсотків від загальної суми процентів. Компетентні органи Договірних Держав за взаємною згодою можуть встановлюють спосіб застосування такого обмеження (п. 2 ст. 11 Конвенції).
		При цьому механізм усунення подвійного оподаткування передбачено статтею 23 цієї Конвенції, а саме абзацами «а» і «b» п. 2 ст. 23 Конвенції, де вказано, що якщо резидент Угорщини отримує доход або володіє майном, яке, згідно з цією Конвенцією, може оподатковуватись в Україні, то Угорщина, з врахуванням положень підпункту «b» цього пункту звільняє такий прибуток або майно від оподаткування. Якщо резидент Угорщини отримує види прибутків, які, згідно з положеннями статей 10, 11 і 12 цієї Конвенції, можуть оподатковуватись в Україні, то Угорщина дозволяє вирахування із податку на доход цього резидента суми, тотожної податку, що сплачений в Україні.
		Випадки, коли проценти, які виникають у Договірній Державі, мають звільнятися від оподаткування в цій Державі, передбачені пунктом 8 статті 11 Конвенції. Зокрема це стосується процентів, якщо вони одержуються і дійсно належать Уряду другої Договірної Держави або її місцевому органу влади, або будь-якому агентству, або за допомогою цього Уряду чи місцевого органу.
		Системний аналіз зазначених норм матеріального права свідчить на користь висновку про те, що проценти, сплачені позивачем за договорами позики резиденту Угорщини, можуть оподатковуватись в Україні відповідно до її законодавства з урахуванням норм міжнародних угод щодо максимального розміру ставки податку та інших особливостей оподаткування за цими угодами.
		Суди попередніх інстанцій дійшли до правильного висновку, що положення статті 11 Конвенції не можуть трактуватися як такі, що надають платнику податку право вибору, в якій саме з двох договірних держав здійснюватиметься оподаткування одержаного доходу, оскільки таке тлумачення не відповідає дійсному змісту вказаних міжнародних угод та суті податку, наведеному у статті 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
		Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.
		З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено законні і обґрунтовані рішення, які постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається. 
		Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.
		Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд 
		ухвалив:
		 
		Касаційну скаргу ТОВ «АВЕ Виноградово» залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.06.2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2014 року у справі № 2а-3519/09/0770 залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Головуючий                                                                         Ю.І.Цвіркун 
		 
		Судді                                                                                                Л.В.Ланченко 
		 
		                                                                                                    Н.Г.Пилипчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...