Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5-24к15 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 13.07.2015. Забезпечено надання загального доступу: 13.07.2015.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                     
		ПОСТАНОВА
		                               ІМЕНЕМ УКРАЇНИ      
		18 червня 2015 року                                                                               м. Київ 
		Судова палата у кримінальних справах
		Верховного Суду України у складі:
		 
		головуючого  секретаря Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України ОСОБА_17.,суддів:   за участю   захисникаОСОБА_18., ОСОБА_19.,  ОСОБА_20.,  ОСОБА_21.,  ОСОБА_22., ОСОБА_23., ОСОБА_24.,     ОСОБА_25.,  ОСОБА_26.,  ОСОБА_27., заступника начальника управління підтримання державного обвинувачення в суді Генеральної прокуратури України ОСОБА_28.,   ОСОБА_13,                                               
		розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою заступника Генерального прокурора України про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 лютого 2015 року щодо ОСОБА_14 
		в с т а н о в и л а :          
		Вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 5 серпня 2013 року ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_1, такого, що не має судимості, засуджено за частиною другою статті 15, частиною першою статті 115 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк сім років.  
		             ОСОБА_14 визнано винуватим у тому, що він 5 листопада         2011 року, приблизно о 6 годині, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, в квартирі АДРЕСА_1 на ґрунті особистих неприязних стосунків з потерпілою ОСОБА_15 ‒ його дружиною, що виникли внаслідок зловживання ним алкогольними напоями, з метою умисного вбивства, упевнившись, що вона спить, завдав їй численних ножових поранень у передню поверхню шиї, від чого остання прокинулась, почала чинити активний опір діям ОСОБА_14 та кликати на допомогу. Смерть  ОСОБА_15 не настала завдяки її активному опору та своєчасно наданій медичній допомозі.
		      Внаслідок зазначених дій ОСОБА_14, потерпілій ОСОБА_15 було завдано численних (4) різаних поранень передньої поверхні шиї, різаних поранень на поверхнях долонь 2,3,4,5 пальців на правій та на лівій кистях рук. Травма чотирьох пальців правої кисті за ступенем тяжкості належить до ушкоджень середньої тяжкості за ознакою стійкої втрати загальної працездатності менше однієї третини. Інші ушкодження на шиї та лівій кисті за ступенем тяжкості належать до легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я. 
		        Апеляційний суд Харківської області ухвалою від 5 листопада 2013 року вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від  5 серпня 2013 року щодо ОСОБА_14 залишив без змін.        
		Касаційний суд ‒ колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 3 лютого 2015 року зазначені судові рішення щодо ОСОБА_14 змінив, перекваліфікував його дії з частини другої статті 15, частини першої статті 115 КК на частину першу статті 122 КК і призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк три роки та звільнив з-під варти у зв'язку із відбуттям покарання.
		        У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України заступник Генерального прокурора України (далі - прокурор) порушує питання про скасування ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 лютого 2015 року щодо ОСОБА_14 та направлення справи на новий касаційний розгляд з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень. 
		        Прокурор зазначає, що касаційний суд безпідставно перекваліфікував дії ОСОБА_14 з частини другої статті 15, частини першої статті 115 КК на частину першу статті 122 КК, оскільки  характер, послідовність, динамічність дій засудженого, його поведінка до, під час і після вчинення злочину, локалізація та тяжкість тілесних ушкоджень у потерпілої, механізм їх спричинення, знаряддя злочину свідчать про те, що він мав прямий умисел на позбавлення життя потерпілої та вчинив для цього усі необхідні дії, які були для нього завідомо такими, що потягнуть її смерть, яка не настала лише внаслідок обставин, що не залежали від його волі. Зокрема, ОСОБА_14 після нанесення ножових поранень потерпілій, при спробі її доньки       ОСОБА_16 викликати швидку медичну допомогу, обірвав провід стаціонарного телефону і протягом 4 годин чинив перешкоду у наданні потерпілій кваліфікованої медичної допомоги. Погодившись на умовляння потерпілої придбати в аптеці для неї медикаменти, ОСОБА_14 зачинив її з донькою у квартирі, забрав ключі та мобільні телефони, позбавивши ОСОБА_15 можливості звернутися за медичною допомогою. Вважає, що дії, направлені на заподіяння смерті потерпілій, ОСОБА_14 вчинив з прямим умислом, а тому правильною кримінально-правовою оцінкою його діянь необхідно визнати закінчений замах на умисне вбивство, не доведений до кінця з причин, що не залежали від його волі.
		          На підтвердження наявності підстав неоднаковості у правозастосуванні прокурор послався на ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 червня 2014 року, в якій касаційний суд погодився з правильністю висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо кваліфікації дій винної особи, дії якої за обставин, подібних до суспільно небезпечного діяння, інкримінованого ОСОБА_14, кваліфіковано за частиною другою статті 15, частиною першою статті 115  КК.
		          Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України заслухала суддю-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав доводи заяви, захисника, яка заперечувала проти її задоволення, перевірила матеріали кримінальної справи, обговорила доводи, зазначені у заяві,  та дійшла висновку про таке.  
		1. Кримінальна справа, у якій порушується питання про перегляд рішення суду касаційної інстанції за заявою прокурора, допущена до провадження Верховного Суду України в порядку, встановленому главою 321 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (далі ‒ КПК), і розглядається за наявності підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 40012 КПК .     
		2. Предметом перегляду цієї справи є неоднакова правова оцінка судом касаційної інстанції суспільно небезпечних наслідків злочину, передбаченого частиною другою статті 15, частиною першою статті 115 КК, а саме: за яких фактичних обставин вчинені діяння, направлені на заподіяння смерті потерпілому, належить кваліфікувати як закінчений замах на умисне вбивство, не доведене до кінця з причин, що не залежали від волі винного; а за яких - припинення дій, спрямованих на заподіяння смерті потерпілому, слід визнати добровільною відмовою і кваліфікувати їх за ознаками складу злочину, передбаченого частиною першою статті 122 КК. 
		3. Відповідно до частини першої статті 15 КК та положень пунктів                     4, 22 постанови  Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року     № 2 "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи" замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. 
		Питання про умисел необхідно вирішувати з огляду на сукупність усіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень,   причини   припинення   злочинних   дій,   поведінку   винного  і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.
		При цьому якщо винна особа відмовилась від убивства потерпілого вже після вчинення дій, які вважала за необхідне виконати для доведення злочину до кінця, але його не було закінчено з причин, що не залежали від її волі, діяння належить кваліфікувати відповідно до частини другої статті 15 КК як закінчений замах на умисне вбивство, яке може бути вчинено лише з прямим умислом.            
		Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України з приводу порушеного питання у своїх рішеннях (№ 5-32кс12 від 31 січня       2012 року, № 5 - 26кс13 від 4 липня 2013 року, № 5-46кс13 від 14 листопада 2013 року, № 5-10кс14 від 26 червня 2014 року, № 5-32кс14 від 11 грудня     2014 року) неодноразово висловлювала правову позицію про те, що замах, безпосередньо спрямований на вчинення злочину, є його стадією і становить кінцеве діяння щодо реалізації умислу, рішення і наміру вчинити злочин, а тому він є актом, який виконується виключно з прямим умислом, при наявності цілі досягнення суспільно небезпечного результату. Наслідки, які не настали, інкримінуються особі у тому разі, якщо вони були включені в ціль його діяння і досягнення такої цілі було б неможливе без таких наслідків. Якщо ж особа не мала наміру досягти певних наслідків, вона не могла й вчиняти замаху на їх досягнення.
		         4. Із фактичних обставин справи, у якій заперечується правильність правозастосування, встановлених судами нижчої ланки, вбачається, що ОСОБА_14 перебував у неприязних стосунках із потерпілою, зловживання ним алкогольними напоями загострило між ними конфлікт і стало поштовхом до насильства. Для вчинення злочину засудженим було використано ніж із довжиною леза 143 мм, обух якого мав загострену пилку ‒ бобровий зуб, тобто знаряддя, що  об'єктивно може спричинити смерть. Удари ножем завдавалися ним у життєво важливу ділянку тіла - шию під час того, як потерпіла спала і не могла чинити опору. Після нанесення тілесних ушкоджень потерпілій, ОСОБА_14, який до того ж закінчив курси підготовки за програмою державної рятівної служби і мав звання інструктора дитячо-юнацького туризму, тобто будучи достеменно обізнаним, що при ушкодженні сонної артерії вижити майже неможливо, протягом чотирьох годин перешкоджав виклику карети швидкої допомоги, стверджуючи, що потерпілій уже все одно нічого не допоможе та висловлюючи при цьому  свій подив стосовно того, що вона ще жива. Спостерігаючи сильну кровотечу з численних  ран на шиї потерпілої і усвідомлюючи небезпеку для її життя, зачинив у квартирі  останню і  позбавив засобів телефонного зв'язку, розуміючи, що у такому стані потерпіла не зможе залишити квартиру і наслідком його дій стане її смерть.
		        Отже, характер, послідовність і динамічність дій ОСОБА_14, його поведінка до, під час і після вчинення злочину, локалізація тілесних ушкоджень у потерпілої та механізм їх спричинення, знаряддя злочину, збігаються з ознаками складу злочину, передбаченого частиною другою статті 15, частиною першою статті 115  КК і свідчать про те, що касаційний суд мав підстави визнати, що ОСОБА_14 у даному випадку діяв з прямим умислом на позбавлення життя потерпілої та вчинив для цього усі необхідні дії, які були для нього завідомо такими, що потягнуть її смерть, однак смертельний наслідок не настав лише через обставини, які не залежали від його волі.
		         Попри те, що хоча ОСОБА_14 уже після завдання ним численних ножових поранень передньої поверхні шиї ОСОБА_15 й припинив свої злочинні дії та віддав ніж дочці потерпілої, яка на крики про допомогу забігла до кімнати, та це не може беззаперечно свідчити про його добровільну відмову від замаху на умисне вбивство своєї дружини, оскільки він вчинив усі дії, які  вважав за необхідне виконати для вбивства потерпілої, але смерть її не настала з наведених вище причин.     
		5. Суд касаційної інстанції під час надання кримінально-правової оцінки діянням ОСОБА_14, кваліфікуючи його дії за частиною першою статті     122 КК, зазначив, що діями засудженого потерпілій ОСОБА_15 були заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості, тобто в даному випадку суд виходив виключно із фактичних наслідків. Також цей суд зауважив, що суди першої та апеляційної інстанцій не дали належної оцінки тим обставинам, що    ОСОБА_14 з власної волі припинив вчиняти дії, спрямовані на заподіяння смерті потерпілій, і припинення  злочинного посягання під впливом умовлянь з боку ОСОБА_15 та її дочки слід визнати добровільною відмовою, що, відповідно до частини другої статті 17 КК, виключає його відповідальність за вчинення злочину, передбаченого частиною другою статті 15 КК, частиною першою статті 115  КК.            
		6. У рішенні, яке надано для порівняння, фактичні обставини суспільно небезпечного діяння подібні до діяння, інкримінованого ОСОБА_14 як за об'єктивною стороною ‒ посягання на життя людини, завдання удару (ударів) предметом, що може заподіяти смерть, локалізація ушкоджень у життєво важливій ділянці тіла, так і за певними ознаками посткримінальної поведінки    засуджених, але отримали кримінально-правову оцінку за частиною другою статті 15, частиною першою статті 115  КК. 
		           У цьому рішенні касаційний суд погодився з висновками судів нижчих інстанцій про наявність прямого умислу у діях винуватої на вбивство потерпілого, оскільки вона в той момент, коли потерпілий спав, умисно завдала йому двох ударів ножем в грудну клітку, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння. Смерть потерпілого не настала з причин, що не залежали від її волі, оскільки останньому своєчасно було надано медичну допомогу. Крім того, діючи з прямим умислом на вбивство, на стадії закінченого замаху, засуджена  відмовилась по суті не від заподіяння смерті потерпілому, а від повторення замаху на злочин, а сам по собі виклик нею медичної допомоги не мав характеру активних дій, спрямованих на запобігання злочинному наслідку, який не настав з незалежних від її волі причин. 
		           7. Правова оцінка діянь, вчинених ОСОБА_14, у зіставленні з правовою оцінкою  суспільно небезпечного діяння, встановленого у порівнюваному рішенні, дають підстави для висновку, що суд касаційної інстанції в оспорюваному рішенні норму кримінального закону застосував неправильно.
		            За таких обставин зазначене рішення  касаційного суду щодо ОСОБА_14 є незаконним і підлягає скасуванню з направленням справи на новий касаційний розгляд, оскільки відповідно до положень статті 40022 КПК  іншого способу усунення виявленого Верховним Судом України неоднакового застосування норми кримінального закону не передбачено.            
		                               Керуючись пунктом 15 Розділу ХІ «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України, статтями 40012 , 40021 , 40022 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України
		                                         
		п о с т а н о в и л а :
		 
		Заяву заступника Генерального прокурора України задовольнити.          
		Ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від     3 лютого 2015 року щодо ОСОБА_14  скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.  
		Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім як на підставі, передбаченій пунктом 2 частини першої статті 40012 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року.
		 
		                               
		Головуючий                                                        ОСОБА_17  
		 
		                               Судді:
		 
		                               
		                      ОСОБА_18 ОСОБА_23
		 
		                      ОСОБА_19 ОСОБА_24
		 
		                      ОСОБА_20 ОСОБА_25
		 
		                      ОСОБА_21 ОСОБА_26
		 
		                      ОСОБА_22 ОСОБА_27

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...