Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 902/621/15 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Виконання договору кредитування; Інший спір про виконання договору кредитування.
Надіслано для оприлюднення: 13.07.2015. Зареєстровано: 13.07.2015. Забезпечено надання загального доступу: 15.07.2015.
Дата набрання законної сили: 24.07.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
		___________________________________________________________________________
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		 
		07 липня 2015 р.           Справа № 902/621/15  
		 
		Господарський суд Вінницької області у складі судді Колбасова Ф.Ф., розглянувши, у відкритому судовому засіданні, матеріали справи
		за позовом: Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", код ЄДРПОУ 14360570  (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50; адреса для листування: 49027, м. Дніпропетровськ, а/с 1800)   
		до: Приватного підприємства "Тайфун-Плюс", код ЄДРПОУ 36310256  (21007, м. Вінниця, вул. Фрунзе, 4)  
		про стягнення 22735,33 грн. 
		при секретарі судового засідання Здорик Я.С. 
		за участю представників сторін:
		позивача: Молодецький О.С. - довіреність № 1472-К-О від 03.04.2015;
		відповідача: не з'явився
		ВСТАНОВИВ :
		 
		Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Тайфун-Плюс" заборгованості за договором № б/н від 25.02.2013 в розмірі 22735,33 грн., з яких: 12176,43 грн. - заборгованість за кредитом, 5925,23 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3318,59 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, 1315,08 грн - заборгованість по комісії.
		Ухвалою суду від 05.05.2015 року за вказаним позовом порушено провадження  у справі №902/621/15 та призначено її до розгляду на 26.05.2015 року.
		У зв'язку з перебуванням судді Колбасова Ф.Ф. на лікарняному, розгляд справи, на визначену судом дату, не відбувся. Ухвалою суду від 03.06.2015 року справу призначено до розгляду на 23.06.2015 року.
		Відповідач в судове засідання 23.06.2015 року не з'явився, причин неявки не повідомив. 
		Разом з тим, до суду відділенням зв'язку повернуто конверт з копією ухвали суду від 03.06.2015 року, який був направлений відповідачу за адресою вказаною в позовній заяві, з відміткою пошти: "за закінченням терміну зберігання".
		Слід зазначити, що вказана ухвала суду направлялась відповідачу за адресою вказаною в позовній заяві, яка є ідентичною адресі місцезнаходження відповідача зазначеній у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців  станом на 23.06.2015 року.
		Ухвалою суду від 23.06.2015 року продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 07.07.2015 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та ненаданням сторонами витребуваних судом доказів.
		В судовому засіданні 07.07.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
		Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, документів витребуваних ухвалами суду не надав, причин неявки та неподання доказів не повідомив. 
		Про час, місце та день розгляду справи відповідач повідомлявся ухвалою суду від 23.06.2015 року, яка надсилалась відповідачу рекомендованою поштою з повідомленням про вручення поштового відправлення за адресою вказаною в позовній заяві (21007, м. Вінниця, вул. Фрунзе, 4), яка є ідентичною адресі місцезнаходження відповідача зазначеній у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
		Враховуючи наведене, суд приймає до уваги наступні положення законодавства.
		Відповідно до вимог  частин 1, 3  ст.18  Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців",  якщо  відомості,  які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
		Варто зазначити, що відповідно до ч.1 ст. 64 ГПК України  ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином. 
		В п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що за змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
		При неявці відповідача в судове засідання, суд враховує, що відповідно до ч.2 ст.45 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців"  обов'язок щодо внесення змін про фізичну особу-підприємця,  які містяться в Єдиному державному реєстрі стосовно місцезнаходження покладається на останню.
		Також суд зазначає, що відповідно до пункту 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28 (з подальшими змінами) на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.
		Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
		На першому примірнику ухвали суду від 23.06.2015 року, яка наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам.
		Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
		Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги  приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України. 
		За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.
		Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
		19.01.2009 року Приватне підприємство "Тайфун-Плюс" звернулось до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (Банк, позивач)  з заявою про відкриття поточного рахунку на підставі якої Банком було відкрито поточний рахунок №26002060314997. З дати відкриття відповідач користувався даним рахунком.
		25.02.2013 року Приватне підприємство "Тайфун-Плюс" приєдналось до "Умов та правил надання банківських послуг", тарифів банку, що розміщені в мережі інтернет на сайті банку www.privatbank.ua, шляхом реєстрації заяви через систему інтернет-клієнт-банкінг. Сторони заявою від 25.02.2013 погодили, що банк за наявності вільних коштів здійснює обслуговування кредитного ліміту на вказаному рахунку. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або у письмовій формі або через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта. Порядок встановлення, зміну ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом регламентується Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, що розміщені у мережі інтернет на сайті www.privatbank.ua. і разом з цією заявою складають договір банківського обслуговування.
		У заяві відповідач (клієнт) також погодився з умовами та правилами надання банківських послуг, розміщеними на сайті банку www.privatbank.ua.       
		Пунктом 3.2.1 Умов та Тарифів надання банківських послуг регулюються взаємовідносини між Клієнтом та Банком щодо умов обслуговування кредитних лімітів на поточних рахунках корпоративних клієнтів.
		Зокрема, кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів Клієнтів, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банка та Клієнта (п.3.2.1.1.1 Умов).
		Кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта щодо його повернення сплаті процентів та винагороди (п.3.2.1.1.3 Умов).
		Проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі -  "Угода") (п.3.2.1.1.8 Умов).
		Ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна Ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших) (п.3.2.1.1.6 Умов).
		Згідно п.3.2.1.1.12 Умов для розрахунку відсотків за користування кредитним лімітом встановлюється диференційована процентна ставка. Відсоткова ставку до розрахунку залежить від терміну існування непогашеного залишку по кредиту.
		Пунктами 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.2.5 Умов визначено зобов'язання для Клієнта сплатити відсотків за весь час фактичного користування кредитом, виробляти погашення кредиту, отриманого в межах встановленого ліміту, не пізніше терміну закінчення періоду безперервного користування кредитом, встановленого п. 3.2.1.1.11 та повернути кредит в строки встановлені п.п.3.2.1.1.10, 3.2.1.2.3.4, 3.2.1.2.2.17.   
		Також, зазначеними Умовами та Тарифами надання банківських послуг регулюється порядок розрахунків.
		Так, відповідно до п.3.2.1.4.1 Умов за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка).
		За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат по 25-го числа поточного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилось з 1-го до 20-го (включно) числа поточного місяця або до 25-го числа наступного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилось з 21-го до кінцевого числа поточного місяця (далі- "період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню"), розрахунок відсотків проводиться за процентною ставкою в розмірі 0 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п.3.2.1.4.1.1 Умов).
		У випадку  необнулювання дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з кінцевої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, Клієнт виплачує Банку за користування кредитом відсотки в розмірі 36 % річних, починаючи з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулюванню (п.3.2.1.4.1.2 Умов).
		У разі непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання Клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п.3.2.1.4.1.3 Умов).
		Згідно п.3.2.1.4.4 Умов Клієнт сплачує Банку винагороду за користування лімітом у відповідності з п.п.3.2.1.1.6, 3.2.1.2.3.2, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9 % від суми максимального сальдо кредиту, існуючого на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку встановленому Умовами та правилами надання банківських послуг. 
		Пунктом 3.2.1.6.1 Умов зазначено, що цей договір, а саме - обслуговування кредитного Ліміту на поточному рахунку Клієнта, набирає чинності з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання Ліміту у межах зазначених у них сум та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за цим Договором.
		Як вбачається з матеріалів справи, банк 25.02.2013 року встановив клієнту кредитний ліміт на рахунок № 26002060314997 в розмірі 14500,00 грн, з 13.03.2013 року - в розмірі 21000 грн, з 16.04.2013 року - в розмірі 22000 грн, з 26.06.2013 року - в розмірі 10500 грн, з 21.08.2013 року - в розмірі 12500 грн, з 09.09.2013 року - в розмірі 14500 грн, з 02.03.2014 року - в розмірі 12007,95 грн, що стверджується довідкою позивача №08.7.0.0.0/150417161446 від 17.04.2015 року.
		Відповідно до ст.6, ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. 
		Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. 
		Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
		У ст.633 ЦК України передбачено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
		Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
		Згідно з ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
		Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. 
		Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. 
		В ч.1 ст.1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. 
		Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
		У ч.1 ст.1067 ЦК України закріплено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.                                                 
		Отже, суд приходить до того висновку, що Умови та правила надання банківських послуг, до яких приєднався відповідач, підписавши заяву про відкриття поточного рахунку, містить істотні умови змішаного договору - кредитного договору та договору банківського рахунку. 
		Також суд вважає, що підписання сторонами Умов та правил надання банківських послуг є дотриманням письмової форми такого змішаного договору.                                                 
		Відповідач свої зобов'язання за договором банківського обслуговування № б/н від 25.02.2013 року не виконує належним чином, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість по тілу кредиту в сумі 12176,43 грн, що підтверджується банківською випискою щодо руху коштів відповідача по рахунку № 26002060314997 та розрахунком заборгованості станом на 18.05.2015 року.
		16.02.2015 року позивачем на адресу відповідача була направлена претензія з вимогою сплатити заборгованість за договором банківського обслуговування № б/н від 25.02.2013 року, яка останнім залишена без задоволення.
		При цьому слід зазначити, що за період з 27.03.2013 р. по 03.03.2015 р. відповідачу позивачем нараховано відсотки за користування кредитом  (поточні та прострочені) в розмірі 5925,23 грн, пеню за період з 03.04.2013  по 03.03.2015 в розмірі 3318,59 грн та комісію за користування кредитом за період з 01.04.2013 по 03.03.2015 в розмірі 1315,08 грн. 
		Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).
		Частиною першою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. 
		Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
		Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
		Станом на день розгляду справи в суді, відповідач не надав суду доказів здійснення з позивачем розрахунків по сумі заборгованості за кредитом в розмірі 12176,43 грн, а тому дані вимоги позивача підлягають задоволенню в повній сумі.
		Крім того, відповідно до Умов обслуговування кредитних лімітів на поточних рахунках корпоративних клієнтів, відповідач повинен був сплатити позивачу проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (до 90 днів користування кредитними коштами - 24 %, з 91-го дня користування кредитом - 48% (з 01.07.2014 - 56%). Таким чином, відповідно до Умов користування кредитом відповідач за період з 27.03.2013 р. по 03.03.2015 р. повинен був сплатити позивачу відсотки за користування кредитом в розмірі 5925,23 грн. Станом на день розгляду справи в суді відповідач не надав доказів сплати позивачу відсотків за користування кредитом чи доказів обґрунтованих підстав неможливості виконання даного зобов'язання, а тому дані вимоги позивача також є обґрунтованими та підлягають задоволенню. 
		Відповідно до п.3.2.1.1.17 Умов обслуговування кредитних лімітів на поточних рахунках корпоративних клієнтів при перерахуванні Клієнтом з поточного рахунку коштів за рахунок кредитного ліміту на будь-які рахунки або пластикові карти, власниками якого є сам власник поточного рахунку або будь-які пов'язані з ним фізичні особи, з суми кожного із проведених в рахунок кредитного ліміту перерахувань стягується комісія в розмірі 3 % від суми перерахувань. 
		На підставі п.п.3.2.1.4.4, 3.2.1.1.17 Умов обслуговування кредитних лімітів на поточних рахунках корпоративних клієнтів, позивачем нараховано до сплати відповідачем за період  з 01.04.2013р. по 03.03.2015р. 1315,08 грн комісії, яка останнім не сплачена, а тому є простроченою і підлягає до стягнення з відповідача.
		Також, судом розглянуто вимогу позивача про стягнення з відповідача 3318,59 грн пені за період з 03.04.2013  по 03.03.2015 за несвоєчасне погашення кредиту, процентів та комісії, в результаті чого, суд дійшов наступних висновків.
		Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.
		Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції. 
		Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними  санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
		Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
		Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. 
		Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. 
		Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
		У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
		Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. 
		Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
		Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. 
		Відповідно до п. 3.2.1.5.1 Умов при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п.3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3; строків повернення кредиту, передбачених п.п.3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4; винагороди, передбаченої п.п.3.2.1.2.2.5, 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6 Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному в п.3.2.1.4.1.3, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.
		Пунктом 3.2.1.5.4 Умов визначено, що нарахування неустойки за кожний випадок  порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.2.1.5.1 - 3.2.1.5.3 здійснюється протягом 3- х років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом. Відповідно до Тарифів розмір пені складає 0,2 %, але не вище подвійної відсоткової ставки НБУ за кожен день прострочення.
		Відповідно до п.3.2.1.4.1.3 Умов у разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання Банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язання.
		Таким чином, заявлення позивачем вимог про стягнення з відповідача пені за прострочення погашення кредиту, процентів та комісії є правомірним, оскільки відповідає умовам укладеного договору та чинного законодавства.
		Перевіркою правильності розрахунку пені за прострочення погашення кредиту не виявлено помилок, що свідчить про обґрунтованість заявленої до стягнення суми в розмірі  3318,59 грн.
		Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. 
		Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
		Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
		Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду будь-яких належних та допустимих доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості по кредиту, процентам за користування кредитом, комісії та пені.
		За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.     
		Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України. 
		07.07.2015 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Керуючись ст.ст. 4-5, 22, 32, 33, 34, 49, 75, 82, 84, 85, 87, 115, 116  Господарського процесуального кодексу України, суд, -
		 
		ВИРІШИВ :
		1.   Позов задовольнити.
		2. Стягнути з Приватного підприємства "Тайфун-Плюс", код ЄДРПОУ 36310256  (21007, м. Вінниця, вул. Фрунзе, 4) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", код ЄДРПОУ 14360570 (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50) 12176,43 грн. заборгованості за кредитом, 5925,23 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 3318,59 грн. пені, 1315,08 грн - заборгованості по комісії, 1827,00 грн - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.
		3.   Видати наказ в день набрання рішенням законної сили. 
		4. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з поштовим повідомленням про вручення кореспонденції. 
		 
		Повне рішення складено  13 липня 2015 р.
		 
		 
		Суддя                                             Колбасов Ф.Ф. 
		 
		 
		віддрук. 2 прим.:
		1 - до справи
		2 - відповідачу  (21007, м. Вінниця, вул. Фрунзе, 4)

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...