ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ
СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ
УКРАЇНИ
31 березня 2009 р.
|
№ 2-7/9127-2008
|
Вищий господарський суд України у складі колегії
суддів:
головуючого, судді Палій В.М.,
судді Васищака І.М.,
судді Грека Б.М.,
розглянувши
касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності
ОСОБА_1
на постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду
від 22.12.2008р.
у справі №2-7/9127-2008
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності
ОСОБА_1
до Суб'єкта підприємницької
діяльності
ОСОБА_2
про стягнення матеріальної
компенсації,
за участю представників:
від
позивача: ОСОБА_3. (довіреність у справі),
від
відповідача: ОСОБА_2.
ВСТАНОВИВ:
Суб'єкт підприємницької діяльності
ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом
до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 і просила суд, з урахуванням
уточнених позовних вимог, стягнути з останньої матеріальну компенсацію у
розмірі 185 483,0 грн. за користування Ѕ часткою домоволодіння -пивного бару за
адресою:АДРЕСА_1в м.Саки АР Крим за період з 08.08.2005р. по 08.08.2008р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що
між сторонами не було досягнуто згоди про порядок володіння та користування
спільним майном, у зв'язку з чим весь об'єкт нерухомості самостійно використовується відповідачем у
підприємницькій діяльності. За таких обставин позивач звернувся до суду з даним
позовом і просить суд на підставі ч.3 ст.358 ЦК України стягнути з відповідача
матеріальну компенсацію.
Рішенням господарського суду
Автономної Республіки Крим від 04.11.2008 (суддя І.І.Дворний) позов задоволено:
присуджено до стягнення з відповідача матеріальну компенсацію за користування Ѕ
часткою домоволодіння -пивного бару за адресою:АДРЕСА_1в м.Саки АР Крим за
період з 08.08.2005р. по 08.08.2008р. у розмірі 185 483,0 грн.
Вказане рішення мотивовано тим, що
передбачене ч.3 ст.358 ЦК України право співвласника на отримання грошової
компенсації у випадку порушення його права на користування спільним майном не
може бути обмежене іншими співвласниками і такому його праву кореспондується
обов'язок інших співвласників сплатити відповідну матеріальну компенсацію,
розмір якої визначається з дійсності вартості майна на час розгляду судом
справи. Відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи, призначеної
судом у даній справі, розмір матеріальної компенсації за користування
відповідачем часткою домоволодіння, яка належить позивачу, за період з
08.08.2005р. по 08.08.2008р. з урахуванням інфляції, складає 185 483,0 грн. без
ПДВ.
Постановою Севастопольського
апеляційного господарського суду від 22.12.2008р. (головуючий, суддя Фенько
Т.П., судді Заплава Л.М., Остапова К.А.) рішення суду першої інстанції
скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
При цьому суд апеляційної інстанції
виходив з того, що для застосування до спірних правовідносин положення ч.3
ст.358 ЦК України, на яку посилається позивач в якості юридичної підстави
позову, необхідно встановити факт неможливості реалізації позивачем свого права
володіння й користування спільною частковою власністю, а також відсутності
згоди відповідача виплатити матеріальну компенсацію.
Апеляційним судом встановлено
відсутність будь-яких доказів того, що позивач намагався визначити порядок
володіння та користування об'єктом нерухомості, проте відповідач йому
перешкоджав. Також апеляційним судом зазначено, що право звернення до суду з
вимогою про стягнення матеріальної компенсації з співвласника майна виникає у
позивача з моменту відмови цього співвласника від виплати такої компенсації.
Однак позивачем не надано ні доказів звернення до відповідача з подібними
вимогами, ні доказів відмови останнього виплачувати матеріальну компенсацію.
За таких обставин, суд апеляційної
інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до спірних
правовідносин положень ч.3 ст.358 ЦК України.
Не погоджуючись з постановою суду
апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України
з касаційною скаргою, в якій просить суд її скасувати, як таку, що ухвалена з
порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі
рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги
межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної
скарги та доповнення до неї,
проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм
матеріального та процесуального права
при ухваленні оскаржуваного судового актів, знаходить касаційну скаргу
такою, що підлягає задоволенню частково
з таких підстав.
Судами двох інстанцій встановлено,
що згідно виданого 22.07.1999р. виконавчим комітетом Сакської міської ради
свідоцтва про право власності, відповідачу належало право власності в цілому на
домоволодіння, яке розташоване по АДРЕСА_1 в м.Саки, та за функціональним
призначенням являє собою пивний бар.
15.03.2002р. між відповідачем
(дарувальник) та позивачем (обдарований) був укладений договір дарування, за умовами якого дарувальник подарував, а
обдарований прийняв в дар Ѕ частку домоволодіння -пивного бару, під номером 5,
по провулку Ковальова в м.Саки. Вказаний
договір нотаріально посвідчений. Право власності позивача на придбану ним
частку домоволодіння зареєстровано Євпаторійським МБТІ.
Таким чином, після укладання
сторонами договору дарування домоволодіння -пивний бар належить позивачу та
відповідачу на праві спільної часткової власності.
Звертаючись до суду з даним позовом
про стягнення з відповідача матеріальної компенсації за користування належною
позивачу часткою домоволодіння -пивного бару, позивач посилається на те, що між
співвласниками не узгоджувався порядок володіння та користування ним, і
відповідач самовільно, без участі позивача, використовує пивний бар в цілому у
своїй підприємницькій діяльності, отримуючи від цього прибуток.
Відмовляючи у задоволенні позову,
суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про відсутність підстав
для застосування до спірних правовідносини положень ст.358 ЦК України.
Так, відповідно до ст.358 ЦК
України, право спільної часткової
власності здійснюється співвласниками
за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок
володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та
користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці
у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має
право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним
майном, відповідної матеріальної компенсації.
Право звернення співвласника з
вимогою до іншого співвласника щодо матеріальної компенсації, стаття 358 ЦК
України не ставить в залежність від встановлення факту неможливості реалізації
позивачем свого права володіння й користування спільною частковою власністю, а
також факту відсутності згоди відповідача від виплати матеріальної компенсації,
як помилково зазначено судом апеляційної інстанції.
Матеріалами справи доведено, що
відповідач самостійно, без участі позивача, використовує домоволодіння -пивний
бар у власній господарській діяльності. При цьому, обидві сторони не
заперечують того факту, що виділення із домоволодіння - пивного бару належної
позивачу частки в натурі з метою її використання в інших цілях, неможливо.
Доказів того, що відповідач компенсував позивачу користування його часткою у
пивному барі, матеріали справи не містять. Проте, з огляду на заявлені вимоги,
судом не виключена можливість застосування до спірних правовідносин положень ст.359 ЦК України, відповідно до
яких, плоди, продукція та доходи від
використання майна, що є у спільній частковій власності, надходять до складу
спільного майна і розподіляються між
співвласниками відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності,
якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
При цьому, слід враховувати й
положення ст.360 ЦК України, яка зобов'язує співвласника відповідно до своєї
частки у
праві спільної часткової
власності брати участь у витратах на
управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів
(обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами
за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Вирішуючи даний спір по суті
заявлених вимог, суди двох інстанцій наведених норм не врахували та не вжили
заходів щодо уточнення заявленої у даній справі позовної вимоги та її правового
та фактичного обґрунтування.
Суд першої інстанції, задовольняючи
позов, фактично присудив до стягнення з відповідача грошової компенсації
вартості частки позивача у спільній власності -пивному барі (ст.364 ЦК
України). При цьому, у порушення вимог ч.2 ст.43 ГПК України, безпідставно
надаючі судовій експертизі заздалегідь встановленої сили, судом не взято до уваги
факт відсутності спеціальної методики розрахунку розміру матеріальної
компенсації за користування часткою майна іншого співвласника за визначений
період часу, що не виключає експертну помилку. Як приклад, у відповідних
розрахунках, як зазначено самим експертом у його висновку №38 від 26.09.2008р.,
ним не закладено витрати на утримання нерухомості з поясненням, що така
умова є типовою для оренди. Проте ця умова не відповідає вимогам ст.360 ЦК
України.
Суд же апеляційної інстанції,
ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі, належним
чином не перевірив доводи позивача та не застосував норми матеріального права,
які регулюють право спільної часткової власності.
Отже, суди двох інстанцій не
використали у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним
законом щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, пов'язаних з
предметом доказування у даній справі, а тому ухвалені у справі рішення та
постанова підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
Керуючись ст.ст. 1115,
1117, 1119 -11111 Господарського
процесуального кодексу України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
1. Касаційну скаргу Суб'єкта
підприємницької діяльності ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду
Автономної Республіки Крим від 04.11.2008р. та постанову Севастопольського
апеляційного господарського суду від 22.12.2008р. у справі №2-7/9127-2008 скасувати.
3. Справу направити до
господарського суду Автономної Республіки Крим на новий розгляд.
Головуючий, суддя В.М.Палій
Суддя
І.М.Васищак
Суддя
Б.М.Грек