Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 636/2020/14-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права; Спори про право власності та інші речові права про приватну власність.
Надіслано для оприлюднення: 14.07.2015. Зареєстровано: 15.07.2015. Забезпечено надання загального доступу: 20.07.2015.
Дата набрання законної сили: 23.07.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		                                                  
		                                                                              
		                       ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		                                                                     РІШЕННЯ                                                                  Справа № 636/2020/14-ц 
		                                                            ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                                 Провадження № 2/636/49/15 
		        13 липня 2015 року Чугуївський міський суд Харківської області у складі: головуючого  судді Бондар С.Б., 
		         за участю секретаря судового засідання  Ісмагілової А.О., Гамоліної О.В., Веприцької С.О.,
		         представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, 
		         відповідача  ОСОБА_1, його представника  адвоката ОСОБА_3, 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чугуєва Харківської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: Чугуївська держнотконтора Харківської області, про визнання права приватної власності на ? частину житлового будинку із надвірними будівлями, як частки в спільній сумісній власності майна подружжя; визнання заяви, зареєстрованої 20 жовтня 2003 року в книзі обліку за № 1085 по спадковій справі № 710/2003 про те, що вона не претендує на ? частку згідно ст. 22 КпШС, як переживша дружина, та про відмову прийняття спадщини на користь ОСОБА_4  недійсною; визнання права власності на ? частину житлового будинку із надвірними будівлями в порядку спадкування за законом, а всього визнання права власності на ? частини житлового будинку із надвірними будівлями, розташованого по пров. Польовий, 5 в селищі Новопокровка, Чугуївського району Харківської області, зареєстрованого на імя ОСОБА_6 та за зустрічними позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_7 селищної ради Чугуївського району Харківської області, третя особа: Чугуївська держнотконтора Харківської області, про визнання права власності на домоволодіння з надвірними будівлями і спорудами в порядку спадкування за законом,
		                                                                     В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) звернулась до Чугуївського міського суду Харківської області з зазначеною позовною заявою, з уточненнями, посилаючись на те, що 24 квітня 2003 року помер її чоловік ОСОБА_6, на якого був зареєстрований житловий будинок, загальною площею 193,2 кв.м, в тому числі житловою - 123,8 кв.м. із надвірними будівлями, що розташований по пров. Польовий, 5 в селищі Новопокровка Чугуївського району Харківської області, на підставі договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку, посвідченого Чугуївською держнотконторою 19 квітня 1962 року № 723. Цей будинок було закінчено будівництвом згідно акту про закінчення будівництва, затвердженого рішенням ОСОБА_7 селищної ради від 06 лютого 1964 року. Інвентаризаційна вартість домоволодіння згідно до технічного паспорту складає 221 141 грн. Відповідно до ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю Української РСР (далі КЗпШС) і ст. 16 Закону України «Про власність», чинних на момент смерті ОСОБА_6, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю, кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Згідно до вимог зі ст. 28 КЗпШС України (1969 року),  в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. За статтями 16, 17 Закону України від 7 лютого 1991 р. № 697-ХІІ «Про власність», ст. 22 КпШС України, які були чинними до 1 січня 2004 року, спільною сумісною власністю визнавалось майно, нажите подружжям за час шлюбу (майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, чи майно, що є у власності осіб, які ведуть селянське (фермерське) господарство, якщо письмовою угодою відповідно між членами сім'ї чи членами селянського (фермерського) господарства не передбачено інше, або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю). Позивач у позові зазначає, що спірний будинок побудований під час шлюбу подружжя за сумісні кошти, і тому їй, як дружині ОСОБА_6, належить на праві приватної власності 1/2 частина вищезазначеного будинку з надвірними будівлями, оскільки вона з чоловіком проживала одним шлюбом до моменту його смерті одного. Шлюб вони зареєстрували 12 лютого 1956 року, будівництво спірного будинку розпочато 19 квітня 1962 року, а завершено - 6 лютого 1964 року, що свідчить про те, що спірний будинок відноситься до спільної сумісної власності подружжя, тому після смерті чоловіка - ОСОБА_6 спадщина відкрилась лише на частку, яка належала йому, тобто на ? частку. Інша ? частка належала їй. Вона продовжила проживати в будинку, користувалася ним і вважала, що має у ньому частку, яка належить їй за законом. В заяві, поданій нотаріусу зазначено, що нібито вона не претендує на належну їй частку, як переживша дружина. Однак їй це стало відомо лише в 2013 році, коли відповідач став виганяти її з будинку і заявив, що він є власником усього будинку. Відповідач ОСОБА_1, її син, не є власником спірного будинку, так як згідно довідки БТІ будинок зареєстрований на ім'я померлого ОСОБА_6 Свідоцтво про право власності в порядку спадкування на ім'я відповідача ОСОБА_1 не видавалося, і право власності він на будинок не оформляв. ОСОБА_1 просить визнати за нею право власності на ? частину житлового будинку із надвірними будівлями по пров. Польовий, 5 в селищі Новопокровка, Чугуївського району Харківської області, як частку у спільному майні подружжя. Спадкоємцями першої черги в рівних частках після смерті ОСОБА_6 є вона та два її сини ОСОБА_8 та ОСОБА_5 На день смерті зі спадкодавцем у спадковому будинку проживали вона та ОСОБА_1 ОСОБА_5 в спірному будинку не проживав, до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не звертався, у зв'язку з чим вона і ОСОБА_1 набули в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 право власності по ? частині кожний цього будинку із надвірними будівлями. Позивач посилається на те, що під впливом помилки написала заяву до Чугуївської державної нотаріальної контори про відмову від належної їй частки спадкового майна на користь ОСОБА_1 і те, що вона не претендує на належну їй ? частку, як переживша дружина. Сама заява оформлена з порушенням Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 р. № 18/5, чинної на момент написання вище зазначеної заяви. Так, в порушення п. 5 цієї Інструкції, нотаріуси зобов'язані, зокрема сприяти 
		громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати права і обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду. Про порушення свідчить той факт, що на аркуші заяви, підписаної позивачем немає відміток про роз'яснення ні її прав, ні про роз'яснення щодо дій, які здійснюються, ні про наслідки цих дій, а вказівка на те, що вона не претендує на належну їй частку є незаконною і суперечить положенням ч. 1 ст. 67 СК України, відповідно до якої «дружина, чоловік мають право укласти з іншою особою договір купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання (догляду), застави щодо своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя лише після її визначення та виділу в натурі або визначення порядку користування майном. Визначення та виділ частки у праві спільної сумісної власності також необхідний під час відмови від частки в спільному сумісному майні, не можна і відмовитися від частки в спільній сумісній власності на користь іншої особи лише на підставі заяви, про що звертає увагу Вищий Спеціалізований Суд України у п. 3.4 своїх роз'яснень «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13, відповідно до яких «судам слід враховувати, що право розпорядження часткою у майні, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, встановлене ст. 67 СК України, не передбачає такого виду розпорядження, як відмова від частки на користь інших осіб під час оформлення спадщини на іншу частку в спільному майні подружжя». Крім того, заява про відмову не може бути прийнята, оскільки ні ст. 22 КпШС України, ні ЦКУ, ні Закон України «Про власність», що були чинними на момент подання цієї заяви, не передбачали такого порядку передачі права власності на нерухомість іншій особі шляхом відмови власника від права власності, оскільки в частині заяви йдеться не про частину спадкового майна, від якого ЦКУ давав можливість відмовитися на користь третьої особи, а про приватну власність, яка є частиною спільної сумісної власності подружжя, до початку написання заяви про відмову від права власності на користь сина - відповідача ОСОБА_1 ці частки юридично не були визначені. Вона, коли підписувала заяву помилялась, оскільки вважала, що вона відмовляється від ? частки грошових внесків, оскільки в тексті самої заяви не зазначено, що в себе включає ? частка, на яку вона не претендує. Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України, прийняття спадщини може підтверджуватися діями спадкоємців, які за своїм характером свідчать, що в шестимісячний строк з дня відкриття спадщини вони фактично вступили в управління або володіння спадковим майном». Вона вважала, що прийняла спадщину, оскільки фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, так як продовжувала проживати в спірному житловому будинку і користуватися надвірними спорудами та земельною ділянкою. Помилка полягає в тому, що вона на момент смерті свого чоловіка не розуміла чинне законодавство, і вважала, що залишається власником цього будинку до своєї смерті, оскільки побудувала його разом із своїм чоловіком і продовжувала в ньому проживати. Згідно до вимог ч. 5 ст. 1274 ЦК України, відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених статтями 225, 229 - 231 і 233 цього Кодексу. Відповідно до чинного на момент смерті спадкодавця Цивільного кодексу Української РСР від 16 січня 2003 року, а саме ст. 56 ЦК, угода, укладена внаслідок помилки, що має істотне значення, може бути визнана недійсною за позовом сторони, яка діяла під впливом помилки, якщо така угода визнана недійсною, то кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернення одержаного в натурі - відшкодувати його вартість. Стаття 229 чинного ЦК України закріплює правові наслідки правочину, який вчинено під впливом помилки, а саме, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін. Так, заява від 20 жовтня 2003 року, що була подана до держнотконтори, нічого не змінила в житті сторін по справі. Згідно до ст. 59 тієї ж редакції ЦК Української РСР (19), угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення. З зазначених правових підстав позивач просить визнати за нею право приватної власності на ?  частину житлового будинку із надвірними будівлями, розташованого по пров. Польовий, 5 в селищі Новопокровка, Чугуївського району Харківської області, зареєстрованого на ім'я ОСОБА_6, як частки в спільній сумісній власності подружжя; визнати її заяву, зареєстровану по книзі обліку за № 1085 по спадковій справі № 710/2003 20 жовтня 2003 року, про те, що вона не претендує на ?  частку згідно ст. 22 КпШС України, як переживша дружина, та про відмову прийняття спадщини на користь ОСОБА_1  недійсною, визнати за нею право власності на ? частину зазначеного житлового будинку із надвірними будівлями в порядку спадкування за законом, а всього визнати за нею право власності на ? частини спірного житлового будинку із надвірними будівлями, розташованого за вищезазначеною адресою.
		В інтересах відповідача ОСОБА_1, за довіреністю - адвокат ОСОБА_3, подав до суду зустрічну позовну заяву про визнання права власності на домоволодіння № 5 по пров. Польовий селища Новопокровка, Чугуївського району Харківської області, з надвірними будівлями і спорудами в порядку спадкування за законом,           посилаючись на те, що не згоден з первісною позовною заявою, вважає її необґрунтованою та незаконною, а позовні вимоги не підлягаючими задоволенню. Позивач у зустрічному позові зазначає, що 07 квітня 1962 року рідному батьку позивача - ОСОБА_6 за рішенням виконкому Чугуївської районної Ради депутатів трудящих було виділено земельну ділянку в безстрокове користування під будівництво житлового будинку в с. Нова Покровка по вул. Крупській (на теперішній час - провулок Польовий) 17-«В». 19 квітня 1962 року між ОСОБА_6 та виконкомом Чугуївської районної Ради депутатів трудящих було укладено договір про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві приватної власності з числом кімнат від однієї до п'яти включно. Після цього, ОСОБА_6 побудував житловий будинок № 71 по вул. Крупській, 17-«В» в с. Новопокровка Чугуївського району Харківської області житловою площею 56,26 кв.м. Цей будинок, відповідно до акту про закінчення будівництва та вводу в експлуатацію від 26 грудня 1963 року, був прийнятий в експлуатацію. Надалі цей житловий будинок був у встановленому порядку зареєстрований в Чугуївському міжміському бюро технічної інвентаризації на праві приватної власності за ОСОБА_6. Далі, ОСОБА_6 вирішив перестроїти будинок. 28 лютого 1992 року він отримав від архітектора Чугуївського району Харківської області дозвіл на провадження робіт по індивідуальному житловому будівництву, а саме на перебудову будинку. 14 червня 1994 року був складений акт про закінчення будівництва і вводу в експлуатацію індивідуального домоволодіння. 10 січня 1995 року рішенням виконавчого комітету ОСОБА_7 селищної ради народних депутатів був затверджений вищевказаний акт приймальної 
		комісії про закінчення будівництва та вводу в експлуатацію перебудованого індивідуального житлового будинку в с. Новопокровка по пров. Польовому, 5. Житлова площа нового будинку склала 121,3кв.м. Надалі цей перебудований житловий будинок був у встановленому порядку зареєстрований в Чугуївському міжміському бюро технічної інвентаризації на праві приватної власності за ОСОБА_6. Таким чином, батьку позивача - ОСОБА_6 на праві приватної власності належить домоволодіння № 5 по пров. Польовому в смт. Новопокровка Чугуївського району Харківської області. З моменту свого народження позивач зареєстрований та постійно проживає у спірному будинку. 24 квітня 2003 року ОСОБА_6 помер. Заповіт за життя він не склав. Після смерті ОСОБА_6 залишилось три спадкоємця першої черги - це його рідні діти: ОСОБА_4, ОСОБА_5 та його дружина ОСОБА_1. До виниклих правовідносин слід застосувати норми ЦК України в редакції 1963 року. Згідно із п.1 ч. 1 статті 549 ЦК України в редакції 1963 року, спадкоємець, який фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, визнається таким, що прийняв спадщину. У відповідності до вимог ч. 2 ст. 549 ЦК України, в редакції 1963 року, зазначені дії повинні виконані протягом шести місяців від дня відкриття спадщини. ОСОБА_1 перед смертю батька доглядав його, на день смерті батька проживав разом з ним, разом зі своєю сім'єю ховав батька, після його смерті продовжує постійно проживати в зазначеному будинку, з моменту народження зареєстрований у цьому будинку. Таким чином, спадщину після смерті ОСОБА_6 прийняв його син ОСОБА_1 шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном шляхом постійної реєстрації та постійного проживання у спадковому будинку (як до смерті батька, так і після його смерті по теперішній час). Рідний брат позивача ОСОБА_5 спадщину не прийняв, так як на час відкриття спадщини він не проживав разом із спадкодавцем, до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини не звертався. Матір позивача - ОСОБА_1 мала б право на ? частину будинку, так як будинок відповідно до вимог Сімейного кодексу України є спільною сумісною власністю подружжя, і крім того, вона б мала право на ?  частину будинку в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка. Проте, ОСОБА_1   20 жовтня 2003 року добровільно, за власної ініціативи надала до Чугуївської державної нотаріальної контори заяву, згідно якої відмовилась від належної їй частки спадкового майна на користь ОСОБА_1, а також заявила, що не претендує на ? частку, згідно ст.22 КпШС України (в редакції 1969 року), як переживша дружина. Згідно із статтею 553 ЦК України в редакції 1963 року, спадкоємець за законом вправі відмовитись від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємства за законом. Отже, єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_6 є його рідний син - ОСОБА_1 З зазначених підстав позивач просить визнати за ОСОБА_1 право власності на домоволодіння № 5 з надвірними будівлями і спорудами по провулку Польовому в смт. Новопокровка Чугуївського району Харківської області в порядку спадкування за законом після смерті його батька ОСОБА_6, померлого 24 квітня 2003 року.  
		         У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1, за довіреністю - ОСОБА_2, відповідач ОСОБА_1 та його представник  адвокат ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали, надав пояснення, аналогічні до викладених у позовній заяві, зустрічному позові та уточненнях до позовів. Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просив основній позов задовольнити, у задоволенні зустрічного позову  відмовити за безпідставністю, надав письмові заперечення до позову. Відповідач ОСОБА_1 та його представник  адвокат ОСОБА_3 просили задовольнити зустрічний позов, первісний позов не визнали за недоведеністю та просили відмовити у його задоволенні. Відповідач ОСОБА_5 в ходу судового розгляду справи первісний позов підтримав, проти зустрічного заперечував. Від третьої особи: Чугуївської державної нотаріальної контори та відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_7 селищної ради Чугуївського району, в матеріалах справи наявні заяви про розгляд справи без участі їх представників, та вирішення спору на розсуд суду. 
		       Відповідно до вимог ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. 
		       Вислухав сторони, свідків, перевіривши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, суд приходить до наступного.
		       Судом встановлені таки факти та відповідні їм правовідносини. 
		       24 квітня 2003 року помер чоловік ОСОБА_1 та батько ОСОБА_4, ОСОБА_5 - ОСОБА_6, за яким зареєстровано право власності на нерухоме майно - домоволодіння № 5 з надвірними будівлями і спорудами по провулку Польовому в смт. Новопокровка Чугуївського району Харківської області, на підставі договору безстрокового використання земельною ділянкою для будівництва житлового будинку, посвідченого Чугуївською держнотконторою від 19 квітня 1962 року № 723 та акту про закінчення будівництва, затвердженого рішенням виконкому Чугуївської районної ради депутатів від 07 квітня 1962 року. 
		Після смерті ОСОБА_6 в термін, передбачений ст. ст. 529, 531  ЦК Української РСР від 18 липня 1963 року і заключних та перехідних положень до Цивільного кодексу України, прийнятого 16 січня 2003 року, (шість місяців), спадкоємці померлого - ОСОБА_1 та ОСОБА_5 з заявами про прийняття спадщини або відмову від спадщини, в нотаріальну контору не зверталися, але ОСОБА_1 є спадкоємцем, який спадщину прийняв фактично, тим що відповідно до вимог статті п. 1 ч. 1 549 ЦК України, постійно проживав разом із спадкоємцем на час відкриття спадщини. Дружина ОСОБА_9, як спадкоємець, звернулась до Чугуївської держнотконтори в установлений шестимісячний термін з заявою про те, що не претендує на ? частку спадкового майна, згідно ст.22 КпШС України (в редакції 1969 року), як переживша дружина та про відмову на користь свого сина - ОСОБА_1 належної їй частки спадкового майна. Заводилась спадкова справа під № 710/2003 року. Свідоцтво про право на спадщину не видавалось. 
		         Таким чином, враховуючи, що спірний будинок є спільною сумісною власністю подружжя, ОСОБА_1 набула б право на ? частину будинку, як переживша дружина, а також і на ? частину будинку в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка, однак 20 жовтня 2003 року вона добровільно, за власної ініціативи надала до Чугуївської державної нотаріальної контори зазначену заяву. В ході судового розгляду справи була опитана в якості представника третьої особи Чугуївської держнотконтори  завідуюча Чугуївською державною нотаріальною конторою Харківської області ОСОБА_10, яка пояснила, що заявою від 20 жовтня 2003 року
		ОСОБА_1 висловила свою волю щодо спадщини і спільного майна подружжя, що не суперечить законодавству, нотаріус, засвідчив її підпис, діяла правомірно, пояснив ОСОБА_1 значення проведених нотаріальних дій. Жодних доказів у підтвердження того, що позивач при подачі заяви помилилася, не розуміючи значення своїх дій, в процесі розгляду справи, в порушення вимог ст. 60 ЦПК України, суду не надано.  
		          З зазначених підстав, у звязку з недоведеністю позовних вимог суд не вбачає підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про визнання права приватної власності на ? частину житлового будинку із надвірними будівлями, розташованого по пров. Польовий, 5 в селищі Новопокровка, Чугуївського району Харківської області, як частки в спільній сумісній власності майна подружжя; визнання заяви, зареєстрованої 20 жовтня 2003 року в книзі обліку за № 1085 по спадковій справі № 710/2003 про те, що ОСОБА_1 не претендує на ? частку згідно ст. 22 КпШС, як переживша дружина, та про відмову прийняття спадщини на користь ОСОБА_4  недійсною; визнання права власності на ? частину житлового будинку із надвірними будівлями в порядку спадкування за законом, а всього визнання права власності на ? частини житлового будинку із надвірними будівлями. 
		          Посилання представника про правові наслідки правочину, який вчинено під впливом помилки, безпідставні, тому що при написані ОСОБА_1 заяви до нотконтори правочин не здійснювався, була висловлена воля спадкоємця, яку засвідчив нотаріус. До суду з позовом ОСОБА_1 звернулася понад десять років після смерті свого чоловіка, і підставою для подачі позву склалися неприязнені стосунки між нею та сином ОСОБА_1, про свідчать покази свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, представника відповідача ОСОБА_7 селищної ради - ОСОБА_19, опитаних в ході судового розгляду справи.
		Відповідно ст. ст. 10, 60 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. 
		Кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. 
		Позивав за первісним позовом не надав доказів у підтвердження заявлених вимог.
		         За правилом ч. 3,4 ст. 212 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності. 
		        Вище приведені обставини та факти у їх сукупності дають суду можливість зробити висновок про те, що обставини, на які позивач посилався у зустрічному позові, як на підстави своїх вимог, - обґрунтовані. 
		З зазначених підстав суд дійшов висновку про те, що за ОСОБА_1 повинно бути визнане право власності  на домоволодіння № 5 з надвірними будівлями і спорудами по провулку Польовому в смт. Новопокровка Чугуївського району Харківської області, в порядку спадкування за законом після смерті його батька ОСОБА_6, померлого 24 квітня 2003 року, враховуючи, що ОСОБА_1 на момент смерті батька проживав з ним и до теперішнього часу зареєстрований в спадковому будинку, тобто є спадкоємцем, який фактично прийняв спадщину. 
		Враховуючи викладене вище, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що первісний позов задоволенню не підлягає, як такий, що не знайшов своє підтвердження в ході судового засідання. 
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 60, 208, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, ст. ст. 6,                    524-527, 529, 548, 549, 553 ЦК України в редакції 1963 року, суд, 
		                                                                        В И Р І Ш И В:
		Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: Чугуївська держнотконтора Харківської області, про визнання права приватної власності на ? частину житлового будинку із надвірними будівлями, як частки в спільній сумісній власності майна подружжя; визнання заяви, зареєстрованої 20 жовтня 2003 року в книзі обліку за № 1085 по спадковій справі № 710/2003 про те, що вона не претендує на ? частку згідно ст. 22 КпШС, як переживша дружина, та про відмову прийняття спадщини на користь ОСОБА_4  недійсною; визнання права власності на ? частину житлового будинку із надвірними будівлями в порядку спадкування за законом, а всього визнання права власності на ? частини житлового будинку із надвірними будівлями, розташованого по пров. Польовий, 5 в селищі Новопокровка Чугуївського району Харківської області, зареєстрованого на імя ОСОБА_6. 
		Зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_7 селищної ради Чугуївського району Харківської області, третя особа: Чугуївська держнотконтора Харківської області, про визнання права власності на домоволодіння з надвірними будівлями і спорудами в порядку спадкування за законом  задовольнити в повному обсязі.
		Визнати за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, іпн. НОМЕР_1, право власності на домоволодіння № 5 з надвірними будівлями і спорудами по провулку Польовому в смт. Новопокровка Чугуївського району Харківської області в порядку спадкування за законом після смерті його батька ОСОБА_6, померлого 24 квітня 2003 року. 
		       Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Чугуївський міський суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. 
		       Повний текс рішення виготовлений 13 липня 2015 року.
		Суддя:                                                                                                                                                           С.Б. Бондар

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...