ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ
СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ
УКРАЇНИ
21 лютого 2007 р.
|
№ 2-30/9230-2006
|
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:
|
Кравчука Г.А.
|
суддів:
|
Мачульського
Г.М.
|
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
|
касаційне подання
|
прокурора м. Євпаторія
|
на постанову
від
|
Севастопольського апеляційного
господарського суду 11.10.2006р.
|
у справі господарського суду
|
№2-30/9230-2006 Автономної
Республіки Крим
|
за позовом
|
Суб'єкта підприємницької діяльності
ОСОБА_1
|
до
|
1).
Управління житлово-комунального господарства виконкому Євпаторійської міської
ради 2). Євпаторійського міжміського бюро реєстрації та технічної
інвентаризації 3). Євпаторійської міської ради
|
за участю
|
прокурора м. Євпаторія
|
про
|
визнання біржової угоди дійсною,
визнання права власності на нерухомість та зобов'язання провести правову
реєстрацію нерухомості
|
за участю представників
- відповідача-1:
|
не з'явився
|
- відповідача-2:
|
не з'явився
|
- відповідача-3:
|
Гринчишиної Н.Д. (довіреність
№01-13/28 від 12.01.2007р.)
|
- прокурора:
|
Шумко Г.В. (посвідчення прокурора
відділу Генеральної
прокуратури України НОМЕР_12 від 19.12.2006р.), -
|
В С Т А Н О В
И В:
Рішенням
Господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.08.2006р. (суддя Ловягіна
Ю.Ю.), залишеним без змін постановою
Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.10.2006р. (колегія
суддів у складі: головуючого -судді Плута В.М., суддів Горошко Н.П., Сотула
В.В.) позов задоволено частково. Постановлено визнати дійсним біржовий договір
купівлі-продажу нерухомого майна від 06.04.2005р. укладений між брокером
брокерської контори НОМЕР_1 Таврійської товарно-сировинної біржі ТОВ
"Експорт-Консалтинг" Борсуковим Д.А. якій діє на підставі Статуту,
договору-доручення №02/04 від 19.07.2004р. в інтересах Управління
житлово-комунального господарства Євпаторійської міської ради в особі
ліквідатора ОСОБА_2 (Продавець) та членом Таврійської товарно-сировинної біржі
-брокерської контори №17 ОСОБА_3, який діє зі згоди і на підставі
договору-доручення НОМЕР_2 від імені позивача -СПД ОСОБА_1 В іншій частині
позову постановлено відмовити. Також постановлено стягнути з Управління
житлово-комунального господарства виконкому Євпаторійської міської ради на
користь Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 85 грн. державного мита та
39, 33 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;
повернути Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1з Державного бюджету
України зайво сплачене державне мито. Крім того постановлено у відношенні
відповідача-2 -Євпаторійського МБТІ та
відповідача-3 -Євпаторійської міської ради у позові відмовити.
В своєму касаційному поданні прокурор
м. Євпаторія просить скасувати вказані судові рішення та передати справу на
новий розгляд до Господарського суду Автономної Республіки Крим, посилаючись на
порушення господарськими судами норм матеріального і процесуального права, а
саме: 142-145 Конституції України, ст.ст. 220, 321, 328, 657, 685 Цивільного
кодексу України, ст. 4 Закону України "Про власність", ст. 136
Господарського кодексу України, ст.ст. 4, 42, 32-34, 43
Господарського процесуального кодексу України.
Доводи касаційного подання
стосуються задоволеної частини позовних вимог.
У відзиві на касаційне подання
позивач просить оскаржені судові рішення місцевого і апеляційного господарських
судів залишити без змін, а касаційне подання повернути через пропущення
прокурором, згідно висновків позивача, строку на внесення касаційного подання.
Також як зазначено у відзиві посилання прокурора на належність спірного об'єкту
Євпаторійській міській раді необґрунтовані, оскільки, як зазначає позивач,
Євпаторійське управління житло-комунального господарства володіло спірним
майном на праві повного господарського відання, а відтак воно було правомірно
включено ліквідатором до ліквідаційної маси.
Відповідач-1 та відповідач-2 не
використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому
засіданні.
Переглянувши у касаційному порядку
судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до
уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що
касаційне подання підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як встановлено господарськими судами
попередніх інстанцій, 06.04.2005р. між брокером брокерської контори НОМЕР_1
Таврійської товарно-сировинної біржі ТОВ "Експорт-Консалтинг"
Борсуковим Д.А. якій діє на підставі Статуту, договору-доручення №02/04 від 19.07.2004р.
в інтересах Управління житлово-комунального господарства Євпаторійської міської
ради в особі ліквідатора ОСОБА_2 (Продавець) та членом Таврійської
товарно-сировинної біржі -брокерської контори №17 ОСОБА_3, який діє зі згоди і
на підставі договору-доручення НОМЕР_2 від імені позивача -СПД ОСОБА_1
(Покупець) був укладений біржовий договір купівлі-продажу, який був
зареєстрований Таврійською товарно-сировинною біржею 06.04.2005р. під №НОМЕР_3.
Згідно умов договору продавець зобов'язувався передати у власність покупця
комплекс нежилих приміщень загальною площею 494,6 м2, розташованих в
цокольному поверсі п'ятиповерхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1
Згідно з інвентарною справою, виданою Євпаторійським міжміським бюро технічної
інвентаризації в склад комплексу входять наступні приміщення: №1 службове
площею 40,4 м2, №2 службове -
55,8 м2, №3 магазин -64,2 м2, №4 коридор -15 м2,
№4а коридор -29,7 м2, №5 підсобне -3,5 м2, №6 підсобне
-6,7 м2, №7 складське аптеки -26,6 м2, №8 кабінет -13 м2,
№9 кабінет -14 м2, №10 кабінет -10,5 м2, №32 кабінет
-10,8 м2, №32а кабінет -12,4 м2, №32б підсобне приміщення
-2 м2, №33 підсобне приміщення -2,7 м2, №33а коридор -2,4
м2, №34 аптека -22,1 м2, №34а кабінет -10,5 м2,
№34б -кабінет 8,1 м2, №34в кабінет -8,3 м2, №35 туалет
-2,7 м2, №35а підсобне приміщення -5,4 м2, №35б коридор
-4 м2, №35в підсобне приміщення -3,2 м2, №36 кабінет
-15,5 м2, №37 комп'ютерний клуб -46,7 м2, №37а тамбур
-2,7 м2, сходова клітина -12,2 м2, сходова клітина -8,7 м2,
сходова клітина -12 м2. Відповідно договору згідно з експертною
оцінкою вартість об'єкта становить 150 481, 56 грн. (з ПДВ), і покупець
протягом 3-х робочих днів з моменту укладання правочину на біржі оплачує суму
вартості об'єкту. Згідно квитанції про сплату від 08.04.2005р., засвідчена
копія якої є в матеріалах справи, позивачем сплачено суму 150 481 грн. Позивач
також звернувся на адресу відповідача-1 з вимогою про звернення до нотаріуса з
питання нотаріального посвідчення біржового договору, однак листом від
06.04.2005р. ліквідатор УЖКГ ОСОБА_2 відмовився від нотаріального посвідчення
договору пославшись на те, що Закон України "Про товарну біржу" не
вимагає нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу, укладених на
товарній біржі. Однак після відмови Євпаторійським міжрайонним бюро реєстрації
і технічної інвентаризації здійснити правову реєстрацію придбаної позивачем
нерухомості через нездійснення нотаріального посвідчення договору, позивач
звернувся до господарського суду з позовом про визнання спірного договору дійсним,
визнання за позивачем права власності на придбане нерухоме майно та
зобов'язання Євпаторійського міжміського бюро реєстрації і технічної
інвентаризації провести правову реєстрацію нерухомості на праві приватної
власності за позивачем. В подальшому відповідачем по справі була залучена
Євпаторійська міська рада та Євпаторійське міжрайонне бюро технічної
інвентаризації (яке згідно позову спочатку було визначено як третя особа).
Місцевий господарський суд, з яким
погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов частково виходив з
того, що позивачем було повністю виконано умови біржового договору та сплачено
вартість придбаного майна; ст. 15 Закону України "Про товарну біржу"
не передбачене нотаріальне посвідчення договорів, зареєстрованих на біржі;
відповідно до ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу
нерухомого майна підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації;
правовий зміст приписів ст. 220 Цивільного кодексу України надає суду
можливість визнати дійсним договір навіть не посвідчений нотаріально за
обов'язкової умови наявності домовленості сторін щодо усіх істотних умов
договору та повного чи часткового виконання договору при ухиленні однієї із
сторін від нотаріального посвідчення договору, а відтак місцевий господарський
суд враховуючи встановлені фактичні обставини а також те, що відповідач-1
ухилився від нотаріального посвідчення договору, дійшов до висновку про
наявність правових підстав для задоволення позову в частині визнання спірного
договору купівлі-продажу дійсним. Місцевим господарським судом були визнані
необґрунтованими доводи відповідача-3 стосовно неправомірності укладення
договору через те, що ні покупець ні продавець не є членами біржі, оскільки, як
зазначено в рішенні, спірний договір був укладений від продавця брокером
брокерської контори НОМЕР_1 Таврійської товарно-сировинної біржі ТОВ
"Експорт-Консалтинг" Борсуковим Д.А., а від покупця -членом
Таврійської товарно-сировинної біржі -брокерської контори №17 ОСОБА_3 Також
місцевим господарським судом були визнані необґрунтованими посилання
відповідача-3 на належність проданого нерухомого майна до власності
територіальної громади через що Управління ЖКГ було не в праві укладати договір
від свого імені, оскільки, як зазначено в рішенні місцевого господарського
суду, спірне майно перебувало в повному господарському віданні відповідача-1.
Також місцевий господарський суд зазначив, що продаж нерухомого майна
здійснювався для задоволення вимог кредиторів при розгляді справи №2-6/369-2005
(2-6/3861-2003) про банкрутство Управління житлово-комунального господарства,
по якому постановою від 29.08.2003р. боржник визнаний банкрутом та відкрита
ліквідаційна процедура, і спірне майно, відповідно до ст. 26 Закону України
"Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом", було включено до ліквідаційної маси. Крім того, стосовно
виключення цього майна з ліквідаційної маси в рамках справи №2-6/369-2005 був
розглянутий відповідний позов прокурора м. Євпаторія в інтересах держави в особі
Євпаторійської міської ради, в задоволенні якого було відмовлено, і рішення від
25.02.2005р. набрало законної сили.
Стосовно позовних вимог про визнання
права власності та зобов'язання відповідача-2 здійснити правову реєстрацію
нерухомості суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для
задоволення позову в цій частині, оскільки, як зазначено в рішенні, навіть за
умови нотаріального посвідчення спірного договору право власності на спірне
майно виникне у позивача, в силу приписів 657 Цивільного кодексу України і ч. 4
ст. 334 Цивільного кодексу України, лише після державної реєстрації спірного
договору; з системного аналізу приписів Господарського процесуального кодексу
України та Цивільного кодексу України вбачається, що захисту судом підлягає
цивільне право яке порушене, не визнається чи оспорюється, однак відсутність
факту порушення права чи взагалі суб'єктивного права, на захист якого подано
позов, тягне за собою відмову в позові. Крім того, як зазначено в рішенні,
позивач взагалі не звертався до відповідача-2 для реєстрації біржового договору
купівлі-продажу від 06.04.2006р., а позивач доказів зворотнього не надав.
Між тим, судові рішення прийняті з
порушенням норм матеріального та процесуального права.
Частиною першою ст.11110
ГПК України визначено, що підставами для скасування рішення місцевого,
постанови апеляційного господарських судів є порушення або неправильне
застосування норм матеріального чи процесуального права.
Рішення суддів попередніх судових
інстанцій суперечать приписам Закону України “Про товарну біржу” та
Господарського кодексу України. Так задовольняючи позов про визнання біржової
угоди дійсною, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної
інстанції, порушив приписи ст.15 Закону України “Про товарну біржу” оскільки
цією нормою визначено, що біржова угода має відповідати сукупності зазначених у
ній умов, серед яких містяться вимоги що учасниками такої угоди мають бути
члени біржі. Крім того, згідно частини 4 ст.281 ГК України біржові операції
дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам - громадянам,
зареєстрованим на біржі відповідно до її статуту для виконання доручень членів
біржі, яких вони представляють, щодо здійснення біржових операцій.
Між тим, судами не встановлено що
учасники біржової угоди - Управління житлово-комунального господарства
Євпаторійської міської ради в особі ліквідатора ОСОБА_2 (Продавець), та СПД
ОСОБА_1 (Покупець), на момент укладення угоди були членами біржі.
Також, як визначено в ст.278 ГК
України, здійснення торговельно-біржової діяльності має на меті організацію та
регулювання торгівлі шляхом надання послуг суб'єктам господарювання у
здійсненні ними торговельних операцій спеціально утвореною господарською
організацією - товарною біржею.
Стаття 2 Закону України “Про
товарну біржу” визначає, що основними принципами діяльності товарної біржі є:
рівноправність учасників біржових торгів; застосування вільних (ринкових) цін;
публічне проведення біржових торгів. Аналогічні приписи містяться в ч.8 ст.279
ГК України відповідно до якої товарна біржа здійснює свою діяльність за
принципами рівноправності учасників біржових торгів, публічного проведення
біржових торгів, застосування вільних (ринкових) цін.
Частинами 3, 4 ст.281 ГК України
визначено, що біржовими торгами є торги, що публічно і гласно проводяться в
торговельних залах біржі за участі членів біржі по товарах, допущених до
реалізації на біржі в порядку, встановленому правилами біржової торгівлі.
Біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам -
громадянам, зареєстрованим на біржі відповідно до її статуту для виконання
доручень членів біржі, яких вони представляють, щодо здійснення біржових
операцій.
Згідно ст.15 Закону України “Про
товарну біржу” угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.
Відповідно до ст. 20 цього закону спори, що виникають по біржових угодах,
вирішуються у порядку, встановленому законодавством України, статутом товарної
біржі та біржовими правилами.
Між тим судами попередніх інстанцій
порушено вказані приписи норм матеріального права, не з'ясовано чи є спірні
приміщення товарами, допущеними до реалізації на біржі, чи було дотримано
принципи: рівноправності учасників біржових торгів; публічного проведення
біржових торгів; застосування вільних (ринкових) цін.
Крім того, в наслідок вказаного
порушення норм матеріального права суди дійшли суперечливого, та такого, що
порушує приписи ст.15 Закону України “Про товарну біржу”, висновку про те, що
ця угода може бути визнана дійсною за рішенням суду. Так, приймаючи рішення суд
першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того,
що ця стаття не передбачає можливості нотаріального посвідчення договорів,
зареєстрованих на біржі. Незважаючи на такий висновок суди дійшли суперечливого
висновку про те, що оскільки відповідач-1 ухилився від нотаріального
посвідчення біржової угоди, то наявні правові підстави для задоволення позову в
частині визнання спірного договору купівлі-продажу дійсним. Між тим, як вже
зазначалось, ст.15 Закону України “Про товарну біржу” передбачено, що угоди,
зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.
Таким чином незалежно від волі
відповідача-1 щодо нотаріального посвідчення ним біржової угоди, така угода не
підлягала нотаріальному посвідченню, а відтак за вказаних обставин ця угода не
могла бути визнана судом дійсною відповідно до приписів ст.220 ЦК України.
Вже з цих підстав прийняті у справі
судові рішення в задоволеній частині позовних вимог підлягають скасуванню, а
справа - направленню на новий розгляд.
Також, відповідно до частини першої
статті 4-7 ГПК України судове рішення приймається суддею за результатами
обговорення усіх обставин справи. Частина перша статті 43 названого Кодексу
містить вимоги щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому
процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Згідно приписів частини першої
статті 38 ГПК України за недостатності поданих сторонами доказів господарський
суд зобов'язаний витребувати документи і матеріали, необхідні для вирішення
спору. З огляду на викладені вимоги ГПК України господарський суд повинен
з'ясувати усі обставини справи, що входять до предмету доказування в ній та
мають значення для її розгляду, хоча б сторони та інші учасники судового
процесу й не посилалися на відповідні обставини. Відповідно до вимог ст.84 ч.1
п.3 цього кодексу обставини справи встановлюються місцевим господарським судом
в рішенні, а судом апеляційної інстанції, згідно ст.105 ч.2 п.7 вказаного
кодексу, в постанові.
В порушення вказаних норм
процесуального права судами не досліджено статут біржі стосовно можливості
продажу нерухомості на товарно-сировинній біржі, а також не перевірено правових
підстав можливості здійснення продажу комунального майна на товарно-сировинній
біржі. Також не досліджено і договір доручення брокерам біржі на продаж
нерухомого майна.
Крім того, суд апеляційної
інстанції в оскаржуваній постанові, як на правомірність прийняття місцевим
господарським судом рішення про задоволення позову, послався на те, що продаж
нерухомого майна за вказаною біржовою угодою, здійснювався Управлінням
житлово-комунального господарства Євпаторійської міської ради в особі
ліквідатора ОСОБА_2 для задоволення вимог кредиторів, що виявлені при розгляді
справи №2-6/369-2005 (2-6/3861-2003) про банкрутство Управління житлово-комунального
господарства Євпаторійської міської ради, по якій постановою від 29.08.2003р.
боржник визнаний банкрутом та відкрита ліквідаційна процедура.
Між тим, судами не перевірено
дотримання сторонами біржової угоди вимог ст.26 ЗУ “Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом”. Так, частиною першою цієї норми
визначено, що усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які
належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату
відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури,
включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду,
в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної
інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку,
встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних
територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому
порядку.
Обґрунтовуючи свою постанову в цій
частині суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки рішенням суду у
справі про банкрутство прокурору було відмовлено в позові, поданому в інтересах
держави в особі Євпаторійської міської ради, про виключення майна з
ліквідаційної маси і це рішення набрало законної сили, то, як зазначено судом,
згідно приписів ст.35 ГПК України, встановлені рішенням суду факти під час
розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів.
Проте це судове рішення апеляційної
інстанцій ґрунтуються на помилковому застосуванні положень частини четвертої
статті 35, Господарського процесуального кодексу України, оскільки мотивація
зазначеного рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від
25.02.2005р. про виключення майна з ліквідаційної маси є оцінкою наданих суду
доказів та правозастосуванням, а не фактами, які не потребують доведення в
даній справі. Так, у цьому рішенні, зокрема, зазначено, що навіть якщо спірні
приміщення є допоміжними, то вони є спільною власністю осіб, які проживають у
цьому будинку, тому саме їх право власності і підлягає захисту судом. Також у
цьому рішенні зазначено, що суд дійшов висновку за вказаних обставин що права
Євпаторійської міської ради включенням в ході ліквідаційної процедури до складу
ліквідаційної маси вказаного майна
порушені не були, що, за висновками цього суду, тягне за собою відмову в
позові.
Крім того, судом апеляційної
інстанції не враховано що згідно ст.30 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” після проведення
інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна
банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший
порядок продажу майна банкрута. Також вказаною нормою визначено, що ліквідатор
забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна
банкрута, склад, умови та строки придбання майна. Порядок продажу майна
банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом
кредиторів. Зазначена норма Закону України “Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом” також передбачає, що у разі надходження
двох і більше пропозицій щодо придбання майна банкрута ліквідатор проводить
конкурс (аукціон). Порядок проведення конкурсу (аукціону) визначається згідно
із Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу
приватизацію)".
Між тим судами попередніх інстанцій
не з'ясовано чи було продано майно на відкритих торгах, чи було оголошення
через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута,
чи було встановлено інший порядок продажу.
Від з'ясування вказаних обставин
також залежить вирішення питання відносно того, чи може стосуватись рішення
суду прав і обов'язків осіб, які не були залучені до справи, а саме -кредиторів
у справі про банкрутство Управління житлово-комунального господарства виконкому
Євпаторійської міської ради.
Крім того судами не перевірено
дотримання сторонами спірної угоди вимог вище перерахованих статей: 2 Закону
України “Про товарну біржу”, ч.8 ст.279, ч.ч. 3, 4 ст.281 ГК України.
Доводи прокурора, викладені у
касаційному поданні, стосовно того, що позов не підлягає задоволенню з тих
підстав, що власником майна, вказаного у біржовій угоді, є Євпаторійська міська
рада, а відтак, як зазначає прокурор, Управління житлово-комунального
господарства Євпаторійської міської ради в особі ліквідатора ОСОБА_2 не мало
права відчужувати це майно, тобто доводи відносно власника майна, можуть бути
предметом дослідження судом при заявлених позовних вимогах про визнання угоди,
укладеної відносно такого майна, недійсною.
Наведені порушення судами
попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права як такі, що
призвели до прийняття неправильних судових рішень у справі та не можуть бути
усунені касаційною інстанцією в силу положень ст.ст.1115, 1117
ГПК України, є підставою для їх скасування в задоволеній частині позовних вимог
з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
В частині відмови в позові до
відповідача-2 та відповідача-3 рішення судів попередніх інстанцій ґрунтується
на вищевказаних приписах норм матеріального та процесуального права, а тому є
законними і скасуванню не підлягають.
Під час нового розгляду справи суду
першої інстанції слід взяти до уваги викладене в цій постанові, всебічно, повно
й об'єктивно встановити обставини справи та вирішити спір відповідно до вимог
чинного законодавства.
Керуючись ст.ст. 1115,
1117, 1119 п.3, 11110 ч.1, 11111
Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
-
П О С Т А Н О
В И В:
Касаційне подання прокурора м.
Євпаторія задовольнити частково.
Постанову Севастопольського
апеляційного господарського суду від 11.10.2006р. та рішення Господарського
суду Автономної Республіки Крим від 14.08.2006р. у справі №2-30/9230-2006 Господарського
суду Автономної Республіки Крим в задоволеній частині позовних вимог скасувати,
справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
В іншій частині вказані судові
рішення залишити без змін.
Головуючий Г.
Кравчук
С у д д і
Г. Мачульський
В. Шаргало