ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010,
м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
15.04.09
Справа № 11/274
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.04.2009 року
справа № 11/274
Львівський апеляційний
господарський суд в складі колегії :
головуючого-судді - Юркевича М.В.
суддів Городечної М.І.
Кузя В.Л.
розглянув апеляційну скаргу
фізичної особи ОСОБА_1 м. Рівне
на рішення господарського суду Рівненської області від 16.12.2008
року
у справі №
11/274
за позовом: фізичної особи ОСОБА_2 м. Рівне
до
відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю торгового
підприємства «Гастроном-78»м. Рівне
за участю 3-ої особи, що не заявляє
самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: фізичної
особи ОСОБА_1 м. Рівне
про визнання недійсними рішень
зборів учасників товариства
за участю представників :
від позивача: ОСОБА_2
, ОСОБА_3-представник
від відповідача:
не з'явився
від 3-ої особи: ОСОБА_4
-представник
Права та обов'язки сторін,
передбачені ст. ст. 22, 28 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не
поступали, клопотання про фіксацію судового процесу не надходили.
Рішенням господарського суду Рівненської
області від 16.12.2008 року у справі №11/274 задоволено позов ОСОБА_2 м. Рівне
до товариства з обмеженою відповідальністю торгового підприємства
«Гастроном-78»м. Рівне, визнавши недійсними рішення зборів учасників товариства
від 18.07.2000 року з підстав недотримання порядку їх скликання та
неправомочності.
Третя особа, що не заявляє
самостійних вимог на предмет спору -
ОСОБА_1 м. Рівне не погоджується з даним рішенням суду, а
тому просить переглянути його в порядку апеляційного провадження, скасувати та
прийняти нове рішення, яким відмовити в позові. При цьому, апелянт посилається
на наступні обставини і підстави:
· Позивач
- ОСОБА_2 просить визнати недійсними рішення зборів учасників товариства від
18.07.2000 року з метою створити обстановку -необрання на цих зборах директором
товариства ОСОБА_1 -третьої особи у справі -для використання цієї обставини в
якості доказу недійсності укладених нею від імені товариства договорів
відчуження майна у 2006 році, спір щодо яких існував на час подання позову, але
припинений на цей час.
Спір власне не є спором, а
його інсценізацією на досягнення вказаної вище мети, тому що представник
відповідача даний позов визнав в момент його подання, як і по інших справах про
визнання договорів недійсними;
· Позов
ґрунтується не на підставі об'єктивно існуючих (належних та допустимих)
доказів, а на їх відсутності, у зв'язку із закінченням строку зберігання
первинних документів, чому суд не дав належної оцінки;
· В
якості доказів неповноважності зборів учасників товариства є заяви ряду
учасників товариства, в той же час судом не прийнято до уваги протилежні докази
(пояснення) про факт проведення спірних зборів;
· Судом
неправильно застосовано норми матеріального права щодо застосування строку
позовної давності. Відмовляючи у застосуванні строку позовної давності з
підстав, передбачених ЦК України, що діяв до 2004 року, суд обґрунтовує
неможливість застосування строку позовної давності посиланням на ст. 100 ЦК України,
що діяла з 01.01.2004 року.
Крім того, суд помилково
застосував ст. 100 ЦК України, якою передбачено право фізичної особи брати
участь в товаристві, як немайнове право, строки позовної давності на яке не
розповсюджується.
Позивач доводи апеляційної скарги заперечив з
мотивів і підстав наведених у своєму відзиві.
Відповідач -ТОВ торгове підприємство
«Гастроном-78»явку свого представника в жодне судове засідання не забезпечив,
подавши клопотання про розгляд апеляційної скарги без його участі. Відповідач у
своєму поясненні рішення господарського суду Рівненської області від 16.12.2008
року вважає законним та обґрунтованим.
За результатами розгляду
апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, на підставі
наявних в справі матеріалів і доказів судовою колегією Львівського апеляційного
господарського суду з'ясовано:
18.07.2000 року відбулись загальні
збори учасників (засновників) ТОВ ТП «Гастроном-78». Згідно протоколу № 2 на
порядок денний зборів були винесенні питання:
1. Про обрання голови, секретаря
зборів та лічильної комісії.
2. Про розподіл часток у статутному
фонді товариства між учасниками.
3. Звіт ревізійної комісії про
діяльність директора товариства ОСОБА_2 за період її перебування на посаді.
4. Різне.
Згідно протоколу загальних зборів
учасників ТОВ ТП «Гастроном-78»присутніми на зборах були 22 учасники
товариства, що в сукупності володіють 84, 965% статутного фонду, а саме:
ОСОБА_5 (3, 173 %), ОСОБА_6 (3, 173 %), ОСОБА_7 (18, 205 %), ОСОБА_7 (3, 173
%), ОСОБА_8 (3,715), ОСОБА_9 (3,173 %), ОСОБА_10 (3, 173 %), ОСОБА_11 (3, 173
%), ОСОБА_12 (3, 173 %), ОСОБА_13 (3, 173 %), ОСОБА_1 (3, 173 %), ОСОБА_14 (3,
173 %), ОСОБА_15 (3, 173 %), ОСОБА_16 (3, 173 %), ОСОБА_17 (2, 756 %), ОСОБА_18
(3, 173 %), ОСОБА_19 (3, 175 %), ОСОБА_20 (3, 173 %), ОСОБА_21 (3, 173 %),
ОСОБА_22 (3, 173 %), ОСОБА_23(3, 173 %), ОСОБА_24 (3, 173 %).
В результаті проведених загальних
зборів учасників вирішено:
1. обрати головою зборів ОСОБА_22,
секретарем зборів -ОСОБА_15, лічильну комісію у складі -ОСОБА_1 та ОСОБА_8;
2. прийнято до відома інформацію
ревізійної комісії щодо підсумків діяльності товариства, зобов'язано ревізійну
комісію оформити актом виявлені порушення та передати його голові товариства;
доручено виконавчим органам товариства направити подання про виявлені факти
діяльності колишнього директора ОСОБА_7 у правоохоронні органи;
3. призначено директором товариства
ОСОБА_1
Позивач звертаючись до місцевого
господарського суду за захистом своїх порушених прав, акцентує увагу суду на
тому, що рішення прийняті загальними зборами учасників від 18.07.2000 року з
порушенням вимог ст. 10, 60, 61 Закону України «Про господарські товариства»та
п. 21, 22 статуту товариства.
В підтвердження своїх позовних вимог,
позивачем долучені до матеріалів справи заяви учасників товариства, датовані
березнем-квітнем місяцем 2007 року, а саме: ОСОБА_13, ОСОБА_17, ОСОБА_20,
ОСОБА_8, ОСОБА_15, ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_19, ОСОБА_27,
ОСОБА_26 та ОСОБА_25 про те, що такі
учасники не були повідомлені ні про проведення загальних зборів товариства
18.07.2000 р., ні про питання, внесені до порядку денного, а також і про те, що
вони не брали участі в таких зборах (т. 1 а.с. 60-88).
Разом з тим, в матеріалах справи (
т. 2 а.с. 24-29) містяться пояснення учасників товариства ОСОБА_17, ОСОБА_18,
ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21., ОСОБА_16, ОСОБА_28 про те, що загальні збори
учасників від 18.07.2000 року мали місце, на зборах обрано директором
товариства ОСОБА_1, ОСОБА_8 та ОСОБА_2 приймали участь у цих зборах, а
протокол № 2 від 18.07.2000 року за текстом відповідає обставинам, що мали
місце при проведенні зборів. Звертають на себе увагу і ті обставини, що
ОСОБА_17 та ОСОБА_20 у своїх заявах, поданих позивачем, заперечують той факт,
що вони не були присутні на загальних
зборах учасників товариства 18.07.2000 року, в той же час в поясненнях, поданих
апелянтом стверджують, що такі збори мали місце і вони були присутні на них.
Місцевий господарський суд при винесенні
оскаржуваного рішення про задоволення позовних вимог, застосовуючи норми ЦК
України (в редакції 01.01.2004 року) виходив з того, що:
1. Учасники товариства, які в сукупності
володіють 73,995 % статутного фонду, з огляду на їх заяви не були присутніми на
загальних зборах, які проводились 18.07.2000 року;
2. На загальних зборах учасників
прийнято рішення про обрання директора товариства, яке не було включено до
переліку порядку денного;
3. Протокол зборів учасників № 2 підписаний
лише головою зборів ОСОБА_21, підпис секретаря на даному протоколі відсутній;
4. Враховуючи те, що право участі у
товаристві є особистим немайновим правом в змісті ч. 1 ст. 100 ЦК України, то
відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 268 ЦК України позовна давність до таких позовних
вимог не застосовується.
Розглянувши доводи апеляційної
скарги, дослідивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення
представників сторін, судова колегія
Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що оскаржене
рішення місцевого господарського суду слід скасувати, а апеляційну скаргу
-задоволити. При цьому, судова колегія виходить із наступного:
Статтею 8 Конституції України кожному
гарантовано право на звернення до суду для захисту його конституційних прав і
свобод безпосередньо на підставі Конституції України.
В силу ст. 15 ЦК України кожна особа
має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання
або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не
суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст.
16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого
особистого немайнового або майнового права та інтересу.
В силу п. 4 Прикінцевих та перехідних
положень ЦК України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних
відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які
виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього
Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують
існувати після набрання ним чинності.
З огляду на те, що оскаржені
позивачем збори учасників товариства мали місце до набрання чинності Цивільним
кодексом України, Львівський апеляційний господарський суд в силу п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК
України, вважає за необхідне при розгляді даного спору застосовувати положення
ЦК України РСР (в редакції 1963 року) та інше законодавство, яке було чинним на
момент прийняття зборами учасників оскаржених рішень, оформлених протоколом № 2
від 18.07.2000 року.
Так, відповідно до ст. 58 Закону
України «Про господарські товариства»(в редакції, що діяла на момент коли мали
місце спірні правовідносини) вищим органом товариства з обмеженою
відповідальністю є збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або
призначених ними представників. Учасники мають кількість голосів, пропорційну
розміру їх часток у статутному фонді.
Статтею 42 цього ж Закону
передбачено, що акціонери повідомляються про проведення загальних зборів,
передбаченим статутом способом, в тому числі ознайомлюються із порядком денним
загальних зборів. Загальні збори не вправі приймати рішення з питань, не
включених до порядку денного. Пунктом. 22 статуту товариства передбачено, що
збори учасників не мають права приймати рішення, що не внесені до порядку
денного. Порядок денний розсилається не пізніше ніж за 20 днів до початку
зборів.
Відповідно до ст. 61 Закону про проведення
загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом
способом із зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного.
Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних
зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися
тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах. Статтею 60 цього ж Закону
встановлено, що збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні
учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60
відсотками голосів, а з питань, які потребують одностайності, - всі учасники.
Аналогічне положення закріплене у п. 20 статуту товариства.
В останньому судовому засіданні
15.04.2009 року судовою колегією Львівського апеляційного господарського суду
оглянено та досліджено оригінал протоколу зборів учасників (засновників)
товариства з обмеженою відповідальністю -торгового підприємства «Гастроном-78»№
2 від 18.07.2000 року, представлений апелянтом (копія якого міститься в
матеріалах справи).
Як вбачається із тексту даного
протоколу № 2, серед інших рішень, зборами було прийнято рішення про
призначення на посаду директора ОСОБА_1, на що акцентує увагу суду позивач,
стверджуючи, що таке питання в порядок денний зборів не вносилось.
Місцевий господарський суд при
винесенні оскаржуваного рішення, дослідивши матеріали справи, з огляду на
приписи ст. 61 Закону України «Про господарські товариства»цілком правомірно
прийшов до висновку, що питання обрання директора товариства не входило до
переліку питань порядку денного зборів.
Формулювання даного питання, як «різне», не дало можливості учасникам,
передбачити варіанти питань, які можуть бути винесені на порядок денний
загальних зборів, що в свою чергу порушило права учасників (засновників), в
тому числі і позивача, на попереднє ознайомлення з порядком денним і підготовки
до розгляду до цього питання.
Судова колегія Львівського
апеляційного господарського суду з огляду на те, що для визнання недійсним
рішення загальних зборів необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав
та законних інтересів учасників, цілком погоджується із позицією місцевого
господарського суду щодо порушення оскаржуваним рішенням зборів прав та
законних інтересів учасників, зокрема позивача, що в розглядуваному випадку
мало місце.
Львівським апеляційним судом при
дослідженні в останньому судовому засіданні оригіналу протоколу № 2 встановлено
також і те, що виступаючим по питанню обрання директора товариства -головою
зборів ОСОБА_21 не було дотримано порядку передбаченого п. 5 ст. 61 Закону
України «Про господарські товариства», яким допускається, що рішення по
питанню, не включеному до порядку денного, може прийматись тільки за згодою
всіх учасників, присутніх на зборах. Згідно протоколу згода учасників на
розгляд питання про обрання директора взагалі відсутня, оскільки така і не
розглядалась.
Із тексту протоколу № 2
прослідковується, що на зборах засновників (учасників) товариства, які
відбулись 18.07.2000 року були присутні учасники (засновники), що в сукупності
володіють 84, 965 % статутного фонду товариства, в тому числі була присутня
і ОСОБА_2 -позивач у справі ( що володіла на той час 18,205 % статутного
фонду), яка дані обставини заперечує. Протокол підписаний головою зборів
ОСОБА_21 і секретарем зборів ОСОБА_15 та скріплений печаткою товариства.
Частиною 2 ст. 60 Закону України «Про
господарські товариства» (в редакції, що була чинною на час проведення
загальних зборів) передбачено, що учасники зборів, які беруть участь у зборах,
реєструються з зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник. Цей
перелік підписується головою та секретарем зборів.
Переліку зареєстрованих учасників
зборів, які мали місце 18.07.2000 року жодною із сторін не надано.
Пленум Верховного суду України з
метою забезпечення правильного та однакового застосування судами законодавства,
яке регулює корпоративні відносини, формування єдиної судової практики у цій
сфері, здійснення належного захисту судами прав і законних інтересів фізичних,
юридичних осіб та держави, які пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням
і припиненням діяльності господарських товариств, у п. 25 постанови від
24.10.2008 року № 13 встановив, що загальні збори є неправомочними, якщо
реєстрація акціонерів у день проведення загальних зборів не здійснювалась
(стаття 41 Закону про господарські товариства), у зв'язку з неможливістю
визначення кворуму на загальних зборах. Рішення, прийняті на таких загальних
зборах, у судовому порядку визнаються недійсними.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 п. 1
постанови Пленуму Верховного суду України “Про судове рішення” від 29.12.1976
року № 11, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального
законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності
з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні
відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які
мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і
правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються
достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Разом з тим, заслуговуючими на увагу
є доводи апелянта стосовно неправильного застосування судом першої інстанції
норм матеріального права в частині строку позовної давності, зокрема норм
Цивільного кодексу України, що діє з 01.01.2004 року.
Відповідно до Прикінцевих та
перехідних положень Цивільний кодекс України застосовується до цивільних
відносин, що виникли після набрання ним чинності (п. 4) і правила Цивільного кодексу
України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення
яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання
чинності цим Кодексом.
Доводи позивача про необізнаність з
рішенням зборів учасників від 18.07.2000 року (протокол № 2) спростовуються,
по-перше самим оригіналом цього документа оглянутим судовою колегією,
підписаного головою і секретарем зборів, в яких брала участь сама позивачка по
справі.
По-друге, дослідивши наявні матеріали
справи, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду встановила,
що 18.11.2002 року відбувались наступні збори учасників товариства, оформлені
протоколом № 2 (т. 2 а.с. 38-42) на яких серед інших учасників також була
присутня ОСОБА_2 Зокрема, на загальних зборах учасників товариства
заслуховували інформацію директора ОСОБА_1 про результати
фінансово-господарської діяльності товариства за 2001 рік -І півріччя 2002
року, з приводу чого були поставлені до директора ОСОБА_1 питання від
ОСОБА_2 Доказів того, що збори учасників товариства оформлені протоколом №
2 від 18.11.2002 року визнані недійсними суду не надано.
Стосовно доводів позивача про те, що
протокол № 2 зборів учасників від 18.07.2000 року був сфабрикований головою
зборів ОСОБА_22, то Львівський апеляційний господарський суд звертає увагу на
те, що дані обставини у передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом
України порядку не встановлені і встановлення таких обставин не належить до
компетенції господарського суду. Зокрема, такі обставини встановлюються
правоохоронними органами та судом відповідної юрисдикції.
Відповідно до ст. 71 ЦК України
загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено
(позовна давність), встановлюється в три роки, а перебіг строку позовної
давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з
дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права
(ст. 76 ЦК УРСР).
Як підтверджується матеріалами
справи, право на позов у гр. ОСОБА_2 виникло у 2000 році.
Відповідно до ст. 80 ЦК УРСР
закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для
відмови в позові.
Як прослідковується з матеріалів
справи, позивачка помилково вважаючи непорушеним для себе строк позовної
давності із заявою про його поновлення до місцевого господарського суду не
зверталася.
Зважаючи на описану хронологію
обставин справи, строк позовної давності для звернення з позовом про визнання
недійсними рішення зборів учасників ТОВ-ТП «Гастроном-78»від 18.07.2000 року
(протокол №2) сплинув 18.07.2003 року, тобто до вступу в дію з 01.01.2004 року
Цивільного кодексу України.
А відтак, застосування місцевим
господарським судом норм ст. ст. 100 і 268 ЦК України є безпідставним.
Більше того, помилковою є позиція
суду стосовно того, що право учасника на оскарження рішень зборів учасників
товариства відноситься до особистих немайнових прав, на які не поширюється
позовна давність (ст. 268 ЦК України).
Враховуючи вище наведене, судова
колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку
обґрунтованості доводів апеляційної скарги та наявності правових підстав для
скасування оскарженого рішення господарського суду Рівненської області від
16.12.2008 року.
Керуючись ст.ст. 71, 76, 80
Цивільного кодексу УРСР, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального
кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_1
м. Рівне задоволити.
2. Рішення господарського суду Рівненської області від
16.12.2008 року у справі №11/274 скасувати.
3. Прийняти нове рішення:
- в задоволенні позову
відмовити.
4. Матеріали справи № 11/274 повернути в господарський суд Рівненської
області, зобов'язавши видати накази по розподілу судових витрат із врахуванням
п. 2, 3 даної постанови.
5. Постанова набирає законної сили
з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий-суддя Юркевич М.В.
Суддя
Городечна М.І.
Суддя
Кузь В.Л.