Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 463/1198/14-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Старі категорії; одержання,давання, провокація хабара (усього), з них.
Надіслано судом: 17.07.2015. Зареєстровано: 17.07.2015. Забезпечено надання загального доступу: 21.07.2015.
Дата набрання законної сили: 22.06.2015
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 463/1198/14-к            Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1  
		Провадження № 11-кп/783/211/15        Доповідач: ОСОБА_2  
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		22 червня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області в складі :
		 
		головуючого-судді     ОСОБА_2 , 
		суддів         ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		при секретарі     ОСОБА_5 ,
		розглянувши матеріали кримінального провадження про обвинувачення
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , 
		за ч.3 ст. 368 КК України,
		з участю прокурора         ОСОБА_7 ,
		обвинуваченого         ОСОБА_6 
		та його захисника        адвоката ОСОБА_8 ,
		за апеляційними скаргами прокурора прокуратури Львівської області ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Личаківського районного суду м. Львова від 22 грудня 2014 року про обвинувачення ОСОБА_6 за ч.1 ст. 368, ч.3 ст. 368 КК України,
		в с т а н о в и л а :
		вироком Личаківського районного суду м. Львова від 22 грудня 2014 року ОСОБА_6 визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч.1 ст. 368, ч.3 ст. 368 КК України (в ред. Закону від 7.04.2011 року).
		ОСОБА_6 за ч.3 ст. 368 КК України (в ред. Закону від 07.04.2011р.) за епізодами обвинувачення в одержанні хабарів через потерпілого ОСОБА_9 - виправдано у зв`язку із недоведеністю його участі у вчиненні злочину.
		ОСОБА_6  призначено покарання:
		за ч.1 ст. 368 КК України (в ред. Закону від 07.04.2011р.) - 6 місяців арешту з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків строком на 2 роки;
		за ч.3 ст. 368 КК України (в ред. Закону від 07.04.2011р.) - 5 років позбавлення волі без конфіскації особисто належного майна, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків строком на 3 роки.
		На підставі ст. 70 КК України за сукупністю вчинених злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації особисто належного майна з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язківстроком на 3 роки.
		На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку 3 роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.
		На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_6 покладено наступні обов`язки:
		не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;
		повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи;
		періодично з`являтись для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
		Запобіжний захід ОСОБА_6 у виді застави до набрання вироком законної сили залишено без змін.
		Вирішено питання з речовими доказами та судовими витратами.
		Заставу в розмірі 24360 грн., які були внесені ОСОБА_10 згідно квитанції №220432041 від 18.03.2014р., після набрання вироком законної сили вирішено повернути ОСОБА_10 .
		ОСОБА_6 визнаний винним у тому, що він, працюючи на посаді начальника Львівського обласного управління водних ресурсів, відповідно до контракту, укладеного між ним та Державним водним агентством України від 18.05.2011р., що є бюджетною неприбутковою організацією, яка належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади - Державного водного агентства України, будучи службовою особою, на яку Положенням про Львівське обласне управління водних ресурсів, що затверджено наказом Державного водного агентства України від 19.09.2011 за №175, та розподілом функціональних обов`язків між начальником та заступниками начальника Львівського управління водних ресурсів покладено виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків, будучи зобов`язаним здійснювати управління та контроль за діяльністю облводресурсів і підвідомчих управлінь водного господарства та гідрогеологомеліоративної експедиції, з питань реалізації державної політики у сфері розвитку водного господарства і меліорації земель, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів Львівської області, самостійно вирішує питання діяльності Львівського обласного управління водних ресурсів, за винятком тих, що віднесені законодавством та Положенням до компетенції Державного водного агентства України, приймає рішення про заохочення, накладення стягнень на працівників апарату Львівського обласного управління водних ресурсів, подає пропозиції до Державного водного агентства України про заохочення та накладення дисциплінарних стягнень на керівників підвідомчих організацій, несе персональну відповідальність за виконання покладених на Львівське обласне управління водних ресурсів завдання, цільове використання бюджетних коштів та державного майна, та наділений повноваженнями погоджувати проекти щодо розмірів та режиму користування смуг відведення, погоджувати проекти землеустрою, що розробляються з метою вилучення, надання, зміни цільового призначення земель водного фонду, організовувати розгляд звернень громадян з питань, пов`язаних із діяльністю Державного водного агенства України, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління, маючи умисел на незаконне збагачення, упродовж серпня - листопада 2011 року неодноразово систематично вимагав та одержав хабарі від начальника Дрогобицького управління водного господарства  ОСОБА_11 , начальника Буського управління водного господарства  ОСОБА_12 , начальника Мостиського управління водного господарства  ОСОБА_13 , начальника Сокальського управління водного господарства  ОСОБА_14 , начальника Самбірського управління водного господарства  ОСОБА_15 , начальника Жидачівського управління водного господарства  ОСОБА_16 , начальника Золочівського управління водного господарства  ОСОБА_9 , начальника Кам`янка-Бузького управління водного господарства  ОСОБА_17 , начальника Жовківського управління водного господарства  ОСОБА_18 на загальну суму 19000 грн.
		Так, у травні 2011 року, ОСОБА_6 , перебуваючи у невстановленому місці в Золочівському районі Львівської області разом з начальником Золочівського управління водного господарства - ОСОБА_9 , діючи умисно, з корисливих мотивів, в особистих інтересах, з метою одержання хабарів від начальників управлінь водного господарства Львівської області, висловив останньому вимогу про те, щоб він повідомив усім начальникам управлінь водного господарства у Львівській області про необхідність передачі ними щомісяця хабарів ОСОБА_6 у сумі 1000 грн., створивши в останнього переконання, що у разі не передачі начальниками управлінь водного господарства хабарів останньому, він штучно створить їм несприятливі умови для роботи, як начальник Львівського обласного управління водних ресурсів.
		Будучи поставленим в умови, за яких відмова від передачі ОСОБА_6 вказаної ним суми хабарів могла потягнути порушення законних прав та інтересів ОСОБА_9 , останній погодився на таку вимогу та в подальшому, в серпні 2011 року, в приміщенні Львівського дорадчого центру гідрогеологомеліоративної експедиції за адресою с .Малехів, Жовківського району, Львівської області, повідомив про дану вимогу іншим начальникам управлінь водного господарства у Львівській області, а саме: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 . Останні, будучи поставленими в умови, за яких відмова від передачі ОСОБА_6 вказаної ним щомісячно суми хабара могла потягнути порушення їх законних прав та інтересів, а також штучне створення їм несприятливих умов для роботи, були змушені погодитися на вказану протиправну вимогу ОСОБА_6 . 
		Так, в серпні 2011 року в приміщенні дорадчого центру гідрогеологомеліоративної експедиції, приміщення якого розташоване за адресою с.Малехів, Жовківського району Львівської області, ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_9 на вищевказану незаконну вимогу ОСОБА_6 зібрали грошові кошти у сумі 7000 грн. та передали вказані грошові кошти ОСОБА_9 для подальшої їх передачі ОСОБА_6 . Про передачу грошових коштів ОСОБА_9 для подальшої передачі їх ОСОБА_6 було вирішено начальниками управлінь, оскільки ОСОБА_6 висловив таку вимогу ОСОБА_9 . В цей же ж день ОСОБА_9 після наради на території гідрогеологомеліоративної експедиції, яка розташована за адресою с. Малехів, Жовківського району, Львівської області, передав хабар у сумі 7000 грн. ОСОБА_6 , який, взявши їх особисто в руки, не перераховуючи, поклав собі у кишеню штанів.
		8 вересня 2011 року ОСОБА_6 , продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на власне незаконне збагачення, в приміщенні дорадчого центру Львівської гідрогеологомеліоративної експедиції, за адресою: с. Малехів, Жовківського району, Львівської області, повторно отримав від ОСОБА_9 хабар у сумі 6000 грн., які останній одержав від ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 для подальшої передачі ОСОБА_6 .
		Цього ж дня ОСОБА_9 після проведеної наради на території дорадчого центру Львівської гідрогеологомеліоративної експедиції передав, а ОСОБА_6 потворно отримав хабар у сумі 6000 грн.
		11 жовтня 2011 року ОСОБА_6 , продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на власне незаконне збагачення, в приміщенні гідрогеологомеліоративної експедиції за адресою: с. Малехів, Жовківського району, Львівської області, повторно отримав від ОСОБА_9 хабар у сумі 3000 грн., які останній отримав від ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_12 для подальшої передачі ОСОБА_6 .
		Цього ж дня ОСОБА_9 після проведеної наради на території дорадчого центру Львівської гідрогеологомеліоративної експедиції передав, а ОСОБА_6 повторно отримав хабар у сумі 3000 грн.
		2 листопада 2011 року ОСОБА_6 , продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на власне незаконне збагачення, в приміщенні гідрогеологомеліоративної експедиції за адресою: с.Малехів, Жовківського району, Львівської області, повторно отримав від ОСОБА_9 хабар у сумі 3000 грн., які останній отримав від ОСОБА_11 , ОСОБА_16 для подальшої передачі ОСОБА_6 .
		Цього ж дня ОСОБА_9 після проведеної наради на території дорадчого центру Львівської гідрогеологомеліоративної експедиції передав, а ОСОБА_6 повторно отримав хабар у сумі 3000 грн.
		Крім цього, ОСОБА_6 , маючи умисел на незаконне збагачення, 26 листопада 2011 року повторно вимагав та одержав від начальника Кам`янка-Бузького управління водного господарства ОСОБА_17 хабар у сумі 800 грн. за сприяння останньому у вирішені питання про зняття останньому дисциплінарного стягнення - догани, оголошеної у жовтні 2011 року.
		Так, 26 листопада 2011 року на мобільний телефон ОСОБА_17 зателефонував ОСОБА_6 , який повідомив останньому про те, що йому потрібно приїхати у м. Львів до Львівського обласного управління водних ресурсів за адресою: м. Львів, вул. Родини Крушельницьких, 14, де близько 12 год., перебуваючи в службовому кабінеті ОСОБА_6 , після ознайомлення з наказом про оголошення йому догани, дізнався від ОСОБА_6 про те, що останній може вирішити питання про дострокове зняття стягнення, зазначивши, що йому для цього потрібні грошові кошти. З вказаної розмови ОСОБА_17 зрозумів, що за вирішення ОСОБА_6  питання про дострокове зняття останньому догани необхідно передати хабар.
		26 листопада 2011 року ОСОБА_17 в службовому кабінеті начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: м. Львів, вул. Родини Крушельницьких, 14, передав, а ОСОБА_6 повторно отримав хабар у сумі 800 грн. за вирішення питання про дострокове зняття останньому раніше оголошеної догани.
		Крім цього, ОСОБА_6 , маючи умисел на незаконне збагачення, 8 грудня 2011 року повторно вимагав та одержав від начальника Дрогобицького управління водного господарства ОСОБА_11 грошові кошти у сумі 8000 грн. за нескерування документів у Державне водне агентство України про ініціювання останньому догани, а також за подальше неупереджене ставлення до останнього під час виконання ним у подальшому своїх службових обов`язків.
		Так, 6 грудня 2011 року на службовій нараді, яка відбулась у м. Жовква, Львівської області, ОСОБА_6 виступив із пропозицією скерування в Державне агенство водних ресурсів України документів щодо ініціювання питання про накладення на ОСОБА_11 догани за низькі показники роботи останнього на посаді начальника Дрогобицького управління водного господарства. За наслідками проведеної наради було складено протокол, в якому зазначено про скерування документів у Державне водне агентство України для ініціювання питання про оголошення догани ОСОБА_11 
		7 грудня 2011 року на мобільний телефон ОСОБА_11 зателефонував ОСОБА_6 , який повідомив останнього про те, що він може переглянути свою позицію щодо скерування документів в Державне водне агентство України про ініціювання питання про оголошення догани останньому, зазначивши, що для цього йому потрібні грошові кошти. З вказаної розмови ОСОБА_11 зрозумів, що за нескерування документів про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_6 необхідно передати хабар.
		Будучи поставленим в умови, за яких відмова від передачі ОСОБА_19 хабара могла потягнути порушення законних прав та інтересів ОСОБА_11 , а також упереджене ставлення ОСОБА_6 до нього, останній 8 грудня 2011 року, взявши власні грошові кошти у сумі 8000 грн., поїхав у м. Львів, де в службовому кабінеті начальника Львівського обласного управління водних ресурсів за адресою: м. Львів, вул. Родини Крушельницьких, 14, передав, а ОСОБА_6 повторно одержав хабар у сумі 8000 грн. за нескерування документів про притягнення ОСОБА_11 до дисциплінарної відповідальності у Держводагенство.
		Крім цього, ОСОБА_6 , маючи умисел на незаконне збагачення, повторно вимагав та отримав від ОСОБА_20 хабар у сумі 1000 доларів США за внесення змін в паспорт ставка, а саме доповнення призначення ставка, який розташований в с. Жовтанці, Кам`янка-Бузького району, Львівської області, "рекреацією".
		Так, 5 січня 2012 року ОСОБА_20 , який діяв на підставі довіреності №1-22 від 22 грудня 2011 року, виданої директором ТзОВ "Граніт Плюс Іво" ОСОБА_21 , звернувся до начальника Львівського обласного управління водних ресурсів ОСОБА_6 та повідомив останньому про те, що йому необхідно доповнити паспорт ставка, який розташований в с. Жовтанці, Кам`янка-Бузького району, Львівської області, а саме внести доповнення в цільове призначення ставка, доповнивши його "рекреацією".
		ОСОБА_6 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою повторного одержання хабара, запевнив ОСОБА_20 у тому, що за хабар у сумі 1000 доларів США він вирішить дане питання та доповнить цільове призначення даного ставка "рекреацією", створивши тим самим переконання в ОСОБА_20 про можливість вирішення ОСОБА_6 питання щодо зміни цільового призначення ставка та доповнення його "рекреацією", а також внесення вказаних змін в паспорт ставка, при цьому сказавши ОСОБА_20 прийти до нього після різдвяних свят.
		10 січня 2012 року ОСОБА_20 прийшов до ОСОБА_6 в його службовий кабінет, який розташований за адресою: м. Львів, вул. Родини Крушельницьких, 14, де передав, а ОСОБА_6 повторно протиправно отримав грошові кошти у сумі 1600 грн., як частину раніше обумовленої суми хабара за вирішення ОСОБА_6 питання щодо доповнення цільового призначення ставка.
		Отримавши дану суму хабара, ОСОБА_6 умисно, з корисливих мотивів, з метою отримання решти суми хабара, пообіцяв ОСОБА_20 , що питання про внесення змін в паспорт ставка та надання дозволу на його рекреацію буде вирішено якомога швидше, створивши тим самим в останнього переконання в тому, що він, як начальник Львівського обласного управління водних ресурсів, в силу займаної посади може вирішити дане питання.
		Під час наступної зустрічі, яка відбулась 16 січня 2012 року в службовому кабінеті ОСОБА_6 , останній, діючи умисно, з корисливих мотивів, в особистих інтересах, з метою одержання решти частини хабара, створив переконання у ОСОБА_20 , що у разі, якщо йому не буде передана друга частина хабара у сумі 800 доларів США, то він не видасть йому завірену фотокопію паспорта ставка із внесеними змінами в цільове призначення ставка, який розташований в с. Жовтанці, Кам`янка-Бузького району, Львівської області. Під час даної зустрічі ОСОБА_20 та ОСОБА_6 домовилися, що другу частину хабара у сумі 800 доларів США буде передано після того, як будуть внесені зміни в паспорт ставка та видано належним чином завірену копію вказаного паспорта ставка.
		Будучи поставленим в умови, за яких відмова від передачі ОСОБА_6 вказаної ним суми хабара могла потягнути порушення законних прав та інтересів ОСОБА_20 , останній погодився на таку вимогу.
		19 січня 2012 року ОСОБА_20 , усвідомлюючи незаконність вимог ОСОБА_6 щодо вимагання в нього хабара, звернувся до правоохоронних органів із заявою про вимагання хабара, давши згоду прийняти участь у заходах з викриття злочинної діяльності ОСОБА_6 .
		20 січня 2012 року ОСОБА_6 зателефонував ОСОБА_20 та повідомив останнього, щоб він підійшов до нього в службовий кабінет. В подальшому, орієнтовно о 13.00-14.00 год. ОСОБА_20 в приміщенні службового кабінету начальника Львівського обласного управління водних ресурсів за адресою: м. Львів, вул. Родини Крушельницьких, 14, після отримання затвердженої копії паспорта ставка, який розташований в с. Жовтанці, Кам`янка-Бузького району, Львівської області, передав, а ОСОБА_6 повторно отримав другу частину хабара в сумі 800 доларів США, що в перерахунку за курсом НБУ станом на 20 січня 2012 року становило 6391,84 грн., після чого був затриманий працівниками міліції, а предмет хабара вилучений.
		Таким чином, ОСОБА_6 упродовж 05.01.-20.01.2012 року вимагав та отримав від ОСОБА_20 хабар на загальну суму 7991,84 грн.
		В апеляційній скарзі прокурор прокуратури Львівської області ОСОБА_7 просить вирок Личаківського районного суду м. Львова від 22 грудня 2014 року відносно ОСОБА_6 скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України (в редакції Закону від 7.04.2011 року), тобто одержанні службовою особою в будь-якому вигляді хабара за виконання в інтересах того, хто дає хабара, будь-якої дії з використанням службового становища, вчиненому повторно, що поєднане з вимаганням хабара та призначити йому покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків строком на 3 роки, з конфіскацією майна. 
		Вважає вирок суду незаконним з огляду на невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
		Щодо невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження, що згідно п.2 ч.1 ст. 409 КПК України є підставою для скасування судового рішення, вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність в діях ОСОБА_6 по епізодах одержання хабара від потерпілого ОСОБА_17 , ОСОБА_11 та ОСОБА_20 кваліфікуючої ознаки вимагання суперечить доказам, дослідженим в ході судового розгляду.
		Так, по епізоду одержання хабара від потерпілого ОСОБА_17 , То вважає, що ОСОБА_6 , використовуючи своє службове становище, створив умови, за яких ОСОБА_17 був вимушений дати хабар з метою запобігти шкідливим наслідкам для своїх прав та законних інтересів.
		По епізоду одержання хабара від потерпілого ОСОБА_11 , то суд встановив, що 8 грудня 2011 року ОСОБА_11 взяв власні грошові кошти в сумі 8000 грн., які поклав у конверт, та поїхав в обласне управління водних ресурсів, де в службовому кабінеті начальника передав ОСОБА_6 хабар в сумі 8000 грн. за не скерування документів в Державне агентство водних ресурсів України про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
		По епізоду одержання хабара від потерпілого ОСОБА_20 , то суд встановив обставини злочину: ініціювання дачі хабара самим ОСОБА_6 , створення у потерпілого враження, що внесення змін у паспорт ставка лише за умови сплати всієї суми хабара, а не його частини свідчить, що ОСОБА_6 , використовуючи своє службове становище створив умови, за яких ОСОБА_20 вимушений був дати хабар з метою запобігти шкідливим наслідкам для своїх прав та законних інтересів. 
		Щодо призначеного покарання, то в порушення вимог ст. 65 КК України суд повною мірою не врахував характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, дані, що характеризують особу, та інші обставини кримінального провадження.
		Відтак безпідставне застосування судом до обвинуваченого положень ст. 75 КК України свідчить про порушення вимог ч.1 п. 2 ст. 413 КПК України, тобто неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосування судом закону, який не підлягає застосуванню. 
		В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6  просить вирок Личаківського районного суду м. Львова від 22 грудня 2014 року в частині визнання його винним у скоєнні злочинів, передбачених ч.1 ст. 368 та ч.3 ст. 368 КК України, та кримінальну справу відносно нього закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 368, ч.3 ст. 368 КК України. Вважає вирок суду першої інстанції незаконним і необґрунтованим з наступних підстав. Суд всупереч вимог ст. 411 КПК України поверхово розглянув справу, дав неправильну правову оцінку доказам, деяким доказам не дав оцінку взагалі, деякі докази проігнорував, в основу вироку поклав припущення, внаслідок чого ухвалив вищевказаний вирок, що суперечить дійсним обставинам справи та ст. ст. 2, 11 КК України, ст. ст. 2, 9, 368 КПК України. 
		Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав подану ним апеляційну скаргу та заперечив проти апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_6 , пояснення обвинуваченого та його захисника  адвоката ОСОБА_8 , які підтримали подану обвинуваченим апеляційну скаргу та заперечили проти апеляційної скарги прокурора прокуратури Львівської області ОСОБА_7 , обговоривши наведені в апеляційних скаргах доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
		Висновок суду про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 368, ч.3 ст. 368 КК України, за обставин, описаних у вироку, є обґрунтованим, вмотивованим і відповідає фактичним обставинам справи. 
		Твердження сторони обвинувачення про невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочинів та особі обвинуваченого внаслідок м`якості є необґрунтованими, й колегія суддів їх до уваги не бере, виходячи з наступного.
		В ході судового розгляду суд першої інстанції з`ясував усі обставини, які мали істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення. На виконання вимог ст. 370 КПК України судом у вироку наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Колегія суддів погоджується з рішенням суду про виключення з обвинувачення ОСОБА_6 кваліфікуючої ознаки злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України (в редакції Закону № 3207-VІ від 07.04.2011 року), - вимагання хабара та з мотивами, наведеними на обґрунтування свого рішення.
		Суд всебічно та повно з`ясував усі обставини кримінального провадження, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду; допитав потерпілих, які ствердили, що кошти ОСОБА_22 вони давали добровільно, в них хабар ніхто не вимагав, потерпілі ОСОБА_17 та ОСОБА_11 пояснили, що вони вирішили дати хабар для сприяння питання про зняття догани, яке міг вирішити начальник Львівського обласного управління водних ресурсір, а потерпілий ОСОБА_20 пояснив, що в розмові із ОСОБА_22  він сам написав на листочку паперу суму коштів, з якою погодився обвинувачений, який теж не свідчив про вимагання хабара з боку обвинуваченого; дав належну оцінку доказам з точки зору їх допустимості, достовірності й достатності. 
		При цьому суд правильно врахував положення п.4 примітки до ст. 368 КК України (в редакції Закону № 3207-VІ від 07.04.2011 року), а також недоведеність прокурором у цій частині обвинувачення та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність кваліфікуючої ознаки  вимагання хабара.
		Тому твердження прокурора про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження в зв`язку з виключенням з обвинувачення кваліфікуючої ознаки  вимагання хабара колегія суддів визнає необґрунтованими.
		Апеляційні доводи прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі обвинуваченого внаслідок м`якості колегія суддів до уваги не бере як безпідставні.
		Суд, виходячи з принципу індивідуалізації покарання, призначив обвинуваченому основне і додаткове покарання з дотриманням вимог ст.ст. 50, 65 КК України, врахувавши ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відносяться до злочинів невеликої тяжкості та тяжких злочинів; особу обвинуваченого; обставини, що пом`якшують покарання; відсутність обставин, що обтяжують покарання. 
		На виконання вимог закону суд обґрунтовано взяв до уваги й покликався у вироку на те, що обвинувачений раніше не судимий, має постійне місце реєстрації та проживання, за яким характеризується позитивно, на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, одружений, має на утриманні неповнолітніх дітей, батьків непрацездатного віку, стан здоров`я, наявність ряду захворювань, зокрема хронічного панкреатиту, хронічного гастриту та інших, обставиною, що пом`якшує покарання  щире каяття у вчиненному по епізоду з потерпілим ОСОБА_11 .
		За змістом ст. 75 КК України обвинувачений може бути звільнений від відбування покарання з випробуванням із врахуванням тяжкості злочину, особи винного та інших обставин справи.
		Звільнивши обвинуваченого від відбування основного покарання з випробуванням, суд першої інстанції врахував і вказав у мотивувальній частині вироку на всі зазначені в ст. 75 КК України обставини: тяжкість вчинених злочинів; особу винного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягався, його сімейний стан, стан здоров`я, позитивні характеристики за місцем проживання, обставини, які пом`якшують покарання, та відсутність обтяжуючих покарання обставин.
		Саме з врахуванням цих обставин суд першої інстанції, призначивши покарання у виді позбавлення волі та додаткове покарання в межах санкції ч.1, ч.3 ст. 368 КК України (в редакції Закону № 3207-VІ від 07.04.2011 року), дійшов правильного висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання та звільнив його від відбування основного покарання з випробуванням, поклавши обов`язки, передбачені п.2, п.3, п.4 ч.1 ст. 76 КК України.
		Призначене обвинуваченому покарання у виді п`яти років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків, із звільненням від відбування основного покарання на підставі ст. 75 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів.
		Покликання прокурора на те, що обвинувачений вину визнав частково та лише по епізоду з потерпілим ОСОБА_11 як на підставу скасування вироку й призначення більш суворого покарання у виді позбавлення волі, яке належить відбувати реально, та більш суворого додаткового покарання не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки пред`явлене прокурором обвинувачення знайшло в суді лише часткове підтвердження, а право підозрюваного, обвинуваченого не говорити нічого з приводу підозри проти нього, обвинувачення або у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання гарантоване законом.
		Судом першої інстанції правильно враховані положення ч.2 ст. 4 КК України й злочинність та караність діяння визначені законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення діянь обвинуваченим, а саме за ч.1 та ч.3 ст. 368 КК України (в редакції Закону № 3207-VІ від 07.04.2011 року, який набрав чинності 01.07.2011 року).
		Апеляційні доводи сторони захисту про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального закону, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону є безпідставними й на увагу не заслуговують, виходячи з наступного.
		Дії обвинуваченого по епізоду отримання хабара від потерпілого ОСОБА_17 правильно перекваліфіковані з ч.3 ст. 368 КК України на ч.1 ст. 368 КК України, так як кваліфікуюча ознака як вимагання хабара не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду, а також з виключенням з обвинувачення кваліфікуючої ознаки повторно, так як даний злочин є першим епізодом обвинувачення, винність у вчиненні якого була доведена.
		Також дії обвинуваченого по епізодах отримання хабара від потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_20 вірно кваліфіковані за ч.3 ст. 368 КК України як такі, що вчинені повторно та вірно виключено з обвинувачення вказівку на вимагання хабара та уточнено, так як одержання хабара ОСОБА_6 по цих епізодах мало місце з використанням службового становища та лише за виконання дій в інтересах того, хто дає хабара, а не в інтересах третьої особи.
		Щодо епізодів обвинувачення в одержанні хабарів через потерпілого ОСОБА_9 , то колегія суддів погоджується із позицією суду першої інстанції про те, що обвинуваченого ОСОБА_6 слід виправдати за ч.3 ст. 368 КК України по цих епізодах, так як допитані по справі потерпілі ОСОБА_15 , ОСОБА_9 , ОСОБА_16 , ОСОБА_13 , ОСОБА_18 , ОСОБА_14 та ОСОБА_12 вказали, що кошти нимим здавалися для спільних виробничих потреб внаслідок недофінансування обласного управління водних ресурсів на різні витрати, здавалися добровільно і в разі відсутності грошових коштів можна було здавати їх у меншому розмірі, а при небажанні їх здавати, можна було не здавати, внаслідок чого для начальників районних управлінь не наставало негативних наслідків у службовій діяльності та стороною обвинувачення не представлено достатньо доказів на підтвердження одержання обвинуваченим за цими епізодами обвинувачення вигоди майнового харакеру за конкретні дії чи бездіяльність.
		За змістом закону відповідальність за одержання хабара настає у разі, якщо особа одержала його за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків.
		Висновки суду про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочинів обґрунтовані належними й допустимими доказами, дослідженими судом в судовому засіданні, а тому суд не бере до уваги твердження обвинуваченого ОСОБА_6 про порушення вимог кримінального процесуального закону щодо оцінки доказів та щодо невжиття судом заходів для дослідження інших доказів.
		На виконання вимог закону суд першої інстанції всебічно, повно й неупереджено дослідив усі обставини справи в їх сукупності й дав оцінку доказам відповідно до ст. 94 КПК України.
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, допущено не було.
		З огляду на викладене колегія суддів визнає апеляційні скарги прокурора та обвинуваченого необґрунтованими. 
		Вирок суду ухвалений з дотриманням вимог глави 29 КПК України, є законним, обґрунтованим та вмотивованим, і підстав для його зміни чи скасування немає.
		Керуючись ст. ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів     
		   
		 у х в а л и л а :
		вирок Личаківського районного суду м. Львова від 22 грудня 2014 року щодо ОСОБА_6 залишити без змін, а апеляційні скарги прокурора прокуратури Львівської області ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_6 - без задоволення.
		   Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
		Головуючий:                         ОСОБА_2 
		   Судді:                             ОСОБА_3 
		        ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...