Справа № 2-а-13824/08/1570
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(вступна та резолютивна частина)
07 травня 2009
року м.
Одеса
Одеський
окружний адміністративний суд у складі:
головуючого
судді Потоцької Н.В.
при
секретарі Заліській
Л.В.
за
участю сторін:
позивачки - не
з'явилась
представника відповідача - не з'явилась
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним
позовом ОСОБА_1 до Управління
Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси про зобов'язання
нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу дітям війни, суд,
-
керуючись ст.ст. 19, 22, 46, 95,
152 Конституції України, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей
війни», ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних
свобод ,ст. ст. 6-8, 71, 72, 128, 158-163, 167 КАС України суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний
позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду
України в Київському районі м. Одеси про зобов'язання нарахувати та виплатити
щомісячну державну соціальну допомогу дітям війни - задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.
Одеси провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної
пенсії за віком, передбаченим ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з
урахуванням виплат здійснених відповідачем у 2008 році, виходячи з розміру,
встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та
за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
В іншій частині
позовних вимог відмовити.
Постанова
може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного
адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний
строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне
оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в
порядку ч.5 ст. 186 КАС України.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після
закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано
заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк,
встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає
сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги
судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення
апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови буде виготовлений та підписаний
суддею 13.05.2009 року.
Суддя Потоцька
Н.В.
Справа № 2-а-13824/08/1570
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 травня 2009
року м.
Одеса
Одеський
окружний адміністративний суд у складі:
головуючого
судді Потоцької Н.В.
при секретарі Заліській Л.В.
за
участю сторін:
позивачки - не
з'явилась
представника відповідача - не з'явилась
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним
позовом ОСОБА_1 до Управління
Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси про зобов'язання
нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу дітям війни, суд,
-
В С Т А Н О В И В :
Позивачка
звернулася до суду із зазначеним позовом в якому вказала, що згідно Закону
України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-IV (зі
змінами та доповненнями) вона є дитиною війни.
Відповідно
до ст. 6 зазначеного Закону з 01 січня 2006 року їй повинна була виплачуватись
щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, але у
2006-2008 році вказана допомога не виплачувалась.
Законом
України № 3235- IV від 20.12.2005 року «Про державний бюджет України на 2006
рік» (ст. 77, 110) і Законом України № 489-4 від 19.12.2006 року «Про державний
бюджет України на 2007 рік» (ст. 71, 12) призупинена дія ст. 6 Закону України
«Про соціальний захист дітей війни».
Рішенням
Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 9 липня 2007 року визнано
неконституційними норми Закону України «Про державний бюджет України на 2007
рік» щодо призупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей
війни».
22 травня 2008
року, Конституційним Судом України прийнято рішення №10-рп/2008, згідно якого
положення, п. 36-100 роздiлу II «Внесення змiн до деяких законодавчих актiв
України», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рiк та про
внесення змiн до деяких законодавчих актів України» визнані неконституційними.
Позивачка
вважає, що її права були відновлені зазначеними рішеннями Конституційного Суду
України і просить визнати дії управління Пенсійного Фонду України в Київському
районі м. Одеси незаконними і зобов'язати відповідача провести перерахунок його
пенсії з урахуванням державної соціальної допомоги за 2006-2008 роки.
Управління
Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси надало до суду
заперечення на позовну заяву (а/с-9-11), у яких з посиланням на ст.111 Закону
України «Про державний бюджет України на 2007 рік» зазначають, що у 2007 році
підвищення до пенсії дітям війни, відповідно до статті 6 Закону №2195
виплачується особам, які є інвалідами, у розмірі 50% від розміру надбавки,
встановленої для учасників війни.
Крім того, приписами Закону України «Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що мінімальний
розмір пенсії за віком, встановлений ст.28, застосовується виключно для
визначення розмірів пенсій призначених згідно з цим Законом, а не для
визначення надбавок.
Відповідач також зазначив, що
відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання
соціального захисту окремих категорій громадян» №530 від 28.05.2008 року дітям
війни до пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для
учасників війни - 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили
працездатність, а також звертає увагу на пропущення позивачем строку звернення
до суду.
Просить
відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
В судовому
засіданні позивачка надала до суду доповнення до позову, у якому просить
стягнути з відповідача недоплачену соціальну допомогу, допустити негайне
виконання рішення суду.
Крім
того, 04 березня 2009 року позивачка надала до суду заяву про розгляд справи за її
відсутності(а/с-24).
Представник відповідача -
Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Одеси - заперечення
підтримав, позовні вимоги не визнав, надав довідку від 28.04.2009 р. № 3600/09
про виплати, здійснені позивачці у 2008 році (а/с-29).
В судове засідання представник відповідача - Управління Пенсійного Фонду
України в Київському районі м. Одеси не з'явилась, про дату час та місце
розгляду справи була повідомлена належним чином у встановленому законом
порядку. Своїми процесуальними правами, передбаченими ст.49 КАС України, не
скористалася.
У разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень,
належним чином повідомленого про дату, час
і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи не відкладається
і справу може бути вирішено на підставі наявних
у ній доказів.
З огляду на викладене суд вважає,
що справу можливо розглянути без участі представника відповідача - Управління
Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси - на підставі наявних у
ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши
надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши
положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення
позовних вимог виходячи з наступного.
Приписами ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,
визначено, що дитина війни, це особа,
яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової
війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.
В статті
6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (№2195- ІV від 18.11.2004 року зі змінами) зазначено, що
дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна
соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30
відсотків мінімальної пенсії за віком.
Позивачка - ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1року народження, відноситься до соціальної категорії - дитина
війни, і має право на пільги, встановлені законодавством України для дітей
війни.
Згідно
ст. 72 КАС України дана обставина не потребує доказування як така, що
визнається сторонами, суд не має сумнівів щодо достовірності цієї обставини та
добровільності її визнання.
Статтею
7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» встановлено, що фінансове
забезпечення соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за
рахунок коштів Державного бюджету.
Пунктом 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет
України на 2006 рік» було зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України «Про
соціальний захист дітей війни».
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про
Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006р. №3367-ІV пункт 17 статті
77 вказаного Закону виключено, а статтю 110 викладено у новій редакції, якою
встановлено, що пільги дітям війни, передбачені статтею 6 Закону України
"Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються у 2006 році
поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку,
визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з комітетом Верховної
Ради України з питань бюджету.
Проте, протягом 2006 року Кабінетом Міністрів України
вказаний порядок запровадження та виплати пільг дітям війни, які передбачені
статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визначений не
був. Таким чином, фінансування виплат підвищення пенсії дітям війни з
Державного бюджету у 2006 році не проводилось.
Вказані вище положення Закону України «Про
Державний бюджет України на 2006 рік» не
визнавалися неконституційними, отже для проведення спірних виплат у
2006р. правові підстави відсутні, а тому позовні вимоги позивача про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити
недоплачену соціальну допомогу з 01
січня 2006 року по 31.12.2006 року не підлягають задоволенню.
Відповідно
до п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», від
19.12.2006 року № 489-V (зі змінами), дію
ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», № 2195-ІV від
18.11.2004 року (зі змінами) зупинено на 2007 рік.
Проте
рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007, положення
статті 71 Закону України «Про Державний бюджет
України на 2007 рік», від 19.12.2006 року № 489-V (зі змінами), яким зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний
захист дітей війни» -
визнано таким, що не відповідає Конституції України
(визнано неконституційним).
Згідно п.
5 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України,
зазначене рішення має преюдиціальне значення для судів при розгляді ними
позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей
Законів, що визнані неконституційними.
В ст. 152 Конституції України визначено, що
закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані
неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом
України рішення про їх неконституційність, тобто рішення Конституційного Суду
України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року зворотної дії в часі не має і на період
до 9 липня 2007 року не поширюється.
З
урахуванням вищезазначеного суд дійшов висновку, що з 09.07.2007 року - з дня
прийняття рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 відновлено право
позивачки - ОСОБА_1 на нарахування та
отримання підвищення на 30% мінімальної
пенсії за віком і її вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно
до ч.2 ст.19 Конституції України та ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства
України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові
і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у
спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно
ч.2 ст.95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет
визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і
цільове спрямування цих видатків.
Статтею
22 Бюджетного кодексу України встановлено, що Управління Пенсійного Фонду, як
головний розпорядник коштів місцевого бюджету отримує бюджетні призначення
шляхом їх затвердження у законі про державний бюджет України чи рішення про
місцевий бюджет.
Відповідно
до ст.23 Бюджетного кодексу України, управління Пенсійного Фонду може
здійснювати з бюджету будь-які бюджетні зобов'язання та платежі лише за
наявності відповідного бюджетного призначення, які встановлюються законом про
Державний бюджет чи рішення про місцевий бюджет.
Враховуючи
зазначені норми законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення
позовних вимог позивача в частині стягнення на його користь невиплаченої, як
дитині війни, щомісячної державної соціальної допомоги за період з 01 січня
2007 року по 09 липня 2007 року.
Згідно з
п. 41 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України», Закону
України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до
деяких законодавчих актiв України» вiд 28.12.2007, який набрав чинності з
01.01.2008 року, ч. 1 ст. 6 Закону України «Про соцiальний захист дiтей війни»,
викладена в новiй редакції визначено, що дiтям вiйни (крiм тих, на яких
поширюється дiя Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантiї їх
соцiального захисту») до пенсiї або щомісячного довічного грошового утримання
чи державної соцiальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується
підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
22
травня 2008 року, Конституційним Судом України прийнято рішення №10-рп/2008,
згідно якого положення, п. 36-100 роздiлу II «Внесення змiн до деяких законодавчих
актiв України», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рiк та про
внесення змiн до деяких законодавчих актів України» визнані неконституційними.
За таких
обставин суд прийшов до висновку, що з 22 травня 2008 року відновлено право
позивачки на нарахування підвищення до пенсії у розмiрi 30% мiнiмальної пенсiї
за віком і його вимоги в цій частині підлягають задоволенню
Суд не
знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення
на його користь невиплаченої, як дитині війни, щомісячної державної соціальної
допомоги за період з 01 січня 2008 року по 22 травня 2008 року, оскільки
рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року
зворотної дії в часі не має і на період до 22 травня 2008 року не поширюється.
Позовні
вимоги ОСОБА_1 щодо зобов'язання
відповідача в подальшому нараховувати пенсію з урахуванням 30% надбавки
згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» задоволенню не
підлягають так як позивачка не надала
доказів того, що її права будуть порушені, а Законом України «Про Державний
бюджет України на 2009 рік» від 25.12.2008 року № 823-VІ дія ст. 6 Закону
України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинена.
У
відповідності до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи
гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або
внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу
існуючих прав і свобод.
У
рішенні Конституційного Суду України № 26-рп/2008 зазначено, що зi змiсту
частини другої статті 95 Конституцiї України, якою встановлюється, що виключно
законом про Державний бюджет України визначаються будь-якi видатки держави на
загальносуспiльнi потреби, розмiр i цiльове спрямування цих видаткiв, випливає,
що вони не можуть визначатися iншими нормативно-правовими актами. Самі ж
загальносуспільні потреби, до яких належить і забезпечення права на соціальний
захист громадян України, проголошений у статтi 46 Конституцiї України,
передбачаються у державних програмах, законах, інших нормативно-правових актах.
Визначення вiдповiдних бюджетних видаткiв у Законi про Державний бюджет України
не може призводити до обмеження загальносуспiльних потреб, порушення прав
людини i громадянина, встановлених Конституцiєю України, зокрема щодо
забезпечення рiвня життя для осiб, якi отримують пенсiї, iншi види соцiальних
виплат та допомоги, що є основним джерелом iснування, не нижчого вiд
прожиткового мiнiмуму, визначеного законом.
Таким
чином, встановлена частиною третьою статті 46 Конституції України мінімальна
соціальна гарантія для визначення пенсії та інших видів соціальних виплат, що є
єдиним джерелом існування, - прожитковий мінімум, який встановлюється законом,
не може бути зменшений ані законом, ані підзаконним нормативно-правовим актом.
Розмір
мінімальної пенсії за віком
визначається лише за
правилами, передбаченими частиною
першою статті 28
Закону України "Про
загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта,
який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір,
немає, а тому суд не приймає до уваги посилання відповідачів на ч.3 ст.
28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування" з якої
випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті,
застосовується виключно для визначення
розмірів пенсій, призначених згідно з
цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого
мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови
в реалізації позивачу
конституційної гарантії та права
на отримання підвищення до пенсії у розмiрi 30% мiнiмальної пенсiї за віком, як
дитині війни.
Згідно
ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики
Європейського Суду з прав людини», суди України, при розгляді справ,
застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та
Протоколи до неї, а також практику Європейського суду - як джерело права.
Статтею
8 КАС України також передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з
урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно
зі ст.1 Протоколу №1 до вказаної
Конвенції, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном.
Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах
суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами
міжнародного права. Борги розглядаються у сенсі поняття «власності», яке
міститься у ч.1 ст.1 Протоколу №1 до Конвенції і яке не обмежене власністю на
фізичні речі та залежить від формальної класифікації у національному
законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як
«майнові права» і, таким чином, як власність.
Європейський
Суд з прав людини при розгляді справи «Кечко проти України» (заява №63134\00)
зауважив, що в межах свободи дій держави визначати які надбавки виплачувати
своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, припиняти чи
закінчити виплату таких надбавок , вносячи відповідні зміни в законодавство.
Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і
дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи влади не можуть свідомо
відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення
суду). У зв'язку з чим Європейський суд не прийняв до уваги позицію уряду
України про колізію двох нормативних актів - Закону України, відповідно якому
встановлені надбавки з бюджету і який є діючим, та Закону України «Про
державний бюджет» на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку
уряду України, превалювали як lex
specialis. Європейський суд не прийняв аргумент уряду України щодо
бюджетних асигнувань, постільки органи державної влади не можуть посилатися на
відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Таким
чином, суд вважає, що чинне правове положення - Закон України «Про соціальний
захист дітей війни» - передбачає виплату щомісячної державної соціальної
допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, тому державні органи не
можуть свідомо відмовляти у цих виплатах.
Як
свідчить позиція Європейського Суду у справі Yvonne van Duym v. Home Office
(Case 41/74 van Duym v. Home Office)
принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу
покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання
містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії.
Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності
держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення
зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган
публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку - надання підвищення
пенсії дітям війни, держава чи орган
вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої
політики чи поведінки, оскільки
схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення
обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом
публічної влади такої політики чи поведінки.
Крім
того, відповідач зазначає, що підвищення до пенсії позивачу у 2008 році він
провів виходячи з Постанови КМУ «Про деякі питання соціального захисту окремих
категорій громадян» №530 від 28.05.2008 року.
Суд
вважає за необхідне зазначити, що дійсно відповідно до Постанови Кабінету
Міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій
громадян» №530 від 28.05.2008 року дітям війни до пенсії виплачується
підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - 10% від
прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Визначивши
основні принципові засади пенсійного забезпечення осіб, суд прийшов до
висновку, що у зазначеній постанові КМУ основний зміст Закону України «Про
соціальний захист дітей війни» нівельований.
Таким
чином, наявна суперечливість законодавства, що регулює спірні правовідносини.
Вирішуючи
даний спір, суд виходить із загальних засад пріоритетності законів над
підзаконними актами, тому вважає, що при нарахуванні щомісячної державної
соціальної допомоги дітям війни застосуванню підлягає Закон України «Про
соціальний захист дітей війни».
Твердження
відповідача щодо порушення строків звернення до адміністративного суду за
загальним правилом не приймається судом до уваги з наступних підстав.
Суд,
застосовуючи принцип верховенства права, враховує судову практику Європейського
Суду України з прав людини і розглядає борги держави у сенсі поняття
«власності». Оскільки ніхто не може бути позбавлений власності, тому посилання
відповідача на пропущення строку звернення, як на підставу для відмови у
задоволенні позову, не має під собою правових підстав.
Правові, економічні та організаційні основи щодо
індексації грошових доходів населення визначені Законом України «Про індексацію
грошових доходів населення».
За умовами ст. 2 зазначеного закону індексації підлягають
грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не
мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове
забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної
працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що
виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати
годувальника.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на
«Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових
справ» у відповідності до Закону України «Про індексацію грошових доходів
населення», оскільки Капрал Л. І. Не визначено у позовній заяві такої вимоги.
Відповідно
до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи
по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи
відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Виходячи
з вище викладеного, позовні вимоги позивача про зобов'язання Управління
Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси нарахувати та виплатити
недоплачену допомогу до пенсії, підлягають частковому задоволенню, а саме в
частині зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити
ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України «Про
соціальний захист дітей війни» в розмiрi 30% мінімальної пенсії за віком, з
урахуванням виплат здійснених відповідачем у 2008 році, виходячи з розрахунку
прожиткового мінімуму для осіб, якi втратили працездатність, визначеного
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за
період з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня по
31 грудня 2008 року.
Частиною
1 статті 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті
обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення. Ч.2 ст.71 КАС України
передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи
бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування
правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача,
якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач,
заперечуючи проти позову, не надав належних доказів та не довів суду
правомірність невиплати позивачу щомісячної державної соціальної допомоги
позивачу як дитині війни.
Згідно
ч.ч.3 та 4 ст.8 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту
прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції
України гарантується, забороняється відмова в розгляді та вирішенні
адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи
відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Таким
чином, доводи відповідача в частині неврегульованості на законодавчому рівні
порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни, не може бути
підставою для не здійснення таких виплат або відмови в задоволенні позову.
Відповідно
до п.п.1,3 п.15 «Положення про Пенсійний Фонд України», затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 року №1261, Пенсійний Фонд
України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується
і координується Кабінетом Міністрів України через міністра праці та соціальної
політики, одним з основних завдань якого є забезпечення своєчасного і в повному
обсязі фінансування та виплат пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які
згідно із законодавством здійснюється за рахунок коштів Пенсійного Фонду
України та інших джерел, визначених законодавством.
Пенсійний
Фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в
установленому порядку Головні управління Фонду в Автономній Республіці Крим,
областях, м. Києві та Севастополі, управління в районах, містах та районах у
містах.
Відповідно
до ст.44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»
пенсія призначається та перераховується відповідним територіальним органом
Пенсійного Фонду України.
Судом
встановлено, що позивачка перебуває на обліку як пенсіонер та особа, що має
статус дитини війни згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,
в управлінні Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Одеси.
Таким
чином, обов'язок по нарахуванню та
виплаті підвищення до пенсії позивачки, передбаченого ст.6 Закону України «Про
соціальний захист дітей війни» покладено на управління Пенсійного Фонду України
в Київському районі м. Одеси, за місцем проживання позивачки.
Задовольняючи
частково позовні вимоги, суд вважає, що вимоги про стягнення з відповідача
підвищення до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають
задоволенню, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може
перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість
органу, на який покладено такі повноваження.
Керуючись ст.ст. 19, 22, 46, 95, 152 Конституції України, ст.6 Закону
України «Про соціальний захист дітей війни», ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про
захист прав людини і основоположних свобод ,ст. ст. 6-8, 71, 72, 128, 158-163,
167 КАС України суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління
Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси про зобов'язання
нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу дітям війни -
задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.
Одеси провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної
пенсії за віком, передбаченим ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з
урахуванням виплат здійснених відповідачем у 2008 році, виходячи з розміру,
встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та
за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
В іншій частині
позовних вимог відмовити.
Постанова
може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного
адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний
строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне
оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в
порядку ч.5 ст. 186 КАС України.
Відповідно до ст. 254 КАС України
постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви
про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження,
але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом,
постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього
строку.
У разі подання апеляційної скарги
судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення
апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови буде виготовлений та підписаний
суддею 13.05.2009 року.
Суддя Потоцька
Н.В.