Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/4792/15 : Адміністративні справи (до 01.01.2019).
Надіслано для оприлюднення: 20.07.2015. Зареєстровано: 21.07.2015. Забезпечено надання загального доступу: 23.07.2015.

Результат оскарження 17.09.2015 Київський апеляційний адміністративний суд: скасовано ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 У Х В А Л А 
		10 липня 2015 року                               м. Київ                              № 826/4792/15
		          Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., за участю секретаря судового засідання  Шевченко М.В., розглянувши клопотання ОСОБА_1 про звернення в порядку ч. 5 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду України у зв'язку з розглядом адміністративної справи
		За позовом          ОСОБА_2       до  третя особа          Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг        ОСОБА_1  про   визнання протиправною та скасування постановиВ С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання незаконною, нечинною та такою, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.02.2015 № 220 "Про встановлення тарифів на електроенергію, що відпускається населенню".
		Під час розгляду справи в судовому засіданні, суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача  ОСОБА_1.
		          В судовому засіданні 09.07.2015 ОСОБА_1 заявив клопотання про звернення до Верховного Суду України, в порядку ч. 5 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності наступних нормативно-правових актів, а саме :
		          - ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України "Про природні монополії";
		          - абз. 5 ст. 12 Закону України "Про електроенергетику";
		          - п. 4 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг";
		          - Указу Президента України від 27.08.2014 № 694/2014 "Про утворення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг";
		          - Указу Президента України від 10.09.2014 № 715/2014 "Про затвердження Положення про Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг". 
		          В обгрунтування поданого клопотання, заявник посилається на рішення Конституційного Суду України від 08.07.2008 у справі за конституційним поданням 60 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців першого, другого частини першої, частини другої статті 11 Закону України "Про природні монополії" (справа про національні комісії регулювання природних монополій) по справі № 1-39-2008 (№ 14-рп/2008), в якому Конституційний суд України вже проводив аналіз аналогічних норм закону, та, в своєму рішенні, визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про природні монополії" від 20.04.2000 №1682-111, а саме: абзац перший частини першої статті 11, щодо утворення та ліквідації національних комісій регулювання природних монополій Президентом України; абзац другий частини першої статті 11 щодо затвердження Президентом України положень про національні комісії регулювання природних монополій; частину другу статті 11 щодо призначення та припинення повноважень голів національних комісій регулювання природних монополій, їх членів Президентом України, за поданням Прем'єр-міністра України.
		Положенням ст. 116 Конституції України на Кабінет Міністрів України покладено повноваження (п. 3) забезпечувати проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.
		Таким чином, як зазначає третя особа, чинною Конституцією України повноваження по соціальному захисту населення і по проведенню цінової політики (встановлення цін/тарифів), покладено на Кабінет Міністрів України. 
		Проводячи аналогію з раніше прийнятими рішеннями Конституційного Суду України, ОСОБА_1 зазначає, що Верховна рада України не може наділяти повноваженнями, які (повноваження) Конституцією України покладені на певний орган, інші органи, що, в свою чергу, свідчить про не конституційність вказаних норм.
		Зокрема, Указом Президента України від 27.08.2014 № 694/2014 було утворено Національну Комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Указом Президента України від 10.09.2014 № 715/2014 було затверджено положення про Національну Комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
		Третя особа звертає увагу суду на те, що в 2008 році, Конституційний суд України вказав, визнавши неконституційними певні положення законів, що згідно із Конституцією України, Президент не наділений повноваженнями, як утворювати комісії (окрім чітко вказаних у самій Конституції України), так і призначати їх голів чи членів.
		          За таких обставин ОСОБА_1 вважає, що вказані ним обставини є підставою для звернення до Верховного суду України, який, у свою чергу, є суб'єктом конституційного подання, з метою звернення з поданням до Конституційного суду України, щодо конституційності вказаних законів та указів Президента.
		Позивач та представник відповідача заперечували щодо клопотання про звернення до Верховного суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності окремих положень законів України та указів Президента України. 
		Представник відповідача щодо посилання третьої особи на рішення Конституційного Суду України від 08.07.2008 у справі за конституційним поданням 60 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців першого, другого частини першої, частини другої статті 11 Закону України "Про природні монополії" (справа про національні комісії регулювання природних монополій) по справі №1-39-2008 (№ 14-рп/2008) зазначив, що дане рішення стосувалося правовідносин, які виникли у 2008 році, в той час коли регулювання Комісією природних монополій мало інший статус, оскільки у 2008 році Комісія була центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом. 
		Представник відповідача також зауважив, що починаючи з 2010 року і по сьогоднішній час Комісія є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президентові України і підзвітним Верховній Раді України.  А тому, посилання третьої особи на вищевказане рішення Конституційного суду України є недоречним.
		Дослідивши матеріали справи та надане клопотання, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
		З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.02.2015 №220, в якому просить визнати незаконною, нечинною та такою, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.02.2015 № 220 "Про встановлення тарифів, що відпускається населенню".
		В позовній заяві та в судових засіданнях позивач неодноразово звертає увагу, що відповідач не наділений компетенцією встановлювати чи змінювати державні соціальні стандарти та норми споживання. Це є виключною компетенцією Кабінету Міністрів України.
		В ч. 1 ст. 11 Закону України "Про природні монополії" визначено, що Національні комісії регулювання природних монополій (далі - комісії) є державними колегіальними органами, які утворюються та ліквідуються Президентом України. Комісії підпорядковуються Президенту України, підзвітні Верховній Раді України. Комісії діють на підставі положень, що затверджуються Президентом України. У випадках, передбачених положеннями про комісії, комісії можуть створювати та ліквідовувати свої територіальні органи. Територіальні органи діють на підставі положень, що затверджуються комісіями. Комісія, її центральний апарат та її територіальні органи становлять систему органів такої комісії, яку очолює Голова комісії. Комісії є юридичними особами, мають поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банку, печатки із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням.
		Однак, як вже зазначалось, третя особа посилається на рішення Конституційного суду України від 08.07.2008 у справі за конституційним поданням 60 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців першого, другого частини першої, частини другої статті 11 Закону України "Про природні монополії" (справа про національні комісії регулювання природних монополій) по справі №1-39-2008 (№ 14-рп/2008)  та ч. 3 ст. 116 Конституції України а частині забезпечення саме Кабінетом Міністрів України проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики, тощо.
		          Отже, правова позиція третьої особи по даному питання зводиться до того, що  діючою Конституцією повноваження по соціальному захисту населення, і по проведенню цінової політики (встановлення цін/тарифів) покладено на Кабінет Міністрів України.
		          Вирішуючи питання звернення до Верховного Суду України, Окружний адміністративний суд міста Києва керується наступним.
		Постановою пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 № 8 "Про незалежність судової влади" встановлено, що не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.
		Відповідно до ч. 5 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі виникнення в суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правого акта Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд звертається до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акту.
		Як зазначає Пленум Верховного Суду України в п. 2 постанови від 01.11.1996 № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції України і у всіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції України, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.
		У разі невизначеності в питанні про те, чи відповідає Конституції України застосований закон або закон, який підлягає застосуванню в конкретній справі, суд за клопотанням учасників процесу або за власною ініціативою зупиняє розгляд справи і звертається з мотивованою ухвалою (постановою) до Верховного Суду України, який відповідно до ст. 150 Конституції може порушувати перед Конституційним Судом України питання про відповідність Конституції законів та інших нормативно-правових актів. Таке рішення може прийняти суд першої, касаційної чи наглядової інстанції в будь-якій стадії розгляду справи.
		Остаточним Рішенням Європейського суду з прав людини від 07.10.2010 в справі "Богатова проти України" визнано порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якого кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Дослідивши конкретні обставини цієї справи, Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що національні суди не вчинили жодної спроби розглянути позов заявниці з точки зору конституційності законодавства, що було застосовано при нарахуванні їй пенсії, попри те, що заявниця в кожній судовій інстанції наголошувала на цьому питанні. Європейський суд з прав людини зазначив, що національні суди, маючи за національним законодавством, у разі наявності спору щодо конституційності норми закону, яка застосовується судом, повноваження ініціювати відкриття конституційного провадження, цілком ігноруючи вказаний аргумент заявниці - без надання у рішеннях обґрунтування для його відхилення, хоча він був специфічним, доречним та важливим, не виконали своїх зобов'язань за пунктом 1 статті 6 Конвенції.
		Таким чином, склалася ситуація, коли є чинним рішення Конституційного Суду України від 08.07.2008 по справі №1-39-2008 (№ 14-рп/2008) та деякі наведені третьою особою законодавчі акти України щодо встановлення тарифів на електроенергію, що відпускається населенню, які протирічять один іншому в частині повноважень відповідача встановлювати такі тарифи.
		При цьому, як вже зазначалось, позивач стверджує про відсутність компетенції відповідача при прийнятті оскаржуваної постанови. У той же час наявність компетенції визначена законодавчо та Указами Президента України, які зазначені третьою особою.
		Відповідно до ст. 150 Конституції України вирішення питання Конституційним Судом України про відповідність Конституції України, зокрема, законів розглядається за зверненням в тому числі Верховного Суду України.
		Згідно п. 4 ч. 2 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України суд має право зупинити провадження у справі за наявності певних причин за обґрунтованим клопотанням сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - до терміну, встановленого судом.
		Керуючись ст.ст. ст. 9, 69, 71, 156, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва, -
		У Х В А Л И В:
		          Клопотання ОСОБА_1 задовольнити.
		          Звернутися до Верховного Суду України із зазначеною ухвалою суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності окремих положень законів України та указів Президента України, а саме :
		          - ч.1 та 2 ст.11 Закону України "Про природні монополії";
		          - абз.5 ст.12 Закону України "Про електроенергетику";
		          - п.4 ч.1 ст.3 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг";
		          - Указу Президента України від 27.08.2014 №694/2014 "Про утворення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг";
		          - Указу Президента України від 10.09.2014 №715/2014 "Про затвердження Положення про Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг".
		Копію ухвали направити сторонам та Верховному Суду України (разом із копією позовної заяви).
		Ухвала суду в частині звернення до Верховного суду України набирає законної сили з моменту її постановлення та оскарженню не підлягає.
		Ухвала суду в частині зупинення провадження по справі набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
		 
		Суддя                                                                                                Р.О. Арсірій

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...