Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/8115/14-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне тяжке тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 22.07.2015. Забезпечено надання загального доступу: 24.07.2015.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		      
		 
		Справа № 755/8115/14-к
		 В И Р О К 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		"17" липня 2015 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		при секретарях ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , 
		за участю сторін кримінального провадження:
		прокурорів     ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
		 ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , 
		потерпілої ОСОБА_13 ,
		захисника         ОСОБА_14 
		обвинуваченого ОСОБА_15 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань - № 12013110040020149 від 30 грудня 2013 року за обвинуваченням
		ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого відповідно до ст. 89 КК України,
		-    у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,-
		в с т а н о в и в :
		Судом визнано доведеним, що ОСОБА_15 30 грудня 2013 року, приблизно о 10 годині 30 хвилин, знаходився у кв. АДРЕСА_2 , де вживав алкогольні напої разом зі своїм рідним братом ОСОБА_16 . 
		Після спільного розпивання алкогольних напоїв, приблизно о 12 годині, на ґрунті особистих неприязних стосунків до свого брата, ОСОБА_15 розпочав словесну сварку, під час якої у останнього виник злочинний умисел спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_16 .
		Реалізуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_15 перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, наблизився до ОСОБА_16 та усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки у вигляді спричинення тяжких тілесних ушкоджень, розпочав наносити останньому багаточисельні удари в область життєво важливих органів, а саме живота та голови, чим спричинив тяжкі тілесні ушкодження, від яких ОСОБА_16 помер.
		Вказаних висновків суд дійшов провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, виходячи з наступного.
		Відповідно до положень ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		Так, допитаний, у судовому засіданні обвинувачений  ОСОБА_15 пояснив суду, що у понеділок 30 грудня 2013 року, прокинувся за місцем свого проживання, а саме у кв. АДРЕСА_2 та через деякий час брат  ОСОБА_16 попросив його сходити до магазину за горілкою, останній погодився, купив алкогольний напій (горілку), повернувся до квартири, передав покупку брату та пішов до своєї кімнати. Включив телевізор, та незабаром вирішив переодягнутися, у зв`язку з чим підійшов до шафи, аби звідти взяти свої речі та у цей момент, з`явився брат з пляшкою горілки і у них розпочався словесний конфлікт  побутова сварка, в результаті якого він тричі ударив потерпілого в область обличчя, а саме:  2 рази у вухо та один раз в область обличчя  губу, аби провчити, а останній наніс йому у відповідь удари в область між животом та грудьми. На цьому конфлікт було вичерпано, і вони розійшлися по своїх кімнатах. В подальшому він випив, почекав хвилин 20-30 та пішов на двір, попередньо закривши двері на ключ, гуляв на вулиці, сидів біля будинку на лавочці за місцем проживання, спілкувався з дружиною по телефону, загалом так пройшов увесь день. Ближче до вечора, прийшов додому, зняв куртку в одній із кімнат, і пройшов в іншу, де й побачив брата, який лежав без ознак життя, у зв`язку з чим вирішив зробити останньому штучне дихання, масаж серця. Для цього перевернув його, оскільки ноги були на дивані, а пів-тулоба  на полу, однак останній не подав жодних ознак життєдіяльності, він злякався і викликав швидку. Тож, обвинувачений вважає, що його діями потерпілому не могло бути нанесено тяжкі тілесні ушкодження, адже він завдав тільки 3 удари невеликої потужності, і то тільки у вухо та губу. 
		Поряд з цим обвинувачений зазначив, що брат вживав алкогольні напої близько 15 років, через що до нього часто приходять друзі, з якими він випивав, періодично зникав з дому та потім з`являвся увесь побитий, неодноразово залишав вхідні двері квартири відкритими, через що у них періодично бували конфлікти на побутовому підґрунті, проте серйозних фізичних конфліктів не було, вони наносили одне одному по кілька ударів і все. Загалом він намагався підтримувати братські, нормальні відносини, по можливості надавав фінансову допомогу потерпілому. Крім того, у момент події, 30.12.2013 року, дерев`яні двері квартири були вибиті та мали дірку внизу, у зв`язку з чим, теоретичного, хто завгодно міг зайти до квартири, коли він гуляв по вулиці та нанести потерпілому певні ушкодження. Більше того, до моменту події та безпосередньо у день самого конфлікту, 30.12.2013 року, брат, так як часто випивав, мав низку тілесних ушкоджень,  серед яких були пошкодження голови та обличчя, у тому числі носу, лобу, розбита брова та інші, однак останньому того, хто мав можливість нанести потерпілому ці ушкодження не відомо. За таких обставин, його вина у вчинені злочину передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, ґрунтується на припущеннях, що прямо суперечить ст. 62 Конституції України, а тому він просив виправдати його.
		Однак, будучи допитаною з дотриманням правил, передбачених частиною другою, третьою, п`ятою-чотирнадцятою статті 352 КПК України, у судовому засіданні та попередженою про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання потерпіла  ОСОБА_13  зазначила суду, що положення ст. 63 Конституції України їй зрозумілі та по суті кримінального провадження пояснила, що є матір`ю обвинуваченого та потерпілого, відносини між ними були дружні, сімейні, неприязних не було. Про події, які відбулися 30.12.2013 року відомо тільки зі слів ОСОБА_17 . Сини проживали разом у квартирі АДРЕСА_2 . ОСОБА_18 останні 6-9 місяців сильно випивав, усі кошти витрачав на алкогольні напої. ОСОБА_19 фінансово утримував ОСОБА_20 , годував та одягав, допомагав їй з чоловіком, фінансово та морально. До ОСОБА_20 доволі часто приходили друзі, з якими він випивав. Крім того, ОСОБА_18 фактично постійно ходив з тілесними ушкодженнями, через те, що пив. Вона відвідувала синів десь раз на місяць.  Між синами інколи були сварки на побутовому грунті, однак без фізичних ушкоджень.
		Крім того, будучи допитаною, у судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК України та попередженою про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, свідок  ОСОБА_21  зазначила суду, що положення ст. 63 Конституції України їй зрозумілі та по суті кримінального провадження пояснила, що являється дружиною обвинуваченого.  ОСОБА_15 та ОСОБА_16 проживали разом у квартирі АДРЕСА_2 та мали дружні відносити. Вона з чоловіком проживає окремо, та мешкала з матір`ю та бабусею так, як останні було тяжко хворими. 30.12.2013 року ОСОБА_19 о 09 год. 30 хв. телефонував їй, вони розмовляли. В ході розмови свідок не виявила ознак сп`яніння у обвинуваченого, він вільно спілкувався, був нормальним, спокійним. Вони поговорили про свої особисті справи і все. В подальшому,  ОСОБА_19 зателефонував їй вдруге приблизно о 16.00-17.00 год., коли приїхала швидка чи міліція та повідомив, що ОСОБА_18 помер. Він не перебував у паніці чи істериці. Вхідні двері до квартири мали дірку, через яку хто завгодно міг зайти до квартири. Також, зазначила, що знає потерпілого з 2004 року, і увесь цей час він вживав спиртні напої. Потерпілий не пив тільки у двох випадках: коли не міг самостійно вийти з квартири, або ж у нього не було коштів на горілку. В останній час, він став красти, просив кошти у знайомих так, як ніде  не працював. Часто ходив побитим, з низкою тілесних ушкоджень так, як перебував в стані алкогольного сп`яніння. ОСОБА_19 надав брату та іншим членим сім`ї постійну фінансову допомогу. Між обвинуваченим та потерпілим було нормальні відносини, у більшості випадків вони просто сварилися, однак бійок фізичних не було.
		Свідок  ОСОБА_22 , будучи допитаним у судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК України та попередженим про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, зазначив суду, що є сусідом обвинуваченого та потерпілого, відносини сусідські, якихось неприязних взаємин між ними не було. По суті кримінального провадження пояснив, що мешкає на четверному поверсі по АДРЕСА_3 . 30.12.2013 року  приблизно о 16.00-17.00 год., коли йшов додому з роботи, на 3 поверсі будинку АДРЕСА_3 бачив ОСОБА_17 , привітався з ним  і все. При цьому, як йому здалося, останній був тверезим. Будь-якого шуму не чув. Про обвинуваченого нічого повідомити не зміг. Потерпілого знав наглядно, не помічав його в стані алкогольного сп`яніння. Інколи з квартири АДРЕСА_2 чув гуркіт, однак особисто свідком конфліктів обвинуваченого та потерпілого , або ж із сусідами по будинку, не був.
		Крім того, свідок  ОСОБА_23 , будучи допитаним у судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК України та попередженим про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, зазначив суду, що 29.12.2013 року до нього телефонував ОСОБА_19 пропонував зустрітися. 30.12.2013 року ОСОБА_19 не телефонував. Про смерть потерпілого повідомила сестра. Між братами були інколи словесні конфлікти побутового характеру, інколи хтось когось міг ударити і все. Потерпілий постійно випивав, перебував у стані алкогольного сп`яніння, позичав у нього кошти, в останній час мав проблеми зі здоров`ям. Сім`ю фінансово утримував ОСОБА_19 .
		Серед іншого, будучи допитаною у судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК України та попередженою про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, свідок  ОСОБА_24  зазначила суду, що 29.12.2013 року чи 30.12.2013 року,  в обідній час, коли поклала спати дитину, закривала вікно, і почула, як молодий, світлий, вищий чим ОСОБА_19 чоловік, стоячи на вулиці біля вікон квартири потерпілого, звав ОСОБА_25 чи ОСОБА_26 , однак ніхто не відповів і він пішов. Десь, о 17.30  18.00 год., вона почула сильний стук у двері, потім другий раз ногою у двері, на третій раз вона підійшла до глазка своїх дверей, і помітила, як хтось пролазить через дірку у дверях до квартири. Коли особа залізла в дірку, вона вийшла на сходинкову клітину, вийшов ще якийсь хлопець, вона постояла хвилин 5 на сходинковій клітині. В квартирі сварилися, потім усе закінчилося. Наступного дня, десь  о 10.00-10.30 год., вона гуляючи з дитиною, помітила біля лавки свого будинку ОСОБА_17 . Коли поверталася додому, приблизно о 14 год.30 хв. 15 год.00 хв., на своєму поверсі, почула, що хтось підіймається на поверх, вона закрила двері, та побачила в глазок, як до дверей підійшов молодий чоловік, який до цього кликав хлопців, вибив фанеру, що закривала дирку у дверях,  та зайшов до квартири, однак коли він вийшов, не бачила. Здійснити детальний опис цього молодого чоловіка не змогла. Додатково зазначила, що між братами були доволі часто побутові конфлікти. На ОСОБА_27 , періодично, у тому числі  29.12.2013 року, були тілесні пошкодження, безпосередньо на голові. Інколи потерпілий позичав у неї кошти, однак завжди повертав.
		Також, будучи допитаним у судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК України та попередженим про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, свідок  ОСОБА_28  зазначив суду, що є сусідом обвинуваченого та потерпілого, відносин неприязних між ними не було. По суті кримінального провадження пояснив, що між братами бували побутові конфлікти, свідком яких він був особисто. 29.12.2013 року у ввечері він знаходився вдома, за місцем свого проживання: АДРЕСА_4 . Приблизно між 18 год. 00 хв. та 19 год. 00 хв., почув шум на сходовій клітині свого поверху, а саме два потужні удари в чиїсь двері, у зв`язку з чим подивився у вічко своїх вхідних дверей та помітив, як чоловік, нібито молодший з братів ОСОБА_29 , стоячи спиною до вхідних дверей квартири АДРЕСА_2 , ногою вибив дошку - «фільонку», розташовану в нижній частині вхідних дверей у дану квартиру та через отвір в цих дверях проліз в квартиру, та запитав у когось в нецензурній формі, чому його не пускає в квартиру. Двері своє квартири він не відкривав. Після того свідок ніякого шуму у вказаній квартирі не чув. 30.12.2013 року о 06 год. 30 хв. коли йшов на роботу, то побачив, що отвір в дверях квартири затулений картонкою. Коли ж повернувся додому у той же день, десь о 16 год. 00 хв., картонка у дверях даної квартири була на тому ж місці. Крім того, о 17 год. 00 хв. виходив зі своєї квартири за водою, картонка у дверях квартири братів ОСОБА_29 була на місці. 30.12.2013 року будь-якого шуму з квартири АДРЕСА_2 не чув.
		Свідок  ОСОБА_30 , будучи допитаним у судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК України та попередженим про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, зазначив суду, що є сусідом обвинуваченого та потерпілого, відносин неприязних між ними не було. По суті кримінального провадження пояснив, що 29.12.2013 року він перебував вдома, за адресою: АДРЕСА_5 та близько 18 год. 00 хв. почув сильний гуркіт з загального коридору, так начебто вибивають двері, тож вийшов на сходову площадку та встиг помітити, що двері квартири АДРЕСА_2 сильно захлопнулись кимось з середини даної квартири, однак хто закривав двері та здійснив гуркіт він не бачив. На вказаний шум також відреагувала, вийшовши в коридор, мешканка квартири АДРЕСА_6 даного будинку. Свідок запитав у неї, що трапилось, а вона відповіла, що це звична ситуація так, як з мешканцями квартири АДРЕСА_7 таке трапляється доволі часто. Після чого вони розійшлися по своїх квартирах, 30.12.2013 року свідок пішов на роботу та повернувся додому десь о 18 год. 00 хв. При цьому, у цей день (30.12.2013 року) ніякого шуму не чув взагалі у тому числі і в квартирі АДРЕСА_7 .
		Вказані показання обвинуваченого, потерпілої та свідків суд визнає належними оскільки, вони прямо і непрямо підтверджують існування/відсутність обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність і недостовірність, можливість та неможливість використання інших доказів та допустимими, враховуючи, що останні отримані у порядку встановленому КПК України.
		При цьому, суд також враховує, що згідно ст. 88 КПК України, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 12 рп/2011 від 20 жовтня 2011 року, висновків ЄСПЛ у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 9 червня 1998 року, та у справі «Шабельника проти України», покази вищезазначених свідків з приводу даних, які характеризують особистість обвинуваченого в частині зловживання алкогольними напоями, є недопустимими на підтвердження винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
		В свою чергу, будучи допитаним у судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК України та попередженим про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, свідок  ОСОБА_31  зазначив суду, що 30.12.2013 року працював у слідчо-оперативній групі на чергуванні. В той день було отримано виклик по бульвару ОСОБА_32 в м. Києві. Квартира знаходилася на 5 поверсі з права. Двері в квартиру були відкриті, вибита нижня частина дверей. З квартири вийшов трохи випивший обвинувачений і повідомив, що помер брат. Провів до кімнати, де лежав потерпілий, а саме голова на підлозі, таз на дивані і калюжа крові на полу, на підлозі стояли пару пляшок від спиртного. При цьому наголосив на тому, що у квартирі перебував обвинувачений, померлий та лікарі, а ОСОБА_15 пояснив, що випивав з братом, а потім у них виник конфлікт і вони побилися. Він пішов до кімнати спати і коли прокинувся, то помітив брата без ознак життєдіяльності. В подальшому було проведено слідчо-оперативні дії, свідок особисто допитував сусідів, які зазначали, що між обвинуваченим та потерпілим були постійні конфлікти.
		Тож, суд, аналізуючи зміст показань вказаного свідка, в частині, яка містять посилання на показання з чужих слів, а саме ОСОБА_15 , виходячи з положень ч. 7 ст. 97 КПК України, рішення Конституційного Суду України № 12 рп/2011 від 20 жовтня 2011 року, висновків ЄСПЛ у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 9 червня 1998 року, та у справі «Шабельника проти України», не визнає допустимими, оскільки вони надані свідком, як співробітником оперативного підрозділу у кримінальному провадженні, в якому він здійснював процесуальні дії при його розслідування, а в іншій частині суд визнає покази цього свідка належними оскільки, вони прямо і непрямо підтверджують існування/відсутність обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність і недостовірність, можливість та неможливість використання інших доказів та допустимими, враховуючи, що останні отримані у порядку встановленому КПК України.
		При цьому, суд також враховує, що згідно ст. 88 КПК України, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 12 рп/2011 від 20 жовтня 2011 року, висновків ЄСПЛ у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 9 червня 1998 року, та у справі «Шабельника проти України», покази цього свідка з приводу даних, які характеризують особистість обвинуваченого в частині зловживання алкогольними напоями, є недопустимими на підтвердження винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
		Будучи допитаним, у судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК України та попередженим про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, експерт  ОСОБА_33 , зазначив суду, що працюючи лікарем, судово-медичним експертом, будучи ознайомленим з правами та обов`язками експерта, та попередженим про кримінальну відповідальність згідно положень ст.ст. 384, 385, 387 КК України, здійснював з 31.12.2013 року по 07.03.2014 року, на підставі постанови слідчого від 30.12.2013 року судово-медичну експертизу за матеріалами даного кримінального провадження, та складено висновок експерта № 3305/2. Експертизу було здійснено у відповідності до положень законодавства України. Зроблені висновки цілком і повністю відповідають дійсності, тобто за своєю суттю є правдивими. При цьому в процесі проведення експертизи було з`ясовано, що смерть ОСОБА_16 настала від сукупності спричинених тілесних ушкоджень в ділянці голови та тулуба. Знайдені ушкодження виникли прижиттєво, на протязі нетривалого відрізку часу, приблизно за 40 - 60 хвилин до настання смерті внаслідок неоднократної дії тупих предметів з обмеженою контактною поверхнею. Морфологічні особливості ран потиличної області свідчать про дію тупого предмету, котрий мав поверхню з прямолінійним ребром. Крім того, в процесі дослідження в крові трупа ОСОБА_16 було виявлено етиловий спирт в концентрації 3, 5 проміле. Решту обставин пов`язаних з проведенням експертизи, не пам`ятає, у зв`язку з великим часовим проміжком. Сама смерть настала за 5-7 годин до огляду трупу.
		Поряд з цим, будучи допитаною, у судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст.ст. 352, 356 КПК України та попередженою про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, експерт  ОСОБА_34 , зазначила суду, що працюючи лікарем, судово-медичним експертом криміналістом, будучи ознайомленою з правами та обов`язками експерта, та попередженою про кримінальну відповідальність згідно положень ст.ст. 384, 385, 387 КК України, здійснювала з 03.02.2014 року по 19.02.2014 року, на підставі направлення судово-медичного експерта ОСОБА_35 судово-медичне дослідження клаптя шкіри від трупа ОСОБА_16 , 1968 року народження за результатами якого склала акт судово-медичного дослідження № 3-МК. Обстеження було здійснено у відповідності до положень законодавства України. Зроблені висновки у акті цілком і повністю відповідають дійсності, тобто за своєю суттю є правдивими. Крім того експерта наголосила, що в процесі даного дослідження було з`ясовано, що рани з правої тім`яно потиличної ділянки ОСОБА_16 є забійною, що утворилась від однократної дії твердого тупого предмету з обмеженою контактною поверхнею, що мав прямолінійне ребро та діяв під гострим кутом в напрямку ззаду наперед. Отримана травма потерпілим не могла бути отримана в наслідок падіння на тупий предмет, а являється наслідком удару тупим предметом. Решту обставин пов`язаних з проведенням експертизи, не пам`ятає, у зв`язку з великим часовим проміжком. 
		Вказані показання експертів суд визнає належними в частині з проведених кожним із них експертних досліджень та отриманих за їх наслідками результатів оскільки, вони прямо і непрямо підтверджують існування/відсутність обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність і недостовірність, можливість та неможливість використання інших доказів та допустимими, враховуючи, що останні отримані у порядку встановленому КПК України, а в іншій частині такі показання безпосередньо самих обставин кримінального правопорушення ні прямо, ні не прямоне підтверджують існуваннячи відсутність обставин, які мають значення для даного кримінального провадження, а тому не можуть бути прийняті судом, як належні.
		Загалом, обставин регламентованих ст. 87 КПК України в ході судового розгляду встановлено не було.
		Даних передбачених ч. 2 ст. 96 КПК України відносно допитаних судом свідків для доведення недостовірності їх показань, як то показання, документи, які підтверджують їх репутацію, зокрема, щодо засудження за завідомо неправдиві показання, обман, шахрайство або інші діяння, що підтверджують нечесність останніх в ході судового розгляду встановлено не було.
		Згідно ч. 5 ст. 356 КПК України, в ході судового розгляду кожна сторона кримінального провадження для доведення або спростування достовірності висновків експертів, як і їх показань, мала право надати суду відомості, які б стосувалися знань, вмінь, кваліфікації, освіти та підготовки цих експертів, однак останніми такі відомості суду надані не були та в судовому засіданні судом не встановлені. 
		В свою чергу, з досліджених судом, у порядку ст. 358 КПК України, у судовому засіданні, документів, тобто спеціально створених з метою збереження інформації матеріальних об`єктів, які містять зафіксовані за допомогою письмових знаків, зображення тощо відомостей, судовим слідством було встановлено наступне.
		Протоколом огляду місця події - квартири АДРЕСА_2 з долученими схемою та фототаблицею, які пояснюють його зміст від 30.12.2013 року здійсненого слідчим СВ Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_36 в присутності понятих та обвинуваченого в період часу з 17 год. 25 хв. по 21 год. 20 хв. підтверджується безпосередньо факт настання самої події кримінального правопорушення, його імовірний час, а саме до 17 год. 25 хв. 30.12.2013 року та до отримання повідомлення від чергового РУ, місце та інші обставини вчинення кримінального правопорушення (розміщення трупа, наявність плям бурого кольору на території усієї квартири, речах та інші) дані про розташування учасників події в період її настання та її наслідки, зауваження відсутні (а.п. 236-245 том № І).
		Даний протокол складено у відповідності до положень ст.ст. 104-106, 223, 233, 234, 237 КПК України та явних й істотних порушень вимог останніх та ст.ст. 87, 99 КПК України в ході судового розгляду сторонами не доведено та судом не встановлено, у зв`язку з чим він є належним адже прямо і непрямо підтверджує існування/відсутність обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність і недостовірність, можливість та неможливість використання інших доказів та допустимим, враховуючи, що отриманий у порядку встановленому КПК України.
		З протоколу огляду місця події (трупа) - ОСОБА_16 в квартирі АДРЕСА_2 з долученими схемою та фототаблицею, які пояснюють його зміст від 30.12.2013 року здійсненого слідчим СВ Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_37 в присутності понятих: ОСОБА_38 та ОСОБА_39 , та інших учасників процесуальної дії: власника приміщення - ОСОБА_13 , нач. РУ  ОСОБА_40 , перш. зам. РУ  ОСОБА_41 , зам РУ - Кузьміна; нач. ТВМ-1 - Яковлєва, зам. прокурора  ОСОБА_42 , ст. прокурором прокуратури м. Києва  Доценко, ст. слідчий в ОВС  ОСОБА_43 , нач. відділу СВ Дніпровського РУ  ОСОБА_44 , спеціаліста КМБ СМЕ чи лікаря  ОСОБА_45 в період часу з 19 год. 05 хв. по 20 год. 20 хв. випливає факт настання самої події кримінального правопорушення, а саме однозначно до отримання виклику черговим РУ о 17 год. 00 хв. 30.12.2013 року, його місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення (розміщення трупа, наявність на ньому ушкоджень, плям бурого кольору) дані про розташування учасників події в період її настання, та її наслідки (а.п.246-250 том № І, а.п. 4-6 том № ІІ).
		При оцінці даного протоколу процесуальної дії, як документу, який є доказом у кримінальному провадженні,суд вважає за необхідне зазначити таке.
		Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 99 КПК України, до документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати складені, в порядку передбаченому цим Кодексом, протоколи процесуальних дій та додатки до них, а також носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії.
		Так, згідно ст. 104 КПК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, хід і результати проведення процесуальної дії фіксуються у протоколі. У випадку фіксування процесуальної дії під час досудового розслідування за допомогою технічних засобів про це зазначається у протоколі. Протокол складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце, час проведення та назву процесуальної дії; особу, яка проводить процесуальну дію (прізвище, ім`я, по батькові, посада); всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання); інформацію про те, що особи, які беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації, характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання;...Протокол підписують усі учасники, які брали участь у проведенні процесуальної дії.Якщо особа через фізичні вади або з інших причин не може особисто підписати протокол, то ознайомлення такої особи з протоколом здійснюється у присутності її захисника (законного представника), який своїм підписом засвідчує зміст протоколу та факт неможливості його підписання особою. Якщо особа, яка брала участь у проведенні процесуальної дії, відмовилася підписати протокол, про це зазначається в протоколі. Такій особі надається право дати письмові пояснення щодо причин відмови від підписання, які заносяться до протоколу. Факт відмови особи від підписання протоколу, а також факт надання письмових пояснень особи щодо причин такої відмови засвідчується підписом її захисника (законного представника), а у разі його відсутності - понятих.
		З даного протоколу слідує, що у супереч п. 1) ч. 3 ст. 104 КПК України він не містить відомостей про всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії з зазначенням їх прізвища, імені, по батькові, дати народження, місця проживання, як то: власника приміщення - ОСОБА_13 , нач. РУ  ОСОБА_40 , перш. зам. РУ  ОСОБА_41 , зам РУ - Кузьміна; нач. ТВМ-1 - Яковлєва, зам. прокурора  ОСОБА_42 , ст. прокурором прокуратури м. Києва  Доценко, ст. слідчий в ОВС  ОСОБА_43 , нач. відділу СВ Дніпровського РУ  ОСОБА_46 .
		При цьому, суд звертає увагу сторони обвинувачення на те, що дана правова норма не містить будь-яких виключень при зазначені учасників процесуальної дії, не залежно від статусу, тобто того, чи особа є понятою, чи слідчим, чи володільцем приміщення, чи прокурором ,чи працівником міліції, оскільки імперативно вказує на те, що у протоколі у вступній частині вказуються відомості про всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання).
		Більше того, відомості про окремих учасників даної процесуальної дії взагалі обмежуються не тільки зазначенням прізвища та ініціалів, а взагалі шляхом вказівки тільки одного ПРІЗВИЩА (зам РУ - Кузьміна; нач. ТВМ-1 - ОСОБА_47 , ст. прокурором прокуратури м. Києва  Доценко), що є однозначно неприпустимим. 
		Також, з цього протоколу випливає, що він не відповідає ч. 5 ст. 104 КПК України, яка регламентує, що протокол підписується усіма учасниками, які брали участь у проведенні процесуальної дії, оскільки містить на аркуші провадження № 250 том № І підписами лише понятих ОСОБА_38 та ОСОБА_39 , спеціаліста КМБ СМЕ чи Лікаря ОСОБА_48 , учасника ОСОБА_41 , слідчого ОСОБА_49 та ще однієї особи, яку через нерозбірливий напис немає можливості ідентифікувати.
		Підписи решти учасників процесуальної дії, які були вказані слідчим на аркуші провадження № 246 том № І відсутні.
		Дані про те, що такі особи (підписи яких відсутні) через фізичні вади або з інших причин не могли особисто підписати протокол, або відмовилися підписати протокол відсутні також. 
		Серед іншого, згідно ст. 105 КПК України, особою, яка проводила процесуальну дію, до протоколу долучаються додатки. Додатками до протоколу можуть бути: фототаблиці, схеми, зліпки, носії комп`ютерної інформації та інші матеріали, які пояснюють зміст протоколу. Додатки до протоколів повинні бути належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків.
		У даному випадку, до цього протоколу було долучено фототаблицю трупа (а.п. 4-6 том № ІІ), однак вказаний додаток, у супереч ч. 3 ст. 105 КПК України, не засвідчений підписами ні слідчого, ні прокурора, ні спеціаліста, ні інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків, хоча, апріорі, якщо вказані фото роздруковані на аркушах паперу формату А-4, то їх хтось все таки виготовляв.
		Крім того, суд враховує той факт, що на аркушах провадження № 246 та 250 тому № І у вказаному документі міститься зазначення «Слідчий СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві, лейтенант міліції ОСОБА_50 », поверх якого прізвище слідчого ОСОБА_51 закреслено та зазначено ОСОБА_52 без будь-яких застережень, що суперечить елементарним вимогам діловодства та позбавляє суд можливості однозначно ідентифікувати особу, яка проводила процесуальну дію, тобто суперечить п. 1) ч. 3 ст. 104 КПК України.
		Таким чином, вказаний документ  протокол огляду місця події (тупа) з фото таблицею від 30.12.2013 року, як доказ, що був наданий стороною обвинувачення, суд визнає, враховуючи положення параграфу 1 Глави 4 КПК України, рішення Конституційного Суду України № 12 рп/2011 від 20 жовтня 2011 року, висновки ЄСПЛ у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 9 червня 1998 року, та у справі «Шабельника проти України», недопустимим доказам, оскільки останній однозначно не відповідає вищевказаним вимогам Кримінального процесуального Кодексу України. 
		З копії довідки Київської міської станції швидкої медичної допомоги № 1343 від 30.12.2013 року відносно ОСОБА_16 , адреса: АДРЕСА_8 убачається, що медпрацівником № 4004, код підстанції 11, код бригади ШМД 101, було отримана о 16 год. 49 хв. виклик, о 16 год. 50 хв. здійснено виїзд та прибули на місце о 16 год. 59 хв. На місці було виявлено чоловіка за діагнозом нещасний випадок, обґрунтованість  профільний, місце виклику  квартира, виклик  первинний, травма  кримінальна, час від початку хвороби  від 3 до 6 год., алкоголь  вживав, результат  смерть до приїзду, попередній діагноз  біологічна смерть, тобто даним доказом підтверджується факт настання самої події кримінального правопорушення, а саме в період часу з 11 год. 59 хв. до 13 год. 59 хв. 30.12.2013 року (16:59  3 год. чи 6 год.), його місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення (розміщення трупа, наявність на ньому ушкоджень) та її наслідки (а.п. 42 том № ІІ), у зв`язку з чим суд вважає даний доказ належним, що прямо і непрямо підтверджує існування/відсутність обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність і недостовірність, можливість та неможливість використання інших доказів та допустимим, враховуючи, що отриманий у порядку встановленому КПК України через, що позиція захисту щодо перебігу подій 30.12.2013 року, що зі слів обвинуваченого мали місце після 17 год. 00 хв. та стадії і порядку його переміщення, свого підтвердження не знаходить.
		Аналізуючи документи, що були надані стороною обвинувачення, як докази на підтвердження вини особи, а саме: протокол допиту свідка ОСОБА_31 від 14.02.2014 року; протокол допиту свідка ОСОБА_28 від 30.12.2013 року; протокол допиту свідка ОСОБА_53 від 30.12.2013 року; протокол допиту свідка ОСОБА_54 від 30.12.2013 року; протокол допиту свідка ОСОБА_30 від 30.12.2013 року; протокол допиту свідка ОСОБА_16 від 30.12.2013 року, суд позбавлений змоги врахувати на надати їм певну оцінку з точки зору належності та допустимості, оскільки згідно ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. У жодному випадку обставин передбачених ст. 225 КПК України не встановлено. 
		З протоколу проведення слідчого експерименту з долученим відеозаписом від 11.02.2014 року здійсненого старшим слідчим СВ Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_37 в присутності понятих, підозрюваного та захисника випливає факт існування та перебігу самої події кримінального правопорушення, його місце, спосіб та інші обставини вчинення, дані про розташування учасників події в період її настання, та певні її наслідки (а.п. 77-80 том № ІІ).
		Даний протокол складено у максимальній відповідності до положень ст.ст. 104-106, 223, 233, 237 КПК України, явних та істотних порушення вимог останніх та ст.ст. 87, 99 КПК України в ході судового розгляду сторонами не доведено, у зв`язку з чим суд вважає даний доказ належним, що прямо і непрямо підтверджує існування/відсутність обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність і недостовірність, можливість та неможливість використання інших доказів та допустимим, враховуючи, що отриманий у порядку встановленому КПК України.
		Надаючи оцінку доказам сторони обвинувачення, - протоколу перегляду відеозаписів від 19 березня 2014 здійсненого слідчим СВ Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_37 в присутності підозрюваного ОСОБА_15 та захисника ОСОБА_14 в період часу з 10 год. 10 хв. по 10 год. 30 хв. випливає, що в службовому кабінеті № 325 Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві було переглянуто наступні фото та відеозаписи  слідчий експеримент за участю ОСОБА_55 , суд враховує той факт, що ОСОБА_56 взагалі у провадженні є не ідентифікованою особою у ньому, та з ним будь-які експерименти у даному провадженні взагалі не проводилися, та серед іншого він не підписаний захисником обвинуваченого ОСОБА_14 , що прямо суперечить ч. 5 ст. 104 КПК України.
		За таких умов, даний доказ суд вважає за необхідне, враховуючи положення параграфу 1 Глави 4 КПК України, рішення Конституційного Суду України № 12 рп/2011 від 20 жовтня 2011 року, висновки ЄСПЛ у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 9 червня 1998 року, та у справі «Шабельника проти України», визнати недопустимим доказом, оскільки останній не відповідає вимогам ст.ст. 85, 86, 87, ч. 1 та ч. 2 ст. 99, ст.ст. 104 Кримінального процесуального Кодексу України.
		Також, аналізуючи наданий стороною обвинувачення доказ  протокол допиту підозрюваного ОСОБА_15 від 30.12.2013 року здійсненого в період часу з 22 год. 20 хв. до 23 год. 45 хв. (а.п. 73  76 том № 2), як документ, який містить у собі фактично покази обвинуваченого, щодо обставин кримінального правопорушення (імовірне визнання своє винуватості у вчиненні кримінального правопорушення) та враховуючи надані у судовому засіданні покази обвинуваченого, суд, беручи до уваги рішення Конституційного Суду України № 12 рп/2011 від 20 жовтня 2011 року, висновки ЄСПЛ у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 9 червня 1998 року, та у справі «Шабельника проти України», однозначно визнає недопустимими доказами, оскільки останні беззаперечно не відповідають вимогам ч. 1 ст. 18, ст.ст. 85, 86, 87, ч. 4 ст. 95, ч. 1 та ч. 2 ст. 99 Кримінального процесуального Кодексу України.
		З протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину (а.п. 81-83 том № 2) від 30.12.2014 року здійсненого старшим слідчим СВ Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_37 в присутності понятих, підозрюваного та захисника випливає, що підозрюваний був затриманий 30.12.2013 року о 17 год. 25 хв. працівниками міліції, та останній складений у відповідності до положень ч. 3 ст. 208, ч. 7 ст. 223, ст. 236 КПК України, тобто являється належним і допустимим доказом, у зв`язку з чим позиція захисту щодо перебігу подій 30.12.2013 року, що зі слів обвинуваченого мали місце після 17 год. 00 хв. та стадії і порядку його переміщення, свого підтвердження не знаходить.
		Щодо наданої стороною захисту копії постанови про закриття кримінального провадження за заявою ОСОБА_15 про зникнення потерпілого, у зв`язку з відсутністю події злочину, то суд визнає даний доказ допустимим, враховуючи, що він отриманий у порядку КПК України, однак є неналежним, на думку суду, оскільки ні прямо, ні непрямо не підтверджує існування/відсутність обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
		При цьому, з досліджених судом, у порядку § 3 Глави 28 КПК України, у судовому засіданні, висновків експертів, тобто докладних описів проведених експертом досліджень та зроблених за їх результатами висновків, судовим слідством встановлено наступне.
		Згідно висновку судово-медичної експертизи № 3305/2 від 31.12.2013 - 07.03.2014 року «при дослідженні трупа ОСОБА_16 , 1968 року народження, знайдені наступні тілесні ушкодження: поширені крововиливи в м`яких тканинах волосяної частини голови та обличчя, забійні рани в правій тім`яній та потиличній ділянках, рвано-забійні рани лобової ділянки, рвані рани верхньої повіки праворуч та внутрішнього кута правої очної щілини, численні садна обличчя, крововилив в слизовій оболонці верхньої губи, крововиливи в товщі вушних раковин, розповсюджені субарахноїдальні крововиливи в ділянках півкуль головного мозку, півкуль мозочка, та базальної поверхні мозку, крововиливи в порожнину шлуночків мозку; крововиливи в м`яких тканинах передньої поверхні грудної клітини (проекція ручки груднини), двобічні переломи 2-3 ребер праворуч та 2-4 ребер ліворуч по переднім пахвовим лініям, розрив зчленування між ручкою та тілом груднини, перелом 6 ребра праворуч по середні пахвовій лінії, розповсюджений крововилив в клітковину переднього середостіння, крововиливи в епікарді серця; крововилив в м`яких тканинах живота в центрі епігастральної області, крововилив в черевну порожнину (950 мл), розповсюджений крововилив в заочеревинному просторі, розрив правої частки печінки, численні розриви брижі кишечнику та чіпця, крововилив в тканині голівки та тіла підшлункової залози, синці правої верхньої та нижніх кінцівок. Смерть ОСОБА_16 настала від сукупності спричинених в ділянці голови та тулуба ушкоджень, які супроводжувались ушкодженням оболонок та тканини головного мозку, органів середостіння, кісток грудної клітини, органів черевної та заочеревинної порожнин, значною крововтратою. Вказане підтверджують знайдені при дослідженні трупа ОСОБА_16 ушкодження, а також недокрів`я внутрішніх органів, морфологічні ознаки бронхоспазма, вогнища гострої емфіземи, дистелектаза та ателектазу в легенях, з вогнищевими крововиливами, вогнищеві контрактурні зміни в міокарді, світлі клітини Краєвського в печінці, плями Мінакова в серці, сліди зовнішньої кровотечі, слабка вираженність трупних плям. Всі виявлені в області голови, грудної клітини та живота ушкодження (у сукупності) мають ознаки небезпеки для життя, і тому відносяться до тяжких тілесних ушкоджень; ушкодження в області кінцівок - легких тілесних ушкоджень. Знайдені ушкодження виникли прижиттєво, на протязі нетривалого відрізка часу, приблизно за 40-60 хвилин до настання смерті, що підтверджують результати гістологічного дослідження ділянок ушкоджень. Знайдені ушкодження виникли при неоднократній дії тупих предметів з обмеженою контактною поверхнею» (а.п. 45-49 том № ІІ).
		Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 17 від 28.01.2014-30.01.2014 року «на наданих на експертизу двох фрагментах марлі зі змивами з правої руки (об. № 1) та лівої руки (об. № 2) ОСОБА_15 виявлена кров людини» (а.п. 26-28 том № ІІ).
		Згідно висновку судово-медичної експертизи № 60 від 10.02.2014  05.03.2014 року «при дослідженні змивів крові з рук ОСОБА_15 (об. 1,2) встановлений змішаний ДНК-профіль, в якому по всіх досліджуваних локусах виявлені алелні поєднання, властиві генотипу ОСОБА_16 . Виходячи з вищенаведеного, домішок крові ОСОБА_16 вказаних об`єктах не виключається» (а.п. 32-34 том № ІІ).
		З акту судово-медичного дослідження (обстеження) № 65 від 03.01.2014 року слідує, що «в результаті судово-токсологічного дослідження крові від трупа ОСОБА_16 , 1968 р.н., знайдено етиловий спирт концентрації  3,5 промілле. Не знайдено: метиловий спирт, а також пропіде… бутиловий, аліловий спирти та їх ізомери» (а.п. 50 том № ІІ).
		З акту судово-медичного дослідження (обстеження) № 18 від 09.01.2014  10.01.2014 року убачається, що «кров трупа ОСОБА_16 , 1968 р.н. відноситься до групи О з ізогемаглютиннінами анти-А і анти-В» (а.п. 51 том № ІІ).
		Згідно висновку судово-медичної експертизи № 7/ц від 20.01.2014  24.01.2014 року «згідно «Акту судово-медичного дослідження» № 18 від 10.01.2014 року, проведеному у відділенні судово-медичної імунології КМКБ СМЕ, кров потерпілого ОСОБА_16 належить до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В ізосерологічної системи АВО, тобто містить антиген Н. При судово-цитологічному дослідженні щіпки (об. 1) знайдена кров особи чоловічої генетичної статі, при визначені групової належності якої виявлені антиген Н та ізогемаглютиніни анти-А і анти-В ізосерологічної системи АВО, що не виключає походження крові від потерпілого ОСОБА_16 » (а.п. 134-137 том № ІІ).
		З висновку судово-медичної експертизи № 10/ц від 20.01.2014  27.01.2014 року убачається, що «згідно «Акту судово-медичного дослідження» № 18 від 10.01.2014 року, проведеному у відділенні судово-медичної імунології КМКБ СМЕ, кров потерпілого ОСОБА_16 належить до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В ізосерологічної системи АВО, тобто містить антиген Н. При судово-цитологічному дослідженні піднігтьового вмісту рук (об. 1) гр. ОСОБА_15 виявлена кров людини, статева належність якої не визначена через відсутність клітинних елементів крові. При визначені групової належності крові виявлений антиген Н ізосерологічної системи АВО» (а.п. 140-143 том № ІІ).
		Згідно висновку судово-медичної експертизи № 9/ц від 20.01.2014  27.01.2014 року «згідно «Акту судово-медичного дослідження» № 18 від 10.01.2014 року, проведеному у відділенні судово-медичної імунології КМКБ СМЕ, кров потерпілого ОСОБА_16 належить до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В ізосерологічної системи АВО, тобто містить антиген Н. При судово-цитологічному дослідженні піднігтьового вмісту рук (об. 1) гр. ОСОБА_15 виявлена кров особи чоловічої генетичної статі та епітеліальні клітини людини, статева належність яких не визначена через непридатність ядер клітин для цитологічного аналізу та значну забрудненість препаратів коковою мікробною флорою. При визначені групової належності слідів виявлений антиген Н ізосерологічної системи АВО, що не виключає походження крові та клітин від потерпілого ОСОБА_16 » (а.п. 145-149 том № ІІ).
		Згідно висновку судово-медичної експертизи № 8/ц від 20.01.2014  27.01.2014 року «згідно «Акту судово-медичного дослідження» № 18 від 10.01.2014 року, проведеному у відділенні судово-медичної імунології КМКБ СМЕ, кров потерпілого ОСОБА_16 належить до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В ізосерологічної системи АВО, тобто містить антиген Н. При судово-цитологічному дослідженні дерев`яної палки (об. 1) знайдена кров особи чоловічої генетичної статі та епітеліальні клітини слизових оболонок людини, статева належність яких не визначена через недостатню кількість придатних для аналізу ядер клітин. При визначені групової належності крові та клітин виявлений антиген Н ізосерологічної системи АВО, що не виключає походження крові та клітин від потерпілого ОСОБА_16 » (а.п. 154-159 том № ІІ).
		З акту судово-медичного дослідження (обстеження) № 71 від 02.01.2014  26.01.2014 року слідує, що «крововиливи в брижі, в м`яких тканинах потиличної ділянки з лейко стазами в судинах, в м`яких тканинах з ділянки епігастрія, рукоятки грудини, лобної, скроневої ділянки - з початковими ознаками лейкоцитарної реакції паравазально. Вогнищеві субарахноїдальні крововиливи в півкулі головного мозку, в мозочку з лейко стазами в судинах; набряк тканини головного мозку, дрібні паравазальні крововиливи в підкорковій зоні та в стовбурі головного мозку без клітинної реакції. Вогнищеві крововиливи в тканині підшлункової залози по краю зріза  без клітинної реакції. Деякі морфологічні ознаками вогнищ забою міокарда з вогнищами контрактурних змін міокарда. Паравазальний, дрібно вогнищевий замісний кардіосклероз. Морфологічні ознаки бронхоспазму, дистелектаз альвеол легень з крововиливами в алеоли вогнищево. «Світлі» клітини Краєвського вогнищево; дрібно крапельний жировий гшепатоз вогнищево» (а.п. 52-53 том № ІІ). 
		З акту судово-медичного дослідження № 3-МК від 03.02.2014  19.02.2014 року слідує, що «рани з правої тім`яно-потилочної ділянки ОСОБА_16 є забійною, що утворилась від однократної дії твердого тупого предмету з обмеженою контактною поверхнею, що мав прямолінійне ребро та діяв під гострим кутом в напрямку ззаду наперед» (а.п. 54-58 том № ІІ).
		З висновку експерта № 8 від 13.01.2014 року слідує, що «один слід пальця руки (15х19мм), вилучений з банки об`ємом 0,5 л, залишений безіменним пальцями правої руки гр.. ОСОБА_15 , 1976 р.н., два сліди пальців рук (14х19 мм, 17х19 мм), вилучені з чашки га столі, залишені, двічі, вказівним пальцем лівої руки гр. ОСОБА_15 , 1976 р.н. Один слід пальця руки (12х15 мм), вилучений з пляшки з-під горілки «Прайм», залишений середнім пальцем правої руки гр. ОСОБА_16 , 1968 р.н.» (а.п. 61-65, 67-70).
		Відповідно до акту судово-психіатричного експерта № 42 від 16.01.2014 року випливає, що у період кримінального правопорушення, в скоєнні якого підозрюється ОСОБА_15 та у теперішній час, останній страждав на хронічний алкоголізм і за своїм психічним станом у зазначений період часу міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Потребує протиалкогольного лікування. Під час проведення обстеження в підекспертного виявлені деяка нещирість, виверткість, намагання подати себе з більш кращого боку, дещо обмежене коло інтересів, ознаками морально-етичного загрубіння особистості за алкогольним типом. Підекспертний у період правопорушення ознак тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявляв, тому що в зазначений період часу у його висловлюваннях та поведінці були відсутні ознаками марення, обманів сприйняття, порушеної свідомості, він достатньо добре орієнтувався у навколишньому оточенні, його дії носили послідовний, цілеспрямований характер (а.п. 89-92 том № ІІ).
		Згідно висновку судово-психологічної експертизи № 120 від 17.02.2015 року у період правопорушення 30.12.2013 року ОСОБА_15 не перебував у стані фізіологічного афекту. Сімейна ситуація носила для підекспертного звичайний та емоційно-нейтральний характер: часто вживали разом з братом спиртне, після чого конфліктували, сварилися, іноді билися. Поведінка підекспертного дозволяє визначити, що він перебував у стані певного емоційного збудження, який виник на фоні алкогольного сп`яніння, у ході звичної для нього конфліктної ситуації, з використанням звичних для нього форм поведінки, що не досягло афективної глибини (а.п. 3-7 том № ІІІ).
		З висновку експерта № 18 від 29.01.2014  30.01.2014 року слідує, що «на наданому на експертизу фрагменті марлі з речовиною бурого кольору (об. № 1), вилученою під час ОМП «з підлоги в кімнаті № 4», виявлена кров людини» (а.п. 104-106 том № ІІ).
		З висновку експерта № 19 від 31.01.2014  04.02.2014 року слідує, що «на доставлених на дослідження спортивних штанах темно-синього кольору (об. №№1-8), спортивних штанах сірого кольору (об.№№9-13), вилучених з кв. АДРЕСА_2 , виявлена кров людини» (а.п. 109-112 том № ІІ).
		З висновку експерта № 21 від 03.02.2014  05.02.2014 року слідує, що «на доставленій на дослідження куртці (об. №№1-10), вилученій з кв. АДРЕСА_2 , виявлена кров людини» (а.п. 116-119 том № ІІ).
		З висновку експерта № 61 від 10.02.2014  05.03.2014 року убачається, що «генетичні ознаки крові, виявленої на куртці (об.1), по всіх досліджуваних локусах ДНК ідентичні генетичним ознакам крові ОСОБА_16 . Кров в даному об`єкті, ймовірно, походить від ОСОБА_16 . Величина вірогідності випадкового збігу складає величину , тобто в середньому 5 осіб з 10000000000000000000 мають встановлені генетичні ознаки» (а.п. 122-124 том № ІІ).
		З висновку експерта № 20 від 29.01.2014  31.01.2014 року слідує, що «на наданій на експертизу парі кросівок, вилученій під час ОМП, в об. №№1-12, виявлена кров людини» (а.п. 128-131 том № ІІ).
		При цьому, наявні у провадженні постанови слідчих про призначення експертиз свідчать про те, що останні були призначені у відповідності до Кримінального процесуального Кодексу України.
		Порушень положень § 5 Глави 4 КПК України в ході судового розгляду сторонами не доведено та судом не встановлено.
		Таким чином, зазначені висновки суд визнає належними і допустимими доказами, оскільки останні містять в собі докладні описи проведених досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на поставлені запитання, які ґрунтуються на відомостях, які сприймалися безпосередньо та, які стали відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження, тобто в повній мірі відповідають вимогам КПК України.
		В свою чергу, згідно положень ст. 22 КПК України ,кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
		Відповідно до ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
		Так, суд зберігаючи об`єктивність та неупередженістьу ході розгляду даного кримінального провадження створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, однак останні будучи вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб регламентований КПК України будь-яких інших доказів на підтвердження висловлених ними обставин злочину та імовірного його перебігу суду не надали.
		Тож суд, враховуючи вищевикладені докази, які були надані суду у ході розгляду провадження та визнанні належними і допустимими, вважаєвисловлені стороною захисту доводи та докази непричетності обвинуваченого до вчиненого злочину сумнівними з вищезазначених у судовому рішенні підстав, що прямо суперечить вище вказаним нормам КПК України та практиці ЄСПЛ, адже наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року). 
		За таких обставин, враховуючи вищезазначене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку,приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_15 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, за обставин, встановлених судом.
		Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.
		Тож, суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_15 за ч. 2 ст. 121 КК України, оскільки він своїми умисними діями спричинив умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
		Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_15 , суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.
		Те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Так, обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_15 , відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено.
		Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_15 , відповідно до ст. 67 КК України, є вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння. 
		Також, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_15 на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, має постійне місце реєстрації, позитивну характеристику за місцем проживання, невстановленість судом наявності зв`язків з антигромадськими елементами, індивідуальні властивості особи: стать, вік, стан здоров`я, спосіб життя (не працює, одружений, раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, невстановленість наявності на утриманні членів родини, які у розумінні Сімейного Кодексу України, являються учасниками сімейних правовідносин з останнім (дружина та батьки проживають окремо), що свідчить про те, що оточуюча його обстановка у сім`ї та побуті, виражає допустимі соціальні зв`язки; загалом позицію потерпілої у справі, щодо необхідної міри покарання; ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), а саме: класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотиви і мету, способи, стадії вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, а саме смерть, хоча відповідно до статей 3і 27 Конституції Українилюдина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю, право на життя є невід`ємним правом людини, ніхто не може бути свавільно його позбавлений; поведінку під час та після вчинення злочинних дій, та вважає, за необхідне призначити покарання за ст. 121 КК України у виді позбавлення волі. 
		Підстав для звільнення від відбування покаранняз випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України до обвинуваченого, суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані, конкретні обставини, що характеризують поведінку винної особи до вчинення караного діяння, пов`язані з вчиненням правопорушення, після вчинення діяння, індивідуальні властивості особи: стать, вік, стан здоров`я, родинний стан, характер вчиненого кримінального правопорушеннята оскільки суд переконаний, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).
		Запобіжний захід ОСОБА_15 , як захід забезпечення кримінального провадження, у вигляді домашнього арешту, враховуючи вимоги ст.ст. 177, 178 КПК України, слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.
		На підставі ст. 72 КК України, суд вважає за необхідне зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_15 термін попереднього ув`язнення з 30.12.2013 року по 08.12.2014 року включно.
		Питання процесуальних витрат у провадженні суд вирішує відповідно до ст. 124 КПК України.
		Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішено, згідно положень ст. 100 КПК України.
		Керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд, -
		у х в а л и в :
		ОСОБА_15  визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та призначити покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі. 
		Запобіжний захід  ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , з 19 год. 00 хв. по 08 год. 00 хв. наступного дня, з зобов`язанням прибувати до суду, не залишати та не змінювати житло без дозволу суду, - залишити без змін до набрання вироком законної сили.
		Строк відбування покарання  ОСОБА_15  відраховувати з дня затримання, зарахувавши в нього термін попереднього ув`язнення з 30.12.2013 року по 08.12.2014 року включно.
		Стягнути з  ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати на залучення експерта у сумі 391 гривня 20 копійок.
		Речові докази: пару кросівок, дерев`яну палку, пару гумових шльопанців, светр, куртку та дві пари штанів, змиви з рук - знищити.
		Вирок може бути оскаржено протягом 30 днів з дня проголошення до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва. 
		Копію судового рішення негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, іншим учасникам судового провадження та не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
		 С у д д я : ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...