Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 917/336/15 : не визначено.
Надіслано судом: 21.07.2015. Зареєстровано: 22.07.2015. Забезпечено надання загального доступу: 24.07.2015.
Дата набрання законної сили: 14.07.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"14" липня 2015 р.                                                                        Справа № 917/336/15  
		 
		Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Білецька А.М. , суддя  Гребенюк Н. В. 
		при секретарі Кохан Ю.В.
		за участю представників сторін:
		позивач а - не з'явився
		відповідача -  не з'явився
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Комунального підприємства "Лубниводоканал" Лубенської міської ради (вх. №2865 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 16.04.15 у справі № 917/336/15
		за  позовом Комунального підприємства "Лубниводоканал" Лубенської міської ради
		до  ФОП  ОСОБА_1, АДРЕСА_1 
		про викладення пунктів договору в редакції позивача 
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просив суд врегулювати розбіжності, які виникли при укладенні договору № 431 від 05.12.2014р. Викласти п. 13.1 договору №431 від 05.12.2014 в редакції позивача, а саме: "13.1 Об'єм Стічних вод, що надходять до систем водовідведення Виконавця, визначається за показниками приладів і засобів обліку стічних вод, а при їх відсутності визначається наступним чином:
		- за кількістю Води питної, що надходить із системи централізованого питного водопостачання та інших джерел водопостачання (свердловина, річка, озеро, тощо).;
		- відповідно до п. 4.10 Наказу Мінжитлокомунгоспу №190 від 27.06.2008 року щодо визначення обсягів дощових, талих Стічних вод, що потрапили до системи каналізації з площі території, яка визначена в додатку №4 до Договору.". Викласти додаток № 4 в редакції позивача.
		Рішенням господарського суду Полтавської області від 16.04.2015 у справі № 917/336/15 (суддя Тимощенко О.М. ) в задоволенні позову відмовлено.
		Позивач звернувся до господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Полтавської області від 16.04.2015 у справі № 917/336/15, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Судові витрати просить покласти на відповідача. 
		В обґрунтування своєї правової позиції апелянт зазначає, що запропонована позивачем редакція п.13.1 договору у повному обсязі відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки конкретизує  умови виконання пп.5 п.5.29 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції  України 07.10.2008р. за № 936/15627 (далі - Правила №190) та не суперечить  способу визначення кількості стічних вод на підставі замірів кількості стічних вод, що надходять до мереж водовідведення. Позивач вважає, що суд першої інстанції надав невірну оцінку запропонованому позивачем методу визначення  стоків, як такому, що суперечить нормам Правил № 190, в зв'язку з чим помилково послався на висновки, викладені в постанові Верховного Суду України від 29.04.2014 у справі № 3-13гс14.
		26.05.2015 позивач надав до суду заяву про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. В обґрунтування вказаного клопотання заявник зазначає, що рішення суду прямо впливає на право держрегулятора встановлювати ліцензійні умови.
		Дане клопотання відхиляється колегією суддів  у зв'язку з наступним.
		Статтею 27 Господарського процесуального кодексу України передбачено можливість вступу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї із сторін.
		Колегія суддів вважає, що позивачем не доведено яким чином прийняття рішення господарським судом, що виник на стадії укладення договору між суб'єктами господарювання може вплинути на права або обов'язки Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг щодо однієї із сторін.
		Ухвалами Харківського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 та від 23.06.2015 розгляд справи відкладався.
		07.07.2015 позивач надав додаткові пояснення по справі, в яких зокрема зазначив про те, що місцевими правилами п. 2.1.7 передбачено право позивача стягувати плату з абонентів за додаткову кількість стічних вод, які потрапляють в міську каналізацію в період дощів розрахункові об'єми стічних вод відповідно до території, яку займає підприємство по нормах Сніп 2.04.03-85 «Каналізація. Зовнішні мережі і споруди», і за даними гідрометеослужби, з врахуванням наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008, наказу № 37 від 19.02.2002. також, позивач вказує на те, що Інструкція про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженою наказом Держбуду від 19.02.2002 № 37, та ДСТУ 3013-95 «Правила контролю за відведенням дощових і снігових стічних вод з території міст і промислових підприємств» передбачають спосіб замірів кількості стічних вод.
		13.07.2015 позивач звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю явки представника позивача.
		Колегія суддів залишає надане позивачем клопотання без задоволення, оскільки позивач був не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-четвертою статті 28 ГПК,  з числа як своїх працівників, так  і  осіб,  не  пов'язаних з ним трудовими відносинами.  Позивач завчасно належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, і мав достатньо часу для направлення свого представника до суду. Крім того відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
		Відповідач своїм правом на участь при розгляді апеляційної скарги не скористався, про причини неявки суд не повідомив.
		Направлена на його адресу ухвали про призначення справи до розгляду повернулись до суду з позначкою пошти «за закінченням терміну зберігання».
		Відповідно до ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином". 
		З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу в судовому засіданні 14.07.2015 у відсутності представників сторін.
		Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів встановила наступне.
		Як вбачається з Статуту Комунального підприємства "Лубни-водоканал" Лубенської міської ради, зазначене підприємство створено Лубенською міською радою з метою задоволення міських та суспільних потреб шляхом систематичного здійснення діяльності з надання послуг з водопостачання та водовідведення.
		З 01.05.2010р. позивач є єдиними виробником послуг з централізованого водопостачання та водовідведення на території міста Лубни для усіх категорій споживачів приєднаних до комунальних систем централізованого водопостачання.
		Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (відповідач) є власником магазину "Будинок меблів" розташованого за адресою: АДРЕСА_2, що приєднаний  до систем водопостачання і водовідведення. 
		Позивач звернувся до відповідача з пропозицією укласти договір № 431 від 05.12.2014 про надання послуг з водопостачання та водовідведення з додатками № 1, №2, № 3, № 4 (арк. с. 10-14).
		05.02.2015 року від відповідача надійшов протокол розбіжностей до проекту договору №431 про надання послуг з водопостачання та водовідведення в якому було запропоновано виключити  п. 13.1 абзац 2 договору  та  додаток №4. до договору (арк. с. 15).
		Отже,  спірні правовідносини  виникли стосовно редакції п. 13.1 договору та додатку № 4 до нього.
		Позивач  при зверненні з позовом до господарського суду Полтавської області просив врегулювати розбіжності в договорі, а саме  пункт 13.1. викласти  в наступній редакції:
		" 13.1 Об'єм стічних вод, що надходять до систем водовідведення Виконавця, визначається за показниками приладів і засобів обліку стічних вод, а при їх відсутності визначається наступним чином:
		- за кількістю Води питної, що надходить із систем централізованого питного водопостачання та інших джерел водопостачання (свердловина, річка, озеро, тощо),
		- відповідно до п. 4.10 Наказу Мінжитлокомунгоспу № 190 від 27.06.2008 року щодо визначення обсягів дощових, талих Стічних вод, що потрапили до системи каналізації з площі території, яка визначена в додатку № 4 до договору.
		Додаток №4 викласти в редакції позивача".
		Відповідач в протоколі розбіжностей від 14.01.2015р. запропонував виключити абзац 2 п. 13.1 договору  та  додаток № 4.
		Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що запропонований позивачем у спірному пункті 13.1. договору порядок розрахунку об'ємів поверхневих стічних вод згідно п.4.10. Правил №190 не може застосовуватися у відносинах, які виникають між сторонами даного позову за договором, оскільки обчислення об'єму  стічних вод за формулою,  викладеною в п. 4.10 Правил № 190, не відповідає вимогам законодавства про питну воду і питне водопостачання. Разом з цим, суд зазначив про те, що питання, пов'язані з обліком, в тому числі прийнятих стоків, регулюються розділом V Правил №190, який має назву "Система обліку водопостачання та водовідведення", а виключний перелік методів здійснення обліку стічних вод у разі відсутності засобів обліку цих вод, визначений пунктом 5.29 Правил № 190.
		Проте, колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваному рішенні.
		Надаючи кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.
		Так, відповідно до приписів статей 19-20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних  послуг здійснюються виключно на договірних засадах, а споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
		Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та  обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).
		Відповідно до частини 3 статті 179 ГК України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
		За приписами статті 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
		Порядок оформлення господарських договорів визначений у статті 181 Господарського кодексу України, відповідно до умов якої господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.  Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.  Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.  У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
		Частина 7 статті 179 ГК України встановлює, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
		Приписами частини 1  статті 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.  Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
		Згідно п. 1.1. Правил № 190, вони є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.
		Пунктом 2.1. Правил №190 встановлено, що договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги".
		Істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення визначаються відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (п. 2.2. Правил №190).
		Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" однією з істотних умов договору є порядок вимірювання обсягів наданих послуг.
		Порядок вимірювання обсягів стічних вод, що неорганізовано потрапляють у мережі водовідведення виробника через мережі водовідведення споживачів (дощі, сніготанення та ін.) встановлено вищевказаними Правилами.
		Відповідно до п. 3.1. Правил №190,  розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.
		Місцевим господарським судом встановлено, що у відповідача не встановлені прилади обліку на каналізаційному випуску, а тому, метод визначення їх кількості встановлюється в порядку п. 5.29 Правил №190.
		Пунктом 5.29 Правил №190 передбачено, що  у разі відсутності засобів обліку стічних вод їх облік здійснюється такими методами:
		1)за допомогою засобів обліку на водозаборах;
		2)за паспортною продуктивністю насосів на водозаборах;
		3)за   паспортним   дебітом   усіх   свердловин   та   проектною   потужністю поверхневого водозабору;
		4)на підставі витрат води на технологічні потреби:
		5)на   підставі   замірів   кількості   стічних   вод,   що   надходять   до мереж водовідведення.
		Метод визначення кількості стічних вод встановлюється виробниками.
		Таким чином пропозиція відповідача не може бути прийнята оскільки споживач не є виробником послуг, але таким є позивач.
		Відповідно до п. 2.2. Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої  наказом Держбуду від 19.02.2002р. №37, за додаткову кількість стічних вод, що надходять до міської каналізації у періоди дощів та сніготанення через люки каналізаційних колодязів та приймачі дощової каналізації на території Підприємства, останні сплачують згідно з п. 15.9. Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.94 року № 65, які  втратили свою чинність.
		Сплату за додаткову кількість стічних вод регулює п. 4.10.  Правил №190.
		Згідно п.1.4. Правил №190, стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько - питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).
		Згідно п. 1.2 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України (z0403-02), затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002р. N37, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України  26.04.2002р. за N 403/6691 (далі - Правила №37), останні поширюються на комунальні підприємства  водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі-водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів.
		Приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил N37, а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту. Місцеві правила приймання стічних вод підприємств у систему каналізації передбачають право водоканалу здійснювати нарахування відведення дощових та талих вод абонентам.
		Відповідно      до      пункту      3.6.      Інструкції      про      встановлення      та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів та Правил №37,  приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, оплата споживачами за скид промислових стічних вод здійснюється згідно з Інструкцією про встановлення та стягнення плати   за  скид промислових та інших  стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженою наказом Держбуду від 19.02.2002 N37, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 26.04.2002р. за № 402/6691. 
		Пункт 4.10. Правил №190  встановлює, що "Середньорічний об'єм стічних вод, що утворюється внаслідок випадання атмосферних опадів, сніготанення та здійснення поливально-мийних робіт під час прибирання територій (далі - поверхневі стічні води)", Ор, і неорганізовано потрапляє в мережі водовідведення споживачів або через дощозбірники і колодязі на мережах водовідведення, які розташовані на території споживачів, у мережі водовідведення виробника, як при загально сплавній, так і при розподільній системі водовідведення визначаються за формулою:
		0Р       = Од       +       Ос       +       Опм,
		де       Ор -       середньорічний об'єм поверхневих стічних вод, м /рік;
		Од       - середньорічний об'єм дощових вод, м7рік;
		Ос       -       середньорічний об'єм снігових вод, м7рік;
		Орім -       середньорічний об'єм поливально-мийних вод, м7рік."
		          Таким чином, колегія суддів зазначає, що запропонована позивачем редакція п.13.1 договору та Додатку №4 до договору відповідає положенням пунктів 4.10-4.13 Правил №190, якими встановлено порядок вимірювання обсягів стічних  вод, що неорганізовано потрапляють  у мережі водовідведення споживачів (дощів, сніготанення, тощо), оскільки не суперечить способу визначення кількості стічних вод на підставі замірів кількості стічних вод, що надходять до мережі водовідведення. 
		Вказана норма Правил №190 містить вичерпний перелік способів визначення кількості стічних вод, який розширеному тлумаченню не підлягає.
		Аналогічна правова позиція  викладена в постанові Верховного суду України від 29.11.2010р. у справі №9/2пд.
		Колегія суддів вважає помилковою позицію суду першої інстанції щодо посилань на висновки, викладені в постанові Верховного Суду України від 29.04.2014 у справі № 3-13гс14, як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог.
		Так, в постанові Верховним судом України зазначено, що згідно з статтею 19 Закону укладення договору між підприємством водопостачання та споживачем на надання послуг з водопостачання є обов'язковим. Порядок надання   споживачам   послуг   з питного водопостачання встановлюється центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Наказом Міністерства житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року № 190 затверджено Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених   пунктах України (Правила № 190), які визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України. Відповідно до пункту 5.1 Правил № 190 користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктах України облік відпущеної   питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію. Згідно з пунктом 3.14 Правил № 190 у разі відсутності у споживача засобів обліку на каналізаційних випусках, кількість стічних вод визначається за кількістю води, що надходить з мереж центрального водопостачання та з інших джерел. Пунктом 5.29 Правил № 190 встановлено, що у разі відсутності засобів обліку стічних вод їх облік здійснюється переліченими методами. Метод визначення кількості стічних вод встановлюється виробниками. Вказана норма Правил № 190 містить вичерпний перелік способів визначення кількості стічних вод, який розширеному тлумаченню не підлягає. 
		Таким чином, в постанові від 29.04.2014 у справі № 3-13гс14 Верховним Судом України зазначено про метод визначення кількості стічних вод, який встановлюється виробниками. Проте, відсутні жодні посилання на те, що обчислення об'єму стічних вод за формулою, викладеною в п. 4.10 Правил № 190, не відповідає вимогам законодавства про питну воду і питне водопостачання.
		Отже, місцевий господарський суд надав не вірну оцінку запропонованому позивачем методу визначення стоків, як такому, що суперечить нормам Правил №190, помилково при цьому пославшись на висновки, викладені в постанові Верховного Суду України від 29.04.2014 у справі № 3-13гс14
		Слід зазначити, що Інструкція про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженою наказом Держбуду від 19.02.2002 N 37 ( г0402-02 ), зареєстрованою в Мін'юсті 26.04.2002 за N 402/6690 та ДСТУ 3013-95 "Правила контролю за відведенням дощових і снігових стічних вод з територій міст і промислових підприємств" передбачають спосіб замірів кількості стічних вод, що підтверджує відповідність запропонованої позивачем редакції вимогам пп. 5 п. 5.29 Правил № 190.
		Позивачем було запропоновано в договорі, що об'єм скинутих Абонентом дощових стоків визначається розрахунковим шляхом згідно п. 15.9 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Державного комітет)' України по житлово-комунальному господарству № 65 від 01.07.1994, а за умовами договору з усіх питань, не врегульованих цим Договором, сторони керуються Правилами водокористування. Правилами приймання стічних вод та чинним законодавством України, що передбачає можливість регулювання правовідносин сторін щодо водопостачання та водовідведення не тільки конкретними визначеними у договорі нормативно-правовими актами, а й іншими нормативно-правовими актами, прийнятими у встановленому законом порядку; при цьому скасування будь-якого нормативно-правового акту у зв'язку із прийняттям іншого, що регулює ті самі правовідносини, не є підставою вважати, що правовідносини між сторонами за договором, що регулював ці правовідносини, припинились. 
		Відповідно до п. 4.10 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мінжитлокомунгоспу України № 190 від 27.06.2008 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), додатковий обсяг стічних вод, що неорганізовано потрапляє у періоди дощів та сніготанення в мережі водовідведення споживачів або через зливоприймачі і колодязі на мережах водовідведення, які розташовані на території споживачів, у мережі водовідведення виробника, приймається на підставі результатів відповідних досліджень; в разі відсутності таких результатів додатковий обсяг стічних вод визначається при загальноспдавній системі водовідведення - відповідно до площі території, що займає споживач, за нормами ДСТУ 3013-95 "Правила контролю за відведенням дощових і снігових стічних вод з територій міст і промислових підприємств" та даних гідрометслужби. П. 7.3 ДСТУ 3013-95 визначена формула, за якою розраховується загальний об'єм дощових вод, що стікають з території водозабірних басейнів.
		За таких обставин запропонована редакція п. 13.1. договору в повному обсязі відповідала вимогам законодавства, оскільки конкретизувала умови виконання пп. 5 п. 5.29 Правил № 190 та не суперечила способу визначення кількості стічних вод на підставі замірів кількості стічних вод, що надходять до мереж водовідведення.
		Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов хибного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки вимоги позивача про викладення п.13.1 договору та Додатку №4 у його редакції є правомірними, ґрунтуються на приписах чинного законодавства України та обґрунтованими.
		Таким чином, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції  неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та дійшов висновків, які не відповідають  фактичним обставинам справи, а тому рішення   господарського суду Полтавської  області від 16.04.2015 року у справі   № 917/336/15 підлягає скасуванню, з прийняттям нового  рішення, яким позов слід задовольнити.  
		Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача - ФОП  ОСОБА_1, АДРЕСА_1.
		Керуючись  ст. 101, ч.2 ст. 103, п.1,3 ч.1 ст. 104,  ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Лубни - водоканал" Лубенської міської ради, м. Лубни задовольнити.
		Рішення господарського суду Полтавської   області від 16.04.2015 року у справі № 917/336/15 скасувати. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.   
		Викласти п.13.1 договору від 01.01.2015р. №424 в редакції позивача, а саме:
		"п.13.1 Об'єм стічних вод, що надходять до систем водовідведення виконавця, визначається за показниками приладів і засобів обліку стічних вод, а при їх відсутності наступним чином:
		- за кількістю води питної, що надходить із систем централізованого питного водопостачання та інших джерел водопостачання (свердловина, річка, озеро, тощо),
		- відповідно до п.4.10 Наказу Мінжитлокомунгоспу №190 від 27.06.2008р. щодо визначення обсягів дощових, талих стічних вод, що потрапили до системи каналізації з площі території, яка визначена в Додатку №4 до договору.
		 Додаток №4 викласти   в редакції позивача".
		Стягнути з ФОП  ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Лубни - водоканал" Лубенської міської ради (вул. Авіаторська, 52, м. Лубни, Полтавська область, Україна, 37500, р/р 26006060724228 в Полтавському ГРУ ПриватБанк МФО 331401 код ЄДРПОУ 36770447) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1218,00 грн. та витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги в розмірі 609,00 грн.
		Доручити господарському суду Полтавської  області видати відповідний наказ.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
		          
		Повний текст постанови складено та підписано 20.07.2015 року.
		 
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                    Істоміна О.А.
		 
		Суддя                                                                                           Білецька А.М.  
		 
		Суддя                                                                                           Гребенюк Н. В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...