Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/20585/14 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо:.
Надіслано для оприлюднення: 21.07.2015. Зареєстровано: 23.07.2015. Забезпечено надання загального доступу: 27.07.2015.

Результат оскарження 14.04.2016 Верховний Суд: скасовано судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направлено справу на новий розгляд
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		 15 липня 2015 року                     № 826/20585/14
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Келеберди В.І., суддів  Данилишин В.М.  Качура І.А.   розглянувши у письмовому провадженні  адміністративну справу
		за позовом         ОСОБА_1  до         Кабінету Міністрів України            Державної адміністрації залізничного транспорту України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Міністерство інфраструктури України    провизнання протиправним та скасування розпорядження, О Б С Т А В И Н И  С П Р А В И:
		ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України, Державної адміністрації залізничного транспорту України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Міністерство інфраструктури України, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, про визнання протиправним та скасування розпорядження від 26.11.2014 №1154-р "Про звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора Державної адміністрації залізничного транспорту України", визнання протиправним та скасування наказу від 03.12.2014 №4114/ос "по особовому складу", поновлення на посаді генерального директора Державної адміністрації залізничного транспорту України.
		          Позов обґрунтовано тим, що оскаржене розпорядження є безпідставним та прийнято з порушенням вимог ст. 40, 49-2 Кодексу законів про працю України.
		Ухвалою від 04.03.2015 закрито провадження у справі №826/20585/14 в частині позовних вимог визнання протиправним та скасування наказу від 03.12.2014 №4114/ос "по особовому складу", поновлення на посаді генерального директора Державної адміністрації залізничного транспорту України.
		Відповідачі - Кабінет Міністрів України, Державна адміністрація залізничного транспорту України  - заперечували проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи, з яких вбачається, що оскаржене розпорядження прийнято на підставі подання Міністерства інфраструктури України.
		Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору заперечував проти задоволення позову.
		В судовому засіданні за згодою сторін відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.
		Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,
		ВСТАНОВИВ:
		На час виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 працював на посаді генерального директора Державної адміністрації залізничного транспорту України.
		Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №1154-р ОСОБА_1 звільнено з посади генерального директора Державної адміністрації залізничного транспорту України.
		На підставі вказаного розпорядження наказом Державної адміністрації залізничного транспорту України позивача звільнено з займаної посади.
		При вирішення справи суд враховує правову позицію викладену в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" щодо неможливості вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії наказів у правовідносинах щодо прийняття, проходження, припинення публічної служби, оскільки фактично суд продовжую трудові правовідносини позивача з працедавцем.
		Проте, оскаржуване розпорядження безпосередньо не породжує, не змінює і не припиняє трудових правовідносин позивача і Державної адміністрації залізничного транспорту України, а лише є підставою для прийняття відповідного кадрового наказу, тобто є актами індивідуальної дії в публічно-правових правовідносинах.          Відповідно до п. 1 Положення про Державну адміністрацію залізничного транспорту України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.02.1996 №262 (далі - Положення) Державна адміністрація залізничного транспорту (Укрзалізниця) є органом управління залізничним транспортом загального користування, підвідомчим Мінінфраструктури.
		          Згідно п. 7 Положення Укрзалізницю очолює генеральний директор, який призначається Кабінетом Міністрів України. Генеральний директор Укрзалізниці має першого заступника та заступників, які призначаються Кабінетом Міністрів України за поданням Віце-прем'єр-міністра України - Міністра інфраструктури.
		Генеральний директор несе персональну відповідальність за виконання покладених на Укрзалізницю завдань і здійснення нею своїх функцій, встановлює ступінь відповідальності керівників підрозділів Укрзалізниці, визначає структуру та повноваження апарату Укрзалізниці, затверджує кошторис витрат на його утримання (пункт 8 Положення).
		          Відповідно до частини першої та третьої статті 113 Конституції України та частини першої статті 1 та статті 4 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, що у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.
		Статтею 117 Конституції України, якій кореспондує стаття 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», передбачено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
		Згідно із частиною 3 ст. 49 вказаного Закону акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України.
		Отже, Кабінет Міністрів України наділений повноваженнями щодо призначення на посаду та звільнення з посади за поданням Міністра інфраструктури генерального директора Укрзалізниці.
		З матеріалів справи вбачається, що оскаржене розпорядження прийнято на підставі подання (пропозиції) Міністра інфраструктури України від 25.11.2014 №703/10/14-14, зі змісту якого вбачається, що на виконання доручення Кабінету Міністрів України від 04.09.2014 № 696-т до листа Служби безпеки України від 31.08.2014 № 585 та відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 08.09.2014 № 198-Г була проведена перевірка окремих питань діяльності Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, за результатом якої складено акт про результати проведення перевірки окремих питань діяльності Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту від 25.11.2014 №07/14-14-19-133-17/ДСК.
		Судом встановлено, що зазначені в Акті порушення свідчать про неналежне виконання ОСОБА_1 своїх посадових обов'язків, як керівником Укрзалізниці.
		Позивачем не надано доказів на спростування висновків викладених в поданні (пропозиції) Міністра інфраструктури України від 25.11.2014 №703/10/14-14.
		Отже, доводи позивача, що оскаржений наказ є безпідставним спростовуються матеріалами справи.
		Пунктом 4 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року № 950 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 9 листопада 2011 року № 1156) (далі - Регламент) передбачено, що Кабінет Міністрів видає на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, у межах своєї компетенції постанови і розпорядження, обов'язкові для виконання.
		Відповідно до параграфу 28 Регламенту урядовий комітет є робочим колегіальним органом Кабінету Міністрів, який утворюється для забезпечення ефективної реалізації повноважень Кабінету Міністрів, координації дій органів виконавчої влади, попереднього розгляду проектів нормативно-правових актів, основних напрямів реалізації державної політики, інших документів, що подаються на розгляд Кабінету Міністрів.
		Урядовий комітет попередньо розглядає проекти законів, актів Президента України та Кабінету Міністрів (крім проектів розпоряджень з кадрових питань).
		Параграф 30 Регламенту визначає, що акти Кабінету Міністрів з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень.
		Розпорядження Кабінету Міністрів видаються, зокрема, з кадрових та інших питань організаційно-розпорядчого характеру.
		Параграфом 33 Регламенту передбачено, що проект акта Кабінету Міністрів підлягає обов'язковому погодженню усіма заінтересованими органами, а також Мінфіном та Мінекономрозвитку (за винятком проекту розпорядження з кадрових питань).
		Проект акта Кабінету Міністрів (за винятком проекту розпорядження з кадрових питань) розробник подає Мін'юсту для проведення правової експертизи разом з пояснювальною запискою, висновком про проведення антидискримінаційної експертизи, матеріалами погодження (листами із зауваженнями і пропозиціями) та довідками, що передбачено параграфом 44 Регламенту.
		Отже, Кабінет Міністрів України з кадрових питань видає розпорядження, які не потребують погодження Урядовим комітетом та іншими заінтересованими органами, в тому числі Мінфіном та Мінекономрозвитку та не потребують проведення правової експертизи Міністерством юстиції України, а відтак  при прийнятті Розпорядження відповідачем не порушено норми Регламенту.
		Отже, оскаржене розпорядження прийнято уповноваженою особою за наявності підстави визначеної Положенням про Державну адміністрацію залізничного транспорту України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.02.1996 №262, з дотриманням Регламенту.
		Оскільки позивача звільнено з посади за порушення трудових обов'язків, про які вказано в акті від 25.11.2014 №07/14-14-19-133-17/ДСК, отже доводи позивача про порушення відповідачем ст. 40, 49-2 Кодексу законів про працю України є необґрунтованими, оскільки вказані статті Кодексу законів про працю України регулюють правовідносини щодо розірвання трудового договору у випадку реорганізації підприємства, установи, організації та не поширюються на правовідносини, що виникають в разі звільнення за порушення трудової дисципліни.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.
		Згідно зі ст. 7 КЗпП України передбачає особливості регулювання праці осіб, які працюють у районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я, тимчасових і сезонних працівників, а також працівників, які працюють у фізичних осіб за трудовими договорами, додаткові (крім передбачених у статтях 37 і 41 цього Кодексу) підстави для припинення трудового договору деяких категорій працівників за певних умов (порушення встановлених правил прийняття на роботу та ін.) встановлюються законодавством.
		Відповідно до статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.
		Статтею 149 КЗпП України передбачено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
		З матеріалів справи вбачається, що Міністром інфраструктури листом від 25.11.2014 № 6998/10/14-14 повідомлено позивача про необхідність надання в строк до 17 години 25.11.2014 особистих письмових пояснень з приводу фактів, викладених в Акті перевірки від 25.11.2014.
		Проте, у зв'язку із відсутністю позивача на робочому місці, пояснення не відібрані, про що складено Акт від 25.11.2014 року.
		З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що Міністерством інфраструктури України дотримано норми згадуваних статтею КЗпП України при вирішенні питання щодо звернення до Кабінету Міністрів України з поданням про звільнення позивача.
		Щодо доводів позивача, що в період з 25.11.2014 по 27.11.2014 він перебував у відпустці, суд зазначає наступне.
		Як вказано вище, оскаржене розпорядження  безпосередньо не породжує, не змінює і не припиняє трудових правовідносин позивача і Державної адміністрації залізничного транспорту України, а лише є підставою для прийняття відповідного кадрового наказу, а відтак прийняття такого розпорядження під час перебування позивача у відпустці не є порушенням норм Кодексу законів про працю.
		Відповідно до статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.
		Як передбачено частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Враховуючи, що оскаржене розпорядження прийнято уповноваженою особою за наявності підстави визначеної Положенням про Державну адміністрацію залізничного транспорту України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.02.1996 №262, у спосіб визначений Регламентом, отже суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.
		Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. 
		Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позов є необґрунтованим, та, відповідно, такими, що не підлягає задоволенню. 
		Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 122, 160-163, 181, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Відмовити в задоволенні позовних вимог.
		 
		Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                      В.І. Келеберда
		 
		Судді                                                                                           В.М. Данилишин 
		 
		                                                                                          І. А. Качур

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...