ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ
СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
07 квітня 2009 р.
|
№ 16/8/7211
|
Вищий господарський
суд України в
складі колегії суддів:
|
Бернацької Ж.О. - доповідач,
|
розглянувши касаційну скаргу
приватного підприємства "Ірина-2" на постанову Житомирського
апеляційного господарського суду від 10.02.2009 в справі господарського суду
Хмельницької області № 16/8/7211 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1до
приватного підприємства "Ірина-2", третя особа, яка не заявляє
самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -фізична
особа-підприємець ОСОБА_2про стягнення суми та за зустрічним позовом приватного
підприємства "Ірина-2" до 1) фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, 2)
фізичної особи-підприємця ОСОБА_4про визнання недійсним договору оренди з
фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, зобов'язання фізичну особу-підприємця
ОСОБА_1укласти договір оренди торгової площі торгового комплексу
"Дружба", стягнення збитків у розмірі 65956 грн., -
ВСТАНОВИВ:
Подана приватним підприємством
"Ірина-2" касаційна скарга на постанову Житомирського апеляційного
господарського суду від 10.02.2009 в справі господарського суду Хмельницької
області № 16/8/7211 не відповідає вимогам розділу ХІІ1
Господарського процесуального кодексу України та підлягає поверненню з таких
підстав.
У порушення статті 46, частини 4
статті 111 Господарського процесуального кодексу України заявником до
касаційної скарги не додані документи, що підтверджують сплату державного мита
в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
Відповідно до підпункту
"а" пункту 2 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне
мито" (в редакції Закону № 3096-III від 07.03.2002) державне мито із
позовних заяв майнового характеру сплачується в розмірі 1 відсоток ціни позову,
але не менше 6 (17 х 6 = 102) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не
більше 1500 (17 х 1500 = 25500) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
(підпункт "а" пункту 2 статті 3 в редакції Законів № 1244-XIV від
18.11.1999, № 1657-III від 20.04.2000, № 2505-IV від 25.03.2005 -опубліковано в
Урядовому кур'єрі 31.03.2005).
Згідно підпункту "г"
пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93
"Про державне мито" із касаційних скарг на рішення та постанови:
державне мито справляється у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у
разі подання заяви для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового
характеру -50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
Скаржник просить скасувати
постанову апеляційного господарського суду в частині стягнення 12186, 79 грн.
неустойки і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Згідно
квитанції від 06.03.2009 сплачено 2,00 грн., що є порушенням вимог підпункту
"г" пункту 2 статті 3 Декрету України "Про державне мито"
(в редакції Закону № 3096-III від 07.03.2002).
Крім того, відповідно до вимог
частини 4 статті 111 Господарського процесуального кодексу України до
касаційної скарги додаються докази надсилання копії касаційної скарги іншій
стороні в справі.
Приватним підприємством
"Ірина-2" не надані докази надіслання копії касаційної скарги
фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2
До касаційної скарги особа, яка
оскаржує судове рішення повинна надавати прямий доказ про надіслання іншим
учасникам судового процесу копії касаційної скарги. При пересиланні поштового
відправлення таким прямим доказом є опис вкладення та інші докази.
Допущені заявником порушення є
підставою для повернення касаційної скарги відповідно до приписів пунктів 3, 4
частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно частини 3 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України
після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2, 3, 4 і 6 частини першої
цієї статті, сторона в справі має право повторно подати касаційну скаргу.
Керуючись статтями 86, 111,
пунктами 3, 4 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального
кодексу України, Вищий господарський суд України, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу на постанову
Житомирського апеляційного господарського суду від 10.02.2009 в справі
господарського суду Хмельницької області № 16/8/7211 повернути приватному
підприємству "Ірина-2".