Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 461/5437/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: 30.07.2015. Зареєстровано: 30.07.2015. Забезпечено надання загального доступу: 03.08.2015.
Дата набрання законної сили: 20.10.2015
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 461/5437/15-к 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		17.07.2015 року                                    м.Львів
		Галицький районний суд м. Львова у складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		при секретарі ОСОБА_2 ,
		за участю:
		прокурора ОСОБА_3 ,
		захисника ОСОБА_4 
		обвинуваченого ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015140000000158 від 12.03.2015 року про обвинувачення
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Погірці, Самбірського району, Львівської області, українця, громадянина України, не працюючого, пенсіонера, з вищою освітою, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.368 КК України 
		в с т а н о в и в:
		обвинувачений ОСОБА_5 , виконуючи, згідно винесеного міністром освіти і науки України наказу №449-к від 04.09.2014 року, обов`язки ректора Львівської державної фінансової академії та будучи службовою особою, в обов`язки якої, відповідно до Статуту Академії, погодженого заступником міністра освіти і науки України 17.08.2004 року та затвердженого виконуючим обов`язки першого заступника міністра фінансів України 23.09.2014 року, входили повноваження щодо безпосереднього управління діяльністю Академії, прийняття на роботу та звільнення з роботи працівників Академії, з використанням службового становища та наданих повноважень, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою власного незаконного збагачення, 11.03.2015 року під час зустрічі з ОСОБА_6 у приміщенні закладу громадського харчування « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що знаходиться за адресою: м.Львів, пл.Міцкевича, 1 пообіцяв прийняти ОСОБА_7 на посаду інспектора центру заочної освіти Академії, при наданні йому за вчинення вказаних дій, неправомірної вигоди в сумі 2000 доларів США (що згідно курсу НБУ становило 43 540,60 гривень). Про вказані обставини ОСОБА_6 повідомила ОСОБА_7 , та не бажаючи брати участі у вчиненні протиправних дій вони звернулись в правоохоронні органи.
		16.03.2015 року, згідно попередньої домовленості з ОСОБА_7 . ОСОБА_5 винесено наказ про прийняття ОСОБА_7 на посаду інспектора центру заочної освіти Академії. Цього ж дня, близько 12 годин 30 хвилин, у приміщенні закладу громадського харчування «Глорі кафе», що знаходиться за адресою: м.Львів, пл.Міцкевича, 1, ОСОБА_6 передала раніше обумовлену суму неправомірної вигоди в сумі 2000 доларів США ОСОБА_5 за сприяння у працевлаштуванні її подруги ОСОБА_7 на посаду інспектора центру заочної освіти Львівської державної фінансової академії. Одержавши вказану суму неправомірної вигоди, останній пообіцяв в подальшому сприяти у професійній діяльності ОСОБА_7 .
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав в повному обсязі та пояснив, що всі обставини, викладені у пред`явленому йому обвинуваченні відповідають дійсності. У вчиненому щиро розкаюється та просив суд суворо не карати, враховуючи його вік, стан здоров`я та здобутки у професії. 
		Оскільки фактичні обставини справи не оспорюються учасниками розгляду, суд не має сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, тому відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
		Учасникам судового провадження роз`яснено, що вони позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		Враховуючи те, що обвинувачений не заперечував фактичні обставини та судом було встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, переконавшись у добровільності та істинності його позиції, суд, роз`яснивши всім учасникам судового провадження правові наслідки ч.3 ст.349 КПК України та отримавши на це їх згоду, визнав не доцільним дослідження інших доказів по справі. 
		За змістом ст.368 КК України відповідальність за одержання хабара настає за умови, якщо службова особа одержала його за виконання чи невиконання того, хто дає хабар, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, яку вона може чи повинна вчинити відповідно до своїх службових повноважень. Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ст.368 КК України, полягає в одержанні хабара у будь-якому вигляді.
		Відповідальність за одержання хабара настає лише за умови, якщо службова особа одержала його за виконання (невиконання) будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища. Звідси випливає, що діяння, які обумовлені хабаром, службова особа могла або повинна була вчинити з використанням наявних у неї владних, організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу (п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про хабарництво» № 5 від 26.04.2002 року). При цьому, суб`єктивна сторона одержання хабара характеризується лише прямим умислом та наявністю корисливого мотиву. Особливість суб`єктивної сторони цього злочину полягає в тому, що між умислом хабароодержувача та хабародавця є тісний, нерозривний зв`язок, бо той, хто дає хабар, і той, хто його одержує, усвідомлює, що має місце давання-одержання хабара. Умислом хабароодержувача в усіх випадках має охоплюватися, крім іншого, і та обставина, що й сам хабародавець розуміє сутність того, що відбувається і тим самим усвідомлює, що незаконна винагорода передається службовій особі й приймається останньою саме як хабар. 
		У п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про хабарництво» № 5 від 26.04.2002 року роз`яснено, що давання хабара полягає в передачі службовій особі майна, права на майно або вчиненні на її користь дій майнового характеру за виконання чи невиконання дії, яку повинна була або могла виконати з використанням службового становища чи наданої їй влади. Склад цього злочину наявний не тільки тоді, коли хабар дається за вчинення певних дій в інтересах того, хто дає, а й тоді, коли це робиться в інтересах інших фізичних чи юридичних осіб. 
		Як вбачається із роз`яснень, які містяться у п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 26.04.2002 року "Про судову практику у справах про хабарництво", відповідальність за одержання хабара настає лише за умови, що службова особа одержала його за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу.
		Дії обвинуваченого ОСОБА_5 кваліфіковані вірно, оскільки ним, як службовою особою було одержано неправомірну вигоду за вчинення в інтересах того, хто пропонує будь-яку дію з використанням наданого йому службового становища, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.368 КК України. 
		Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 «Про практику призначення судами покарання» (із змінами станом на 6 листопада 2009 р.) при призначенні покарання в кожному випадку мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
		Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
		У відповідності до ст.12 КК України, злочин скоєний обвинуваченим ОСОБА_5 є злочином середньої тяжкості.
		Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_5 є щире каяття та активне сприяння у розкритті злочину.
		Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_5 судом не встановлено.
		В якості ознак, що характеризують особу обвинуваченого суд враховує, що ОСОБА_5 на обліку у наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, за місцем праці та проживання характеризується виключно позитивно. Зокрема й те, що ОСОБА_5 є людиною похилого віку, пенсіонером, має проблеми зі здоров`ям, є доктором економічних наук, професором, заслуженим економістом України, кавалер ордена «За заслуги» ІІІ ступеня, неодноразово нагороджувався почесними грамотами, що підтверджується наданими захисником у судовому засіданні характеризуючими матеріалами.
		Враховуючи вищенаведене, характер скоєного злочину та особу винного, суд вважає за необхідне обрати щодо обвинуваченого покарання у виді штрафу в межах санкції ч.1 ст.368 КК України.
		Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, суд врахував в сукупності тяжкість злочину, особу винного, пом`якшуючі та відсутність обтяжуючих обставин, матеріальний стан обвинуваченого та дійшов до переконання, що достатнім покаранням обвинуваченому буде штраф у розмірі 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права займатись діяльністю чи обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов`язків на підприємствах, установах чи організаціях незалежно від форм власності строком на 3 роки без спеціальної конфіскації відповідно до вимог ч.5 ст.96-2 КК України.
		Речові докази у справі, а саме: дві карти пам`яті НСРД, диск DVD-R, завірена копія аркушів паспорта ОСОБА_5 , резюме ОСОБА_7 , заява ОСОБА_7 , візитку ОСОБА_5 наказ ЛДФА №31-ОСП від 16.03.2015 року про прийняття на роботу ОСОБА_7 на 1 арк., особистий листок обліку кадрів ОСОБА_7 на 2 арк., контракт з ректором ЛДФА, наказ про поновлення на навчанні ОСОБА_6 , копію витягу з журналу реєстрації наказів, статут ЛДФА, копію витягу з журналу реєстру заяв та службових записок, копію витягу з журналу реєстрації наказів, особову справу ОСОБА_7 , наказ про прийняття на роботу ОСОБА_7 залишити при матеріалах справи; грошові кошти в сумі 2000 доларів США повернути ОСОБА_6 ; піджак, в який був одягнений ОСОБА_5 , мобільний телефон марки «Nokia» сірого кольору із сім карткою оператора мобільного зв`язку «МТС», грошові кошти в сумі 330 Євро, 300 доларів США та 6000 гривень, повернути ОСОБА_8 .
		Керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 374 КПК України, суд 
		з а с у д и в:
		ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.368 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25500 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот) гривень з позбавленням права займатись діяльністю чи обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов`язків на підприємствах, установах чи організаціях незалежно від форм власності строком на 3 роки без спеціальної конфіскації відповідно до вимог ч.5 ст.96-2 КК України.
		Після набрання вироком законної сили скасувати запобіжний захід у вигляді арешту майна, а саме: будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яким володіє ОСОБА_5 ; квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , якою на праві приватної спільної сумісної власності в частці 2/3 володіє ОСОБА_5 .
		Речові докази: дві карти пам`яті НСРД, диск DVD-R, завірена копія аркушів паспорта ОСОБА_5 , резюме ОСОБА_7 , заява ОСОБА_7 , візитку ОСОБА_5 , наказ ЛДФА №31-ОСП від 16.03.2015 року про прийняття на роботу ОСОБА_7 на 1 арк., особистий листок обліку кадрів ОСОБА_7 на 2 арк., контракт з ректором ЛДФА, наказ про поновлення на навчанні ОСОБА_6 , копію витягу з журналу реєстрації наказів, статут ЛДФА, копію витягу з журналу реєстру заяв та службових записок, копію витягу з журналу реєстрації наказів, особову справу ОСОБА_7 , наказ про прийняття на роботу ОСОБА_7 залишити при матеріалах справи.
		Речові докази: грошові кошти в сумі 2000 доларів США повернути ОСОБА_6 ;
		Речові докази: піджак, в який був одягнений ОСОБА_5 , мобільний телефон марки «Nokia» сірого кольору із сім карткою оператора мобільного зв`язку «МТС», грошові кошти в сумі 330 Євро, 300 доларів США та 6000 гривень, повернути ОСОБА_8 .
		Запобіжні заходи, обрані Галицьким районним судом м.Львова 18.03.2015 року залишити без змін до набрання вироком законної сили.
		Після набрання вироком законної сили Територіальному управлінню державної судової адміністрації України у Львівській області повернути ОСОБА_9 кошти в сумі 97440,00 грн., внесені нею на рахунок 37313005000789 ТУ ДСА у Львівській області, відкритий у ГУДКСУ у Львівській області, як застава у кримінальному провадженні №12015140000000158, згідно квитанції №ПН3644 від 18.03.2015 року за ОСОБА_10 , згідно ухвали Галицького районного суду м. Львова від 18.03.2015 року.
		Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не заперечувалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Львівської області через Галицький районний суд м.Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору, обвинуваченому та його захиснику.
		 
		   Суддя                                         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...