Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/3515/15 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; Інші розрахунки за продукцію.
Надіслано для оприлюднення: 30.07.2015. Зареєстровано: 31.07.2015. Забезпечено надання загального доступу: 04.08.2015.
Дата набрання законної сили: 12.08.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 
		Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  
		тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41 
		________________________________________________________________________
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"23" липня 2015 р.Справа № 922/3515/15
		Господарський суд Харківської області у складі:
		судді Жигалкіна І.П.       
		при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.
		 
		розглянувши справу 
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП ІН-Солюшн", м. Харків     до Державного підприємства завод "Електроважмаш", м. Харків   про  стягнення 568 926,90 грн. за участю представників:
		позивача - Бялковского А.О. (дов. № 09/07-3 від 09.07.2015 р.)
		відповідача - Фєнькової І.М. (дов. № 248-1102 від 09.12.2014 р.)  
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		 Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП ІН-Солюшн", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства завод "Електроважмаш" (надалі - Відповідач) заборгованість за поставлений товар в сумі - 101 366,81 грн.; інфляційних збитків - 425 047,90 грн.; відсотків за користування коштами - 11 196,07 грн.; пені за несвоєчасне виконання зобов'язання - 31 316,12 грн. А також просить суд стягнути з Відповідача судовий збір.   
		Від Позивача заяв та клопотань не надійшло, надав до суду додаткові документи, які суд долучає до матеріалів справи. У судовому засіданні позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх у повному обсязі. 
		Від Відповідача заяв та клопотань не надійшло, підтримує клопотання про зменшення штрафних санкцій.  У судовому засіданні проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у їх задоволенні. 
		Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 2.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, погодженої листом Вищого господарського суду України від 19.02.2013 р. та затвердженої наказом Державної удової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28, а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.
		Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України"). 
		Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
		У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
		Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах. 
		В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу. 
		Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.
		З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши присутніх представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
		У 2013 році між Державним підприємством заводом «Електроважмаш» - «Замовник» та ТОВ «НВП ІН-СОЛЮШН» - «Постачальник», було укладено договори поставки Товару за номерами: -234/115С від 16 липня 2013р.; -233/122С від 30 липня 2013р.; -234/127С від 15 серпня 2013р.; -234/134С від 13 вересня 2013р.; -234/141С від 14 жовтня 2013р; -234/097-ВК від 18 жовтня 2013р.; -234/104-ВК від 15 листопада 2013р.; -234/152С від 25 листопада 2013р.
		Підписані складені видаткові накладні за №: Ис-0000029; РН-0000022; Ис-0000083; Ис-0000093; Ис-0000092; Ис-0000094; Ис-0000095; Ис-0000021; Ис-0000130; Ис-0000131; Ис-0000132; Ис-0000012; Ис-0000013; Ис-0000014; Ис-0000016; Ис-0000019; Ис-0000023; Ис-0000049; Ис-0000082; Ис-0000050; Ис-0000085; Ис-0000010; Ис-0000009; Ис-0000008; Ис-0000007.
		Позивач свої зобов'язання за договорами виконав в повному обсязі.
		Відповідно до умов п. 1.1. вищезазначених Договорів Постачальник зобов'язується поставити продукцію у власність Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти від Постачальника продукцію та оплатити її в порядку, передбаченому договорами. 
		Пунктами 4.1. цих Договорів встановлено, що Замовник здійснює оплату продукції протягом 60 календарних  днів з моменту поставки і приймання її за якістю і кількістю.
		Згідно п.11.4 Договорів - За порушення термінів розрахунку, передбачених цими договорами, Постачальник має право пред'явити Замовнику вимогу про сплату пені в розмірі 0,1% від суми простроченої оплати за кожен день прострочення, але не більше однієї облікової ставки НБУ.
		Згідно п.11.5 Договорів - За порушення строку оплати продукції, передбачених цими договорами, Постачальник має право вимагати оплату 1% річних та індексу інфляційних витрат.
		Як зазначає Позивач заборгованість склалась у розмірі 568 926,9 грн., де: заборгованість за обов'язками - 101 366,81 грн., інфляційні збитки - 425 047,9 грн., відсотки за користування коштами - 11 196,07 грн., пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань - 31 316,12 грн.
		У зв'язку з невиконанням Відповідачем своїх зобов'язань, Позивачем було  02.03.2015р.          направлено претензію на суму 940 607,15 грн. (т.1, а.с. 13 - 14), а 15.04.2015 р. Відповідачем надана відповідь на претензію, де останній визнає суму боргу у розмірі 940 607,19 грн. та погоджується її погасити (т. 2, а.с. 32).
		Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю, виходячи з наступного.
		Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		На підставі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочини. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.
		Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. Загальні положення про договір визначені статям 626-637 ЦК України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649,651-654 ЦК України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюються або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
		Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
		Приписами статей 526-527 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно із статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		Зокрема, статями 525 - 526 ЦК України передбачається, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
		Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
		Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).
		Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
		Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.                  
		Згідно ч.1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
		Так ч.1 та ч.2 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після прийняття його або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.
		Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Стосовно клопотання Відповідача про зменшення штрафних санкцій суд відмовляє у його задоволенні, оскільки у відповідності ст. 83 ГПК України суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про зменшення штрафних санкцій.  
		Вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, суд керується ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на відповідача.
		На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -   
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов задовольнити повністю. 
		 
		Стягнути з Державного підприємства завод "Електроважмаш" (61089, м. Харків, пр. Московський, 299, код ЄДРПОУ 00213121) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП ІН-Солюшн" (61146, м. Харків, вул. Героїв Праці, б. 32-А, кв. 199, код ЄДРПОУ 38633599) заборгованість у розмірі 568 926,9 грн. (де: заборгованість за обов'язками - 101 366,81 грн., інфляційні збитки - 425 047,9 грн., відсотки за користування коштами - 11 196,07 грн., пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань - 31 316,12 грн.), а також суму судового збору  у розмірі 11 378,54 грн.
		 
		Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
		 
		Повне рішення складено 28.07.2015 р.   
		 
		Суддя І.П. Жигалкін

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...