Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 915/887/15 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 03.08.2015. Зареєстровано: 04.08.2015. Забезпечено надання загального доступу: 06.08.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		======================================================================
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 27 липня 2015 року                                                 Справа №  915/887/15 
		 
		           Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу
		за позовом Заступника прокурора Миколаївської області, вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, 54030
		в інтересах держави 
		до відповідача Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 26565573)
		до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт «Ніка-Тера», вул. Айвазовського, 23, м. Миколаїв, 54052 (код ЄДРПОУ 22439446)
		про визнання незаконними та скасування рішень Миколаївської міської ради, визнання недійсним договору про внесення змін до договору оренди
		 
		за участю представників сторін:
		від відповідача Миколаївської міської ради: Татарінов В.П., довіреність №1333/02.02.01-22/03.06/14/15 від 11.06.2015 року; 
		від відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський спеціалізований порт "Ніка-Тера": Нестеренко  О.А., довіреність №3 від 05.02.2015 року;                      
		в судовому засіданні бере участь старший прокурор відділу прокуратури Миколаївської області Коткова В.А., службове посвідчення №031627 видане 26.01.2015 року дійсне до 26.01.2020 року.
		 
		До господарського суду Миколаївської області звернувся Заступник прокурора Миколаївської області в інтересах держави  до відповідача Миколаївської міської ради та до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт «Ніка-Тера» з позовними вимогами про:
		- визнання незаконним та скасування пункту 6 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 22.11.2012 року №  22/41, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документа (внесення змін до договору оренди № 6029), що посвідчує право користування земельною ділянкою Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт «Ніка-Тера» загальною площею 38 281 кв.м. для обслуговування підхідного каналу та операційної акваторії для маневру суден до набережної терміналу по вул. Айвазовського, 23 у місті Миколаєві;
		- визнання недійсним на майбутнє укладеного 26.12.2012 року між Миколаївською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт «Ніка-Тера» договору № 448-12 про внесення змін до договору оренди землі № 6029 від 05.11.2008 року, на підставі якого передано в оренду Товариству земельну ділянку з кадастровим номером 4810136600:07:001:0050 (право оренди зареєстровано 18.12.2014 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 8171976) та земельну ділянку з кадастровим номером 4810136600:07:004:0102 (право оренди зареєстровано 18.12.2014 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 8172928);
		- визнання незаконним та скасування пункту 12 розділу 3 рішення Миколаївської міської ради від 24.07.2014 року № 42/43 про передачу  Товариству з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт «Ніка-Тера» в оренду строком до 27.10.2033 року земельної ділянки загальною площею 38 281 кв.м., у тому числі: земельна ділянка № 1 площею 3 398 кв.м (кадастровий номер 4810136600:07:001:0050) та земельна ділянка № 2 площею 34 882 кв.м (кадастровий номер 4810136600:07:004:0102).
		 
		Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 29.05.2015 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Призначено розгляд справи в судовому засіданні на 16.06.2015 року.
		Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 16.06.2015 року відкладено розгляд справи на 08.07.2015 року.
		В судовому засіданні 08.07.2015 року судом оголошувалась перерва до 17.07.2015 року.
		В судовому засіданні 17.07.2015 року судом оголошувалась перерва до 23.07.2015 року.
		В судовому засіданні 23.07.2015 року судом оголошувалась перерва до 27.07.2015 року.
		 
		В судовому засіданні 27.07.2015 року судом відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		 
		Прокурор позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві та письмових поясненнях (том І, арк. 167-169), та просив суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив наступне.
		Прокуратурою області виявлені порушення вимог законодавства при прийняті Миколаївською міською радою рішень із земельних питань.
		Встановлено, що на підставі договору оренди землі № 6029 від 05.11.2008 року, укладеного між Миколаївською міською радою та ТзОВ «Морський спеціалізований порт «Ніка-Тера», останньому надано в оренду земельну ділянку загальною площею 89 332 кв.м по вул. Айвазовського, 23 у місті Миколаєві.
		На підставі рішень ради до вказаного договору оренди вносились зміни щодо площі земельної ділянки, її нормативної грошової оцінки, цільового призначення та з Товариством укладались відповідні договори про зміни.
		Пунктом 6 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 22.11.2012 року № 22/41 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документа (внесення змін до договору оренди № 6029), що посвідчує право користування земельною ділянкою ТзОВ «Морський спеціалізований порт «Ніка-Тера» загальною площею 38 281 кв.м. В подальшому пунктом 12 розділу 3 рішення Миколаївської міської ради від 24.07.2014 року № 42/43 до вищевказаного пункту рішення внесено зміни.
		На підставі вказаних рішень 26.12.2012 року між Миколаївською міською радою та ТзОВ «Морський спеціалізований порт «Ніка-Тера» укладено договір № 448-12 про внесення змін до договору оренди землі № 6029 від 05.11.2008 року.
		Вищевказаними рішеннями ради Товариству фактично передано в користування інші (новосформовані) земельні ділянки з іншими кадастровими номерами, межами, нормативною грошовою оцінкою, цільовим призначенням та функціональним використанням.
		Вказані пункти рішень міської ради прийняті з порушеннями вимог законодавства, у зв'язку з чим підлягають визнанню незаконними та скасуванню з наступних підстав:
		- надані в оренду Товариству земельні ділянки є донною поверхнею Бузького лиману, який належить до водних об'єктів загальнодержавного значення, оскільки відноситься до внутрішніх морських вод України (ст. 4, 5 ВК України, ст. 84 ЗК України, ст. 6 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності», п. 3 Правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря України від забруднення та засмічення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 431 від 29.03.2002 року).
		Таким чином, передбачена до відведення земельна ділянка належить до земель державної власності, розпорядження якими здійснюють виключно органи державної виконавчої влади (ст. 12, 80, 122 ЗК України);
		- із технічної документації із землеустрою щодо складання документа (внесення змін до договору оренди) та визначеного у спірних рішеннях цільового призначення ділянки вбачається, що Товариством буде використовуватися саме водний об'єкт (водне дзеркало) для створення інфраструктури порту, а не його донна поверхня (ст. 6, 10, 14 ВК України, ст. 59, 85 ЗК України, ст. 1 Закону України «Про морські порти України»). Внутрішні морські води не можуть надаватись в оренду юридичним особам для розміщення та обслуговування об'єктів портової інфраструктури.
		Таким чином, Миколаївська міська рада перевищила надані їй повноваження, оскільки фактично розпорядилась землями державної власності та внутрішніми морськими водами держави для створення Товариством портової інфраструктури, що належить до виключної компетенції органів державної виконавчої влади (ст. 14 ВК України, ст. 84, 122 ЗК України).
		- надана Товариству земельна ділянка є дном лиману, її межі повністю не збігаються з будь-якими штучними спорудами або природними берегами, з огляду на що неможливо встановити її межі в натурі та закріпити межовими знаками встановленого зразка. Тобто, вищевказана земельна ділянка взагалі не може бути об'єктом земельних правовідносин (ст. 79 ЗК України, ст. 50 Закону України «Про землеустрій», Інструкція про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затверджена наказом Держкомзему від 18 травня 2010 року № 376).
		- всупереч вимог законодавства проект землеустрою щодо відведення Товариству земельних ділянок з кадастровими номерами 4810136600:07:001:0050, 4810136600:07:004:0102 не розроблявся, спеціально уповноваженими органами влади та контролю не погоджувався, та відповідно Миколаївською міською радою не затверджувався, а рішення про їх надання прийнято на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документу, що посвідчує право на земельні ділянки (ст. 123 ЗК України, ст. 50 Закону України «Про землеустрій», п. 2 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року № 677).
		Враховуючи те, що на підставі незаконних рішень між Миколаївською міською радою та ТзОВ «Морський спеціалізований порт «Ніка-Тера» укладено договір про внесення змін до договору оренди землі, то відповідно до ст. 16, 203, 215 ЦК України, ст.ст. 20, 207 ГК України, ст. 152 ЗК України, останній підлягає визнанню недійсним.
		 
		Представники відповідачів ТзОВ «Морський спеціалізований порт «Ніка-Тера» та Миколаївської міської ради проти позову заперечили з підстав, зазначених у письмових відзивах на позов (том І, арк. 87-93, 149-155), та просили суд в позові відмовити. В обґрунтування заперечень зазначили наступне.
		Позивач помилково зробив висновок, що Миколаївська міська рада перевищила надані їй повноваження, оскільки фактично розпорядилася землями державної власності та внутрішніми морськими водами держави для створення ТзОВ «МСП Ніка-Тера» портової акваторії, що згідно із ст. 84, 122 ЗК України та ст.14 ВК України належить до виключної компетенції органів виконавчої влади.
		Вказаний висновок позивач зробив, посилаючись на норми Водного кодексу України та Закону України «Про морські порти України», при цьому не беручи до уваги норми Земельного кодексу України, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.
		- посилаючись на приписи ст. 3, 58, 59, 79 ЗК України, ст. 1 Закону України «Про морські порти в Україні» представники відповідачів зазначили, що юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки для розміщення та обслуговування об'єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо.
		- посилаючись на приписи ст. 3, 4, 13, 14 ВК України, представники відповідачів вказали, що оскаржуваним рішенням Миколаївської міської ради затверджувалася технічна документація із землеустрою щодо складання документа (внесення змін до договору оренди № 6029), що посвідчує право користування земельною ділянкою, тобто спір у даній справі стосується земель водного фонду.
		- відсутність у земельної ділянки частини дна акваторії Бузького лиману (такою її вважає позивач) меж в натурі (на місцевості), які б збігались з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами, не є перешкодою для виконання робіт із землеустрою, визначення меж такої земельної ділянки на місцевості на підставі відповідної документації із землеустрою і встановлення межових знаків.
		Пункт 3.8 Інструкції про встановлення меж передбачає випадки, коли встановлення в натурі (на місцевості) межових-знаків не є обов'язковим, зокрема, на водних об'єктах. У такому випадку поворотні точки меж земельної ділянки можуть позначатися маркуванням фарбою. Отже, доводи позивача щодо неможливості встановити межі зазначеної земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріпити їх межовими знаками встановленого зразка, жодними доказами не підтверджені і носять характер суб'єктивних припущень.
		- прокуратурою Миколаївської області України в порушення ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» не доведено та не подано доказів  порушення прав чи інтересів держави;
		- визнання недійсним на майбутнє укладеного 26.12.2012 між Миколаївською міською радою та ТзОВ «МСП «Ніка-Тера» договору про внесення змін до договору оренди землі призведе до порушення права власності ТзОВ «МСП Ніка-Тера» на земельні ділянки, які знаходяться у власності підприємства, оскільки спочатку ТзОВ «МСП Ніка-Тера» було передано в оренду земельну ділянку площею 89 332 кв. м на підставі договору оренди землі № 6029 від 05.11.2008 року, а в подальшому  були придбані у власність земельні ділянки на підставі відповідних рішень Миколаївської міської ради, що мало наслідком внесення змін до договору оренди.
		- безпідставними є доводи позивача з приводу визнання незаконним та скасування пункту 12 розділу 3 рішення Миколаївської міської ради від 24.07.2014 року № 42/43, в зв'язку з тим, що, на думку позивача, таке рішення повинно було прийматися на підставі проекту землеустрою, а не на підставі технічної документації. Так, в 2013 році відбулась  зміна кадастрових номерів у зв'язку з початком використання системи автоматизованої системи Державного земельного кадастру та присвоєнням кадастрових номерів в автоматичному порядку. Така зміна кадастрового номеру потребувала внесення відповідних змін до договору оренди землі № 6029 від 05.11.2008 року. Саме з цієї підстави ТзОВ «МСП Ніка-Тера» вимушено було розробити нову технічну документацію, яка і була затверджена рішенням Миколаївської міської ради від 24.07.2014 року № 42/43.
		 
		Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
		 
		На підставі договору оренди землі № 6029 від 05.11.2008 року, укладеного між Миколаївською міською радою та ТзОВ «Морський спеціалізований порт «Ніка-Тера», останньому надано в оренду земельну ділянку загальною площею 89 332 кв.м по вул. Айвазовського, 23 у місті Миколаєві для обслуговування підхідного каналу та операційної акваторії для маневру суден до набережної терміналу та обслуговування причальної стінки зернового термінала (арк. 56-61).
		Відповідно до п. 5.2 Договору цільове призначення земельної ділянки 1.14.5 УКЦВ: 7   751 кв. м. - землі транспорту; 81   681 кв. м. - інші відкриті землі (під лиманами).
		Договір зареєстровано у Миколаївській регіональній філії ДП «Центр ДЗК», про що 12.11.2008 року у Державному реєстрі земель вчинено запис № 040800101255.
		 
		Рішенням Миколаївської міської ради від 18.12.2009 року № 42/61 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документа (договору оренди) на земельну ділянку загальною площею 89   332 кв. м., у тому числі 64   838 кв.м. - для обслуговування підхідного каналу і операційної акваторії для маневру суден до набережної термінала та площею 24   494 кв. м. - для обслуговування причалу зернового термінала, за рахунок частини земель ТзОВ «Морський спеціалізований порт «Ніка-Тера»,  наданих рішенням міської ради від 18.08.2008 року № 27/71, з віднесенням її до земель морського транспорту (з функціональним використанням інші землі - землі під водою) та до інших земель транспорту та зв'язку, для обслуговування підхідного каналу і операційної акваторії для маневру суден до набережної термінала, обслуговування причалу зернового терміналу по вул. Айвазовського, 23 (том ІІ, арк. 74, 71-109).
		Рішенням Миколаївської міської ради від 25.06.2010 року № 47/68 затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність та продано ТзОВ «Морський спеціалізований порт «Ніка-Тера» земельну ділянку площею 24   494 кв. м., зарахувавши її до земель транспорту та зв'язку, за рахунок земель, наданих в оренду ТзОВ «Морський спеціалізований порт «Ніка-Тера»,  для обслуговування причалу зернового термінала по вул. Айвазовського, 23 (том ІІ, арк. 158, 71-109).
		На підставі вищевказаних рішень ради № 42/61 від 18.12.2009 року та № 47/68 від 25.06.2010 року до вказаного договору оренди вносились зміни щодо площі земельної ділянки, її нормативної грошової оцінки, цільового призначення та з Товариством укладались відповідні договори про зміни.
		 
		Пунктом 6 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 22.11.2012 року № 22/41 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документа (внесення змін до договору оренди № 6029), що посвідчує право користування земельною ділянкою Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт «Ніка-Тера» загальною площею 38 281 кв.м., у тому числі: земельна ділянка № 1 площею 3 398 кв.м - під озерами, прибережними замкнутими водоймами, лиманами; земельна ділянка № 2 площею 34 882 кв.м - під озерами, прибережними замкнутими водоймами, лиманами, з віднесенням її до земель для розміщення та експлуатації будівель та споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій (за функціональним використанням інші землі - землі під водою) для обслуговування підхідного каналу та операційної акваторії для маневру суден до набережної терміналу по вул. Айвазовського, 23 у місті Миколаєві (том І, арк. 17; том ІІІ, арк. 6-53).
		 
		На підставі вищевказаного рішення 26.12.2012 року між Миколаївською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт «Ніка-Тера» укладено Договір № 448-12 про внесення змін до Договору оренди землі № 6029 від 05.11.2008 року (том І, арк. 62).
		Договір про зміни посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ласурія С. А. та зареєстровано в реєстрі за № 3806. Договір зареєстрований у Миколаївській міській раді, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.06.2013 року за № 448-12.
		Право оренди на вказані земельні ділянки зареєстровано 18.12.2014 року Реєстраційною службою Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області, про що у Державному   реєстрі   речових   прав   на   нерухоме   майно   вчинено   записи № 8171976 та № 8172928 (том І, арк. 71-74).
		 
		Відповідно до листа Управління Держземагенства у Миколаївському районі Миколаївській області від 24.04.2013 року №1531/751-2/1300 та інформації Головного управління Держземагенства у Миколаївській області 22.05.2015 року № 10-14-0.3-66576/2-15 кадастровий номер 4810136600:07:004:0101 було визначено 27.06.2012 року відповідно до вимог Тимчасового порядку присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, що діяв на той час. Зазначений кадастровий номер було визначено, але не присвоєно. Земельна ділянка надавалась для обслуговування підхідного каналу та операційної акваторії для маневру суден до набережної терміналу, площа 0, 3398 га.
		Після набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року № 1051 «Про затвердження порядку ведення Державного земельного кадастру» 07.03.2013 року Миколаївська міська рада звернулась до Управління Держземагенства у Миколаївському районі про надання Витягу із Державного земельного кадастру на вказану земельну ділянку.
		Під час надання Витягу із Державного земельного кадастру про земельну ділянку було виявлено приналежність вказаної земельної ділянки до іншого кадастрового кварталу (001, а не 004), тобто мала місце помилка в визначеному кадастровому номері. Враховуючи викладене було здійснено державну реєстрацію земельної ділянки та присвоєно інший кадастровий номер 4810136600:07:001:0050 (том І, арк. 76, 141).
		 
		Враховуючи вищевказані обставини щодо зміни кадастрового номера земельної ділянки у зв'язку з допущенням помилки в Державному земельному кадастрі, відповідачем Миколаївською міською радою було внесено зміни до рішення Миколаївської міської ради від 22.11.2012 року № 22/41.
		Так, пунктом 12 розділу 3 рішення Миколаївської міської ради від 24.07.2014 № 42/43 внесено зміни та пункт 6 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 22.11.2012 року № 22/41 доповнено пунктом 6.1, в наступній редакції: 
		« 6.1. Передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт «Ніка-Тера» в оренду строком до 27.10.2033 року земельну ділянку загальною площею 38 281 кв.м., у тому числі: земельна ділянка № 1 площею 3 398 кв.м (кадастровий номер 4810136600:07:001:0050) та земельна ділянка № 2 площею 34 882 кв.м (кадастровий номер 4810136600:07:004:0102) для обслуговування підхідного каналу та операційної акваторії для маневру суден до набережної термінала по вул. Айвазовського, 23 у місті Миколаєві (том І, арк. 18).
		Як вбачається з Витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та Поземельних книг та інформації Головного управління Держземагенства у Миколаївській області 05.05.2015 року № 10-14-0.21-6071/2-15 земельна ділянка № 1 площею 3 398 кв.м (кадастровий номер 4810136600:07:001:0050) та земельна ділянка № 2 площею 34 882 кв.м (кадастровий номер 4810136600:07:004:0102) відносяться:
		- категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення;
		- цільове призначення - для обслуговування підхідного каналу та операційної акваторії для маневру суден до набережної термінала (том І, арк. 26-55, 77).
		 
		Відповідно до наявних у технічній документації планово-картографічних матеріалів:   експлікації  земельних  угідь   (ф   6-ЗЕМ),   висновків  управління Держземагентства у місті Миколаєві від 27.04.2012 № 301 та управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради, плану кадастрової зйомки, кадастрових планів земельних ділянок №ТД-14 від 06.02.2012, надані в оренду Товариству земельні ділянки є донною поверхнею Бузького лиману.
		 
		Відповідно до інформації Миколаївського обласного управління водних ресурсів № 07/806 від 05.05.2015 року Бузький лиман належить до водних об'єктів загальнодержавного значення (ст. 1, 3, 5 ВК України, Правила охорони внутрішніх морських вод і територіального моря України від забруднення та засмічення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 431 від 29.03.2002 року) (том І, арк. 75).
		 
		Предметом спору у даній справі є вимога про визнання незаконним та скасування рішення Миколаївської міської ради, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документа (внесення змін до договору оренди), що посвідчує право користування земельною ділянкою ТзОВ «Морський спеціалізований порт «Ніка-Тера», а також рішення Миколаївської міської ради прийнятого у зв'язку з допущенням помилок в кадастрових номерах земельних ділянок, та визнання недійсним договору про внесення змін до договору оренди, укладеного між відповідачами на виконання рішень ради.
		Підставою позову прокуратурою заявлено обставини щодо розпорядження Миколаївською міською радою земельними ділянками та водним об'єктом з перевищенням повноважень та порушенням норм чинного на той час земельного законодавства.
		 
		Приписи ст. 13 Конституції України визначають, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах визначених Конституцією.
		Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
		Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
		Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (ч. 10 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
		 
		Відповідно до ст. 3 ЗК України (в редакції від 07.11.2012 року) земельні   відносини регулюються Конституцією  України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. 
		Земельні  відносини, що виникають при використанні надр, лісів,  вод,  а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу. 
		Відповідно до ч. 3 ст. 2 ВК України (в редакції від 18.11.2012 року) земельні, гірничі, лісові відносини, а також відносини щодо використання та охорони рослинного і тваринного світу,  територій та об'єктів  природно-заповідного фонду, атмосферного  повітря, виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу України, що виникають під час користування водними об'єктами, регулюються відповідним законодавством України. 
		 
		Відповідно до ст. 3 ВК України (в редакції від 18.11.2012 року) усі води (водні об'єкти) на території України  становлять  її водний фонд. 
		До водного фонду України належать: 
		1) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об'єкти; 
		2) підземні води та джерела; 
		3) внутрішні морські води та територіальне море.
		Відповідно до ст. 1 ВК України (в редакції від 18.11.2012 року) водний  об'єкт  - природний або створений штучно елемент довкілля,  в  якому зосереджуються  води  (море,  річка,  озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт).
		 
		Відповідно до ст. 4 ВК України (в редакції від 18.11.2012 року) до земель водного фонду належать землі, зайняті: 
		морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; 
		прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм;
		гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; 
		береговими смугами водних шляхів. 
		Відповідно до ст. 5 ВК України (в редакції від 18.11.2012 року) до водних об'єктів загальнодержавного значення належать: 1) внутрішні морські води та територіальне море; 2)  підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання; 3) поверхневі води (озера, водосховища,  річки,  канали),  що знаходяться  і  використовуються  на  території  більш  як  однієї області, а також їх притоки всіх порядків; 4) водні об'єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного  значення,  а  також  віднесені  до   категорії лікувальних. 
		До водних об'єктів місцевого значення належать: 1) поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об'єктів загальнодержавного значення; 2) підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання. 
		Таким чином, законодавство розрізняє два види об'єктів цивільних правовідносин: водні об'єкти (загальнодержавного і місцевого значення) та землі водного фонду, розпорядження якими  здійснюють відповідні органи місцевого самоврядування та органи державної виконавчої влади в межах їх повноважень.
		 
		Відповідно до ст. 6 ВК (в редакції від 18.11.2012 року) води (водні об'єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування. 
		Український  народ  здійснює право власності на води (водні об'єкти) через Верховну Раду  України,  Верховну  Раду  Автономної Республіки Крим і місцеві ради.
		Окремі повноваження щодо розпорядження  водами (водними об'єктами) можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади та Раді міністрів Автономної Республіки Крим.
		Відповідно до ч. 2, 6 ст. 14 ВК України (в редакції від 18.11.2012 року) до відання Кабінету Міністрів України у галузі  управління  і контролю за використанням і охороною вод  та  відтворенням  водних ресурсів належить: розпорядження водними об'єктами    загальнодержавного значення; визначення  порядку діяльності органів виконавчої влади у 
		галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів, координація їх діяльності.
		Відповідно до ч. 5-8 ст. 51 ВК України (в редакції від 18.11.2012 року) орендодавцями  водних  об'єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації. 
		Розподіл повноважень    щодо    передачі    водних   об'єктів загальнодержавного  значення  визначається   Кабінетом   Міністрів України відповідно до цього Кодексу та інших законів України. 
		Право  водокористування  на  умовах    оренди    оформляється договором,  погодженим  з центральним органом виконавчої влади, що реалізує  державну політику у сфері розвитку водного господарства, обласними,   Київською,   Севастопольською   міськими   державними адміністраціями,  органом  виконавчої  влади Автономної Республіки Крим  з питань охорони навколишнього природного середовища. У разі укладення договору обласними, Київською, Севастопольською міськими державними  адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим  такий  договір погоджується  центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного  середовища,  а  договір,  укладений органом виконавчої влади  Автономної  Республіки  Крим з питань охорони навколишнього природного  середовища,  -  Радою  міністрів Автономної Республіки Крим.  Договори,  що  укладаються  Кабінетом Міністрів України, не потребують погоджень з іншими органами. 
		Умови,  строки  і  збір за оренду водних об'єктів (їх частин) визначаються в договорі оренди за згодою сторін. 
		Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 67 ВК України (в редакції від 18.11.2012 року) річки, озера, водосховища,  канали,  інші  водойми,  а  також внутрішні морські    води  та  територіальне  море  є  внутрішніми водними шляхами загального  користування,  за  винятком  випадків, коли відповідно до законодавства України їх  використання  з  цією метою повністю чи частково заборонено. 
		Перелік внутрішніх водних  шляхів,  віднесених  до  категорії судноплавних, затверджується Кабінетом Міністрів України. 
		Системний аналіз вищевказаних норм законодавства дозволяє дійти висновку, що водними об'єктами розпоряджаються органи державної виконавчої влади.
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 85 ВК України (в редакції від 18.11.2012 року) порядок  надання  земель водного фонду в користування та припинення права користування ними  встановлюється   земельним законодавством.
		Відповідно до ч. 1 ст. 88 ВК України (в редакції від 18.11.2012 року) з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.
		Відповідно до ч. 4 ст. 88 ВК України (в редакції від 18.11.2012 року) прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського транспорту.
		Відповідно до ч. 5 ст. 88 ВК України (в редакції від 18.11.2012 року) землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом.
		Відповідно до ч. 9 ст. 88 ВК України (в редакції від 18.11.2012 року) уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.
		Відповідно до ст. 92 ВК України (в редакції від 18.11.2012 року) на судноплавних водних шляхах за межами міських поселень для проведення  робіт, пов'язаних з  судноплавством, встановлюються берегові смуги. Розміри  берегових  смуг  водних  шляхів   та господарська діяльність на них визначаються статтею 91 цього Кодексу. Порядок  встановлення берегових смуг водних шляхів та користування ними визначається Кабінетом Міністрів України. 
		Відповідно до ч. 2, 3 ст. 91 ВК України (в редакції від 18.11.2012 року) розміри  смуг  відведення та режим користування ними встановлюються за проектом, який  розробляється  і  затверджується водокористувачами за погодженням з обласними, Київською, Севастопольською   міськими  державними  адміністраціями,  органом виконавчої  влади  Автономної  Республіки  Крим  з  питань охорони навколишнього   природного   середовища   та  центральним  органом виконавчої  влади,  що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства. 
		Земельні   ділянки   в   межах   смуг   відведення  надаються центральному   органу   виконавчої  влади,  що  реалізує  державну політику   у   сфері   розвитку  водного  господарства,  та  іншим організаціям  для  спеціальних  потреб  і можуть використовуватися ними      для      створення      водоохоронних     лісонасаджень, берегоукріплювальних   та  протиерозійних  гідротехнічних  споруд, будівництва переправ, виробничих приміщень.
		Аналогічні положення передбачено ст. 60, 61, 63, 64 ЗК України (в редакції від 07.11.2012 року).
		Відповідно до ст. 25 Закону України «Про транспорт» (в редакції від 17.11.2010 року) до земель  морського  транспорту  належать  землі,  надані  в користування під:
		морські порти з набережними, майданчиками, причалами, вокзалами, будівлями,   спорудами,   устаткуванням,    об'єктами загальнопортового і комплексного обслуговування флоту;
		гідротехнічні споруди  і  засоби   навігаційної   обстановки, судноремонтні   заводи,   майстерні,  бази,  склади,  радіоцентри, службові та культурно-побутові  приміщення  та  інші  споруди,  що обслуговують морський транспорт.
		До земель  морського  транспорту   не   належать   території, насипані або намиті в акваторії за кошти портів.
		Спорудження на  підходах  до   портів   (каналів)   мостових, кабельних і повітряних переходів,  водозабірних та інших об'єктів, а також спорудження радіосистем у зоні радіонавігаційних об'єктів погоджується з адміністрацією портів. 
		Відповідно до ч. 1-3 ст. 24 Закону України «Про морські порти» (в редакції від 17.05.2012 року) земельні ділянки в межах території морських портів можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
		Штучно створені земельні ділянки перебувають у державній власності та можуть надаватися у користування, у тому числі в довгострокову оренду. Штучно створені земельні ділянки належать до земель водного фонду.
		Територія морського порту може складатися із земель морського транспорту, земель промисловості та земель водного фонду.
		Відповідно до ст. 12 Кодексу торговельного мореплавства України (в редакції від 19.11.2012 року) відведення  землі  та  водного  простору  для   торговельного мореплавства, а також будівництва або будь-якої роботи в зоні  дії навігаційного  обладнання і морських шляхів повинно бути погоджено з  центральним  органом  виконавчої  влади  в галузі транспорту та місцевими органами влади і самоврядування.
		Перелік судноплавних водних шляхів визначено на підставі ст. 67 ВК України постановою КМУ "Про затвердження переліку внутрішніх водних шляхів, що належать до категорії судноплавних" від 12.06.96 N 640.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.1997 року № 347 затверджено Порядок складання паспортів річок і Порядок установлення берегових смуг водних шляхів та користування ними.
		Відповідно до п. 2-4 Порядку установлення берегових смуг водних шляхів та користування ними, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.1997 року № 347 (в редакції від 30.03.2012 року) на судноплавних водних шляхах за межами міських поселень і в межах прибережних захисних смуг на окремих ділянках установлюються берегові смуги для проведення робіт, пов'язаних з судноплавством.
		Берегові смуги водних шляхів відносяться до земель водного фонду, порядок надання яких у користування та припинення права користування ними визначається статтями 19 і 27 Земельного кодексу України.
		Розміри ділянок берегових смуг судноплавних водних шляхів, що потребують відведення земель для проведення робіт, пов'язаних із судноплавством, і розміщення необхідних споруд для річкового флоту, визначаються за проектами землеустрою берегових смуг водних шляхів, які розробляються і затверджуються Мінінфраструктури за погодженням з Мінприроди, Держводагентством та територіальними органами Держземагентства і земельних ресурсів.
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 59 ЗК України (в редакції від 07.11.2012 року) землі  водного  фонду  можуть  перебувати   у   державній, комунальній та приватній власності. 
		Відповідно до ч. 4 ст. 59 ЗК України (в редакції від 07.11.2012 року) громадянам  та  юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого  самоврядування  із  земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів,  а також  озера, водосховища,  інші  водойми,  болота та острови для сінокосіння,   рибогосподарських   потреб,   культурно-оздоровчих, рекреаційних,   спортивних   і   туристичних   цілей,   проведення науково-дослідних робіт тощо. 
		Аналогічне положення передбачено до ч. 3 ст. 85 ВК України (в редакції від 18.11.2012 року).
		Враховуючи вищевикладене, органи виконавчої влади або органи місцевого  самоврядування, в межах наданих їм повноважень, мають право передавати на умовах оренди земельні ділянки із  земель водного фонду, в тому числі прибережних захисних смуг та берегових смуг водних шляхів, для спеціально визначених цілей, передбачених законом. 
		 
		Відповідно до п.п. «а» ч. 1 ст. 12 ЗК України (в редакції від 07.11.2012 року) до повноважень  сільських,  селищних,  міських  рад  у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад.
		Відповідно до п.п. «а» ч. 1 ст. 17 ЗК України (в редакції від 07.11.2012 року) до повноважень  місцевих  державних  адміністрацій  у  галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження  землями  державної власності  в межах, визначених цим Кодексом.
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 84 ЗК України (в редакції від 07.11.2012 року) у державній власності перебувають усі землі України,  крім земель комунальної та приватної власності.
		Право   державної   власності  на  землю  набувається  і реалізується  державою  в  особі  Кабінету Міністрів України, Ради міністрів  Автономної  Республіки  Крим,  обласних,  Київської  та Севастопольської   міських,   районних   державних  адміністрацій, державних  органів  приватизації  відповідно  до закону. 
		Відповідно до п. 12 Перехідних положень ЗК України (в редакції від 07.11.2012 року) до   розмежування   земель   державної  та  комунальної власності повноваження щодо розпорядження  землями  (крім  земель, переданих  у  приватну  власність, та земель, зазначених в абзацах другому  та  четвертому  цього  пункту)  в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог  абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів -  відповідні  органи  виконавчої  влади.
		Відповідно до п. п. «г» ч. 3 ст. 84 ЗК України (в редакції від 07.11.2012 року) до земель державної власності,  які не можуть передаватись у комунальну власність, належать землі під водними об'єктами загальнодержавного значення.
		Відповідно до ст. 6 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» (в редакції від 30.01.2009 року) при розмежуванні земель державної та комунальної власності не можуть передаватися до земель комунальної власності: землі під   водними   об'єктами  загальнодержавного  значення відповідно до законодавства України,  а також землі під береговими смугами  водних  шляхів,  водоохоронних зон,  прибережних захисних смуг,   зон   санітарної   охорони    об'єктів    водного фонду загальнодержавного значення за межами населених пунктів.
		Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що станом на 22.11.2012 року (дата прийняття оскаржуваного рішення) землі не були розмежованими, відтак, органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування при наданні земельних ділянок у власність та користування керувались приписами п. 12 Перехідних положень ЗК України з урахуванням спеціальних норм. Землі вважаються розмежованими в Україні з 01.01.2013 року (дата втрати чинності Законом України «Про розмежування земель державної та комунальної власності»). При цьому, як до розмежування земель в Україні, так і після їх розмежування діяли (діють) спеціальні норми, які забороняли передавати у комунальну власність землі під водними об'єктами загальнодержавного значення. Таким чином, враховуючи, що чинним на момент прийняття оскаржуваного рішення законодавством було передбачено заборону передачі з державної власності у комунальну власність земель під водними об'єктами загальнодержавного значення, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень відповідачів стосовно того, що спірні земельні ділянки знаходяться в межах населеного пункту, що надає органу місцевого самоврядування право на їх розпорядження.
		Отже, Миколаївська міська рада перевищила надані їй законом повноваження на розпорядження спірними земельними ділянками під водним об'єктом загальнодержавного значення, оскільки спірні земельні ділянки належать до земель державної власності, розпорядження якими здійснюють виключно органи державної виконавчої влади. Таким чином, оскаржувані рішення в частині не відповідають визначеній компетенції органу, що видав вказані рішення, що є підставою для їх скасування.
		 
		При вирішенні спору судом також враховано наступне.
		Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЗК України (в редакції від 07.11.2012 року) земельна   ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування,  з  визначеними щодо неї правами. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 123 ЗК України (в редакції від 07.11.2012 року) надання   земельних   ділянок  державної  або  комунальної власності у користування здійснюється на підставі  рішень  органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. 
		Рішення зазначених  органів  приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: 
		зміни цільового призначення земельних ділянок  відповідно  до закону; 
		надання у   користування  земельних  ділянок,  межі  яких  не встановлені в натурі (на місцевості). 
		Надання у   користування   земельної   ділянки,   межі   якої встановлені  в  натурі  (на  місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на  підставі  технічної  документації  із землеустрою щодо складання документа, що  посвідчує право користування земельною ділянкою. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про землеустрій» (в редакції від 04.11.2012 року) технічна  документація  із  землеустрою  щодо складання  документів,  що  посвідчують право на земельну ділянку, крім  поділу  та  об'єднання  земельних  ділянок, включає: а) пояснювальну записку; б) технічне завдання на складання документів,  що посвідчують право на земельну ділянку; в) копії заяв фізичних або клопотання юридичних осіб; г) матеріали польових геодезичних робіт і план земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки; ґ) рішення  органу  виконавчої  влади  чи  органу   місцевого самоврядування  про  надання  або  передачу  земельної  ділянки  у власність або надання в  користування,  у  тому  числі  на  умовах оренди; д) акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання; е) акт  перенесення  в  натуру  (на місцевість) меж охоронних зон,  зон  санітарної  охорони,  санітарно-захисних  зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності; є) кадастровий план земельної ділянки; ж) перелік   обмежень  прав  на  земельну  ділянку  і  наявні земельні сервітути. 
		Відповідно до ст. 50 Закону України «Про землеустрій» (в редакції від 04.11.2012 року) проекти землеустрою   щодо   відведення   земельних   ділянок складаються   у   разі   надання,  передачі,  вилучення  (викупу), відчуження земельних ділянок. 
		Порядок складання  проектів   землеустрою   щодо   відведення  земельних   ділянок   встановлюється  Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до п. 2 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року № 677 (в редакції від 22.06.2012 року) проект відведення земельної ділянки розробляється у разі:
		зміни цільового призначення земельної ділянки відповідно до закону;
		надання, передачі земельної ділянки, вилучення (викупу), відчуження земельної ділянки (її частини), межі якої не встановлено в натурі (на місцевості).
		Встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками відбувається в порядку, передбаченому Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою наказом Держкомзему від 18.05.2010 року № 376.
		Відповідно до п. 2.1 вищевказаної Інструкції (в редакції від 28.03.2011 року) встановлення  меж  земельної  ділянки   в   натурі   (на місцевості)  здійснюється  на підставі розроблених та затверджених відповідно до статті 186 Земельного кодексу України технічної документації   із   землеустрою   щодо    складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, у тому числі при поділі чи об'єднанні земельних ділянок (частини перша та друга статті 56 Закону України "Про землеустрій") або проекту землеустрою  щодо  відведення  земельної  ділянки  (частина  третя статті  56  Закону  України  "Про  землеустрій")  -  при  передачі земельної ділянки у власність (користування) із  земель  державної та комунальної власності,  а також із земель приватної власності у разі  зміни  її  меж  або  цільового  призначення  при  поділі  чи об'єднанні  земельних  ділянок перед заповненням бланка державного акта на право власності на земельну ділянку або бланка  державного акта на право постійного користування земельною ділянкою. 
		Відповідно до п. 3.1 Інструкції межі   земельної  ділянки  в  натурі  (на  місцевості)  закріплюються межовими знаками. Межовий знак -  конструкція,  яка  складається  з  чотирьох деталей.
		Відповідно до п. 3.8 Інструкції межові знаки не встановлюються: у  місцях, де їх установка неможлива (на водних об'єктах, при забороні  проведення  земляних  робіт). У такому випадку поворотні точки меж земельної ділянки можуть позначатися маркуванням фарбою. 
		Судом встановлено, що рішенням Миколаївської міської ради відповідачу ТзОВ «Морський спеціалізований порт «Ніка-Тера» передано в оренду земельну ділянку загальною площею 38 281 кв.м., у тому числі: земельна ділянка № 1 площею 3 398 кв.м (кадастровий номер 4810136600:07:001:0050) та земельна ділянка № 2 площею 34 882 кв.м (кадастровий номер 4810136600:07:004:0102) для обслуговування підхідного каналу та операційної акваторії для маневру суден до набережної термінала по вул. Айвазовського, 23 у місті Миколаєві.
		Таким чином, відповідачу ТзОВ «Морський спеціалізований порт «Ніка-Тера» фактично передано в користування інші (новосформовані) земельні ділянки з іншими кадастровими номерами, межами, нормативною грошовою оцінкою, цільовим призначенням та функціональним використанням.
		Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про правильність тверджень прокуратури про те, що всупереч вказаних вимог законодавства проект землеустрою щодо відведення Товариству земельних ділянок з кадастровими номерами 4810136600:07:001:0050, 4810136600:07:004:0102 не розроблявся, спеціально уповноваженими органами влади та контролю не погоджувався, та відповідно Миколаївською міською радою не затверджувався, а рішення про їх надання прийнято на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документу (внесення змін до договору оренди), що посвідчує право на земельні ділянки.
		Проте, враховуючи встановлення судом перевищення Миколаївською міською радою повноважень при наданні в оренду земельних ділянок під водним об'єктом загальнодержавного значення, суд дійшов висновку, що підставою для скасування рішень Миколаївської міської ради є саме незаконне (за відсутності повноважень) розпорядження земельними ділянками державної форми власності. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та  юридичним особам  рівні умови захисту прав власності на землю. 
		Відповідно до «г» ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання  недійсними  рішень  органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
		Прийняття відповідачем Миколаївською міською радою спірних рішень порушує виключне право власності держави на розпорядження земельними ділянками та внутрішніми морськими водами України, яке реалізуються через відповідні органи державної виконавчої влади, тобто прокуратурою правомірно пред'явлено позов з захисту інтересів держави.
		Враховуючи вищевикладене, є обґрунтованими та підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування пункту 6 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 22.11.2012 року №  22/41, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документа (внесення змін до договору оренди), що посвідчує право користування земельною ділянкою, а також в частині визнання незаконним та скасування пункту 12 розділу 3 рішення Миколаївської міської ради від 24.07.2014 року № 42/43, яким внесено зміни до вищевказаного рішення ради у зв'язку з необхідністю виправлення помилок в кадастрових номерах земельних ділянок.
		 
		Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди  землі  -  це  договір,  за  яким орендодавець зобов'язаний за  плату  передати  орендареві  земельну  ділянку  у володіння і  користування на певний строк,  а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до  умов  договору  та вимог земельного законодавства. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору   оренди   земельної   ділянки  із  земель державної  або  комунальної  власності  здійснюється  на  підставі рішення  відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця,  прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом  України,  або  за  результатами аукціону. 
		Враховуючи вимоги земельного законодавства (ст.ст. 123, 124 ЗК України), волевиявлення відповідного органу як орендодавця, здійснюється у формі рішення такого органу або договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки і лише реалізується шляхом укладення договору оренди.
		Тобто, рішення органу місцевого самоврядування про передачу в оренду земельної ділянки є підставою для укладання договору оренди землі. Отже, рішення органу місцевого самоврядування про надання землі в оренду та договір оренди земельної ділянки є пов'язаними юридичними фактами.
		Відповідно до ст. 211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть відповідальність    відповідно до законодавства за порушення, зокрема, укладення угод з порушенням земельного законодавства.
		Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону встановлені главою 16 ЦК України.
		Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
		Відповідно до ч. 1 ст.  236  ЦК  України нікчемний  правочин  або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
		Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
		Відповідно до п. 2.7 постанови Пленуму ВГС України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.2013 року з останніми змінами якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє.
		Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність вимоги про визнання недійсним договору про внесення змін до договору оренди, оскільки вказаний договір не відповідає вимогам законодавства та укладений на підставі незаконного рішення, прийнятого Миколаївською міською радою за відсутності повноважень. В цій частині позов підлягає задоволенню.
		Щодо посилань представника відповідача ТзОВ «Морський спеціалізований порт «Ніка-Тера» на те, що визнання недійсним на майбутнє укладеного договору про внесення змін до договору оренди землі призведе до порушення права власності ТзОВ «Морський спеціалізований порт «Ніка-Тера» на земельні ділянки, які знаходяться у власності підприємства, то слід зазначити, що судові рішення приймаються за підставі закону та не можуть ставитись у залежність від можливих негативних для відповідачів наслідків. Крім того, відповідач не позбавлений можливості оформити право на земельні ділянки у встановленому законодавством порядку, звернувшись до органу, який наділений повноваженнями на їх розпорядження.
		 
		Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.
		Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є доведеними належними та допустимими доказами у справі та підлягають задоволенню.
		 
		Щодо розподілу судових витрат у даній справі, то слід зазначити наступне.
		Статтею 49 ГПК України визначено порядок розподілу судових витрат у господарській справі.
		Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.
		Відповідно до ч. 3 ст. 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
		Відповідно до п. 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.13 року з останніми змінами від 10.07.14 року приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.
		Враховуючи вищевикладене, судовий збір підлягає стягненню:
		- з відповідача Миколаївської міської ради в розмірі 3 045 грн. (у зв'язку з задоволенням двох вимог немайнового характеру про визнання незаконними рішень (1   218 грн. + 1   218 грн.) та вимоги немайнового характеру про визнання недійсним договору (609 грн.));
		- з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт «Ніка-Тера» в розмірі 609 грн. (у зв'язку з задоволенням вимоги немайнового характеру про визнання недійсним договору (609 грн.).
		 
		Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		позов задовольнити.
		 
		Визнати незаконним та скасувати пункт 6 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 22.11.2012 року №  22/41, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документа (внесення змін до договору оренди № 6029), що посвідчує право користування земельною ділянкою Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт «Ніка-Тера» загальною площею 38 281 кв.м. для обслуговування підхідного каналу та операційної акваторії для маневру суден до набережної терміналу по вул. Айвазовського, 23 у місті Миколаєві.
		 
		Визнати недійсним на майбутнє укладений 26.12.2012 року між Миколаївською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт «Ніка-Тера» договір № 448-12 про внесення змін до договору оренди землі № 6029 від 05.11.2008 року, на підставі якого передано в оренду Товариству земельну ділянку з кадастровим номером 4810136600:07:001:0050 (право оренди зареєстровано 18.12.2014 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 8171976) та земельну ділянку з кадастровим номером 4810136600:07:004:0102 (право оренди зареєстровано 18.12.2014 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 8172928).
		 
		Визнати незаконним та скасувати пункт 12 розділу 3 рішення Миколаївської міської ради від 24.07.2014 року № 42/43 про передачу  Товариству з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт «Ніка-Тера» в оренду строком до 27.10.2033 року земельної ділянки загальною площею 38 281 кв.м., у тому числі: земельна ділянка № 1 площею 3 398 кв.м (кадастровий номер 4810136600:07:001:0050) та земельна ділянка № 2 площею 34 882 кв.м (кадастровий номер 4810136600:07:004:0102).
		 
		Стягнути з відповідача Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 26565573) в доход Державного бюджету України (ГУ ДКСУ у Миколаївській області, МФО банку 826013, р/р 31218206783002, ЄДРПОУ 37992781, одержувач УК у м.     Миколаїв /м. Миколаїв / 22030001, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу судовий збір за позовом (П.І.Б. чи назва установи, організації позивача), Господарський суд Миколаївської області, код ЄДРПОУ 03499980): 
		- 3 045 грн. (три тисячі сорок п'ять грн. 00 коп.) - судового збору.
		Наказ видати державній податковій інспекції після набрання рішенням законної сили.
		 
		Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт «Ніка-Тера», вул. Айвазовського, 23, м. Миколаїв, 54052 (код ЄДРПОУ 22439446) в доход Державного бюджету України (ГУ ДКСУ у Миколаївській області, МФО банку 826013, р/р 31218206783002, ЄДРПОУ 37992781, одержувач УК у м.     Миколаїв /м. Миколаїв / 22030001, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу судовий збір за позовом (П.І.Б. чи назва установи, організації позивача), Господарський суд Миколаївської області, код ЄДРПОУ 03499980): 
		- 609 грн. (шістсот дев'ять грн. 00 коп.) - судового збору.
		Наказ видати державній податковій інспекції після набрання рішенням законної сили.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.
		Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
		 
		 
		Повне рішення складено  03.08.2015 року
		 
		 
		Суддя                                                                          Е. М. Олейняш

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...