Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/12626/15 : Адміністративні справи (до 01.01.2019).
Надіслано судом: 04.08.2015. Зареєстровано: 05.08.2015. Забезпечено надання загального доступу: 07.08.2015.
Дата набрання законної сили: 15.09.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		30 липня 2015 року                      № 826/12626/15
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши справу в письмовому провадженні
		за заявоюОСОБА_1до Головного територіального управління юстиції у місті Києва,  Державного реєстратора прав на нерухоме майно Головного територіального управління юстиції у місті Києва Коломієць Ольги Анатоліївнипро                    визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
		На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.
		ВСТАНОВИВ:
		Позивачка, в особі ОСОБА_1 (надалі - Позивачка), звернулася з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у місті Києва (надалі - Відповідач-1), державного реєстратора прав на нерухоме майно Головного територіального управління юстиції у місті Києва Коломієць Ольги Анатоліївни (надалі - Відповідач-2) про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Реєстраційної служби головного управління юстиції у місті Києві Коломієць Ольги Анатоліївни від 02.02.2015 р. №19029816 про відмову в державній реєстрації права власності за ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1; зобов'язання Реєстраційну службу Головного управління юстиції у м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень прийняту 15.01.2015 р. за реєстраційним номером 9793545.
		В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що їй рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби головного управління юстиції у м. Києві Коломієць О.А. №19029816 від 02.02.2015 р. було протиправно відмовлено в реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1. Позивачка наголошує, що підстава прийняття такого рішення, а саме, що документи для проведення державної реєстрації прав було подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна щодо ТОВ «Укоінвестбуд», є необґрунтованою та докази на підтвердження цих обставин відсутні. 
		Представником Відповідачів  надано суду  письмові заперечення. В обґрунтування заперечень зазначає, що рішення державного реєстратора Коломієць О.А. від 02.02.2015 р. №19029816 про відмову у державній реєстрації прав власності на квартиру АДРЕСА_1 є законним, правомірним, обґрунтованим та таким, що прийнято виключно на нормах закону. Представник Відповідачів звертає увагу, що на момент подання заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на вказане нерухоме майно було накладено арешт та не було припинено, а отже, підстав для реєстрації права власності за позивачем не було.
		В судовому засіданні 14.07.2015 року судом було прийнято рішення про розгляд справи в письмову провадженні на підставі частини 4 статті 122 КАС України. 
		Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.
		З матеріалів справи вбачається, що 05 вересня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКО-Капітал» (Управитель), з одного боку, та ОСОБА_1 (Довіритель), з іншого боку, було укладено договір №70/ІІ-У про участь у Фонді фінансування будівництва (надалі - Договір).
		Відповідно до пунктів 1.1, 1.3 цього Договору, Довіритель зобов'язується передати Управителю в управління грошові кошти з метою отримання Довірителем у власність об'єкта інвестування, а Управитель зобов'язується прийняти кошти на рахунок ФФБ у довірчу власність та здійснювати від свого імені за плату управління цими коштами в порядку та на умовах, передбачених правилами ФФБ; Довіритель набуває прав і обов'язків Довірителя після передачі грошових коштів у довірчу власність Управителя та підписання цього договору.
		Згідно з пункту 1.8 Договору, об'єктом інвестування є отримання двокімнатної квартири загальною площею 78,99 кв.м. з номером АДРЕСА_1.
		За Договором відступлення майнових прав від 20.02.2007 р. №70МІІ-У, ТОВ "Фінансова компанія "УКО-Капітал" передає, а ОСОБА_1 набуває майнових прав на об'єкт інвестування визначений п.1.8 Договору про участь у Фонді фінансування будівництва №70/ІІ-У від 05.09.2006р.
		Відповідно до Додаткової угоди від 16.11.2012р. №1 до Договору про участь у Фонді фінансування будівництва від 05.09.2006р. №70ІІ-У, сторони внесли зміни до вартості інвестування та характеристик об'єкту інвестування після проведення технічної інвентаризації, зазначивши, що передачі Довірителю підлягає квартира загальною площею 76,1 кв.м. з номером АДРЕСА_1.
		Також, згідно з Договором відступлення майнових прав від 16.11.2012р. №70ІІ-У, ТОВ "Фінансова компанія "УКО-Капітал" передає, а ОСОБА_1 набуває майнових прав на об'єкт Інвестування визначений п.1.9 Договору про участь у Фонді фінансування будівництва від 05.09.2006р. №70/ІІ-У. 
		ТОВ «Проектний дім» 31.07.2013р. було проведено інвентаризацію нерухомого майна та виготовлено технічний паспорт квартири загальною площею 76,1 кв.м. з номером АДРЕСА_1.
		Актом прийому-передачі квартири АДРЕСА_1 від 27.08.2013р., ТОВ «УкоінвестБуд» передало, а ОСОБА_1 отримала двокімнатну квартиру загальною площею 76,1 кв.м. житловою площею 35,9 кв.м. за номером АДРЕСА_1.
		З довідки від 27.08.2013р. №70/ІІ-У вбачається, що ОСОБА_1 внесла в повному обсязі грошові кошти в сумі 452 181,10 грн. до фонду фінансування будівництва виду А ТОВ «Фінансова компанія "УКО-Капітал" за програмою ТОВ "УкоінвестБуд" та має право на отримання у власність закріплений за нею об'єкт інвестування, квартири загальною площею 76,1 кв.м. з номером АДРЕСА_1.
		Позивачка 15 січня 2015 року звернулася до Реєстраційної служби Головного управління юстиції в м. Києві з заявою про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме, квартиру за адресою: АДРЕСА_1.
		Рішенням від 02.02.2015 №19029816 державним реєстратором прав на нерухоме майно Коломієць О.А. Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві відмовлено у державній реєстрації права власності приватної квартири, що розташована в АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 на підставі ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та п. 20 та 28 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 №868, оскільки заяву про державну реєстрацію прав пов'язаних з відчуженням нерухомого майна подано після державної реєстрації обтяжень встановлених щодо цього майна.
		Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про не обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.
		Згідно з нормативним приписом статті 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом. 
		Таким законом, який визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна є Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
		Як визначено абзацу 2 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		Згідно з частини 1 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація прав є обов'язковою.
		У відповідності до частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; 3) інші речові права відповідно до закону; 4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.
		Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації.
		У відповідності до пункту 2 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.
		Частиною 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено виключний перелік підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, а саме, у державній реєстрації може бути відмовлено у разі, якщо: заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.
		Згідно з частини 4 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена. 
		Аналогічна норма міститься й у пункті 28 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №868 від 17.10.2013 року, який передбачає, що державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
		Як зазначалось вище, підставою для прийняття рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 02.02.2015 №19029816 слугувало те, що у ході розгляду заяви встановлено наявність обтяження нерухомого майна щодо якого подано заяву, державний реєстратор послався на приписи статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пункти 20 та 28 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №868 від 17.10.2013 року, згідно з якою державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; наявність обтяжень прав на нерухоме майно.
		Так, з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна містяться записи: здійснений Державним реєстратором Юферовою Євгенією Дмитрівною Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві 27.01.2014 р. про арешт всього майна боржника та оголошення заборони його відчуження на підставі Постанови Державної виконавчої служби України від 23.01.2014 року, серія та номер: 35137073 та здійснений 10.12.2010 за №10595952 реєстратором: Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про арешт всього нерухомого майна боржника на підставі постанови Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції м. Києва від 10.12.2010 №2112/14 .
		Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону.
		Також, суд звертає увагу, що за змістом статті 57 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" арешт майна полягає у обмеженні розпорядження, володіння і користування майном. 
		Це означає, що реєстрація арешту є актом обмеження прав власника, а не актом офіційного визнання прав чи вимог інших осіб на майно.
		Тому, наявність в Єдиному реєстрі заборон запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте.
		Наведений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 11 листопада 2014 року № 21-357а14.
		Враховуючи, що на момент подання заяви Позивачки про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо права власності на нерухоме майно арешт зазначеного майна знято не було, державний реєстратор правомірно відмовив у державній реєстрації права власності.
		З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивачки в частині визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Реєстраційної служби головного управління юстиції у місті Києві Коломієць Ольги Анатоліївни від 02.02.2015 р. №19029816 про відмову в державній реєстрації права власності за ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
		В частині позовних вимог щодо зобов'язання Реєстраційну службу Головного управління юстиції у м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень прийняту 15.01.2015 р. за реєстраційним номером 9793545 не підлягають задоволенню, оскільки судом встановлено, що рішення Відповідача-2 від 02.02.2015 р. №19029816 прийнято у відповідності до законодавства.
		Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. 
		Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
		Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 122, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, - 
		П О С Т А Н О В И В: 
		В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
		Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. 
		Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
		Суддя                                                                                                А.Б. Федорчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...