УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9
вересня 2009 року
|
|
м. Київ
|
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
|
Патрюка М.В.,
|
|
суддів:
|
Жайворонок Т.Є., Лященко Н.П.,
|
Мазурка В.А., Перепічая В.С.,
|
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про переведення прав та обов'язків покупця
за договором купівлі-продажу частки в праві спільної власності за касаційною
скаргою ОСОБА_1 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області
від 20 березня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 4
грудня 2008 року,
в с т а н о в и л а :
У жовтні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду із
зазначеним позовом, посилаючись на те, що
йому на праві власності належить
квартира АДРЕСА_1. Квартира
АДРЕСА_2 належала на праві власності
ОСОБА_3, яка 1 листопада 2004 року продала
її ОСОБА_2 Про намір продати квартиру його не повідомили, чим
порушили переважне право на придбання частки в праві спільної
часткової власності. Просив перевести на нього права та обов'язки покупця за
указаним договором.
Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської
області від 20 березня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду
Львівської області від
4 грудня 2008 року, у задоволенні позову відмовлено.
ОСОБА_1 звернувся з
касаційною скаргою до Верховного Суду
України, в якій просить скасувати рішення Стрийського міськрайонного суду
Львівської області від 20 березня 2007 року та ухвалу апеляційного суду
Львівської області від 4 грудня 2008 року, посилаючись на неправильне
застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального
права, і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити або передати справу на
новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
За положеннями ст.
316 ЦК України правом власності є право
особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею,
незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння,
користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст.
362 цього Кодексу в разі продажу частки у праві спільної
часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її
купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім
випадку продажу з публічних торгів.
Судом установлено, що
ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 відповідно до договору
купівлі-продажу від 17 жовтня 1996 року. Будинок складається з двох квартир.
Квартира АДРЕСА_2 у зазначеному будинку належала на праві власності ОСОБА_3 За
актами приймання - передачі від 18 лютого 1998 року №28 і від 9 березня 1998
року №29 будинок було знято з балансу
житлово-експлуатаційної організації та
передано в спільну власність власникам квартир ОСОБА_3 і ОСОБА_1 1 листопада 2004 року ОСОБА_4, діючи
на підставі довіреності як представник ОСОБА_3, продала квартиру АДРЕСА_2 ОСОБА_2 Згідно з документами Стрийського
державного комунального міжрайонного бюро технічної інвентаризації власником
квартири АДРЕСА_2 станом на 12 жовтня
2004 року в частці 1/1 була ОСОБА_3; інвентаризаційні справи заведено окремо на
квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 як на самостійні
об'єкти права власності.
Згідно з ст. 382
ЦК України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та
придатне для постійного у ньому проживання. Власникам квартири у дво- або
багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної
власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку,
механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині
квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які
призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових
приміщень, які розташовані у житловому будинку.
Аналізуючи
встановлені у справі обставини та вказані вимоги закону, суд першої інстанції,
з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що
квартира АДРЕСА_2 не є об'єктом права спільної часткової власності, акти
приймання-передачі квартир із балансу
житлово-експлуатаційної організації не є
правовстановлюючими документами та ніяким чином не впливають на зміну правової
природи об'єкта власності. Оскільки ОСОБА_1 не був співвласником спірної квартири, то відсутні правові
підстави для задоволення його позову.
Висновки судів першої й
апеляційної інстанцій відповідають
установленим у справі обставинам, судові рішення ухвалено з додержанням норм
матеріального та процесуального права, тому касаційну скаргу слід відхилити.
Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів
Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської
області від 20 березня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області
від 4 грудня 2008 року залишити без
змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
|
М.В. Патрюк
|
Судді:
|
Т.Є. Жайворонок Н.П.
Лященко В.А. Мазурок В.С. Перепічай
|