Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/3713/15 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші позадоговірні немайнові спори; Визнання права власності.
Надіслано для оприлюднення: 05.08.2015. Зареєстровано: 06.08.2015. Забезпечено надання загального доступу: 10.08.2015.
Дата набрання законної сили: 03.08.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 номер провадження справи  7/69/15
		     
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		23.07.2015                                                              Справа №  908/3713/15
		 
		За позовом: Миколаївської релігійної громади Запорізької  єпархії Української Православної Церкви,   м. Запоріжжя 
		До відповідача: Запорізька  обласна  державна адміністрація, м. Запоріжжя 
		Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет  спору на стороні  позивача: Реєстраційна  служба Запорізького  міського  управління юстиції Запорізької області,  м.Запоріжжя 
		 
		Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет 
		 
		Представники:
		Від позивача: не з'явився.    
		Від відповідача: Меняйло  О.С., дов. №  08-43/0875 від 08.04.2015р.   
		Від третьої особи: не з'явився.    
		 
		          Заявлено позов про визнання за Миколаївської релігійної громади Запорізької  єпархії Української Православної Церкви  право власності на об'єкти нерухомого майна - культові споруди, які складаються з літера А - Церковний храм; літера а - вхід до підвалу; літера пд. - підвал під літ. А; літера Б - Просфорна; літера Г - Недільна школа; літера Ж - Недільна школа; літера И - будівля вбиральні; літера К - Хрестильний храм; літера пд. - підвал під літ. К; літера мс - мансарда літ. К; літера Л - вольєр; літера Н - Часовня; літера І - замощення; літера №5 -паркан; літера №6 - паркан; літера №8 - паркан; літера №10 - ворота-арка; літера №11 - колодязь; літера №12 - водопровід; літера №13 - зливна яма; літера №17 - паркан; літера №21 - паркан; літера №22 - паркан; літера №23 - паркан; літера №24 - ворота; літера №25 - хвіртка; літера №26 - хвіртка, що розташовані за адресою: Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Піщана, буд.8.  
		           Ухвалою суду  від  19.06.2015р.  порушено провадження по справі, судове засідання призначено на   23.07.2015р. 
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що  на виконання вказаних норм закону Запорізькою обласною державною адміністрацією поставлено відповідне Розпорядження Голови Запорізької обласної державної адміністрації №261 від 11.06.2014 «Про повернення у власність культових споруд», відповідно до якого Миколаївській релігійній громаді Запорізької єпархії Української православної церкви повернуто у власність культові споруди, розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Піщана, будинок 8. Після отримання вказаного Розпорядження Миколаївська релігійна громада Запорізької єпархії Української православної церкви звернулася до Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції Запорізької області з заявою про державну реєстрацію прав та обтяжень, прийняту 24.06.2014 за реєстраційним номером 7132349, для проведення державної реєстрації права власності на культові споруди А - Церковний храм, Б - Просфорна, Г - Недільна школа, Ж - Недільна школа тощо, що розташовані за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вулиця Піщана, будинок 8.
		22 вересня 2014 року Державним реєстратором Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції Запорізької області Шаповаловим Олександром Євгеновичем винесено рішення про відмову у державній реєстрації прав та обтяжень № 15964858.
		Головною підставою відмови стала невідповідність поданих документів, а саме: згідно Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 №868, для проведення державної реєстрації речових прав необхідними є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком. Однак Державний реєстратор вважає Розпорядження Голови обласної державної адміністрації №261 від 11.06.2014 «Про повернення у власність культових споруд» недостатнім для реєстрації права власності на культові споруди за Позивачем. На його думку, спершу необхідно провести державну реєстрацію за Державою в особі Запорізької обласної державної адміністрації, а вже потім, згідно Розпорядження №261 від 11.06.2014, - за Миколаївською релігійною громадою Запорізької єпархії Української православної церкви.
		Після отримання вказаного рішення про відмову у державній реєстрації права власності Миколаївська релігійна громада Запорізької єпархії Української православної церкви звернулася до Запорізької обласної державної адміністрації з проханням здійснити державну реєстрацію права державної власності на культові споруди, розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Піщана, будинок 8 в особі Запорізької обласної державної адміністрації (лист від 07.10.2014). Однак також отримали відмову.
		В листі від 16.10.2014 №08219/08-31 «Про реєстрацію прав державної власності» зазначається, що Розпорядження Голови обласної державної адміністрації №261 від 11.06.2014 «Про повернення у власність культових споруд» є достатнім документом для реєстрації права власності культових споруд, розташованих за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Піщана, будинок 8, згідно з Додатком за Миколаївською релігійною громадою Запорізької єпархії Української православної церкви, та те, що правових підстав для реєстрації права державної власності на вказані культові споруди в особі Запорізької обласної державної адміністрації, не вбачається.
		У зв'язку з вищесказаними обставинами, Миколаївська релігійна громада Запорізької єпархії Української православної церкви не може зареєструвати за собою право власності на вищевказану нерухомість та реалізувати свої права та обов'язки, як власника зазначеного майна, вважає свої права порушеними та просить суд задовольнити позовні  вимоги в повному об'ємі.  
		Відповідач визнав заявлені позовні вимоги в повному об'ємі, вказуючи на те, що Обласною державною адміністрацією було видано розпорядження голови Запорізької обласної державної адміністрації від 11.06.2014 № 261 «Про повернення у власність культових споруд», відповідно до якого Миколаївській релігійній громаді Запорізької єпархії Української православної церкви повернуто у власність культові споруди, розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Піщана, будинок 8, згідно з додатком до розпорядження.
		Зазначене майно перебувало номінально в державній власності згідно ст. 366 Адміністративного кодексу Української Соціалістичної Радянської Республіки 1927 року, згідно з якою, всі культові споруди (молитовні) оголошувалися державною власністю. Разом з тим, культові споруди, храми, каплиці тощо, ніколи не обліковувалися в складі державного майна (за винятком споруд, що становили історичну та/або культурну цінність, які обліковувалися, відповідно, як історичне або культурне надбання). Культові споруди ніколи не входили до сфери управління облдержадміністрації, не обліковувалися облдержадміністрацією і не перебували у неї на балансі. Облдержадміністрація була наділена повноваженнями, до вимог ст. 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», виключно на повернення цих будівель (в тому числі у власність) релігійним громадам, що і було виконано розпорядженням голови Запорізької обласної державної адміністрації від 11.06.2014 № 261 «Про повернення у власність культових споруд».  Таким чином, на теперішній час, зважаючи, що майно повернуто позивачу облдержадміністрацією згідно закону, відсутні жодні законодавчі підстави для заперечення щодо позовних вимог.
		     Враховуючи вищенаведене, керуючись статтею 78 Господарського процесуального кодексу України, Запорізька обласна державна адміністрація визнає в повному обсязі позов Миколаївської релігійної громади Запорізької єпархії Української православної церкви. З наслідками визнання позову відповідач ознайомлений (відзив долучено матеріалів справи).     
		       10 липня 2015р.  до суду надійшло клопотання  від  позивача про відкладення  судового засідання, в зв'язку з неможливістю направлення компетентного представника  для  участі у справі.
		      Клопотання подано згідно зі ст. 22 ГПК України, судом прийнято до розгляду і залишено без задоволення, виходячи з наступного:           
		           - відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК (1798-12 ).
		       Згідно ст. 22 ГПК України, сторони  зобов'язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав  і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного  та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.      
		       Перевіривши надані сторонами матеріали, визнав їх достатніми та прийшов до висновку щодо розгляду спору, згідно  зі ст. 75 ГПК України, по наявних у справі матеріалах.       
		         Представники позивача та третьої особи в судове засідання не з'явились.                                                               
		Судовий процес вівся без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.
		Розгляд справи закінчено 23.07.2015р.  оголошенням рішення суду в повному об'ємі, в присутності  представника відповідача. 
		Оцінюючи подані  сторонами докази за своїм внутрішнім переконання , що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх  обставин справи в їх  сукупності , та враховуючи, що кожна сторона повинна довести  ті обставини, на які вона посилається  як на  підставу  своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з  наступних підстав:   
		Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що одним із способів захисту цивільного права являється визнання права.
		Пунктом 4 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, встановлено, що до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
		Відповідно до ст. ст. 319, 321, 391 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Здійснення права власності може бути обмежено або припинено виключно у випадках і в порядку встановлених законом, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
		Згідно ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
		Заявлено позов про визнання за Миколаївської релігійної громади Запорізької  єпархії Української Православної Церкви   право власності на об'єкти нерухомого майна - культові споруди, які складаються з літера А - Церковний храм; літера а - вхід до підвалу; літера пд. - підвал під літ. А; літера Б - Просфорна; літера Г - Недільна школа; літера Ж - Недільна школа; літера И - будівля вбиральні; літера К - Хрестильний храм; літера пд. - підвал під літ. К; літера мс - мансарда літ. К; літера Л - вольєр; літера Н - Часовня; літера І - замощення; літера №5 - паркан; літера №6 - паркан; літера №8 - паркан; літера №10 - ворота-арка; літера №11 - колодязь; літера №12 - водопровід; літера №13 - зливна яма; літера №17 - паркан; літера №21 - паркан; літера №22 - паркан; літера №23 - паркан; літера №24 - ворота; літера №25 - хвіртка; літера №26 - хвіртка, що розташовані за адресою: Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Піщана, буд. 8.  
		Вказана нерухомість не є новоствореним майном, а також не відноситься до об'єктів незавершеного будівництва.
		Даний об'єкт нерухомості експлуатується вже багато років. Культові споруди, що розташовані за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вулиця Піщана, будинок 8, були збудовані в кінці XIX століття, орієнтовно в 1895 році (архівна довідка Державного архіву Запорізької області від 14.11.2013 №01-32/2513). Станом на вказаний період Україна знаходилася в складі Російської імперії. В 1917 році відбулася революція, яка змінила державний устрій Російської імперії. Було створено Союз Радянських Соціалістичних Республік, до складу якого входила Українська Радянська Соціалістична Республіка. Згідно ст.35 ГПК України, обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
		В 1927 році прийнято Адміністративний кодекс Української РСР-, відповідно до ст.366 якого все майно церковних і релігійних громад в Україні було визнано державною власністю.
		24.08.1991 було прийнято Постанову Верховної Ради Української РСР «Про проголошення незалежності» (Акт проголошення незалежності), яким було проголошено незалежність України та створено самостійну українську державу - УКРАЇНА. Україна перестала бути федеративним утворенням у складі СРСР.
		12.09.1991 прийнято Закон України «Про правонаступництво», відповідно до якого Закони Української РСР та інші акти, ухвалені Верховною Радою Української РСР, діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, ухваленим після проголошення незалежності України.
		Виходячи з цього, право державної власності на культові споруди, що є предметом даного судового спору, виникло у держави у 1927 році (згідно приписів ст. 336 Адміністративного кодексу Української РСР).
		Постановою КМ України, від 05.11.1991, №311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)» затверджено перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності). У вказаному переліку не зазначено споруд, будівель тощо культового призначення.
		Також у вказаній постанові зазначено, що державне майно України, крім майна, яке належить до комунальної власності, є загальнодержавною (республіканською) власністю.
		Листом Департаменту комунальної власності та приватизації №2933/01-12/3725 від 30.05.2013р. повідомлено, що, культові будівлі, розташовані по вулиці Піщаній, будинок 8, не належать до об'єктів права комунальної власності.
		Листом №10184 від 18.10.2013 ТОВ «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» повідомило, що до 01.01.2013 будівля церкви по вул. Піщаній, 8 в м.Запоріжжя, реєстрацію права власності не проходила.
		Таким чином, культові будівлі, що знаходяться в м. Запоріжжі по вулиці Піщаній, будинок 8 правомірно віднесено до державної власності (інші власники відсутні).   
		04.03.1992 Президентом України було прийнято Указ за № 125 «Про заходи щодо повернення релігійним організаціям культового майна», пунктом 3 якого встановлено, що Раді Міністрів Кримської АРСР, виконавчим комітетам обласних, Київської та Севастопольської міських Рад народних депутатів: протягом 1992-1993 років здійснити передачу релігійним громадам у власність чи безоплатне користування культових будівель, що використовуються не за призначенням.
		06 червня 1991 року введено в дію Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації».
		Відповідно до ст. 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», культові будівлі і майно, які становлять державну власність, повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Республіці Крим - Уряду Республіки Крим.
		Згідно з ст. 18 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», релігійні організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, яке належить їм на праві власності. У власності релігійних організацій можуть бути будівлі, предмети культу, об'єкти виробничого, соціального і добродійного призначення, транспорт, кошти та інше майно, необхідне для забезпечення їх діяльності. Релігійні організації мають право власності на майно, придбане або створене ними за рахунок власних коштів, пожертвуване громадянами, організаціями або передане державою, а також придбане на інших підставах, передбачених законом.
		Отже, до введення в дію Закону України «Про свободу - совісті та релігійні організації» (діє по сьогоднішній день), все майно церковних і релігійних громад в Україні було визнано державною власністю згідно із ст. 366 Адміністративного кодексу Української РСР 1927 року. Зазначене законодавство не було визнано нечинним з дня його прийняття, тобто таким, що не породило правових наслідків. 
		Тому, держава, в особі органів, визначених в ст. 17 Закону, є належним власником культових будівель і майна (п.9.8 Роз'яснення Вищого Арбітражного Суду України №02-5/109 від 29.02.1996 року «Про деякі питання, що виникають при застосуванні Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»).
		На виконання вказаних норм закону Запорізькою обласною державною адміністрацією постановлено відповідне розпорядження Голови Запорізької обласної державної адміністрації №261 від 11.06.2014 «Про повернення у власність культових споруд», відповідно до якого, Миколаївській релігійній громаді Запорізької єпархії Української православної церкви повернуто у власність культові споруди, розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Піщана, будинок 8.
		Таким чином, вказаний порядок переходу права власності передбачений ст.17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», а розпорядження Голови обласної державної адміністрації №261 від 11.06.2014 «Про повернення у власність культових споруд» прийняте у відповідності до закону та в межах компетенції Запорізької обласної державної адміністрації. На даний час вказане розпорядження не оскаржене, не скасоване та є чинним.  
		Після звернення до Державної реєстраційної служби для реєстрації права власності та отримання рішення про відмову у державній реєстрації прав та обтяжень № 15964858 від 22.09.2014, Миколаївська релігійна громада Запорізької єпархії Української православної церкви звернулася до Запорізької обласної державної адміністрації з проханням здійснити державну реєстрацію права державної власності на культові споруди, розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Піщана, будинок 8 в особі Запорізької обласної державної адміністрації (лист від 07.10.2014). Факт такого звернення з проханням здійснити реєстрацію права державної власності на культові споруди не заперечується відповідачем.
		У відповідь на вказане звернення релігійна громада отримала лист від 16.10.2014 №08219/08-31 «Про реєстрацію прав державної власності», в якому зазначається, що розпорядження Голови Запорізької обласної державної адміністрації №261 від 11.06.2014 «Про повернення у власність культових споруд» є достатнім документом для реєстрації права власності культових споруд, розташованих за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Піщана, будинок 8, згідно з додатком за Миколаївською релігійною громадою Запорізької єпархії Української православної церкви, та те, що правових підстав для реєстрації права державної власності на вказані культові споруди в особі Запорізької обласної державної адміністрації, не вбачається. 
		     Згідно зі ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, у тому числі це стосується і нерухомого майна.
		За приписами ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист не тільки свого цивільного права, а й цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		При цьому, охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
		В ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006р. №3477-ІV закріплено обов'язок судів застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. і протоколами до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		     Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., ратифікованих Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР, кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. 
		Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. 
		Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. 
		Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
		Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.     
		Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню.            
		Згідно з ст. 49 ГПК України, судові витрати  покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.   
		Керуючись  ст. ст. 316, 317, 319, 328, 392   Цивільного кодексу України,   ст. ст. 3,  22, 28,  32, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 87 Господарського процесуального кодексу України, суд 
		В И Р І Ш И В:
		        Позовні вимоги   Миколаївської релігійної громади Запорізької  єпархії Української Православної Церкви  до  Запорізької  обласної  державної адміністрації,  за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет  спору на стороні  позивача: Реєстраційна  служба Запорізького  міського  управління юстиції Запорізької області задовольнити. 
		    Визнати за Миколаївської релігійної громади Запорізької  єпархії Української Православної Церкви (Ідентифікаційний код 25492984, місцезнаходження: 69089, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Піщана, будинок  8) право власності на об'єкти нерухомого майна - культові споруди, які складаються з літера А - Церковний храм; літера а - вхід до підвалу; літера пд. - підвал під літ. А; літера Б - Просфорна; літера Г - Недільна школа; літера Ж - Недільна школа; літера И - будівля вбиральні; літера К - Хрестильний храм; літера пд. - підвал під літ. К; літера мс - мансарда літ. К; літера Л - вольєр; літера Н - Часовня; літера І - замощення; літера №5 -паркан; літера №6 - паркан; літера №8 - паркан; літера №10 - ворота-арка; літера №11 - колодязь; літера №12 - водопровід; літера №13 - зливна яма; літера №17 - паркан; літера №21 - паркан; літера №22 - паркан; літера №23 - паркан; літера №24 - ворота; літера №25 - хвіртка; літера №26 - хвіртка, що розташовані за адресою: Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Піщана, будинок 8.  
		      Стягнути з  Запорізької  обласної  державної адміністрації, 69107, м. Запоріжжя,  пр.Леніна, 164 (ЄДРПОУ 00022504) на користь Миколаївської релігійної громади Запорізької  єпархії Української Православної Церкви (Ідентифікаційний код 25492984, місцезнаходження: 69089, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Піщана, будинок  8)  21199 (двадцять одну  тисячу сто дев'яносто дев'ять) грн. 72 коп.  судового збору. 
		           Видати наказ.
		          Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його  прийняття.
		        Представнику відповідача, присутньому  в судовому засіданні судом роз'яснена ст.87 ГПК України. 
		 
		   Суддя                                                                         Н.С. Кутіщева - Арнет

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...