Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/7956/14 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Договір підряду.
Надіслано для оприлюднення: 06.08.2015. Зареєстровано: 07.08.2015. Забезпечено надання загального доступу: 11.08.2015.
Дата набрання законної сили: 15.08.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20.07.2015Справа №910/7956/14
		 
		За позовомЗаступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України доТовариства з обмеженою відповідальністю «Люксінвест»пророзірвання договору та стягнення 2 428 743,34 грн.
		Суддя Босий В.П.
		Представники сторін:
		від позивача:Шаповалов О.Ю.від відповідача:не з'явивсяпрокурор:Яговід С.М.
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		На розгляді господарського суду міста Києва знаходилася справа №910/7956/14 за позовом заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України (надалі - «Адміністрація») до Товариства з обмеженою відповідальністю «Люксінвест» (надалі - «Товариство») про розірвання договору та стягнення 2 428 743,34 грн.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем належним чином не виконано зобов'язання з виконання робіт за договором будівельного підряду №57-12 від 18.12.2012 р., у зв'язку з чим прокурор вказує на обов'язок відповідача повернути суму попередньої оплати у розмірі 1 833 973,34 грн. Крім того, прокурором заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 318 269,91 грн., штрафу у розмірі 276 500,09 грн., а також вимогу про розірвання вказаного договору.
		Рішенням господарського суду міста Києва від 23.06.2014 р. у справі №910/7956/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2014 р. позов задоволено повністю, розірвано договір будівельного підряду № 57-12 від 18.12.2012 р. на виконання робіт по об'єкту: «Реконструкція ВПС «Ніжанковичі» Мостиського прикордонного загону Державної прикордонної служби України», укладений між Адміністрацією Державної прикордонної служби України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Люксінвест» та додаткові угоди до нього, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Люксінвест» на користь Адміністрації Державної прикордонної служби України перераховані кошти у розмірі 1 833 973,34 грн., пеню у розмірі 318 269,91 грн., 276 500,09 грн. штрафу.
		Постановою Вищого господарського суду України від 20.01.2015 р. рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2014 р. скасовано, а справу №910/7956/14 передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
		Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Києва №04-23/78 від 23.01.2015 р. призначено повторний автоматичний розподіл справи.
		Згідно автоматизованої системи документообігу господарського суду міста Києва справу №910/7956/14 передано на розгляд судді Босому В.П.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.01.2015 р. справу прийнято до провадження суддею Босим В.П. та призначено до розгляду на 16.02.2015 р.
		16.02.2015 р. представником відповідача до канцелярії суду подані письмові пояснення, в яких відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на те, що в матеріалах справи наявні докази належного виконання ним зобов'язань за договором №57-12 від 18.12.2012 р., а відтак підстави для повернення авансу та розірвання договору відсутні.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.02.2015 р. розгляд справи відкладено на 18.03.2015 р. у зв'язку з неявкою прокурора в судове засідання та неподанням витребуваних доказів.
		В судовому засіданні 18.03.2015 р. судом оголошувалась перерва на 15.04.2015 р.
		14.04.2015 р. представником відповідача до канцелярії суду подано клопотання про призначення у справі будівельно-технічної експертизи з метою встановлення переліку, обсягу та вартості фактично виконаних відповідачем робіт.
		Ухвалами господарського суду міста Києва від 15.04.2015 р. призначено у справі №910/7956/14 судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз, та зупинено провадження у справі.
		24.06.2015 р. до канцелярії суду від Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист, з якого вбачається, що призначена ухвалою суду від 15.04.2015 р. експертиза не проведена у зв'язку із ненаданням додаткових матеріалів, а відтак матеріали справи №910/7956/14  повернуто до господарського суду міста Києва.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.07.2015 р. поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду на 20.07.2015 р.
		Представник позивача та прокурор в судове засідання з'явилися, надали пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримали та просили позв задовольнити повністю.
		Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №01030 34177965.
		Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.
		В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
		Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		18.12.2012 р. між Адміністрацією (замовник) та Товариством (генпідрядник) було укладено договір будівельного підряду №57-12 на виконання робіт по об'єкту: «Реконструкція ВПС «Ніжанковичи» Мостиського прикордонного загону Державної прикордонної служби України» (надалі - «Договір»).
		Відповідно до п. 1.1 Договору генпідрядник на свій ризик власними і залученими силами та засобами, відповідно до проекту 1965,15-10/10 з високою якістю виконує всі роботи з реконструкції ВПС «Ніжанковичі» Мостиського прикордонного загону Державної прикордонної служби України та спільно з замовником передає в обумовлені строки об'єкт експлуатуючій організації.
		За змістом п. 3.1 Договору в редакції додаткової угоди № 6 від 27.11.2013 р. договірна ціна робіт становить 7 798 153,00 грн., у т.ч. на об'єкти житлового призначення 2 251 383,44 грн. та на інші об'єкти 5 546 769,56 грн. Обсяг фінансування на 2013 рік - 5 678 272,00 грн. та на 2014 рік - 2 119 881,00 грн. відповідно. 
		Згідно з п. 4.9 Договору після його підписання, відповідно до Плану фінансування (додаток 3), замовник може перерахувати генпідряднику разовий аванс, розмір якого не може перевищувати 30% вартості річного обсягу робіт, при надходженні коштів, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. № 1764 «Про затвердження порядку державного фінансування капітального будівництва». Генпідрядник зобов'язується протягом місяця використати одержаний аванс на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів та надати замовнику письмову інформацію про кількість та ціну придбаних ресурсів. Погашення одержаного авансу здійснюється генпідрядником шляхом виконання робіт та подання до оплати замовнику актів приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в, довідки про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3 протягом двох місяців з часу його отримання. Залишок невикористаного авансу протягом 7 робочих днів повертається на рахунок замовника. 
		Пунктом 5.1 Договору в редакції останньої додаткової угоди від 27.11.2013 р. № 6 сторонами визначено, що Товариство розпочне виконання робіт протягом 7 календарних днів після підписання договору та акта приймання-передачі будівельного майданчика. Роботи будуть виконуватись відповідно до Графіка виконання етапів робіт (додаток 2), з урахуванням Плану фінансування (додаток 3). Генпідрядник завершені роботи по об'єкту за актом приймання-передачі зобов'язується передати на баланс експлуатуючій організації в термін до 31.05.2014 р. 
		Пунктом 5.2.1 Договору встановлено, що у разі виявлення обсягів робіт, які не виконані, але включені в акти виконаних робіт (у тому числі неправильно застосованих розцінок) генпідрядник знімає з виконання дані роботи та відшкодовує замовнику їх вартість. 
		Відповідно до п. 6.1.4 договору замовнику надано право здійснювати у будь-який час, не втручаючись у господарську діяльність Товариства, технічний нагляд і контроль за ходом, якістю, вартістю та обсягами виконання робіт на об'єкті. 
		Згідно з п. 10.4 Договору сторони передбачили, що замовник має право ініціювати розірвання договору, якщо Товариство, зокрема, допустило відставання темпів виконання робіт від передбачених графіком на 30 днів. 
		Відповідно до п. 11.1 Договору в редакції останньої додаткової угоди від 27.11.2013 р. № 6 договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2014 р. 
		Спір у справі виник у зв'язку з тим, що прокурор вказує на неналежне виконання відповідачем свого зобов'язання з виконання робіт за Договором, а тому просить стягнути суму сплаченого авансу, штрафні санкції та розірвати договір.
		Договір є договором будівельного підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання §3 Глави 61 Цивільного кодексу України та Глави 33 Господарського кодексу України.
		Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
		Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
		Відповідно до ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
		За змістом ч. 4 ст. 879 Цивільного кодексу України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
		Згідно з п. 4.9 Договору після його підписання, відповідно до Плану фінансування (додаток 3), замовник може перерахувати генпідряднику разовий аванс, розмір якого не може перевищувати 30% вартості річного обсягу робіт, при надходженні коштів, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. № 1764 «Про затвердження порядку державного фінансування капітального будівництва».
		Згідно з ч. 2 ст. 854 Цивільного кодексу України підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
		На виконання умов Договору, позивачем було перераховано на рахунок відповідача попередню оплату у розмірі 2 346 800,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №59 від 13.02.2013 р.
		Згідно з ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
		Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		За змістом п. 4.9 Договору генпідрядник зобов'язується протягом місяця використати одержаний аванс на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів та надати замовнику письмову інформацію про кількість та ціну придбаних ресурсів. Погашення одержаного авансу здійснюється генпідрядником шляхом виконання робіт та подання до оплати замовнику актів приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в, довідки про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3 протягом двох місяців з часу його отримання. Залишок невикористаного авансу протягом 7 робочих днів повертається на рахунок замовника. 
		Із матеріалів справи вбачається, що сторонами було складено та підписано довідку про вартість виконаних будівельних робіт за травень 2013 року, відповідно до якої вартість виконаних відповідачем робіт становила 2 346 879,96 грн., в тому числі, загально-будівельні роботи на суму 2 134 251,00 грн.
		В той же час, відповідно до п. 6.1.4 Договору замовнику надано право здійснювати у будь-який час, не втручаючись у господарську діяльність Товариства, технічний нагляд і контроль за ходом, якістю, вартістю та обсягами виконання робіт на об'єкті. 
		З метою перевірки відповідності обсягів підрядних робіт та поданих до сплати обсягів робіт шляхом безпосередніх обмірів в натурі та документальної перевірки створено комісію за участю представників замовника та генпідрядника, в результаті роботи якої складено акт контрольного обміру по об'єкту «Реконструкція ВПС «Нижанковичі» Мостиського прикордонного загону Державної прикордонної служби України» за період січень 2013 - березень 2014 років.
		Згідно з вказаним актом, який підписаний сторонами без зауважень, на об'єктах будівництва при виконанні контрольного обміру виявлено роботи на загальну суму                   1 833 973,34 грн., які були оплачені, але не виконані і підлягають виконанню. 
		Крім того, сторонами були складені довідка про вартість виконаних будівельних робіт та акти приймання виконаних будівельних робіт за березень 2014 року, з яких вбачається факт існування оплачених, але не виконаних відповідачем робіт на суму 1 833 973,34 грн.
		Заперечуючи проти позовних вимог відповідач вказував на те, що в матеріалах справи наявні суперечні докази про вартість виконаних ним будівельних робіт, у зв'язку з чим встановлення фактично виконаних робіт та їх вартості у справі потребувало спеціальних знань.
		З метою встановлення переліку, обсягу та вартості фактично виконаних відповідачем робіт за Договором, ухвалою господарського суду міста Києва від 15.04.2015 р. призначено у справі №910/7956/14 судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз, зобов'язано сторони на вимогу експерта негайно надати всі документи та матеріали, які необхідні для проведення експертизи. 
		В той же час, 24.06.2015 р. до канцелярії суду від Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист, з якого вбачається, що призначена ухвалою суду від 15.04.2015 р. експертиза не проведена у зв'язку із ненаданням додаткових матеріалів, а відтак матеріали справи №910/7956/14  були повернуті до господарського суду міста Києва без проведення експертизи у встановленому порядку.
		З огляду на викладене, суд приймає рішення у справі за наявними в ній доказами на підставі ст. 82 Господарського процесуального кодексу України.
		Матеріали справи підтверджують, а відповідачем належним чином не спростовано факту отримання ним від позивача авансу, а також невиконання ним передбачених умовами Договору робіт на суму 1 833 973,34 грн. (тобто, частину отриманого авансу згідно платіжного доручення №59 від 13.02.2013 р.).
		Відтак, докази виконання відповідачем робіт у визначений Договором строк на суму              1 833 973,34 грн. відсутні, а позивачем заявлено вимогу про зобов'язання відповідача повернути вказані грошові кошти, сплачені на виконання умов такого Договору.
		07.04.2014 р. позивач звернувся до відповідача з листом №74-41, який був надісланий останньому згідно з фіскальним чеком від 07.04.2014 р. № 5329, яким повідомив про використання його права, визначеного п. 10.4 Договору на ініціювання розірвання договору у зв'язку з порушенням відповідачем графіку виконання етапів робіт. Також позивач вимагав повернення невикористаної суми авансу у розмірі 1 833 973,34 грн. 
		Пунктом 5.2.1 Договору встановлено, що у разі виявлення обсягів робіт, які не виконані, але включені в акти виконаних робіт (у тому числі неправильно застосованих розцінок) генпідрядник знімає з виконання дані роботи та відшкодовує замовнику їх вартість. 
		Згідно частини 2 ст. 570 Цивільного кодексу України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
		Водночас, згідно положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто, у разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила. 
		Аналогічні висновки містяться у постановах Вищого господарського суду України від 11.03.2011 р. у справі №2-22/1351-2009, від 12.06.2012 р. у справі №55/385 та від 23.07.2014 р. у справі №910/24568/13.
		З урахуванням того, що судом встановлений факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань з виконання робіт за Договором, враховуючи, що термін дії такого Договору закінчився, суд приходить до висновку про те, Товариство зобов'язане повернути Адміністрації отриманий від нього авансовий платіж у розмірі 1 833 973,34 грн.
		За таких обставин, позовні вимоги прокурора в стягнення з Товариства заборгованості у розмірі 1 833 973,34 грн. є правомірними та обґрунтованими.
		Також прокурором заявлено вимогу про розірвання Договору у зв'язку з порушенням відповідачем його умов в частині виконання робіт.
		Згідно ст. 905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
		Відповідно до п. 11.1 Договору в редакції останньої додаткової угоди від 27.11.2013 р. № 6 договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2014 р. 
		Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано належних та допустимих в розумінні положень ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказів укладення між сторонами додаткової угоди про продовження строку дії Договору.
		За таких обставин, з 01.01.2015 р. Договір є припиненим у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.
		При цьому, позовну заяву 10/2/3-26871-14 від 24.04.2014 р. про розірвання Договору та стягнення заборгованості прокурором було подано до суду 28.04.2014 р., що підтверджується штампом канцелярії господарського суду міста Києва, а Договір припинив свою дію     01.01.2015 р., тобто  після подання позовної заяви.
		Відповідно до п. 1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
		Згідно з п. 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 р. господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 11 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.
		Таким чином, провадження у справі в частині розірвання Договору підлягає припиненню згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
		Крім того, прокурором заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 318 269,91 грн. та штрафу у розмірі 276 500,09 грн. за прострочення виконання відповідачем робіт за Договором у період з за період з 31.12.2013 р. по 01.04.2014 р.
		Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку з виконання робіт не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
		Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
		У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
		За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
		Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
		Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
		Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
		Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
		Викладене підтверджується постановами Верховного Суду України від 28.02.2011 р. у справі №23/225 та 27.04.2012 р. у справі №06/5026/1052/2011.
		Пунктом 7.2 договору підряду № 57-12, встановлено, що за порушення строків закінчення виконання робіт (здачі закінченого об'єкта в експлуатацію) так само як і зриву терміну вводу об'єкта в експлуатацію генпідрядник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% від договірної ціни робіт за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
		Враховуючи встановлення факту прострочення виконання відповідачем зобов'язань, передбачених умовами Договору, а також здійснивши перерахунок штрафних санкцій суд вважає за можливе задовольнити вимогу прокурора про стягнення з відповідача пені у розмірі 318 269,91 грн. та штрафу у розмірі 276 500,09 грн.
		За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства на користь Адміністрації заборгованості у розмірі 1 833 973,34 грн., пені у розмірі 318 269,91 грн. та штрафу у розмірі 276 500,09 грн.
		Позовні вимоги в частині розірвання Договору підлягають припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
		Стосовно правомірності звернення прокурора з даним позовом суд відзначає наступне.
		Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.    
		Згідно з п. 6 частини другої ст. 20 Закону України «Про прокуратуру» при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.
		Ст. 361 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формами представництва є, зокрема, звернення до суду з позовами, коли порушуються інтереси держави та участь у розгляді судами справ. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.
		Відповідно до ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.
		У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. у справі № 1-1/99 зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
		Суд дійшов висновку, що прокурором правильно визначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, оскільки Адміністрація є центральним органом виконавчої влади, що реалізує політику у сфері охорони державного кордону.
		Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну прикордонну службу» фінансування діяльності Державної прикордонної служби України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, передбачених законодавством.  
		В даному випадку інтереси держави полягають в припиненні порушень законності в бюджетній сфері, що в свою чергу впливає на фінансову систему держави.
		Враховуючи викладене, заступник Генерального прокурора України правомірно згідно діючого законодавства звернувся до суду з даною позовною заявою для захисту інтересів держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України.
		Стосовно розподілу судових витрат суд відзначає наступне.
		Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру підлягає сплаті судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
		Частиною 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
		Таким чином, з урахуванням задоволення позовних вимог в частині стягнення грошових коштів, а також припинення провадження в частині позовних вимог про розірвання Договору, судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір виник з його вини.
		На підставі викладеного та керуючись ст. 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Позовні вимоги заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України задовольнити частково.
		2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Люксінвест» (73025, м. Херсон, вул. Суворова, 49; ідентифікаційний код 36039928) на користь Адміністрації Державної прикордонної служби України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 26; ідентифікаційний код 00034039) заборгованість у розмірі 1 833 973 (один мільйон вісімсот тридцять три тисячі дев'ятсот сімдесят три) грн. 34 коп., пеню у розмірі 318 269 (триста вісімнадцять тисяч двісті шістдесят дев'ять) грн. 91 коп. та штраф у розмірі 276 500 (двісті сімдесят шість тисяч п'ятсот) грн. 09 коп. Видати наказ.
		3. Припинити провадження у справі в частині розірвання договору будівельного підряду №57-12 на виконання робіт по об'єкту: «Реконструкція ВПС «Ніжанковичи» Мостиського прикордонного загону Державної прикордонної служби України» від 18.12.2012 р., укладеного між Адміністрацією Державної прикордонної служби України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Люксінвест».
		4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Люксінвест» (73025, м. Херсон, вул. Суворова, 49; ідентифікаційний код 36039928) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 49 792 (сорок дев'ять тисяч сімсот дев'яносто дві) грн. 87 коп. Видати наказ.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		 
		 
		Повне рішення складено 04.08.2015 р. 
		 
		 
		Суддя                                                                                                               В.П. Босий

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...