Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 372/5628/14 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права.
Надіслано для оприлюднення: 06.08.2015. Зареєстровано: 07.08.2015. Забезпечено надання загального доступу: 11.08.2015.
Дата набрання законної сили: 30.07.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 372/5628/14   Головуючий у І інстанції Мора О. М. Провадження № 22-ц/780/3103/15   Доповідач у 2 інстанції Волохов  Л. А.Категорія 1   30.07.2015 
		<s>                                                                                                                                                               </s>
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України 
		 
		30 липня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:
		головуючого     Волохова Л.А.,
		суддів:         Коцюрби О.П., Матвієнко Ю.О.,
		при секретарі     Петленко І.О.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом Київського учбово-виробничого підприємства №3 Українського товариства сліпих до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особи: ТОВ «Союз-Інвест», громадська організація «Українське товариство сліпих», за участю прокуратури Київської області в інтересах позивача Київського учбово-виробничого підприємства №3 Українського товариства сліпих, про витребування нерухомого майна та визнання права власності на нерухоме майно за апеляційними скаргами третьої особи ТОВ «Союз-Інвест», Київського учбово-виробничого підприємства №3 Українського товариства сліпих та прокурора на рішення Обухівського районного суду Київської області від 30 березня 2015 року,
		встановила:
		Позивач Київське учбово-виробниче підприємство № 3 Українського товариства сліпих звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8 з вимогами витребувати від відповідачів нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, які складаються з А-адміністративний корпус (площа -94,5 кв.м.), Б- будівля складу (площа -46,8 кв.м.), В -гараж (площа 153,9 кв.м.), Г 16 -будинок відпочинку (площа -70,2 кв.м.) та повернути їх у власність позивача і визнати за позивачем право власності на вищезазначені нежитлові будівлі . 
		Обґрунтовуючи заявлені по справі позовні вимоги позивач зазначив, що Київському учбово-виробничому підприємству № 3 Українського товариства сліпих на праві власності належали вищезазначені об'єкти нерухомості, які на підставі мирової угоди укладеної між позивачем та ТОВ «Союз-Інвест», затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва передані у власність ТОВ «Союз-Інвест», та відповідно до якої право власності на нерухоме майно виникає в момент набуття чинності ухвалою суду про затвердження мирової угоди та проведення державної реєстрації.
		В подальшому між ТОВ «Союз-Інвест» та відповідачами було укладено договір купівлі-продажу вищевказаних нежитлових приміщень, на підставі якого відповідачі стали співвласниками об'єкту нерухомості у рівних долях по 1/7 частині за кожним.
		В 2014 році позивач не погоджуючись з ухвалою про затвердження мирової угоди, на підставі якої об'єкти нерухомості вибули з його володіння, звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, яку було задоволено і відповідно скасовано ухвалу про затвердження мирової угоди та при цьому позивач зазначає, що постановою Київського апеляційного господарського суду   визначено, що об'єкти нерухомості були набуті ТОВ «Союз-Інвест» на підставі незаконного судового рішення поза волею юридичної особи, оскільки керівник позивача при укладенні мирової угоди діяв поза межами своїх повноважень. Так, як   об'єкти нерухомості вибули з володіння   позивача поза його волею, то він вважає, що в такому випадку згідно ч. 1 ст. 388 ЦК України його порушені права підлягають захисту шляхом витребування у відповідачів, як добросовісних набувачів майна, що було придбане ними у особи, яка не мала права на його відчуження та нерухоме майно повинно бути повернуте позивачу.Також позивач вважає, що у відповідності до ст. 392 ЦК України в результаті витребування нерухомого майна від відповідачів за позивачем повинно бути визнано право власносі на об'єкти нерухомості, у зв'язку з чим він і звернувся до суду.
		23.12.2014 року з метою представництва інтересів позивача до справи вступила Прокуратура Київської області.
		23.01.2015 судом замінено зазначених первісних відповідачів на належного відповідача ОСОБА_12, а первісних відповідачів залучено до справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог та прийнято заяву про зміну предмета позову. 
		24.03.2015 року судом замінено неналежного відповідача ОСОБА_12 на первісних відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8   та прийнято заяву про відмову від заяви про зміну предмету позову В подальшому розгляд справи судом здійснювався з урахуванням уточнених позовних вимог відповідно до позовної заяви поданої 12.11.2014 року.
		Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 30 березня 2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
		В апеляційних скаргах:
		ТОВ «СОЮЗ-Інвест» просить рішення суду змінити повністю та відмовити Київському учбово-виробничому підприємству № 3 Українського товариства сліпих в задоволенні позову до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 ОСОБА_11, ОСОБА_9, треті особи: ТОВ «Союз-Інвест», громадська організація «Українське товариство сліпих», за участю прокуратури Київської області в інтересах позивача Київського учбово-виробничого підприємства №3 Українського товариства сліпих, про витребування нерухомого майна та визнання права власності, з підстав пропущення строку позовної давності.
		Вважають, що рішення суду винесено з порушенням норм матеріального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, в частині незастосування судом строку позовної давності.
		Київське учбово-виробниче підприємство №3 Українського товариства сліпих, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким:
		- витребувати від ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_9 ОСОБА_9 нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1
		А - адміністративний корпус загальною площею 94,5 кв.м.;
		Б - будівля складу загальною площею 46,8 кв.м.;
		В - гараж загальною площею 153,9 кв.м.;
		Г16 - будинок відпочинку №16 загальною площею 70,2 кв.м.,
		та повернути їх у власність Київського учбово-виробничого підприємства № 3 (УВП-3)
		Українського товариства сліпих (УТОС).
		- визнати за Київським учбово-виробничим підприємством № З (УВП-3) Українського товариства сліпих (УТОС) право власності на нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1:
		А - адміністративний корпус загальною площею 94,5 кв.м.;
		Б - будівля складу загальною площею 46,8 кв.м.;
		В - гараж загальною площею 153,9 кв.м.;
		Г16 - будинок відпочинку №16 загальною площею 70,2 кв.м.
		Вважають, що рішення суду постановлене з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
		Прокуратура Київської області просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким позов Київського учбово-виробничого підприємства №3 Українського товариства сліпих задовольнити.
		Вважають, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.
		Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи відповідно до ст. 303 ЦПК України й обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.
		Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. У пункті 2 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року „Про судове рішення у цивільній справі" зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. 
		Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: 
		1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 
		2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 
		3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 
		4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
		Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам закону не відповідає.
		Судом встановлено та вбачається із матеріалів справи вбачається, що відповідно до державного акту на право користування землею від 1988 року Київському учбово-виробничого підприємства № 3 Українського товариства сліпих була передана у користування земельна ділянка площею 4,3 га., для будівництва бази відпочинку, яка розташована в смт. Козин, Обухівського району, Київської області.
		Постановою президії Центрального правління УТОС від 15.12.2009 року «Про надання дозволу Київському УВП № 3 УТОС на передачу окремих будівель відпочинку» було надано дозвіл Київському УВП № 3 УТОС по опрацюванню питання щодо передачі двох садових будинків з підсобними приміщеннями бази відпочинку «Івушка», що буде передана інвестору.
		26.01.2010 р. постановою президії Центрального правління УТОС «Про надання дозволу Київському УВП № 3 УТОС на укладення угоди про спільну діяльність по реконструкції бази відпочинку «Івушка», було дозволено директору Київському УВП № 3 УТОС укласти з ТОВ «Союз-Інвест» угоду про спільну діяльність по будівництву на земельній ділянці розміром 0,4687 га., яка входить до складу бази відпочинку «Івушка» Київського УВП №3, об'єкту.
		17.02.2010 року між Київським учбово-виробничим підприємством № 3 Українського товариства сліпих та ТОВ «Союз-Інвест» було укладено договір простого товариства про спільну діяльність, а 01.03.2010 року додатковий договір №1 до вказаного договору та 11.03.2010 року додатковий договір № 2.
		Рішенням Козинської селищної ради від 13.07.2010 року №5 Київському учбово-виробничому підприємству № 3 Українського товариства сліпих було надано дозвіл на оформлення свідоцтва про право власності на будівлі що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, які складаються з А-адміністративний корпус (площа -94,5 кв.м.), Б- будівля складу (площа -46,8 кв.м.), В -гараж (площа 153,9 кв.м.), Г 16 -будинок відпочинку (площа -70,2 кв.м.).
		22.12.2010 року Київське учбово-виробниче підприємство № 3 Українського товариства сліпих, зареєструвало своє право власності на вказані будівлі, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно.
		На підставі ухвали Господарського суду м. Києва про затвердження мирової угоди між позивачем та ТОВ «Союз-Інвест», останнє набуло та оформило право власності на нерухоме майно: нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, які складаються з А-адміністративний корпус (площа -94,5 кв.м.), Б- будівля складу (площа -46,8 кв.м.), В -гараж (площа 153,9 кв.м.), Г 16 -будинок відпочинку (площа -70,2 кв.м.), що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав від 19.07.2011 року.
		Об'єкт договору був переданий ТОВ «Союз-Інвест» 24 січня 2011 року, що підтверджується актом прийому-передачі нерухомого майна.
		06.10.2011 року між ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Союз-Інвест» було укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, які складаються з А-адміністративний корпус (площа -94,5 кв.м.), Б- будівля складу (площа -46,8 кв.м.), В -гараж (площа 153,9 кв.м.), Г 16 -будинок відпочинку (площа -70,2 кв.м.), який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корецькою І.С. та зареєстрований в реєстрі за № 2046, що підтверджується вказаним договором купівлі-продажу нежитлових приміщень.
		Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8 є співвласниками у рівних долях (по 1/7) нерухомого майна, а саме нежитлових будівель, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, які складаються з А-адміністративний корпус (площа -94,5 кв.м.), Б- будівля складу (площа -46,8 кв.м.), В -гараж (площа 153,9 кв.м.), Г 16 -будинок відпочинку (площа -70,2 кв.м.), що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав від 19.10.2011 року. Вказане майно на момент відчуження належало ТОВ «Союз-Інвест» на праві власності на підставі ухвали Господарського суду м. Києва у справі №9/371 від 23.12.2010 р., зареєстрованої в Комунальному підприємстві Київської обласної ради «Обухівське бюро технічної інвентаризації» 19.07.2011 р. в реєстрову книгу № 58 за номером запису 98. Відповідно до змісту ухвали Господарського суду м. Києва у справі №9/371 від 23.12.2010 р. право власності на зазначені вище об'єкти нерухомості перейшло до ТОВ «Союз-Інвест» на підставі п. 5 мирової угоди, укладеної між ТОВ «Союз-Інвест» та Київським учбово-виробничим підприємством № 3 Українського товариства сліпих.
		З постанови Київського апеляційного господарського суду від 30 вересня 2014 року по справі № 9/371 за апеляційною скаргою Київського учбово-виробничого підприємства № 3 Українського товариства сліпих на ухвалу Господарського суду м. Києва у справі №9/371 від 23.12.2010 року за позовом ТОВ «Союз-Інвест» до Київського учбово-виробничого підприємства № 3 Українського товариства сліпих вбачається, що ухвалу господарського суду м. Києва від 23.12.2010 року у справі № 9/371 скасовано, а справу передано на розгляд до господарського суду міста Києва.
		Дослідивши обставини набуття права власності на об'єкти ТОВ «Союз-Інвест» суд першої інстанції дійшов висновку про те, що скасування ухвали господарського суду міста Києва від 23.12.10 про затвердження мирової угоди, на підставі якої майно вийшло із володіння власника УВП-3 УТОС, відбулось з підстав порушення судом норм процесуального права, а тому на думку суду, вказане не свідчить про відсутність волі останнього на його відчуження.
		З даними висновками суду неможливо погодитись з наступних підстав.
		Відповідно до ст. 41 Конституцією України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
		Згідно зі ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
		У відповідності до вимог ст.ст. 330, 388 ЦК України право власності на майно, яке було відчужено поза волею власника не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.
		Відповідно до ст.ст. 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.
		Аналіз положень чинного цивільного законодавства та судової практики свідчить про те, що право застосування віндикації базується на визнанні права власності абсолютним правом, яке не втрачається з незаконним вибуттям речі з володіння власника і переходом до інших осіб. Предметом позову є вимога власника повернути саме ту річ, яка вибула з його законного володіння. Окрім того, в межах судового процесу у справі № 9/371 не відбулося примусове вилучення майна у дійсного власника із подальшим продажем в порядку виконання судового рішення, а також не ухвалювались рішення щодо припинення права власності на підставі ст. 346 ЦК України.
		Відповідно до ст. 387 ЦК України особа має право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Добросовісне набуття в розумінні ст. 388 ЦК України можливо лише в разі, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно. Наслідком договору, укладеного з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з чужого незаконного володіння.
		У речово-правових відносинах не застосовуються способи захисту прав, установлені для зобов'язальних правовідносин. У речово-правових відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є передбачені ст. 388 ЦК України підстави, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача. У разі, коли право власності оспорюється або не визнається іншою особою, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності відповідно до ст. 392 ЦК України.
		Так, п. 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду із розгляду цивільних та кримінальних справ України № 5 від 07.02.14 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» визначено, що відповідно до положень ч.1 ст. 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісний набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі.
		Недійсність правочину, на виконання якого передано майно, сама по собі не свідчить про його вибуття із володіння особи, яка передала це майно, не з її волі. При цьому суд має встановити, чи була воля власника на передачу права володіння іншій особі.
		Як вбачається з матеріалів справи, в липні 2014 року, Позивач, не погоджуючись з ухвалою про затвердження мирової угоди, на підставі якої Об'єкти нерухомості вибули з його володіння, звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду.
		Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30 вересня 2014 року апеляційну скаргу Позивача було задоволено, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 23 грудня 2010 року про затвердження мирової угоди - скасовано.
		В постанові від 30.09.2014 року Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне:
		«Розглянувши надану сторонами на затвердження суду мирову угоду, місцевий господарський суд встановив, що мирова угода складена сторонами відповідно до ст. 78 ГПК України, підписана керівниками позивача і відповідача та скріплена печатками сторін.
		Також місцевий господарський суд встановив, що відповідачеві належить нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 за свідоцтвом Серія НОМЕР_1 від 22.12.2010 року про право власності на нерухоме майно та земельна ділянка за державним актом НОМЕР_2 на право користування землею, а отже відповідач має право вчиняти дії щодо розпорядження нерухомим майном, яке передається відповідачем позивачеві.
		При цьому місцевим господарським судом не перевірено повноважень керівника Київського учбово-виробничого підприємства № З (УВП-3) Українського товариства сліпих (УТОС) розпоряджатися визначеним мировою угодою нерухомим майном.
		За статутом Київського учбово-виробничого підприємства № З (УВП-3) Українського товариства сліпих (УТОС), затвердженим постановою Пленуму ЦП УТОС 22.10.1991 із змінами і доповненнями, внесеними Пленумом ЦП УТОС 23.10.1996, директор без доручення діє від імені підприємства, у відповідності із чинним законодавством і цим статутом розпоряджається майном підприємства, укладає господарські угоди (п. 4.3). Засновником і власником Київського учбово-виробничого підприємства № З (УВП-3) Українського товариства сліпих (УТОС) є Українське товариство сліпих в особі Центрального Правління (п. 1.4). А за змістом п. 6.4 статуту підприємство має право передавати, обмінювати або реалізовувати будівлі та інші матеріальні цінності лише за погодженням з ЦП УТОС.
		В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про надання власником Київського учбово-виробничого підприємства № З (УВП-3) Українського товариства сліпих (УТОС) згоди на відчуження нерухомого майна, право власності відповідача на яке підтверджене свідоцтвом серії НОМЕР_1 від 22.12.2010, саме на умовах мирової угоди у справі № 9/371.
		За встановлених обставин колегія суддів дійшла висновку, що мирова угода підписана керівником відповідача з перевищенням повноважень, наданих йому статутом Київського учбово-виробничого підприємства № З (УВП-3) Українського
		товариства сліпих (УТОС).
		Разом із цим відповідно до частини третьої статті 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
		У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
		Наявність в матеріалах справи копії вищезазначеного статуту Київського учбово-виробничого підприємства № З (УВП-3) Українського товариства сліпих (УТОС) на час винесення спірної ухвали суду свідчить, що позивач не міг не знати про обмеження повноважень керівника відповідача на укладення цієї мирової угоди».
		Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено обставини.
		Таким чином, не потребує доведення встановлена судом обставина, що мирова угода підписана керівником Позивача з перевищенням повноважень, наданих йому статутом Київського учбово-виробничого підприємства № З (УВП-3) Українського товариства сліпих.
		За статутом Київського учбово-виробничого підприємства № З (УВП-3) Українського товариства сліпих (УТОС), затвердженим постановою Пленуму ЦП УТОС 22.10.1991 із змінами і доповненнями, внесеними Пленумом ЦП УТОС 23.10.1996, директор без доручення діє від імені підприємства, у відповідності із чинним законодавством і цим статутом розпоряджається майном підприємства, укладає господарські угоди (п. 4.3).
		Засновником і власником Київського учбово-виробничого підприємства № З (УВП-3) Українського товариства сліпих (УТОС) є Українське товариство сліпих в особі Центрального Правління (п. 1.4). А за змістом п. 6.4 статуту підприємство має право передавати, обмінювати або реалізовувати будівлі та інші матеріальні цінності лише за погодженням з ЦП УТОС.
		Частиною першою статті 92 ЦК України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Згідно із частиною 3 вказаної статті, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
		Отже, при затвердженні господарським судом м. Києва мирової угоди про передачу спірного майна у власність ТОВ «Союз-Інвест» були порушені такі норми матеріального права, як ч.ч. 1,3 ст. 92 ЦК України.
		Отже, твердження суду про відсутність в постанові Київського апеляційного господарського суду висновків про порушення норм матеріального права при затвердженні мирової угоди є помилковими.
		Що ж стосується доводів апеляційної скарги директора ТОВ «Союз-Інвест» про закінчення строків позовної давності для пред'явлення позову, то вони є безпідставними, оскільки, відповідно до ч. 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		За визначенням ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		Тобто, закон фактично пов'язує початок перебігу строку позовної давності з моментом, коли у особи, з'явилось право звернутися до суду на конкретних правових підставах щодо конкретних вимог.
		Зі змісту позовної заяви вбачається, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.14 апеляційну скаргу позивача було задоволено, а ухвалу господарського суду міста Києва від 23.12.10 про затвердження мирової угоди скасовано. 
		Тобто, лише з моменту набрання законної сили постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.14 було встановлено незаконність набуття ТОВ «Союз-Інвест» права власності на нерухоме майно, оскільки останнє було набуте на підставі судового рішення, яке скасоване як незаконне.
		Таким чином, саме 30.09.14 позивач дізнався, що ТОВ «Союз-Інвест» як незаконний власник, що встановлено судовим рішенням, не мав права відчужувати спірне нерухоме майно на користь відповідачів.
		Вказаною постановою суду також встановлено ту обставину, що мирова угода підписана керівником УВП-3 УТОС з перевищенням повноважень, наданих йому статутом вказаного підприємства. У результаті прийняття вказаного судового рішення позивач дізнався, що спірне нерухоме майно вибуло поза його волею, і, відповідно, дізнався про порушення свого права.
		Крім того, можливість здійснити захист свого порушеного права шляхом подання позову на визначених у ньому правових підставах, з'явилась у позивача лише після прийняття 30.09.14 постанови Київського апеляційного господарського суду.
		Враховуючи зазначені норми закону та обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову з наведених вище підстав. 
		Керуючись ст. ст. 209, 218, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
		вирішила:
		Апеляційну скаргу директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-Інвест» відхилити.
		Апеляційні скарги Київського учбово-виробничого підприємства №3 Українського товариства сліпих та прокурора Київської області задовольнити.
		Рішення Обухівського районного суду Київської області від 30 березня 2015 року скасувати та постановити нове рішення, яким:
		- витребувати від ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1
		А - адміністративний корпус загальною площею 94,5 кв.м.;
		Б - будівля складу загальною площею 46,8 кв.м.;
		В - гараж загальною площею 153,9 кв.м.;
		Г16 - будинок відпочинку №16 загальною площею 70,2 кв.м.,
		та повернути їх у власність Київського учбово-виробничого підприємства № 3 (УВП-3) Українського товариства сліпих (УТОС).
		- визнати за Київським учбово-виробничим підприємством № З (УВП-3) Українського товариства сліпих (УТОС) право власності на нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1:
		А - адміністративний корпус загальною площею 94,5 кв.м.;
		Б - будівля складу загальною площею 46,8 кв.м.;
		В - гараж загальною площею 153,9 кв.м.;
		Г16 - будинок відпочинку №16 загальною площею 70,2 кв.м.
		Судове рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня його оголошення.
		 
		Головуючий                                        Волохов Л.А.
		 
		Судді                                             Коцюрба О.П.
		 
		                                                  Матвієнко Ю.О.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...