Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 461/1131/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із трудових правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: 06.08.2015. Зареєстровано: 07.08.2015. Забезпечено надання загального доступу: 11.08.2015.
Дата набрання законної сили: 29.12.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №461/1131/15-ц
		Провадження №2/461/774/15
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		05 серпня 2015 року                                Галицький районний суд м.Львова
		 
		в складі: головуючого-судді    Государського А.В.,
		                    при секретарі             Скаб В.О.,
		                        за участю: представника позивача ОСОБА_1,
		                                           представника відповідача ОСОБА_2,
		                         
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до фізичної особи підприємця ОСОБА_4 про встановлення факту перебування у трудових відносинах, зобов'язання до вчинення дій та відшкодування моральної шкоди,
		в с т а н о в и в :
		позивач звернулась в суд з позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_4 про встановлення факту перебування у трудових відносинах, зобов'язання до вчинення дій та відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування заявленого позову покликається на те, що 14.05.2013 року вона була прийнята на роботу відповідачем по справі - ФОП ОСОБА_4 та працювала на посаді тренера Фітнес центру «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходиться в спорткомплексі «Україна» у АДРЕСА_1. За виконану роботу вона отримувала заробітну плату в розмірі 3000 грн. за місць. 
		27.12.2014 року, керуюча фітнес центру «ІНФОРМАЦІЯ_1» СПД ФО ОСОБА_4 повідомила її про звільнення із займаної посади, при цьому заробітна плата була виплачена їй лише 19.01.2015 року. Вважає, що у відповідача не було підстав для її звільнення. Крім того, їй стало відомо про те, що відповідачем не було належним чином проведено оформлення трудових відносин між ними, відсутній наказ чи розпорядження про прийняття на роботу, відсутній запис у трудовій книжці, не здійснювалося повідомлення в центр зайнятості, не нараховувались страхові внески. На думку позивача, її робота мала постійний характер, виконання обов'язків здійснювалося з її відома та згоди, що свідчить про наявність трудових відносин між сторонами, а фактичний допуск до роботи - є укладенням трудового договору. Разом з тим, вважає, що неправомірними діями відповідача їй спричинена моральна шкода, яка полягає у тому, що вона відчуває невпевненість у завтрашньому дні, залишившись без джерела доходу, змушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя, погіршена її ділова репутація, що завдає їй сильних моральних страждань, погіршення стану здоров'я та необхідності проходити лікування. 
		Просить суд встановити факт її перебування із суб'єктом підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_4 у трудових відносинах на посаді тренера з 14.05.2013 року, зобов'язати відповідача укласти із нею трудовий договір з 14.05.2013 року шляхом винесення наказу про прийняття на роботу та внести відомості до трудової книжки, поновити на посаді тренера Фітнес центру «ІНФОРМАЦІЯ_1», стягнути на її користь середню заробітну плату за весь час вимушеного прогулу з 27.12.2014 року, зобов'язати відповідача нарахувати та сплатити усі необхідні податки та збори від її заробітної плати за період з 14.05.2013 року по день поновлення та стягнути на її користь 10000 грн. моральної шкоди. 
		У судовому засіданні позивач та її представник підтримали заявлений позов надавши пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві. Просять суд позов задовольнити у повному обсязі.
		Відповідач та її представник заперечили проти задоволення позову надавши пояснення аналогічні викладеним у запереченні (а.с.12-13), додатково надали пояснення про те, що відповідач не знайома з позивачем, жодних трудових відносин у них не було. Просять суд відмовити у задоволенні позову.
		Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
		Судом встановлено, що на думку позивачки ОСОБА_3 між нею та відповідачкою ФОП ОСОБА_4 з 14.05.2013 року існували трудові відносини, вона працювала тренером фітнес центру «ІНФОРМАЦІЯ_1», із заробітною платою 3000 грн. щомісячно.
		Однак, всупереч вимогам ст.60 ЦК України, позивачем ОСОБА_3 не надано жодних доказів на підтвердження викладених у позовній заяві обставин. 
		Повідомлені свідками ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обставини не мають значення для справи, не підтверджують та не спростовують факту перебування позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у трудових відносинах. З вказаних мотивів суд не бере до уваги показання свідка ОСОБА_8., оскільки вони також не підтверджують та не спростовують факту перебування сторін у трудових відносинах.
		Згідно до ст.21 КЗпП України, в редакції чинній на час спірних правовідносин, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язуються виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. 
		Відповідно до ст.24 КЗпП України, в редакції чинній на час спірних правовідносин, трудовий договір укладається, як правило в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим:  при організованому наборі працівників;  укладенні трудового договору в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я;  при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні договору в письмовій формі;  при укладенні трудового договору з неповнолітнім;  при укладенні трудового договору з  фізичною особою;  в інших випадках, передбачених законодавством України.
		Відповідно до вимог ст.24-1 КЗпП України, в редакції чинній на час спірних правовідносин, у разі укладення трудового договору між фізичною особою та працівником, фізична особа повинна у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи, зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання у порядку, встановленому Міністерством праці та соціальної політики України, а запис у трудовій книжці, відповідно до вимог законодавства проводиться після реєстрації трудового договору у центрі зайнятості, після чого трудова книжка зберігається у найманого працівника.
		Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_3 заяву про укладення трудового договору не писала і у Львівському міському центрі зайнятості такий договір не реєструвався, не вносилися такі записи і в трудову книжку позивача, відповідач також не сплачувала відповідні внески за найманого працівника.
		В матеріалах справи також не міститься будь-яких інших доказів того, що позивачка перебувала у трудових відносинах з відповідачкою, зокрема, ознайомлення з Правилами внутрішнього трудового розпорядку, з посадовою інструкцією, документами, у яких обумовлено розмір щомісячної заробітної плати, визначено робоче місце тощо.
		Відповідно до Порядку реєстрації трудового договору між працівником та фізичною особою, яка використовує найману працю, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України 08.06.2001 року за №260 ( із змінами та доповненнями), який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, фізична особа повинна зареєструвати трудовий договір у центрі зайнятості, а  працівник який влаштовується на роботу до фізичної особи при реєстрації договору повинен надати паспорт, трудову книжку та за наявності довідку податкової про присвоєння ідентифікаційного номера. Трудова книжка після проведеного в ній службою соціального захисту запису про прийняття на роботу зберігається безпосередньо у працівника.
		Таким чином, при укладенні трудового договору з фізичною особою, яка використовує найману працю обов'язок належного оформлення трудових відносин було покладено на обидві сторони трудового договору.
		З часу прийняття на роботу позивач не оспорювала таких дій роботодавця, зважаючи на ту обставину, що запис у трудовій книжці, відповідно до вимог законодавства, яке діяло на момент спірних правовідносин, проводиться після реєстрації трудового договору у центрі зайнятості, після чого трудова книжка зберігається у найманого працівника.
		За таких обставин, у суду немає передбачених законом підстав вважати, що між сторонами укладався трудовий договір та задовольняти позовні вимоги про встановлення факту перебування у трудових відносинах, стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди,  оскільки позивач, працюючи за  її твердженням у   відповідача з 14.05.2013 року, не оспорювала зазначені дії відповідача,  а доводи про те, що вона виконувала для ФОП ОСОБА_4 певну роботу не свідчать про наявність саме трудових відносин між  ними.
		Оцінюючи докази у їх сукупності, оскільки позивачем не доведено наявності між нею та відповідачкою трудових відносин, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
		Керуючись ст.ст. 4, 10, 60, 88, 212, 215 ЦПК України, ст.ст. 21, 24, 24-1 КЗпП України в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, суд,
		в и р і ш и в :
		в задоволенні позову ОСОБА_3 до фізичної особи підприємця ОСОБА_4 про встановлення факту перебування у трудових відносинах, зобов'язання до вчинення дій та відшкодування моральної шкоди відмовити.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		           
		    Головуючий                                     А.В.Государський

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...