Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/3859/15-п : Справи про адмінправопорушення (до 01.01.2019); Порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів.
Надіслано для оприлюднення: 07.08.2015. Зареєстровано: 08.08.2015. Забезпечено надання загального доступу: 12.08.2015.
Дата набрання законної сили: 07.08.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Номер провадження: 33/785/493/15
		Номер справи місцевого суду: 522/3859/15-п 
		Головуючий у першій інстанції Терзі 
		Доповідач Копіца О. В.
		  
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 07.08.2015 року                                          м. Одеса
		Апеляційний суд Одеської області у складі: головуючого судді Копіци О.В., за участю прокурора Семенюк А.В., захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_3, особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_4, розглянувши подану ним апеляційну скаргу на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 19.06.2015 р. 
		встановив:
		Зазначеною постановою суду, провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 172-7 КУпАП відносно ОСОБА_4  було закрито на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
		Відповідно до постанови суду 1-ої інстанції, ОСОБА_4 є депутатом Одеської міської ради та як депутат міської ради, входить до складу постійної комісії з комунальної власності цієї ради та є її головою. 
		12.06.2014 року, на черговому засіданні комісії з комунальної власності, серед інших питань було розглянуто інформацію директора департаменту комунальної власності Одеської міської ради ОСОБА_5 з пропозиціями до проекту рішення «Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню, та внесення змін до рішень Одеської міської ради». Серед переліку об'єктів комунальної власності, які підлягали відчуженню були об'єкти, які орендовані ГО «Добрі справи», засновниками якого є ОСОБА_1 (дружина ОСОБА_4.), та ОСОБА_6 - тесть ОСОБА_4, (батько його дружини), ГО «Інтеграція плюс» та ПП «Інтерінвестстрой 2011», засновником яких є ОСОБА_6.
		На вказаному засіданні ОСОБА_4 був присутній та виконував свої службові обов'язки, особисто прийняв участь у голосуванні, яке стосувалось інтересів його родичів та затвердив протокол засідання комісії. В подальшому, 25.06.2014 року, згідно порядку денного XXIV сесії Одеської міської ради, на голосування винесено рішення «Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню, та внесення змін до рішень Одеської міської ради». ОСОБА_4 був присутній на зазначеній сесії Одеської міської ради та особисто прийняв участь у голосуванні за рішення № 4805-IV від 25.06.2014 року, яке стосувалось інтересів його близької особи.
		Таким чином, ОСОБА_4, являючись депутатом Одеської міської ради та будучи обізнаним про спеціальні обмеження, встановленні Законом України № 3206-УІ «Про засади запобігання і протидії корупції», в порушення вимог ст. 14 цього закону не повідомив Одеського міського голову про наявність конфлікту інтересів, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 172-7 КУпАП.
		В апеляційній скарзі та поясненнях до неї, ОСОБА_4 зазначив, що постанова суду підлягає скасуванню у зв'язку з наступними обставинами:
		- протокол про адміністративне правопорушення, на підставі якого розглянута справа складений з порушенням вимог законодавства;
		- суд розглянув справу однобічно та, встановивши, що передбачений ст. 38 КУпАП строк сплинув, мав закрити провадження по справі, а не розглядати справу по суті і не робити ніяких висновків (міркувань) про наявність чи відсутність корупційного діяння;
		- на час прийняття міською радою рішень, ОСОБА_1 не була засновником ГО «Добрі справи», що залишено поза увагою суду;
		- суд безпідставно прийшов до висновку про те, що оскільки ОСОБА_6 є батьком його дружини ОСОБА_1 то є його близькою особою, крім того, він мешкає за іншою адресою;
		- згідно з вимогами ст. 172-7 КУпАП, яка діяла на момент прийняття рішення міської ради, за таке правопорушення не можуть бути притягнути до відповідальності особи, які не наділені службовими повноваженнями, а депутат міської ради не має і не може мати службових повноважень, оскільки має лише представницькі повноваження.
		Оскільки висновки, зроблені в мотивувальний частини постанови порушують права ОСОБА_4, так як з викладеного виплаває винуватість у вчиненні корупційного діяння, і звільнення від відповідальності з не реабілітаційних обставин, апелянт просив скаргу задовольнити та постанову суду скасувати і закрити провадження по справі за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
		В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_4 та його захисники ОСОБА_2 та ОСОБА_3підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити. Прокурор Семенюк А.Взаперечувала проти зазначених доводів та просила залишити постанову суду 1-ої інстанції без змін.        
		Вивчивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, вислухавши доводи ОСОБА_4 та його захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду - скасуванню, з наступних підстав.
		Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду...., а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
		Стаття 251 КУпАП передбачає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами ....., а також іншими документами.
		Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.  
		Відповідно до матеріалів справи, 24.02.2015 року відносно ОСОБА_4 співробітником УСБУ в Одеській області Дудніком О.Г. був складений протокол про адміністративне правопорушення за ст. 172-7 КУпАП (т.1 а.с.2-4).
		Апеляційний суд не приймає до уваги доводи ОСОБА_4 про те, що протокол про адміністративне правопорушення №16 від 24.02.2015 р. складений з порушенням вимог законодавства, оскільки в матеріалах справи міститься оригінал протоколу, в межах якого, з урахуванням пояснень учасників процесу суд розглядає вказані матеріали. 
		Крім того, під час складення протоколу, а також до направлення справи до суду, від ОСОБА_4 зауважень та скарг щодо правильності його складання не поступало. Недоліки протоколу, на які посилається апелянт, не можуть біти прийняті до уваги, оскільки протокол відповідає вимогам, передбаченим ст.ст. 254, 256 КУпАП, вказана особа, її посада, яка склала протокол, особа ОСОБА_4 встановлена. 
		Стосовно посилань апелянта на необхідність застосування судом 1-ої інстанції положень Постанови Пленуму ВС України №13 від 25.05.1998 року «Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов'язані з корупцією», апеляційний суд враховує, що з 1998 року декілька разів докорінно змінювалось законодавство, щодо протидії корупції, та окрім того даний пленум ВС України носить рекомендаційний характер в зв"язку з чим, на теперішній час, суд не вправі керуватися роз'ясненнями, які викладені в ньому.
		Апеляційний суд вважає безпідставними доводи апелянта про те, що встановивши, що передбачений ст. 38 КУпАП строк сплинув, суд 1-ої інстанції мав закрити провадження по справі, а не розглядати справу по суті і не робити ніяких висновків про наявність чи відсутність складу корупційного діяння виходячи з наступного.
		Відповідно до ч.3 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, …, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
		Разом з тим, відповідно до ст. 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інше.
		Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд 1-ої інстанції обгрунтовано провів розгляд справи відносно ОСОБА_4 в повному обсязі та прийняв відповідне рішення.
		Стосовно доводів ОСОБА_4 про те, що ст. 172-7 КУпАП, яка діяла на момент прийняття рішення міської ради, за таке правопорушення не можуть бути притягнути до відповідальності особи, які не наділені службовими повноваженнями, а депутат міської ради не має і не може мати службових повноважень, апеляційний суд приходить до наступного.
		Статтею 172-7 КУпАП, в редакції, що діяла на момент вчинення інкримінованого ОСОБА_4 правопорушення, передбачена відповідальність за неповідомлення особою безпосереднього керівника у випадках, передбачених законом, про наявність конфлікту інтересів.
		Відповідно до ст. 4, ч.2, п. б) Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», який діяв на момент вчинення правопорушення, суб'єктами відповідальності за корупційні правопорушення є народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад.
		Згідно зі ст. 14 ч.1 п.2 вказаного Закону, особи, зазначені у пункті 1 та підпунктах "а", "б" пункту 2 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані невідкладно у письмовій формі повідомляти безпосереднього керівника про наявність конфлікту інтересів.
		Крім того, що ОСОБА_4 є депутатом міської ради, він є головою постійної комісії по комунальній власності Одеської МР, має право ухвального голосу з усіх питань, які розглядаються на засіданнях постійної комісії ради, а також на сесіях ради, безпосередньо пов'язані з його діяльністю як депутата Одеської міської ради, що прямо випливає зі змісту ст.ст. 48-49 Закону України «Про місцеве самоврядування». 
		Також, ОСОБА_4, у якості голови комісії приймав, участь у засіданні комісії 12.06.2014 року, в тому числі, з питань переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню, особисто виступав за включення об'єктів в поправку до проекту рішення міської ради та голосував з цих питань (т.1 а.с.11-20). Окрім того, 25.06.2014 року на сесії Одеської міської ради ОСОБА_4 прийняв участь у голосуванні за рішення № 4805-IV від 25.06.2014 року, підтвердженням чого є копія рішення по поіменному голосування по цьому питанню, а також особисто виступав з питання приватизації та відчуженню вказаних об'єктів (т.1 а.а.63-66, а.с. 37).
		Відповідно до ст. 12 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села..., селища, міста. 
		Отже, з огляду на вказані норми спеціального закону, ОСОБА_4, як депутат Одеської міської ради може бути суб'єктом вказаного правопорушення.
		Разом з тим, апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи ОСОБА_4, про те що у при ухваленні зазначеного вище рішення Одеської міської ради у нього не виникло конфлікту інтересів, з огляду на наступне.   
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» конфлікт інтересів - це суперечність між особистими інтересами особи та її службовими повноваженнями, наявність якої може вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також вчинення чи невчинення дій під час виконання наданих їй службових повноважень.
		Апеляційний суд, вважає що особистими інтересами суб'єкта відповідальності за корупційні правопорушення можуть бути зумовлені особистими, родинними, дружніми чи будь-якими іншими позаслужбовими стосунками з іншими особами, у тому числі це можуть бути особисті майнові та не майнові інтереси, а також інтереси, що виникають у зв'язку з його членством або діяльністю в громадських, релігійних чи інших організаціях.       
		Службові повноваження - це офіційно надане певній особі право якої-небудь діяльності, ведення справ. Службові повноваження повинні бути передбачені відповідним нормативно- правовим актом: конституцією, законом, тощо. 
		Відповідно до протоколу адміністративне правопорушення складеного за ст. 172-7 КУпАП, відносно ОСОБА_4, останній фактично обвинувачується в тому, що в порушення вимог ст. 14 цього закону не повідомив Одеського міського голову про наявність конфлікту інтересів, а саме при прийнятті рішення про відчуження об'єктів, комунальної власності ГО «Добрі справи», засновниками якого були його близькі родичі, а саме: ОСОБА_1 (дружина ОСОБА_4.), та ОСОБА_6 - тесть ОСОБА_4, (батько його дружини), ГО «Інтеграція плюс» та ПП «Інтерінвестстрой 2011», засновником яких є ОСОБА_6.
		Разом з тим, аналізуючи положення ст. 1 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» в частині визначення терміну «близькі родичі», таке поняття, як воно визначено в Законі, складається із двох альтернативних варіантів (форм): по-перше, за будь-яких обставин близькими особами є певні категорії близьких родичів, а саме: подружжя, діти, батьки, рідні брати і сестри, дід та баба, онуки, усиновлювачі, усиновлені суб'єкта, зазначеного у ст. 4 Закону; по-друге, інші особи можуть бути визнані близькими особами за умови наявності сукупності таких обов'язкових ознак: 1) спільне проживання; 2) пов'язаність спільним побутом і 3) наявність взаємних прав та обов'язків із суб'єктом, зазначеним у ст. 4 Закону.
		Водночас зазначений Закон не містить механізму встановлення зазначених ознак поняття «близькі особи», а тому спробу їх встановлення може бути розцінено як заборонене ст. 32 Конституції України втручання в особисте і сімейне життя. Ні цей Закон, ні інші закони не передбачають підстав та способів, за яких певні службові, посадові особи правоохоронних та інших державних органів могли б встановлювати, чи проживають певні особи спільно, чи пов'язані вони спільним побутом і чи мають взаємні права та обов'язки.
		Таким чином, з огляду на положення вказаного Закону ОСОБА_1 як дружина ОСОБА_4 являється для нього близькою особою. 
		Разом з тим, розглядаючи доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 не була засновником ГО «Добрі справи» у 2014 році, апеляційний суд приходить до таких висновків. 
		До матеріалів справи приєднані витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо переліку засновників (учасників) юридичної особи - ГО «Добрі справи», станом на 10.02.2015 року та станом на 25.02.2015 року, в яких містяться різні відомості щодо засновників зазначеної громадської організації. 
		Крім того, в матеріалах справи міститься лист Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції №121-891РС від 26.02.2015 року, згідно з яким в матеріалах реєстраційної справи організації знаходиться протокол №2 Загальних зборів від 27.06.2012 року, відповідно до якого ОСОБА_1 вийшла зі складу засновників ГО «Добрі справи», припинила членство в організації (т.2 а.с. 17).
		Відповідно до загальних положень передбачених ч. 2 ст. 100 ЦК України учасники товариства мають право вийти з товариства, якщо установчими документами не встановлений обов'язок учасника письмово попередити про свій вихід з товариства у визначений строк, який не може перевищувати одного року.
		Відповідно до ч. 9 ст. 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців документи, які подані для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, приймаються за описом, копія якого в день надходження документів видається (надсилається поштовим відправленням) заявнику з відміткою про дату надходження документів. 
		Документи щодо виходу ОСОБА_1 зі складу засновників ГО «Добрі справи» подані до реєстраційної служби у 2012 році та згідно листа відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції №12.8-9495/6472-12.8-28 від 06.08.2015 р., 13.07.2012 року було проведено державну реєстрацію змін до установчих документів, а саме, добавлено основну мету діяльності «дошкільна освіта». 
		11.02.2015 року на підставі заяви директора ГО «Добрі справи» проведено корегування відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі ЄДР). Тому, в зазначених витягах містяться різні відомості щодо засновників громадської організації.
		Згідно з відповіддю Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції №121-4115РС від 05.08.2015 року на запит апеляційного суду, станом на червень 2014 року відділ не може надати інформацію про засновників Організації. Також до вказаної відповіді надані копії заяви Директора ГО «Добрі справи», протоколу №2 Загальних зборів, та протоколу реєстрації для участі у Загальних зборах членів зазначеної громадської організації, які містяться в матеріалах реєстраційної справи.
		Твердження прокурора в суді апеляційної інстанції про те, що заява ОСОБА_1 та протокол № 2 загальних зборів учасників ГО «Добрі справи» про її вихід із складу засновників зазначеної організації викликають сумніви, апеляційний суд вважає голослівними, в зв'язку з тим, що зазначені документи були надані на запит суду реєстраційною службою, яка не є заінтересованою особою при розгляді даної справи, правоохоронними органами не надано доказів підробки зазначених документів ОСОБА_1 або іншими особами, а достовірність зазначених фактів спростована.    
		Таким чином, апеляційний суд, з огляду на положення норм цивільного законодавства України вважає доведеним факт того, що у 2012 році ОСОБА_1 вийшла зі складу засновників ГО. та станом на червень 2014 року ОСОБА_1 не перебувала у складі засновників, або інших посадових осіб ГО «Добрі справи».
		При цьому, даний висновок апеляційного суду повністю узгоджується з позицією ВС України, викладеної в п.28 Постанови Пленуму ВСУ №13 від 24.10.2008 року «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», відповідно до якої при вирішенні спорів, пов'язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до ЦК та Закону про господарські товариства учасник ТОВ чи ТДВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними.
		Таким чином, відомості про те, що в ЄДР на період з червня 2014 року до 11.02.2015 року ОСОБА_1 значилась засновником ГО «Добрі справи» не можуть слугувати підставою обмеження її права на вихід зі складу організації, оскільки в матеріалах реєстраційної справи міститься протокол зборів щодо її виходу зі складу учасників ГО.
		Відомості, надані ДПІ у Малиновському районі м. Одеси (т.1, а.с.68-90), згідно з якими одним із засновників ГО «Добрі справи» була ОСОБА_1, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки органи Державної фіскальної служби не являється реєструючим органом.
		Апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи апелянта про те, що суд 1-ої інстанції безпідставно прийшов до висновку про те, що оскільки ОСОБА_6 є батьком дружини ОСОБА_4 то являється для нього близькою особою з огляду на наступне.
		Відповідно до копії актового запису про укладення шлюбу №1865 від 04.10.1991 року (Т.1 а.с.108) ОСОБА_1 уклала шлюб із ОСОБА_4 та набула прізвище чоловіка «ОСОБА_1». Батьком ОСОБА_1 є ОСОБА_6..
		Відповідно до ст. 1 п. 2 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», який діяв на момент вчинення інкримінованого правопорушення, близькі особи - це також особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки із суб'єктом, зазначеним у частині першій статті 4 цього Закону, в тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
		Згідно з відомостями про реєстрацію осіб станом на червень 2014 року за адресою: АДРЕСА_1, були зареєстровані ОСОБА_4, ОСОБА_6 (т.1 а.с.103-105).
		З копії паспорта ОСОБА_4, вбачається, що до 23.04.2015 року він був зареєстрований за вказаною вище адресою.
		Натомість відповідно до довідки начальника дільниці № 4 КП ЖКС „Северний" наданої стороною захисту, громадянин ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 не проживає з липня 2005 року.
		Разом з тим, відповідно до копії декларації ОСОБА_4 про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік, наданої Одеською міською радою на запит суду, ОСОБА_4 проживає разом із дружиною та двома дітьми в с. Мізікевича Овідіопольського району Одеської області.
		Більш того, факт проживання ОСОБА_4 за зазначеною адресою підтверджується наданими стороною захисту документами дослідженими в судовому засіданні апеляційної інстанції, а саме копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, згідно якого власником будинку АДРЕСА_2 Овідіопольського району Одеської області являється ОСОБА_4, довідкою ГО «Об'єднання власників Совіньон-1» від 2015 року, про те, що з 2005 року ОСОБА_4 фактично мешкає в АДРЕСА_3 с. Мізікевича Овідіопольського району Одеської області, сплачує комунальні послуги; копіями абонентських книжок по розрахункам за водопостачання та електроенергію; квитанціями та банківськими документами про сплату ОСОБА_4 комунальних послуг за користування зазначеним вище будинком.
		Таким чином, апеляційним судом встановлено що, ОСОБА_4 і ОСОБА_6 спільно не проживають. 
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово.
		Виходячи з цього, та приймаючи до уваги, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_6, являючись батьком дружини ОСОБА_4, пов'язаний з ним спільним побутом та вони мають взаємні права та обов'язки, апеляційний суд вважає необгрунтованими висновки суду 1-ої інстанції про те, що ОСОБА_11 є близькою особоюОСОБА_4.
		Разом з тим, відповідно до ст. 8 Конституції України, «в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії…».
		Відповідно до ст. 62 Конституції України, «особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
		Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
		Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.»
		Керуючись Конституційним принципом презумпції невинуватості, апеляційний суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_4 не зобов'язаний доказувати свою невинуватість у вчиненні правопорушення, оскільки такий обов'язок покладається на сторону обвинувачення.
		В зв'язку з тим, що доказів, які б вказували на наявність в даному випадку конфлікту інтересів у ОСОБА_4 суду не надано, апеляційний суд вважає, що матеріали справи не містять беззаперечних доказів його вини у вчиненні інкримінованого йому правопорушення.
		Таким чином, апеляційний суд вважає, що в діях ОСОБА_4 відсутня об'єктивна сторона складу правопорушення, передбаченого ст. 172-7 КУпАП тому провадження по справі, на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, підлягає закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_4 складу зазначеного адміністративного правопорушення.
		Відповідно до ст. 294 ч. 8 п. 2 за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.
		Враховуючи викладене апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню, а постанова суду 1-ої інстанції скасуванню. 
		Керуючись п.1 ч.1 ст. 247, ст.ст. 283, 293, 294 КУпАП, апеляційний суд -
		постановив:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.
		Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 19.06.2015 р. про закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення за ст. 172-7 КУпАП відносно ОСОБА_4 на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП- скасувати.
		 
		Провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 172-7 КУпАП відносно ОСОБА_4 - закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
		Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя апеляційного суду Одеської області                                                О.В. Копіца

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...