Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 592/4353/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів дарування.
Надіслано для оприлюднення: 07.08.2015. Зареєстровано: 08.08.2015. Забезпечено надання загального доступу: 12.08.2015.
Дата набрання законної сили: 18.08.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                    Справа№592/4353/15-ц
		                                Провадження №2/592/1519/15 
		                 
		РІШЕННЯ
		                    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                         
		03 серпня 2015 року                                         м.Суми     
		Ковпаківський районний суд міста Суми у складі: 
		головуючого судді - Косолап М.М., 
		за участю секретаря - Коваленка А.В.,
		позивача - ОСОБА_1,
		представника позивача - ОСОБА_2,
		відповідача - ОСОБА_3,
		представника відповідача - ОСОБА_4,
		розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Ковпаківського районного суду м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи: приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Онопрієнко Анна Вікторівна, Реєстраційна служба Сумського міського управління юстиції про визнання договору дарування недійсним та скасування державної реєстрації правочину,
		в с т а н о в и в:
		Представник позивача ОСОБА_6 - ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом. Позовні вимоги мотивує тим, що з 27.04.2001 р. позивачу на праві власності належала квартира АДРЕСА_1, яка складається з двох житлових кімнат житловою площею, 29,4 кв.м. Позивач проживав за вказаною адресою разом з дружиною, яка ІНФОРМАЦІЯ_1 померла і він залишився один, оскільки дітей не має. Серед родичів має двох рідних братів. З осені 2014 року ОСОБА_7 - рідний брат позивача під час спілкування почав умовляти його на укладення договору про відчуження квартири на користь його сина - відповідача по справі на умовах довічного догляду, який йому необхідний за станом здоров'я. Позивач протягом довгого часу хворіє на ряд тяжких захворювань: у червні 2010 року переніс інфаркт мозку, декілька інсультів, тривалий час хворіє на остеохондроз шийного відділу хребта, дифузний кардіосклероз СНІІ, ФКІ, катаракту обох очей. Характер його захворювань потребує постійного медичного нагляду, довгий час вимушений перебувати в амбулаторії медичних закладів на стаціонарному лікуванні. Зазначає, що позивач не працює, перебуває на пенсії за віком, майже всю пенсію вимушений витрачати на придбання ліків. За таких умов був вимушений погодитись на укладення правочину стосовно відчуження єдиного майна - квартири на користь відповідача за умови, що останній забезпечить йому належний догляд, турботу, медичне лікування до його смерті. 18.03.2015 р. приїхав його брат з відповідачем і запевнили, що ними проведені підготовчі дії для укладення договору (обрано нотаріуса) і автомобілем відвезли до приміщення нотаріальної контори. По дорозі його запевнили, що необхідно підписати договір дарування квартири в якому буде передбачено право довічного користування квартирою, в укладанні договору довічного утримання потреби не має, підписання договору буде відповідати його інтересам. Не будучи фахівцем в галузі права та не розуміючи суттєвих відмінностей правочинів позивач погодився і підписав договір дарування квартири, пересвідчившись, що в ньому є пункт про його право довічного користування квартирою. Через декілька днів потому погіршився стан здоров'я позивача та його госпіталізовано до Сумської міської клінічної лікарні № 4. Під час госпіталізації братом та відповідачем були проігноровані прохання позивача допомогти дістатись до медичного закладу, надати допомогу. Відповідач та його батько жодного разу не відвідали його в лікарні, не надавали допомоги, не телефонували і не цікавились станом його здоров'я. Відповідач у подарованій квартирі не проживає, не приймає участі в її утриманні. Позивач здійснює оплату комунальних послуг та догляд за квартирою самостійно. Іншого житла він не має. Зрозумівши, що його ніхто не збирається доглядати, звертався до брата з проханням розірвати укладений договір, однак йому було відмовлено. Наголошує, що Договір дарування квартири від 18.03.2015 року було укладено позивачем під впливом тяжких для нього обставин і на вкрай невигідних умовах. З підстав ч. 1 ст. 233 ЦК України просив суд визнати договір дарування квартири за № АДРЕСА_1, укладений 18.03.2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Онопрієнко А.В. та зареєстрований в реєстрі за № 486 - недійсним, скасувавши його державну реєстрацію (а.с. 29). Просив стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати згідно квитанцій.
		У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги з наведених підстав підтримав у повному обсязі. Суду пояснив, що відповідач його племінник, син його рідного брата - ОСОБА_7 Зазначає, що переніс інфаркт, у 2013 році померла його дружина і він залишився один. Переніс два інсульти: 10.12.2014 р. - перебуваючи у лікарні та 20.01.2015 р. Після смерті дружини приблизно рік проживав з іншою жінкою на ім'я ОСОБА_13, яка у грудні 2014 р. займаючись його паперами сказала, про необхідність офіційного оформлення їхніх стосунків. На депозит на її ім'я було покладено його кошти більше 20000 грн. Ними було подано заяву і призначено дату реєстрації шлюбу - 10.01.2015 р. і з цього приводу він вирішив порадитись з братом. Після розмови батьків відповідача з цією жінкою вона його залишила, шлюб не зареєстрували. Брат зі своєю дружиною забрали у цієї жінки ключі від квартири, кошти у сумі 21000 грн., золоті прикраси. Його брат став піклуватися про нього, приходив, готував сніданки і почав вести розмови, щоб переписати квартиру на нього, а він буде за ним доглядати і на це він погодився. Потім брат сказав, що переписати квартиру треба не на нього, оскільки він може виїхати на заробітки, а на його сина - відповідача. Відповідач лише інколи приходив, приносив ліки, які він просив купити його матір. Ліки придбавались за його кошти, які зберігались у брата. Разом з ОСОБА_7 їздили до нотаріуса консультувалися щодо оформлення договору, за умовами якого тільки після його смерті квартира перейшла брату, дізналися які треба збирати документи. Оформленням всіх документів займався його брат. Укладати договір вони поїхали вже до іншого нотаріуса, у якого, зі слів брата послуги дешевше. Зазначає, що в день укладення договору 18.03.2015 р. погано себе почував, був розсіяний, підписав договір. Згодом дізнався, що за договором квартиру подарував. Вказує, що був згодний «переписати» квартиру, але тільки після смерті, оскільки брат і так є єдиним його спадкоємцем. Після укладення договору сім'я брата перестала здійснювати за ним догляд. На даний час він сам несе витрати по сплаті комунальних послуг. Вказує, що договір було ним укладено під впливом тяжкої обставини - його хвороби і внаслідок цього договору він залишився без житла, тому просив суд розірвати укладений ним з відповідачем договір дарування квартири.
		У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги з наведених підстав підтримав у повному обсязі і просив їх задовольнити з підстав, передбачених ч. 1 ст. 233 ЦК України. Суду пояснив, що домовленість була досягнута з позивачем і його братом - батьком відповідача про укладення договору довічного утримання. Підписуючи договір позивач розумів, що відчужує майно безоплатно, але сподівався, що буде дотримана усна домовленість з братом про забезпечення його догляду до кінця життя. У догові жирним шрифтом виділено і наголошувалося нотаріусом, що він зберігає право проживання у квартирі. Підписуючи договір позивач сподівався, що йому буде забезпечений належний догляд до кінця життя. За інших умов він би договір не підписав. Він переживав смерть дружини, знаходився на стаціонарному лікуванні з приводу інфаркту мозку і перенесених декількох інсультів. Позивач зареєстрований у спірній квартирі, сплачує комунальні платежі, витрачає значні кошти на своє лікування. Відповідач не проявляє цікавості ні до майна - спірної квартири, ні до особи позивача. Вважає, що договір було укладено під впливом тяжкої обставини, яка полягала в тому, що позивач переживав смерть дружини, перебував у тяжкому хворобливому стані, позбавився житла. З цих підстав вважає, що оспорюваний договір підлягає визнанню недійсним.
		У судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 позов не визнав і в його задоволенні просив відмовити. Суду пояснив, що позивач є його рідним дядьком. Позивач проживав разом з жінкою і коли потрапив до лікарні зателефонував його батькам і сказав, що вона його силою тягне до РАГСУ, призначена дата реєстрації шлюбу і треба рятувати квартиру. Оскільки позивач хворів він приходив до нього допомагав йому по квартирі, прибирав, приносив ліки, провідував у лікарні. Приходив до позивача через день. Обставин проведення підготовки до укладення оспорюваного договору він не знає, оскільки усім займався його батько. Під час укладення договору нотаріус запитав чи дійсно бажає позивач подарувати йому квартиру і той відповів - так. У квартиру він вселятися збирався лише після смерті дядька за досягнутою домовленістю, щоб не заважати дядьку. Утримувати позивача він не може, оскільки навчається і його стипендія становить 300 грн.
		У судовому засіданні представник відповідача - ОСОБА_4 позов вважає необґрунтованим у зв'язку з тим, що за договором дарування обдарований не має жодних зобов'язань перед дарувальником. На підтвердження обставин, наведених у позові позивачем не надано доказів, які доводять причинно-наслідковий зв'язок між існуючою тяжкою обставиною та вчиненням правочину на вкрай невигідних умовах. З цих підстав оспорюваний договір з підстав передбачених ст. 233 ЦК України визнаний недійсним бути не може. Не надано жодних підтверджень тяжкого матеріального стану позивача, що призвів до укладення оспорюваного договору. Укладення договору дарування ємний і протяжний процес оскільки необхідно збирати значний пакет документів, провести оцінку майна, тобто позивач знав, який договір укладає. Вказує, що визнання правочину недійсним не можна пов'язувати з тим, чи усвідомлювала сторона користь від договору. З цих підстав в задоволенні позову просив відмовити.
		Треті особи: приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Онопрієнко А.В. та реєстраційна служба Сумського міського управління юстиції надали заяви про розгляд справи без їх участі.
		Суд, заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши докази по справі, дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
		Судом встановлено, що на підставі Договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Ануфрієвим О.В. 27.04.2001 року ОСОБА_1 на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 (а.с. 7). 
		18.03.2015 р. між ОСОБА_1 (дарувальник) та ОСОБА_3 (обдарований) укладено договір дарування квартири, посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Онопрієнко А.В. та зареєстрований в реєстрі за № 486 (а.с. 10 - 11).
		За умовами договору дарувальник, обізнаний про безоплатність цього правочину подарував, а обдарований прийняв у дар квартиру за № АДРЕСА_1. У пункті 7 оспорюваного договору визначено, що дарувальник та обдаровуваний стверджують, зокрема, що дане дарування вчиняється із збереженням права довічного користування даною квартирою за Дарувальником - ОСОБА_1.
		Судом встановлено і вбачається з досліджених доказів, що позивач ОСОБА_1 є особою похилого віку, на момент укладення договору йому виповнилося 66 років. 
		В період з 01.06.2010 р. по 18.06.2010 р. позивач перебував на стаціонарному лікуванні у Сумській міській клінічній лікарні № 4, з діагнозом: інфаркт мозку в басейні правої СМА (а.с. 12).
		З 25.10.2010 р. по 02.11.2010 р., з 11.06.2012 р. по 20.06.2012 р., 04.09.2013 р. по 13.09.2013 р., 11.12.2014 р. по 06.01.2015 р. знаходився на стаціонарному лікуванні у вказаному медичному закладі з діагнозами: стан після перенесеного інфаркту мозку в басейні правої СМА (01.06.10) з легким лівобічним геміпарезом на фоні артеріальної гіпертензії 2 ст., стенозуючого атеросклерозу сонних артерій, гемодинамічного незначного стенозу лівої ЗСА. ДЕ ІІ ст. декомпенсації, астено-цефалгічний синдром. ІХС. Дифузний кардеосклероз СНІІ, ФКІ; Остеохондрозу шийного відділу хребта, помірний больовий синдром. Гіпертонічна хвороба (а.с. 13, 14, 15, 19). 
		З протоколу ЛКК № 50/31 від 16.03.2015 р., оригінал якого знаходиться в медичній карті ОСОБА_1, вбачається, що 20.01.2015 р. ОСОБА_1 переніс повторний УГМ у басейні правої СМА на фоні перенесеного УГМ (а.с. 21).
		Допитаний як свідок ОСОБА_9, суду пояснив, що є рідним братом померлої дружини позивача ОСОБА_1 Після смерті його сестри позивач проживав з жінкою і у нього стався інсульт. Тільки почав одужувати жінка почала заставляти одружитися, а він не хотів. Дізнавшись, про це батько відповідача вважав, що жінка хоче забрати квартиру. Жінка не витримала тиску брата та віддала ключи від квартири, грошові кошти. Позивач знову потрапив до лікарні у нього відняло мову, руку, ногу. Батько відповідача два місяці доглядав за братом, оскільки той погано ходив після інсульту, погано рухалася рука. Брат позивача обіцяв, що буде здійснювати догляд за ОСОБА_1 Від позивача він дізнався, що ним укладено договір з братом, який буде здійснювати догляд. Коли дізнався, що укладено договір дарування - мав розмову з братом позивача, пропонував розірвати договір дарування і укласти договір довічного утримання, бо той потребує догляду. ОСОБА_7 не погодився. 27.04.2015 р. позивач потрапив до лікарні. За час перебування у лікарні ОСОБА_7 з'явився лише раз. Він особисто допомагає позивачу приймати ванну, доглядати за ним. На даний час за позивачем догляд ні відповідач, ні його батько не здійснюють.
		Допитана судом як свідок ОСОБА_11 пояснила, що є сусідкою позивача ОСОБА_1 Позивач попросив у неї допомогу в оформленні земельної ділянки та повідомив, що уклав договір з братом, оскільки йому необхідна допомога у зв'язку з хворобами. Він постійно телефонував їй та просив допомоги, зокрема одягатися. 27.04.2015 р. позивачу стало погано, на його прохання вона викликала швидку допомогу, зателефонувала брату ОСОБА_7, але той відразу не прийшов. Вона змушена була збирала позивача до лікарні, придбала необхідні ліки, відвідувала. Після 27.04.2015 р. ні відповідача, ні його батьків у позивача не було і вони допомоги не надають.
		Допитаний як свідок ОСОБА_7, який є рідним братом позивача і батьком відповідача суду пояснив, що у грудні 2014 р. зателефонував позивач і попросив його прийти і упорядкувати папери - запропонував переписати квартиру на його сина, інакше втратить квартиру. Позивач проживав з жінкою, яка намагалася зареєструвати з ним шлюб, тому боявся, що житло «упливет». Після цього у нього трапився інсульт. У грудні - лютому він тричі на день провідував позивача, особисто доглядав за ним. В особисте життя брата він не втручався. Дійсно йому були передані кошти жінкою з якою брат проживав у сумі 22400 грн. на які він придбавав ліки для позивача та витрачав на його потреби. Жінка йому віддала ключі від квартири, кошти, золото і сказала, що жити з позивачем не буде. Він займався на прохання брата оформленням документів по квартирі, разом їздили до нотаріуса. У нотаріуса позивач повідомив, що йому все рівно на кого оформляти квартиру - на нього чи його сина, прочитав договір і підписав. 
		Допитаний свідок ОСОБА_12 - мати відповідача, суду пояснила, що 11.12.2014 р. зателефонував позивач і попросив її чоловіка прийти до нього у лікарню. Чоловік їй розповів, що співмешканка позивача на ім'я ОСОБА_13 намагається зареєструвати з ним шлюб і у зв'язку з цим позивач боїться втратити квартиру. 06.01.2015 р. позивача виписали з лікарні, він зателефонував і повідомив, що призначена дата реєстрації шлюбу, яка так і не відбулася. 20.01.2015 р. позивач знову потрапив до лікарні. Після його виписки вони з ним їздили до нотаріуса на консультації, оскільки позичав бажав «упорядкувати папери» їм розповідали, які договори існують, їх вартість. ЇЇ чоловік допомагав брату, щоранку ходив готувати йому сніданок, вона готувала їжу. Згодом у позивача з'явилася нова жінка і виник цей спір. 
		Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить визнати договір дарування недійсним з підстав, передбачених ч. 1 ст. 233 ЦК України.
		Відповідно до частини першої статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
		За змістом частини першої статті 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину. 
		Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 23 постанови від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.
		Правочини, що вчиняються особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризуються тим, що особа їх вчиняє добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини.
		Судом встановлено, що укладений 18.03.2015 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 договір дарування квартири містить всі необхідні істотні умови, визначені ст.ст. 718 - 722 ЦК України, дарування вчинене із збереженням права довічного користування даною квартирою за дарувальником - ОСОБА_1. 
		Позивач має ряд захворювань: у 2010 році переніс інфаркт мозку, у грудні 2014 року та січні 2015 року переніс інсульти, з приводу чого знаходився на стаціонарному лікуванні у медичних закладах. Питання щодо укладення договору стосовно квартири у позивача постало у грудні 2014 року, під час його перебування у лікарні та подачі заяви про реєстрацію шлюбу з жінкою, з якою проживав після смерті дружини. Після розірвання стосунків з цією жінкою ОСОБА_1 переніс інфаркт та мав намір укласти з ОСОБА_7 договір, за умовами якого брат за життя здійснював би за ним догляд і після його смерті отримав квартиру. З цією метою вони разом з братом та його дружиною їздили до нотаріуса, консультувалися, дізнавалися умови різних договорів, які б передбачали догляд, зокрема договір довічного утримання, їх вартість, необхідні документи. 
		Вказані обставини підтверджуються поясненнями позивача та свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_12, наданими у судовому засіданні.
		Після укладення договору позивач сподівався на забезпечення доглядом до кінця життя братом - ОСОБА_7, незважаючи на укладення договору з відповідачем - ОСОБА_3, і такий догляд здійснювався фактично до 27.04.2015 р. Зазначені обставини були підтверджені суду позивачем, поясненнями свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_10 - ОСОБА_11 
		При укладенні договору для позивача важливим було збереження за ним права довічного користування квартирою, що було визначено жирним шрифтом у пункті 7 оспорюваного договору дарування. 
		Суду не надано належних доказів на підтвердження того, що позивач після перенесеного інсульту мав намір укласти саме договір дарування - безоплатно подарувати квартиру відповідачу, а також те, що усвідомлював вчинення ним правочину на вкрай невигідних для нього умовах, тобто добровільно, без наявності обману чи помилки уклав договір на вкрай невигідних для нього умовах.
		Таким чином, позивачем ОСОБА_1 не доведено наявності одночасно факту збігу тяжких для нього обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з його волевиявленням укласти договір дарування саме з відповідачем на вкрай невигідних для нього умовах.
		Оцінивши надані сторонами доказам у їх сукупності, суд приходить до висновку, що наведені обставини свідчать про те, що укладаючи оспорюваний договір позивач ОСОБА_1 фактично помилявся щодо обставин вчиненого правочину - природи договору дарування, прав та обов'язків сторін.
		Наявність помилки при вчиненні договору виключає визнання правочину недійсним на підставі статті 233 ЦК України. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
		Вирішуючи наявний спір в межах заявлених позовних вимог, беручи до уваги встановлені факти, надані сторонами та досліджені судом докази, суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для визнання недійсним внаслідок укладення під впливом тяжкої обставини договору дарування квартири за № АДРЕСА_1, укладеного 18.03.2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Онопрієнко А.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 486 та як наслідок - скасування його реєстрації, а тому у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі за необґрунтованістю.
		Керуючись ст.ст. 203, 233, 717, 727 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 212, 214 ЦПК України, суд 
		в и р і ш и в :
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи: приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Онопрієнко Анна Вікторівна, Реєстраційна служба Сумського міського управління юстиції про визнання договору дарування недійсним - відмовити за необґрунтованістю. 
		Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Сумської області через Ковпаківський районний суд міста Суми шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		 
		 
		Суддя                                                       М.М.  Косолап

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...