Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/10758/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання.
Надіслано для оприлюднення: 07.08.2015. Зареєстровано: 08.08.2015. Забезпечено надання загального доступу: 11.08.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 761/10758/15-ц
		Провадження №2/761/5084/2015
		Р І Ш Е Н Н Я 
		іменем України
		24 липня 2015 року  Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
		головуючого - судді Малинникова О.Ф.  
		при секретарі -  Данилевській Є.П.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Київського  міського нотаріального округу Прокудіної Людмили Дмитрівни про скасування постанови від 28 квітня 2015 року  про скасування постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов'язання приватного нотаріуса вчинити нотаріальні дії,-
		                                      В С Т А Н О В И В :
		У квітні 2015 року  до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода, ЛТД членів трудового колективу КП «Магазин 246» Молоко» про зобовязання надати інформаційно-консультативні послуги.
		Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 27 квітня 2015 року вищезазначена позовна заява залишена без руху з наданням позивачеві строку для усунення недоліків.
		В квітні 2015 року позивач подав до суду нову редакцію позовної заяви, а саме за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Київського  міського нотаріального округу Прокудіної Людмили Дмитрівни про скасування постанови від 28 квітня 2015 року  про скасування постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов'язання приватного нотаріуса вчинити нотаріальні дії.
		Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 12 травня 2015 року відкрито провадження по вищезазначеній справі та призначено до розгляду у відкрите судове засідання.
		ОСОБА_1 (надалі Позивач) зазначив, що 29 липня 2013 року він звернувся до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Прокудіної Л.Д. (надалі Відповідач) з заявою та пакетом документів для оформлення своїх спадкових прав після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 дружини ОСОБА_3, а саме щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. Проте, 28 квітня 2015 року Відповідачем було винесено постанову про відмову у видачі вказаного свідоцтва.
		Не погоджуючись із постановою Відповідача про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом він посилається на такі обставини:
		06 грудня 1999 року між TOB «Злагода, ЛТД» та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу відповідно до якого ОСОБА_3 придбала нежитлову будівлю, група приміщень літера В за адресою: АДРЕСА_2. Посилання відповідача у постанові на те, що не була дотримана форма укладання договору згідно із положеннями  ст. 227 ЦК УРСР не відповідає змісту зазначеної норми та її застосуванням на той час з огляду на те, що у цій статті встановлені обов'язкові вимоги набуття права власності щодо житлового будинку.
		Сторонами договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, групи приміщень літер В були дотримані положення ст. 224 ЦК УРСР щодо зобов'язань продавця передати майно у власність покупцеві, який має прийняти майно та оплатити обумовлену ціною договору суму. Виходячи із положень названих норм закону посилання нотаріуса на положення Інструкції «Про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб», затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України» № 121 від 09.06.1998 року не  узгоджується із нормами статей Цивільного Кодексу УРСР.
		З огляду на викладене відмова нотаріуса з посиланням на невідповідність законодавству України такої дії є необґрунтованою.  
		В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, наполягав на задоволенні позову.
		Відповідач, в судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності та зазначила, що згодна з будь-яким рішенням суду, надала завірену копію спадкової справи. 
		Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, матеріали спадкової справи, вважає,  що позов підлягає задоволенню.
		Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_3  за договором № 15 купівлі-продажу від 06 грудня 1999р., укладеним з продавцем ТОВ «Злагода, ЛТД» придбала у власність нежитлову будівлю, групу приміщень літера В за адресою: АДРЕСА_2, яке було їй передано згідно акту приймання-передачі від 06 грудня 1999 р. 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, про що відділом реєстрації смерті у м. Києві здійснено відповідний актовий запис №11849 та видано Свідоцтво про смерть від 02 липня 2012року.
		Після смерті ОСОБА_3 її чоловік ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Прокудіної Л.Д. з заявою від 29 липня 2013р., в якій зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його дружина ОСОБА_3, що постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1, на день її смерті залишилось спадкове майно, яке він прийняв та просить видати Свідоцтво про право на спадщину за законом, на момент смерті дружини вони були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1. На підставі вказаної заяви Позивача Відповідачем відкрито спадкову справу, про що 29 липня 2013р. відомості внесено до Спадкового реєстру. Вказані обставини підтверджуються копіями документів спадкової справи щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3, направленими на запит суду приватним нотаріусом Прокудіною Л.Д. 
		Крім того, матеріалами спадкової справи підтверджується, що у квітні 2015р. Позивач звернувся до Відповідача з заявою, в якій просив видати йому Свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно, що залишилось після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 дружини ОСОБА_3, яка постійно до дня смерті мешкала за адресою: АДРЕСА_1. До вказаної заяви Позивача були додані правовстановлюючі документи, відповідно до законодавства, яке існувало на момент виникнення права, що належало спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, - договір № 15 купівлі-продажу від  06 грудня 1999р., акт приймання - передачі від 06 грудня 1999р., відповідно до якого ОСОБА_3 отримала нежитлову будівлю, групу приміщень літера В, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.
		Постановою за №18/02-14 від 28 квітня 2015р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною Л.Д. А відмовлено у видачі Позивачу свідоцтва про право на спадщину за законом на нежитлову будівлю, групу приміщень літера В, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.
		Вказана постанова Відповідача мотивована тим, що договір №15 купівлі-продажу від 06 грудня 1999р., за яким покійна ОСОБА_3 придбала нерухоме майно - нежитлову будівлю, групу приміщень літера В за адресою: АДРЕСА_2, не був посвідчений нотаріально, а відповідно до положень ст.227 ЦК Української УРСР 1963р. та п.1.9 Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України  від 09.06.1998р. №121, такі договори підлягали нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
		Згідно із ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог.
		Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
		Пунктами  4.1, 4.9, 4.14, 4.15, 4.18 глави 10 розділу ІІ (Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій) Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, в редакції чинній на час вчинення нотаріальної дії, передбачалось: - при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом нотаріус перевіряє наявність підстав для закликання до спадкування за законом осіб, які подали заяви про видачу свідоцтва;  - свідоцтво про право на спадщину видається на підставі заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених частиною другою статті 1270, статтею 1276 Цивільного кодексу України, - не раніше зазначених у цих статтях строків;  - при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов'язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти; - видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна; - якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус виготовляє витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
		Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини. Зокрема, питання виникнення прав та обов'язків, що виникли у ОСОБА_3 у зв'язку із укладенням договору купівлі-продажу № 15 від 06 грудня 1999р. відповідно до п. 4 Перехідних та Прикінцевих положень Цивільного кодексуУкраїни регулювалось ЦК Української РСР та Законом України «Про власність».
		Відповідно до ст.227 ЦК Української РСР, в редакції, яка була чинна на час укладення договору №2 купівлі-продажу 06 грудня 1999р., договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.
		Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, зокрема самого Договору №15 купівлі-продажу від 06 грудня 1999р. та акту приймання-передачі від 06 грудня 1999р., спадкодавець (ОСОБА_3) придбала нежитлову будівлю, групу приміщень літера В за адресою: АДРЕСА_2, а не житловий будинок, а тому посилання Відповідача на положення ст.227 ЦК Української РСР є безпідставними.
		Отже, суд приходить до висновку, що відповідач необґрунтовано послався в оскаржуваній постанові на ст.227 ЦК Української РСР, яка передбачала нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу житлового будинку.
		Крім того, відповідно до ст.42 ЦК Української РСР угоди можуть укладатись усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній). Угода, для якої законом не встановлена певна форма, вважається також укладеною, якщо з поведінки особи видно її волю укласти угоду.
		Як вказано у ст.44 ЦК Української РСР угода між громадянином та організацією укладається в письмовій формі, крім випадків передбачених ст. 43 ЦК УРСР.
		Положеннями ст. 47 ЦК Української РСР визначалось, що нотаріальне посвідчення угоди обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі.
		Відповідно до ст. 54 Закону України «Про нотаріат», в редакції від 28.04.1998р., яка діяла на той час, нотаріуси та посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують угоди, щодо яких законодавством встановлено обов'язкову нотаріальну форму, а також за бажанням сторін й інші угоди.
		Відповідно до п. 27 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 року № 18/5,  в редакції від 13.09.1999р., яка діяла на час укладення договору, нотаріуси посвідчують угоди, щодо яких законодавством встановлено обов'язкову нотаріальну форму, а саме договори про відчуження (купівля-продаж, міна, дарування, довічне утримання) жилого будинку, іншого нерухомого майна (статті   227,   242,   244,   426 Цивільного кодексу).
		Слід звернути увагу, що згідно з  п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28.04.78р.   «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»  (Із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України № 13 від 25.12.92 №15 від 25.05.98), яка діяла на час укладення договору купівлі-продажу 1999р., судам роз'яснювалось,що з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до    чинного    законодавства підлягають    обов'язковому    нотаріальному    посвідченню,    зокрема, про договори довічного утримання;    застави,    купівлі-продажу міни або дарування     жилого будинку, (квартири) чи його (її) частини;    дарування    іншого    майна на суму понад 500 крб. і валютних цінностей на суму понад 50 крб.
		Статтею 224 ЦК Української РСР передбачалось, що за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
		У положеннях  ст. 154 ЦК Української РСР  зазначено, що коли сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому обумовленої форми, хоч би за законом для даного виду договорів ця форма і не потребувалась. Якщо згідно з законом або угодою сторін договір повинен бути укладений в письмовій формі, він може бути укладений як шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами та ін., підписаними стороною, яка їх надсилає. В передбачених законом випадках договір може бути укладений шляхом прийняття до виконання замовлення.
		Таким чином, Цивільним кодексом Української РСР, в редакції чинній на час укладення договору №15 купівлі-продажу від 06 грудня 1999р., не було передбачено обов'язкової нотаріальної форми угоди купівлі-продажу нежитлової будівлі, групи приміщень між юридичною особою та громадянином.
		Отже, суд приходить до висновку, що форма, зміст договору № 15 купівлі-продажу від 06 грудня 1999 року, укладеного між ТОВ «Злагода ЛТД» та спадкодавцем ОСОБА_3, з якого виникли права та обов'язки, що належали спадкодавцеві, відповідали вимогам діючого на той час законодавства - ЦК Української РСР та Закону України «Про нотаріат».
		Крім того, суд приходить до висновку, що відповідач необґрунтовано послався в оскаржуваній постанові на п. 1.9. Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 121 від 09 червня 1998 року житлові і нежитлові будинки та вбудовані в житлові будинки нежитлові приміщення (як частини цих будинків) є об'єктами нерухомого майна, що підлягають державній реєстрації.
		Так, згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять права, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		Права спадкодавця за договором № 15 купівлі-продажу нежитлового приміщення від 06 грудня 1999 року виникли до прийняття Цивільного кодексу України року та Закону України «Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року, а Інструкція про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 121 від 09 червня 1998 року, на яку послався нотаріус передбачала тільки реєстрацію права власності, яке вже існувало.
		Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень»  права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
		Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від  13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін'юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).
		Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності діючим на даний час Цивільним кодексом України  та  Законом України від 01 липня 2004р. "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
		Тому, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 01 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.
		Зокрема, ч. 2 ст.12   Закону України «Про власність» в редакції від 11.04.1995 року передбачено, що громадянин набуває права власності на майно, одержане внаслідок укладення угод, не заборонених законом.
		З договору купівлі-продажу № 15 від 06 грудня 1999 року між ТОВ «Злагода, ЛТД» та ОСОБА_3 вбачається, що спадкодавець придбала  у ТОВ «Злагода, ЛТД» у власність нежитлову будівлю, групу приміщень літера В за адресою: АДРЕСА_2.
		Відповідно до   ст.128 ЦК Української РСР  право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, а фактична передача спадкодавцю майна підтверджується актом приймання-передачі від 06 грудня 1999р.,  згідно якого спадкодавець прийняла від ТОВ «Злагода, ЛТД» нежитлову будівлю групу приміщень літера В за адресою: АДРЕСА_2.
		Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
		Крім того, при винесенні оскаржуваної постанови Відповідач необґрунтовано послався на   ст. 8 ЦК України (аналогія), оскільки зазначене вище коло питань чітко визначено як  Цивільним кодексом України  так і іншим законодавством, яке діяло на момент укладення договору купівлі-продажу. Суд вважає також необґрунтованим і посилання Відповідача на гл. 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений  Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, яка регулює порядок видачі свідоцтв про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо вони не відбулися.
		Досліджуючи обставини справи на підставі зібраних доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що постанова Відповідача від 28 квітня 2015р. про відмову у видачі Позивачу свідоцтва про право на спадщину за законом на нежитлову будівлю, групу приміщень літера В, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, є необґрунтованою, і підлягає скасуванню.
		Задовольняючи позов в частині скасування постанови приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Прокудіної Л.Д. від 28 квітня 2015р., враховуючи положення постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», суд вважає за необхідне поновити порушене право Позивача шляхом зобов'язання Відповідача вчинити нотаріальну дію - видати Позивачу (ОСОБА_1) свідоцтво про право на спадщину за законом на нежитлову будівлю, групу приміщень літера В за адресою: АДРЕСА_2.
		На підставі  ст.1218 Цивільного кодексу України, Перехідні та прикінцеві положення Цивільного  кодексу України, ст.ст.  42,   154,  224 ЦК Української РСР, ст. 12    Закону України «Про власність», ст. ст.   49,   54 Закону України «Про нотаріат», керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 208, 209, 212-215, 218, 222, 294, 296 ЦПК України, суд, -
		                         В И Р І Ш И В:
		Позов ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Прокудіної Людмили Дмитрівни, про скасування постанови та зобов'язання видати свідоцтво про право на спадщину за законом - задовольнити.
		1. Скасувати Постанову Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Прокудіної Людмили Дмитрівни про відмову у вчиненні нотаріальної дії видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_2, група приміщень літера «В» загальною площею 262,00 кв.м. від 28 квітня 2015 року.
		2. Зобов'язати Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Прокудіну Людмилу Дмитрівну видати ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_2, група приміщень літера «В» загальною площею 262,00 кв.м. 
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційному суду міста Києва через Шевченківський районний суд м. Києва, який ухвалив оскаржуване рішення. 
		               
		Суддя:                                                                 Малинников О.Ф.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...