Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/16151/15 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Виконання договору кредитування; Інший спір про виконання договору кредитування.
Надіслано для оприлюднення: 17.08.2015. Зареєстровано: 18.08.2015. Забезпечено надання загального доступу: 18.08.2015.
Дата набрання законної сили: 22.08.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		06.08.2015Справа №910/16151/15
		Господарський суд міста Києва в складі: 
		головуючого судді                                                                                 Привалова А.І.
		при секретарі                                                                                             Островській Г.С.
		 
		розглянувши справу № 910/16151/15 
		за позовом  публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» в особі 
		                    Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення 
		                    тимчасової адміністрації у публічного акціонерного товариства «Банк «Київська 
		                    Русь»;                 
		до                 товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмережа»
		про                   стягнення 75 396 931,00 грн.
		                                         
		Представники сторін: 
		від позивача:      Кулініч А.П., довіреність № 318 від 17.07.2015р.;
		від відповідача:  не з'явився.
		обставини справи:
		 
		До Господарського суду міста Києва звернулось публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмережа» (надалі - відповідач) про стягнення 75 396 931,00 грн.
		Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору № 11613-20/15-1 на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 13.02.2015р. щодо повернення кредиту та сплати відсотків за його користування, внаслідок чого за відповідачем утворилася заборгованість за кредитом у сумі 69 553 988,00 грн., заборгованість за несплаченими у період з 01.03.2015р. по 17.06.2015р. процентами - 4 540 399,23 грн. Крім того, у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором у період з 01.04.2015р. по 17.06.2015р., позивачем додатково нараховані: пеня за несвоєчасну сплату відсотків у сумі 223 993,04 грн., пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 14 465,76 грн., 30% річних за несвоєчасне погашення процентів - 111 996,52 грн., 30% річних за несвоєчасне погашення кредиту - 235 903,52 грн., втрати від інфляції - 14000,00 грн., а також штраф за невиконання пп. 6.1.15 кредитного договору у сумі 4000,00 грн.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2015р. порушено провадження у справі № 910/16151/15 та призначено її розгляд на 16.07.2015р.
		Присутнім у судовому засіданні 16.07.2015р. представником позивача підтримано позовні вимоги в повному обсязі, з підстав наведених у позові.
		Представник відповідача в засідання суду не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив, витребувані докази не подав.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2015р. розгляд справи було відкладено на 06.08.2015р., у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та неподанням останнім доказів на вимогу суду.
		Присутній у судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та подав клопотання про зміну процесуального статусу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зі здійснення тимчасової адміністрації на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.07.2015р. за № 138.
		Також, судом було встановлено арифметичну помилку, допущену позивачем при визначенні ціни позову, а саме: вказано75 396 931,00 грн., тоді як за складанням усіх заявлених позивачем сум ціна позову становить 74 698 746,07 грн.
		Отже, враховуючи приписи ст. 55 ГПК України, позов розглянуто в межах ціни позову 74 698 746,07 грн.
		Представник відповідача в судове засідання вдруге не з'явився та витребувані докази не подав, проте через канцелярію суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
		Представник позивача заперечив щодо відкладення розгляду справи, посилаючись на безпідставність заявленого відповідачем клопотання.
		Розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду справи, суд відмовив у його задоволенні з огляду на наступне.   
		Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.  
		Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін,  а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
		Згідно із п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р., у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. 
		У п. 3   постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» №11 від 17.10.2014р., розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006р., «Літоселітіс Проти Греції» від 05.02.2004р.)
		Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain). 
		Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
		Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, про що свідчить повідомленням про вручення поштового відправлення, яке залучене до матеріалів справи, проте витребувані судом докази без поважних причин не надіслав. Відтак, суд вважає, що відповідач недобросовісно користується наданими йому процесуальними правами та не вбачає перешкод щодо розгляду справи по суті за відсутності представника відповідача. 
		У відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.
		Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.
		        Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.  
		         Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		13.02.2015р. між позивачем (за договором - банк) та відповідачем (за договором - позичальник) було укладено кредитний договір № 11613-20/15-1 на відкриття відновлювальної кредитної лінії, за умовами якого банк відкриває позичальнику невідновлювальну
		відкличну кредитну лінію та зобов'язується надавати кредитні кошти у розмірі та на умовах,
		визначених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти та інші платежі. 
		Кредит надається в грошовій формі на наступних умовах: ліміт кредитної лінії - 69 653 988,00 грн.; кінцевий термін повернення кредиту - 12.02.2016 року; ціль використання кредиту - поповнення обігових коштів; процентна ставка за користування кредитом - 25 %
		процентів річних.
		Відповідно до п. 1.2. договору, кредит надається окремими частинами або повною сумою в межах встановленого ліміту кредитної лії. Останню частину кредиту позичальник може отримати не пізніше 11 лютого 2016 року.
		Згідно п. 1.4. договору, повернення заборгованості за кредитом та нарахованими процентами здійснюється позичальником у валюті кредиту.
		Умовами п. 4.1 договору передбачено, що повернення кредиту позичальником здійснюється шляхом перерахування коштів ізз свого поточного рахунку позичковий рахунок. Заборгованість за кредитом повертається позичальником у відповідності до Графіку (Додаток1).
		Згідно п. 4.3. договору, у випадку порушення позичальником встановлених цим пунктом договору строків повернення кредиту, сума несплаченої в строк заборгованості за кредитом вважається простроченою та наступного робочого дня переноситься банком на рахунки для обліку простроченої заборгованості позичальника за кредитом.
		У відповідності до п. 4.4. договору, проценти за користування кредитом нараховуються банком з дня надання кредиту по дату кінцевого терміну повернення кредиту, зазначену в п.1.1.2 договору.
		Пунктом 4.6 договору встановлено, що сплата позичальником процентів здійснюється щомісячно в строк з 25-го числа по останній робочий день місяця, виходячи із фактичної заборгованості за кредитом. Проценти, нараховані за останній (неоплачений) період користування, сплачуються позичальником одночасно з остаточним поверненням кредиту. 
		У випадку порушення позичальником встановлених цим пунктом договору строків сплати процентів, сума несплачених у строк процентів вважається простроченою та переноситься банком на рахунки для обліку прострочених нарахованих доходів не пізніше наступного робочого дня після встановленого строку сплати процентів.
		Згідно з п. 4.12 договору, всі платежі позичальника, передбачені вважаються здійсненими в установлений строк, якщо сума платежів в повному розмірі надійшла на рахунок банку до закінчення операційного дня банку, що є останнім днем строку сплати платежу, передбаченого договором.
		Як встановлено судом, позивач виконав взяті на себе за договором зобов'язання та згідно з меморіальним ордером № 2896 від 13.02.2015р. перерахував на рахунок відповідача кредитні кошти в розмірі 69 653 988,00 грн.
		Проте, відповідач в порушення умов договору своєчасно не сплачував проценти за користування кредитом, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 2 849 850,91 грн.
		На підставі п. 9.2. (пп. 9.2.1.) договору, позивач 30.04.2015р. надіслав на адресу відповідача повідомлення про відкликання кредиту № 3565/20 від 30.04.2015р.
		У відповідності до п. 9.2 (9.2.1) кредитного договору Банк має право зупинити подальше кредитування позичальника та/або вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів, винагород, штрафних санкцій та інших платежів, що передбачені договором, а також відшкодування збитків, завданих банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником та/або іншими особами, що є поручителями позичальника (заставодавцями, іпотекодавцями, гарантами), умов договору та/або договорів забезпечення, а позичальник зобов'язаний протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати надіслання банком відповідної вимоги, або в інший строк встановлений у відповідній вимозі банку, повернути суму заборгованості за кредитом, що залишилась, сплатити проценти, винагороди, інші платежі за договором та штрафні санкції, а також відшкодувати збитки, завдані банку, у разі настання будь-якого з наступних випадків, зокрема: порушення позичальником строків (термінів) сплати платежів, що встановлені договором.
		10.06.2015р. позивач рекомендованою поштою надіслав на адресу відповідача лист за № 4714/16 від 05.06.2015р., з вимогою погасити заборгованість за кредитом у сумі 69 553 988,00 грн., заборгованість за несплаченими у період процентами - 4 540 399,23 грн., пеню за несвоєчасну сплату відсотків - 223 993,04 грн., пеню за несвоєчасне повернення кредиту - 14 465,76 грн., 30% річних за несвоєчасне погашення процентів - 111 996,52 грн., 30% річних за несвоєчасне погашення кредиту - 235 903,52 грн., втрати від інфляції - 14000,00 грн.
		Відповідач вказану вимогу позивача залишив без відповіді та задоволення.
		Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
		Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать. 
		Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).
		У відповідності зі ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Згідно ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
		Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
		Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
		        Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. 
		Приписами статті 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. 
		Під час розгляду судом спору по суті відповідач не надав належних та допустимих доказів щодо належного виконання умов кредитного договору в частині своєчасної сплати процентів за користування кредитом, відтак позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по кредиту в сумі 69 553 988,00 грн. та заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами в сумі 4 540 399,23 грн. обгрунтовані та підлягають задоволенню.
		Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну сплату відсотків у сумі 223 993,04 грн., пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 14 465,76 грн., 30% річних за несвоєчасне погашення процентів - 111 996,52 грн., 30% річних за несвоєчасне погашення кредиту - 235 903,52 грн., втрати від інфляції - 14000,00 грн., а також штраф за невиконання пп. 6.1.15 кредитного договору у сумі 4000,00 грн. 
		Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
		Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
		Відповідно до п. 8.1 договору, у випадку порушення строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним та /або винагород банку позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.
		У випадку порушення позичальником строків (термінів) повернення кредиту або процентів, позичальник зобов'язаний сплатити суму заборгованості за кредитом, нарахованим процентам та іншими платежами згідно з договором з урахуванням встановлено індексу інфляції, а також 27 процентів річних від простроченої суми, за весь час прострочення, (п. 8.2 договору).
		За змістом п. 8.6 договору, позичальник зобов'язаний сплатити нараховані штрафні санкції за весь час прострочення ним виконання своїх зобов'язань за договором, починаючи з дня, наступного за днем коли зобов'язання мало бути виконане до дня його фактичного виконання.
		Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність. 
		Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
		У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
		Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
		Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
		Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
		Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування позивачем пені за період з 01.04.2015р. по 17.06.2015р., встановив, що пеня за несвоєчасну сплату процентів становить 348 175,85 грн., а за несвоєчасне повернення кредиту - 23 506,85 грн.
		Проте, суд обмежений сумами заявлених позовних вимог у прохальній частині позовної заяви, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у наступному розмірі: пеня за несвоєчасну сплату відсотків у сумі 223 993,04 грн., пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 14 465,76 грн.
		Крім того статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
		Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. 
		         Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. 
		За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу, у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.
		Водночас, як вбачається з умов п. 8.2. договору, сторони передбачили інший розмір річних за користування чужими коштами, ніж передбачений ч. 2 ст. 625 ЦК України, а саме: 27 процентів річних від простроченої суми.
		Однак, позивачем здійснено розрахунок річних за користування чужими коштами, виходячи зі ставки 30%, що суперечить умовам п. 8.2. договору.
		Суд, здійснивши перерахунок річних за користування чужими коштами, виходячи зі ставки 27%, встановив, що  розмір річних за несвоєчасне погашення процентів - 156 769,12 грн., а за несвоєчасне погашення кредиту - 10 578,08 грн. Втрати від інфляції, які нараховані за несвоєчасне погашення кредиту складають 16508 грн. 
		Проте, враховуючи розмір позовних вимог заявлений позивачем, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме: 27% річних за несвоєчасне погашення процентів - 111 996,52 грн., 27% річних за несвоєчасне погашення кредиту - 10578,08 грн., втрати від інфляції - 14000,00 грн. 
		Позивач також просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 4000,00 грн., нарахований на підставі пп. 6.1.15 договору, яким передбачено, що протягом строку дії договору забезпечити надходження 100% грошових потоків від діяльності магазинів (інкасація ПАТ «Банк «Київська Русь» грошової виручки) за адресами: м. Київ, вул. Кудряшова, 1; м. Київ, вул. Залізничне шосе, 57; м. Київ, вул. Лятошинського, 14; м. Київ, вул. Милославська, 16, на поточні рахунки, що відкриті чи будуть відкриті в ПАТ «Банк «Київська Русь».
		Однак, виходячи з приписів ст. 33 ГПК України, позивачем не надано до справи належних та допустимих доказів, які свідчать про порушення відповідачем пп. 6.1.15 договору, що є підставою для застосування відповідальності у вигляді штрафу, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
		Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, відтак підлягають частковому задоволенню.
		Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.
		 
		         Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд - 
		 
		В И Р І Ш И В : 
		 
		1.  Позовні вимоги задовольнити частково.
		        2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмережа» (01103, м. Київ, Залізничне шосе, 57; код ЄДРПОУ 36387249) на користь публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» (04071, м. Київ, вул. Хорива, 11-А;  код ЄДРПОУ 24214088) заборгованість за кредитом у сумі 69 553 988,00 грн., заборгованість за несплаченими процентами - 4 540 399 грн. 23 коп., пеню за несвоєчасну сплату відсотків - 223 993 грн. 04 коп., пеню за несвоєчасне повернення кредиту - 14 465 грн. 76 коп., 27% річних за несвоєчасне погашення процентів - 111 996 грн. 52 коп., 27% річних за несвоєчасне погашення кредиту - 10578 грн. 08 коп, втрати від інфляції - 14000,00 грн. Видати наказ.
		         3. В іншій частині вимог в позові відмовити.
		     4. Стягнути з  Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмережа» (01103, м. Київ, Залізничне шосе, 57; код ЄДРПОУ 36387249) в доход Державного бюджету України 73080,00 грн. - судового збору. Видати наказ.
		 
		        Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
		             Повне рішення складено: 11.08.2015р.
		 
		 
		Суддя                                                                                              А.І. Привалов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...