Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 592/2136/14-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти правосуддя; Завідомо незаконні затримання, привід, арешт або тримання під вартою.
Надіслано для оприлюднення: 13.08.2015. Зареєстровано: 18.08.2015. Забезпечено надання загального доступу: 20.08.2015.
Дата набрання законної сили: 10.09.2015
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                   Справа № 592/2136/14-к
		                               Провадження № 1-кп/592/391/15 
		  
		 ВИРОК
		                    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                        
		10 серпня 2015 року                                    м.Суми
		Ковпаківський районний суд м. Суми в складі:
		головуючого: судді ОСОБА_1 ,
		при секретарі: ОСОБА_2 ,
		за участю прокурора: ОСОБА_3 ,
		за участю потерпілого: ОСОБА_4 ,
		за участю обвинуваченого ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні суду в місті Суми кримінальне провадження № 12013200010000159, відомості по якому 20.08.2013 року були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 365, ч. 3 ст. 371 КК України, за обвинуваченням:
		    ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Черванівка Білопільського району Сумської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , який працює за трудовим договором оперативним черговим управління економічної безпеки ПАО Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання ім. М. В. Фрунзе , неодруженого, який має вищу юридичну освіту, українця, громадянина України, раніше не судимого, військовозобов`язаного,
		   у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 365, ч. 3 ст. 371 КК України, -
		В С Т А Н О В И В :
		   Досудовим розслідуванням було встановлено, що наказом УМВС України в Сумській області № 152 о/с від 21.08.2009 року ОСОБА_6 був призначений на посаду помічника оперуповноваженого оперативно-пошукового відділу управління карного розшуку УМВС України в Сумській області, в органах внутрішніх справ працював із 26.12.2005 року. Наказом від 30.08.2013 року йому було присвоєне спеціальне звання  прапорщик міліції. Наказом УМВС України в Сумській області № 46 о/с від 21.02.2013 року ОСОБА_5 був призначений на посаду оперуповноваженого оперативно-пошукового відділу управління карного розшуку УМВС України в Сумській області, на службу в органи внутрішніх справ був прийнятий із 06.08.2007 року, як курсант Дніпропетровського факультету університету внутрішніх справ. Наказом від 27.06.2013 року йому було присвоєне спеціальне звання  старший лейтенант міліції. Наказом УМВС України в Сумській області № 152 о/с від 21.08.2009 року ОСОБА_7 був призначений на посаду помічника оперуповноваженого оперативно-пошукового відділу управління карного розшуку УМВС України в Сумській області, в органах внутрішніх справ працював із 26.12.2005 року. Наказом від 30.08.2013 року йому було присвоєне спеціальне звання  прапорщик міліції. Відповідно до ст. 2 Закону України Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів працівниками правоохоронних органів є, у тому числі, працівники органів внутрішніх справ. Відповідно до ст. ст. 1, 20 Закону України Про міліцію ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 виконують функції офіційних представників державного збройного органу виконавчої влади, який захищає життя, здоров`я, права і свободи громадян, інтереси суспільства та держави від протиправних посягань, тобто є службовими особами правоохоронного органу  представниками влади, на яких ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 4, ст. 5, ч. ч. 2, 4 ст. 10 Закону України Про міліцію покладено обов`язки: діяти тільки на підставі, в межах повноважень і способом, який передбачений Конституцією та законами України, у своїй діяльності керуватися принципами законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, виконувати свої обов`язки неупереджено, у точній відповідності з законом, поважати гідність особи і виявляти до неї гуманне ставлення, захищати права людини, брати участь у розкритті кримінальних правопорушень, незалежно від місцезнаходження і часу, у разі виявлення подій, що загрожують особистій безпеці громадян або громадській безпеці, зобов`язані вжити заходів до запобігання та припинення правопорушень, встановлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, у взаємовідносинах з громадянами повинні виявляти високу культуру і такт. Згідно зі ст. 2 Закону України Про міліцію в основні завдання ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 входило: забезпечувати особисту безпеку громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігати правопорушенням та здійснювати їх припинення; виявляти кримінальні правопорушення, брати участь у розкритті кримінальних правопорушень та розшуку осіб, які їх вчинили, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством. Таким чином, будучи співробітниками правоохоронного органу, ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 були наділені правом пред`являти вимоги, а також приймати рішення, обов`язкові для виконання юридичними та фізичними особами, та рядом інших владних повноважень. Зокрема, ст. 11 Закону України Про міліцію передбачено, що вони мають право вимагати від громадян і службових осіб, які порушують громадський порядок, припинення правопорушень та дій, що перешкоджають здійсненню повноважень міліції, виносити на місці усне попередження особам, які допустили малозначні адміністративні порушення, а в разі невиконання зазначених вимог застосовувати передбачені Законом заходи примусу; перевіряти у громадян при підозрі у вчиненні правопорушень документи, що посвідчують їх особу, а також інші документи, викликати громадян і службових осіб у справах про злочини та у зв`язку з матеріалами, що знаходяться в їх провадженні, в разі ухилення без поважних причин від явки за викликом піддавати їх приводу у встановленому законом порядку; зберігати, носити і застосовувати спеціальні засоби та зброю тощо. Таким чином, ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 згідно з ч. 3 ст. 18, приміткою 1 до ст. 364 КК України, є службовими особами, оскільки постійно здійснюють функції представника влади. У зв`язку з цим, відповідно до п. д ч. 1 ст. 4 Закону України Про засади запобігання і протидії корупції , вони є суб`єктами відповідальності за корупційне правопорушення. В той же час, ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , будучи працівниками міліції, в порушення викладених вимог Конституції України та Законів України, за попередньою змовою із невстановленою в ході досудового слідства особою вчинили ряд умисних злочинів за наступних обставин. Ст. ст. 5, 12 Закону України Про міліцію передбачено, що міліція виконує свої обов`язки у точній відповідності із законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для вчинення незаконних дій. Відповідно до ст. 214 КПК України досудове розслідування у кримінальному провадженні розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Ст. 41 КПК України передбачено, що оперативні підрозділи органів внутрішніх справ слідчі (розшукові) дії можуть здійснювати лише за письмовим дорученням слідчого, прокурора. Відповідно до ст. 8 Конвенції Про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, ст. 30 Конституції України, ст. ст. 13, 233, 234 КПК України не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим судовим рішенням. Під володінням особи, зокрема, розуміються будівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, виробничого та іншого призначення тощо, які знаходяться у володінні особи. Обшук або огляд житла чи іншого володіння особи здійснюються з обов`язковою участю не менше двох понятих. Хід і результати проведення обшуку чи будь-якої іншої процесуальної дії відповідно до вимог ст. ст. 103, 104 КПК України в ході досудового розслідування фіксуються у протоколі або на носії інформації, на якому за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії. Ст. 5 Конвенції Про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, ст. 9 Міжнародного пакту Про громадянські та політичні права від 16.12.1966 року, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради УРСР № 2148-VIII від 19.10.1973 року, ст. 29 Конституції України, ст. ст. 12, 207, 208 КПК України, захищаючи право людини на фізичну свободу і особисту недоторканість, тобто можливість самостійного вибору особою способу правомірної поведінки, встановлюють заборону позбавляти людину волі, заарештовувати, затримувати інакше ніж на підставах і в порядку, передбачених законом. Обмеження особи в праві на вільне пересування здійснене за відсутності підстав або з порушенням порядку, передбаченого КПК України, тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Ст. 209 КПК України передбачає, що особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою. 05.08.2013 року ОСОБА_5 отримав інформацію про можливе вчинення одним із працівником кафе Ле Бейрут , що розташоване за адресою: м. Суми, вул. Кооперативна, 1, злочину у сфері обігу наркотичних засобів. В порушення встановленого порядку вказана інформація ним належним чином зареєстрована не була та не було вжито будь-яких законних заходів щодо її перевірки у встановленому законом порядку. В цей же день, порушуючи вимоги ст. 19 Конституції України, ст. ст. 5, 12 Закону України Про міліцію , достовірно знаючи про те, що відомості про вчинення будь-яких кримінальних правопорушень стосовно власника і працівників кафе  ІНФОРМАЦІЯ_2  , яке розташоване за вищевказаною адресою, або за фактами вчинення правопорушень у приміщенні кафе, до ЄРДР не вносилися, досудове слідство щодо них будь-яким правоохоронним органом не проводиться, не маючи доручення слідчого чи прокурора на проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, за відсутності будь-яких підстав для проведення перевірки в указаному кафе, не маючи на виконанні будь-якої оперативно-розшукової справи, відповідно до Закону України Про оперативно-розшукову діяльність щодо власників чи працівників зазначеного кафе, перевищуючи надані йому як працівнику міліції службові повноваження, не маючи будь-яких законних підстав, близько 19 години на службовому автомобілі ВАЗ 2107 разом із невстановленою в ході досудового слідства особою, прибув на місце поблизу кафе Ле Бейрут . Приміщення вказаного кафе знаходиться у володінні приватного підприємця ОСОБА_8 на підставі договору суборенди від 10.08.2009 року із ТОВ МС Девелопмент . Прибувши до місця поблизу зазначеного кафе, ОСОБА_5 разом із невстановленою в ході досудового слідства особою, дізнався про можливе вчинення злочину у сфері обігу наркотичних засобів одним із працівників кафе. В той же час, в порушення вимог вищевказаних норм законодавства, не дотримуючись порядку документування, фіксації та виявлення кримінальних правопорушень, ОСОБА_5 , розуміючи протиправність своїх дій, почав вчиняти дії, пов`язані із викриттям злочину. Для допомоги у зазначеному він зателефонував по мобільному телефону до свого колеги по роботі ОСОБА_6 та попросив його разом із іншим працівником оперативно-пошукового відділу управління карного розшуку УМВС України в Сумській області ОСОБА_7 , який знаходився разом із ОСОБА_6 , прибути до кафе Ле Бейрут . В цей же день близько 19 години ОСОБА_6 та ОСОБА_7 прибули до місця поблизу території зазначеного кафе, при цьому ОСОБА_5 розповів їм про можливе вчинення одним із працівників кафе злочину у сфері обігу наркотичних засобів. Разом із тим, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було достовірно відомо про необхідність проведення дій, пов`язаних із документуванням, фіксацією та викриттям зазначеного злочину, їм вказівки із керівництва ніхто не надавав, також їм було достовірно відомо про те, що відомості про вчинення будь-яких кримінальних правопорушень стосовно власника і працівників кафе  ІНФОРМАЦІЯ_2  , яке розташоване за вищевказаною адресою, або за фактами вчинення правопорушень у приміщенні кафе, до ЄРДР не вносилися, досудове слідство щодо них будь-яким правоохоронним органом не проводиться, доручення слідчого чи прокурора на проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій у них відсутнє, законні підстави для проведення перевірки у вказаному кафе у них відсутні, на виконанні будь-якої оперативно-розшукової справи, відповідно до Закону України Про оперативно-розшукову діяльність щодо власників чи працівників зазначеного кафе у них не має. Будь-які заходи для встановлення вищевказаних даних ними не вживались. В той же час, перевищуючи надані їм, як працівникам міліції, службові повноваження, в порушення вимог ст. 19 Конституції України, ст. ст. 5, 12 Закону України Про міліцію , почали проводити дії, які пов`язані із документуванням, фіксацією та викриттям злочину, що нібито мав вчинити один із працівників кафе  ІНФОРМАЦІЯ_2  . При цьому ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 переслідували особистий інтерес, пов`язаний із розкриттям злочину, покращенням показників своєї роботи. Перевищуючи свої службові повноваження, переслідуючи вищевказану мету, в цей же день близько 19 години 00 хвилин ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та невстановлена в ході досудового слідства особа, зайшли до приміщення вищевказаного кафе, в якому знаходився ОСОБА_9 , який виконував функції адміністратора, та офіціантка ОСОБА_10 та почали проводити там незаконні дії. При цьому ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та невстановлена в ході досудового слідства особа представились працівниками міліції, частина із вказаних правоохоронців пред`явила службові посвідчення. Так, в період часу приблизно з 19 години 00 хвилин до 19 години 35 хвилин ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та невстановлена в ході досудового слідства особа, діючи у групі за попередньою змовою, в порушення вимог ст. 8 Конвенції Про захист прав людини та основоположних свобод , ст. 30 Конституції України, ст. ст. 13, 41, 214, 233, 234 КПК України, ст. ст. 7, 245 КУпАП, ст. ст. 3, 5, 11 Закону України Про міліцію , умисно, самовільно, протиправно, достовірно знаючи про відсутність законних підстав для проведення обшуку, за відсутності вмотивованого рішення суду (ухвали слідчого судді) , без згоди та дозволу володільця приміщення кафе  ІНФОРМАЦІЯ_2  , перевищуючи надані їм службові повноваження, незаконно провели обшук у приміщенні зазначеного кафе. В ході обшуку, дотримуючись спільного плану, вказані співробітники міліції та невстановлена в ході досудового слідства особа обстежили приміщення кафе та провели огляд особистих речей ОСОБА_11 . При цьому працівники міліції ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та невстановлена в ході досудового слідства особа, не маючи законних та достатніх підстав для проведення вказаного обшуку, в порушення вимог ст. ст. 103, 104 КПК України, протокол про хід і результати обшуку не склали. Понятих до його проведення не залучили, будь-яким чином законність своїх дій не пояснили. При проведенні обшуку зазначені працівники міліції незаконні дії виконували спільно та узгоджуючи їх. Так, біля ОСОБА_11 весь час знаходився ОСОБА_5 , а решта осіб оглядали приміщення, закриті меблі та шухляди. За вказаних обставин було порушено конституційне право та недоторканість володіння ОСОБА_8 . Після проведення обшуку ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та невстановлена в ході досудового слідства особа спільно почали звинувачувати ОСОБА_11 у вчиненні злочину, пов`язаного із торгівлею наркотичною речовиною, та вимагати зізнатись у його вчиненні. При цьому ОСОБА_5 у присутності решти працівників міліції запропонував ОСОБА_12 проїхати та показати осіб, які могли б підтвердити факт вчинення ним вказаного злочину. ОСОБА_9 , будучи переконаним про відсутність будь-яких осіб, які б могли вказати на нього як на особу, яка здійснює продаж наркотичних засобів, із метою з`ясування обставин справи, надав згоду поїхати із працівниками міліції. Надалі працівники органу внутрішніх справ та ОСОБА_9 залишили приміщення кафе Ле Бейрут і вийшли на вулицю, останньому було запропоновано сісти до службового автомобіля. Разом із ОСОБА_13 до автомобілю сіли ОСОБА_5 та зазначена невстановлена в ході досудового слідства особа. Після цього ОСОБА_5 поїхав із зазначеними особами до двору будинку АДРЕСА_3 , де вказана невстановлена особа залишила автомобіль, після чого ОСОБА_5 відвіз ОСОБА_11 по вул. Холодногірській до району приватної забудови у м. Суми. Під час руху в автомобілі ОСОБА_5 , переслідуючи особистий інтерес, пов`язаний із розкриттям злочину та покращенням показників в роботі, почав вимагати від ОСОБА_11 зізнатися у вчиненні злочину. З цією метою ОСОБА_5 , явно виходячи за межі наданих йому повноважень, 05.08.2013 року близько 20 години 30 хвилин заявив ОСОБА_12 про те, що вивозить того до лісу та має у багажнику автомобіля лопату, пригрозивши тим самим фізичною розправою. Продовжуючи протиправні дії, після зупинки автомобіля по вул. Холодногірській в районі приватної забудови у м. Суми, ОСОБА_5 завдав ОСОБА_12 близько 7 ударів долонею в голову і по плечах, спричинивши потерпілому фізичний біль і приниження. При цьому ОСОБА_5 , в порушення вимог ст. 5 Конвенції Про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, ст. 9 Міжнародного пакту Про громадянські та політичні права від 16.12.1966 року, ст. 29 Конституції України, ст. 5, п. п. 9, 10 ст. 11 Закону України Про міліцію , ст. ст. 11, 12, 41, п. 8 ч. 2 ст. 131, ст. ст. 207  213, ч. 3 ст. 214 КПК України, ст. ст. 261  263 КУпАП, із особистих інтересів, пов`язаних із розкриттям злочину та покращенням показників у роботі, при відсутності підстав для обмеження свободи ОСОБА_11 , перевищуючи надані йому службові повноваження, в указаному місці та у визначений час незаконно його затримав, обмеживши його свободу в салоні службового автомобіля із метою з`ясування питання щодо причетності ОСОБА_11 до вчинення злочину. Таким чином, із вказаного часу, тобто 05.08.2013 року з 20 години 30 хвилин в районі приватної забудови по вул. Холодногірська у м. Суми, згідно зі ст. 209 КПК України, ОСОБА_9 був затриманий, адже із зазначеного моменту, добровільність його перебування в автомобілі перестала існувати. При цьому розуміючи, що перед ним знаходиться працівник міліції, він, попри порушення його прав на фізичну недоторканність, продовжував залишатись у салоні автомобіля. Протокол про затримання останнього в порядку ст. 208 КПК України або ст. ст. 261  263 КУпАП не складався. При цьому в ході затримання ОСОБА_11 , не маючи будь-яких законних підстав, перевищуючи надані йому службові повноваження, ОСОБА_5 заборонив потерпілому користуватись його мобільними телефонами із метою перешкодити можливості повідомити про свої протиправні дії. В період часу з 20 години 30 хвилин приблизно до 22 години 00 хвилин ОСОБА_9 продовжував залишатися в салоні вищевказаного автомобіля разом із ОСОБА_5 . В цей же день близько 22 години 00 хвилин ОСОБА_5 привіз ОСОБА_11 до будівлі, в якій розміщене кафе Ле Бейрут , де їх зустріли ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та вказана невстановлена в ході досудового слідства особа. Знаходячись в автомобілі, ОСОБА_5 продовжив незаконно застосовувати фізичне насильство щодо ОСОБА_11 , а саме: завдав тому близько 3 ударів долонею в голову. При цьому потерпілий знаходився на передньому сидінні вищезазначеного транспортного засобу. Невстановлена в ході досудового слідства особа у цей час схопила потерпілого за волосся на потилиці та деякий час утримувала голову ОСОБА_11 , також спричинивши останньому фізичний біль і приниження. Після цього, порадившись на місці, у ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та невстановленої в ході досудового слідства особи виник корисливий умисел, направлений на заволодіння грошовим коштами ОСОБА_11 . Оскільки їм стало зрозуміло про те, що останній не вчиняв будь-якого злочину, даних про його вчинення у них немає та зібрано їх належним чином не було. У зв`язку із цим, хтось із присутніх працівників міліції у присутності решти, повідомили ОСОБА_12 про те, що вони не будуть ініціювати питання про притягнення останнього до відповідальності за збут наркотиків та, одночасно, явно виходячи за межі наданих їм прав і повноважень, пред`явили тому вимогу передати їм грошові кошти в сумі 2500 гривень. ОСОБА_9 відмовився виконати їх протиправні вимоги. У зв`язку з цим ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та невстановлена в ході досудового слідства особа, всупереч вимогам ст. 5 Конвенції Про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, ст. 9 Міжнародного пакту Про громадянські та політичні права від 16.12.1966 року, ст. 29 Конституції України, ст. 5, п. п. 9, 10 ст. 11 Закону України Про міліцію , ст. ст. 11, 12, 41, п. 8 ч. 2 ст. 131, ст. ст. 207  213, ч. 3 ст. 214 КПК України, ст. 261  263 КУпАП, будучи службовими особами, явно виходячи за межі наданих їм прав і повноважень, діючи з корисливих мотивів, на службовому автомобілі ВАЗ 2107, відвезли ОСОБА_11 для подальшого спілкування в район вулиць Калініна і Пушкіна у м. Суми, при цьому ОСОБА_5 продовжував останнього незаконного утримувати, а ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та невстановлена в ході досудового слідства особа, розуміючи протиправність своїх дій та протиправність дій ОСОБА_5 , почали обмежувати право ОСОБА_11 на вільне пересування, почали його незаконне затримання та, перебуваючи в салоні автомобіля, вчиняючи дії, які ніхто не має права вчиняти, продовжили вимагати гроші у ОСОБА_11 . Разом із цим, добровільна згода ОСОБА_11 перебувати у салоні автомобіля, при порушенні його прав на фізичну недоторканність та при вимаганні у нього грошових коштів, була відсутня. Того ж дня близько 23 години ОСОБА_9 , бажаючи припинити незаконні дії працівників міліції, на їх вимогу передав ОСОБА_6 у присутності решти осіб особисті кошти в сумі 500 грн. , які у подальшому ними були спільно витрачені. Після цього ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та невстановлена в ході досудового слідства особа, знаходячись в автомобілі в районі вулиць Калініна і Пушкіна у м. Суми, припинили протиправно утримувати ОСОБА_11 та відпустили його, повернувши йому мобільні телефони. Внаслідок незаконних дій ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та невстановленої в ході досудового слідства особи, потерпілий ОСОБА_9 був незаконно затриманий протягом близько трьох годин, що є грубим порушенням права останнього на свободу та вільне пересування. Також, зазначені незаконні умисні дії ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та невстановленої в ході досудового слідства особи завдали істотної шкоди охоронюваним законом державним та громадським інтересам, у виді підриву авторитету органів внутрішніх справ та авторитету держави в цілому, набувши негативного міжнародного резонансу, оскільки стали предметом обговорення під час робочої зустрічі заступника Міністра внутрішніх справ України із Повноважним Послом Республіки Ліван, яка відбулася 18.11.2013 року. Ці ж дії завдали фізичної та матеріальної шкоди ОСОБА_12 , порушили його вищезазначені права на фізичну свободу та особисту недоторканність, а також порушили право на недоторканність володіння ОСОБА_8 . З урахуванням викладеного ОСОБА_6 своїми умисними протиправними діями, вчиненими за попередньою змовою та у групі з ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та невстановленою в ході досудового слідства особою, які виразилися у незаконному проведенні обшуку в приміщенні кафе  ІНФОРМАЦІЯ_2  , що знаходиться у володінні ОСОБА_8 , вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 162 КК України, а саме: незаконне проведення обшуку у володінні особи, вчинене службовою особою. Він же своїми умисними протиправними діями, вчиненими за попередньою змовою та у групі з ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та невстановленою в ході досудового слідства особою, які виразилися у незаконному затриманні ОСОБА_11 й обмеженні права останнього на свободу пересування протягом тривалого часу, вимаганні й одержанні від останнього коштів в сумі 500 грн. , вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 365 КК України, а саме: перевищення влади (в редакції, яка діяла на момент вчинення злочину) . Також він своїми умисними протиправними діями, вчиненими за попередньою змовою та у групі з ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та невстановленою в ході досудового слідства особою, які виразилися у завідомо незаконному з корисливих мотивів затриманні ОСОБА_11 , вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 371 КК України (в редакції, яка діяла на момент вчинення злочину) . ОСОБА_5 своїми умисними протиправними діями, вчиненими за попередньою змовою та у групі з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та невстановленою в ході досудового слідства особою, які виразилися у незаконному проведенні обшуку в приміщенні кафе  ІНФОРМАЦІЯ_2  , що знаходиться у володінні ОСОБА_8 , вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 162 КК України, а саме: незаконне проведення обшуку у володінні особи, вчинене службовою особою. Він же своїми умисними протиправними за попередньою змовою та у групі з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та невстановленою в ході досудового слідства особою діями, які виразилися у незаконному затриманні ОСОБА_11 й обмеженні права останнього на свободу пересування протягом тривалого часу, застосуванні щодо ОСОБА_11 фізичного насильства і погроз, вимаганні й одержанні від останнього коштів в сумі 500 грн. , вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 365 КК України, а саме: перевищення влади, що супроводжувалося насильством, погрозою застосування насильства, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого діями (в редакції, яка діяла на момент вчинення злочину) . Також він своїми умисними протиправними діями, вчиненими за попередньою змовою та у групі з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та невстановленою в ході досудового слідства особою, які виразилися у завідомо незаконному з корисливих мотивів та в інших особистих інтересах затриманні ОСОБА_11 , вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 371 КК України (в редакції, яка діяла на момент вчинення злочину) . ОСОБА_7 своїми умисними протиправними діями, вчиненими за попередньою змовою та у групі з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та невстановленою в ході досудового слідства особою, які виразилися у незаконному проведенні обшуку в приміщенні кафе  ІНФОРМАЦІЯ_2  , що знаходиться у володінні ОСОБА_8 , вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 162 КК України, а саме: незаконне проведення обшуку у володінні особи, вчинене службовою особою. Він же своїми умисними протиправними діями, вчиненими за попередньою змовою та у групі з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та невстановленою в ході досудового слідства особою, які виразилися у незаконному затриманні ОСОБА_11 й обмеженні права останнього на свободу пересування протягом тривалого часу, вимаганні й одержанні від останнього коштів в сумі 500 грн. , вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 365 КК України, а саме: перевищення влади (в редакції, яка діяла на момент вчинення злочину) . Також він своїми умисними протиправними діями, вчиненими за попередньою змовою та у групі з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та невстановленою в ході досудового слідства особою, які виразилися у завідомо незаконному з корисливих мотивів затриманні ОСОБА_11 , вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 371 КК України (в редакції, яка діяла на момент вчинення злочину) (т. 3 а. с. 90  100) .
		   Отже, умисні протиправні дії ОСОБА_5 , вчинені за попередньою змовою та у групі з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та невстановленою в ході досудового слідства особою, які виразилися у незаконному проведенні обшуку в приміщенні кафе  ІНФОРМАЦІЯ_2  , що знаходиться у володінні ОСОБА_8 , були кваліфіковані органом досудового розслідування, як незаконне проведення обшуку у володінні особи, вчинене службовою особою, тобто як вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 162 КК України.
		   Крім того, умисні протиправні дії ОСОБА_5 , вчинені за попередньою змовою та у групі з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та невстановленою в ході досудового слідства особою, які виразилися у незаконному затриманні ОСОБА_11 й обмеженні права останнього на свободу пересування протягом тривалого часу, застосуванні щодо ОСОБА_11 фізичного насильства і погроз, вимаганні й одержанні від останнього коштів в сумі 500 грн. , були кваліфіковані органом досудового розслідування, як перевищення влади, що супроводжувалося насильством, погрозою застосування насильства, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого діями (в редакції, яка діяла на момент вчинення злочину) , тобто як вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.
		   Крім того, умисні протиправні дії ОСОБА_5 , вчинені за попередньою змовою та у групі з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та невстановленою в ході досудового слідства особою, які виразилися у завідомо незаконному з корисливих мотивів та в інших особистих інтересах затриманні ОСОБА_11 , були кваліфіковані органом досудового розслідування, як вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 371 КК України (в редакції, яка діяла на момент вчинення злочину) .
		   Вироком Ковпаківського районного суд м. Суми від 12.06.2014 року по кримінальній справі № 592/2136/14-к, провадження № 1-кп/592/172/14 ОСОБА_6 було ухвалено визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 1 ст. 365, ч. 3 ст. 371 КК України та йому було призначене покарання: - за ч. 2 ст. 162 КК України у виді позбавлення волі строком на два роки; - за ч. 1 ст. 365 КК України у виді позбавлення волі строком на два роки три місяці з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком два роки; - за ч. 3 ст. 371 КК України у виді позбавлення волі строком на п`ять років з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком три роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 було ухвалено призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком три роки. На підставі ст. 75 КК України було ухвалено звільнити ОСОБА_6 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на один рік. Було ухвалено позбавити ОСОБА_6 спеціального звання  прапорщик міліції. ОСОБА_5 було ухвалено визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 365, ч. 3 ст. 371 КК України та йому було призначене покарання: - за ч. 2 ст. 162 КК України у виді позбавлення волі строком на два роки; - за ч. 2 ст. 365 КК України у виді позбавлення волі строком на чотири роки з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком два роки; - за ч. 3 ст. 371 КК України у виді позбавлення волі строком на п`ять років з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком три роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 було ухвалено призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком три роки. На підставі ст. 75 КК України було ухвалено звільнити ОСОБА_5 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на два роки. Було ухвалено позбавити ОСОБА_5 спеціального звання  старший лейтенант міліції. ОСОБА_7 було ухвалено визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 1 ст. 365, ч. 3 ст. 371 КК України та призначити покарання: - за ч. 2 ст. 162 КК України у виді позбавлення волі строком на два роки; - за ч. 1 ст. 365 КК України у виді позбавлення волі строком на два роки три місяці з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком два роки; - за ч. 3 ст. 371 КК України у виді позбавлення волі строком на п`ять років з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком три роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 було ухвалено призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком три роки. На підставі ст. 75 КК України було ухвалено звільнити ОСОБА_7 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на один рік. Було ухвалено позбавити ОСОБА_7 спеціального звання  прапорщик міліції. Було ухвалено конфіскувати 2 штуки карти пам`яті та 1 штуку флеш-карту. На вирок могла бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Сумської області через Ковпаківський районний суд м. Суми протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, обвинуваченими у той же строк з часу отримання копії вироку. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Відсутнім учасникам розгляду направити копію вироку не пізніше наступного дня після проголошення (т. 3 а. с. 121  126) .
		   Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 26.08.2014 року по кримінальній справі № 592/2136/14-к, провадження № 11-кп/788/400/14 вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 12.06.2014 року відносно ОСОБА_5 було залишено без зміни, а апеляційні скарги прокурора ОСОБА_14 та адвоката ОСОБА_15  без задоволення. Ухвала суду могла бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення (т. 3 а. с. 157  159, 162  168) .
		   Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 09.04.2015 року по кримінальній справі № 5-895км15 касаційну скаргу прокурора було задоволено. Ухвалу апеляційного суду Сумської області від 26.08.2014 року щодо засудженого ОСОБА_5 було скасовано та було призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає (т. 3 а. с. 218  221) .
		   Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 25.06.2015 року по кримінальній справі № 592/2136/14-к, провадження № 1-в/591/119/15 ОСОБА_6 було звільнено від покарання, призначеного вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 12.06.2014 року у зв`язку із закінченням іспитового строку. Ухвала могла бути оскаржена до апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми протягом 7 днів з дня її оголошення (т. 3 а. с. 279) .
		   Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 13.07.2015 року по кримінальній справі № 592/6190/15-к, провадження № 1-в/592/274/15 клопотання начальника Сумського міського відділу кримінально-виконавчої інспекції управління ДПтС України в Сумській області підполковника внутрішньої служби ОСОБА_16 про звільнення від покарання по закінченню випробування з іспитовим строком щодо засудженого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця міста Суми, який проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , який тимчасово не працює, одруженого, з незакінченою вищою освітою, українця, громадянина України, засудженого 12.06.2014 року Ковпаківським районним судом м. Суми за ч. 2 ст. 162, ч. 1 ст. 365, ч. 3 ст. 371, ч. 1 ст. 70 КК України до позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком 3 (три) роки, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробування на строк 1 (один) рік, невійськовозобов`язаного, було задоволено. Було ухвалено звільнити засудженого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від призначеного покарання з випробовуванням після закінчення іспитового строку. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію ухвали суду. Ухвала про задоволення клопотання про звільнення від призначеного покарання з випробовуванням після закінчення іспитового строку могла бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Сумської області через суд, який ухвалив судове рішення,  Ковпаківський районний суд м. Суми протягом 7 днів з дня її оголошення. Ухвала суду першої інстанції, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок чи ухвала суду, ухвала слідчого судді не набрала законної сили (т. 3 а. с. 280) .
		   Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 22.07.2015 року по кримінальній справі № 592/2136/14-к, провадження № 11-кп/788/269/15 апеляційні скарги прокурора ОСОБА_14 І захисника ОСОБА_15 були задоволені частково. Вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 12.06.2014 року стосовно ОСОБА_5 було скасовано у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і було ухвалено призначити новий розгляд у тому ж суді першої інстанціії. Ця ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає (т. 3 а. с. 284, 286  288) .
		   Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 28.07.2015 року по кримінальній справі № 592/2126/14-к, провадження № 1-кп/592/391/15 кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 365, ч. 3 ст. 371 КК України, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013200010000159 від 20.08.2013 року, було призначене до відкритого одноособового судового розгляду в залі судових засідань Ковпаківського районного суду м. Суми на 06.08.2015 року о 13 годині 00 хвилин. Для судового розгляду даного кримінального провадження було ухвалено викликати на вищевказані час та дату: прокурора, обвинуваченого, потерпілих, захисника, обвинуваченого ОСОБА_5 . Ухвала оскарженню не підлягає (т. 4 а. с. 4) .
		   Допитаний у відкритому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 365, ч. 3 ст. 371 КК України, визнав повністю та пояснив суду про те, що у вчиненому він щиро кається. Також обвинувачений ОСОБА_5 пояснив суду про те, що 05.08.2013 року за попередньою змовою групою осіб він, будучи службовою особою, разом з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та невстановленою в ході досудового слідства особою дійсно незаконно провели обшук в приміщенні кафе  ІНФОРМАЦІЯ_2  , що знаходиться у володінні ОСОБА_8 , за обставин, які викладені в обвинувальному акті. Також він пояснив суду про те, що 05.08.2013 року за попередньою змовою групою осіб він, будучи службовою особою, разом з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та невстановленою в ході досудового слідства особою дійсно незаконно затримали ОСОБА_11 й обмежили право останнього на свободу пересування протягом тривалого часу, застосував щодо ОСОБА_11 фізичне насильство і погрози, вимагали й одержали від останнього кошти в сумі 500 грн. , за обставин, які викладені в обвинувальному акті. Також він пояснив суду про те, що 05.08.2013 року за попередньою змовою групою осіб він, будучи службовою особою, разом з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та невстановленою в ході досудового слідства особою дійсно завідомо незаконно з корисливих мотивів та в інших особистих інтересах затримали ОСОБА_11 , за обставин, які викладені в обвинувальному акті. У судовому засіданні він попросив вибачення у потерпілого ОСОБА_11 і той його простив. Обвинувачений ОСОБА_5 просив суд суворо його не карати.
		   Допитаний у відкритому судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 пояснив суду про те, що 05.08.2013 року ОСОБА_5 разом з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та іншою особою незаконно провели обшук в приміщенні кафе  ІНФОРМАЦІЯ_2  , що знаходиться у володінні ОСОБА_8 . Також він пояснив суду про те, що 05.08.2013 року ОСОБА_5 разом з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та іншою особою незаконно його затримали, обмежили його право на свободу пересування протягом тривалого часу, застосував щодо нього фізичне насильство і погрози, вимагали й одержали від нього кошти в сумі 500 грн. . Також він пояснив суду про те, що 05.08.2013 року ОСОБА_5 разом з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та іншою особою завідомо незаконно з корисливих мотивів та в інших особистих інтересах затримали його. У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 простив ОСОБА_5 . Також він пояснив суду про те, що претензій матеріального та морального характеру до ОСОБА_5 він не має. Він просив суд суворо його не карати, призначивши йому якнайм`якше покарання, якнайменш суворе покарання. Цивільний позов він не пред`являв.
		   Крім повного визнання обвинуваченим ОСОБА_5 своєї вини, його вина у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 365, ч. 3 ст. 371 КК України, повністю підтверджується сукупністю доказів, які є наявними в кримінальному провадженні, а обвинувачення визнається судом доведеним в законному порядку.
		   Оскільки учасники судового провадження не оспорювали обставин вчиненого злочину та не заперечували проти скороченого судового розгляду, відтак, у суворій відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися. При цьому суд з`ясував, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. За таких обставин суд прийняв рішення про проведення скороченого судового розгляду. Прийняття такого рішення свідчить про те, що обставини, які сторони не оспорюють, будуть вважатися встановленими в судовому засіданні і суд буде це враховувати при постановленні вироку (т. 4 а. с. 14, 15) .
		   Крім того, суд з`ясував, що обвинувачений та потерпілий правильно розуміють зміст наданих їм прав та правові наслідки відмови від таких, що виходить також і з вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи Відносно спрощеного кримінального правосуддя та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, ст. 349 КПК України, які передбачають, що суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
		   Згідно ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
		   Згідно п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
		   Із змісту ч. 1 ст. 33 КК України вбачається, що сукупністю злочинів визнається вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини цього Кодексу, за жоден з яких її не було засуджено.
		   Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.
		   Згідно ч. 3 ст. 337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
		   Крім того, суд вважає за доцільне взяти до уваги положення п. 10 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про деякі питання здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх № 223-1134/0/4-13 від 18.07.2013 року, із змісту якого вбачається, що з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд відповідно до положень ч. 3 ст. 337 КПК має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження, погіршення становища особи за ініціативою суду не допускається.
		   Із змісту абз. 5 п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України вбачається, що у мотивувальній частині вироку зазначаються у разі визнання особи винуватою мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалися такі рішення.
		   Отже, суд вважає за необхідне, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 337, абз. 5 п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, змінити правову кваліфікацію кримінального правопорушення, оскільки це покращує, поліпшує, не погіршує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження,  стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , що у повній мірі узгоджується та не суперечить вимогам, передбаченим ст. ст. 421, 437 КПК України, а саме: зазначити хибно, помилково не інкриміновану кваліфікуючу ознаку за епізодом ч. 2 ст. 365 КК України, а саме: за відсутності ознак катування, оскільки вона міститься в гіпотезі ч. 2 ст. 365 КК України (в редакції, яка діяла на момент вчинення злочину, та в чинній редакції КК України) , за якою ОСОБА_5 обвинувачується.
		   Зіставивши ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 365, ч. 3 ст. 371 КК України, і встановлені судом ознаки злочинних діянь, вчинених ОСОБА_5 , суд дійшов до висновку про те, що вони відповідають один одному. Таким чином, суд визнає доведеним обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 365, ч. 3 ст. 371 КК України, а, отже, його злочинні дії необхідно кваліфікувати як: - незаконне проведення обшуку в іншому володінні особи, вчинене службовою особою; - перевищення влади, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, що супроводжувалися насильством, погрозою застосування насильства, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування; - завідомо незаконне затримання, що було вчинене з корисливих мотивів та в інших особистих інтересах.
		   Крім того, оскільки обвинуваченим ОСОБА_5 було вчинено три злочини, передбачені різними статтями Особливої частини КК України, а саме: ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 365, ч. 3 ст. 371 КК України, за жоден з яких його не було засуджено, відтак, на думку суду, в діях обвинуваченого ОСОБА_5 вбачається сукупність злочинів, що також підтверджується правовою позицією Верховного Суду України, висловленою в п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки № 7 від 04.06.2010 року.
		   Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		   Злочин, передбачений ч. 2 ст. 162 КК України, вчинений ОСОБА_5 , згідно ч. 3 ст. 12 КК України, відповідно до класифікації злочинів, відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості.
		   Злочин, передбачений ч. 2 ст. 365 КК України, вчинений ОСОБА_5 , згідно ч. 4 ст. 12 КК України, відповідно до класифікації злочинів, відноситься до категорії тяжких злочинів.
		   Злочин, передбачений ч. 3 ст. 371 КК України, вчинений ОСОБА_5 , згідно ч. 4 ст. 12 КК України, відповідно до класифікації злочинів, відноситься до категорії тяжких злочинів.
		   Як особа обвинувачений ОСОБА_5 характеризується наступним чином: - позитивно характеризується за колишнім місцем роботи (т. 2 а. с. 120, т. 3 а. с. 9  11) ; - наказом МВС України № 786 о/с від 17.06.2011 року йому було присвоєне спеціальне звання  лейтенант міліції, наказом УМВС № 139 о/к від 27.06.2013 року йому було присвоєне спеціальне звання  старший лейтенант міліції (т. 2 а. с. 132  135) ; - має постійне місце проживання (т. 2 а. с. 136, 137, т. 3 а. с. 13, 249) ; - раніше не засуджений (т. 2 а. с. 147) ; - має задовільний стан здоров`я (т. 2 а. с. 148, 151, 152) ; - позитивно характеризується за місцем проживання (т. 3 а. с. 12, 14, 248, 252, 277) ; - позитивно характеризується за місце роботи (т. 3 а. с. 250) ; - має постійне місце роботи (т. 3 а. с. 251) .
		   Згідно ч. 2 ст. 66 КК України при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом`якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.
		   Крім того, суд бере до уваги положення п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику призначення судами кримінального покарання № 7 від 24.10.2003 року, згідно якому, виходячи з того, що встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання. Суди, зокрема, можуть не визнати окремі з них такими, що пом`якшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не зазначено в обвинувальному висновку.
		   Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , згідно ст. 66 КК України, суд вважає: - щире каяття; - добровільне відшкодування завданого збитку потерпілому ОСОБА_4 на суму 500 грн. 00 коп. ; - вчинення злочину вперше; - позитивна характеристика винного у вчиненні злочину; - молодий вік винного у вчиненні злочину; - повне визнання ним своєї вини у вчиненні кримінальних правопорушень.
		   Крім того, враховуючи, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного обвинуваченого, який визнається винним у вчиненні злочину, мають бути суворо додержані вимоги ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за можливе взяти до уваги наступне.
		   Можливість врахування обставини, яка пом`якшує покарання винної особи,  вчинення винним злочину вперше при призначенні покарання обґрунтовується тим, що це може свідчити про відсутність у винного стійких злочинних навиків, і, відповідно, про меншу суспільну небезпеку цієї особи. Крім того, суд враховує положення абз. 2 п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику призначення судами кримінального покарання № 7 від 24.10.2003 року, згідно якому судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом менш суворого покарання особам, які вперше вчинили злочини.
		   Можливість врахування обставини, яка пом`якшує покарання винної особи,  позитивна характеристика винного у вчиненні злочину обґрунтовується тим, що ігнорування при призначенні покарання бездоганного минулого життя особи суперечить принципу гуманізму в кримінальному праві. Позитивна характеристика винного у вчиненні злочину в побуті, за місцем роботи, навчання, як правило, свідчить про відсутність у такої особи стійких антисуспільних поглядів, і дає підстави вважати, що вчинення злочину є випадковим.
		   Можливість врахування обставини, яка пом`якшує покарання винної особи,  молодий вік винного у вчиненні злочину обґрунтовується тим, що молодий вік винного межує з віком неповнолітнього, що може свідчити про відсутність у винного стійких злочинних навиків, і, відповідно, про меншу суспільну небезпеку цієї особи.
		   Можливість врахування обставини, яка пом`якшує покарання винної особи,  повне визнання особою своєї вини у вчиненні злочину обґрунтовується тим, що така особа заслуговує поблажливого ставлення до себе, оскільки вона щиро каючись у вчиненні злочину, викладає всі обставини вчиненого, що сприяє встановленню істини по справі, тобто розкриттю злочину.
		   Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , згідно ст. 67 КК України, суд вважає вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою.
		   Згідно примітці ст. 45 КК України корупційними злочинами відповідно до цього Кодексу вважаються злочини, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також злочини, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368  369-2 цього Кодексу.
		   Згідно ч. ч. 1, 2, 4 ст. 53 КК України штраф  це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і розмірі, встановлених в Особливій частині цього Кодексу, з урахуванням положень частини другої цієї статті. Розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п`ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу. За вчинення злочину, за який передбачене основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, розмір штрафу, що призначається судом, не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої злочином, або отриманого внаслідок вчинення злочину доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу. Суд, встановивши, що такий злочин вчинено у співучасті і роль виконавця (співвиконавця) , підбурювача або пособника у його вчиненні є незначною, може призначити таким особам покарання у виді штрафу в розмірі, передбаченому санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, без урахування розміру майнової шкоди, завданої злочином, або отриманого внаслідок вчинення злочину доходу. З урахуванням майнового стану особи суд може призначити штраф із розстрочкою виплати певними частинами строком до одного року.
		   Згідно ст. 54 КК України засуджена за тяжкий чи особливо тяжкий злочин особа, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, може бути позбавлена за вироком суду цього звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.
		   Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 55 КК України позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може бути призначене як основне покарання на строк від двох до п`яти років або як додаткове покарання на строк від одного до трьох років. Позбавлення права обіймати певні посади як додаткове покарання у справах, передбачених Законом України Про очищення влади , призначається на строк п`ять років. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове покарання може бути призначене й у випадках, коли воно не передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за умови, що з урахуванням характеру злочину, вчиненого за посадою або у зв`язку із заняттям певною діяльністю, особи засудженого та інших обставин справи суд визнає за неможливе збереження за ним права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
		   Згідно ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення злочину, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
		   Згідно ч. 1 ст. 70 КК України при сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
		   Із змісту п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику призначення судами кримінального покарання № 7 від 24.10.2003 року (із змінами і доповненнями, внесеними Постановами Пленуму Верховного Суду України № 18 від 10.12.2004 року, № 8 від 12.06.2009 року, № 11 від 06.11.2009 року) вбачається, що призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м`якого виду основного покарання, або непризначення обов`язкового додаткового покарання (ст. 69 КК України) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного. У кожному такому випадку суд зобов`язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання, а в резолютивній  послатися на ч. 1 ст. 69 КК України. При цьому необхідно враховувати не тільки мету й мотиви, якими керувалась особа при вчиненні злочину, а й її роль серед співучасників, поведінку під час та після вчинення злочинних дій тощо. Покарання, призначене судом із застосуванням ст. 69 КК України, не може бути нижчим від мінімальної межі відповідного виду покарання, встановленої у Загальній частині КК України, тобто меншим, ніж один рік позбавлення чи обмеження волі, шість місяців виправних робіт, один місяць арешту тощо. З підстав, зазначених у ч. 1 ст. 69 КК України, суд може не призначати додаткового покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України як обов`язкове. Щодо особи, винної у вчиненні декількох злочинів, суд може призначити більш м`яке покарання, ніж передбачене законом, окремо за кожний злочин або тільки за один із них і остаточно визначити покарання за правилами ст. 70 КК України. Застосування положень ст. 69 КК України щодо покарання (як основного, так і додаткового) , призначеного за сукупністю злочинів чи за сукупністю вироків, є неприпустимим. Призначенню покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України, не перешкоджає наявність у цій же санкції альтернативних, більш м`яких покарань.
		   Отже, враховуючи тяжкість злочинів, особу винного та інші обставини справи, враховуючи думку потерпілого ОСОБА_4 , який просив суд суворо ОСОБА_5 не карати, призначивши йому якнайм`якше покарання, якнайменш суворе покарання, оскільки цивільний позов він не пред`являв, оскільки вимог матеріального та морального характеру до обвинуваченого ОСОБА_5 він не має, оскільки матеріальну шкоду обвинувачений ОСОБА_5 йому добровільно відшкодував, оскільки потерпіла ОСОБА_8 була згодна з позицією прокурора щодо визначення міри покарання ОСОБА_5 , про що вона зазначила у власноруч написаній заяві від 06.08.2015 року, адресованій Ковпаківському районному суду м. Суми (т. 1 а. с. 25, т. 2 а. с. 167  170, т. 4 а. с. 8, 10) , відтак суд дійшов до висновку про можливість призначення обвинуваченому ОСОБА_5 основного покарання, необхідного й достатнього для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, у виді штрафу, обов`язкового додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та додаткового покарання у виді позбавлення спеціального звання  старший лейтенант міліції, із застосуванням ч. 1 ст. 69, ч. 1 ст. 70 КК України.
		   Крім того, оскільки в складі сім`ї обвинуваченого ОСОБА_5 входять: батько  ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який не працює, який хворий на гіпотиреоз важкої форми, мати  ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка не працює, оскільки розмір середньомісячного заробітку обвинуваченого ОСОБА_5 становить 3051,17 грн. , враховуючи клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про розстрочення виплати штрафу певними частинами на один рік (дванадцять місяців) , відтак, з урахуванням майнового стану обвинуваченого ОСОБА_5 , суд дійшов до висновку про доцільність та можливість призначення йому основного покарання у виді штрафу із розстрочкою виплати певними частинами (по 2125 гривень щомісяця) строком на один рік (т. 4 а. с. 17  19) .
		   Цивільні позови по справі потерпілими: ОСОБА_4 , ОСОБА_8 до обвинуваченого ОСОБА_5 пред`явлені не були (т. 1 а. с. 4, 26, т. 3 а. с. 100) .
		   Речові докази по справі відсутні (т. 1 а. с. 4, т. 3 а. с. 100) .
		   Документально підтверджені процесуальні витрати у справі відсутні (т. 1 а. с. 4, т. 3 а. с. 100) .
		   Запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, обраний 22.01.2014 року слідчим суддею Зарічного районного суду м. Суми під час досудового розслідування щодо підозрюваного ОСОБА_5 , продовжений 06.03.2014 року Ковпаківським районним судом м. Суми під час підготовчого судового засідання щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , обраний 12.03.2014 року Ковпаківським районним судом м. Суми під час судового розгляду щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , слід вважати продовженим, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 315 КПК України, до набрання вироком законної сили (т. 1 а. с. 7, 45, 102  104, 210) .
		   Даний вирок був ухвалений з урахуванням правових позицій та судової практики судів різних інстанцій, а саме: з урахуванням ухвали Ковпаківського районного суду м. Суми від 06.03.2014 року по кримінальній справі № 592/2136/14-к, провадження № 1-кп/592/172/14 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/37507806) , з урахуванням ухвал Ковпаківського районного суду м. Суми від 12.03.2014 року по кримінальній справі № 592/2136/14-к, провадження № 1-кп/592/172/14 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/37566929, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/37566957) , з урахуванням ухвали Ковпаківського районного суду м. Суми від 18.03.2014 року по кримінальній справі № 592/2136/14-к, провадження № 1-кп/592/172/14 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/37678662) , з урахуванням ухвали Ковпаківського районного суду м. Суми від 31.03.2014 року по кримінальній справі № 592/2136/14-к, провадження № 1-кп/592/172/14 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/37929012) (т. 2 а. с. 245) , з урахуванням ухвали Ковпаківського районного суду м. Суми від 11.04.2014 року по кримінальній справі № 592/2136/14-к, провадження № 1-кп/592/172/14 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/38167995) , з урахуванням вироку Ковпаківського районного суду м. Суми від 12.06.2014 року по кримінальній справі № 592/2136/14-к, провадження № 1-кп/592/172/14 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/39218668) , з урахуванням ухвали апеляційного суду Сумської області від 25.07.2014 року по кримінальній справі № 592/2136/14-к, провадження № 11-кп/788/400/14 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/39945577) , з урахуванням ухвали апеляційного суду Сумської області від 26.08.2014 року по кримінальній справі № 592/2136/14-к, провадження № 11-кп/788/400/14 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/40348508) , з урахуванням ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.12.2014 року по кримінальній справі № 5-8292ск14 (т. 3 а. с. 201, 202) , з урахуванням ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26.01.2015 року по кримінальній справі № 5-8292ск14 (т. 3 а. с. 208, 209) , з урахуванням ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.01.2015 року по кримінальній справі № 5-8292ск14 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42665660) , з урахуванням ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.04.2015 року по кримінальній справі № 5-895км15 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/43533889) , з урахуванням ухвали Зарічного районного суду м. Суми від 25.06.2015 року по кримінальній справі № 592/2136/14-к, провадження № 1-в/591/119/15 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/45738995) , з урахуванням ухвали Ковпаківського районного суду м. Суми від 13.07.2015 року по кримінальній справі № 592/6190/15-к, провадження № 1-в/592/274/15 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/46689411, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/46689447) , з урахуванням ухвали апеляційного суду Сумської області від 22.07.2015 року по кримінальній справі № 592/2136/14-к, провадження № 11-кп/788/269/15 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/47428070, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/47428073) , з урахуванням ухвали Ковпаківського районного суду м. Суми від 28.07.2015 року по кримінальній справі № 592/2126/14-к, провадження № 1-кп/592/391/15 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/47859232) .
		   На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 62, 63 Конституції України; ст. ст. 368  371, 373, 374, 376 КПК України; ст. ст. 11, 12, 50  55, 65  67, 69, 70, 162, 365, 371 КК України, -
		З А С У Д И В :
		   Визнати ОСОБА_5 винуватим у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 365, ч. 3 ст. 371 КК України.
		   Призначити ОСОБА_5 покарання:
		   - за ч. 2 ст. 162 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України, у виді штрафу в розмірі шістсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень;
		   - за ч. 2 ст. 365 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України, у виді штрафу в розмірі сімсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 11900 (одинадцять тисяч дев`ятсот) гривень, з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк 2 (два) роки, з позбавленням спеціального звання  старший лейтенант;
		   - за ч. 3 ст. 371 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України, у виді штрафу в розмірі одна тисяча п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25500 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот) гривень, з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк 3 (три) роки, з позбавленням спеціального звання  старший лейтенант.
		   На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_5 остаточне:
		   - основне покарання у виді штрафу в розмірі одна тисяча п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25500 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот) гривень;
		   - обов`язкове додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади в правоохоронних органах на строк 3 (три) роки;
		   - додаткове покарання у виді позбавлення спеціального звання  старший лейтенант.
		   З урахуванням майнового стану обвинуваченого ОСОБА_5 призначити йому основне покарання у виді штрафу із розстрочкою виплати певними частинами (по 2125 гривень щомісяця) строком на один рік.
		   Запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, обраний 22.01.2014 року слідчим суддею Зарічного районного суду м. Суми під час досудового розслідування щодо підозрюваного ОСОБА_5 , продовжений 06.03.2014 року Ковпаківським районним судом м. Суми під час підготовчого судового засідання щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , обраний 12.03.2014 року Ковпаківським районним судом м. Суми під час судового розгляду щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , вважати продовженим, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 315 КПК України, до набрання вироком законної сили.
		   Вирок Ковпаківського районного суду м. Суми може бути оскаржений до апеляційного суду Сумської області.
		   Апеляційна скарга подається на вирок, ухвалений судом першої інстанції,  через Ковпаківський районний суд м. Суми, який ухвалив судове рішення (вирок) .
		   Апеляційна скарга може бути подана на вирок Ковпаківського районного суду м. Суми протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		   Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		   Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		 
		 
		Головуючий:                                         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...