УХВАЛА
іменем України
8 квітня
2008 року м. Севастополь
Колегія суддів військового
апеляційного суду Військово-Морських
Сил у складі:
головуючого Леся В.І.,
суддів Купельський А.В., Нікітіна Г.В.,
за
участю начальника відділу військової прокуратури Південного регіону України
майора юстиції Дорошенка В.В., особи, яка подала
скаргу - ОСОБА_1,
розглянувши
у судовому засіданні матеріали за скаргою ОСОБА_1 на постанову про порушення
кримінальної справи за фактом зловживання владою та службовим становищем
військовими та іншими службовими особами Міністерства оборони України, за апеляцією військового прокурора Південного
регіону України на постанову військового місцевого суду Одеського гарнізону від
3 березня 2008 року,
установила:
У жовтні
2007 року військовою прокуратурою Південного регіону України за результатами
перевірки порушено кримінальну справу за фактом зловживання владою та службовим
становищем військовими та іншими службовими особами Міністерства оборони
України при укладенні та виконанні договору про будівництво житла у порядку
пайової участі для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей
на території військових містечок № 2, 11
за адресою: м. Одеса, Італійський бульвар, 1, за
ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2
ст. 423 КК України.
Начальник
Південного Управління капітального будівництва Міністерства оборони України
ОСОБА_1 оскаржив цю постанову до суду і,
посилаючись на відсутність у його діях складу злочину, просив скасувати її та відмовити в порушенні
кримінальної справи.
Постановою
судді військового місцевого суду Одеського гарнізону від 3 березня 2008 року
скаргу задоволено.
справа №
11- 20/2008 головуючий
у суді 1-ї інстанції Рижих О.М.
В
апеляції військовий прокурор Південного регіону України посилається на
порушення судом норм процесуального законодавства та просить судове рішення
скасувати. Свої вимоги апелянт мотивує тим,
що суд вдався до оцінки доказів по справі і не прийняв до уваги
наявність приводів та підстав до порушення кримінальної справи на час прийняття
цього рішення.
Заслухавши
доповідь судді Нікітіна Г.В., пояснення
прокурора на підтримання апеляції,
особи, яка подала скаргу, який просив залишити рішення суду першої
інстанції в силі, а також перевіривши
матеріали справи та доводи апеляції,
колегія суддів військового апеляційного суду вважає, що судове рішення підлягає скасуванню.
Відповідно
до вимог ч. 1 ст. 94 КПК України, приводами до порушення кримінальної
справи, крім іншого, є безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим,
прокурором ознак злочину. Справа може бути порушена тільки в тих
випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.
З
постанови військового прокурора Південного регіону України від 24 жовтня 2007
року вбачається, що приводом до
порушення кримінальної справи стали матеріали планової прокурорської перевірки
додержання посадовими особами Південного управління капітального будівництва
Міністерства оборони України законодавства про правовий режим майна, під час якої встановлено, що 23 червня 2003 року між військовою
частиною А3842 та товариством з обмеженою відповідальністю «Істок-2001» було
укладено договір № 620 про будівництво в порядку пайової участі житла для
військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей.
За
умовами вказаного договору товариство з обмеженою відповідальністю «Істок-2001»
взяло на себе зобов'язання щодо фінансування будівництва групи житлових
будинків по Італійському бульвару, 1, міста Одеси,
загальною площею житла 14 800 м2 та передачі МО України до 2007 року 14%
житлової площі, що становило 2 072 м2.
У липні
2006 року між МО України в особі Начальника Департаменту будівництва МО України
та ТОВ «Істок-2001» було укладено додатковий договір № ДУ-1/620 СПЗ про
додаткове виконання договірних зобов'язань шляхом передачі МО України 66-ти
квартир загальною площею 4 052, 1 м2 у м.
Миколаєві та 6-ти квартир загальною площею 350 м2 у м. Одесі.
Підставами
до порушення кримінальної справи стало те,
що при укладенні договору № 620 від 23 червня 2003 року посадові особи
МО України, всупереч вимогам п.3
Положення про інвестування будівництва та придбання житла для
військовослужбовців ЗС України»,
затвердженого Указом Президента України № 240/93 від 1 липня 1993
року, врахували частку житлової площі на
користь МО України в розмірі лише 14%. Крім того, всупереч додатковому договору №ДУ-1/620 СПЗ
від 25 липня 2006 року, Міністерству
оборони України передано 66 квартир не у м.
Миколаєві, як це зазначено в
договорі та акті прийому-передачі житла,
а у селі Полігон Жовтневого району Миколаївської області. У зв'язку з
цим,
різниця ринкової вартості
отриманих квартир у
селі Полігон та аналогічних квартир у межах міста
Миколаєва складає понад 5 млн.
грн.
Статтями
364, ч. 2 та 423, ч. 2 КК України встановлена кримінальна
відповідальність за зловживання владою або службовим становищем, вчинене з корисливих мотивів чи в інших
особистих інтересах або в інтересах третіх осіб, якщо воно спричинило тяжкі наслідки.
Оскільки
під час прокурорської перевірки була виявлена невідповідність укладених
договорів вимогам нормативних документів,
договори виконані не в повному обсязі,
а вартість переданого Міністерству оборони житла нееквівалентна
тому, що мало бути передано за
договором, а також не встановлено
особу, яка вчинила злочин, то слід визнати, що при прийнятті 24 жовтня 2007 року рішення
щодо порушення кримінальної справи за фактом зловживання владою та службовим
становищем прокурором не допущено порушень вимог кримінально-процесуального
законодавства, а саме ст.
ст. 94, 98 КПК України.
Приймаючи
рішення про задоволення скарги ОСОБА_1 і скасування постанови прокурора від 24
жовтня 2007 року, суд першої інстанції
виходив з того, що факт різної вартості
квартир залежно від населеного пункту не дає підстав вважати, що в діях посадових осіб є ознаки посадового
злочину. При цьому суд не тільки зробив аналіз укладених договорів та
додаткових угод, а й послався на
висновки фахівців ТОВ «Приват-південь»,
які оцінили вартість переданих 66-ти квартир в 11 396 697 грн.
Об'єктивність вказаної ціни суд обґрунтовує висновками рецензії згаданого
звіту, проведеної провідним
експертом-оцінювачем Українського товариства Мрихіною І.В. Також: суд посилався
на висновки фахівців ТОВ «Регіональне агентство розвитку економіки» щодо
вартості об'єкту оцінки (забудова на Італійському бульварі) та рецензію на
вказані висновки заступника директора Одеської товарної біржі. Приймаючи до
уваги, що вартість переданих
Міністерству оборони України 66-ти квартир у селі Полігон складає 39, 9 %
вартості житла, що мало бути збудованим
за договором № 620 від 23 червня 2003 року,
суд прийшов до висновку про відсутність будь-якої шкоди інтересам МО України. При
цьому судом враховано, що ТОВ
«Істок-2001», виконавши за вказаним
договором свої зобов'язання перед МО
України, право забудови на земельну
ділянку на території військових містечок № 2,
11 в м. Одесі до теперішнього
часу не отримало.
Оскільки
відомостей про спричинення державі збитків,
порушень чинного законодавства в діях посадових осіб Департаменту
будівництва та Південного Управління капітального будівництва МО України не
встановлено, то суд зробив висновок про
відсутність ознак складів злочинів,
передбачених ч. 2 ст. 364,
ч. 2 ст. 423 КК України, в діях ОСОБА_1 та інших посадових осіб МО
України.
Однак, такий висновок суду першої інстанції є
передчасним, а
постанова
такою, що винесена з порушенням
вимог ст. 236-8 КПК України.
Відповідно
вказаної норми процесуального закону,
розглядаючи скаргу на постанову про порушення справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і
підстав для винесення зазначеної постанови,
законність джерел отримання даних,
які стали підставою для винесення постанови, про порушення кримінальної справи, і не вправі розглядати й заздалегідь
вирішувати ті питання, які вирішуються
судом при розгляді справи по суті.
Проте, в порушення вимог процесуального закону, суд здійснив оцінку доказів правомірності дій
посадових осіб Міністерства оборони України щодо укладення договору № 620 від
23 червня 2003 року та послідуючих договорів з використанням висновків фахівців
в сфері нерухомого майна щодо ринкової вартості об'єктів, в тому числі й не збудованих.
В
наслідок чого й був зроблений передчасний висновок про відсутність у діях
військових та інших службових осіб МО
України складу злочину та відмовлено в порушенні відносно них кримінальної
справи на підставі п. 2 ст. 6 КПК України, тобто за відсутністю складу злочину.
З
урахуванням наведеного колегія суддів військового апеляційного суду
вважає, що рішення суду про задоволення
скарги ОСОБА_1 постановлено з порушенням вимог процесуального закону, тому підлягає скасуванню, а у задоволенні скарги заявника слід
відмовити через її безпідставність.
На
підставі викладеного і керуючись
ст. ст. 366,
377 КПК України, колегія суддів
військового апеляційного суду
ухвалила:
Постанову
військового місцевого суду Одеського гарнізону від З березня 2008 року за
скаргою ОСОБА_1 скасувати.
Відмовити
ОСОБА_1 у задоволенні скарги на постанову військового прокурора Південного
регіону України від 24 жовтня 2007 року про порушення кримінальної справи за
фактом зловживання владою та службовим становищем військовими та іншими
службовими особами Міністерства оборони України.
Матеріали
зазначеної кримінальної справи повернути військовому прокурору Південного
регіону України для відновлення досудового слідства.