Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 422/2992/12 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 21.08.2015. Зареєстровано: 25.08.2015. Забезпечено надання загального доступу: 27.08.2015.
Дата набрання законної сили: 18.08.2015
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		    АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		Провадження № 11/774/52/15  Справа № 422/2992/12   Головуючий у 1 й інстанції -  ОСОБА_1   Доповідач -               ОСОБА_2  
		 
		 
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		18 серпня 2015 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
		 Апеляційного суду Дніпропетровської області
		у складі головуючого- судді ОСОБА_2 
		суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		за участю прокурора- ОСОБА_5 
		засудженого- ОСОБА_6 
		захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 
		потерпілої- ОСОБА_8 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську кримінальну справу по апеляції захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 19 січня 2015 року стосовно:
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м.Дніпропетровська, проживаючого: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-
		засудженого вироком Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 19 січня 2015 року за ч.2 ст.286 КК України, до 5 (років) 6 (шести) місяців позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами; вирішена доля речових доказів,-
		В С Т А Н О В И Л А:
		 Даним вироком ОСОБА_6 засуджено за те, що він, 18 лютого 2012 року, приблизно о 20 годині, не маючи документів, які б дозволяли керувати транспортними засобами, керуючи технічно справним автомобілем «ГАЗ-2705» д/н. НОМЕР_1 , який належить СП «Оптіма-Фарм ЛТД», знаходячись у стані алкогольного сп`яніння, порушуючи правила безпеки дорожнього руху, а саме: п.п.2.1 «а», 12.3 Правил дорожнього руху України прямував по пров.Л.Сталь, зі сторони будинку №7 в напрямок вул.Коробова в м.Дніпропетровську, де в районі будинку № 29-а скоїв наїзд на ОСОБА_9 , якому були завдані тілесні ушкодження, які відносяться до категорії тяжких, котрі призвели до смерті останнього. Смерть потерпілого ОСОБА_9 настала від внутрічерепної травми, яка протікала з утворенням крововиливів від оболонки та у речовину головного мозку і ускладнилась набряком мозкових оболонок та речовини головного мозку.
		 В апеляції /а.с.62-70 т.3/ захисник- адвокат ОСОБА_7 просить вирок суду першої інстанції скасувати у зв`язку з однобічністю та неповнотою судового слідства, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, справу повернути прокурору для додаткового розслідування. Так, сторона захисту свої вимоги обґрунтовує тим, що даний вирок суду не відповідає вимогам ст.369 КПК України (в редакції КПК України 1960 року), оскільки суд надаючи оцінку показам свідків по справі не у повному обсязі відобразив їх пояснення, не усунув протиріччя між ними, на що було вказано судом апеляційної інстанції. Крім того апелянт звертає увагу, що в ході досудового слідства слідчий не провів ряд заходів, які б могли встановити істину по справі, а саме: не відтворив обстановку подій за участю самого підсудного та свідків; не провів очних ставок між свідками, які, як на слідстві так і у суді надавали різні плутанні покази, внаслідок чого вищевказані порушення призвели до винесення незаконного, необґрунтованого обвинувального вироку.
		 В доповненні до апеляційної скарги захисник просить вирок Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 19 січня 2015 року скасувати, а справу направити прокурору для додаткового розслідування, посилаючись те, що пояснення потерпілої сторони, свідків по справі та самого засудженого не відповідають дійсності, оскільки деякі пояснення мають суперечності між собою, а деякі не у повному обсязі були суддею відображені у своєму рішенні. Тобто висновок суду про винність ОСОБА_6  у скоєні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України не підтверджено доказами, які були досліджені в ході судового слухання. Між тим, сторона захисту вказує, що в матеріалах справи відсутній технічний запис судового засідання від 07 квітня 2014 року, відповідно до якого у цей день в ході судового розгляду були допитані в якості свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , свідчення яких мали істотне значення для вирішення справи і на свідчення яких, вказані у вироку, сторона захисту вносила зауваження на протокол судового засідання. Крім того, вказує захисник й на односторонність та неповноту досудового та судового слідства відповідно до ст.368 КПК України, так як в ході слідчих дій слідчим не було взято до уваги той факт, що ОСОБА_6 , 18 лютого 2012 року, знаходився у стані алкогольного сп`яніння та при наданні ним показів слідчому, 20 лютого 2012 року, міг не пам`ятати події, які відбувалися 18 лютого 2012 року, а лише підтвердив обставини скоєного ДТП зі слів свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та своєї дружини. Окрім вищевказаного, адвокат акцентує, що в ході досудового слідства не були досліджені обставини гальмівного шляху автомобіля; не проведені слідчим відтворення обставин події з засудженим та свідком ОСОБА_14 , не усунуті протиріччя в показах інших свідків, що у подальшому не дало можливість перевірити покази свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 .
		 Заслухавши суддю-доповідача, засудженого ОСОБА_6 , його захисника- адвоката ОСОБА_7 , які просили вирок суду першої інстанції скасувати, а справу направити прокурору на додаткове розслідування, прокурора, який прохав апеляційні вимоги сторони захисту залишити без задоволення, а вирок суду без змін, потерпілу, яка залишила вирішення поставлених стороною захисту питань на розсуд суду, перевіривши доводи, викладені в апеляційній скарзі та доповненні до неї, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
		 Так відповідно до вимог ст.323 КПК України (тут та далі в редакції КПК України 1960 року) вирок суду повинен бути законним та обґрунтованим, при цьому обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні.
		 Як витікає з положень ст.334 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити в тому числі докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо підсудного з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази.
		 Вказаних вимог кримінально-процесуального закону при постановленні вироку суд першої інстанції не дотримався.
		 Так, посилаючись у своєму вироку /а.с.47-52 т.3/, як на доказ вини підсудного ОСОБА_6 на свідчення свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_10 , які, на думку суду узгоджуються між собою, суд першої інстанції допустив невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, оскільки як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні суду першої інстанції, в тому числі при повторному розгляді справи свідки ОСОБА_12 /а.с.16-17, 124-128, 208-209, 210-213 т.1, а.с.75-78, 167-168, 170 т.2, а.с.1-5 т.3/ та ОСОБА_15 /а.с.18, 22, 117-122, 212-213, 217-218 т.1, а.с.73-75, 166-167 т.2/, відповідно, стверджували, що обвинувачений ОСОБА_6 разом з ними виходив з автомобіля, підходив до потерпілого, де його бачили присутні на місці події свідки, в тому числі свідок ОСОБА_16 та ОСОБА_10 , які перші надавали допомогу ОСОБА_17 , при цьому свідок ОСОБА_12 ще й стверджував про те, що ОСОБА_6 декілька разів штовхнув ногою потерпілого, вимагав піднятися й не придурюватися. Однак вказані свідчення не були підтверджені ні свідченнями свідка ОСОБА_16 , ні свідком ОСОБА_10 , навпаки, свідок ОСОБА_10 в останньому судовому засіданні /а.с.11-12 т.3/ фактично змінила свої свідчення, дані нею в попередніх судових засіданнях /а.с.81-83, 174-175 т.2/ та на досудовому слідстві /а.с.112 т.1/, вказавши, що саме з сидіння водія вийшов один з парубків та став біля нього бігати, інший став бити потерпілого ногами та кричати, що б той підіймався, при цьому суд вказані свідчення не проаналізував, не дав їм у вироку ніякої оцінки, а лише послався як на доказ вини обвинуваченого, при цьому ще й необґрунтовано пославшись на них при спростуванні свідчень свідка ОСОБА_18 у вироку /а.с.51 т.3/.
		 При цьому, не перевіривши свідчення свідків ОСОБА_16  /а.с.99-103, 105-107, 108-111, 121-122 т.1, 210-211 т.1, а.с.71-72, 172-173, л.д.226-б т.2/, ОСОБА_18 /а.с.113-114 т.1, а.с.69-71, 169-170 т.2, а.с.12 т.3/, ОСОБА_10 , які протягом досудового розслідування та судового слідства змінювали їх в частині місця та відстані, з якою могли бачити події дорожньо-транспортної пригоди, її учасників, сторін автомобіля, з яких виходив кожен з осіб, які знаходилися в автомобілі, не давши їм належної оцінки з урахуванням свідчень інших учасників процесу, в тому числі самого ОСОБА_19 , свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_12 , ОСОБА_20 /а.с.88-89 т.2/, ОСОБА_21 /а.с.115-116 т.1, а.с.67-68 т.2/, ОСОБА_11 /а.с.175 т.2/, ОСОБА_22 /а.с.21, 144-146 т.1, а.с.78-79, 171-172 т.2, не виконавши тим самим вимог, зазначених в ухвалі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2013 року /а.с.147-152 т.2/ відповідно до ч.6 ст.374 КПК України, безпідставно відмовивши своєю постановою від 12 травня 2014 року /а.с.189-190 т.2/ стороні захисту в клопотанні від 12 травня 2014 року про направлення окремого доручення органу досудового розслідування для проведення відтворення обстановки та обставин події зі свідками /а.с.179-182 т.2/, позбавивши тим самим права обвинуваченого ОСОБА_6 , передбаченого ст.21 КПК України, на захист всіма встановленими законом засобами від пред`явленого обвинувачення, залишивши таким чином недослідженими обставини, з`ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи, суд першої інстанції постановив вирок, який не можна назвати обґрунтованими та законним.
		 Також, відповідно до вимог ч.4 ст.87 КПК України, на вимогу хоча б одного учасника судового розгляду справи у суді першої інстанції здійснюється повне фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а згідно положень п.10) ч.2 ст.370 КПК України вирок в усякому разі підлягає скасуванню, якщо перебіг судового процесу у передбачених цим Кодексом випадках не фіксувався технічними засобами.
		 Не дивлячись на те, що малось клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про технічний запис судових засідань /а.с.63 т.2/, відповідно до технічного запису судового засідання від 20 лютого 2014 року обвинувачений не заявляв клопотання про проведення судового засідання без його фіксації, як це вказаного в протоколі судового засідання /а.с.164 т.2/, а судом першої інстанції проводився технічний запис судових засідань, по даній кримінальній справі відсутні записи судових засідань від 07 квітня 2014 року /а.с.174-175 т.2/ та 04 серпня 2014 року /а.с.207 т.2/, що є істотним порушення вимог кримінально-процесуального закону, оскільки вказане позбавило можливості суд апеляційної інстанції перевірити доводи сторони захисту в частині невідповідності свідчень свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , вказаних у вироку, їх свідченням, даним в судовому засіданні та зробити висновок, настільки вказані свідчення узгоджуються з іншими доказами, які суд першої інстанції поклав у основу обвинувального вироку ОСОБА_6 .
		 Що стосується технічного запису процесу від 04 серпня 2014 року /а.с.207 т.2/, то вказаний запис відсутній, а процесуальні дії, зазначені у протоколі судового засідання за вказану дату взагалі не відповідають доданим до протоколу письмовим документам /а.с.208-224 т.2/ та даним протоколу судового засідання від 16 липня 2014 року /а.с.224-а-226-б/, що вказує на істотні порушення судом першої інстанції вимог ст.87 КПК України, відповідно до вимог якої у протоколі судового засідання відображаються всі істотні моменти розгляду справи в тій послідовності, в якій вони мали місце в судовому засіданні.
		 Крім того, в порушення вимог ч.2, ч.3 ст.319 КПК України, суд першої інстанції, після надання останнього слова підсудному ОСОБА_6 згідно даних протоколу судових засідань відповідно від 22 липня 2014 року /а.с.226-а/ та від 04 серпня 2014 року /а.с.207 т.2/, не поновлюючи судового слідства, у наступних судових засіданнях продовжив розгляд кримінальної справи відповідно 01 жовтня 2014 року /а.с.228-229 т.2/, 10 жовтня 2014 року /а.с.233 т.2, 17 грудня 2014 року /а.с.1-5 т.3/, 22 грудня 2014 року /а.с.11-12 т.3/, 29 грудня 2014 року /а.с.36-39 т.3/, 19 січня 2015 року /а.с.45-46 т.3/, при цьому провівши в процесі надання останнього слова підсудному ОСОБА_6 22 липня 2014 року /а.с.226-а-226 б т.2/ як допит самого підсудного, так і допит свідка ОСОБА_16 , допустивши тим самим істотне порушення вимог кримінально-процесуального законодавства.
		 Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, при розгляді справи, допустив такі істотні порушення вимог кримінально-процесуального законодавства, в тому числі ті, які тягнуть за собою безумовне скасування вироку, неповноту та однобічність судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, які перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний та обґрунтований вирок, тому апеляція захисника засудженого- адвоката ОСОБА_7 підлягає частковому задоволенню, а вирок Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 19 січня 2015 року стосовно ОСОБА_6 , відповідно до вимог ст.ст.368-370 КПК України- скасуванню, з направленням кримінальної справи на новий судовий розгляд в той же суд, в іншому складі, в ході якого необхідно всебічно та повно дослідити всі обставини по справі, перевіривши доводи підсудного ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_18 про причетність до скоєння дорожньо-транспортної пригоди свідка ОСОБА_12 так і сторони захисту, заявлені при розгляді справи судом першої інстанції та в апеляції, для чого, в порядку вимог ст.315-1 КПК України, дати необхідне доручення органу досудового розслідування на проведення відтворення обстановки та обставин події за участю свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_10 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_22 з метою встановлення місцезнаходження вказаних свідків на момент дорожньо-транспортної пригоди, можливості вказаних свідків спостерігати з їх місцезнаходження події, які відбувалися, з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення по справі.
		 Стосовно апеляційних вимог сторони захисту про повернення кримінальної справи для проведення додаткового розслідування колегія суддів вважає, що оскільки таке повернення, згідно з вимогами ст.281 КПК України з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не можуть бути усунуті в судовому засіданні, то в задоволенні вимог в цій частині стороні захисту слід відмовити, як необґрунтовано заявлених. Разом з тим, якщо при повторному розгляді справи в суді першої інстанції, при дослідженні наведених вище питань буде встановлена неповнота або неправильність, то його слід вирішувати відповідно до вимог ст.281 КПК України.
		 Що стосується запобіжного заходу, обраного ОСОБА_6 то з огляду на тяжкість інкримінованого останньому злочину, який відноситься до категорії злочинів, вчинених з необережності та особу підсудного, зважаючи на сумлінне виконання ним покладених судом процесуальних обов`язків, запобіжний захід ОСОБА_6 слід залишити у виді підписки про невиїзд.
		 На підставі наведеного вище, керуючись ст.365 КПК України, ст.366 КПК України, ст.368 КПК України-ст.370 КПК України, ст.374 КПК України, ст.379 ч.2 КПК України (все в редакції КПК України 1960 року) та п.11, п.15 Розділу XI «Перехідних положень» Кримінального процесуального кодексу України в редакції Закону від 13 квітня 2012 року № 4652-VI, колегія суддів,-
		У Х В А Л И Л А:
		 Вирок Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 19 січня 2015 року стосовно ОСОБА_6 - скасувати, направивши справу на новий судовий розгляд в той же суд, в іншому складі.
		 Апеляцію захисника засудженого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 - задовольнити частково.
		 Запобіжний захід підсудному ОСОБА_6 залишити- підписку про невиїзд.
		 Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		 Судді:
		  ОСОБА_3  ОСОБА_2  ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...