Справа № 22-39 Головуючий в 1 інстанції - Мельник Ю.М.
Категорія №43 Доповідач - Шимків С.С.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ
УКРАЇНИ
01 лютого 2007
року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду
Рівненської
області у складі: головуючого
судді - Буцяка З.І.
суддів -
Ковалевича С.П., ШимківаС.С.
при секретарі - Івановій І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення
Рівненського міського суду від 31 жовтня 2006 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального теплопостачаючого
підприємства "Комуненергія" про
зобов'язання укласти договір на теплопостачання, звільнення від оплати за теплопостачання та про відшкодування
моральної шкоди, -
встановила:
Рішенням Рівненського міського суду
від 31 жовтня 2006 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову до комунального
теплопостачаючого підприємства "Комуненергія" про
зобов"язання укласти договір на теплопостачання,
звільнення від оплати за теплопостачання та про відшкодування моральної
шкоди за безпідставності позовних вимог.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала на нього апеляційну скаргу в якій зазначає, що висновки
суду не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції допущено
порушення норм матеріального права, а саме
положення ЗУ "Про житлово-комунальні
послуги" та ЗУ "Про захист прав споживачів".
Суд не врахував її наміри на
отримання за плату не будь-яких послуг, а саме якісних послуг з
теплопостачання.
Просить скасувати оскаржуване
судове рішення та ухвалити нове рішення про задоволення її позову.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної
скарги, беручи до уваги пояснення учасників процесу,
колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна
скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи
в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє
законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді
першої інстанції.
Кожна сторона зобов'язана довести
ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і
заперечень.
Статтею 213 ЦПК України встановлено,
що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є
рішення, яким суд,
виконавши всі вимоги
цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим
є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і
заперечень, підтверджених тими доказами, які
були досліджені в судовому засіданні. Проте, суд
першої інстанції вказаних вимог закону не виконав.
Постановляючи рішення про відмову у задоволенні
позову, суд першої інстанції виходив з того, що
відповідач не відмовляв позивачці в укладенні договору на теплопостачання. У зв"язку з наданням послуги з
теплопостачання неналежної якості, позиваці був
проведений перерахунок оплати за відповідні місяці опалювального сезону.
ОСОБА_1 не надала доказів про те, що на протязі
2005-2006 p.p. їй не надавалися послуги з
теплопостачання. У зв'язку з цим відсутні підстави і для стягнення моральної шкоди.
З такими висновками місцевого суду колегія суддів
апеляційного суду погодитися не може.
Оплату за утримання житла
зобов'язані сплачувати як квартиронаймачі, так і власники
викуплених та приватизованих квартир.
Розмір такої плати раніше визначався згідно з
"Порядком визначення нормативних витрат
житлово-експлуатаційних організацій, пов'язаних з утриманням будинків і прибудинкових територій", що був затверджений
наказом Держбуду України № 214 від 03.09.1999 p., з липня 2005 року - постановою KM України № 560 від 12.07.2005 р. "Про затвердження Порядку формування
тарифів на послуги з утримання будинків і
споруд та прибудинкових територій і Типового договору про надання послуг з
утримання будинків і споруд та прибудинкових територій".
Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України "Про
житлово-комунальні послуги" відносини
між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг
здійснюються виключно на договірних засадах.
У відповідності з частиною 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач не може
відмовитися від укладення договору про надання житлово-комунальних послуг, що
підготовлений виконавцем на основі типового
договору, і зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у встановлені
законом чи договором строки.
Між тим, судом установлено, що між
сторонами договірні відносини про надання житлово-комунальних послуг
з обслуговування будинку, в якому проживає позивачка, не укладалися.
Даних про те, що відповідач
пропонував позивачці укласти договір про надання
житлово-комунальних послуг, який був підготовлений ним як виконавцем на основі типового договору, а вона від нього
відмовилася, в матеріалах справи немає, хоч згідно з п. З ч. 2 ст. 21
згаданого Закону обов'язок підготувати та укласти із споживачем такий договір покладено саме на виконавця.
За таких обставин, доводи апелянта в
частині зобов'язання відповідача укласти договір на теплопостачання є обгрунтованими.
З матеріалів справи вбачається, що
відповідач надавав теплоносій до квартири позивачки АДРЕСА_1 неналежної якості, у зв"язку з чим проводилися
відповідні перерахунки, внаслідок яких розмір нарахування був
зменшений з 798 грн. 10 коп. до 171 грн. 13 коп..
Враховуючи наведене, вимоги ОСОБА_1
по звільненню її від сплати нарахованих коштів за наданий
теплоносій задоволенню не підлягають.
Право споживача на належну якість
товарів (робіт, послуг) гарантовано ст. 12 ЗУ "Про захист прав споживачів".
Виходячи з вищевикладеного, позовні вимоги ОСОБА_1 по відшкодуванню моральної шкоди підлягають до
задоволення.
Згідно з п. 9
постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування
моральної (немайнової) шкоди"
розмір відшкодування
зазначеної шкоди суд
повинен визначити залежно
від характеру й
обсягу страждань, яких
зазнав позивач, характеру
немайнових втрат і з урахуванням інших обставин.
При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Колегія суддів вважає, що з
урахуванням характеру й обсягу моральних страждань,
яких позивачка зазнала у зв'язку з неналежними діями відповідача, погіршенням стану її здоров'я та здоров'я членів сім'ї, а
також виходячи із засад розумності, виваженості та
справедливості на її користь за заподіяну моральну шкоду має бути
стягнуто 200 грн..
Виходячи з наведеного та враховуючи те, що суд
першої інстанції допустив порушення норм матеріального права,
його висновки не відповідають обставинам справи,
оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Керуючись ст.ст. 303, 309 п.п. 3, 4, ч. 1, 313-316
ЦПК України, на підставі ст.ст. 19, 20, 21 Закону України
"Про житлово-комунальні послуги", ст. ст. 23, 1167 ЦК України, ст. 12
Закону України "Про захист прав споживачів", колегія суддів -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Рівненського міського суду від 31 жовтня 2006
року скасувати. Позовні вимоги задовольнити частково.
Зобов"язати комунальне теплопостачаюче
підприємство "Комуненергія" м. Рівне укласти
з ОСОБА_1 договір на теплопостачання відповідно до
вимог Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та стягнути з нього в користь ОСОБА_1 200 грн. моральної
шкоди.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення
апеляційного суду набирає законної сили негайно. Воно може бути оскаржено
безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня його
проголошення.