Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 521/832/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, пов’язані із застосуванням Закону України ”Про захист прав споживачів”.
Надіслано для оприлюднення: 26.08.2015. Зареєстровано: 27.08.2015. Забезпечено надання загального доступу: 01.09.2015.

Результат оскарження 27.04.2016 Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ: скасовано рішення апеляційної інстанції повністю і передано справу на новий розгляд
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		      Справа № 521/832/15-ц
		Провадження 2/521/2055/15
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И
		21 серпня 2015 року Малиновський районний суд м. Одеси в складі:
		головуючого  судді Лічмана Л.Г.
		при секретарі  Тимофієнко Н.М.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення депозитного вкладу та захист прав споживача фінансових послуг, - 
		В С Т А Н О В И В:
		21.01.2015 р. ОСОБА_1 звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси з вказаною позовною заявою, у якій просив стягнути з відповідача, внесені ним на рахунок грошові кошти: у розмірі 7950 доларів США на рахунок № 26357623224975 від 10.01.2014 р. за договором №SAMDNWFD0070055495500 вклад «Стандарт», у розмірі 1000 доларів США на рахунок № 2635 8623 93 9388 від 14.02.2014 року, у розмірі 2000 доларів США на рахунок № 2635 7623 88 9804 від 03.03.2014 року, у розмірі 1500 доларів США на рахунок № 2635 7623 90 7270 від 03.03.2014 року, у розмірі 1500 доларів США на рахунок № 2635 7623 90 4864 від 03.03.2014 року, у розмірі 1500 доларів США на рахунок № 2635 562415 1157 від 05.03.2014 року, у розмірі 1500 доларів США на рахунок № 2635 5624 15 4790 від 05.03.2014 року, у розмірі 1500 доларів США на рахунок № 2635 562415 9063 від 05.03.2014 року, у розмірі 1500 доларів США на рахунок № 2635 5624 15 9148 від 05.03.2014 року, а також стягнути з Відповідача на його користь нараховані відсотки у розмірі: 732,60 доларів США за договором MSAMDNWFD0070055495500 «Вклад «Стандарт» від 10.01.2014 року, 96,9 доларів США, які мали бути нараховані на грошову суму на рахунку №2635 8623 93 9388 від 14.02.2014 року, 187,87 доларів США, які мали бути нараховані на грошову суму на рахунку №2635 7623 889804 від 03.03.2014 року, 140,9 доларів США, які мали бути нараховані на грошову суму на рахунку №2635 7623 90 7270 від 03.03.2014 року, 140,9 доларів США, які мали бути нараховані на грошову суму на рахунку №2635 7623 90 4864 від 03.03.2014 року, 140,44 доларів США, які мали бути нараховані на грошову суму на рахунку № 2635 562415 1157 від 05.03.2014 року, 140,44 доларів США, які мали бути нараховані на грошову суму на рахунку №2635 562415 4790 від 05.03.2014 року, 140,44 доларів США, які мали бути нараховані на грошову суму на рахунку №2635 562415 9063 від 05.03.2014 року, 140,44 доларів США, які мали бути нараховані на грошову суму на рахунку №2635 562415 9148 від 05.03.2014 року, стягнути з Відповідача на користь Позивача відшкодування завданої моральної шкоди у розмірі 5000.00 грн (п'ять тисяч гривень 00 копійок) та покласти на Відповідача відшкодування судових витрат.
		В судовому засіданні позивач підтримав зазначені позовні вимоги та просив їх задовольнити.
		Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, проти їх задоволення заперечував, посилалався на те, що договір банківського вкладу з позивачем укладався на території Автономної Республіки Крим, яка є тимчасового окупованою територією, у зв'язку з чим відокремлений підрозділ ПАТ КБ «Приватбанк» на території Автономної Республіки Крим припинив свою діяльність. Крім того, окупаційна влада фактично здійснила конфіскацію майнового комплексу ПАТ КБ «Приватбанк», що використовувався у банківській діяльності відокремленого структурного підрозділу - Філії «Кримське РУ ПАТ КБ «Приватбанк». Були арештовані також права та зобов'язання банку, в тому числі права вимоги і борги за всіма зобов'язаннями. Майно ПАТ КБ «Приватбанк» на території Автономної Республіки Крим окупаційною владою віднесено до майна, що підлягає націоналізації і обліковується як власність Республіки Крим. Відповідно до закону Російської Федерації № 39-ФЗ від 04 квітня 2014 року зобов'язання здійснювати компенсаційні виплати клієнтам банківських установ на території Республіки Крим взяла на себе автономна некомерційна організація «Фонд захисту вкладників». Згідно офіційних повідомлень вказана організація замінила ПАТ КБ «Приватбанк» за всіма зобов'язаннями, в тому числі депозитними, орендними, кредитними тощо, а ухвалою Центрального районного суду м. Сімферополя від 21 квітня 2014 р. автономній некомерційній організації «Фонд захисту вкладників» в довірче управління переданий майновий комплекс Філії «Кримське РУ ПАТ КБ «Приватбанк». Викладені факти в сукупності свідчать про те, що зобов'язання за договорами ПАТ КБ «Приватбанк», укладеними працівниками Філії «Кримське РУ ПАТ КБ «Приватбанк», виконує автономна некомерційна організація «Фонд захисту вкладників» за рахунок майна банку, яке знаходиться на території Автономної Республіки Крим та м.Севастополя.
		Також зазначив, що не може ні підтвердити, ні спростувати існування невиконаних зобов'язань за договорами банківських вкладів перед позивачем, пославшись на відсутність у ПАТ КБ «Приватбанк» можливості доступу до свого майна, в тому числі і до договорів з клієнтами на паперових носіях, платіжних документів, виписки по рахунках.
		Суд, вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.
		Відповідно до ст. 213 Цивільного процесуального Кодексу України (далі ЦПК України) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		В судовому засіданні встановлені наступні фактичні обставини.
		Між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір банківського вкладу «Стандарт» від 10.01.2014 року №SAMDNWFD0070055495500 (далі  Договір), відповідно до умов якого банк прийняв від вкладника грошову суму (вклад) у розмірі 6000,00 доларів США по 10.07.2014 р. включно. ПАТ КБ «ПриватБанк» зобов'язалося виплатити проценти на банківський вклад у розмірі 9% річних, які зараховуються на карту/рахунок № 26357623224975. Строк дії договору - 6 місяців: з 10.01.2014 року по 10.07.2014 року. (а.с. 9, 9 звор.)
		Позивач належним чином виконав взяті на себе договором від 10.01.2014 року № SAMDNWFD0070055495500, внісши на депозитний рахунок грошові кошти у сумі 6000,00 доларів США, що підтверджується квитанцією номер заявки 27624477. (а.с. 9 звор.)
		Зі змісту згаданого договору вбачається, що банк зобов'язався повернути вклад та сплатити проценти на суму вкладу у строк, визначений у договорі, тобто до 10.07.2014 року.
		Відповідно до п. 1 Договору Вкладник може поповнювати свій вклад.
		Крім того, згідно з випискою руху коштів по картковому рахунку № 516874321182846 вбачається, що депозит № № SAMDNWFD0070055495500 поповнювався ОСОБА_1 через систему інтернет-банкінгу «Приват-24» на суму 1700 доларів США 31.01.2014 р. та на суму 250 доларів США 05.03.2014 р. 
		Положенням договору банківського вкладу встановлено, що у випадку закінчення строку вкладу, якщо клієнт не заявив банку про відмову у продовженні строку вкладу, вклад автоматично вважається продовженим ще на один строк. Таким чином, строк вкладу було продовжено до 10.01.2015 р.
		Разом з тим, згідно з випискою руху коштів по картковому рахунку № 516874321182846 між позивачем та відповідачем в системі інтернет-банкінгу «Приват-24» було оформлено 8 вкладних депозитних рахунків «Вклад «Стандарт» на строк 1 місяць, шляхом переахування з карткового рахунку позивача № №5168742321182846, а саме: №2635 8623 93 9388 від 14.02.2014 року у розмірі 1000 доларів США; № 2635 7623 88 9804 від 03.03.2014 року у розмірі 2000 доларів США; № 2635 7623 90 7270 від 03.03.2014 року у розмірі 1500 доларів США; № 2635 7623 90 4864 від 03.03.2014 року у розмірі 1500 доларів США; № 2635 5624 15 1157 від 05.03.2014 року у розмірі 1500 доларів США; № 2635 5624 15 4790 від 05.03.2014 року у розмірі 1500 доларів США; № 2635 5624 15 9063 від 05.03.2014 року у розмірі 1500 доларів США; № 2635 5624 15 9148 від 05.03.2014 року у розмірі 1500 доларів США. (а.с. 10)
		Таким чином загальна сума, яка була внесена ОСОБА_1 на депозитні рахунки становила 19950 доларів США. 
		15.01.2015 р. ОСОБА_1 звернувся до директора Південного ГРУ «ПриватБанк» з заявою про повернення грошових коштів (депозитів) по закінченні строку депозиту (вхід. № 305 від 15.01.2015 р.), у якому зазначив про відсутність наміру продовжувати строк дії договорів та просив повернути йому грошові кошти за депозитами та нараховані проценти. (а.с. 13)
		На момент звернення до суду, а саме 21.01.2015 р. грошові кошти разом з нарахованними процентами ОСОБА_1 повернуто не було.
		Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
		Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Відповідно до ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу). 
		Відповідно до ст. 2 Закону України від 07.12.2000 року № 2121-III «Про банки та банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.
		Відповідно до ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.
		Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
		Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 ЦК України). До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу
		Відповідно до вимог ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною. Якщо відповідно до договору банківського вкладу вклад повертається вкладникові на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, проценти за цим вкладом виплачуються у розмірі процентів за вкладами на вимогу, якщо договором не встановлений більш високий процент. Якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом строку, встановленого договором банківського вкладу, або повернення суми вкладу, внесеного на інших умовах повернення, після настання визначених договором обставин договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором.
		Також ч.2 ст.1066 ЦК України банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.
		  Відповідно до п. 7.1.1. та 7.1.5. Закону Україні «Про платіжні системи» вкладний  (депозитний)  рахунок  -  рахунок,   що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів, що передаються клієнтом банку в управління на встановлений строк та під визначений процент (дохід) відповідно до умов договору. Зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків. 
		Таким чином сума вкладу ОСОБА_1 у розмірі 19950 доларів США підлягає стягненню на користь позивача.
		Твердження представника відповідача про необхідність відмови у задоволенні позову спростовуються наступним.
		Відповідно до ст. 95 ЦК України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила і діють на підставі затвердженого нею положення.
		Згідно ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном.
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території»тимчасово окупована територія України є невідємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
		Відповідно до п. 5 Постанови Правління Національного Банку України від 06.05.2014 року №260 «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя», банки, у тому числі ПАТ КБ «Приватбанк», зобов'язані припинити діяльність відокремлених підрозділів банків, розташованих на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, та протягом місяця з дня набрання чинності цією постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів.
		Статтею 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що банк відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства.
		З огляду на зазначені вимоги законодавства, доводи заперечень на позовну заяву щодо розміщення вкладу у відокремленому підрозділі ПАТ КБ «ПриватБанк», розташованому у АР Крим, та прийняття рішення про припинення діяльності на території півострова філій ПАТ КБ «ПриватБанк», відхиляються судом як безпідставні, оскільки договір укладено між позивачем та юридичною особою ПАТ КБ «ПриватБанк», місцезнаходження якої є м. Дніпропетровськ. Припинення діяльності відокремленого підрозділу само по собі не дає підстав для невиконання особою взятих зобов'язань відповідно до умов договору.
		Кримська філія ПАТ КБ «ПриватБанк», який прийняв грошові кошти, діяв не у власних інтересах (інтересах філії), а в інтересах юридичної особи - ПАТ КБ "ПриватБанк".
		Твердження заперечень на позовну заяву про запровадження окупаційною владою механізму виплат по вкладам відхиляються судом, оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження факту виконання зобов'язання, передбаченого договором банківського вкладу, а посилання на зміну сторони у зобов'язанні є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах законодавства.
		Посилання відповідача на судові акти окупаційної влади, зокрема судові рішення про захист інтересів вкладників не є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки не надано доказів на підтвердження виконання зобов'язань за вкладом позивача державою окупантом, а відтак є порушене право, яке підлягає захисту.
		Судом встановлено, що ПАТ КБ «ПриватБанк» несвоєчасно та неналежним чином виконало свої зобов'язання щодо повернення суми банківського вкладу за зверненням вкладника ОСОБА_1 відповідно до умов договору, чим допустив заборгованість зі сплати цієї суми у розмірі 19950,00 доларів США, які підлягають стягненню з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 Саме ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
		В частині задоволення вимоги про стягнення моральної шкоди суд відмовляє на підставі наступного.
		Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до ч. 2 цієї статті моральна шкода полягає:
		1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя;
		2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї чи близьких родичів;
		3) у душевних стражданнях, яка фізична особа зазнала у звязку із знищенням чи пошкодженням її майна;
		4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Відповідно до вимог ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
		17 вересня 2011 р. набув чинності Закон від 19 травня 2011 р. № 3390-VI «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції» (далі - Закон № 3390-VI), яким установлено порядок відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, які є рухомим майном. Порядок відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, які є нерухомим майном, а також шкоди, завданої внаслідок недоліків робіт і послуг, регулюється нормами ЦК (статті 1209 - 1211).
		У Законі № 3390-VI надано визначення понять «шкода» (ст. 1) і «дефектна продукція» (ст. 5), а саме, що шкода - це завдані внаслідок дефекту в продукції каліцтво, інше ушкодження здоров'я або смерть особи, пошкодження або знищення будь-якого об'єкта права власності, за винятком самої продукції, що має дефект.  
		Пленум Верховного Суду України в п. 2 постанови Пленуму від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із змінами, внесеними згідно з постановами Пленуму від 25 травня 2001 р. № 5, від 27 лютого 2009 р. № 1) надав роз'яснення, що спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, коли право на відшкодування моральної шкоди безпосередньо передбачене нормами Конституції або випливає з її положень, або закріплене законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.
		Загальні положення про відшкодування моральної шкоди закріплені в статтях 23, 1167 ЦК.
		Згідно з вимогами ст. 611 ЦК у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.
		Відповідно до ст. 711 ЦК (в редакції Закону № 3390-VI) шкода, завдана майну покупця, та шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю у зв'язку з придбанням товару, що має недоліки, відшкодовується відповідно до положень гл. 82 цього Кодексу.
		Підстави відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг), передбачені § 3 гл. 82 ЦК.
		Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що у спорах про захист прав споживачів чинне цивільне законодавство передбачає відшкодування моральної шкоди у тих випадках, якщо шкода завдана майну споживача або завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
		Суд критично ставиться до посилань позивача, що відверте ігнорування звернень, заяв з вимогами позтвача виконати зобовязання за договором  є проявом зневаги, яке завдало позивачеві душевних страждань.
		Дійсно, право ОСОБА_1 було порушене, він не міг користуватися своєю власністю та коштами, однак судом не встановлено, що у звязку з цим дефектом в продукції позивачу завдана моральна (немайнова) шкода, яку сам споживач оцінює у розмірі 5000 грн., а тому у задоволенні цієї вимоги необхідно відмовити.
		Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		За змістом ст. 10 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
		Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
		З урахуванням вказаних обставин та вимог законодавства, суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 частково. 
		Керуючись вимогами ст.ст. 60, 209, 212-215 ЦПК України, -
		СУД
		В И Р І Ш И В:
		Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення депозитного вкладу та захист прав споживача фінансових послуг, - задовольнити частково.
		Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 19950 доларів США.
		У задоволенні в іншій частині позовних вимог  відмовити.
		Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги через Малиновський районний суд м. Одеси до апеляційного суду Одеської області протягом десяти днів з дня його проголошення. 
		С У Д Д Я:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...