Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 334/11049/13-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Зловживання владою або службовим становищем.
Надіслано для оприлюднення: 31.08.2015. Зареєстровано: 31.08.2015. Забезпечено надання загального доступу: 03.09.2015.
Дата набрання законної сили: 31.08.2015
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Дата документу  Справа № 334/11049/13-к 
		 
		 
		 АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		Єд. унікальний № 334/11049/13-к
		№ пров. 11-кп / 778/ 1474/15 Головуючий в 1-й інст. - ОСОБА_1  
		Категорія - ст. 364,ч.2 ККУ Доповідач в 2-й інст. - ОСОБА_2  
		 
		 26 серпня 2015 року судова палата з кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі: 
		 
		 головуючого - судді ОСОБА_2 , 
		 суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 
		 при секретарі - ОСОБА_5 , 
		 за участю прокурора - ОСОБА_6 
		 адвоката - ОСОБА_7 , 
		 виправданої - ОСОБА_8 , 
		 
		 розглянула в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_8  за апеляційною скаргою прокурора, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, 
		 на вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 травня 2015 року, яким 
		 
		 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку с. Мичкове Борисоглібського району Ярославської області РФ, мешканку АДРЕСА_1 ; раніше не судиму, 
		 - за ч. 2 ст. 364, ч.2 ст. 366 КК України виправдано за недоведеністю обвинувачення. 
		 Запобіжним заходом щодо виправданої до набрання вироком законної сили залишено особисте зобов`язання.
		 Арешт, накладений на земельну ділянку площею 0,1293 га в АДРЕСА_2 , ухвалено скасувати. 
		 Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_8  органом досудового розслідування обвинувачувалася в тому, що вона, працюючи на посаді тимчасово виконуючої на підставі наказу від 08.09.2006 року, № 82-к, обов`язки начальника Запорізького районного відділу земельних ресурсів, тобто, будучи службовою особою державного підприємства, в червні 2007 року за результатами ознайомлення та вивчення наданої технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_9 , достовірно знаючи, що межі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,1293 га, яку на той час планувалося передати у власність, в натурі, тобто, на місцевості раніше не встановлювалися та межовими знаками не закріплювалися, діючи умисно, всупереч інтересам служби, з метою отримання ОСОБА_9  безоплатно у приватну власність вказаної земельної ділянки, тобто, в інтересах останнього, зловживаючи своїм службовим становищем, а також достовірно знаючи про наявність рішення Розумівської сільради від 29.03.2007 року, № 95, "Про надання дозволу ОСОБА_9  на складання проекту землеустрою щодо передачі у власність земельної ділянки по АДРЕСА_2 , площею 0,13 га для будівництва та обслуговування житлового будинку" за тією ж адресою, яке є складовим землевпорядної та технічної документації, а також достовірно знаючи із наданого їй кадастрового плану про те, що запропонована земельна ділянка знаходиться у безпосередній близкості до водного об`єкта і є землею водного фонду, перебування яких у приватній власності громадян статтею 84 Земельного кодексу України заборонено, своїм підписом погодила експлікацію земельних угідь та ситуаційну схему на кадастровому плані технічної документації, чим фактично протиправно визнала законність складання розробником саме технічної документації замість проекту відведення, який має більш складну процедуру отримання у власність земельної ділянки і потребує отримання погоджень органів санітарно-епідеміологічної служби, природоохоронного органу, органів архітектури та містобудування.
		 Крім того, 21 червня 2007 року, ОСОБА_8  склала і підписала висновок від 21.06.2007 року, № 01-12/920, в якому зазначила про відсутність будь-яких обмежень та можливість складання на підставі наданої для погодження технічної документації державного акту на право власності на вищевказану земельну ділянку ОСОБА_9  попри те, що вона знаходилася в межах 25-метрової прибрежно-захисної смуги, тому не могла бути приватизована, а лише надаватися в користування на умовах аренди. 
		 В подальшому, внаслідок складеного та виданого ОСОБА_8  висновку від 21.06.2007 року та погодженої останньою технічної документації Розумівською сільською радою 19.07.2007 року було прийнято рішення "Про затвердження технічного звіту із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку", а 06.11.2007 року ОСОБА_8  на ім`я ОСОБА_9  був виданий Державний акт про право власності на земельну ділянку площею 0,1293 га по АДРЕСА_2  для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
		 На момент передачі ОСОБА_9  вказаної земельної ділянки її вартість згідно експертної оцінки складала 107 900 гривень, що більш ніж у 250 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, чим ОСОБА_8  вчинила злочин, передбачений ст. 364, ч.2 КК України. 
		 Крім того, внаслідок умисно складеного та виданого в інтересах ОСОБА_9  завідомо неправдивого офіційного документа, ОСОБА_8  органом досудового розслідування обвинувачувалася також у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України. 
		 Вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 травня 2015 року вказане обвинувачення визнано не доведеним матеріалами кримінального провадження і ОСОБА_8  за ч.2 ст. 364 та ч.1 ст. 366 КК України виправдано. 
		 В своїй апеляції прокурор, який підтримував державне обвинувачення, вважає вирок суду незаконним, висновки суду такими, що не відповідають фактичним встановленим судом обставинам, неповноту у з`ясуванні обставин кримінального правопорушення, якої припустився суд внаслідок відмови стороні обвинувачення в задоволенні клопотання про призначення повторної земельно-технічної експертизи, що, на думку прокурора, потягло безпідставне виправдання обвинуваченої, тому просить оскаржуваний вирок скасувати, провести в даному провадженні судове слідство, під час якого дослідити письмові докази та винести новий вирок, яким визнати ОСОБА_8  винною у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.364, ч.1 ст. 366 КК України та призначити їй покарання за ч.2 ст. 364 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю строком на 3 роки, за ч.1 ст. 366 КК України у вигляді 2 років обмеження волі з тією ж забороною на той же строк, за сукупністю злочинів призначити їй 6 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю строком на 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнити її від покарання з випробувальним терміном 3 роки.
		 На дану апеляційну скаргу виправданою ОСОБА_8  надані заперечення. 
		 Заслухавши доповідь судді по справі, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, пояснення виправданої ОСОБА_8  та доводи її захисника, які вважають вирок суду законним та обгрунтованим, а підстави для задоволення апеляції відсутніми, перевіривши доводи апеляції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню за таких підстав.
		 З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачення ОСОБА_8  у вчиненні інкримінованих їй злочинів виходило з того, що вона скоїла їх, як службова особа, зловживаючи своїм службовим становищем, і саме її злочинні дії призвели до тяжких наслідків охоронюваним законом інтересам держави у вигляді збитків на суму 107 900 гривень.
		 В судовому засіданні суд першої інстанції, всупереч доводам апеляційної скарги прокурора, в повному обсязі дослідив надані органом досудового розслідування докази, а також ті, що були надані стороною захисту, і дійшов обгрунтованого висновку про недоведеність обвинувачення щодо ОСОБА_8 , який є переконливим і сумнівів не викликає. 
		 Так, суд першої інстанції достовірно встановив, що ОСОБА_8  дійсно на момент вчинення інкримінованих їй злочинів тимчасово виконувала обов`язки начальника Запорізького районного відділу земельних ресурсів, проте, посилаючись на Положення про Запорізький районним відділ земельних ресурсів, дійшов обгрунтованого висновку про те, що ця її діяльність, як службової особи, пов`язана виключно з виконанням адміністративно-господарчих та організаційно-розпорядчих функцій і цих функцій ніяким чином не стосується висунуте щодо неї обвинувачення, оскільки до її компетенції, як саме службової особи, не входило приймати рішення, які пов`язані з передачею земельних ділянок у власність громадян та які є обов`язковими для виконання юридичними чи фізичними особами, отже, дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_8  не є суб`єктом службового злочину, тому доводи прокурора в його апеляції в цій частині є хибними. 
		 Суд також беззаперечно встановив, що висновок від 21.06.2007 року, підписаний ОСОБА_8 , не був обов`язковим і не мав характер рішення для сільської ради, яка є колегіальним органом, який єдиний приймає рішення про передачу земельних ділянок у власність громадянина. що підтвердили суду свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 . Вони також підтвердили суду, що перш, ніж винести рішення про задоволення заяви ОСОБА_9 , вони виїжджали на місце розташування спірної земельної ділянки і шляхом вимірювань на місцевості впевнилися в тому, що вона за своїм розташуванням не входить до земель водного фонду, оскільки знаходиться на відстані від р. Дніпро більш, ніж на 100 м, від водного обєкту на відстані біля 28 м, тобто, вимоги Водного кодексу ніяким чином порушені не були. Отже, на підставі цих доказів суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що в силу її повноважень дії ОСОБА_8  не могли потягти за собою вибуття спірної земельної ділянки із державної власності, остання була надана ОСОБА_9  на підставі колегіального рішення Розумівської сільської ради № 109 від 19.07.2007 року, про що прямо зазначено і в державному акті на право власності на цю ділянку, виданому ОСОБА_9  06.11.2007 року, між діями ОСОБА_8  і прийнятим сільрадою рішенням відсутній причинний зв`язок, тому не відповідають дійсності посилання прокурора в його апеляції і на те, що ОСОБА_8  була обізнана про те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду і не могла бути виділена фізичній особі у власність, а лише на умовах аренди, проте була виділена ОСОБА_9  внаслідок злочинних дій ОСОБА_8 . Крім того, судом беззаперечно встановлено, що прибрежні смуги ставка, розташованого близько спірної земельної ділянки, в натурі не встановлені та не закріплені водоохоронними знаками, проект землеустрою прибрежної захисної смуги в межах спірної земельної ділянки не виготовлявся, а відомості про наявність прибрежних захисних смуг, встановлених у передбаченому законом порядку, взагалі не були внесені до Державного земельного кадастру, тому доводи обвинувачення щодо розташування спірної земельної ділянки в межах земель водного фонду, обгрунтовано визнані судом суперечливими і такими, що грунтується на припущеннях, відповідно, є такими і аналогічні доводи прокурора в його апеляції. 
		 Крім того, як обгрунтовано зазначив суд першої інстанції в своєму вироку, законність відведення ОСОБА_9  спірної земельної ділянки вже була предметом розгляду суду, і рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 23.10.2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 21.01.2014 року, визнано встановленим, що спірна земельна ділянка входить до складу громадської житлової забудови в межах населеного пункту с. Нижня Хортиця і будь-яких порушень закону внаслідок її виділення у власність ОСОБА_9  не встановлено. Крім того, в своїй ухвалі суд апеляційної інстанції також додатково зазначив, що фактичні розміри і межі прибрежних захисних смуг існують не в силу їх законодавчого закріплення, а для визначення, встановлення та закріплення меж прибрежної захисної смуги, та, як наслідок, віднесення цієї території до земель водного фонду, тобто, не відповідають дійсності і в повній мірі спростовуються цими судовими рішеннями, які набрали законної сили, і посилання прокурора в його апеляції на доведеність стороною обвинувачення факту знаходження спірної земельної ділянки в межах земель водного фонду. При цьому доводи прокурора в його апеляції, що вищевказані судові рішення не є преюдиційними у кримінальному судочинстві і не спростовують наявності в діях ОСОБА_12  інкримінованих їй злочинів, суперечать положенням ст.ст. 8, 124 Конституції України і не є слушними. 
		 Посилаючись на вчинення обвинуваченою вищевказаних злочинів шляхом зловживання нею своїм службовим становищем, орган досудового розслідування їх кваліфікуючою ознакою зазначив їх скоєння в інтересах третіх осіб, в даному випадку ОСОБА_9 , з метою безоплатного отримання ним у власність вищевказаної земельної ділянки. При цьому, всупереч вимогам закону, орган досудового розслідування не розкрив в обвинуваченні, в чому полягав особистий інтерес ОСОБА_8  діяти в інтересах вказаної особи, і чим цей інтерес підтверджується, тобто, не визначив мотив, яким керувалася обвинувачена, діючи в інтересах третьої особи. Відсутність в обвинуваченні цього мотиву, як і відсутність посилання на докази, якими він підтверджується, виключає можливість кваліфікації діяння за ст. 364 КК України та може свідчити лише про вчинення службовою особою дисциплінарного проступку, а в окремих випадках - службової недбалості. Крім того, таке неконкретне обвинувачення взагалі порушувало право обвинуваченої на захист, оскільки перешкоджало реалізації її права належним чином захищатися від такого обвинувачення. 
		 Не заслуговують на увагу також і доводи прокурора в його апеляційній скарзі щодо неповноти судового слідства, якої, на його думку, припустився суд першої інстанції та яка полягає в тому, що його клопотання про призначення в провадженні повторної земельно-технічної експертизи було відхилено судом без достатніх підстав. 
		 З матеріалів провадження вбачається, що в даному кримінальному провадженні 06.05.2014 року призначалася земельно-технічна експертиза, проте 03.09.2014 року ухвала суду була повернута без виконання з повідомленням експерта Дніпропетровського НДІСЕ ОСОБА_13  про неможливість надання висновку експертизи через недостатність наданих документів для проведення експертизи. З того часу і до ухвалення в даному провадженні вироку у сторони обвинувачення була можливість надати суду необхідні для проведення експертизи документи, вказані експертом, проте такі документи виявилися відсутніми, отже, відсутні і вихідні дані для проведення експертизи, тому посилання прокурора в його апеляції на те, що повторну експертизу належало доручити іншій експертній установі для проведення експертизи за наявними в матеріалах провадження документами, виглядають вкрай непереконливо і також не заслуговують на увагу. 
		 Не є слушними також і доводи прокурора в його апеляції щодо доведеності вини ОСОБА_8  письмовими доказами в даному провадженні, в тому числі листами директорів Департаменту екології та природних ресурсів, Запорізької філії ДП "Центру державного земельного кадастру", Головного управління Держземагенства у Запорізькій області, матеріалами технічної документації із землеустрою, а також поясненнями в судовому засіданні свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 . 
		 Всім вказаним доказам суд першої інстанції в своєму вироку надав належну оцінку, обгрунтовано вказавши на те, що відомості, викладені у вищевказаних листах державних установ містять виклад загальних положень чинного земельного і водного законодавства, тобто, не містять об`єктивних даних і зводяться лише до тлумачення норм чинного законодавства. Пояснення вказаних свідків оцінені судом критично з огляду на те, що вони є думками окремих осіб щодо порушень вимог земельного законодавства, і не містять фактів чи обставин, які б підтверджували вчинення саме ОСОБА_8  інкримінованих їй злочинів, крім того, спростовуються вищевказаними судовими рішеннями, які набрали законної сили і ніким до теперішнього часу не скасовані у встановленому законом порядку. 
		 Таким чином, аналізуючи вищезазначені докази, а також всі інші досліджені належним чином безпосередньо в судовому засіданні та викладені в судовому вироку докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого та переконливого висновку про те, що органом досудового розслідування не доведено, що ОСОБА_8  є суб`єктом службового злочину, оскільки не встановлений причинний зв`язок між її службовим становищем і діями, що інкримінуються їй, як злочинні, не доведений причинний зв`язок між її діями та передачею за колегіальним рішенням сільської ради ОСОБА_9  у власність спірної земельної ділянки, не доведена об`єктивна сторона службового злочину, оскільки в обвинуваченні не встановлений та не зазначений мотив, за яким ОСОБА_8  діяла начебто в інтересах ОСОБА_9 , не доведено неправомірності складання ОСОБА_8  щодо спірної ділянки висновку від 21.06.2007 року, який є офіційним документом, пердбаченим ст. 56 Закону України "Про землеустрій" та відповідною Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації... подібних документів, отже, не доведено і складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України, тому, виходячи з вимог закону про презупцію невинуватості, обгрунтовано, з наведенням у вироку відповідних та переконливих мотивів дійшов висновку про недоведеніть висунутого щодо ОСОБА_8  обвинувачення і своїм вироком її виправдав. 
		 Таким чином, судовий вирок щодо ОСОБА_8  є законним, обгрунтованим, відповідає матеріалам кримінального провадження та вимогам кримінального і кримінального процесуального законів, тому підстав для його скасування судова колегія не вбачає.
		 
		 На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409 КПК України, судова колегія 
		 У Х В А Л И Л А :
		 
		 Апеляційну скаргу прокурора, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 травня 2015 року щодо виправдання ОСОБА_8  за ч.2 ст. 366, ч.1 ст. 366 КК України за недоведеністю обвинувачення залишити без змін.
		 Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення, може бути оскаржена протягом трьох місяців з дня її проголошення до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ.
		 
		 
		 Головуючий:
		 
		 Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...