Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1715/9446/12 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу.
Надіслано для оприлюднення: 31.08.2015. Зареєстровано: 31.08.2015. Забезпечено надання загального доступу: 03.09.2015.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 1715/9446/12
		В И Р О К
		І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
		 
		11 листопада 2013 року         Рівненський міський суд
		 
		під головуванням судді  - Ковальова І.М.
		при секретарі  Жижчук А.В.
		з участю прокурора   Карпюк І.В.
		з участю захисника  адвоката ОСОБА_1
		представника цивільного позивача - ОСОБА_2
		                                 
		    розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне кримінальну справу про обвинувачення: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, одруженого, тимчасово не працюючого, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого і проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_4 в, кв. 30, раніше не судимого.
		    У вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.365 КК України, -
		 
		                                        в с т а н о в и в :
		                                          
		    ОСОБА_3, будучи на підставі рішення установчих зборів Рівненського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Рівнетурист» від 03 грудня 2003 року та контракту від 29 грудня 2003 року, головою правління та службовою особою ЗАТ «Рівнетурист»,неналежно виконуючи свої службові обовязки через несумлінне ставлення до них порушив п.53 Статуту ЗАТ «Рівнетурист», зареєстрованого розпорядженням міського голови м. Рівне від 29 грудня 2003 року №3890 року; п.1.3., п.5.3., п.5.6. Положення про порядок відчуження (списання,передачі,перерозподілу,обміну,реалізації тощо) основних фондів (засобів) ЗАТ «Рівнетурист», затвердженого постановою Ради ЗАТ «Рівнетурист» від 29 січня 2004 року; п.8.1. Положення про порядок проведення конкурсів з продажу об'єктів нерухомого майна ЗАТ«Рівнетурист», затвердженого постановою Ради ЗАТ «Рівнетурист» від 22 квітня 2004 року та абзац перший п.2.1 Положення про порядок здачі в оренду цілісного майнового комплексу його структурного підрозділу (філії,дільниці,цеху,житлового номеру, кімнати,поверху тощо) ЗАТ«Рівнетурист», затвердженого постановою Ради ЗАТ «Рівнетурист» від 29 січня 2004 року.
		    Так, відповідно до контракту з головою правління ЗАТ «Рівнетурист» від 29 грудня 2003 року, ОСОБА_3 як голова правління, був  зобов'язаний безпосередньо і через сформований апарат здійснювати поточне управління (керівництво) Товариством, забезпечувати його високоприбуткову діяльність (п. 1.1.), ефективне використання і збереження майна Товариства, здійснювати оперативне управління Товариством, організовувати його виробничо - господарську, соціальну та іншу діяльність, забезпечувати виконання завдань Товариства (п. 2.2.1.), виконувати рішення Вищого органу Товариства, Ради Товариства, організовувати збереження та ефективне використання майна Товариства (п. 2.2.2.), мав право діяти на підставі єдиноначальності в межах, визначених Статутом Товариства та контрактом (п. 1.4.), розпоряджатися майном Товариства згідно з законодавством, Статутом Товариства, рішеннями його вищого органу (п. 4.1.). 
		    ОСОБА_3 від імені ЗАТ «Рівнетурист» в період з 07 грудня 2005 року по 14 грудня 2005 року, було укладено ряд договорів, а саме: 07 грудня 2005 року  ОСОБА_3 уклав від імені ЗАТ «Рівнетурист» з ТОВ «Фірма Житлоінвест»  договір оренди, на підставі якого  та відповідно  до  акту прийому-передачі передав ТОВ «Фірма Житлоінвест» в оренду нежитлові приміщення готелю загальною площею 3190 кв.м. вартістю 1 693 500,00 грн.
		    08 грудня 2005 року ОСОБА_3 уклав від імені ЗАТ  «Рівнетурист» з ТОВ   «Фірма Житлоінвест»  договір  оренди,   на   підставі  якого  та   відповідно  до  акту прийому-передачі передав ТОВ «Фірма Житлоінвест» в оренду нежитлові приміщення готелю загальною площею 1715,4 кв.м., ресторану - 527,3 кв.м., підвальні приміщення - 577,1 кв.м., складське приміщення з автомобільними гаражами площею 139 кв.м., земельну ділянку №1 площею 5100 кв.м.      загальною вартістю 1 511 406,16 грн.
		    09 грудня 2005 року  ОСОБА_3   уклав від імені ЗАТ «Рівнетурист» з ТОВ «Фірма Житлоінвест» договір оренди, на підставі якого та відповідно до акту прийому-передачі передав ТОВ «Фірма Житлоінвест» в оренду майно загальною вартістю 464 368,04 грн.
		    09 грудня 2005 року ОСОБА_3 уклав від імені ЗАТ «Рівнетурист» з фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 договір купівлі-продажу, згідно   якого ЗАТ «Рівнетурист» передає у власність ОСОБА_5 приміщення, цокольного поверху ресторану загальною площею 331,3 кв.м., розташованого в м. Рівне,вул. Київська, 36 вартістю 179 000,00 грн. Відповідно до акту прийому-передачі від 09 грудня 2005 року ОСОБА_3 передав, а ОСОБА_5 прийняла у власність вказане приміщення. 
		    12 грудня 2005 року ОСОБА_3 уклав від імені ЗАТ «Рівнетурист» з ОСОБА_6 договір купівлі-продажу, гідно якого ЗАТ «Рівнетурист» передає у власність ОСОБА_6 приміщення цокольного поверху готелю загальною площею 65,6 кв.м.,розташованого в м.Рівне,вул.Київська, 36 вартістю 42 250,00 грн. Відповідно  до акту прийому-передачі від 12 грудня 2005 року ОСОБА_3 передав, а ОСОБА_6 прийняв у власність вказане приміщення. 
		    14 грудня 2005 року ОСОБА_3 уклав від імені ЗАТ «Рівнетурист» з ТОВ«Фірма Житлоінвест» договір комісії №1, згідно якого ТОВ «Фірма Житлоінвест» (комісіонер) від свого імені зобов'язується за дорученням ЗАТ «Рівнетурист» (комітент) вчинити правочин щодо продажу нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Київська, 36, належного ЗАТ «Рівнетурист» на праві власності загальною площею 478,4 кв.м. Відповідно до акту прийому-передачі від 14 грудня 2005 року ОСОБА_3 передав, а директор ТОВ «Фірма Житлоінвест» ОСОБА_7 прийняла для виконання умов договору комісії вказане приміщення. На підставі вказаного договору 19 грудня 2005 року ТОВ «Фірма Житлоінвест» в особі директора ОСОБА_7 уклало з ОСОБА_8 договір купівлі-продажу, згідно якого ТОВ «Фірма Житлоінвест» передало, а ОСОБА_8 прийняв у власність приміщення 10-го поверху готелю загальною площею 478,4 кв.м., розташованого за адресою: м. Рівне, вул. Київська, 36. 
		    14 грудня 2005 року ОСОБА_3  уклав   від  імені  ЗАТ  «Рівнетурист»   з ТОВ  «Фірма Житлоінвест» договір комісії №2, згідно якого ТОВ «Фірма Житлоінвест» (комісіонер) від свого імені зобов'язується за дорученням ЗАТ «Рівнетурист» (комітент) вчинити правочин щодо продажу нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: м.Рівне вул.Київська,36, належного ЗАТ «Рівнетурист» на праві власності загальною площею 25 кв.м. Відповідно до акту прийому-передачі від 14 грудня 2005 року.
		    14 грудня 2005 року ОСОБА_3 передав, а директор ТОВ «Фірма Житлоінвест» ОСОБА_7 прийняла для виконання умов договору комісії вказане приміщення. На підставі вказаного договору 14 грудня 2005 року ТОВ «Фірма Житлоінвест» в особі директора ОСОБА_7 уклало з ОСОБА_9 договір купівлі-продажу, згідно якого ТОВ «Фірма Житлоінвест» передало, а ОСОБА_9 прийняв у власність приміщення готелю загальною площею 25 кв.м., розташованого за адресою: м. Рівне, вул. Київська, 36. 
		    14 грудня 2005 року ОСОБА_3 уклав від імені ЗАТ «Рівнетурист»з ТОВ   «Фірма Житлоінвест»  договір  оренди, на підставі  якого  та відповідно  до акту прийому-передачі передав ТОВ «Фірма Житлоінвест» в оренду транспортний засіб марки «Mercedes-Benz ML 270 CDI» вартістю 252 006,72 грн.
		    14 грудня 2005 року уклав від імені ЗАТ «Рівнетурист» з ТОВ «Фірма Житлоінвест»  договір   оренди,   на   підставі   якого  та   відповідно   до акту прийому-передачі передав ТОВ «Фірма Житлоінвест» в оренду транспортний засіб марки «Daewoo Leganza»  вартістю 89 590,0 грн.
		    Відповідно до п. 53 Статуту ЗАТ «Рівнетурист», зареєстрованого розпо-рядженням міського голови м. Рівне від 29 грудня 2003 року №3890р, голова товариства від імені товариства має право укладати договори (угоди) на суму, що не перевищує 25 відсотків вартості активів товариства за даними останньої фінансової звітності.
		    Крім того, в порушення п.1.3. та 5.3. Положення про порядок відчуження (списання, передачі, перерозподілу, обміну, реалізації тощо) основних фондів (засобів) ЗАТ «Рівнетурист» , в яких вказано, що пропозиції щодо реалізації об'єктів виносять постійно діючі комісії, призначені наказами /розпорядженнями/ керівника товариства,створеної в складі : заступника керівника товариства, головного інженера /голови комісії/; головного бухгалтера або уповноваженого ним  працівника бухгалтерії; керівника відповідного виробничого структурного підрозділу /служби/; посадової особи, яка компетентна в питаннях встановлення непридатності основних фондів /засобів/ для подальшого використання , а також матеріально відповідальних осіб за місцем розміщення основних фондів /засобів/, ОСОБА_3 неналежно виконуючи свої службові обовязки через несумлінне ставлення до них, уклав вищевказані договори купівлі - продажу та оренди за відсутності такої пропозиції.
		    В порушення п.5.6 Положення про порядок відчуження (списання, передачі, перерозподілу, обміну, реалізації тощо) основних фондів (засобів) ЗАТ «Рівнетурист» , в якому вказано, що реалізація об'єкта або цілісного майнового комплексу проводиться на конкурсній основі у встановленому порядку, ОСОБА_3 через неналежне виконання свої службових обовязків через несумлінне ставлення до них, було реалізовано ряд об'єктів ЗАТ «Рівнетурист» без проведення конкурсу.
		    В порушення п.8.1. Положення про порядок проведення конкурсів з продажу об'єктів нерухомого майна ЗАТ «Рівнетурист» , в якому вказано, що затверджений протокол конкурсної комісії про результати (підсумки) конкурсу є підставою для укладання договору купівлі-продажу, ОСОБА_3 через неналежне виконання свої службових обовязків через несумлінне ставлення до них,  було укладено вищевказані договори купівлі-продажу за відсутності такого протоколу.
		    В порушення абзацу 1 п.2.1 Положення про порядок здачі в оренду цілісного майнового комплексу, його структурного підрозділу (філії, дільниці, цеху, житлового номеру, кімнати, поверху тощо) ЗАТ «Рівнетурист», в якому вказано, що підписанню договору оренди передує економічне обґрунтування та розрахунки розміру орендної плати, ОСОБА_3 через неналежне виконання свої службових обовязків. через несумлінне ставлення до них, уклав вищевказані договори оренди, не провівши економічне обґрунтування та розрахунки розміру орендної плати та  встановивши завідомо збитковий розмір орендної плати.
		   Внаслідок своєї службової недбалості ОСОБА_3 заподіяв  істотної шкоди охоронюваним законом правам ЗАТ «Рівнетурист», яка  полягає  у   заподіянні  суспільно небезпечних наслідків  нематеріального  характеру та виразилася, в створенні обстановки й  умов,  що  утруднюють   виконання ЗАТ «Рівнетурист»  своїх функцій.
		    Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину у вчиненні  інкримінованого йому злочину органами досудового слідства за ч.3 ст.365 КК України не визнав, однак не заперечив ті обставини, які встановлені цим вироком, що він працював на посаді голови правління  ЗАТ «Рівнетурист». Згідно контракту  від 29 грудня 2003 року він мав вивести ЗАТ «Рівнетурист» із скрутного фінансового становища, в якому воно опинилося і він всі свої дії скеровував на досягнення цієї мети. Фасад готелю «Турист» знаходився в поганому стані. Потрібно було терміново шукати кошти на проведення ремонтних робіт. В квітні 2005 року у м.Києві відбулась зустріч голови федерації профспілок України з керівниками підпорядкованих організацій ЗАТ «Укрпрофтур», на якій він був присутнім в якості керівника ЗАТ «Рівнетурист». На цій зустрічі нам було сказано, що покращувати стан майна, що належить профспілкам необхідно не за рахунок пошуку інвесторів та отримання кредитів, а за рахунок продажу непотрібного майна. Після цієї зустрічі в травні 2005 року він поспілкувався з членами Правління ЗАТ «Рівнетурист» і було вирішено з  метою підвищення ефективності використання майна та підняття рентабельності , продати деякі об'єкти, а деякі здати в оренду. Коли  він звернувся за наданням правової допомоги до юристів, вони порадили звернутися до суду з позовом про визнання деяких пунктів Положення про порядок відчуження (списання, передачі, перерозподілу, обміну, реалізації тощо) основних фондів (засобів) ЗАТ «Рівнетурист» та Положення про порядок здачі в оренду цілісного майнового комплексу, його структурного підрозділу (філії, дільниці, цеху, житлового номеру, кімнати, поверху тощо) ЗАТ «Рівнетурист» недійсними. Рішеннями Рівненського міського суду  від 2 червня 2005 року та від 17 листопада 2005 року було визнано недійсними п.п.1абз.1 п.5.4 ; п.п.3 абз.1 п.5.4; адз.2 п.5.5; п.5.8; п.5.11; п.5.12; п.7.1 Положення про порядок відчуження (списання, передачі, перерозподілу, обміну, реалізації тощо) основних фондів (засобів) ЗАТ «Рівнетурист» та абз.2 п.п.2.1 п.2;  п.п.2.4 п.2 та п.п 2.5 п.2 Положення про порядок здачі в оренду цілісного майнового комплексу, його структурного підрозділу (філії, дільниці, цеху, житлового номеру, кімнати, поверху тощо) ЗАТ «Рівнетурист».
		    Київська фірма «Укрекспробуд» станом на червень 2005 року склала висновок про оцінку майна ЗАТ «Рівнетурист». 
		    Відомості про майно, яке виставляється на продаж були опубліковані в газеті «Біржовий вісник». Восени 2005 року була створена конкурсна комісія. Майно було реалізовано за цінами значно вищими від балансової вартості об'єктів нерухомості та вищими від зазначених у висновку про оцінку майна.
		    Укладаючи договори купівлі-продажу та оренди він користувався послугами приватного нотаріусу, яка не вбачала ніяких порушень з його боку при укладенні даних договорів.
		    Щодо обвинувачення його в тому, що він порушив ст.53 Статуту, уклавши договори, щодо майна, загальна вартість якого  перевищує 25 відсотків вартості активів товариства за даними останньої фінансової звітності, то юристи, з якими він консультувався пояснили йому, що при укладенні угод, сума кожної з них окремо не перевищуватиме 25 відсотків вартості активів товариства, а відтак, укладаючи їх він діє в рамках своїх повноважень.
		    Цивільний позов, пред'явлений до нього ЗАТ «Рівнетурист» він не визнає і в задоволенні його просить відмовити.
		    Допитаний в судовому засіданні представник цивільного позивача ОСОБА_2 розмір позовних вимог по заявленому цивільному позову зменшив, остаточно просить суд стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Рівнетурист»  319 766,69 грн. так-як на час розгляду справи ЗАТ «Рівнетурист» змінило своє найменування на ПАТ «Рівнетурист»  в звязку  із приведенням діяльності у відповідність  до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» і є повним правонаступником ЗАТ «Рівнетурист», та показав, що дані договори ОСОБА_3В були укладені з порушенням Статуту ЗАТ «Рівнетурист», Положення про порядок відчуження (списання, передачі, перерозподілу, обміну, реалізації тощо) основних фондів (засобів) ЗАТ «Рівнетурист» та Положення про порядок здачі в оренду цілісного майнового комплексу, його структурного підрозділу (філії, дільниці, цеху, житлового номеру, кімнати, поверху тощо) ЗАТ «Рівнетурист», внаслідок чого ЗАТ «Рівнетурист» було заподіяно збитків на суму 741 662, 69 грн., оскільки рішенням судів договори купівлі-продажу нерухомого майна були визнані недійсними і сторони повернуті до попереднього стану, тому збитки по вказаних договорах стягненню не підлягають. Однак, на користь ПАТ «Рівнетурист» підлягає стягненню з ОСОБА_3 18766,69 грн. шкоди, заподіяна укладенням договорів оренди та 301 000,00 грн., шкода заподіяна укладенням договору купівлі-продажу між ЗАТ «Рівнетурист» та ОСОБА_5, а всього 319 766,69 грн. З цих підстав, просить суд позов задоволити.
		    Вина підсудного ОСОБА_3 у вчинені ним злочину встановленим цим вироком повністю підтверджується показаннями допитаних в судовому засіданні представника цивільного позивача,свідків, дослідженими письмовими доказами по справі.    
		    Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10, дала суду показання про те, що вона повністю підтримує показання, дані нею під час досудового слідства, а також показала, що вона працювала в ЗАТ «Рівнетурист» з травня-червня 2004 року по березень 2006 року на посаді юрисконсульта. Засідання конкурсної комісії мало місце один раз,обговорювалась реалізація приміщень кафе і сауни. Участі в складанні  договорів купівлі-продажу та оренди майна ЗАТ «Рівнетурист» вона не приймала, так як голова правління ОСОБА_3консультувався з цього приводу з іншими юристами. 
		    Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 дала суду показання про те, що на посаді головного бухгалтера ЗАТ „Рівнетурист" вона працювала із січня 1999 року по січень 2006 року. ЗАТ „Рівнетурист" та готельний комплекс „Турист" щоквартально подавали звіт у ОСОБА_9 в ЗАТ„Укрпрофтур". Постійно поставало питання, де знайти коши на ремонт фасаду готелю. ОСОБА_3, в черговий раз повернувшись із м.Києва повідомив, що вони будуть продавати  об'єкти, що довгий час знаходяться в оренді. Конкурсна комісія засідала один раз в кабінеті ОСОБА_3 На засіданні із покупців були присутні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ОСОБА_6 придбав приміщення сауни, а ОСОБА_5 придбала приміщення кафе. Інших покупців не було.
		    Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 дала суду показання про те, що вона працювала на посаді головного економіста ЗАТ „Рівнетурист". Загальне керівництво ЗАТ „Рівнетурист" здійснював ОСОБА_3, який був її безпосереднім керівником. ОСОБА_3 наприкінці 2005 року висловлювався про те, що необхідно продати деякі об'єкти нерухомості ЗАТ „Рівнетурист", які знаходяться в оренді для того,щоб виручені кошти спрямувати   на ремонт фасаду готельного комплексу ЗАТ „Рівнетурист", оскільки даний фасад потребував  ремонту. Вона вважала, що він діє в рамках чинного законодавства.Ніякого  відношення до  реалізації нерухомого майна  ЗАТ „Рівнетурист" вона не мала, це не входить до обов'язків економіста.
		    Надходження коштів від продажу нерухомих об'єктів ЗАТ „Рівнетурист" контролювала бухгалтерія даного ЗАТ, бухгалтерія також складала первинну звітність щодо прибутку, одержаного від продажу нерухомості. 
		    Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 дала суду показання про те, що вона придбала згідно договору купівлі-продажу частину приміщень цокольного поверху ресторану «Турист» за адресою: м. Рівне, вул. Київська, 36, загальною площею 331,3 м.кв., за 179 000 грн. Інформацію про те, що продається вищезазначена нерухомість, вона отримала з "Біржового вісника". Через певний час вона звернулася до ОСОБА_3 і висловила бажання взяти участь у конкурсі. Сума в розмірі 179 000 грн., яка визначена договором, була запропонована нею на конкурсі, виходячи із власної платоспроможності. Відразу після укладення договору вона оформила право власності на куплений об'єкт. Після того, як вона оформила право власності, їй стало відомо, що придбане нею майно перебувало в оренді у приватного підприємця ОСОБА_13 Між нею і ОСОБА_13 було укладено договір купівлі-продажу даного приміщення.
		    Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 дала суду показання про те, що вона повністю підтверджує показання, дані нею під час досудового слідства, а саме, що частина приміщень цокольного поверху ресторану за адресою: м. Рівне, вул. Київська, 36, загальною площею 331,3 м.кв., на праві приватної власності дійсно належить їй з грудня 2005 року. Оформлення право власності проходило шляхом укладення договору купівлі-продажу вказаної нерухомості у приватного підприємця ОСОБА_5 на суму 179 000 грн.
		    Ініціатором укладання даного договору була особисто вона, оскільки дана нерухомість до її придбання перебувало у неї в оренді.                         
		    Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14, дав суду показання про те, що приблизно у 2005-2007 роках, точної дати він не памятає ОСОБА_3, будучи директором АТ «Рівнетурист» звернувся до нього, як юриста, для проведення аналізу внутрішніх нормативно-правових документів АТ «Рівнетурист», які у нього були. При проведенні аналізу ним було встановлено, що Рівнетурист було створено двома акціонерами і акціонери мають рівні права. А коли він почав перевіряти та аналізувати документи, то вийшло, що один з акціонерів ніби сам керував, але це була помилка, оскільки рішення мались прийматись правлінням, наглядовою радою. Тому, він сказав, що в цій частині положення не відповідає чинному законодавству с приводу цього можна в цій частині оскаржити положення до суду. Через деякий час ОСОБА_3 звернувся до нього і він за його проханням підготував позов до суду. Рішенням Рівненського міського суду позов було задоволено, певні пункти положення було визнано недійсним. Коли рішення набрало законної сили, він отримав його і передав ОСОБА_3. Через деякий час ОСОБА_3 повідомив, що Укрпрофтур звернувся до апеляційного суду Рівненської області з апеляційною скаргою. Він поважає рішення апеляційного суду, однак він не погоджується з ним і оскільки його доводи не були почуті, рішення Рівненського міського суду було скасовано.
		   На його думку, на момент укладення договорів оренди, ОСОБА_3 не вийшов за межі своїх повноважень. У Статуті АТ було обмеження, коли голова правління мав право укладати договори на відчуження майна не більше 25%. Якби це стосувалось 25% за рік  це було б зазначено у статуті. Тому він вважає, що 25% стосується конкретної угоди. Проекти договорів комісії по відчуженню майна розроблялись ним для Рівне Турист. На його думку,не може підпадати договір по договору комісії доручення не видається. Договір комісії не підпадає під дію пунктів Статуту, оскільки комісіонеру довіреність не видається, договір він укладає від свого імені. Дії ОСОБА_3, як голови правління по оформленню договору комісії не підпадають під заборону оскільки він правомочний був укладати договори комісії. Згідно статуту, загальні збори, наглядова рада і голова правління здійснювали оренду і продаж майна. Спостережна рада не може бути в одній особі.
		    Допитаний в  судовому засіданні свідок ОСОБА_15 дав суду показання про те, що підсудного ОСОБА_3 знає, стосунки у нього з ним службові. Він звертався до нього, як фахівця, в галузі права в листопаді 2005 року, з проханням надання правової допомоги. Він надав перелік правовстановлюючих документів Рівнетуристу, а саме статут, положення та інші документи для надання консультацій з приводу того, як має відчужуватись майно, оскільки на той час проводились конкурси з продажу майна Рівнетуриста. Ним було проведено аналіз. Зокрема були питання: чи можливі відчуження обєктів, вартість яких не перевищує 25% вартості приміщення  було встановлено, що обєкти, які відчужувались не повинні перевищувати 25%. Також було досліджено статутні документи і було встановлено, що якби вартість перевищувала б 25%, то ОСОБА_3 не мав-би права відчужувати майно. Також при аналізі статуту було виявлено, що на той час було два рішення судів, де було певний перелік пунктів положень визнано недійсними. При відчуженні обєктів рішення суду були чинними, ніким не скасовані.
		    Положення про спостережну Раду товариства затверджене загальними зборами у березні 2004 року а зазначені акти  Положення про порядок відчуження основних фондів АТ Рівнетурист та Положення про порядок проведення конкурсів з продажу обєктів нерухомого майна ЗАТ Рівнетурист затверджені Радою 29 січня 2004 року, тобто за два місяці до надання їй відповіді з повноваженнями. Не було затверджено сам документ, на підставі якого діяла спостережна рада,оскільки загальні збори це вищий орган, він вважає, що дані положення є не легітимними. Свої висновки, як фахівця, він повідомив ОСОБА_3.
		    Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 дала суду показання про те, що ОСОБА_3 звертався до неї, як голова правління «Рівнетурист» у 2005 році. Протягом року оригінали документів у мене були вилучені, здається працівниками СБУ. З приводу того, чи були якісь судові справи по посвідченим нею договорам їй не відомо, принаймі її ніхто нікуди не викликав. Вона посвідчувала 5 договорів купівлі-продажу та два договори комісії. При посвідчені даних договорів їй надавався весь повний пакет документів, необхідних для укладення та посвідчення угод. При укладенні будь-яких правочинів з юридичною особою, його повноваження встановлювались статутом. Мені надавались статут, довіреність, надавались правовстановлюючі документи. Оскільки ОСОБА_3 діяв, як голова правління, тому довіреності не було потрібно. Крім того, всі необхідні документи надавались і звичайно покупцем. На її думку, угоди, які вона посвідчувала, звичайно були правомірними. Даних про те, що ОСОБА_3 щось робить не правильно чи вводить її, як нотаріуса, в оману у неї не було.
		    Відповідно до ст.68 ЦК України доручення це є двостороння угода. Договір комісії  коли комісіонер діє від свого імені. Видача доручення це односторонні дії. Якщо брати до уваги статут, то я вважаю, що це повязано з видачею доручення. Договір комісії під заборону про право на відчуження не підпадає.
		    Як би наявність положень чи інших документів була передбачена статутом, я б обовязково перевірила їх. Але такого не було.
		  Показання свідків ОСОБА_10, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_14 суд оцінює як обєктивні, та такі, які підтверджують ту обставину, що Янушевсьий у них консультувався з приводу продажу майна ЗАТ Рівнетурист, вони надавали юридичні консультації і вважали, що ОСОБА_3 діє в межах наданих йому повноважень. 
		   Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 дав суду показання про те, що він придбав у ЗАТ «Рівнетурист» частину приміщень цокольного поверху готелю за адресою: м. Рівне, вул. Київська, 36, загальною площею 65,6 м.кв. за ціною 42 250 грн. Службові особи ЗАТ "Рівентурист" йому повідомили про те, що не має потенційних покупців, і запропонували суму в 42 250 грн., він погодився. Яким чином визначалася сума договору в розмірі 42 250 грн. зі сторони ЗАТ "Рівнетурист" йому не відомо. Після підписання акту приймання - передачі об'єкту нерухомості від 12 грудня 2005 року, кошти в сумі 42 250 грн. готівкою він вніс в касу ЗАТ "Рівнетурист". Після придбання він оформив право власності на вищевказані частину приміщень цокольного поверху готелю.
		    Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 дала суду показання про те, що вона працювала на посаді директора дочірнього підприємства ЗАТ «Рівнетурист»  з червня-липня 1998 року до 13 лютого 2006 року. Що стосується її участі в укладенні цивільно-правових угод від імені ЗАТ «Рівнетурист», то це могло мати місце тільки на підставі довіреності ОСОБА_3 По своїй ініціативі від свого імені вона укладати такі угоди не мала права та не укладала. В ТОВ «Житлоінвест» вона працювала з 05 грудня 2005 року по 20 грудня 2005 року. В один і той же день у того ж нотаріуса укладались договори комісії та договори купівлі-продажу  приміщень ЗАТ «Рівнетурист» . Згідно даних договорів була продана частина холу першого поверху та площі на десятому поверсі, де знаходився тренажерний зал. ОСОБА_3 сказав їй, що дані договори в повній мірі законні. Головою конкурсної комісії в ЗАТ „Рівнетурист" вона ніколи не була та в  засіданнях даної конкурсної комісії вона участі  не брала.
		    Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 дав суду показання про те, що кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_3 перебувала у його провадженні, і він провів по ній декілька слідчих дій, це було десь в 2006  2007 роках. В подальшому прокуратура витребувала у нього дану кримінальну справу. Чи була у його провадженні дана кримінальна справа коли по ній призначалась правова експертиза не памятає, він на той час перебував у м.Києві. Чи вся кримінальна справа направлялась на експертизу не памятає. Чи були дійсними положення в частині правомочності статуту не памятає. Хто оплачував експертизу йому не відомо.
		    Показаннями свідка ОСОБА_9, які були досліджені в судовому засіданні, який на досудовому слідстві дав показання про те, що інформацію про те, що продається приміщення першого поверху готелю за адресою: м. Рівне, вул. Київська, 36, загальною площею 25,0 м.кв, він отримав від ОСОБА_5, приблизно у листопаді 2005 року. ОСОБА_5, зателефонувала йому і назвала суму 16 100 грн. , на що він дав ствердну відповідь. Потім вони за попередньою домовленістю зустрілися у нотаріуса ОСОБА_16 ОСОБА_18 він побачив ОСОБА_7, до того він з нею не проводив жодних переговорів. У нотаріуса вони уклали договір купівлі-продажу. Участі у конкурсі він не приймав.
		    Крім того, вина підсудного у вчиненні злочину встановленого цим вироком підтверджується дослідженими в судовому засіданні матеріалами кримінальної справи, а саме:
		    договором купівлі-продажу від 09 грудня 2005 року посвідченого приватним нотаріусом Рівненського нотаріального округу ОСОБА_16, за реєстрованого в реєстрі за №2453 з якого вбачається, що ОСОБА_19 уклав від імені ЗАТ «Рівнетурист» з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 договір купівлі-продажу, згідно якого ЗАТ «Рівнетурист» передає у власність ОСОБА_5 приміщення, цокольного поверху ресторану загальною площею 331,3 кв.м., розташованого в м. Рівне, вул. Київська, 36 вартістю 179 000,00 грн.(т.2 а.с. 24).
		   актом прийому-передачі від 09 грудня 2005 року, з якого вбачається, що ОСОБА_3 передав, а ОСОБА_5 прийняла у власність вказане приміщення.(т.6 а.с.41). 
		    договором купівлі-продажу від 12 грудня 2005 року посвідченого приватним нотаріусом Рівненського нотаріального округу ОСОБА_16, зареєстрованого в реєстрі за №2473 з якого вбачається, що ОСОБА_19  уклав від імені ЗАТ «Рівнетурист» з ОСОБА_6 договір купівлі-продажу, згідно якого ЗАТ «Рівнетурист» передає у власність ОСОБА_6 приміщення цокольного поверху готелю загальною площею 65,6 кв.м., розташованого в м. Рівне, вул. Київська, 36 вартістю 42 250,00 грн. (т.2 а.с.25). 
		    актом   прийому-передачі   від  12 грудня 2005 року, з якого вбачається, що  ОСОБА_3 передав, а ОСОБА_6 прийняв у власність вказане приміщення (т.6 а.с.39). 
		    договором комісії від 14 грудня 2005 року посвідченого приватним нотаріусом Рівненського нотаріального округу ОСОБА_16, зареєстрованого в реєстрі за №2495, з якого вбачається, що ОСОБА_3  уклав від імені ЗАТ «Рівнетурист» з ТОВ «Фірма Житлоінвест» договір комісії №1, згідно якого ТОВ «Фірма Житлоінвест» (комісіонер) від свого імені зобов'язується за дорученням ЗАТ «Рівнетурист» (комітент) вчинити правочин щодо продажу нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Київська, 36, належного ЗАТ «Рівнетурист» на праві власності загальною площею 478,4 кв.м. ( т.6 а.с. 35). 
		    актом прийому-передачі від 14 грудня 2005 року з якого вбачається, що ОСОБА_3 передав, а директор ТОВ «Фірма Житлоінвест» ОСОБА_7 прийняла для виконання умов договору комісії вказане приміщення. 
		    договором купівлі-продажу від 19 грудня 2005 року посвідченого приватним нотаріусом Рівненського нотаріального округу ОСОБА_16, зареєстрованого в реєстрі за №2528, з якого вбачається,що на підставі вказаного договору комісії від 19 грудня 2005 року ТОВ «Фірма Житлоінвест» в особі директора ОСОБА_7 укладено з ОСОБА_8 договір купівлі-продажу, згідно якого ТОВ «Фірма Житлоінвест» передало, а ОСОБА_8 прийняв у власність приміщення 10-го поверху готелю загальною площею 478,4 кв.м., розташованого за адресою: м. Рівне, вул. Київська, 36. вартістю 312 700 грн. 
		(т.6 а.с.37). 
		    договором комісії від 14 грудня 2005 року посвідченого приватним нотаріусом Рівненського нотаріального округу ОСОБА_16, зареєстрованого в реєстрі за №2496, з якого вбачається, що ОСОБА_19 уклав від  імені  ЗАТ  «Рівнетурист»   з ТОВ  «Фірма Житлоінвест» договір комісії №2, згідно якого ТОВ «Фірма Житлоінвест» (комісіонер) від свого імені зобов'язується за дорученням ЗАТ «Рівнетурист» (комітент) вчинити правочин щодо продажу нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою м. Рівне, вул.Київська, 36, належного ЗАТ «Рівнетурист» на праві власності загальною площею 25 кв.м.
		(т.6 а.с.34).
		    актом прийому-передачі від 14 грудня 2005 року, з якого вбачається, що ОСОБА_3 передав, а директор ТОВ «Фірма Житлоінвест» ОСОБА_7 прийняла для виконання умов договору комісії вказане приміщення.
		(т.6 а.с.22). 
		    договором купівлі-продажу від 14 грудня 2005 року посвідченого приватним нотаріусом Рівненського нотаріального округу ОСОБА_16, зареєстрованого в реєстрі за №2497, з якого вбачається, що на підставі вказаного договору комісії ТОВ «Фірма Житлоінвест» в особі директора ОСОБА_7 уклдено з ОСОБА_9 згідно якого ТОВ «Фірма Житлоінвест» передало, а ОСОБА_9 прийняв у власність приміщення готелю загальною площею 25 кв.м., розташованого за адресою: м. Рівне, вул. Київська, 36 вартістю 16 100,00 грн. (т.2 а.с.22).
		    Рішеннями Рівненського міського суду  від 2 червня 2005 року та від 17 листопада 2005 року, з яких вбачається, що судом було визнано недійсними п.п.1 абз.1 п.5.4 ; п.п.3 абз.1 п.5.4; адз.2 п.5.5; п.5.8; п.5.11; п.5.12; п.7.1 Положення про порядок відчуження (списання, передачі, перерозподілу, обміну, реалізації тощо) основних фондів (засобів) ЗАТ «Рівнетурист» та абз.2 п.п.2.1 п.2;  п.п.2.4 п.2 та п.п 2.5 п.2 Положення про порядок здачі в оренду цілісного майнового комплексу, його структурного підрозділу (філії, дільниці, цеху, житлового номеру, кімнати, поверху тощо) ЗАТ «Рівнетурист», які на час укладання угод ОСОБА_3 були чинними.(т.2 а.с.125-129).
		 Актом ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ЗАТ «Рівнетурист»   №16-25/116 від 30 листопада 2006 року в частині отримання, оприбуткування та використання грошових коштів від передачі в оренду майна ЗАТ «Рівнетурист»   документально підтверджується в частині отримання та оприбуткування коштів .(т.2 а.с.268-271).
		    З дослідженого в судовому засіданні рішення установчих зборів Рівненського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Рівнетурист» від 03 грудня 2003 року, вбачається, що вказаним рішенням Головою правління обрано ОСОБА_20 (т.2 а.с.43).
		   З дослідженого в судовому засіданні статуту ЗАТ «Рівнетурист», зареєстрованого Розпорядженням міського голови м.Рівне від 29 грудня 2003 року №3890, з якого вбачається, що голова товариства без довіреності діє від імені товариства, представляє товариство в Україні та за її межами; представляє товариство в усіх державних установах і організаціях, судових органах; організовує роботу Правління Товариства, видає накази, розпорядження з питань, що входять до його компетенції та являються обовязковими до виконання працівниками товариства; розпоряджатися коштами та майном товариства в порядку, встановленому законодавством України та Статутом; видає доручення без права на укладання угод щодо відчуження майна Товариства; укладає договори (угоди) на суму, що не перевищує 25% вартості активів товариства за даними останньої фінансової звітності. (т.4 а.с.23-33).
		    З дослідженого в судовому засіданні контракту з головою правління Рівненського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Рівнетурист» від 29 грудня 2003 року, вбачається, що ОСОБА_3, як голова правління зобовязується  безпосереднього і через сформований апарат здійснювати поточне управління (керівництво) Товариством, забезпечувати його високоприбуткову діяльність (п.1.1), ефективне використання і збереження майна Товариства, здійснювати оперативне управління Товариства, організовувати його виробничо-господарську, соціальну та іншу діяльність, забезпечувати виконання завдань Товариств (п.2.2.1), виконувати рішення Вищого органу Товариства, Ради Товариства, організовував ати збереження та ефективне використання майна Товариства за контрактом (п.14), розпоряджатися майном Товариства згідно з законодавством, Статутом Товариства, рішеннями його вищого органу (п.4.1.) . (т.2 а.с.29-32).
		    Підстав не довіряти зазначеним вище доказам у суду не має, оскільки вони будь-яких сумнівів у їх належності (стосовності), допустимості, достовірності і достатності не викликають, а також у своїй сукупності відповідають фактичним обставинам справи.
		  Суд оцінює доводи захисника підсудного щодо неналежності та недопустимості, як доказу по справі висновку науково-правової експертизи нормативних актів, яка проведена з порушенням вимог ст.196 КПК України і приходить до висновку, що доводи захисника ОСОБА_1 є підставними та заслуговують на увагу.
		    Судом встановлено, що 21 січня 2007 року слідчим СВ Рівненського МВ УМВС  України в Рівненській області капітаном міліції ОСОБА_17А винесено постанову по справі, про призначення науково-правової експертизи нормативних актів,  проведення якої доручено спеціалістам Ради науково - правових експертиз при  Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. (т.2 а.с.250-251).
		    Як вбачається з дослідженого в судовому засіданні висновку науково-правової експертизи, затвердженого 26 лютого 2007 року заступником директора Інституту держави і права імені ОСОБА_21 НАН України  з наукової роботи, доктором політичних наук ОСОБА_22, даний висновок склав науково-правовий експерт ОСОБА_23. (т.2а.с.253-263). 
		    Оскільки, слідчим постановою проведення експертизи доручено спеціалістам Ради науково-правових експертиз при Інституті держави і права ім.В.М. ОСОБА_21 НАН України, отже саме Рада науково-правових експертиз мала б провести науково-правову експертизу, а висновок цієї експертизи мав би бути затверджений головою цієї ж Ради , так-як експертиза  проведена науково-правовим експертом ОСОБА_23, будь-яких даних про те, що він є членом Ради науково-правових експертиз, а висновок затверджений заступником директора Інституту держави і права імені ОСОБА_21 НАН України  з наукової роботи, доктором політичних наук ОСОБА_22, тому з цих підстав суд приходить до висновку, про те, що не уповноваженим органом проведено науково-правову експертизу нормативних актів.
		    Крім того, відповідно до ч.1 ст.196 КПК України, експертиза   призначається у випадках, передбачених статтями 75 і 76 цього Кодексу. При необхідності проведення експертизи слідчий складає мотивовану постанову, в якій, крім даних, зазначених у статті 130 цього Кодексу, вказує підстави для проведення експертизи, прізвище експерта або назву установи, експертам якої доручається провести експертизу, питання, з яких експерт повинен дати висновок, об'єкти, які мають бути досліджені, а також перелічує матеріали, що пред'являються експертові для ознайомлення.
		    Відповідно до ч.2 ст.196 КПК України, коли експертиза проводиться не в експертній установі, слідчий, упевнившись в особі експерта, вручає йому копію постанови про призначення експертизи, роз'яснює обов'язки і права, встановлені статтею 77 цього Кодексу і попереджає його про кримінальну відповідальність за статтею 385 Кримінального кодексу України за відмову від виконання покладених на нього обов'язків, а також про відповідальність за статтею 384 Кримінального кодексу України задачу завідомо неправдивого висновку. Про виконання цих дій слідчий складає протокол, в якому, крім даних, передбачених статтею 85 цього Кодексу, зазначає також відомості про особу експерта, його компетентність у певній галузі знань і зроблені ним заяви.
		    В матеріалах кримінальної справи відсутній протокол слідчого про розяснення обовязків і прав експерту та попередження його про кримінальну відповідальність за ст.ст.384,385 КК України.
		   Враховуючи викладене, суд  критично  оцінює висновок науково-правової експертизи нормативних актів затвердженого 26 лютого 2007 року, з огляду  на  наступне.
		    Відповідно до статей 257, 323 КПК вирок у справі може ґрунтуватися лише на доказах, розглянутих у судовому засіданні. Суд першої інстанції зобовязаний безпосередньо дослідити всі докази у справі, в тому числі заслухати висновки експертів. З огляду на ці вимоги закону, а також на положення ст. 65 КПК у постановленому за результатами розгляду справи судовому рішенні висновок експерта набуває значення доказу лише за умови його безпосереднього дослідження судом за участю сторін у судовому засіданні. При цьому експертний висновок має бути перевіреним з точки зору: додержання норм закону при призначенні та проведенні експертизи; компетентності експерта; наявності або відсутності обставин, що усувають його від участі у справі; чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатності поданих експерту предметів і документів обєктів дослідження; наукової обґрунтованості висновку; застосування належної методики; обґрунтованості висновку на повідомлених експерту даних і чи не збиралися вихідні дані самим експертом; повноти, обґрунтованості та правильності відповідей експерта на поставлені питання та їх узгодженості з іншими фактичними даними у справі.
		    Під  час дослідження  в  судовому  засіданні   вказаного вище  висновку  експертизи було встановлено, що при призначенні експертизи, слідчими  органами було  порушено  вимоги  ст.196  КПК України (1960 року), що є недопустимим.
		    Відповідно до кримінально-процесуального закону суд досліджує висновок експерта шляхом оголошення в судовому засіданні, а за необхідності  й допиту експерта. Після оголошення висновку сторони можуть ставити питання експертові. При цьому слід мати на увазі, що, виходячи зі змісту положень ст. 16-1 КПК, суд не вправі відмовити стороні у виклику експерта для отримання розяснень стосовно наданих ним висновків. 
		    Для допиту в судове засідання за клопотанням учасників процесу, науково-правовий експерт ОСОБА_23 неодноразово викликався судовими повістками, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про отримання судової повістки рекомендованим листом, однак в судові засідання не зявився , що в свою чергу позбавило суд перевірити достовірність та законність використаних методик експертного дослідження і наукових літературних джерел, застосованих спеціальних термінів, характеру висновку (чи є він категоричним, вірогідним, приблизним, умовним, альтернативним), придатності наданих матеріалів дослідження та їх достатності, так як у своєму висновку науково-правовий експерт покликався на накази Державного комітету з питань науки, техніки та промисловості політики України від 28 квітня 1996 року, які ще в 2004 році втратили юридичну силу. 
		    Враховуючи викладене, суд визнає висновок науково-правової експертизи, затверджений 26 лютого 2007 року заступником директора Інституту держави і права імені ОСОБА_21 НАН України  з наукової роботи, доктором політичних наук ОСОБА_22, який склав науково-правовий експерт ОСОБА_23, не належним доказом по справі, оскільки викликає сумнів у його належності (стосовності), допустимості, достовірності і достатності та проведений з порушенням вимог передбачених ч.2 ст.196 КПК України.
		    Крім того, суд оцінює доводи захисника підсудного щодо неналежності та недопустимості, як доказу по справі висновків про вартість майна, оскільки вони не відповідають вимогам ст.ст.64,65,75 КПК України.
		Відповідно до ст.64 КПК України  при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню:1) подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину); 2) винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину; 3) обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом'якшують та обтяжують покарання; 4) характер і розмір шкоди, завданої злочином, а також розмір витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння.
		Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.64 КПК України, доказами в кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Ці дані встановлюються: показаннями свідка, показаннями потерпілого, показаннями підозрюваного,показаннями обвинуваченого,висновком експерта, речовими доказами, протоколами слідчих і судових дій, протоколами з відпо-відними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, та іншими документами.
		    Відповідно до ст.75 КПК України експертиза призначається у випадках, коли для вирішення певних питань при провадженні в справі потрібні наукові, технічні або інші спеціальні знання.
		    Як вбачається з досліджених в судовому засіданні висновків про вартість майна , а саме :
		      приміщень 10-го поверху готелю (літ. «А-11») за адресою м.Рівне, вул.Київська, 36 зазначено, що ймовірне значення вартості, за якою було можливе відчуження обєкта оцінки на ринку подібного майна - ринкової вартості обєкту оцінки 6/100 ідеальної частки від будівлі готелю (літ. А-11), загальною площею 478,4 м.кв., яка знаходиться за адресою м.Рівне, вул.Київська, 36 визначена порівняльним підходом станом на 19 грудня 2005 року становить 663 000 (шістсот шістдесят три тисячі) гривень. Даний висновок складено та підписано: оцінювачем ОСОБА_24, оцінювачем ОСОБА_25, начальником РМБТІ ОСОБА_18 (т.6 а.с.30);
		приміщень 1-го поверху готелю (літ. «А-11») за адресою м.Рівне, вул.Київська, 36 зазначено, що ймовірне значення вартості, за якою було можливе відчуження обєкта оцінки на ринку подібного майна - ринкової вартості обєкту оцінки 0,5/100 ідеальної частки від будівлі готелю (літ. А-11), загальною площею 25,0 м.кв., яка знаходиться за адресою м.Рівне, вул.Київська, 36 визначена порівняльним підходом станом на 14 грудня 2005 року та становить 39 000 (тридцять дев»ять тисяч) гривень. Даний висновок складено та підписано: оцінювачем ОСОБА_24, оцінювачем ОСОБА_25, начальником РМБТІ ОСОБА_18 (т.6 а.с.31);
		приміщень цокольного поверху готелю (літ. «А-11») за адресою м.Рівне, вул.Київська, 36 зазначено, що ймовірне значення вартості, за якою було можливе відчуження  обєкта оцінки на ринку подібного майна - ринкової вартості обєкту оцінки 1/100 ідеальної частки від будівлі готелю (літ. А-11), загальною площею 65,6 м.кв., яка знаходиться за адресою м.Рівне, вул.Київська, 36 визначена порівняльним підходом станом на 12 грудня 2005 року становить 91 000 (дев»яносто одну тисячу) гривень. Даний висновок складено та підписано: оцінювачем ОСОБА_24, оцінювачем ОСОБА_25, начальником РМБТІ ОСОБА_18 (т.6 а.с.32); 
		приміщень цокольного поверху ресторану (літ. «А-3») за адресою м.Рівне, вул.Київська, 36 зазначено, що ймовірне значення вартості, за якою було можливе відчуження  обєкта оцінки на ринку подібного майна - ринкової вартості обєкту оцінки 10/100 ідеальної частки від будівлі ресторану (літ. «А-3»), загальною площею 331,3 м.кв., яка знаходиться за адресою м.Рівне, вул.Київська, 36 визначена порівняльним підходом станом на 26 грудня 2005 року становить 480 000 (чотириста вісімдесят тисяч) гривень. Даний висновок складено та підписано: оцінювачем ОСОБА_24, оцінювачем ОСОБА_25, начальником РМБТІ ОСОБА_18. (т.6 а.с.33).
		    Оскільки, у вищезазначених висновках зазначено ймовірне значення вартості приміщень, а відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах одержаних незаконних шляхом, а також при припущеннях, отже характер і розмір шкоди, завданої злочином як того вимашає ст.64 КПК України не можливо встановити, тому у даному випадку, необхідно було б призначити по справі слідчим судово-будівельну експертизу для визначення ринкової вартості вищезазначеного майна, як того вимагає ст.75 КПК України, однак органами досудового слідства цього не було зроблено.
		  Суд оцінює доводи захисника підсудного щодо неналежності та недопустимості, як доказу по справі вище досліджених висновків про оцінку майна, оскільки у даному випадку необхідні були спеціальні знання експерта для вирішення даних питань, а тому доводи захисника ОСОБА_1 є підставними та заслуговують на увагу.
		 Враховуючи вище викладене, суд визнає висновки про оцінку майна, приміщень 10-го поверху готелю (літ. «А-11»), приміщень 1-го поверху готелю (літ. «А-11»), приміщень цокольного поверху готелю (літ. «А-11»), приміщень цокольного поверху ресторану (літ. «А-3»), за адресою м.Рівне, вул.Київська, 36, які складено та підписано оцінювачами ОСОБА_24, ОСОБА_25, начальником РМБТІ ОСОБА_18, не належними доказами по справі, оскільки викликає сумнів у їх належності (стосовності), допустимості, достовірності і достатності. 
		  Відповідно до вимог ч.1 ст.323 КПК України вирок суду повинен бути законним та обґрунтованим.    
		    Пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29 червня 1990 року «Про виконання судами України законодавства і Постанов Пленуму Верховного Суду України з питань розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» лише при винесенні вироку суд повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і достатності для вирішення питань, які необхідні для постановлення вироку.
		    Статтею 62 Конституції України передбачено, що ніхто не зобовязаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах одержаних незаконних шляхом, а також при припущеннях. Усі сумніви щодо недоведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		    Органами досудового слідства дії підсудного ОСОБА_3  кваліфіковані за ч.3 ст.365 КК України, як перевищення службових повно-важень, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав та повноважень, що спричинили тяжкі наслідки.
		    Разом з тим, суд не може погодитися з кваліфікацією дій підсудного ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 365 КК України, оскільки вказана кваліфікація не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду.
		    Стаття 365 ч.3 передбачає відповідальність за перевищення влади або службових повноважень,тобто умисне вчинення службовою особою дій,які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, якщо вони завдали істотної  шкоди охоронюваним законом правам,інтересам окремих громадян,державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб,якщо вони спричинили тяжкі наслідки, 
		    В той же час ст.365 КК України передбачає змішану форму вини, зокрема, при виході за межі своїх прав чи повноважень, службова особа повинна усві-домлювати очевидність та безперечність такого виходу, тобто діяти з прямим умислом. Проте, в ході судового слідства таких даних відносно підсудного ОСОБА_3 І В. судом встановлено не було. 
		    Як вбачається з роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України в п. 5 постанови від 26 грудня 2003 року № 15 «Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень», під перевищенням влади або службових повноважень треба розуміти: а) вчинення дій, які є компетенцією вищестоящої службової особи цього відомства чи службової особи іншого відомства; б) вчинення дій, виконання яких дозволяється тільки в особливих випадках, або з особливого дозволу, або з додержанням особливого порядку - за відсутності цих умов; в) вчинення одноособово дій, які могли бути вчинені лише колегіально; г) вчинення дій, які ніхто не має права виконувати або дозволяти. 
		    Відповідно п.6. вищевказаної постанови, обов'язковою ознакою об'єктивної сторони  складу  злочину, передбаченого ст.365 КК, є заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян,або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.
		    Згідно з п.3 примітки до ст. 364 КК України шкода, якщо вона   полягає  в  спричиненні матеріальних збитків,визнається істотною за умови, що вона в 100 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
		    Якщо шкода полягає у заподіянні суспільно небезпечних наслідків немате-ріального характеру, питання про її істотність вирішується з урахуванням  конкретних обставин справи. Зокрема, істотною шкодою можуть визнаватися   порушення  охоронюваних Конституцією України чи  іншими  законами  прав  та свобод людини і громадянина (право на свободу й особисту недоторканність  та недоторканність житла, виборчі, трудові, житлові права тощо),підрив авто-ритету та престижу  органів державної влади чи  органів місцевого самоврядування,  порушення  громадської безпеки та громадського порядку,  створення обстановки й  умов,  що  утруднюють   виконання   підприємством,  установою, організацією своїх функцій, приховування злочинів.
		    Винність особи виражається у формі умислу або необережності. Згідно ч.3 ст.25 КК України необережність є злочинною недбалістю, якщо особа не передбачала можливості настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинна була і могла їх передбачити.
		    Як вбачається  матеріалів справи та даних в судовому засіданні показань свідків-адвокатів ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_10А, яких показання повністю узгоджуються з показаннями підсудного ОСОБА_3, в тій частині,  що вони надавали юридичні консультації з приводу відчуження майна ОСОБА_3, яке належало ЗАТ «Рівнетурист», та вважали, що він діяв відповідно наданих йому прав та повноважень, передбачених статутом. На момент відчуження майна, деякі з пунктів статуту рішенням Рівненського міського суду були визнані недійсними,а свідка ОСОБА_16 в тому, що вона посвідчуючи угоди які були укладені ОСОБА_3 на користь інших фізичних осіб, перед укладанням угод вона перевіряла повноваження ОСОБА_26, нею порушень повноважень ОСОБА_3 не було виявлено у звязку з чим нею були посвідчені угоди. 
		    На час укладання угод ОСОБА_3, рішення Рівненського міського суду  від 2 червня 2005 року та від 17 листопада 2005 року, якими було визнано недійсними п.п.1абз.1 п.5.4 ; п.п.3 абз.1 п.5.4; адз.2 п.5.5; п.5.8; п.5.11; п.5.12; п.7.1 Положення про порядок відчуження (списання, пере-дачі, перерозподілу, обміну, реалізації тощо) основних фондів (засобів) ЗАТ «Рівнетурист» та абз.2 п.п.2.1 п.2;  п.п.2.4 п.2 та п.п 2.5 п.2 Положення про порядок здачі в оренду цілісного майнового комплексу, його структурного підрозділу (філії, дільниці, цеху, житлового номеру, кімнати, поверху тощо) ЗАТ «Рівнетурист» були чинними.
		   Отже, судом встановлено, що підсудний ОСОБА_3 фактично, безвідповідально поставився до своїх службових обовязків. Особи зобовязані діяти у межах та у спосіб, що визначений законом, тобто їм дозволено лише те, що по праву передбачено Законом. Його дії характеризуються злочинною недбалістю, діючи в інтересах ЗАТ «Рівнетурист» повинен був і міг передбачити, що внаслідок неналежного виконання своїх службових обовязків може бути завдано шкоди інтересам ЗАТ «Рівнетурист» або можуть настати інші тяжкі наслідки зокрема і у виді матеріальної шкоди, але легковажно розраховував на те, що він діє в інтересах ЗАТ «Рівнетурист» правомірно.
		   Зважаючи на встановлені судом обставини суд приходить до висновку, що дії підсудного ОСОБА_3 підпадають під ознаки злочину, що передбачає відповідальність за службову недбалість,тобто неналежне виконання службовою особою своїх службових обовязків через неналежне ставлення до них, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом прав, свободам та інтересам окремих юридичних осіб.
		    При цьому, істотна шкода носить не матеріальний характер, та виразилась в тому, що ЗАТ «Рівнетурист» внаслідок дій ОСОБА_3, протягом шести років, ведуться судові тяжби, у звязку з чим, ЗАТ «Рівнетурист» терпіло певні негаразди, його працездатність була порушена, а також діями підсудного була порушена цілісність майнового комплексу ЗАТ «Рівнетурист».
		  Враховуючи вищевикладене, а також те, що жодних  доказів  на  вчинення  ОСОБА_3 умисних  дій, що є обовязковою ознакою ст. 365 КК України,  в ході судового розгляду не здобуто, тому суд вважає за необхідне перекваліфі-кувати дії ОСОБА_3 з ч.3 ст.365 КК України на ч.1 ст.367 КК України, дії якого виразилися у службовій недбалості, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обовязків через несумлінне ставлення до них, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом прав, сво-
		бодам та інтересам окремих юридичних осіб.
		   Визначаючи вид та міру покарання підсудного суд враховує характер  та ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним злочину, обставини та наслідки їх вчинення, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання, особу підсудного, дані, що його характеризують.
		   При  призначенні  покарання  підсудному  ОСОБА_3  суд  враховує, що він раніше не судимий (т.5 а.с.219), на обліку у лікаря - нарколога та  психіатра не перебуває (т.5 а.с.201), характеризується за місцем проживання, роботи - позитивно (т.7 а.с.151-153), згідно довідки № 1058 та епікризу № 1058 хворіє дисциркуляторною енцефалопатією. (т.7 а.с.139,140).
		   Обставинами, що пом'якшують покарання  підсудного ОСОБА_3 суд  визнає  те, що ОСОБА_3 має незадовільний стан здоров'я , а також те, що він припинив злочинну діяльність та з 2006  року  веде нормальний спосіб життя, що свідчить про його виправлення, а саме він позитивно характеризується по місцю бувшої роботи.
		    Обтяжуючих обставин судом не встановлено.
		    У відповідності до статті 12 КК України, злочин, вчинений  ОСОБА_3    відноситься до злочинів невеликої тяжкості, а відповідно до ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею  злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки у разі  вчинення злочину невеликої тяжкості.
		    Згідно із ч.6  ст.7 КПК України особа може бути за  вироком   суду  звільнена   від відповідальності чи покарання на підставах, передбачених  ст.ст.49, 74 КК України. 
		    Відповідно до ч.5  ст.74 КК України, особа також  може   бути  за  вироком   суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього  Кодексу.
		    Згідно  п.2 ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної   відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до набрання вироком законної сили минуло три роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості.
		    Звільнення особи від покарання у звязку зі спливом строків давності можливе лише тоді, коли  суд не  може  звільнити  від  відповідальності у звязку  із  спливом  строків  давності (ст.  49 КК  України) . Так, якщо    особа заперечує проти закриття  справи  за нереабілітуючими   підставами і  вимагає   закрити справу у звязку з відсутністю події чи складу злочину,суд, за наявності підстав, визнає особу винною, виносить обвинувальний вирок і звільняє його від покарання. 
		    У  відповідності  до  ч.2  ст.  80 КК  України   строки  давності  щодо  додаткових  покарань  визначаються  основним  покаранням, призначеним за  вироком суду.
		    З  матеріалів  справи   вбачається, що  ОСОБА_3 обвинувачується  у   злочині, який був вчинений у  2005   році, а  відтак, з  моменту  вчинення  ним злочину минуло три роки,тобто строк давності  минув, а тому  він  підлягає   звільненню від основного та додаткових  покарань.
		    Речові докази по справі відсутні
		    При  вирішенні   питання  щодо  предявленого   цивільного  позову   ПАТ «Рівнетурист», то  суд, керуючись  вимогами ст.  328 КПК  України, приходить  до  висновку, що його слід залишити без розгляду. 
		    Відповідно  до п.13 Постанови Пленуму Верховного  суду України № 3 від  31 березня 1989 року „Про практику застосування судами України законодавства  про  відшкодування  матеріальної  шкоди, заподіяної  злочином і  стягнення  безпідставно  нажитого майна  встановлено, що  покладаючи на підсудного обов'язок відшкодувати матеріальну шкоду, суд має виходити з установленого законом правила про те, що шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкоду-ванню в повному обсязі.
		    За наведених  обставин, оцінкою  досліджених доказів  у  відповідності  до положень  чинного законодавства, суд вважає, що  між  діями ОСОБА_3, які  виразились  у  неналежному виконанні ним, як службовою особою своїх службових обовязків через несумлінне ставлення до них, та  заподіянням суспільно небезпечних наслідків  нематеріального  характеру ПАТ «Рівнетурист», є  причинний  звязок, оскільки попередні договори визнані недійсними, майно  яке було відчуджене повернуто ПАТ «Рівнетурист», договір купівлі продажу від 09 грудня 2005 року посвідченого приватним нотаріусом Рівненського нотаріального округу ОСОБА_16, зареєстрованого в реєстрі за №2453 приміщення, цокольного поверху ресторану загальною площею 331,3 кв.м., розташованого в м. Рівне, вул. Київська, 36 на день розгляду даної кримінальної справи є чинним, оскільки висновок про оцінку вартості майна визнаний судом, як не належний доказ по кримінальній справі, а позивач не позбавлений права звернутись до суду в порядку цивільного судочинства, тому з цих підстав  позов слід залишити без розгляду.
		    Керуючись ст.ст. 323-324 КПК України, суд,-
		 
		                                      з а с у д и в :
		 
		    ОСОБА_3 визнати винним  у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.367 КК України та призначити йому покарання у виді  обмеження  волі строком на три роки з позбавленням права обіймати посади, повязані з організаційно - розпорядчими  та  адміністративно  господарськими функціями строком  на 1 рік.
		    На підставі ст.49, ч.5 ст.74 КК України звільнити ОСОБА_3 від призначеного основного та  додаткового  покарань, у звязку  із закінченням  строків  давності.
		  Запобіжний захід до набрання чинності вироком ОСОБА_3 залишити попередній  підписку про невиїзд.
		    Речові  докази   по справі відсутні. 
		    Цивільний позов ПАТ «Рівнетурист» до ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди залишити без розгляду та розяснити право представнику цивільного позивача на звернення з позовом до суду у порядку цивільного судочинства.
		    На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Рівненської  області через Рівненський міський суд протягом пятнадцяти діб з моменту його  проголошення.
		 
		 
		Головуючий :

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...