Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/4258/15 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо:.
Надіслано для оприлюднення: 31.08.2015. Зареєстровано: 02.09.2015. Забезпечено надання загального доступу: 04.09.2015.

Результат оскарження 11.03.2021 Верховний Суд: змінено постанову суду апеляційної інстанції, скасовано судове рішення суду першої інстанці
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И
		 
		місто Київ
		 
		31 серпня 2015 року                  08:05                   справа №826/4258/15
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
		за позовом1. Громадської організації "Громадський рух "Патріоти України" 2. ОСОБА_1 3. ОСОБА_2 4. ОСОБА_3 5. ОСОБА_4доНаціональної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послугтреті особи1. Міністерство юстиції України 2. Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 3. ОСОБА_6 4. ОСОБА_7 5. ОСОБА_8провизнання незаконною, протиправною та скасування постановиОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		Громадська організація "Громадський рух "Патріоти України" (далі по тексту - позивач 1, ГО "Громадський рух "Патріоти України") звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі по тексту - відповідач, НКРЕКП), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову НКРЕКП від 03 березня 2015 року №583 "Про встановлення роздрібних цін на природний газ, що використовується для потреб населення".
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/4258/15, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2015 року об'єднано в одне провадження позовні вимоги в адміністративних справах №826/4258/15 за позовом ГО "Громадський рух "Патріоти України" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання незаконною та скасування постанови; №826/5549/15 за позовом ОСОБА_9 (далі по тексту - ОСОБА_9) до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання незаконною та скасування постанови; №826/4375/15 за позовом ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач 2, ОСОБА_1) до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання незаконною та нечинною постанови від 03 березня 2015 року №583; №826/4883/15 за позовом ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач 3, ОСОБА_2) до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною та скасування постанови; №826/4592/15 за позовом ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач 4, ОСОБА_3) до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання незаконною та скасування постанови; №826/6096/15 за позовом ОСОБА_4 (далі по тексту - позивач 5, ОСОБА_4) до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання незаконною та скасування постанови від 03 березня 2015 року №583, та присвоєно справі номер №826/4258/15.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2015 року в адміністративній справі №826/6681/15 об'єднано позовні вимоги в адміністративних справах №826/6681/15 за позовом ОСОБА_10 (далі по тексту - ОСОБА_10) до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання незаконною та скасування постанови від 03 березня 2015 року №583 та №826/4258/15.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2015 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" (далі по тексту - третя особа 2).
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2015 року залишено позовну заяву ОСОБА_9 та ОСОБА_10 без розгляду.
		В судовому засіданні 23 червня 2015 року представники позивачів 1, 4, 5 та позивач 2 позовні вимоги підтримали, позивач 3 в судове засідання не прибув, попередньо подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, представники відповідача та третьої особи 1 проти задоволення адміністративних позовів заперечили, представник третьої особи 2 до суду не прибув; на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив розглядати справу у письмовому провадженні.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2015 року залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів ОСОБА_6 (далі по тексту - третя особа 3, ОСОБА_6) та ОСОБА_7 (далі по тексту - третя особа 4, ОСОБА_7).
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 серпня 2015 року залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів ОСОБА_8 (далі по тексту - третя особа 5, ОСОБА_8).
		Крім того, до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про звернення до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності норм Закону України "Про природні монополії", Закону України "Про електроенергетику", Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг", Указів Президента України від 27 серпня 2014 року №694/2014 "Про утворення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" та від 10 вересня 2014 року №715/2014 "Про затвердження Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", та зупинення провадження у справі.
		Згідно з положеннями частин четвертої та п'ятої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, а звернення до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта є правом суду.
		Таким чином, суд вважає, вказане клопотання таким, що не підлягає задоволенню, оскільки не вбачає потреби у зверненні до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності норм наведених Законів України та Указів Президента України.
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, - 
		В С Т А Н О В И В:
		Відповідно до постанови від 03 березня 2015 року №583 "Про встановлення роздрібних цін на природний газ, що використовується для потреб населення" (далі по тексту - Постанова) відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", Указу Президента України від 10 вересня 2014 року №715 "Про затвердження Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", постанови Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року №869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" (із змінами), розпорядження Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2015 року №129-р "Про схвалення проекту Листа про наміри Уряду України і Національного банку України до Міжнародного валютного фонду та проекту Меморандуму про економічну та фінансову політику" та з урахуванням листа Міністерства фінансів України (від 28 лютого 2015 року №31-12240-03/6404) і положень Меморандуму про економічну та фінансову політику (Лист про наміри від 27 лютого 2015 року №3080/0/2-15 Уряду України і Національного банку України до Міжнародного валютного фонду) НКРЕКП постановила: 
		"1. Встановити роздрібні ціни на природний газ, що використовується для потреб населення (з урахуванням податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, тарифів на послуги з транспортування, розподілу і постачання природного газу за регульованим тарифом), у разі використання природного газу:
		1) для приготування їжі та/або підігріву води - 7,188 грн. за 1 м-3;
		2) для індивідуального опалення або комплексного споживання (індивідуальне опалення, приготування їжі та/або підігрів води):
		період з 01 травня по 30 вересня (включно) - 7,188 грн. за 1 м-3;
		у період з 01 жовтня по 30 квітня (включно):
		за обсяг, спожитий до 200 м-3 природного газу на місяць (включно), - 3,600 грн. за 1 м-3;
		за обсяг, спожитий понад 200 м-3 природного газу на місяць, -  7,188 грн. за 1 м-3.
		2. Для потреб населення смт. Солотвине Закарпатської області, яке використовує природний газ безпосередньо із Солотвинського родовища, роздрібні ціни на природний газ, що використовується для потреб населення, встановлені згідно з пунктом 1 цієї постанови, за вирахуванням податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, тарифів на послуги з транспортування, розподілу і постачання природного газу за регульованим тарифом, застосовуються з урахуванням коефіцієнта 0,8.
		3. Визнати такою, що втратила чинність, постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 03 квітня 2014 року №420 "Про встановлення роздрібних цін на природний газ, що використовується для потреб населення", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 08 квітня 2014 року за №388/25165.
		4. Департаменту із регулювання відносин у нафтогазовій сфері в установленому порядку забезпечити подання цієї постанови на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.
		5. Ця постанова набирає чинності з 01 квітня 2015 року, але не раніше дня її офіційного опублікування".
		Позивачі вважають незаконною Постанову, оскільки вона є економічно необґрунтованою та прийнята з порушенням норм чинного законодавства, зокрема: порушено порядок повідомлення інформації про засідання НКРЕКП 03 березня 2015 року; проект Постанови не був оприлюднений у спосіб, передбачений Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності"; порушено порядок реєстрації Постанови як нормативно-правового акта; Постанова не відповідає нормам Порядку встановлення роздрібних цін на природний газ для населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року №869; збільшення тарифів на природний газ для населення здійснено за відсутності законодавчих підстав; НКРЕКП не наділена повноваженнями на зміну чи встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги; Постанова обмежує існуючі права та свободи громадян та порушує конституційні права на достатній життєвий рівень.
		Відповідач та третя особа 1 проти позову заперечили з підстав обґрунтованості Постанови та відповідності її вимогам законодавства.
		Третя особа 2 письмових пояснень до суду не надавала, треті особи 3, 4, 5 у своїх заявах про залучення їх до участі у справі просили позов задовольнити.
		Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.
		Пункт 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
		Як вбачається з наведеної правової норми, рішення суб'єкта владних повноважень можуть бути виражені у формі нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії.
		Поняття нормативно-правового акта та акта індивідуальної дії в Кодексі адміністративного судочинства не врегульовані, а тому при визначення цих понять слід звернутися до загальних понять права.
		Так, нормативно-правовий акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що стосується актів ненормативного характеру (актів індивідуальної дії), то вони породжують права та обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними кола суб'єктів), якому вони адресовані.
		Основним критерієм розмежування адміністративних актів є коло осіб, на яких поширюється їх дія, при цьому визначальним у визначенні нормативно-правового акта є те, що останній є джерелом права.
		Зміст оскаржуваної Постанови свідчить, що її дія поширюється на необмежене коло суб'єктів - на населення, що споживає природний газ, встановлює роздрібні ціни на природний газ, що використовується населенням, тобто містить норми права, її дія поширюється на територію України, норми Постанови призначені для неодноразового застосування; таким чином Постанова є нормативно-правовим актом, що визнається сторонами.
		Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб'єктів владних повноважень визначено статтею 171 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Частина перша статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що  правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо:
		1) законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
		2) законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів владних повноважень.
		Відповідно до частини другої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
		У пункті 21 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року №2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" Вищий адміністративний суд України вказав, що судам слід мати на увазі, що за правилами частини другої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи - суб'єкти правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто, особа (позивач) повинна довести факт застосування до неї оскаржуваного нормативно-правового акта або те, що вона є суб'єктом відповідних відносин, на які поширюється дія цього акта. 
		Таким чином, у даному випадку право на захист виникає за умови доведення факту застосування до особи позивача норм оскаржуваного акта, та/або того, що позивач є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт, тобто Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість оскарження нормативно-правового акта не лише під час безпосереднього його застосування, але й на майбутнє - щоб запобігти такому застосуванню.
		Зі змісту Постанови вбачається, що вона встановлює роздрібні ціни на природний газ, що використовується для потреб населення, тобто застосовується до населення (людей/фізичних осіб, які живуть на території України) яке використовує природний газ для приготування їжі та/або підігріву води, для індивідуального опалення або комплексного споживання (індивідуальне опалення, приготування їжі та/або підігрів води).
		Разом з тим, суд вважає, що ГО "Громадський рух "Патріоти України" не наділена правом оскарження Постанови.
		Як зазначено у пункті 2.6 Рішення Конституційного Суду України від 28 листопада 2013 року № 12-рп/2013 у справі за конституційним зверненням асоціації "Дім авторів музики в Україні" щодо офіційного тлумачення положень пункту 7 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" у взаємозв'язку з положеннями пункту "г" частини першої статті 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права", громадська організація може захищати в суді особисті немайнові та майнові права як своїх членів, так і права та охоронювані законом інтереси інших осіб, які звернулися до неї за таким захистом, лише у випадках, якщо таке повноваження передбачено у її статутних документах та якщо відповідний закон визначає право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб.
		Однак, позивач 1 не надав суду статутних документів ГО "Громадський рух "Патріоти України", які б передбачали її право на звернення до суду з метою захисту прав та інтересів її членів чи інших осіб, та не навів відповідної норми Закону, яка надає право громадській організації звертатись до суду щодо захисту прав та інтересів споживачів природного газу.
		Таким чином, ГО "Громадський рух "Патріоти України" не є суб'єктом правовідносин, у яких застосовується чи буде застосована Постанова, що, на думку виключає можливість задовольнити її позовні вимоги. 
		Водночас, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є представниками населення, яке споживає природний газ, та, відповідно, мають право оскаржити норми Постанови у судовому порядку.
		Оцінюючи оскаржувану Постанову на предмет її законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили, суд керується наступним.
		Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Частина перша статті 4 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" визначає, що державне регулювання діяльності суб'єктів ринку природного газу, в тому числі суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, які діють на суміжних ринках, здійснюється Кабінетом Міністрів України, національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, та центральними органами виконавчої влади в межах їх повноважень.
		Згідно з частиною третьою статті 4 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" до повноважень національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, належить, зокрема забезпечення проведення тарифної та цінової політики на ринку природного газу.
		Відповідно до частини п'ятої статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" реалізація природного газу для задоволення потреб населення здійснюється гарантованими постачальниками за роздрібними цінами, встановленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.
		Частина перша статті 4 Закону України "Про природні монополії", дія цього поширюється на відносини, що виникають на товарних ринках України, які перебувають у стані природної монополії, та на суміжних ринках, встановлює, що державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій у сферах, визначених у статті 5 цього Закону, здійснюється національними комісіями регулювання природних монополій, які утворюються і функціонують відповідно до цього Закону.
		Відповідно до частини першої статті 11 Закону України "Про природні монополії" національні комісії регулювання природних монополій (далі - комісії) є державними колегіальними органами, які утворюються та ліквідуються Президентом України.
		Комісії підпорядковуються Президенту України, підзвітні Верховній Раді України. Комісії діють на підставі положень, що затверджуються Президентом України.
		Так, Указом Президента України від 10 вересня 2014 року №715/2014 затверджено Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі по тексту - Положення).
		Відповідно до пункту 3 Положення основними завданнями НКРЕКП, зокрема є державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках, у сферах електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, на ринках природного газу, нафтового (попутного) газу, газу (метану) вугільних родовищ та газу сланцевих товщ (далі - природний газ), нафти та нафтопродуктів, а також перероблення та захоронення побутових відходів; забезпечення проведення цінової і тарифної політики у сферах електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, у нафтогазовому комплексі, сприяння впровадженню стимулюючих методів регулювання цін.
		Пункт 4 Положення передбачає, що НКРЕКП відповідно до покладених на неї завдань, серед іншого, установлює роздрібні ціни на природний газ, що використовується для потреб населення.
		Таким чином, НКРЕКП, як національна комісія регулювання природних монополій, що утворена та функціонує відповідно до Закону України "Про природні монополії", наділена повноваженнями по встановленню роздрібних цін на природний газ, що використовується для потреб населення.
		При цьому суд не погоджується із доводами позивачів про відсутність у НКРЕКП повноважень по зміні чи встановленню тарифів на природній газ, виходячи з того, що Закон України "Про засади функціонування ринку природного газу" наділяє такими функціями лише національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, з урахуванням наступного.
		Указом Президента України від 27 серпня 2014 року №693/2014 "Про ліквідацію Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики" ліквідовано Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, та відповідно до Указу Президента України від 27 серпня 2014 року №694/2014 "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" утворено Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг
		Суд враховує, що НКРЕКП формально не визначено є правонаступником Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, однак, виходячи із завдань та функцій, покладених на НКРЕКП, до неї перейшли всі повноваження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, а тому НКЕРКП можна вважати функціональним правонаступником.
		Отже, передбачені статтею 4 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" функції з державного регулювання діяльності суб'єктів ринку природного газу, в тому числі суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, та щодо забезпечення проведення тарифної та цінової політики на ринку природного газу перейшли до НКРЕПК.
		Згідно з пунктом 13 Положення рішення НКРЕКП приймаються на засіданнях, які проводяться у формі відкритих або закритих слухань. У разі розгляду питань, що мають важливе суспільне значення, засідання проводяться у формі відкритих слухань, в яких беруть участь представники суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на суміжних ринках, об'єднань споживачів і громадськості.
		Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Регламенту Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого наказом НКРЕП 17 вересня 2014 року №3 (далі по тексту - Регламент), основною формою роботи Комісії є засідання. Засідання можуть бути плановими та позачерговими; засідання Комісії є відкритими і гласними, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством та цим Регламентом.
		Пункт 27 Регламенту Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого наказом НКРЕП 17 вересня 2014 року №3, інформація про місце, дату і час проведення засідань у формі відкритих слухань, порядок денний (крім розділу "Різне") оприлюднюються на офіційному веб-сайті НКРЕКП не пізніше ніж за три робочих дні до дня проведення засідання Комісії.
		Як свідчать обставини справи, засідання НКРЕКП 03 березня 2015 року, на якому розглядалось питання про прийняття постанови НКРЕКП "Про встановлення роздрібних цін на природний газ, що використовується для потреб населення", проводилось у формі відкритого слухання; оголошення про проведення вказаного засідання опубліковано на офіційному веб-сайті НКРЕКП 28 лютого 2015 року за посиланням http://www.nerc.gov.ua/index.php?news=4261.
		Наведене свідчить, що будь-які заінтересовані особи, у тому числі і позивачі, мали змогу прийняти участь у засіданні НКРЕКП 03 березня 2015 року та висловити свою думку піч слухання питання про установлення роздрібних цін на природний газ, що використовується для потреб населення, та спростовує доводи позивачів про неможливість громадського обговорення оскаржуваної Постанови.
		Суд також вважає помилковими доводи позивачів про те, що Постанова є регуляторним актом та прийнята з порушенням норм Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", так як положення Постанови не спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, відтак, не потребує процедур, визначених Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", зокрема, щодо порядку оприлюднення проекту та здійснення аналізу регуляторного впливу.
		Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що Постанова прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом.
		Досліджуючи питання обґрунтованості установлення роздрібні ціни на природний газ, що використовується для потреб населення, суд керується викладеним нижче.
		Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1729 "Про забезпечення споживачів природним газом" установлено, що потреба населення в природному газі задовольняється з ресурсу природного газу, який формується за рахунок продажу підприємствами, частка держави у статутному фонді яких становить 50 відсотків та більше, господарськими товариствами, 50 відсотків та більше акцій (часток, паїв) яких перебуває у статутних фондах інших господарських товариств, контрольним пакетом акцій яких володіє держава, а також дочірніми підприємствами, представництвами та філіями таких підприємств і товариств, учасниками договорів про спільну діяльність, укладених за участю зазначених підприємств і товариств, та/або уповноваженими такими договорами особами Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України" всього обсягу природного газу (в тому числі нафтового (попутного) газу) власного видобутку, який здійснюється на підставі спеціальних дозволів на користування надрами (за винятком обсягів газу, що використовується видобувними підприємствами відповідно до напрямів, визначених прогнозним річним балансом находження та розподілу природного газу по Україні, що затверджений Кабінетом Міністрів України), а у разі нестачі - за рахунок інших ресурсів Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".
		З наявних у справі матеріалів вбачається, що за інформацією, наданою Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", на момент розрахунку цін на природний газ прогнозований річний обсяг споживання природного газу населенням у 2015 році - 14,5 млрд. м3, суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію, що використовується для виробництва та надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання - 6,8 млрд. м3. При цьому, планований обсяг видобутку товарного природного газу ПАТ "Укргазвидобування" для потреб населення на 2015 рік складе близько 12,8 млрд. м3. Враховуючи зазначене, у 2015 році ресурсу газу власного видобутку не достатньо для забезпечення потреб населення природним газом у повному обсязі, тому виникає необхідність використання імпортованого природного газу.
		На час прийняття оскаржуваної Постанови механізм встановлення роздрібних цін на природний газ, що використовується для потреб населення, визначав Порядок встановлення роздрібних цін на природний газ для населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року №869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" (далі по тексту - Порядок).
		Відповідно до пункту 7 Порядку роздрібні ціни на природний газ для потреб населення розраховуються НКРЕКП, виходячи із:
		середньозваженої ціни природного газу як товару;
		питомих витрат уповноваженого суб'єкта, пов'язаних із закупівлею та реалізацією природного газу населенню;
		збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності (на обсяги природного газу, що постачається населенню) (далі - цільова надбавка);
		загального тарифу на транспортування природного газу;
		середньозваженого тарифу на постачання природного газу;
		податку на додану вартість;
		планованого річного обсягу споживання природного газу населенням, передбаченого прогнозним річним балансом надходження та розподілу природного газу;
		планованих річних обсягів розподілу природного газу для потреб населення, що видобувається суб'єктами, та інших ресурсів природного газу, що належить до інших ресурсів уповноваженого суб'єкта, передбачених прогнозним річним балансом надходження та розподілу природного газу.
		Пункт 17 Порядку передбачає, що перегляд установлених цін на природний газ здійснюється НКРЕКП у разі зміни складових середньої ціни реалізації природного газу, вимог законодавства та інших обставин, що значено впливають на їх величину.
		За визначенням пункту 2 Порядку середня ціна реалізації природного газу - це середня ціна 1000 куб. метрів природного газу, що реалізується для потреб населення, розрахована виходячи з цін природного газу як товару, питомих витрат уповноваженого суб'єкта, тарифів на послуги з його транспортування, розподілу і постачання за регульованим тарифом, податків і зборів; середньозважена ціна природного газу як товару - розрахункова середньозважена ціна 1000 куб. метрів товарного природного газу, що видобувається суб'єктами, зазначеними у частині першій статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" (далі - суб'єкти), природного газу, що належить до інших ресурсів уповноваженого суб'єкта.
		Як встановлюється у пункті 15 Порядку, середня ціна реалізації природного газу (без урахування податку на додану вартість) визначається за такою формулою:
		Цсередня  = (Цтов  + Вр) х Кцн  + Тзаг  + Тпост,
		де Цтов  - середньозважена ціна природного газу як товару (без урахування податку на додану вартість);
		Вр  - питомі витрати уповноваженого суб'єкта (без урахування податку на додану вартість);
		Кцн  - коефіцієнт, що враховує цільову надбавку;
		Тзаг  - загальний тариф на транспортування природного газу (без урахування податку на додану вартість);
		Тпост  - середньозважений тариф на постачання природного газу (без урахування податку на додану вартість).
		Таким чином, перегляд установлених цін на природний газ може бути здійснений НКРЕКП у разі зміни складових середньої ціни реалізації природного газу, зокрема таких як середньозважена ціна природного газу як товару та питомі витрати уповноваженого суб'єкта, вимог законодавства та інших обставин, що значено впливають на їх величину.
		Як зазначає відповідач у письмовому запереченні проти позову, основними факторами, які вплинули на зростання роздрібних цін на природний газ для потреб населення є: дефіцит ресурсу природного газу, пов'язаний, зокрема зі зменшенням його видобутку; необхідність збільшення цін на товарний природний газ для газодобувних підприємств, які підпадають під вимоги статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" та здійснюють продаж газу власного видобутку для потреб населення, у зв'язку із збільшенням ставки рентної плати за користування надрами та з метою збільшення капітальних інвестицій у газовидобувну галузь; зростання ціни на імпортований газ у зв'язку з девальвацією гривні до долара США; необхідність перегляду тарифів на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами у зв'язку із підвищенням рівня ціни на природний газ, який використовується на виробничо-технологічні потреби газотранспортних та газорозподільних підприємств та зменшенням обсягів транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами та його постачання. 
		Детальні розрахунки роздрібних цін на природний газ для потреб населення, затверджених Постановою, наведені відповідачем у письмовому запереченні проти позову (а.с. 57-61), з яких вбачається дотримання вартісного балансу.
		Крім того, суд встановив, що Постанова прийнята також на виконання вимог пункту 4 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", яким НКРЕКП у першому кварталі 2015 року доручено здійснити перегляд цін на природний газ для споживачів з метою зменшення дефіциту ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".
		Таким чином, суд приходить до висновку, що постанова НКРЕКП від 03 березня 2015 року №583 "Про встановлення роздрібних цін на природний газ, що використовується для потреб населення" прийнята у відповідності до Порядку встановлення роздрібних цін на природний газ для населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року №869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги".
		При цьому суд не приймає до уваги посилання позивачів на Звіт Робочої групи Верховної Ради України з розгляду питання обґрунтованості підвищення цін/тарифів на енергоносії та комунальні послуги, оскільки даний звіт не є офіційним документом, який приймається комітетом Верховної Ради України та/або затверджується Верховною Радою України, та не є доказом, який може підтверджувати необґрунтованість оскаржуваної Постанови.
		Суд не приймає до уваги доводи позивачів про ймовірні порушення при реєстрації Постанови як нормативно-правового акта, оскільки дотримання процедури реєстрації нормативно-правового акта не є предметом спору у даній справі.
		Так само безпідставними є доводи позивачів про обмеження оскаржуваною Постановою конституційного права на достатній життєвий рівень та порушення принципу гарантії соціального захисту населення при оплаті за житлово-комунальні послуги та випередження зростання доходів населення над зростанням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, передбаченого Законом України "Про житлово-комунальні послуги", так як НКРЕКП не є органом, що встановлює та забезпечує; такі функції в силу положень статті 116 Конституції України відносяться до компетенції Кабінету Міністрів України.
		Належить звернути увагу, що з метою уникнення надмірного фінансового навантаження на населення через підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 05 квітня 2014 року №83 "Про посилення соціального захисту населення в умовах підвищення цін і тарифів на комунальні послуги", якою установлено, що фінансування витрат, пов'язаних з наданням населенню компенсації додаткових витрат на оплату комунальних послуг в умовах підвищення цін і тарифів на послуги, здійснюється за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, та затверджено Порядок призначення і надання населенню компенсації додаткових витрат на оплату комунальних послуг в умовах підвищення цін і тарифів на послуги.
		Таким чином, у разі дотримання умов, передбачених Порядком призначення і надання населенню компенсації додаткових витрат на оплату комунальних послуг в умовах підвищення цін і тарифів на послуги, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2014 року №83 "Про посилення соціального захисту населення в умовах підвищення цін і тарифів на комунальні послуги", позивачі мають право звернутись до відповідних органів з метою отримання компенсації додаткових витрат на оплату комунальних послуг в умовах підвищення цін і тарифів на послуги.
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням  повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
		Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваної Постанови з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративні позови ГО "Громадський рух "Патріоти України", ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволенню не підлягають.
		Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		В задоволенні адміністративних позовів Громадській організації "Громадський рух "Патріоти України", ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовити повністю.
		 
		Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		 
		Суддя                                                                                                              В.А. Кузьменко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...