Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 905/1299/15 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 02.09.2015. Зареєстровано: 03.09.2015. Забезпечено надання загального доступу: 08.09.2015.
Дата набрання законної сили: 31.08.2015 (частково)
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  
		61022, м.Харків, пр.Леніна, 5 
		Р І Ш Е Н Н Я   
		іменем України
		 
		25.08.2015                                                                                 Справа № 905/1299/15 
		 
		Господарський суд Донецької області у складі головуючої судді Демідової П.В.
		При секретарі судового засідання  Дейнегі В.В.
		Розглянув у відкритому судовому засіданні справу
		 
		за позовом: Малого приватного виробничо-впроваджувального підприємства Гермес, м.Донецьк
		 
		до відповідача: Публічного акціонерного товариства Кредитпромбанк, м. Київ
		 
		про внесення змін до кредитного договору №НКЛ-2016693 від 30.09.2013р. 
		 
		За участю представників сторін: 
		Від позивача: ОСОБА_1  за дов. №20 від 20.08.2015р.
		Від відповідача: не зявився.
		 
		                                                                                                               Суд перебував в нарадчій кімнаті 
		     25.08.2015р. з 10.20 год. по 10.25 год.
		 
		         Суть справи:
		          Мале приватне виробничо-впроваджувальне підприємство Гермес, м.Донецьк звернулося з позовом  до Публічного акціонерного товариства Кредитпромбанк, м. Київ про внесення змін до договору кредитної лінії №НКЛ-2016693 від 30.09.2013р. Позивач просить суд задовольнити позов: 
		1) викласти п.п. 1.1.1. та 2.7. в наступній редакції:
		« 1.1.1. Надання кредиту буде здійснюватися  окремими частинами, надалі за текстом кожна частина окремо  «Транш», а у сукупності  «Транші», на умовах, визначених цим договором, в межах не відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 1 581 324,66 грн. зі сплатою плати за користування кредитом в розмірі 12,85% річних порядку, визначеному цим договором, та кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом протягом одного календарного року з дня завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.»;
		« 2.7. Сплата процентів за користування Кредитом (Траншем) здійснюється у валюті наданого Кредиту  на рахунок №2068601000060 в ПАТ «Кредитпромбанк», МФО 300863 в наступному порядку: 100% від нарахованих, але несплачених процентів за увесь строк дії цього договору сплатити протягом одного календарного року з дня завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.».
		2)  пункти : «2.7.1. проценти, нараховані за період з моменту (дня) надання кредиту по 30.11.2013 року включно. сплачуються до 20.12.2013 року.»;
		« 2.7.2. решта нарахованих процентів сплачується не пізніше кінцевого терміну погашення заборгованості за кредитом, вказаного в п.п.1.1.1. цього договору, в повній сумі.» - виключити.
		В обґрунтування своїх вимог позивач посилаючись на ст. 6.2.2. Принципів міжнародних комерційних договорів УНІДРУА, ч.1, 2, 4 ст. 652 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України, просить суд внести зміни  до кредитного договору №НКЛ-2016693 від 30.09.2013р.
		Ухвалою суду від 06.08.2015р. за вказаним позовом порушено провадження по справі № 905/1299/15.  
		 В судовому засіданні 25.08.2015р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, представник відповідача у судове засідання не зявився про причину неявки суд не повідомив.
		20.08.2015р. на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання №1953/56.2-7438-01. від 20.08.2015р. про надсилання матеріалів справи №905/1299/15 за територіальною підсудністю на адресу господарського суду м.Києва.
		  Виходячи з ч.1 ст.15 Господарського процесуального кодексу України (далі  ГПК України), справи у спорах  що виникають при зміні господарських договорів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як : передати майно, виконати роботу, надати послуги , сплатити гроші.
		   В межах справи №905/1299/15  позивач вимагає внести зміни  до кредитного договору №НКЛ-2016693 від 30.09.2013р., який є двостороннім, оскільки  правами та обов'язками за ним  наділені обидві сторони договору. 
		    З урахуванням викладеного та приписів ч.1 ст.15 ГПК України, справу 905/1299/15 може бути розглянуто як за місцезнаходженням відповідача господарським судом м. Києва, так і за місцезнаходженням позивача  господарським судом Донецької області. Враховуючи викладене,  суд приходить до висновку про правомірність подання позову до господарського суду Донецької області, у звязку з чим останній зобовязаний розглянути позов по суті.
		  Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обовязками у відповідності із ст.22 ГПК України.
		  Представник відповідача в судове засідання не зявився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином.
		 За змістом правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. При цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК України (п.3.12 постанови).
		Оскільки у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та сторонами не надано доказів в підтвердження поважності причин неявки його повноважного представника в судове засідання, справа розглядається відповідно до ст.75 ГПК України без явки відповідача за наявними в ній матеріалами.
		Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
		  У відповідності до п.п. 2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.42,43 ГПК, ст.33 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. 
		  Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
		 Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд - 
		                                                 ВСТАНОВИВ:
		30 вересня 2013р. між Публічним акціонерним товариством Кредитпромбанк та Малим приватним виробничо-впроваджувальним підприємством Гермес (далі  позичальник) укладений кредитний договір №НКЛ-2016693 (далі  кредитний договір), відповідно до п 1.1 якого кредитор зобовязується надавати позичальнику грошові кошти, надалі за текстом  кредит, у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільовому характеру використання. Згідно з п. 1.1.1. надання кредиту  здійснюється траншами , на умовах визначених цим договором, в межах не відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 1 581 324,66 грн., з встановленням процентної стави за користування кредитними коштами - 12,85% річних, з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 10.01.2014р.
		З п. 2.7. договору вбачається, що сплата процентів за користування Кредитом (Траншем) здійснюється у валюті наданого Кредиту  на рахунок №2068601000060 в ПАТ «Кредитпромбанк», МФО 300863 в наступному порядку:
		« 2.7.1. проценти, нараховані за період з моменту (дня) надання кредиту по 30.11.2013 року включно. сплачуються до 20.12.2013 року;
		2.7.2. решта нарахованих процентів сплачується не пізніше кінцевого терміну погашення заборгованості за кредитом, вказаного в п.п.1.1.1. цього договору, в повній сумі.»
		Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обовязки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором кредиту, який підпадає під правове регулювання норм §2 глави 71 Цивільного кодексу України та  ст. 345-346  ГК України. 
		30.06.2015 року позивач звернувся до  відповідача з проханням внести зміни до кредитного договору, а саме: викласти п. 1.1.1 та 2.7 договору в новій редакції, п.п. 2.7.1. та 2.7.2. - виключити, визначивши  строк виконання зобовязань по поверненню  кредиту та сплаті відсотків  - протягом одного року з  дня завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.   В обґрунтування  зазначеної вимоги , позивач посилається на висновок Донецької торгово-промислової палати  (далі «ДТПП») про істотну зміну обставин від 28.04.2015 року № 647/12-12/03.  За висновком ДТПП , зростання курсу  валюти  долару США по відношенню до гривні,  наявність на території  здійснення господарської діяльності позивача  терористичних актів, воєнних дій в ході  проведення  на території Донецької області  антитерористичної операції, пошкодження та знищення шляхів  сполучення , товарно-матеріальних цінностей, рухомого та нерухомого майна  є істотною зміною обставин за укладеним кредитним договором №НКЛ-2016693.
		Відповідач на прохання внести зміни до кредитного договору відповіді не надав.
		За загальним правилом, встановленим ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору у звязку із істотною зміною обставин допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.  
		За приписами ч.4 ст.652 ЦК України, зміна договору за рішенням суду в умовах істотної зміни обставин допускається у виняткових випадках, при цьому необхідно довести недоцільність його розірвання у зв'язку з наявністю однієї з альтернативних умов: розірвання договору має суперечити суспільним інтересам або може потягнути для сторін (чи однієї з них) шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
		Згідно ст. 652 ЦК України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 
		1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 
		2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
		3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 
		4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
		Позивач, з посиланням на висновок ДТПП,  вказує обставину, яку вважає істотною-  зростання курсу  валюти - долару США  по відношенню до української гривні. Проте, як вбачається зі змісту кредитного договору, валютою кредитування визначена гривня. Згідно п. 2.7 кредитного договору виконання зобовязань по поверненню кредитних коштів здійснюється у валюті кредиту, тобто гривні. У висновку ДТПП не визначено, а позивач не довів яким чином коливання курсу долара США до гривні спливає на його зобовязання перед відповідачем. 
		До того ж, якщо кредитування і здійснювалося в іноземній валюті, з огляду на правову позицію Верховного Суду України, викладену в Узагальненнях судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009 - 2010 роки) від 01.10.2010р.,  та позицію Вищого господарського суду України, викладену в Постанові Пленуму «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів», зростання курсу долара США - валюти кредиту, не може розцінюватись як істотна зміна обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, оскільки у позичальника існувала можливість передбачити в момент укладення договору зміни курсу гривні у відношенні до долара США, виходячи з динаміки зміни курсів валют з моменту введення в обіг національної валюти - гривні та її девальвації й можливість отримання кредиту в національній валюті.  
		Таким чином, зазначена  обставина  не є істотною в розумінні ст. 652 ЦК України, у звязку з тим, що із суті спірного кредитного договору та звичаїв ділового обороту випливає, що ризик зміни обставин, повязаної з коливанням курсу валюти, в якої виражено зобовязання,  несе заінтересована (зобовязальна) сторона, тобто позичальник. 
		Також,  позивач, посилаючись на висновок ДТПП,  вказує на неможливість  стабільної роботи через призупинення  фінансових операцій банківськими установами на території міста Донецька.  Дійсно, Постановою Правління Національного Банку України від 06.08.2014  № 466 «Про призупинення здійснення фінансових операцій» банкам України заборонено  здійснювати  усі види фінансових операцій у населених пунктах, які не контролюються українською владою. Проте, згідно п. 4 зазначеної постанови, банки до повного відновлення діяльності вправі надавати клієнтам послуги за допомогою засобів мобільного обслуговування. 
		За змістом ст. ст. 2, 1066  ЦК України, субєктами відносин за договором банківського рахунку є юридичні та фізичні особи. За Законом України «Про банки та банківську діяльність», Законом України «Про платіжні системи в Україні», Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, призупинення діяльності банківських установ (їх структурних підрозділів) на окремих територіях  не є підставою для закриття рахунків клієнтів та відмови в їх обслуговуванні.  
		Таким чином, призупинення діяльності структурних  підрозділів  банку на окремій території, не перешкоджає клієнтові використовувати  грошові кошти, які обліковуються на його рахунках в Банку, незалежно  від того, що договір про банківський  рахунок укладався за місцезнаходженням банківської філії (відділення), діяльність якої не здійснюється не території міста Донецьк.   
		Позивач не довів неможливість використання ним  рахунків, які були ним відкриті в  банківських установах, діяльність яких наразі в місті Донецьку не здійснюється  за постановою НБУ № 466, як і не довів неможливість відкриття ним нових рахунків в банківських установах, розташованих на території підконтрольної української владі.
		 Враховуючи викладене ,зазначена обставина  не є істотною в розумінні ст. 652 ЦК України, у звязку з тим, зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона  могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися (мала змогу використовувати грошові кошти на рахунках, відкритих  раніше в установах банків, та мала змогу використовувати рахунок дистанційно (за допомогою засобів звязку).
		 Істотну зміну обставин позивач підтверджує висновком Донецької торгово-промислової палати України від 28.04.2015 року № 647/12-12/03. Суд критично ставиться до цього доказу у звязку із наступним.
		  Для зясування обставин, які є істотними,  у розумінні ст. 652 ЦК України, суди наділені правом самостійно  надавати оцінку обставинам, на які  посилається  позивач як на підставу для зміни договору.  
		  За змістом ст. ст. 14, 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» до компетенції Торгово-промислових палат входить засвідчення форс-мажорних  обставин (обставин непереборної сили), які є підставою для звільнення від відповідальності за  порушення зобовязання ( ст. 617 ЦК України). Позовні вимоги позивача не повязані з вирішенням питання  про звільнення від відповідальності. 
		    До того ж, ДТПП у зазначеному висновку посилається на загальновідомі факти без привязання їх до діяльності позивача. Так, посилання на «діяльність окремих озброєних угрупувань, які фактично блокують роботу підприємств, всі транспортні і банківські системи», виявлення та розслідування  правоохоронними органами в ході проведення АТО «численних кримінальних правопорушень, які мають ознаки терористичних актів, диверсій,умисних вбивств….», без визначення конкретних фактів, повязаних з діяльністю позивача, не може прийматися судом як належний доказ істотної зміни обставин, що зумовлює зміну кредитного договору, укладено між позивачем та відповідачем.
		     Також суд, вважає ілюзорним термін, на який позивач бажає відстрочити  виконання зобовязань по сплаті кредиту та процентів - «протягом одного календарного року з дня завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України».  Застосування  такого терміну без привязання до діяльності субєктів правовідносин порушить співвідношення майнових інтересів сторін та позбавить відповідача  того, на що він розраховував при укладенні кредитного договору.
		    Згідно зі ст. 346 ГК України  для зниження ступеня ризику банки зобовязані надавити кредити позичальникам, попередньо вивчити стан його господарської діяльності та платоспроможність,спрогнозувати ризик непогашення кредиту.  Тобто, строки користування кредитними коштами повинні бути обґрунтованими, реальними та повязаними з господарською діяльністю позичальника. Всупереч цьому, позивач жодним чином не підтвердив реальну змогу виконати зобовязання у термін, який ним визначений в пропозиції про зміну кредитного договору. 
		Крім зазначеного, судом враховано, що відповідно до постанови Правління Національного банку України від 02 червня 2015 р. № 353 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРЕДИТПРОМБАНК» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 03 червня 2015 р. № 112, «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КРЕДИТПРОМБАНК» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку» (оголошення на загальнодоступному офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 04.06.2015р.).
		        За змістом ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»  ліквідація банку це процедура його припинення як юридичної особи. 
		       Згідно ст. 46  Закону, з дня початку процедури ліквідації припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у звязку з ліквідацією банку.
		       Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що  укладання субєктом, який  знаходиться в стані припинення,відносно якого запроваджено ліквідація, угод,  направлених на подовження діяльності ( шляхом подовження строків кредитування),  суперечить приписам Законів України «Про банки та банківську діяльність», «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та порушує інтереси кредиторів.
		        Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
		        Суд вважає, що зміна  пунктів 1.1.1. та 2.7. та виключення пунктів 2.7.1 та 2.7.2. кредитного договору №НКЛ-2016693 від 30.09.2013р. порушить приписи ст. 203 ЦК України.
		  Беручи до уваги ненадання позивачем належних та допустимих доказів в обґрунтування наявності одночасно умов, визначених ч.2 ст.652 ЦК України, які обумовлюють необхідність зміни умов кредитного договору №НКЛ-2016693 від 30.09.2013р., особливий статус відповідача на час пропозиції про внесення змін до кредитного договору,   суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, тому відмовляє в їх задоволенні в повному обсязі.
		  Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на позивача.
		   Керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст. 203, 205-207, 212, 215, 651,652, §2 Глави 71 Цивільного кодексу України, ст.ст. 345-348  Господарського кодексу України, ст.ст.1, 4, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,Законом України «Про банки та банківську діяльність», Законом України  «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»,   господарський суд, -
		 
		                                                    ВИРІШИВ:
		 
		У задоволенні позовних вимог Малого приватного виробничо-впроваджувального підприємства Гермес, м. Донецьк до Публічного акціонерного товариства Кредитпромбанк, м. Київ про внесення змін до кредитного договору №НКЛ-2016693 від 30.09.2013р.   відмовити повністю.
		У судовому засіданні 25.08.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення за правилами ст.ст.84-85 ГПК України підписано 31.08.2015р.
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                                                     П.В. Демідова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...