Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 46/87-59/298-2012 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 04.09.2015. Зареєстровано: 05.09.2015. Забезпечено надання загального доступу: 09.09.2015.
Дата набрання законної сили: 27.08.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1           (044) 230-06-58 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"27" серпня 2015 р.           Справа№ 46/87-59/298-2012
		Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:          Мартюк А.І.
		суддів:            Зубець Л.П. 
		          Гаврилюка  О.М. 
		при секретарі               Єременко К.Л.
		за участю представників
		від позивача:               Гарковенко С.В., дов. № 91/2014/12/01-1 від 01.12.2014р.
		від відповідача:         Бойко О.С., дов. б/н від 19.04.2015р.
		розглянувши у відкритому 
		судовому засіданні 
		апеляційну скаргу                   
		скаргу                         Публічного акціонерного товариства "Київенерго"
		на рішення                 Господарського суду міста Києва 
		від                               20.04.2015 р. 
		у справі                       № 46/87-59/298-2012 (суддя Картавцева Ю.В.)
		за позовом                  Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі                  
		                                    Структурного відокремленого підрозділу "Київенерго"
		до                                 Житлово-будівельного кооперативу "Локомотив-6"
		про                               стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в
		                                    розмірі 49 088, 67 грн.
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Публічне акціонерне товариство "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Київенерго" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Локомотив - 6" про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 82 774,03 грн. (57 578,46 грн. - сума основного боргу, 17 270,15 грн. - інфляційні збитки, 3 036,00 грн. - три відсотки річних, 4 889,42 грн. - пеня).
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив взяті на себе договірні зобов'язання за Договором № 820181 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.07.2000 р., зокрема прострочення в частині своєчасної оплати теплової енергії, поставленої відповідачу у період з 01.12.2006 р. по 01.12.2009 р. Також позивач просить стягнути борг із застосуванням до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання, що передбачено ст. 625 ЦК України.
		25.11.2011 р. позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 49 088,67 грн. (23893,10 грн. - сума основного боргу, 17 270,15 грн. - інфляційні збитки, 3036,00 грн. - три відсотки річних, 4 889,42 грн. - пеня).
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.12.2011 р. у справі №46/87 припинено провадження у справі в частині стягнення 33 685,36 грн. основного боргу; в іншій частині позовних вимог позов задоволено повністю, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 23 893,10 грн. основного боргу, 4 889,42 грн. пені, 3% річних у сумі 3 036,00 грн., 17 270,15 грн. інфляційних нарахувань, 827,74 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційне технічне забезпечення судового процесу.
		Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2012 р. у справі №46/87 апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Локомотив - 6" залишено без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2011 р. у справі №46/87 - без змін.
		Постановою Вищого господарського суду України від 26.06.2012 р. у справі №46/87 задоволено касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Локомотив - 6", постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2012 р. та рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2011 р. скасовано, справу передано до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.
		Рішенням Господарського суду м. Києва від 20.04.2015р. у справі № 46/87-59/298-2012 в задоволення позовних вимог відмовлено повністю.
		Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення від 20.04.2015р. у справі № 46/87-59/298-2012 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
		Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення. 
		Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Остріщенко Юрія Васильовича у справі № 46/87-59/298-2012 було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Новіков М.М.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2015р. у справі № 91046/87-59/298-2012 апеляційну скаргу прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 22.06.2015р.
		17.06.2015р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що оск5аржуване рішення прийнято з дотриманням норм чинного законодавства, тому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 20.04.2015р. у справі № 46/87-59/298-2012 без змін.
		В судовому засіданні 22.06.2015р. було оголошено перерву до 07.07.2015р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
		Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 р. у справі № 46/87-59/298-2012 було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі: головуючого судді Мартюк А.І., судді: Коротун О.М., Сулім В.В.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2015р. у справі № 46/87-59/298-2012 апеляційну скаргу прийнято до провадження у складі колегії: головуючого судді Мартюк А.І., судді: Коротун О.М., Сулім В.В.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2015р. у справі № 46/87-59/298-2012 відмовлено Публічному акціонерному товариству "Київенерго" в задоволенні клопотання про залучення у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Київську міську державну адміністрацію та оголошено перерву до 27.08.2015р..
		Представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення Господарського суду м. Києва від 20.04.2015р. у справі № 46/87-59/298-2012 скасувати та прийняти нове рішення у цій справі, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
		Представник відповідача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив у її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
		Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне. 
		01.07.2000 р. позивачем та відповідачем було укладено договір № 820181, за умовами якого та відповідно до чинного законодавства України позивач зобов'язався постачати відповідачеві теплову енергію у гарячій воді для потреб опалення та вентиляції (в період опалювального сезону) і гарячого водопостачання (протягом року) в обсягах згідно з додатком № 1 до договору, а відповідач зобов'язався своєчасно здійснювати її оплату.  
		Відповідно до п. 3 звертання-доручення та п. 1, 12 додатку № 3 до договору № 820181 облік споживання теплової енергії проводиться розрахунковим способом за тарифами, затвердженими розпорядженнями Київської міської державної адміністрації, що можуть змінюватись в період дії договору.   
		Згідно з п. 2 додатку № 4 до договору відповідач зобов'язаний щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділенні теплозбуту табуляграму фактичного споживання за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду, один оформлений примірник якого має бути повернуто постачальнику теплової енергії та платіжну вимогу-доручення, куди включено загальну вартість теплової енергії на поточний місяць з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.  
		У п. 3 додатку № 4 до договору встановлено обов'язок відповідача не пізніше 25 числа поточного місяця вносити плату за спожиту теплову енергію. 
		Строк дії договору відповідно до умов розділу 8 договору встановлений з дня його підписання до 31 грудня 2000 р. та вважається пролонгованим на кожний наступний період, якщо за місяць до його закінчення про припинення договору не буде письмово заявлено однією із сторін. 
		Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.
		Згідно з п. 3.5 Додатку 4 у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду, "Енергопостачальною організацією" нараховується пеня в розмірі 0,5 % за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.
		Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір № 820181 від 01.07.2000 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді є договором енергопостачання.
		Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
		Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
		В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
		Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
		Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
		Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). 
		Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
		Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
		Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
		Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
		Під час розгляду справи як судом першої інстанції так і апеляційною інстанцією встановлено, що зобов'язання щодо постачання теплової енергії відповідачу виконано належним чином, що в тому числі підтверджується відсутністю між сторонами розбіжностей щодо обсягів поставленої теплової енергії у спірний період (контррозрахунок відповідача).
		Разом з тим, спірним у даному випадку є визначення вартості наданих позивачем відповідачеві послуг.
		Як вбачається з матеріалів справи, при проведенні розрахунку ціни позову за спірний період позивачем використано тарифи, встановлені розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1786 від 15.12.2006 р. для визначення вартості теплової енергії, поставленої у грудні 2006 та січні 2007 роках - 119,17 грн/Гкал, № 643 від 30.05.2007 р. -за період лютого 2007 року-травня 2009 року - 94,64 грн/Гкал, № 520 від 29.04.2009 р. -за період червня-липня 2009 року - 133, 53 грн/Гкал, № 981 від 31.08.2009 р. -за період серпня-вересня 2009 року - 126,85 грн/Гкал, № 1192 від 15.10.2009 р. -за період жовтня-грудня 2009 року - 94,64 грн/Гкал.
		В свою чергу, розрахунок відповідача відрізняється від розрахунку позивача тим, що для визначення вартості спірної теплової енергії відповідачем було застосовано тариф в розмірі 54,42 грн. за 1г/Калл, згідно з розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1245 від 20.06.2002 р. "Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії та житлово-комунальні послуги для населення" додаванням 20 % податку на додану вартість.
		Відповідно до Закону України "Про теплопостачання" постачання теплової енергії є господарською діяльністю, яка полягає у надані теплової енергії споживачам за допомогою технічних засобів транспортування з обов'язком останніх щомісячно оплачувати теплопостачальній організації фактично отриману теплову енергію.
		При цьому вартість теплової енергії, яка є грошовим виразом витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал ) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових визначається тарифом, що забезпечує відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
		Тариф повинен враховувати повну собівартість теплової енергії з забезпеченням рівня рентабельності не нижче граничного або порядок компенсації теплопостачальній організації її витрат у разі встановлення тарифів нижче собівартості теплової енергії та граничного рівня рентабельності (ст. 20 Закону України "Про теплопостачання").
		Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляд інших справ, у яких беруть ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
		Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2009 р. було визнано дії Київської міської державної адміністрації при зміні тарифів на комунальні послуги з 01.12.2006 р. такими, що порушують ст. 6 п.п. 1,6; ст. 20 п. 2; ст. 30 п.п. 3,4,5,7; ст. 31 п.п.2,3; ст. 32 п. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та скасовано розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.05.2007 р. № 640, 642, 643.
		Вказану постанову залишено без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.03.2011 р.
		Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 21.03.2014 р. у справі № 2-а-118/11 (Провадження № 2-а/761/4/2014) визнано незаконними і нечинними з моменту прийняття Розпорядження Київської міської державної адміністрації: № 978 від 31 серпня 2009 року "Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій"; № 979 від 31 серпня 2009 року "Про погодження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій"; № 980 від 31 серпня 2009 року "Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення"; № 981 від 31 серпня 2009 року "Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення"; № 1141 від 30 вересня 2009 року "Про продовження дії розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 серпня 2009 року № 978, № 979, № 980 та №981"; № 1192 від 15 жовтня 2009 року "Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення"; № 1193 від 15 жовтня 2009 року "Про продовження дії розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 серпня 2009 року № 978, № 979, № 980"; № 1292 від 17 листопада 2009 року "Про погодження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій"; № 1332 від 30 листопада 2009 року "Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення"; № 1333 від 30 листопада 2009 року "Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення"; № 1334 від 30 листопада 2009 року "Про погодження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій"; № 1335 від 30 листопада 2009 року "Про продовження дії розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 серпня 2009 року № 978, № 979"; № 191 "Про подовження дії розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 серпня 2009 року N 978, N 979"; № 392 від 31 травня 2010 року "Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення"; № 1164 від 24 грудня 2010 року "Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та їх структури і внесення змін до розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 серпня 2009 року №978, № 979, від 14 серпня 2009 року №902, від 02 березня 2010 року №114"; № 1221 від 29 грудня 2010 року "Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та їх структури"; № 1222 від 29 грудня 2010 року "Про встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з населенням, згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженими Національною комісією регулювання електроенергетики України"; № 1241 від 30 грудня 2010 року "Про подовження дії розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 серпня 2009 року №978 та від 31 серпня 2009 року №979"; № 75 від 25 січня 2011 року "Про внесення змін до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29 грудня 2010 року № 1221"; № 80 від 25 січня 2011 року "Про внесення змін та доповнень до розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.06.2009 №758 та від 29.12.2010 №1220"; № 99 від 27 січня 2011 року "Про встановлення тарифів на теплову енергію та встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з населенням"; № 101 від 27 січня 2011 року "Про встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення та тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що надаються Київським квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України" (із змінами і доповненнями, внесеними розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 22 лютого 2011 року № 234); № 857 від 31 травня 2011 року "Про встановлення тарифів на теплову енергію та встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з населенням"; № 858 від 31 травня 2011 року "Про встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення та тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення"; № 859 від 31 травня 2011 року "Про встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виконавцям цих послуг усім форм власності для здійснення розрахунків з бюджетними та іншими споживачами". 
		Вказану постанову Шевченківського районного суду міста Києва залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2014 р. у справі № 2-а-118/11 (2-а/761/4/2014).
		Відповідно до пункту 2 Указу Президента України № 493/92 від 03.10.1992 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" державна реєстрація нормативно-правових актів проводиться в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Міністерство юстиції України та управління юстиції складають державні реєстри зареєстрованих ними нормативно-правових актів.
		Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731 (далі-Положення), надано право Міністерству юстиції України та іншим органам, що здійснюють державну реєстрацію відомчих нормативно-правових актів, перевіряти у міністерствах, інших органах виконавчої влади, органах господарського управління та контролю додержання законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів, у разі потреби вимагати подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію та вносити пропозиції про усунення виявлених порушень і недоліків та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у допущених порушеннях.
		Згідно з пунктом 1 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесені до Єдиного державного реєстру нормативно -правових актів.
		Відповідно до пункту 2 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.
		Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.
		Постановою Верховного Суду України від 28.11.2011, яка приймалась за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах підтверджено обов'язковість реєстрації нормативно-правових актів, які видаються органами виконавчої влади, зокрема КМДА, та які зачіпають права, свободи і законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.
		Разом з тим, жоден з застосовуваних позивачем розпоряджень (№№ 1786, 643, 981, 520, 1192) не був зареєстрований у встановленому законом порядку, відтак, підстав для їх застосування суд не вбачає.
		Крім того, зареєстрованим в Київському міському управлінні юстиції 27 червня 2002 р. за № 46/429 було розпорядження Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002 р. № 1245 "Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії та житлово-комунальні послуги для населення" із встановленими тарифами - 54,42 грн/Гкал.
		Відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18.04.2008 р. № 578, зареєстрованого в Головному управлінні юстиції у місті Києві 15 травня 2008 р. за № 12/778, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002 р. № 1245 "Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії та житлово-комунальні послуги для населення" із затвердженим тарифом в розмірі 54,42 грн. (без податку на додану вартість) втратив чинність.
		Позивачем не надано суду доказів існування чинного протягом періоду з квітня 2008 р. до грудня 2009 р., зареєстрованого у встановленому законом порядку розпорядження із затвердженими тарифами на послуги теплопостачання, на підставі якого слід нараховувати плату. 
		Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивач не навів чинних розпоряджень КМДА на підставі, яких він склав свій розрахунок.
		Разом з цим, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних збитків мають похідний характер від вимог про стягнення боргу, а тому також не підлягають задоволенню.
		Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
		Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.
		Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 20.04.2015р. у справі № 46/87-59/298-2012 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає. 
		Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 20.04.2015р. у справі № 46/87-59/298-2012 - без змін.
		2. Матеріали справи № 46/87-59/298-2012 повернути до Господарського суду м. Києва.
		3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.
		 
		Головуючий суддя                                                             А.І. Мартюк 
		 
		Судді                                                                                Л.П. Зубець
		 
		                                                                                О.М. Гаврилюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...