Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 872/4541/13 (2а/0470/12278/12) : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної фінансової політики, зокрема зі спорів у сфері:; грошового обігу та розрахунків, у тому числі:; спорів за участю органів доходів і зборів.
Надіслано для оприлюднення: 03.09.2015. Зареєстровано: 05.09.2015. Забезпечено надання загального доступу: 07.09.2015.
Дата набрання законної сили: 16.09.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		           25 серпня 2015 року                                  м. Київ                              К/800/17159/14 
		                                                                                                    К/800/33676/14
		 
		Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
		 
		головуючого судді:                                  Сіроша М.В., 
		суддів:                                                       Островича С.Е.,
		Юрченко В.П.
		 
		розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційні скарги ОСОБА_2, як фізичної особи-підприємця, та Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області правонаступника Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - ДПІ) на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 січня 2013 року та  ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 6 березня 2013 року у справі № 2а/0470/12278/12 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до ДПІ, 
		 
		про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - 
		 
		В С Т А Н О В И Л А :
		 
		У жовтні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ № 0000842303/23574, № 0002191701, № 0002181701, № 0002161701 від 4.10.2012 року щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на доходи фізичних осіб.
		 
		Зазначив, що не порушував вимог чинного законодавства щодо регулювання обігу обліку готівки, оскільки здійснював її оприбуткування у книзі обліку доходів і витрат за період з 2009 року до 2010 року, яка у липні 2011 року була викрадена.
		 
		16 січня 2013 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від  6 березня 2014 року, позов задоволено частково.
		Податкове повідомлення-рішення ДПІ № 0002161701 від 4.10.2012 року визнане протиправним та скасоване.
		В іншій частині позовних вимог відмовлено.  
		 
		ОСОБА_2 та ДПІ звернулися із касаційними скаргами про скасування постанови Дніпропетровського  окружного адміністративного суду та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
		 
		Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги  не підлягають задоволенню з таких підстав.
		Як встановлено судами, з 14.08.2012 року до 11.09.2012 року ДПІ була здійснена документальна планова перевірка щодо дотримання ОСОБА_2 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.07.2009 року до 31.12.2011 року, за наслідками якої 18.09.2012 року був складений акт перевірки.
		У акті перевірки зазначено, що ОСОБА_2 у порушення вимог ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України №13-92 від 26.12.1992 року «Про прибутковий податок з громадян» (далі - Декрет №13-92), п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України; п. 9.3, абз. 4 п. 9.4 ст. 9 Закону України №168/97-ВР від 3.04.1997 року  «Про податок на додану вартість» (далі - Закон №168/97-ВР), п. 187.1 ст. 187, п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України, пп. 177.5.1, 177.5.2 п. 177.5 ст. 177, п.,п. 44.1, 44.3, 44.5 ст. 44 Податкового кодексу України, абз. 23 п. 1.2, п. 2.6 Постанови Правління Національного Банку України №637 від 15.12.2004 року «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні».
		4 жовтня 2012 року ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення: № 0000842303/23574 щодо застосування до ОСОБА_2 штрафних (фінансових) санкцій, у розмірі 271 395,00 грн., № 0002191701 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 48 879,00 грн., № 0002181701 щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій, у розмірі 510,00 грн., № 0002161701 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, у розмірі 12 911,34 грн.
		Колегія суддів вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позову є обґрунтованими з таких підстав.
		Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового Кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. 
		Згідно з п. 44.3 ст. 44 цього Кодексу платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності. 
		Відповідно до довідки слідчого СВ Заводського РВ Дніпродзержинського ГУ Скляр А.В. встановлено, що з 16 год. 30 хв. 12.07.2011 року до 9 год. 10 хв. 13.07.2011 року була здійснена крадіжка майна, належного ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, серед якого була і книга обліку доходів та витрат ОСОБА_2 за №51.11.0-0010308 за період 2009-2010 роки. 
		Згідно з п. 44.5 ст. 44 Податкового кодексу України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу. У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків. 
		Суди встановили, що на час здійснення податковими органами перевірки господарської діяльності ОСОБА_2 з'ясовано, що він не виконав приписи зазначеної норми закону та не відновив втрачену книгу обліку доходів та витрат №51.11.0-0010308 за період 2009-2010 роки, в той час, як станом на час здійснення перевірки не минуло 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовувався цей документ.
		Крім того, книга обліку доходів та витрат №51.11.0-0010308 не була поновлена ОСОБА_2 і після здійснення перевірки, в тому числі і на час розгляду справи в суді. Відповідно до  п. 44.7 ст. 44 Податкового кодексу України якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
		Суди обґрунтовано не прийняли до уваги посилання ОСОБА_2 на те, що, оскільки йому на даний час не відомо чи була книга обліку доходів і витрат втрачена, пошкоджена або знищена через її викрадення невідомими особами, викрадення даної книги не може вважатися втратою, пошкодженням чи знищенням в розумінні п. 44.5 ст. 44 Податкового кодексу України.
		Оскільки, ОСОБА_2 були порушені вимоги  п.,п. 44.1, 44.3, 44.5 ст. 44 Податкового кодексу України, податковий орган правомірно застосував до нього штрафні (фінансові) санкції, у розмірі 510,00 грн., передбачені п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України. 
		Відповідно до акту перевірки, з 1.10.2009 року до 31.12.2010 року ОСОБА_2 здійснював підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування. Обіг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) за 4 квартал 2009 року становив 55 000,00 грн., у тому числі сума розрахунків у безготівковій формі, згідно банківських виписок, становила 13 221,00 грн., сума, у розмірі 41 779,00 грн., була отримана від реалізації товарів (робіт, послуг) у готівковій формі, про що свідчить пояснювальна записка ОСОБА_2 Обіг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) за 2010 рік становив 516 752,00 грн., у тому числі сума розрахунків у безготівковій формі, згідно банківських виписок, становила 504 252,00 грн., сума у розмірі 12 500,00 грн. була отримана від надання транспортних послуг ТОВ «Торговий дім «Луцьккондитер» згідно рахунку-фактури №28 від 8.04.2010 року у готівковій формі, про що свідчать прибуткові касові ордера від 8.04.2010 року, 9.04.2010 року та пояснювальна записка.
		Згідно з п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 року (далі - Положення № 637), уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.
		Відповідно до абз. 23, 15 п. 1.2 Положення №637 оприбуткування готівки - це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.
		Книга обліку доходів і витрат - документ установленої форми, що застосовується відповідно до законодавства України для відображення руху готівки. Форму відповідної книги обліку доходів і витрат установлено Державною податковою адміністрацією України.
		Порядок ведення книги обліку доходів і витрат визначений постановою Кабінету Міністрів України № 1269 від 26.09.2001 року «Про затвердження Порядку ведення книги обліку доходів і витрат» (далі - Порядок № 1269).
		Відповідно до абз. 5 п. 5 Порядку №1269 суб'єктом підприємницької діяльності до книги заносяться такі відомості: сума виручки від продажу товарів (надання послуг) - з підсумком за день.
		Крім того, для платника єдиного податку - фізичної особи порядок ведення книги обліку доходів і витрат затверджено наказом ДПА України №599 від 29.10.1999 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 2.11.1999 року за №752/4045 «Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі» (зі змінами та доповненнями) (далі - Порядок № 599).
		Відповідно до п. 8 Порядку № 599 для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій платник єдиного податку веде Книгу обліку доходів і витрат згідно із додатком №10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 року №12.
		Суди встановили, що вся отримана ОСОБА_2 в період з 1.10.2009 року до 31.12.2010 року готівка була належним чином оприбуткована в книзі обліку доходів та витрат №51.11.0-0010308 за період 2009-2010 роки, зазначена книга  у липні 2011 року була відсутня.
		Згідно з п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. 
		Суди правильно зазначили, що ОСОБА_2 під час здійснення податковим органом перевірки книгу обліку доходів та витрат №51.11.0-0010308 за період 2009-2010 року податковому органу не надавав, а також не заявляв про те, що вживає заходи щодо її відновлення. 
		Податковим органом правомірно були застосовані до ОСОБА_2 штрафні (фінансові) санкції  передбачені абз. 3 ст. 1 Указу Президента України № 436/95  від 12.06.1995 року «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», відповідно до яких за вказані порушення передбачено застосування штрафних санкцій у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми. 
		Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення ДПІ № 0002191701 від 4.10.2012 року слід зазначити наступне. 
		Відповідно до  ст. 1 Указу Президента України № 727/98 від 3.07.1998 року  «Про прощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (далі - Указ № 727/98) спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, зокрема, для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень. Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
		Згідно з ст. 2 Указу № 727/98 суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.
		Відповідно до ст. 5 Указу № 727/98 у разі порушення вимог, установлених пунктом 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу). Суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.
		Суди правильно зазначили, що коли обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) фізичної особи-підприємця за рік перевищує 500 тис. гривень, фізична особа-підприємець позбавляється статусу суб'єкта малого підприємництва і до оподаткування її доходів мають застосовуватись положення законодавства, що визначають порядок оподаткування на загальних засадах. При цьому, положення законів з питань оподаткування застосовуються незалежно від того, чи заявив платник податків про свій перехід на загальну систему оподаткування, чи ні.
		Відповідно до акту перевірки ОСОБА_2 у листопаді 2010 року, будучи платником єдиного податку, перевищив граничний обсяг виручки для платників цього податку, що підтверджується його звітом за 4 квартал 2010 року, в якому він зазначив, що обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) за звітний квартал наростаючим підсумком з початку терміну дії Свідоцтва про сплату єдиного податку в календарному році становить 516 752,00 грн. 
		Крім того, ОСОБА_2 подав до податкового органу декларацію про доходи, одержані з 1.01.2010 року до 31.12.2010 року на суму перевищення граничного обсягу виручки платника єдиного податку за вказаний період на 16 752,00 грн.
		9 лютого 2011 року ОСОБА_2 звернувся до ДПІ із заявою щодо прийняти його свідоцтва платника єдиного податку у зв'язку із перевищенням ним граничного обсягу виручки у 2010 році. 
		Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість»  платником податку є, зокрема, будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку.
		Згідно з пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).
		Пунктом 9.4. статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом. 
		Якщо особа укладає одну чи більше цивільно-правових угод (договорів), унаслідок виконання яких планується здійснення оподатковуваних операцій, обсяг яких перевищуватиме протягом звітного податкового періоду у два чи більше разів суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, то така особа зобов'язана зареєструватися як платник цього податку до кінця такого звітного податкового періоду.
		Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за не нарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
		Відповідності до п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.
		Суди обґрунтовано зазначили, що ОСОБА_2, перевищивши граничну суму доходу для платника єдиного податку у 4 кварталі 2010 року (понад 500000,00 грн.) та втративши статус платника цього податку, підлягав обов'язковій реєстрації як платник податку на додану вартість і не мав законодавчих підстав для застосування у 2011 році спрощеної системи оподаткування.
		З 1.01.2011 року набув чинності Податковий кодекс України, розділом V якого врегульовані податкові зобов'язання зі сплати податку на додану вартість.
		Згідно з п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
		Суди встановили, що з 1.01.2011 року до 31.12.2011 року валовий дохід ОСОБА_2 становив 291 242,19 грн., проте ним не був сплачений з цих доходів податок на додану вартість, внаслідок чого податковий орган самостійно визначив суму заниження цього податкового зобов'язання, у розмірі 48 540,00грн.
		Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. 
		Крім того, ОСОБА_2 у порушення вимог ст.,ст. 202, 203 Податкового кодексу України не подавав податкову звітність з податку на додану вартість за січень-липень 2011 року.
		Відповідно до п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.
		Згідно з п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу  України податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. 
		Відповідно до п. 202.1 ст. 202 Податкового кодексу України звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал.
		Пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України встановлено, що неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
		Суди встановили, що 22.03.2011 року ОСОБА_2 подав уточнюючу декларацію за 2011 рік  №109494, якою були збільшені витрати звітного періоду на 65 000,00грн., в результаті чого чистий дохід та податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності був зменшений.
		Зазначене у декларації коригування здійснене ОСОБА_2 за рахунок включення до складу витрат звітного періоду суми коштів, сплачених за капітальний ремонт вантажного автомобіля (сідловий тягач та напівпричеп-цистерна), який належить йому на праві приватної власності та використовується ним для здійснення господарської діяльності, про що зазначено в акті перевірки від 18.09.2012 року.
		Для підтвердження суми витрат ОСОБА_2 надав акти виконаних робіт №21/06Д від 21.06.2011 року, №20/06Д від 20.06.2011 року; договір  №24121ОД від 24.12.2010 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «ГСМ-Дніпро плюс»; видаткові касові ордери від 10.02.2011 року, 14.02.2011 року, 25.03.2011 року, 8.04.2011 року, 14.04.2011 року, 20.04.2011 року. 
		Відповідно до п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
		Згідно з п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
		Пунктом 138.1 статті 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п.138.4, п.138.6 - 138.9, пп.138.10.2 - 138.10.4 п.138.10, п.138.11 ст.138 ПК України.
		Відповідно до п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
		Суди встановили, що згідно актів надання послуг із перевезення вантажів підприємницька діяльність ОСОБА_2  здійснювалась до 30.06.2011 року, оскільки останній акт надання послуг ТОВ «Хімагротранс» був складений 30.06.2011 року за №28. З огляду на це податковим органом зроблено висновок, що витрати на ремонт вантажного автомобіля ОСОБА_2, який згідно актів виконаних робіт від 20.06.2011 року та від 21.06.2011 року був проведений 20 та 21 червня 2011 року, не можуть бути доказами  щодо отримання ОСОБА_2 доходу. 
		Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України № 996-ХІУ від 16.07.1999 року «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. 
		Згідно з до ст. 2 Закону № 996 дія Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на суб'єктів підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, та що ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.
		Ведення бухгалтерського обліку складу витрат основних засобів (в тому числі орендованих) чи нематеріальних активів для фізичних осіб - підприємців на загальній системі оподаткування законодавством не передбачено.
		Відповідно до актів виконаних робіт №21/06Д від 21.06.2011 року та №20/06Д від 20.06.2011 року з ремонту вантажного автомобіля ОСОБА_2, ремонт автомобіля був виконаний раніше, ніж надана у цьому ж місяці 2011 року ОСОБА_2 послуга з перевезення за допомогою цього відремонтованого транспортного засобу, внаслідок надання якої ним був отриманий відповідний дохід. 
		Згідно з п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
		Суди обґрунтовано зазначили, що відремонтований транспортний засіб, кошти на ремонт якого були віднесені ОСОБА_2 до витрат за 2011 рік, використовувався ним безпосередньо в його підприємницькій діяльності. Крім того, зазначені витрати підтверджені документально і належать до витрат операційної діяльності згідно з розділом III Податкового кодексу України. 
		Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.
		Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційних скаргах, немає. 
		 
		Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231   Кодексу адміністративного судочинства України, 
		 
		У Х В А Л И Л А :
		 
		Касаційні скарги ОСОБА_2 та Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відхилити.
		 
		Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 січня 2013 року та  ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 6 березня 2013 року залишити без змін.
		 
		Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		 
		Судді:                                                                                           Сірош М.В. 
		 
		          Острович С.Е.
		 
		          Юрченко В.П.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...