Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 802/596/15-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019).
Надіслано для оприлюднення: 07.09.2015. Зареєстровано: 08.09.2015. Забезпечено надання загального доступу: 10.09.2015.
Дата набрання законної сили: 27.08.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		У Х В А Л А 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		Справа №  802/596/15-а 
		Головуючий у 1-й інстанції:  Заброцька Л.О. 
		          Суддя-доповідач:  Смілянець Е. С. 
		27 серпня 2015 року
		м. Вінниця
		Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		головуючого судді:  Смілянця Е. С. 
		суддів:  Білої Л.М.  Матохнюка Д.Б. , 
		за участю:
		секретаря судового засідання: Марцісь Ю.А.,
		представника позивача ОСОБА_2
		представника відповідача Сич О.В.  
		 
		розглянувши  у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства освіти і науки України на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Міністерства освіти і науки України, Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України про визнання протиправним і скасування рішення, 
		В С Т А Н О В И В :
		  В березні 2015 року позивач - ОСОБА_4 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства освіти і науки України, Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України про визнання рішення протиправним та скасування.
		Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 12.03.2015 року вказаний позов задовольнив повністю.
		Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.
		В обгрунтування своїх доводів апелянт зокрема зазначає, що у позивача відсутнє право звернення до суду, оскільки ні вчена рада ні Атестаційна колегія МОН України не присвоювала позивачу вченого звання доцента, а його атестаційна справа є сфальсифікованою, та те що суд першої інстанції не дослідив ці докази не надав їм належної оцінки та у зв'язку з цим суд не може захищати у судовому процесі права особи не встановивши та не перевіривши наявності у нього такого права, також зазначає, що  суд першої інстанції при розгляді справи не дав оцінку правомірності присвоєння позивачу вчених звань, та те, що Вчена рада університету розглядати не може розглядати питання про порушення процедури позбавлення вченого звання доцента кафедри психологічних і педагогічних дисциплін  ОСОБА_4 оскільки і питання про присвоєння йому вченого звання Вченою радою не розглядалося і рішення про присвоєння вченого звання доцента не приймалося, а тому не можна позбавити особу того, що їй не належало. 
		У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, в свою чергу представник позивача заперечив проти апеляційної скарги.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.
		Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 18 лютого 2003 року рішенням Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України (том 1 а.с. 159) (протокол № 1/58-Д) ОСОБА_4 було присвоєно вчене звання доцента кафедри психологічних і педагогічних дисциплін, про що видано атестат доцента серії НОМЕР_1 від 18.03.2003 року ( том 1 а.с. 15, 159 ).
		В подальшому рішенням Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України від 28 квітня 2004 року (протокол № 2/18-п) та наказом Міністерства освіти і науки України №371 від 05 травня 2004 року (том 1 а.с. 160-161 ) позивачу було присвоєно вчене звання професора, про що видано атестат професора серії 02ПР №000179 від 28 квітня 2004 року (том 1 а.с. 16 ).
		12 січня 2015 року виконуючою обов'язки Міністра освіти і науки України Совсун І.Р. прийнято наказ № 6 від 12 січня 2015 року ( том 1 а.с. 154 ), яким затверджено рішення атестаційної колегії МОН (протокол № 8 від 22 грудня 2014 року) ( том 1 а.с. 151-153 ). Зокрема, пунктом 1 наказу скасовано рішення атестаційної колегії МОН України від 18 лютого 2003 року (протокол № 1/58-Д) в частині присвоєння ОСОБА_4 вченого звання доцента кафедри психологічних і педагогічних дисциплін, а пунктом 2 наказу скасовано рішення атестаційної колегії МОН України від 28 лютого 2004 року (протокол № 2/18-п) та наказ МОН України № 371 від 05 травня 2004 року в частині присвоєння ОСОБА_4 вченого звання професора.
		Позивач вважаючи зазначений наказ МОН України № 6 від 12 січня 2015 року, а також рішення атестаційної колегії МОН України (протокол № 8 від 22 грудня 2014 року) протиправними, оскільки вони прийняті з порушенням законодавчо визначеної правової процедури, а тому підлягають скасуванню, звернувся до суду з позовом щодо їх скасування.
		За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями п. в ст. 13 Закону України Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 14.09.2011 року №1059 затверджено положення "Про атестаційну колегію Міністерства освіти і науки, молоді та спорту", Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" від 17.03.2011 року №3166-VI прийшов до висновку про задоволення позовних вимог. 
		Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 630 було затверджено  "Положення про Міністерство освіти і науки України",   ( далі - Положення ), відповідно до якого, Міністерство освіти і науки України (МОН) є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов'язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.
		МОН у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
		Згідно пункту 3 Положення  Основними завданнями МОН є:
		1) забезпечення формування та реалізація державної політики у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій;
		2) забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов'язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.
		Пунктом 4 вказаного положення визначений перелік завдань, що покладені на Міністерство освіти і науки України.
		Зокрема п.п. 47-50 зазначеного пункту, встановлено повноваження МОН  щодо формування та забезпечення діяльності органів системи атестації педагогічних кадрів, а саме:
		- формує та забезпечує функціонування системи атестації педагогічних, зокрема керівних, наукових і науково-педагогічних кадрів, організовує їх атестацію щодо присвоєння їм кваліфікаційних категорій, педагогічних та вчених звань і підвищення їх кваліфікації; 
		-  утворює атестаційну колегію, яка на принципах прозорості та відкритості затверджує рішення вчених рад вищих навчальних закладів (наукових установ) про присвоєння науковим і педагогічним працівникам вчених звань старшого дослідника, доцента та професора, організовує її роботу, розглядає питання про позбавлення зазначених звань, оформляє та видає відповідні атестати, а також розглядає апеляції на рішення атестаційної колегії;
		-  за поданням Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти схвалює порядок присудження наукових ступенів спеціалізованими вченими радами вищих навчальних закладів (наукових установ) та подає його на розгляд Кабінету Міністрів України;
		- встановлює порядок присвоєння вченими радами вищих навчальних закладів та науково-технічними радами наукових установ вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам, а також порядок позбавлення вчених звань;
		На виконання вказаних завдань МОН України Наказом від 14.09.2011 року №1059 затверджено положення "Про атестаційну колегію Міністерства освіти і науки, молоді та спорту".
		Згідно п. 1,2 вказаного положення  Атестаційна колегія Міністерства освіти і науки, молоді та спорту  України (далі  -  атестаційна колегія) є дорадчим органом МОНмолодьспорту, що утворюється з метою виконання повноважень щодо підготовки  та  атестації  наукових  і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації, покладених на МОНмолодьспорт. 
		Атестаційна колегія у своїй діяльності керується Конституцією (254к/96-ВР ) та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, МОНмолодьспорту, а також цим Положенням.
		Відповідно  до пункту 4 цього ж Положення, атестаційна колегія відповідно до покладених на неї завдань бере участь у:
		1) прийнятті рішень щодо:
		відкриття, перереєстрації та закриття аспірантури, ад'юнктури та докторантури у вищих навчальних закладах III-IV рівня акредитації, науково-дослідних (науково-технічних) установах, крім установ, підпорядкованих Національній академії наук України;
		утворення спеціалізованих вчених рад у вищих навчальних закладах III-IV рівня акредитації, наукових установах, у тому числі для проведення разових захистів, а також щодо зміни профілю спеціалізованої вченої ради та змін у її складі;
		проведення додаткової експертизи атестаційних справ здобувачів вчених звань шляхом надсилання атестаційної справи до науково-методичної комісії, положення про яку затверджено МОНмолодьспортом;
		розгляду дисертацій, які розглянуті експертною радою з порушенням встановленої процедури або щодо яких до МОНмолодьспорту надійшла додаткова інформація, яка не була врахована експертною радою, шляхом повернення до експертної ради для повторного розгляду або надсилання на додатковий розгляд до однієї зі спеціалізованих вчених рад або провідним ученим, фахівцям з відповідного наукового напряму;
		присвоєння вчених звань старшого наукового співробітника, доцента і професора науковим і науково-педагогічним працівникам вищих навчальних закладів III-IV рівня акредитації або закладів післядипломної освіти III-IV рівня акредитації та наукових установ на підставі розгляду атестаційних справ здобувачів вчених звань;
		утворення апеляційних комісій щодо присудження наукових ступенів чи присвоєння вчених звань або їх позбавлення;
		2) затвердженні рішень спеціалізованих вчених рад про присудження наукових ступенів, у тому числі щодо переатестації вчених, яким присуджено наукові ступені в інших державах, та нострифікації дипломів про наукові ступені, виданих в інших державах, або скасовує такі рішення;
		3) проведенні переатестації вчених, яким присвоєно вчені звання в інших державах, і нострифікації атестатів про присвоєння вчених звань, виданих в інших державах;
		4) позбавленні наукових ступенів і вчених звань в установленому МОНмолодьспортом порядку;
		5) розгляді питань щодо затвердження:типових програм кандидатських іспитів;переліку наукових спеціальностей; паспортів наукових спеціальностей; переліку наукових фахових видань України (друкованих та електронних) та механізму визнання фаховими наукових праць, опублікованих у наукових виданнях інших держав.
		Порядок присвоєння або позбавлення вченого звання професора і доцента встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2008 №1149 "Про затвердження Порядку присвоєння вченого звання професора і доцента".
		Отже, всі питання, що стосуються призначення або позбавлення вченого звання доцента або професора регулюється вказаним Порядком.
		Згідно п.2 Порядку, вчене звання професора і доцента присвоюється МОНмолодьспортом. 
		Для розгляду атестаційних справ наукових  і науково-педагогічних  працівників у  МОНмолодьспорті  утворюється атестаційна колегія. 
		Головою атестаційної колегії є Міністр освіти і науки, молоді та  спорту. { Абзац третій пункту 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 955.
		Пунктом 3 Порядку, передбачено, що  вчене звання  професора  присвоюється  на  основі  рішення вченої  ради вищого навчального закладу III - IV рівня акредитації або закладу післядипломної освіти  III  -  IV  рівня  акредитації, наукової установи. 
		 Вчене звання  доцента  присвоюється  на основі рішення вченої ради вищого навчального закладу III -  IV  рівня  акредитації  або закладу післядипломної освіти III - IV рівня акредитації. 
		Пунктом 20 цього ж Порядку встановлено, що  МОНмолодьспорт  може  позбавити  особу  вченого  звання професора і доцента на підставі клопотань вчених рад. 
		Рішення про  порушення  клопотання  про  позбавлення  вченого звання  професора і доцента приймає вчена рада на своєму засіданні таємним голосуванням. 
		 Засідання ради вважається правоможним, якщо на ньому присутні не менш як дві третини її членів. 
		Рішення вважається прийнятим,  якщо за нього проголосувало не менш як три четверті членів ради, присутніх на засіданні. 
		Питання щодо обґрунтованості рішення про  присвоєння  вченого звання  професора  і доцента,  яке було прийняте більш як 10 років тому, МОНмолодьспорт не розглядає. 
		Отже, аналізуючи зазначене можна прийти до висновку, що законодавством встановлений чіткий порядок призначення та позбавлення вченого звання професора і доцента, зокрема позбавлення відповідного вченого звання здійснюється МОНмолодьспорт за підставі рішення вченої ради про порушення клопотання про позбавлення такого права.
		Згідно з матеріалами справи, позивачу ОСОБА_4 вчене звання доцента та професора було призначено рішенням Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України 18 лютого 2003 року та  рішенням Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України від 28 квітня 2004 року відповідно.
		Проте  12 січня 2015 року в.о. Міністра освіти і науки України Совсун І.Р. було прийнято наказ № 6 від 12 січня 2015 року, яким скасовано рішення атестаційної колегії МОН України від 18 лютого 2003 року (протокол № 1/58-Д) в частині присвоєння ОСОБА_4 вченого звання доцента кафедри психологічних і педагогічних дисциплін, а пунктом 2 наказу скасовано рішення атестаційної колегії МОН України від 28 лютого 2004 року (протокол № 2/18-п) та наказ МОН України № 371 від 05 травня 2004 року в частині присвоєння ОСОБА_4 вченого звання професора.
		Крім того, оскаржувані рішення в порушення абз. 5 п. 20 Порядку прийняті відповідачами після спливу десятирічного строку, встановленого законодавцем для перегляду рішення про присвоєння вченого звання.
		Отже відповідачами порушено процедуру позбавлення вченого звання ОСОБА_4 передбачену п.20 Порядку.
		Крім того , органи державної влади повинні діяти лише у спосіб передбачений законодавством, ані "Положенням про атестаційну колегію Міністерства освіти і науки, молоді та спорту,  ані іншим нормативним актом не передбачена можливість атестаційної колегії скасовувати раніше прийняті нею накази про присвоєння вчених звань.
		Відповідно до п. 1 Положення  атестаційна колегія Міністерства освіти і науки, молоді та спорту  України  (далі  -  атестаційна колегія) є дорадчим органом МОНмолодьспорту, що утворюється з метою виконання повноважень щодо підготовки  та  атестації  наукових  і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації, покладених на МОНмолодьспорт. 
		Пунктом 2 цього ж Положення встановлено, що атестаційна   колегія   у   своїй   діяльності   керується Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України, актами Президента України,  Кабінету Міністрів України, МОНмолодьспорту, а також цим Положенням. 
		Тобто, атестаційній колегії законом делеговано відповідні повноваження у свері діяльності Міністерства освіти і науки, молоді та спорту  України, а отже в даному випадку воно виступає як суб'єкт владних повноважень здійснючи завдання покладені на МОН України, а тому повинно діяти лиши в спосіб передбачений законом.
		Зазначене також спростовує доводи апелянта стосовно того, що Атестаційна колегія МОН України не є юридичною особою та не може бути самостійним відповідачем у суді.
		Також необхідно зазначити, що у випадку якщо вчена рада вирішила позбавити позивача відповідних вчених звань вона повинна була у встановленому порядку прийняти рішення про порушення клопотання про позбавлення його таких вчених звань.
		Відповідно п.17 Порядку,  датою присвоєння вченого звання  професора  і  доцента  є наказ  МОНмолодьспорту,  яким  затверджується рішення атестаційної колегії. 
		Тобто, особа вважається такою, якій присвоєно відповідне вчене звання лише з моменту наказу МОНмолодьспорту про затвердження рішення атестаційної колегії про присвоєння такого вченого звання.
		Аналогічна ситуація є і у випадку позбавлення вченого звання, тобто особа вважається такою, що позбавлена вченого звання тільки після відповідного рішення МОНмолодьспорту про позбавлення такого вченого звання у відповідності до п.17,20 Порядку.
		У даному ж випадку прийняття МОН України оскаржуваних наказів не позбавляє його вченого звання доцента і професора.
		Відповідно до ч. 2   ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Отже, МОН як орган державної влади повинне діяти лише на підставі та  у спосіб визначений законом, тобто з дотриманням процедури передбаченої Порядком присвоєння вченого звання професора і доцента затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2008 №1149.
		Колегія суддів, зазначає, що відповідно до  правової позиції Конституційного суду України, викладеної в рішенні №7-рп від 16 квітня 2009 року за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини 2 ст.19, ст.144 Конституції України, ст.25, ч.14 ст.46, ч.1, 10, ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". 
		Зокрема, Конституційний суд України в прийнятому рішенні звертає увагу, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами. Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року N 1- зп у справі щодо несумісності депутатського мандата. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. 
		Разом з тим, суд надаючи оцінку твердженням апелянта стосовно того, що у позивача відсутнє право звернення до суду, оскільки ні вчена рада ні Атестаційна колегія МОН України не присвоювала позивачу вченого звання доцента, а його атестаційна справа є сфальсифікованою, та те що суд першої інстанції не дослідив ці докази не надав їм належної оцінки та у зв'язку з цим суд не може захищати у судовому процесі права особи не встановивши та не перевіривши наявності у нього такого права, вважає за необхідне зазначити наступне.
		Так, дійсно згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
		Однак, відповідно до статті 6 КАС України, якою передбачено право на судовий захист, встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
		Колегія суддів, вважає, що право позивача порушене, оскільки оскаржувані накази відповідно до яких скасовані накази про присвоєння ОСОБА_4 вчених звань впливають на його права, оскільки позивач має відповідні атестати про присвоєння йому відповідних вчених звань.
		А згідно п. 8 вказаного вище Порядку документом,  що  засвідчує   присвоєння   вченого   звання професора  і  доцента,  є атестат,  який виготовляється за формою, затвердженою    Кабінетом    Міністрів    України,   і   видається МОНмолодьспортом. 
		Отже, до моменту позбавлення особи вченого звання та як наслідок атестату про таке звання, особа вважається такою що має відповідні звання, тобто в даному випадку, оскільки позивача відповідних звань у встановленому законом порядку не позбавлено то оскаржувані накази порушують його права, наявність яких підтверджена відповідним встановленим законом документо - атестатом про вчене звання.
		Апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції некоректно відображає позицію відповідача, який наголошував на тому, що вчена рада законно відмовилася надавати відповідне клопотання, обгрунтовуючи тим, що вчена рада не може клопотати про позбавлення вченого звання ОСОБА_4 , оскільки вона не присвоювала його йому.
		Також зазначено, що не можна позбавити особу того, що їй не належало, оскільки не було присвоєно.
		Колегія суддів вважає, що як зазначалося вище, єдиним документом, який посвідчує наявність вченого звання є атестат який виданий відповідачем відповідно до чинного законодавства, також  наявность даного атестату потягла за собою певні юридичні наслідки, такі як присвоєння позивачу вченого звання професора, яке присвоюється тільки при наявності вченого доцента.
		Колегія суддів не може погодитись з позицією апелянта про відсутність у ОСОБА_4 вченого звання доцента, позивач протягом всього періоду мав вчене звання доцента -юридний статус з усіма його правами та обов'язками.
		Тому у зв'язку із зазначеним колегія суддів вважає, що відповідачі зобов'язані були дотримуватися процедури позбавлення ОСОБА_4 вченого звання доцента та професора передбаченого п. 20 Порядку. 
		Таким чином, із врахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність оскаржуваних наказів та наявності підстав для їх скасування.
		З урахуванням вищевикладених норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини сторін, та встановлених обставин даної справи, колегія суддів дійшла висновку про правомірність заявлених позивачем  вимог, які  підтверджуються належними  доказами, а тому обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.   
		Апелянтом не надано достатніх доказів в    підтвердження доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим остання задоволенню не підлягає.
		Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. 
		З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення  правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні. 
		Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд 
		У Х В А Л И В :
		апеляційну скаргу Міністерства освіти і науки України  залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 червня 2015 року - без змін.
		Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в  касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
		 
		Ухвала суду складена в повному обсязі  02 вересня 2015 року.
		                    
		          Головуючий                                                              Смілянець Е. С.
		          Судді                                                                       Біла Л.М. 
		                                                                                 Матохнюк Д.Б.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...