Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/15629/15 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 09.09.2015. Зареєстровано: 10.09.2015. Забезпечено надання загального доступу: 14.09.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		25.08.2015Справа №910/15629/15
		За позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого Київської міської ради (Київської міської  державної адміністрації) 
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Інвест" 
		про стягнення 4 313 068,80 грн.
		 
		Суддя Якименко М.М.                                                                                                                                      
		 
		Представники сторін:
		від прокуратури: Жовтун Н.В. - посвідчення №019901 від 21.08.2013 року;
		від позивача-1: Уланов І. В. - довіреність №225-КР-2827 від 28.07.2015 року; 
		від позивача-2: Уланов І. В. - довіреність №062/01/10-11392 від 23.12.2014 року; 
		від відповідача: Желепа В.І. - довіреність б/н від 01.07.2015 року; 
		 
		Обставини справи :
		 
		Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Інвест" про стягнення  4 313 068,80 грн.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку прокурора: 1) відповідачем як інвестором не виконані умови Інвестиційного договору №11 про реконструкцію та будівництво будинків по вул. Старовокзальній, 13/146 лі. А, А', вул. Саксаганського, 143 літ. А, вул. Саксаганського, 145 літ. А, вул. Жилянській, 142 в м. Києві від 07.04.2006 року; 2) відповідач неправомірно набув право власності на: нежитлові приміщення на вул. Старовокзальна, 13/146, літ. «А», площею 108,2 кв. м. вартістю 391 860 грн.; нежитлові приміщення на вул. Старовокзальна, 13/146 літ. «А», площею 856,3 кв. м. вартістю 1663612,80 грн.; нежитлові приміщення на вул. Старовокзальна, 13/146 літ. «Б», площею 32,1 кв. м., вартістю 101680,80 грн.; нежитлові приміщення по вул. Саксаганського, 145 літ. «А», площею 339 кв. м., вартістю 789066 грн. та нежитлові приміщення по вул. Саксаганського, 143 літ. «А», площею 722,8 кв. м., вартістю 1366849,2 грн. у м. Києві.
		З цих підстав, прокурор просив задовольнити позов: 1) Визнавши право комунальної власності територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради на нежитлові приміщення на вул. Старовокзальна, 13/146, літ. «А», площею 108,2 кв. м. вартістю 391 860 грн.; нежитлові приміщення на вул. Старовокзальна, 13/146 літ. «А», площею 856,3 кв. м. вартістю 1663612,80 грн.; нежитлові приміщення на вул. Старовокзальна, 13/146 літ. «Б», площею 32,1 кв. м., вартістю 101680,80 грн.; нежитлові приміщення по вул. Саксаганського, 145 літ. «А», площею 339 кв. м., вартістю 789066 грн. та нежитлові приміщення по вул. Саксаганського, 143 літ. «А», площею 722,8 кв. м., вартістю 1366849,2 грн. у м. Києві (далі по тексту - спірні будівлі, спірне майно, спірні приміщення); 2) Витребувавши у комунальну власність територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради від товариства з обмеженою відповідальністю «ВВ Інвест» нежитлові приміщення на вул. Старовокзальна, 13/146, літ. «А», площею 108,2 кв. м. вартістю 391 860 грн., нежитлові приміщення на вул. Старовокзальна, 13/146 літ. «А», площею 856,3 кв. м. вартістю 1663612,8 грн., нежитлові приміщення на вул. Старовокзальна, 13/146 літ. «Б», площею 32,1 кв. м., вартістю 101680,8 грн., нежитлові приміщення по вул. Саксаганського, 145 літ. «А», площею 339 кв. м., вартістю 789066 грн. та нежитлові приміщення по вул. Саксаганського, 143 літ. «А», площею 722.8  кв. м., вартістю 1366849,2 грн. у м. Києві.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.05.2015 року порушено провадження по справі №910/15629/15 та призначено її розгляд на 21.07.2015 року.
		В судове засідання призначене на 21.07.2015 року представники позивача-1 та -2 не з'явились, про день та час розгляд справи були повідомлені належним чином.
		В судовому засіданні 21.07.2015 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву та заяву про застосування строків позовної давності.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 221.07.2015 року розгляд справи відкладено на 18.08.2015 року.
		В судовому засіданні 18.08.2015 року оголошено перерву до 25.08.2015 року.
		В судовому засіданні 25.08.2015 представник прокуратури, позивача-1 та позивача-2 позовні вимоги підтримали в повному та просили суд їх задовольнити, представник відповідача позовні вимоги не визнав зазначив про застосування строку позовної давності.
		Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 25.08.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представників прокуратури, позивача-1, позивача-2 та відповідачів, господарський суд міста Києва, - 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		07.04.2006 року між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (правонаступник - Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого Київської міської ради (Київської міської  державної адміністрації); далі по тексту - Замовник, позивач-2), Комунальним підприємством «Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт» (далі по тексту - Служба замовника) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВВ Інвест» (далі по тексту - Інвестор, відповідач) укладено Інвестиційний договір №11 про реконструкцію та будівництво будинків по вул. Старовокзальній, 13/146 лі. А, А', вул. Саксаганського, 143 літ. А, вул. Саксаганського, 145 літ. А, вул. Жилянській, 142 в м. Києві (далі по тексту - Договір).
		Відповідно до п. 1 Договору, предметом Договору є реалізація інвестиційного проекту з реконструкції та будівництва будинків за адресою : м. Київ, вул. Старовокзальній, 13/146 літ. А, А', вул. Саксаганського, 143 літ. А, вул. Саксаганського, 145 літ. А, вул. Жилянській, 142 (далі - Об'єкти інвестування) на умовах , визначених конкурсом по залученню інвесторів для реконструкції будинку, затвердженого протоколом конкурсної комісії від 23.12.2005 № 12 та цим Договором.
		Згідно з п. 2.6.5. Договору відповідач зобов'язався побудувати 4000,0 кв.м. приміщень для розміщення Святошинського районного суду м. Києва на вул. Якуба Коласа, 27-А та передати їх до комунальної власності територіальної громади м. Києва.
		Відповідно до п. 2.6.6. Договору відповідач зобов'язався після введення об'єктів інвестування в експлуатацію передати до комунальної власності територіальної громади м. Києва 4500,00 кв.м. нежилих приміщень в будинках та забезпечити належне утримання майна, що передається у власність інвестору.
		Пунктом 4.1. Договору сторони визначили наступний порядок використання результатів реконструкції та будівництва об'єкту інвестування: 
		- площа нежилих приміщень в обсязі 4 500,00 кв.м. передається до комунальної власності територіальної громади м. Києва; 
		- решта площі нежитлових приміщень передається відповідачу. Право власності відповідача на майно виникає після введення об'єкту інвестування в експлуатацію і оформлюється у відповідності до діючого законодавства.
		Рішенням Київської міської ради (далі по тексту - позивач-1, КМР, Київрада) від 19.02.2009 року №75/1130 «Про передачу нежилих будинків та нежилих приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва у власність товариству з обмеженою відповідальністю "ВВ Інвест"» (далі по тексту - Рішення №75/1130) з метою задоволення суспільних та соціальних потреб держави та громадян, в порядку виконання зобов'язань, визначених інвестиційним договором від 7 квітня 2006 року N 11, передати товариству з обмеженою відповідальністю "ВВ Інвест" у власність нежилі будинки та приміщення у Шевченківському районі м. Києва, а саме: нежилі приміщення в будинку на вулиці Старовокзальній, 13/146 літ. "А", "А"" площею 964,5 кв. м, нежилий будинок на вулиці Старовокзальній, 13/146 літ. "Б"" площею 32,1 кв. м, нежилий будинок на вулиці Саксаганського, 143 літ. "А" площею 722,8 кв. м, нежилий будинок на вулиці Саксаганського, 145 літ. "А" площею 339,0 кв. м, нежилі будинки на вулиці Жилянській, 142 літ. "А" площею 1148,8 кв. м, літ. "Б" площею 611,7 кв. м за умови компенсації вартості, визначеної звітом про оцінку вартості згаданих нежилих будинків і приміщень (п. 1. Рішення №75/1130).
		Відповідно до п. 3 Рішення №75/1130, Товариству з обмеженою відповідальністю "ВВ Інвест" перерахувати кошти до міського бюджету за нежилі приміщення в будинку на вулиці Старовокзальній, 13/146 літ. "А", "А"", нежилий будинок на вулиці Старовокзальній, 13/146 літ. "Б"", нежилий будинок на вулиці Саксаганського, 143 літ. "А", нежилий будинок на вулиці Саксаганського, 145 літ. "А", нежилі будинки на вулиці Жилянській, 142 літ. "А", літ. "Б".
		Згідно з п. 4. Рішення №75/1130, після виконання пункту 3 цього рішення Головному управлінню комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) підписати акти приймання-передачі у власність товариству з обмеженою відповідальністю "ВВ Інвест" нежилі приміщення в будинку на вулиці Старовокзальній, 13/146 літ. "А", "А"", нежилий будинок на вулиці Старовокзальній, 13/146 літ. "Б"", нежилий будинок на вулиці Саксаганського, 143 літ. "А", нежилий будинок на вулиці Саксаганського, 145 літ. "А" та оформити свідоцтва про право власності на зазначені будинки і приміщення.
		Відповідно до п. 10 Рішення №75/1130, Головному управлінню комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) протягом 60 днів з моменту перерахування інвестором коштів за нежилі будинки та приміщення, зазначені у пункті 1 цього рішення, забезпечити відселення Головного управління контролю за благоустроєм м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та комунального підприємства "Київблагоустрій" у приміщення площею 1249,4 кв. м за адресою: м. Київ, вул. Павла Усенка, 6, корпус 6 (2 поверх), а саме: Головне управління контролю за благоустроєм м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - 900,0 кв. м; комунальне підприємство "Київблагоустрій" - 349,4 кв. м.
		Рішенням Київської міської ради від 08.10.2009 року №351/2420 «Про внесення змін до рішення Київради від 19.02.2009 N 75/1130», частково задоволено протест прокурора міста Києва від 14.05.2009 N 07/1-228/1вих-05 та внести зміни до рішення Київради від 19.02.2009 N 75/1130 "Про передачу нежилих будинків та нежилих приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва у власність товариству з обмеженою відповідальністю "ВВ Інвест", виклавши пункти 1 та 10 рішення в такій редакції:
		- « 1. З метою задоволення суспільних та соціальних потреб держави та громадян, в порядку виконання зобов'язань, визначених інвестиційним договором від 7 квітня 2006 року N 11, передати товариству з обмеженою відповідальністю "ВВ Інвест" у власність нежилі будинки та приміщення у Шевченківському районі м. Києва, а саме: нежилі приміщення в будинку на вулиці Старовокзальній, 13/146 літ. "А", "А"" площею 964,5 кв. м, нежилий будинок на вулиці Старовокзальній, 13/146 літ. "Б"" площею 32,1 кв. м, нежилий будинок на вулиці Саксаганського, 143 літ. "А" площею 722,8 кв. м, нежилий будинок на вулиці Саксаганського, 145 літ. "А" площею 339,0 кв. м, нежилі будинки на вулиці Жилянській, 142 літ. "А" площею 1148,8 кв. м, літ. "Б" площею 611,7 кв. м за умови компенсації вартості, визначеної звітом про оцінку вартості згаданих нежилих будинків і приміщень. 
		- 10. Головному управлінню комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) протягом 60 днів з моменту перерахування інвестором коштів за нежилі будинки та приміщення, зазначені у пункті 1 цього рішення, забезпечити відселення Головного управління контролю за благоустроєм м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в приміщення за адресою: м. Київ, вул. Павла Усенка, 6, корпус 6.»
		26.10.2009 року між позивачем-2, Комунальним підприємством «Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт» (Служба замовника) та відповідачем на виконання рішення Київської міської ради від 19.02.2009р. №75/1130 укладено Додаткову угоду №5 до Договору (далі по тексту - Додаткова угода №5).
		Згідно умов Додаткової угоди №5 пункт 4.1. Договору викладено в наступній редакції: «Сторони визначають наступний порядок використання результатів інвестування:
		- нежилі приміщення в будинку по вул. Старовокзальна, 13/146 літ. «А» площею 108,2 кв.м., нежилий будинок по вул. Старовокзальна, 13/146 літ. «А» площею 856,3 кв.м., і нежилий будинок по вул. Старовокзальна, 13/146 літ. «Б» площею 32,1 кв.м., нежилий будинок по вул. Саксаганського, 143 літ. «А» площею 722,8 кв.м., нежилий будинок по вул. Саксаганського, 145 літ. «А» площею 339,0 кв.м., нежилі будинки по вул. Жилянській, 142 літ. «А» площею 1148,8 кв.м., літ. "Б" площею 611,7 кв.м. - передаються у власність інвестору - ТОВ «ВВ Інвест», після перерахування товариством коштів до міського бюджету, визначених звітом про оцінку вартості вищезгаданих нежилих будинків і приміщень та підписання актів приймання-передачі у власність;
		- взяти до відома, що нежилі будинки по вулиці Жилянській, 142 літ. «А», літ. «Б» передаються у власність інвестору після відселення підрозділів Святошинського районного суду міста Києва та виконання пункту 2.6.5. даного договору».
		Рішенням господарського суду м. Києва від 09.04.2013 року у справі №5011-25/17987-2012, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2013 року та Постановою Вищого Господарського Суду України від 14.10.2013 року, визнано недійсною з моменту укладення Додаткову угоду №5 від 26.10.2009р. до Інвестиційного договору про реконструкцію та будівництво будинків по вул. Старовокзальній 13/146 літ. А, А', вул. Саксаганського, 143 літ. А, вул. Саксаганського, 145 літ А, вул. Жилянській, 142 в м. Києві №11 від 07.04.2006р., укладену між Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),  Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВ Інвест" та Комунальним підприємством "Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт".
		Згідно з ст.. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
		Обґрунтовуючи свої позовні вимоги прокурор зазначив, що 1) відповідачем як інвестором не виконані умови Інвестиційного договору №11 про реконструкцію та будівництво будинків по вул. Старовокзальній, 13/146 лі. А, А', вул. Саксаганського, 143 літ. А, вул. Саксаганського, 145 літ. А, вул. Жилянській, 142 в м. Києві від 07.04.2006 року; 2) відповідач неправомірно набув право власності на: нежитлові приміщення на вул. Старовокзальна, 13/146, літ. «А», площею 108,2 кв. м. вартістю 391 860 грн.; нежитлові приміщення на вул. Старовокзальна, 13/146 літ. «А», площею 856,3 кв. м. вартістю 1663612,80 грн.; нежитлові приміщення на вул. Старовокзальна, 13/146 літ. «Б», площею 32,1 кв. м., вартістю 101680,80 грн.; нежитлові приміщення по вул. Саксаганського, 145 літ. «А», площею 339 кв. м., вартістю 789066 грн. та нежитлові приміщення по вул. Саксаганського, 143 літ. «А», площею 722,8 кв. м., вартістю 1366849,2 грн. у м. Києві.
		Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
		Відповідно до умов інвестиційного договору №11, інвестор зобов'язаний крім передачі до комунальної власності територіальної громади м. Києва 4500,00 кв.м. нежилих приміщень в будинках, після введення об'єктів інвестування в експлуатацію, побудувати 4000,00 кв.м. приміщень для розміщення Святошинського районного суду м. Києва на вул. Якуба Коласа, 27-А та передати їх до комунальної власності територіальної громади м. Києва.
		Будівництво приміщення суду не являється єдиним обов'язком інвестора і не є ціллю інвестиційного договору, а становить лише один із етапів реалізації всього інвестиційного проекту.
		Інвестиційний проект породжує права і обов'язки усіх його сторін (замовника, інвестора), а тому не може бути здійснено шляхом виконання зобов'язань лише однією стороною - інвестором.
		Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
		Прокурор зазначає про незаконності набуття відповідачем права власності на спірні будівлі, посилаючись на недотримання Київрадою законодавства про приватизацію державного майна. З вказаним твердженням суд не погоджується виходячи з наступного.
		Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
		Згідно з ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
		Відповідно до ч. 6 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об'єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.
		Суд зазначає, що відчуження спірних об'єктів нерухомості, не могло відбутися в спосіб передбачений Законами України «Про приватизацію державного майна» та «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», з огляду на те, що спірні будівлі є об'єктами інвестицій відповідно до інвестиційних договорів і вже передані інвестору під реконструкцію, і інвестор в будь-якому випадку отримує їх у власність. А відчуження їх в конкурентний спосіб, як то передбачено наведеними вище законами, гарантовано створить штучний конфлікт інтересів (можливий новий власник чинитиме перешкоди інвестору, чи потенціальний покупець постійно підніматиме ціну під час торгів), що повністю унеможливить реалізацію інвестиційного проекту.
		Враховуючи те, що на розгляд суду подано відносини, які виникли при здійсненні інвестиційної діяльності в Україні, вказані відносини підпадають регулювання спеціальним нормативним актом - Законом України «Про інвестиційну діяльність».
		Відповідно до п. 5 ст. 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.
		Відчуження комунального майна може відбуватись не лише шляхом приватизації, а й шляхом звичайного (не приватизаційного) відчуження.
		Так, Рішенням Конституційного суду України № 22-рп/2009 від 29 вересня 2009 року справа N 1-45/2009 встановлено, що "Власність є матеріальною основою суспільного розвитку, а питання володіння, користування і розпорядження нею - ключовими у діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Здійснення права державної власності включає відчуження державного майна, яке реалізується органами державної влади та іншими уповноваженими на це суб'єктами. Чинне законодавство передбачає відчуження державного майна шляхом приватизації та звичайне (неприватизаційне) відчуження. Під звичайним (неприватизаційним) відчуженням об'єктів державної власності слід розуміти передачу права власності на матеріальні активи, що відповідно до законодавства визнаються основними фондами (засобами), яке здійснюється шляхом продажу цього майна юридичним чи фізичним особам, за винятком державного майна, що підлягає приватизації, та іншого майна, щодо якого законодавством встановлена заборона на відчуження. Звичайне (неприватизаційне) відчуження державного майна не має ознак соціальної значимості, воно є однією з форм розпорядження ним виходячи з суто господарських чи економічних інтересів суб'єктів господарювання та управління державним майном, яким і надходять грошові кошти. Підстави і порядок здійснення звичайного (неприватизаційного) відчуження державного майна регулюється Господарським кодексом України ( 436-15 ), Законом України "Про управління об'єктами державної власності", Порядком відчуження об'єктів державної власності, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 6 червня 2007року N 803 та іншими актами законодавства. "
		Суд зазначає, що прокурор помилково вважає, що набуття спірних об'єктів у власність відбулося на підставі скасованої додаткової угоди №5 від 26.10.2009 р. до інвестиційного договору №11, виходячи з наступного.
		Відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні і обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу.
		Пунктами 5 та 6 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об'єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.
		Таким чином, суд дійшов до висновку, що рішення Київської міської ради від 19.02.2009 року №75/1130 було підставою для видачі відповідачу свідоцтв на право власності та набуття відповідачем права власності на спірні будівлі.
		Наказами Головного Управління комунальної власності м. Києва №323-В від 19.04.2010 року «Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна» , №448-В від 20.05.2010 року «Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна» відповідачу видані свідоцтва про право власності на спірні будівлі.
		Суд констатує, що рішення Київської міської ради від 19.02.2009 року №75/1130 є чинним і на момент розгляду справи не скасоване, відповідач набув право власності на спірне майно на платній основі перерахувавши до бюджету м. Києва 4 313 068,8 грн., що були визначені висновком про вартість майна від 14.12.2009 року.
		З врахуванням вищевикладеного в суд дійшов до висновку що відповідач правомірно набув право власності на спірні приміщення, а тому твердження прокурора про неправомірність набуття відповідачем права власності на спірні приміщення є такими що нормативно та документально недоведеними та не відповідають дійсним обставинам справи.
		21.07.2015 року через канцелярію суду представник відповідача подав клопотання про застосування строків позовної давності.
		Відповідно до статті 257 ЦК України позовна давність установлюється тривалістю в три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (частина перша статті 258 ЦК України). Водночас законодавець не допускає зміни порядку обчислення позовної давності, встановленого імперативними нормами статей 253- 255 ЦК України.
		Перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
		Статтею 92 ЦК України визначено, що дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи.
		Відтак, для юридичної особи (суб'єкта підприємницької діяльності) як сторони правочину (договору) днем початку перебігу строку позовної давності слід вважати день вчинення правочину (укладання договору), оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (аналогічної правової позиції притримується Верховний Суд України у постанові від 19.08.2014 року №3-59гс14 та Вищий Господарській Суд України у постанові від 02.10.2014 року №5013/492/12).
		Суд звертає увагу на те, що рішення Київської міської ради від 19.02.2009 року №75/1130 є законною підставою набуття відповідачем у власність спірного майна, а твердження прокурора про те що таким документом є скасована додаткова угода №5 до Інвестиційного договору №11 є припущенням прокурора.
		Про наявність рішення Київської міської ради від 19.02.2009 року №75/1130 прокуратура м. Києва була обізнана, так як 14.05.2009 року було заявлено протест, щодо усунення порушень Київрадою під час прийняття рішення №75/1130, який Київрада частково задовольнила.
		З врахуванням вищевикладеного, суд констатує, що перебіг позовної давності до заявлених прокурором вимог є днем протест прокурора міста Києва, а саме 14.05.2009 року.
		Відповідно до норми ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. 
		Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. 
		Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
		Оскільки строк позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, сплив (протест прокурора м. Києва подано 14.05.2009 року, прокурор згідно вимог ст. 257 ЦК України мав право звертатися до суд з заявленими вимогами до 14.05.2012 року), а судом не встановлено обставин, передбачених ч. 5 ст. 267 ЦК України та ст. 268 ЦК України або іншими законами, то за таких обставин у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
		Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на позивачів.
		Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, суд, -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. В позові відмовити повністю.
		 
		 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		 
		 
		Суддя                                                                                                               Якименко М.М.
		 
		 
		Дата складання (підписання) повного тексту  рішення: 04.09.2015 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...