Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 317/904/13-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: 14.09.2015. Зареєстровано: 16.09.2015. Забезпечено надання загального доступу: 21.09.2015.
Дата набрання законної сили: 26.11.2015
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 317/904/13-к
		Провадження № /п 1-кп/317/1/2015
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		14 вересня 2015 року м. Запоріжжя
		   Запорізький районний суд Запорізької області у складі:
		головуючого судді: ОСОБА_1 
		при секретарях: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		за участю прокурора: ОСОБА_4 
		адвоката: ОСОБА_5 
		потерпілого: ОСОБА_6 
		обвинуваченого: ОСОБА_7 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі кримінальне провадження № 42012080000000027 від 18.12.2012 року за обвинуваченням
		ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Львові Львівської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, має на утриманні дочку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно не працюючого, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , проживаючого в АДРЕСА_2 , раніше не судимого; 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 ч. 3 КК України,
		 В С Т А Н О В И В:    
		Згідно пред`явленого органом досудового розслідування обвинувачення, викладеного в обвинувальному акті, ОСОБА_7 , будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, одержав хабар у значному розмірі за невиконання в інтересах того, хто дає хабара, будь-якої дії з використанням наданої йому влади та службового становища, поєднане з вимаганням хабара за наступних обставин:
		Згідно ст. 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (надалі  Закон) здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
		   Статтею 8 Закону передбачено, що орган державного фінансового контролю здійснює контроль за цільовим використанням коштів державного і місцевих бюджетів.
		   Статтею 10 Закону передбачені права органу державного фінансового контролю, а саме:
		   - перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей;
		   - зупиняти бюджетні асигнування та операції з бюджетними коштами, а також застосовувати та ініціювати застосування інших заходів впливу у разі виявлення порушень законодавства;
		   - проводити на підприємствах, в установах та організаціях зустрічні звірки з метою документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку підприємства, установи та організації, що контролюється; 
		   - при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір.
		Згідно ст. 12 Закону службові особи органів державного фінансового контролю зобов`язані у випадках виявлення зловживань і порушень чинного законодавства передавати правоохоронним органам матеріали ревізій, а також повідомляти про виявлені зловживання і порушення державним органам і органам, уповноваженим управляти державним майном.
		27 березня 2012 року наказом голови Державної фінансової інспекції України №297-о ОСОБА_7 призначено начальником Державної фінансової інспекції в Запорізькій області, йому присвоєний 8 ранг та 4 категорія державного службовця, тобто він є особою, яка постійно здійснює функції представника влади і обіймає в органі державної влади посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, і відповідно до п. 1 примітки до ст. 364 КК України є службовою особою. 
		ОСОБА_7 є керівником органу державної влади, тобто, відповідно до п. 2 примітки до ст. 368 КК України, є службовою особою, яка займає відповідальне становище.
		   Листом прокуратури Запорізької області № 07/1/1-2878/9вих-12 від 29.10.2012 року, Державній фінансовій інспекції у Запорізькій області доручено проведення планової виїзної ревізії Державного національного закладу «Запорізький національний університет» Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України та перевірки суцільним способом, в рамках ревізії укладання договорів підряду, а також відповідність об`ємів виконаних робіт, зазначених в актах КБ-2В, фактично виконаним на об`єкті роботам.
		Достовірно знаючи про те, що при перевірці фінансово-господарської діяльності Запорізького національного університету, згідно з дорученням прокуратури Запорізької області, необхідно провести зустрічну звірку ТОВ «Буденергостандарт», яке відповідно до договорів підряду на виконання робіт з капітального та поточного ремонтів за період з липня по вересень 2012 року, проводило будівельно-ремонтні роботи у приміщеннях Запорізького національного університету, 14 грудня 2012 року, приблизно о 12 годині, знаходячись в кафе «Елетті» по вул.Cталеварів, 23 в м. Запоріжжі, ОСОБА_7 повідомив директору ТОВ «Буденергостандарт» ОСОБА_6 , що в довідці, складеній працівниками Державної фінансової інспекції в Запорізькій області за результатами зазначеної звірки за його вказівкою буде умисно зазначено, що при складанні актів форми КБ-2В завищені об`єми виконаних ТОВ «Буденергостандарт» робіт та у подальшому цей акт буде направлено до правоохоронних органів та іншим державним органам, уповноваженим розпоряджатися майном, що у свою чергу приведе до стягнення з ТОВ «Буденергостандарт» одержаних з бюджету коштів за вказаними договорами підряду.
		При цьому ОСОБА_7 діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою одержання хабара, висунув директору ТОВ «Буденергостандарт» ОСОБА_6 вимогу передачі йому хабара у розмірі 10.000 доларів США за те, що Державна фінансова інспекція в Запорізькій області складе довідку зустрічної звірки ТОВ «Буденергостандарт» в інтересах директора вказаного підприємства ОСОБА_6 , без відображення будь-яких порушень законодавства і завищення об`єму виконаних робіт, або з незначними порушеннями.
		Тим самим ОСОБА_7 поставив ОСОБА_6 у таке положення, при якому він був вимушений дати йому хабара, з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів та інтересів ТОВ «Буденергостандарт» у вигляді стягнення з ТОВ «Буденергостандарт» одержаних з бюджету за договорами підряду коштів.
		Продовжуючи умисні дії, направлені на одержання хабара 17 грудня 2012 року, приблизно о 16 годині у своєму робочому кабінеті, розташованому у приміщенні Державної фінансової інспекції в Запорізькій області по вул. Перемоги, 129 в м. Запоріжжі ОСОБА_7 у зв`язку зі скаргами ОСОБА_6 на важке матеріальне становище ТОВ «Буденергостандарт» зменшив розмір суми, яку вимагав від останнього у якості хабара до 60.000 гривень.
		18 грудня 2012 року приблизно о 16 годині 45 хвилин ОСОБА_6 на вимогу ОСОБА_7 , знаходячись на перехресті бульвару Шевченка та вул. Перемоги в м. Запоріжжі передав останньому в якості частини хабара грошові кошти в розмірі 1.000 доларів США, що станом на 18 грудня 2012 року за курсом НБУ складає 7.930 гривень, поклавши їх за вказівкою ОСОБА_7 на переднє пасажирське сидіння автомобіля ОСОБА_7  «LEXUS LX-570» д/н НОМЕР_1 .
		Продовжуючи свої злочинні дії 08 січня 2013 року о 09-00 годині ОСОБА_7 надав вказівку начальнику відділу державної фінансової інспекції в Запорізькій області ОСОБА_9 , яка не була обізнана в злочинних намірах ОСОБА_7 , зобов`язати підлеглого їй головного державного фінансового інспектора Держфінінспекції в області ОСОБА_10 скласти та видати ОСОБА_6 довідку №03-21/76 від 27.12.2012 року зустрічної звірки ТОВ «Буденергостандарт» без відображення будь-яких порушень законодавства і завищення об`єму виконаних робіт, або з незначними порушеннями. 
		ОСОБА_10 , який не був обізнаний в злочинних намірах ОСОБА_7 , приблизно за вказівкою ОСОБА_9 склав та об 11 годині 08 січня 2013 року вручив ОСОБА_6 довідку № 03-21/76 від 27.12.2012 року зустрічної звірки ТОВ «Буденергостандарт», відповідно до якої встановлено завищення кількості та вартості окремих будівельних матеріалів за актами виконаних робіт форми КБ-2В на суму 191,51 грн. 
		 Продовжуючи умисні дії, направлені на одержання від директора ТОВ «Буденергостандарт» ОСОБА_6 хабара у розмірі 60.000 гривень, 08 січня 2012 року о 13-00 годині на другому поверсі ресторану «CLEAR HOUSE», розташованому по вул. Щасливій, 41 в смт. Балабино Запорізького району, ОСОБА_7 , діючи умисно, з корисливих мотивів, вказав ОСОБА_6 в його присутності передати ОСОБА_11 , який не був обізнаний у злочинних намірах ОСОБА_7 , решту грошових коштів у якості хабара у розмірі 52.000 гривень. На виконання вимоги ОСОБА_7 ОСОБА_6 , передав ОСОБА_11 для ОСОБА_7 , у присутності останнього, решту грошових коштів у якості хабара в розмірі 52.000 гривень.
		Таким чином ОСОБА_7 , будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, одержав від директора ТОВ «Буденергостандарт» ОСОБА_6 хабара у розмірі 59.930 гривень за складання довідки зустрічної звірки ТОВ «Буденергостандарт» без відображення будь-яких порушень законодавства (завищення об`єму виконаних робіт), або з незначними порушеннями, поєднане з вимаганням хабара.
		Хабар у розмірі 59.930 гривень більше ніж у 5 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто є у значному розмірі. 
		Дії ОСОБА_7 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 3 ст. 368 КК України як одержання службовою особою хабара у значному розмірі за невиконання в інтересах того, хто дає хабара, будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища службовою особою, яка займає відповідальне становище, поєднане з вимаганням хабара.
		 Проте, при розгляді кримінального провадження в судовому засіданні, вина ОСОБА_7 в скоєнні злочину, передбаченого ст. 368 ч. 3 КК України не знайшла свого підтвердження представленими стороною обвинувачення та дослідженими в судовому засіданні доказами, у зв`язку з чим обвинувачений ОСОБА_12 підлягає повному виправданню за недоведеністю його вини у вчиненні злочину. 
		Так, допитаний в ході судового розгляду обвинувачений  ОСОБА_7 свою вину не визнав, заперечував факт вчинення вказаного злочину, зазначив, що в липні 2010 року він був призначений на посаду начальника КРУ в Запорізькій області (з грудня 2011 року- Державної фінансової інспекції у Запорізькій області). За час його роботи на цій посаді він вивів показники роботи Держфінінспекції області з останнього на перше місце в Україні в частині наповнення коштів Державного бюджету. Він виконував свої службові обов`язки згідно чинного законодавства та присяги державного службовця. Жодного кримінального провадження щодо роботи підпорядкованого йому органу фінансового контролю не було.
		Після призначення у 2012 році на посаді губернатора Запорізької області ОСОБА_13 , останній викликав його та повідомив, що йому не потрібен на такій посаді представник Західного регіону України. Після його відмови губернатор заявив, що організує за допомогою відданих йому працівників правоохоронної системи в області притягнення його до кримінальної відповідальності і таким чином вирішить питання про звільнення посади керівника органу державного фінансового контролю в області. Тому вважає, що дане кримінальне провадження є наслідком спланованої відносно нього провокації працівниками управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУМВС України в Запорізькій області і носить замовний та політичний характер.
		Також він пояснив, що він не приймав будь-яких рішень з приводу перевірок Запорізького національного університету і ТОВ «Буденергостандарт», директором якого є ОСОБА_6 , їхнього проведення чи оформлення результатів перевірки, в інший спосіб не використовувавслужбового становища за відсутністю відповідних повноважень, так як з вересня 2012 року по день звільнення  04 січня 2013 року він не виконував обов`язки начальника Державної фінансової інспекції у Запорізькій області у зв`язку з хворобою і знаходився на лікарняному.
		Він пояснив, що епізод отримання ним від ОСОБА_6 хабара у розмірі 1.000 доларів США 18.12.2012 року нічим не підтверджується, так як відсутні як самі грошові кошти, так і які-небудь докази їх отримання.
		Що стосується одержання ним начебто другої частини хабара 08.01.2013 року він пояснив, що ще станом на 18 грудня 2012 року службовими особами Держфінінспекції фактична перевірка діяльності як Запорізького національного університету, так і ТОВ «Буденергостандарт» вже була проведена. Встановлено та офіційно зафіксовано завищення об`ємів робіт на 26.245 грн., з якими ознайомлено ОСОБА_6 , про що він власноруч розписався. Ще в грудні 2012 року вказані завищення об`ємів робіт відшкодовані шляхом складання актів форми № КБ-2в та перерахуванням коштів на рахунок Запорізького національного університету 25.12.2012 року. Після чого 27.12.2012 року ОСОБА_6 отримано акт зустрічної перевірки з відповідними результатами, тому вважає, що ОСОБА_6 не було підстав передавати хабар 08.01.2013 року за складання довідки зустрічної перевірки ТОВ «Буденергостандарт» без відображення будь - яких порушень законодавства завищення об`ємів робіт в ЗНУ, або з незначними порушеннями, з яким останній уже був ознайомлений та спричинена його діями шкода була відшкодована. В отриманому ОСОБА_6 акті було відображено всі порушення фінансової дисципліни у господарських взаємовідносинах між Запорізьким національним університетом і ТОВ «Буденергостандарт».
		Під час судового розгляду на підтвердження вини ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, сторона обвинувачення посилалась на наступні докази: показання потерпілого ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_9 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 та ОСОБА_10 , матеріали проведення НСРД: протокол № 96/6-110 від 22.01.2013 року ( т. 5 а.с. 2-5 ) про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж та протокол № 90/6-8692н/т від 19.12.2012 року і № 90/6-41 н/т від 14.01.2013 року( т. 4 а.с. 153-154 ), протокол огляду місця події та протокол обшуку автомобіля «LEXUS LX-570» від 08.01.2013 року, висновки судово-хімічної експертизи № 6 від 18.01.2013 року та № 10 від 23.02.2013 року, довідку перевірки Держфінінспекції в Запорізькій області ТОВ «Буденергостандарт» та наказ голови Державної фінансової інспекції України № 297-о відносно ОСОБА_7 . 
		Судовий розгляд проведено в межах обвинувачення, відповідно до вимог ст. 337 КПК України.
		Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 пояснив, що він працює на посаді директора ТОВ «Буденергостандарт». Відповідно до договору підряду вказане підприємство виконувало ремонтно-будівельні роботи в приміщеннях Запорізького національного університету. Приблизно у кінці 2012 року до нього зателефонував його заступник ОСОБА_14 та повідомив, що до нього звернувся незнайомий чоловік, який представився співробітником Держфінінспекції та повідомив, що у підприємства виникли проблеми по цьому об`єкту.Для вирішення цього питання йому  як директору підприємства - необхідно зустрітися з ОСОБА_7 . Під час зустрічі ОСОБА_7 запропонував йому видати довідку про зустрічну перевірку, яка не буде містити в собі будь-яких порушень законодавства, а за це попросив 60.000 грн. Наступного дня - 18.12.2012 року він звернувся до прокуратури Запорізької області із заявою про вчинення відносно нього злочину і в той же день передав ОСОБА_7 першу частину хабара у розмірі 1.000 доларів США. Після цього дня ОСОБА_7 неодноразово дзвонив йому і говорив підготувати та передати гроші, які залишились. Вони домовились зустрітися 08.01.2013 року в приміщенні ресторану CLEAR HOUSE біля смт. Балабине Запорізького району. Ця зустріч проходила під контролем працівників міліції. На зустріч він приїхав з жінкою  працівником міліції. В момент розмови з ОСОБА_7 вона знаходилась за сусіднім столиком, але могла бачити, що відбувається за їх столиком. Після того, як він - ОСОБА_6 передав водію ОСОБА_7 останню суму  52.000 грн. і той вийшов, ОСОБА_7 був затриманий працівниками УБОЗ.
		Суд критично оцінує покази потерпілого ОСОБА_23 , оскільки з досліджених в судовому засіданні письмових доказів встановлено, що ще станом на 18 грудня 2012 року службовими особами Держфінінспекції фактична перевірка діяльності як Запорізького національного університету, так і ТОВ «Буденергостандарт» вже була проведена. Встановлено та зафіксовано завищення об`ємів робіт на 26.245 грн., з якими ознайомлено ОСОБА_6 , про що він власноруч розписався. Ще в грудні 2012 року вказані завищення об`ємів робіт відшкодовані шляхом складання актів форми № КБ-2в та перерахуванням коштів на рахунок Запорізького національного університету 25.12.2012 року. Після чого 27.12.2012 року ОСОБА_6 отримано акт зустрічної перевірки з відповідними результатами. Досліджене прямо вказує та те, що ОСОБА_6 не було підстав передавати хабар 08.01.2013 року за складання довідки зустрічної перевірки ТОВ «Буденергостандарт» без відображення будь - яких порушень законодавства завищення об`ємів робіт в ЗНУ, або з незначними порушеннями, з яким останній уже був ознайомлений та спричинена його діями шкода була відшкодована і обвинувачений ОСОБА_24 за таких обставин не мав об`єктивної можливості використати своє службове становище за невиконання в інтересах потерпілого ОСОБА_23 , дій спрямованих на не відображення будь-яких порушень законодавства.
		Таким чином, покази потерпілого ОСОБА_6  не спростовують доводи обвинуваченого ОСОБА_24 про те, що дійсною метою органів досудового розслідування було притягнення його до кримінальної відповідальності з метою звільнення з займаної посади, в тому числі за допомогою провокації хабара, яку фактично здійснив потерпілий ОСОБА_6 . 
		 Свідок ОСОБА_14 в ході судового розгляду підтвердив, що в середині грудня 2012 року він працював головним інженером ТОВ «Буденергостандарт». До них на будівництво приїхав чоловік, який представився ніби-то співробітником Держфінінспекціїта повідомив про порушення при виконанні робіт в Запорізькому національному університеті. Він познайомив його з ОСОБА_6 та був присутній при їх розмові. Той чоловік запропонував заплатити гроші за те, щоб Держфінінспекція їх не перевіряла. Хто цей чоловік він не знає. Також при ньому конкретних сум не оговорювалося.
		Суд критично відноситься до показів свідка ОСОБА_14 , як доказу вини обвинуваченого ОСОБА_7 , оскільки свідок ОСОБА_14 не надав жодного свідчення про вчинення злочину та обставини його вчинення саме обвинуваченим ОСОБА_7 . 
		Будучи допитаною в ході судового розгляду в якості свідка ОСОБА_9 пояснила, що вона працює начальником відділу інспектування освіти Держфінінспекції, тому приймала безпосередню участь в проведенні перевірки фінансово-господарської діяльності Запорізького національного університету. Це звичайна перевірка. В ході перевірки виявилися порушення з боку ТОВ «Буденергостандарт» на суму приблизно 26.000 грн., які були сплачені ще до підписання акта. Також вона зазначила, що вона інформувала ОСОБА_7 по ходу перевірки, але він жодних вказівок їй відносно ТОВ «Буденергостандарт» не давав.
		При оцінці показів свідка ОСОБА_9 , суд вважає за необхідне врахувати, що покази свідка жодним чином не вказують на вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 злочину, а навпаки підтверджують покази обвинуваченого ОСОБА_7 про його невинуватість. 
		Свідок ОСОБА_10 в ході судового розгляду підтвердив, що як працівник Держфінінспекціїв грудні 20012 року проводив зустрічну перевірку Запорізького національного університету і встановив незначні порушення десь на 200 грн. Його довідка додана до основного акту.
		До показів свідка ОСОБА_10 , як доказу вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 злочину, передбаченому ст.. 368 ч. 3 КК України, суд відноситься критично, оскільки свідок ОСОБА_10 не надав жодного свідчення про вчинення злочину та обставини його вчинення саме обвинуваченим ОСОБА_7 . 
		Будучи допитаним в ході судового розгляду в якості свідка ОСОБА_17 пояснив, що він працював водієм начальника Держфінінспекції. Він знав, що у ОСОБА_7 були дуже непрості відносини з тодішнім губернатором області ОСОБА_13 . В кінці 2012 року працівники Держфінінспекції перевіряли Запорізький національний університет. Ходили розмови про зняття з посади ректора університету. На прохання ОСОБА_25 він спілкувався з працівником ТОВ «Буденергостандарт» і повідомив йому, що якщо вони хочуть підтримати ректора, то нехай вийдуть на зв`язок з керівником Держфінінспекції. При цьому ніяких розмов про гроші не було. Трохи пізніше він відвозив ОСОБА_25 на зустріч з ОСОБА_6 . Вони зустрілись в кафе. Інших подробиць вказаних подій він не пам`ятає.
		До показів свідка ОСОБА_17 , як доказу вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 злочину, передбаченому ст.. 368 ч. 3 КК України, суд відноситься критично, оскільки свідок ОСОБА_17 не надав жодного свідчення про вчинення злочину та обставини його вчинення саме обвинуваченим ОСОБА_7 . 
		Свідок ОСОБА_16 в ході судового розгляду підтвердила, що ОСОБА_7 працював на посаді начальника Держфінінспекції в Запорізькій області з 2010 року до початку січня 2013 року та був звільнений за прогули. Також вона пояснила, що з вересня 2012 року по 04 січня 2013 року ОСОБА_7 знаходився на лікарняному, в приміщенні Держфінінспекції з`являвся дуже рідко.
		При оцінці показів свідка ОСОБА_16 , суд вважає за необхідне врахувати, що покази свідка жодним чином не вказують на вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 злочину, а навпаки підтверджують покази обвинуваченого ОСОБА_7 про його невинуватість. 
		Будучи допитаним в ході судового розгляду в якості свідка ОСОБА_15 пояснив, що 18.12.2012 року він був присутнім в якості понятого в приміщенні УБОЗ ГУМВС України в Запорізькій області під час огляду та помітки грошових коштів - 1.000 доларів США. Під час здійснення вказаної слідчої дії один чоловік повідомив, що вказані грошові кошти від нього вимагають в якості хабара. 
		До показів свідка ОСОБА_15 , як доказу вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 злочину, передбаченому ст.. 368 ч. 3 КК України, суд відноситься критично, оскільки свідок ОСОБА_15 не надав жодного свідчення про вчинення злочину та обставини його вчинення саме обвинуваченим ОСОБА_7 . 
		Свідок ОСОБА_19 в ході судового розгляду підтвердила, що вона є оперуповноваженим УБОЗ ГУМВС України в Запорізькій області. 08.01.2013 року вона була присутня в приміщенні ресторану CLEAR HOUSE, в якому відбувалась передача хабара. Також вона пояснила, що сидячи за сусіднім столиком від ОСОБА_7 та потерпілого ОСОБА_6 вона бачила яким чином передавались кошти, а саме ОСОБА_7 та ОСОБА_6 деякий час просто розмовляли, про що - вона не чула. Після цього, ОСОБА_7 зателефонував по телефону, а ще через деякий час до їх столику підійшов якийсь чоловік, якому ОСОБА_6 і передав грошові кошти.
		До показів свідка ОСОБА_19 суд ставиться критично з наступних підстав. Свідок ОСОБА_19 є працівником правоохоронного органу, яка згідно з показами потерпілого ОСОБА_6 завчасно була обізнана про обставини операції та майбутнє затримання ОСОБА_7 , була одним з тих працівників міліції, під контролем яких проводилася зустріч з ОСОБА_7 і була присутня в залі ресторану під час їх зустрічі. Вказані обставини дають підстави вважати свідка ОСОБА_19 зацікавленою особою, до показів якої треба відноситися критично. 
		Будучи допитаним в ході судового розгляду в якості свідка ОСОБА_18  пояснив, що він працював оперативним співробітником УБОЗ ГУМВС України в Запорізькій області та на початку січня 2013 року виїжджав в ресторан CLEAR HOUSE біля смт. Балабине Запорізького району на затримання хабарника. Після того, як водій ОСОБА_7 вийшов з пакетом до машини, він піднявся на другий поверх ресторану, де побачив як слідчий роз`яснював ОСОБА_7 його права та проводив змиви з рук та огляд місця події. Іншого в той день він нічого не пам`ятає.
		Свідки ОСОБА_21 та ОСОБА_22 також в ході судового розгляду підтвердили, що працювали оперативними співробітниками УБОЗ ГУМВС України в Запорізькій області та на початку січня 2013 року виїжджали в ресторан CLEAR HOUSE біля смт. Балабине Запорізького району на затримання хабарника. Однак обставин затримання вони не пам`ятають. ОСОБА_22 не бачив і грошей.
		Будучи допитаним в ході судового розгляду в якості свідка ОСОБА_20 пояснив, що він працював оперативним співробітником УБОЗ ГУМВС України в Запорізькій області. На початку січня 2013 року його викликав начальник відділу і дав команду перерахувати гроші, помітити їх та видати потерпілому ОСОБА_6 . Грошей було 52.000 грн., а от звідки вони взялись він не знає. Потім вони виїхали до ресторану CLEAR HOUSE біля смт. Балабине, де він проводив відеофіксацію затримання ОСОБА_7 , відібрання змивів з рук та вилучення речового доказу.
		До показів свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_21 та ОСОБА_20 суд ставиться критично, так як вказані свідки є працівниками правоохоронного органу, які, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, були обізнані про обставини операції та майбутнє затримання ОСОБА_7 , були одними з тих працівників міліції, під контролем яких проводилася зустріч з ОСОБА_7 . Вказані обставини дають підстави вважати вказаних свідків зацікавленими особами, до показів яких треба відноситися критично. 
		Суд критично ставиться до досліджених при судовому розгляді справи речовим доказам і документам, наданим стороною обвинувачення для підтвердження вини обвинуваченого ОСОБА_7 з наступних підстав. 
		Так, стороною обвинувачення як доказ вини обвинуваченого ОСОБА_7 в судовому засіданні було надано протокол огляду місця події від 08.01.2013 року та протокол обшуку автомобіля «LEXUS LX-570» ( т. 4 а.с. 90-95, т. 6 а.с. 87-90 ), на якому пересувався ОСОБА_7 . Відповідно до протоколу обшуку від 08.01.2013 року, ОСОБА_11 на питання працівників міліції пояснив, що в автомобілі є грошові кошти та вказав на підлогу автомобіля під сидінням водія. Крім того, ОСОБА_11 пояснив, що грошові кошти він отримав від незнайомого йому чоловіка у ресторані CLEAR HOUSE. Після цього співробітниками органів внутрішніх справ ультрафіолетовою лампою були освітлені поверхні долонь рук ОСОБА_11 та правий карман його куртки, які випромінювались жовто-зеленим кольором. Після цього були відібрані змиви з поверхні долонь рук ОСОБА_11 .
		Оцінюючи законність та допустимість вказаних доказів, суд виходить з наступного.
		Обшук транспортного засобу проводиться відповідно до ст. ст. 233-236 КПК України.
		Згідно вимог ст. 234 КПК України слідчий у клопотанні про проведення обшуку повинен вказати речі, документи, які планується відшукати. 
		Статтею 235 КПК України передбачено, що в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку суд повинен вказати речі, документи для виявлення яких проводиться обшук.
		Разом з тим, при отриманні ухвали про дозвіл на проведення 08.01.2013 року обшуку автомобіля Lexus LX 570 державний номер НОМЕР_1 було порушено вимоги вказаних статей процесуального закону, а саме: у клопотанні слідчого не вказано речі, документи, які планується відшукати; в ухвалі суду не вказано речі, документи для виявлення яких проводиться обшук.
		Зокрема, у клопотанні слідчого ОСОБА_26 від 02.01.2013 року та ухвалі суду від 08.01.2013 року ( т. 4 а.с. 86-89 ) зазначено лише мету проведення обшуку, яка передбачена ч. 1 ст. 234 КПК України. Однак п. 7 ч. 3 ст. 234 КПК України та п.6 ч. 2 ст. 235 КПК України, передбачає обов`язкові вимоги, які мають бути вказані у клопотанні та ухвалі суду - це речі, документи, які планується відшукати.
		Більш того, в своєму клопотанні слідчий ОСОБА_26  просив суд винести ухвалу про проведення обшуку з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення.
		Однак, в ухвалі слідчого судді від 08.01.2013 року надано дозвіл слідчому ОСОБА_26 на проведення обшуку тільки з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Тим самим суд задовольнив клопотання слідчого частково, давши дозвіл на проведення обшуку лише з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відмовивши у наданні дозволу на проведення обшуку з метою відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення. Тому 52.000 грн. були вилучені незаконно, оскільки вони були отримані не в процесуальний спосіб, з порушенням вимог ст. ст. 167-169 КПК України. 
		Однак, ст. 9 КПК України передбачає, що слідчий зобов`язаний неухильно додержуватися вимог цього Кодексу.
		За таких обставин, 52.000 грн., визнані по справі речовим доказом, отримані всупереч порядку встановленому КПК України, у зв`язку з чим на підставі ст. 86 КПК України, суд не може визнати їх допустимим доказом.        
		Крім того, як вбачається з відеозапису даної слідчої дії - обшуку автомобіля Lexus LX 570 - він проводився працівниками оперативного підрозділу. В той же час, відповідно до ст. 41 КПК України оперативні підрозділи тільки під час виконання доручень слідчого, прокурора користуються повноваженнями слідчого. Разом з тим, згідно ухвали суду про надання дозволу на проведення обшуку, його проведення доручено слідчому ОСОБА_26 .
		В досліджених судом матеріалах кримінального провадження відсутнє доручення на проведення обшуку від слідчого ОСОБА_26 працівникам оперативного підрозділу.
		Відповідно до частини першої статті 234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте в результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб. Однак, з протоколу обшуку та його відеозапису вбачається, що під час проведення обшуку були присутніми та допитані ОСОБА_11 та ОСОБА_7 . А у ОСОБА_11 були відібрані змиви з поверхонь долонь рук. Однак, обшук автомобіля проводився за відсутності ОСОБА_7 , про що зроблено зауваження в протоколі адвокатом ОСОБА_5 , чим були порушені права підозрюваного.
		Відповідно до вимог ст. 223 КПК України перед початком слідчої дії особам, які беруть у ній участь, роз`яснюються їхні права та обов`язки, передбачені цим Кодексом, а також відповідальність, встановлена законом.
		Статтею 224 КПК України передбачено, що у разі допиту свідка він попереджається про кримінальну відповідальність за відмову давати показання і за давання завідомо неправдивих показань. Кожний свідок допитується окремо.
		У відповідності до вимог ст. 241 КПК України для виявлення слідів кримінального правопорушення слідчий здійснює освідування свідка на підставі постанови прокурора, яка перед початком освідування пред`являється особі, що освідується.
		Однак, в порушення вимог закону, перед початком обшуку ні ОСОБА_7 ні ОСОБА_11 не роз`яснено їхні права та обов`язки, передбачені цим Кодексом, а також відповідальність, встановлену законом. ОСОБА_11 був допитаний без попередження про кримінальну відповідальність за відмову давати показання і за дачу завідомо неправдивих показань, а також був допитаний в присутності інших осіб, змиви з рук ОСОБА_11 проведено без постанови прокурора та її пред`явлення останньому, без освідування.
		Таким чином, при отриманні органами досудового розслідування таких доказів, як протокол огляду місця події від 08.012013 року та протокол обшуку автомобіля Lexus LX 570 від 08.01.2013 року були істотно порушені права і свободи людини, а саме докази отримані з суттєвим порушенням умов дозволу суду, так як проведені не уповноваженою на то особою та з суттєвим виходом за межі, визначені в ухвалі слідчого судді; отримані з порушенням права особи на захист; отримані показання та пояснення від ОСОБА_7 та ОСОБА_11 під час проведення цих дій були отримані без повідомлення про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання.
		 На підставі ч. 1, 2 ст. 87 КПК України суд зобов`язаний визнати такі діяння істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, а докази отримані внаслідок такого порушення недопустимими доказами. 
		На підставі ч. 4 ст. 87 КПК України суд вважає недопустимим доказомвисновок судово-хімічної експертизи № 6 від 18.01.2013 року та № 10 від 23.02.2013 року ( т. 4 а.с. 125-128, 133-135 ) на вилучених грошових коштах  52.000 грн., змивах з долонь рук ОСОБА_11 , на килимку автомобіля «LEXUS LX-570», в якому проводився обшук виявлено речовину  люмінофор, які мають загальну родову належність та люмінесцюють зелено-жовтим кольором, як такий, що отриманий внаслідок істотного порушення прав і свобод людини.
		Кримінально-процесуальний Закон (ст. 92 КПК України) покладає на сторону обвинувачення обов`язок доказування не лише обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, а й обов`язок доказування належності та допустимості представлених доказів.
		Відповідно до ст. 271 КПК України, порядок і тактика проведення негласної слідчої дії - спеціальний слідчий експеримент - визначається законодавством. Таким чином дана норма є бланкетною, та відсилає до іншого нормативного акту.
		Однак такого законодавчого акта на час вчинення дій, що інкримінуються обвинуваченому як злочин, не було прийнято, а тим самим порядок і тактика проведення спеціального слідчого експерименту не визначені законодавством, тобто законодавчо не врегульовано.
		В той же час, відповідно до ст. 19 Конституції України, яка є нормою прямої дії, закріплено положення, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», суд безпосередньо застосовує Конституцію у разі, коли правовідносини, що розглядаються судом, законом України не врегульовано.
		Як пояснив потерпілий ОСОБА_6 він звернувся із заявою про вимагання у нього хабара до прокуратури Запорізької області 18.12.2012 року. Як встановлено в судовому засіданні на підставі цієї заяви було розпочато досудове розслідування і встановлено аудіо та відео контроль за ОСОБА_7 , який проводили працівники міліції. Таким чином, вжито гласних і негласних заходів для розкриття злочину. В цей же день, після написання заяви ОСОБА_6 зустрівся з ОСОБА_7 і. з його пояснень, передав останньому 1.000 доларів США. 
		Згідно ч. 2 ст. 207 КПК України кожен має право затримати без ухвали слідчого судді, суду будь-яку особу при вчинені або замаху на вчинення кримінального правопорушення, або безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення. 
		Статтею 10 Закону України «Про міліцію» передбачено, що працівники міліції зобов`язані припиняти злочини.
		Однак, 18.12.2012 року заходів до припинення злочину не було вжито, правопорушника не затримано.
		Разом з тим, прокурор ОСОБА_27 25 грудня 2012 року виніс постанову про використання заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів ( т. 4 а. с. 50 ) та надав доручення про проведення негласних слідчих дій (огляд, помітку та вручення ОСОБА_6 заздалегідь ідентифікованих засобів  грошових купюр, чим спрямовував свої дії на провокування (підбурювання) на вчинення злочину, допомагаючи вчинити злочин.
		Як вбачається з акту від 27.12.2012 року ( т. 4 а. с. 84-85 ) з метою надання практичної допомоги працівникам УБОЗ УМВС України в Запорізькій області при здійсненні заходів із документування хабарництва на території області в рамках кримінального провадження (ЄРДР № 42012080000000027 від 18.12.2012 року, рапорт від 21.12.2012 року № 90/6-8706т, вх. ГУБОЗ №5489т) з ГУБОЗ МВС України передано старшому оперуповноваженому в ОВС УБОЗ УМВС України в Запорізькій області ОСОБА_28 52.000 грн.
		Таким чином, гроші надано працівнику оперативного підрозділу на підставі рапорту від 21.12.2012 року, в той же час як доручення прокурора ОСОБА_27 оперативному підрозділу про проведення негласних слідчих дій (огляд, помітку та вручення Матвєєву заздалегідь ідентифікованих засобів  грошових купюр, надано тільки 26 грудня 2012 року, що свідчить про незаконність дій працівників оперативного підрозділу, які проводили процесуальні дії без доручення прокурора чи слідчого, на що не мали права, чим порушили вимоги частини 2 статті 41 КПК України, де зазначено, що співробітники оперативних підрозділів не мають права здійснювати процесуальні дії у кримінальному провадженні за власною ініціативою.
		Суд критично оцінує такий доказ, як довідку № 03-21/76 від 27.12.2012 року перевірки Держфінінспекції в Запорізькій області ТОВ «Буденергостандарт» ( т. 3 а. с. 24-27 ), з якої вбачається, що будь-яких грубих порушень бухгалтерської дисципліни при перерахуванні бюджетних коштів за виконані роботи в Запорізькому національному університеті не встановлено, так як з неї неможливо встановити будь-яких ознак вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 злочину.
		При оцінці таких доказів, як документів: наказ голови Державної фінансової інспекції України № 648-о від 30.06.2010 року, № 949-о від 23.09.2010 року ( т. 3 а.с. 132, 155 ), згідно якого ОСОБА_7 призначено на посаду начальника КРУ в Запорізькій області, а наказом № 297-о від 27.03.2012 року ( т. 3 а. с. 178 )  на посаду начальника Державної фінансової інспекції в Запорізькій області та присвоєно 8 ранг та 4 категорія державного службовця, суд вважає, що ці докази не підтверджують вину обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні злочину, а навпаки вказують на достовірність його показань. 
		Згідно наказу голови Державної фінансової інспекції України № 39-о від 10.01.2013 року ( т. 3 а. с. 191 ) ОСОБА_7 звільнено з посади начальника Державної фінансової інспекції в Запорізькій області з 04.01.2013 року.
		Відповідно до довідки Державної фінансової інспекції в Запорізькій області № 08-09-т16/1 від 08.01.2013 року та листків непрацездатності серія АВО № 475676, серія АВА № 472188, серія АВА №895625, серія АВА №273745, серія АВА № 247720, серія АВЗ № 915742 та серія АВО № 475581 ( т. 3 а.с. 199-206 ) ОСОБА_7 знаходився на лікарняному з 03.09.2012 року по 04.01.2013 року включно. 
		Оцінюючи як доказ запис розмов на цифровому диктофоні ОСОБА_6 OlimpusVN-8500PC, який постановою від 02.02.2013 року слідчого прокуратури Запорізької області ОСОБА_26 визнаний речовим доказом та приєднаний до кримінального провадження (т. 4 а. с. 242-243) суд виходить з наступного.
		З мотивувальної частини вказаної постанови вбачається, що даний цифровий диктофон містить записи розмов ОСОБА_6 з ОСОБА_7 .
		Відповідно до частини 3 ст. 93 КПК України потерпілий здійснює збирання доказів лише шляхом ініціювання проведення слідчих дій, негласних слідчих дій. Ініціювання стороною захисту, потерпілим проведення слідчих (розшукових) дій здійснюється шляхом подання слідчому, прокурору відповідних клопотань, які розглядаються в порядку, передбаченому статтею 220 КПК України.
		Будучи допитаним в ході судового розгляду потерпілий ОСОБА_6 пояснив, що він таємно, неодноразово, без будь-якого судового рішення записував ОСОБА_29 на диктофон зі своєї ініціативи, без згоди на це останнього.
		Відповідно до ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
		Статтею 86 КПК України встановлено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
		Виходячи з положень ч. 1 ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України.
		Відповідно до ст. 89 КПК України, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.
		Частиною третьою статті 62 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом.
		Як вбачається з рішення Конституційного Суду України у справі від 20.10.2011 року № 1-31/2011, за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення ч. 3 ст. 62 Конституції України, аналізуючи положення: "обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом", Конституційний Суд України приходить до висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо. Відповідно до п. 3.2 цього Рішення, визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі. Конституційний Суд України чітко зазначає, що тимчасове обмеження конституційних прав і свобод громадян під час здійснення оперативно-розшукової діяльності уповноваженим органом, посадовою особою можливе лише у випадках, передбачених Конституцією України, та в порядку, встановленому законами України, з метою захисту прав і свобод інших людей, в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, економічного добробуту та прав людини; у випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину; з метою запобігти злочинові чи з`ясувати істину під час розслідування кримінальної справи. Відтак, Конституційний Суд України приходить до висновку, що подані будь-якою фізичною або юридичною особою речі або документи (фактичні дані) не відповідають вимогам допустимості доказів, якщо вони одержані з порушенням прав і основоположних свобод людини, закріплених в Конституції України, зокрема внаслідок цілеспрямованих дій із застосуванням оперативно-розшукових заходів.
		Відповідно до глави 21 КПК України, втручання у приватне спілкування відноситься до негласних слідчих (розшукових) дій, для проведення яких законом передбачено спеціальний порядок та перелік осіб їх здійснення. Відповідно до положень ст. 259 КПК України ніхто не може зазнавати втручання у приватне спілкування без ухвали слідчого судді.
		Оскільки в судовому засіданні стороною обвинувачення не представлена ухвала слідчого судді (суду) про надання дозволу на тимчасове обмеження прав обвинуваченого ОСОБА_7 під час створення файлу, що міститься на цифровому диктофоні ОСОБА_6 OlimpusVN-8500PC, що був доданий потерпілим до заяви про вчинене кримінальне правопорушення, суд, виходячи з положень ст. 87 КПК України, визнає порушеннями прав ОСОБА_7 на таємницю спілкування, також визнає вказаний доказ недопустимим, тому не може його використати при прийнятті процесуального рішення.
		Оцінюючи такий доказ, як протокол про проведення 08.01.2013 року контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, складений слідчим ОСОБА_26 , суд виходить з наступного.
		В описовій частині даного протоколу вказано, що ця слідча дія проводиться на підставі постанови прокурора ОСОБА_27 про здійснення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального експерименту від 08.01.2013 року.
		Однак, постанова прокурора ОСОБА_27 від 08.01.2013 року про проведення такої негласної слідчої дії, як контроль за вчиненням злочину, до матеріалів кримінального провадження не долучена і в ході судового розгляду не досліджувалась. Як вбачається з виступу адвоката ОСОБА_5 в судових дебатах не відкривалась вказана постанова і стороні захисту після завершення досудового розслідування.
		Згідно частин 3 та 12 статті 290 КПК України суд не має права допустити відомості, що містяться у невідкритих матеріалах, як докази.
		В той же час, постановою прокурора ОСОБА_27 від 25.12.2012 року про використання заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів (т. 4, а. с. 50), прийнято рішення лише про використання під час контролю за вчиненням злочину заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів шляхом огляду, помітки та вручення ОСОБА_6 грошових купюр.
		Відповідно до статті 251 КПК України, постанова прокурора про проведення негласної слідчої дії повинна містити: відомості про особу, місце або річ, щодо яких проводитиметься негласна слідча дія; початок, тривалість і мету негласної слідчої дії, відомості про особу, яка буде проводити негласну слідчу дію, обґрунтування прийнятої постанови, у тому числі обґрунтування неможливості отримання відомостей про злочин та особу , яка його вчинила, в інший спосіб.
		Однак постанова від 25.12.2012 року прокурора ОСОБА_27 не містить даних про особу, місце або річ, щодо яких проводитиметься негласна слідча дія; початок, тривалість і мету негласної слідчої дії, відомості про особу, яка буде проводити негласну слідчу дію, обґрунтування прийнятої постанови, у тому числі обґрунтування неможливості отримання відомостей про злочин та особу, яка його вчинила, в інший спосіб, не вказано суму грошей, номінальної вартості, серії, номерів купюр та їх процесуальне походження.
		Відповідно до ст. 93 КПК України, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
		Згідно ст. 273 КПК України, за рішенням керівника органу досудового розслідування, прокурора під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть бути використані заздалегідь ідентифіковані (помічені) або несправжні (імітаційні) засоби. З цією метою допускається виготовлення та використання спеціально виготовлених речей і документів, створення та використання спеціально утворених підприємств, установ, організацій.
		Разом з тим, 08.01.2012 використано при проведенні негласної слідчої дії - спеціального слідчого експерименту, 52.000 грн., які не були спеціально виготовлені та використані.
		Окрім цього, згідно вимог ст. 271 КПК України, під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, як би слідчий цьому не сприяв. Здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані як докази у кримінальному провадженні.
		Оцінюючи як доказ у кримінальному провадженні протокол № 96/6-110 ( т. 5 а. с. 2-5 ) про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мережсуд виходить з наступних положень чинного законодавства.
		Відповідно до ст. 252 КПК України, протоколи проведення негласних слідчих дій з додатками не пізніше ніж через двадцять чотири години з моменту припинення зазначених негласних слідчих дій передаються прокурору. Відповідно до положень ст. 106 КПК України, протокол в ході досудового розслідування складається слідчим під час проведення негласної слідчої дії або безпосередньо після її закінчення.
		Разом з тим, як слідує з вказаного протоколу, негласна слідча дія була проведена з 24.12.2012 року по 13.01.2013 року. В той же час у вступній частині вказано час початку 17.01.2013 року і час його закінчення 21.01.2013 року.
		Крім того, у відповідності до листа заступника начальника УБОЗ ГУМВС України в Запорізькій області від 30.01.2013 року за № 90/6-206, протокол про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж направлено прокурору з порушенням вимог ст. 252 КПК України, оскільки направлено прокурору пізніше ніж через двадцять чотири години з моменту припинення зазначених негласних слідчих дій.
		Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 104 КПК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, хід і результати проведення процесуальної дії фіксуються у протоколі. У випадку фіксування процесуальної дії під час досудового розслідування за допомогою технічних засобів про це зазначається у протоколі.
		Частиною 3 статті 104 КПК України встановлені вимоги до протоколу процесуальної дії. Так, за вимогами закону протокол складається з:
		1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце, час проведення та назву процесуальної дії; особу, яка проводить процесуальну дію (прізвище, ім`я, по батькові, посада); всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання); інформацію про те, що особи, які беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації, характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання;
		2) описової частини, яка повинна містити відомості про: послідовність дій; отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження, в тому числі виявлені та/або надані речі і документи;
		3) заключної частини, яка повинна містити відомості про: вилучені речі і документи та спосіб їх ідентифікації; спосіб ознайомлення учасників зі змістом протоколу; зауваження і доповнення до письмового протоколу з боку учасників процесуальної дії.
		Додатком до протоколу може бути відеозапис процесуальної дії, фототаблиці, схеми, носії комп`ютерної інформації та інші матеріали, які пояснюють зміст протоколу (п. 3, п. 4 ч. 2 ст. 105 КПК України). Додатки до протоколів повинні бути належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків (ч. 3 ст. 105 КПК України).
		Відповідно до ст. 106 КПК України, протокол під час досудового розслідування складається слідчим або прокурором, які проводять відповідну процесуальну дію, під час її проведення або безпосередньо після її закінчення. До складу слідчої (розшукової) дії входять також дії щодо належного упакування речей і документів та інші дії, що мають значення для перевірки результатів процесуальної дії.
		З дослідженого в ході судового розгляду протоколу № 90/6-8692 н/т від 19.12.2012 року ( т. 4 а. с. 153-154 ) про результати аудіо та відео контролю за особою, складеного оперуповноваженим УБОЗ ОСОБА_28 вбачається, що 18.12.2012 року проводилася негласна слідча дія відносно ОСОБА_7 із застосуванням аудіовідеонакопичувача DVR-PV-500 та карти пам`яті SD 4 GB № 12 від 18.12.2012 року, доданої до нього.
		З пояснень потерпілого ОСОБА_6 в судовому засіданні вбачається, що 18.12.2012 року працівники міліції наділи ОСОБА_6 записуючий пристрій, з яким він на своєму автомобілі поїхав на зустріч з ОСОБА_7 . Вечором цього ж дня працівники міліції приїхали до ОСОБА_6 додому і забрали у нього даний пристрій.
		В той же час, всупереч вимогам ст. ст. 104, 106 КПК України у протоколі не вказано про те, що учасником даної процесуальної дії є ОСОБА_6 , якого заздалегідь повідомлено про застосування технічних засобів фіксації та носіїв до неї, які застосовуються при проведенні процесуальної дії. Крім того, у протоколі не зазначено умови та порядок використання технічних засобів фіксації та носіїв до них, які застосовувалися при проведенні вказаної процесуальної дії, а саме, що записуючий пристрій було надіто на ОСОБА_6 .
		В описовій частині протоколу не вказано про послідовність дій, а саме звідки, чим і куди поїхав ОСОБА_6 , куди поїхав після зустрічі з ОСОБА_7 , як зупинився запис пристрою, як, де і хто забрав записуючий пристрій.
		Заключна частина протоколу не містить даних про те, що ОСОБА_6 ознайомлений зі змістом протоколу, а з протоколом ознайомлений слідчий ОСОБА_26 , який не був учасником процесуальної дії.
		Крім того, вказаний протокол, в порушення вимог ст. 106, 38, 41 КПК України, складено оперуповноваженим УБОЗ ОСОБА_28 . Суду не надано відповідних документів, що ОСОБА_28 доручено виконати вказану слідчу дію. Він не є працівником уповноваженого підрозділу органу внутрішніх справ, в компетенцію якого входить зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж. Тобто дану слідчу дію проведено не уповноваженою на то особою.
		Даний протокол складено не під час слідчої дії, і не безпосередньо після її закінчення, а тільки через добу.
		Крім того, протокол складався на протязі чотирьох днів, та в ньому не вказано, чи мало місце переривання у його складенні, які причини для цього. Більш того, як видно з досліджених доказів у суді, у ОСОБА_7 були вилучені телефони, та він був затриманий 08.01.2013 року. В той час як негласна слідча дія проводилася до 13.01.2013 року. 
		Судом досліджено також протокол огляду карти пам`яті SDНС 4 GB №12 від 26.01.2013 року ( т. 4 а. с. 156-162 ) та прослухано аудіозапис розмови на даній карті пам`яті і встановлено розбіжність вказаного в протоколах про результати аудіо та відео контролю за особою і огляду карти пам`яті SDНС 4 GB №12 з однієї сторони та записом розмови озвученої при прослуховуванні карти пам`яті.
		Суду надано як доказ протокол № 90/6-41 н/т від 14.01.2013 року про результати аудіо та відео контролю за особою ( т. 4 а.с. 167-168 ), який складено з тими ж порушеннями оперуповноваженим УБОЗ ОСОБА_20 , який не мав доручення на проведення негласної слідчої дії, як це передбачено, вимогами ст. ст. 38, 41 КПК України, що є доказом того, що слідчу дію проведено не уповноваженою особою.
		Крім того, в описовій частині вказаного вище протоколу про результати аудіо та відео контролю за особою та дослідженому судом протоколу огляду карти пам`яті SDНС 4 GB № 33 т від 26.01.2013 року ( т. 4 а.с. 170-173 ) є протиріччя з відтвореним в ході судового розгляду кримінального провадження записом розмов на носії інформації - карті пам`яті SDНС 4 GB № 33 т. 
		В ході судового розгляду ОСОБА_7 не визнавав, що зафіксовані в ході проведення негласних слідчих дій розмови відбувались за його участю, але орган досудового слідства не довів належність голосу, зафіксованого на відповідних носіях інформації обвинуваченому.
		Дослідивши вказані докази: протоколи: № 90/6-8692 н/т від 19.12.2012 року ( т. 4 а. с. 153-154 ) і № 90/6-41 н/т від 14.01.2013 року ( т. 4 а. с. 167-168 ) про результати аудіо та відео контролю за особою та протоколи: огляду карти пам`яті SDНС 4 GB №12 від 26.01.2013 року ( т. 4 а. с. 156-162 ) і огляду карти пам`яті SDНС 4 GB № 33 т від 26.01.2013 року ( т. 4 а. с. 170-173 ), суд не може визнати їх допустимими та покласти в основу вироку.
		 Таким чином, показання потерпілого, свідків обвинувачення, висновки експертиз, суд не розцінює як докази вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому діяння, а навпаки, вважає, що викладені в них відомості свідчать про наявність об`єктивних сумнівів щодо доведеності скоєння обвинуваченим цього кримінального правопорушення і не дають можливості суду зробити беззаперечний і однозначний висновок про його скоєння, оскільки прямих доказів, які б вказували на скоєння цією особою саме даного кримінального правопорушення нема і винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення ґрунтується лише на припущеннях та неналежних доказах. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 62 Конституції України, ч. 2 ст. 17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчинені злочину (кримінального правопорушення) і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, а, відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України та ч. 4 ст. 17 КПК України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою. 
		Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Так, у справі «Барбера, Мессеґе і Хабардо проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного. 
		Згідно з ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій засобами, передбаченими цим Кодексом.     Частина 3 статті 373 КПК України передбачає, що обвинувальний вирок ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, і не може ґрунтуватись на припущеннях.    Однак, аналіз перерахованих вище доказів на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими у процесі судового розгляду й оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом і оцінюючи кожен доказ з точку зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності і взаємозв`язку, та враховуючи, що можливості для збору додаткових доказів вичерпано і не пропонується стороною обвинувачення, стороною обвинувачення залишилися нез`ясованими обставини, які мають суттєве значення для законного та обґрунтованого вирішення даної кримінальної справи та ухвалення обвинувального вироку, суд приходить до вмотивованого висновку, що не здобуто і стороною обвинувачення не доведено жодних переконливих доказів що кримінальне правопорушення, яке передбачене ч. 3 ст. 368 КК України вчинено ОСОБА_7 , і оцінка яких була б позбавлена відповідних сумнівів щодо доведеності участі обвинуваченого у вчиненні саме цього кримінального правопорушення, а відповідно до положень ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_7 підлягає виправданню у зв`язку з недоведеністю його участі у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України з підстав передбачених п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України.
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим, ухвалюється виправдувальний вирок. 
		 Обвинувачений ОСОБА_7 за місцем роботи характеризується посередньо, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, на цей час офіційно не працевлаштований, має міцні соціальні зв`язки, раніше не судимий. 
		 Відповідно до ст. 129 КПК України у разі виправдання за відсутності в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення суд залишає позов без розгляду. 
		Разом з тим, відповідно до обвинувального акта потерпілому ОСОБА_6 завдано матеріальну шкоду розміром 7.930 грн. 00 коп., однак цивільний позов ним по кримінальному провадженню не заявлявся. 
		Речові доказиу кримінальному провадженні: 
		автомобіль «LEXUS LX-570», державний номер НОМЕР_1 , який переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_30  необхідно залишити їй як власнику,
		104 купюри номіналом 500 грн. на загальну суму 52.000 грн. наступних серій та номерів: ВД 6261496, ВВ 9368775, ВФ 8888188, БН 2453965, ВА 2360934, АА 2954557, ГК 2574348, ВХ 4300736, ГК 4441398, ГК 7608138, ГК 7843199, ГК 6052223, ЛГ 2620457, ГК 2536504, ВИ 4470629, ВА 0388964, ЛГ 2887594, ВА 4923428, ВЖ 3131268, ВД 1275532, БН 6113781, ВА 0967561, ГК 2266492, ВА 3865432, ВБ 3075442, ВА 0362469, ВБ 8376051, ВГ 1049138, ВД 7474474, ВХ 1512899, ЛГ 1174388, ВА 4403600, ВЕ 9856988, АА 1978022, ЗИ 2160259, ВЕ 0905051, ЗИ 0544292, ВЖ 8065769, БР 6153335, ГК 6908802, ВД 7033984, ЛГ 1952285, ВА 4165058, ЗИ 3713602, ЗИ 5831976, ЛГ 2668903, БТ 7914710, ВИ 3086347, ВФ 2477619, ВД 9585919, ГК 1167120, ВЕ 5736715, ЛБ 2268795, ЗЗ 2342829, ЛБ 5324622, ВХ 6297600, ЛГ 8632145, ВЕ 5906735, ЛБ 0003836, ВД 7336351, ВХ 0017041, БН 5851053, ВЕ 6818055, ВХ 2823149, ЗИ 3115944, БР 7238816, АА 1072739, ЗИ 8398044, ВГ 9600589, ВХ 1517663, БР 5756654, ЛГ 1389119, ВГ 2842593, ВХ 5858059, ЗФ 7484913, ВБ 0826934, ГК 0543419, ЗБ 7234504, ЛГ 9173533, ВЕ 3583834, ВГ 0845645, ВЖ 5402107, ВЖ 9684497, ГК 6874333, ВИ 9395129, БТ 4409017, ВБ 4600044, БР 4136848, ЗИ 8480620, ГТ 4077588, ВД 7763244, ЗФ 0199609, ВИ 6698854, ВФ 6990924, ГК 0158581, БК 2228594, БР 3110016, ЗИ 9010685, ВИ 1942895, ГК 3246343, БР 0533746, ГТ 2131941, БН 1074566, ВЕ 0136444, які передані на відповідальне зберігання до Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку МВС України  необхідно залишити Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку МВС України,
		змиви з поверхні долоней обох рук ОСОБА_11 , змив з килимка, вилучений в ході огляду автомобіля ОСОБА_7  «LEXUS LX-570» д/н НОМЕР_1 , які знаходяться в матеріалах кримінального провадження  необхідно знищити,
		відеокасету «Panasonic» з записом огляду автомобіля ОСОБА_7  «LEXUS LX-570» д/н НОМЕР_1 від 11.01.2013 року, дві відеокасети «TDK HS-90 8mm» із записом ходу затримання ОСОБА_7 від 08.01.2013 року, огляду місця події та ходу обшуку автомобіля ОСОБА_7 від 08.01.2013 року, карту пам`яті SDHC 4 GB синього кольору «№ 12 н/т УБОЗ Запорізьк. 18.12.12» з записом передачі хабара ОСОБА_7 18.12.2012 року, карту пам`яті SDHC 4 GB синього кольору «№33 т УБОЗ Запорізьк. 18.12.12» з записом передачі хабара ОСОБА_7 08.01.2013 року, карту пам`яті SP 8 GB, вилучену 22.01.2013 року в ресторанно-готельному комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_3 » з записом передачі хабара ОСОБА_7 08.01.2013 року, карту пам`яті SP 4 GB з записом огляду та вилучення запису з камер відеоспостереження 08.01.2013 року в приміщенні ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 22.01.2013 року, диск DVD+R інв.№5т, з записами телефонних розмов ОСОБА_7 по телефону № НОМЕР_2 , диск DVD+R інв.№59нт, з записами телефонних розмов ОСОБА_7 по телефону № НОМЕР_3 , - необхідно залишити в матеріалах кримінального провадження,
		службове посвідчення серії НОМЕР_4 на ім`я начальника державної фінансової інспекції в Запорізькій області ОСОБА_7 та особову справу начальника державної фінансової інспекції в Запорізькій області ОСОБА_7 , яка зберігається при матеріалах кримінального провадження  необхідно передати в державну фінансову інспекцію в Запорізькій області,
		посвідчення «Комітету сприяння правоохоронним органам України» на ім`я ОСОБА_7 , закордонний паспорт на ім`я ОСОБА_7 серії НОМЕР_5 від 15 березня 2010 року, мобільні телефони «Iphone 4», «Iphone 5», вилучені 08.01.2013 року в ході особистого обшуку ОСОБА_7  необхідно повернути ОСОБА_7 як власнику,
		цифровий диктофон «OLYMPUS VN-8500PC», наданий потерпілим ОСОБА_6  необхідно повернути йому як власнику. 
		Процесуальні витрати в кримінальному провадженні складають: по 735 грн. 60 коп. за проведення кожної з 2 судово-криміналістичних ( хімічних ) експертиз: № 6 від 18.01.2013 року та № 10 від 21.01.2013 року.
		Відповідно до ч. 2 ст. 122 КПК України, ст. 15 Закону України «Про судову експертизу» залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.
		 Враховуючи, що зазначені експертизи було проведено експертами спеціалізованої державної установи: Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром ГУМВС України в Запорізькій області, тому, на думку суду, не підлягають відшкодуванню у якості процесуальних витрат витрати за проведення вказаних судових криміналістичних ( хімічних ) експертиз. Вказані процесуальні витрати необхідно віднести за рахунок держави. 
		В ході досудового розслідування ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11.01.2013 року ( т. 6 а.с. 127-129 ) до обвинуваченого ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 56 днів і встановлено розмір застави у межах 1.300 розмірів мінімальної заробітної плати в сумі 1.491.100 грн. ( один мільйон чотириста дев`яносто одна тисяча сто грн. ) 00 коп. Вказаний розмір застави внесено ОСОБА_31 згідно квитанції № 1 від 11.01.2013 року ( т. 6 а.с. 131 ).
		До вступу вироку в законну силу суд вирішує залишити ОСОБА_7 вказаний запобіжний захід  заставу у межах 1.300 розмірів мінімальної заробітної плати в сумі 1.491.100 грн. ( один мільйон чотириста дев`яносто одна тисяча сто грн. ) 00 коп.
		На підставі викладеного, керуючись ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (зі змінами та доповненнями внесеними Протоколом № 11 від 11.05.1994 року, Протоколом № 14 від 13.05.2004 року), ст. 62 Конституції України, ст. ст. 17, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд,- 
		 З А С У Д И В:
		     ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України у зв`язку з недоведеністю вчинення вказаного кримінального правопорушення обвинуваченим на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України.
		Запобіжний захід обраний ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили залишити у вигляді застави у межах 1.300 розмірів мінімальної заробітної плати в сумі 1.491.100 грн. ( один мільйон чотириста дев`яносто одна тисяча сто грн. ) 00 коп. 
		 Судові витрати по кримінальній справі віднести на рахунок держави.
		Речові доказиу кримінальному провадженні: 
		автомобіль «LEXUS LX-570», державний номер НОМЕР_1 , який переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_30  залишити їй як власнику,
		104 купюри номіналом 500 грн. на загальну суму 52.000 грн. наступних серій та номерів: ВД 6261496, ВВ 9368775, ВФ 8888188, БН 2453965, ВА 2360934, АА 2954557, ГК 2574348, ВХ 4300736, ГК 4441398, ГК 7608138, ГК 7843199, ГК 6052223, ЛГ 2620457, ГК 2536504, ВИ 4470629, ВА 0388964, ЛГ 2887594, ВА 4923428, ВЖ 3131268, ВД 1275532, БН 6113781, ВА 0967561, ГК 2266492, ВА 3865432, ВБ 3075442, ВА 0362469, ВБ 8376051, ВГ 1049138, ВД 7474474, ВХ 1512899, ЛГ 1174388, ВА 4403600, ВЕ 9856988, АА 1978022, ЗИ 2160259, ВЕ 0905051, ЗИ 0544292, ВЖ 8065769, БР 6153335, ГК 6908802, ВД 7033984, ЛГ 1952285, ВА 4165058, ЗИ 3713602, ЗИ 5831976, ЛГ 2668903, БТ 7914710, ВИ 3086347, ВФ 2477619, ВД 9585919, ГК 1167120, ВЕ 5736715, ЛБ 2268795, ЗЗ 2342829, ЛБ 5324622, ВХ 6297600, ЛГ 8632145, ВЕ 5906735, ЛБ 0003836, ВД 7336351, ВХ 0017041, БН 5851053, ВЕ 6818055, ВХ 2823149, ЗИ 3115944, БР 7238816, АА 1072739, ЗИ 8398044, ВГ 9600589, ВХ 1517663, БР 5756654, ЛГ 1389119, ВГ 2842593, ВХ 5858059, ЗФ 7484913, ВБ 0826934, ГК 0543419, ЗБ 7234504, ЛГ 9173533, ВЕ 3583834, ВГ 0845645, ВЖ 5402107, ВЖ 9684497, ГК 6874333, ВИ 9395129, БТ 4409017, ВБ 4600044, БР 4136848, ЗИ 8480620, ГТ 4077588, ВД 7763244, ЗФ 0199609, ВИ 6698854, ВФ 6990924, ГК 0158581, БК 2228594, БР 3110016, ЗИ 9010685, ВИ 1942895, ГК 3246343, БР 0533746, ГТ 2131941, БН 1074566, ВЕ 0136444, які передані на відповідальне зберігання до Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку МВС України  залишити Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку МВС України,
		змиви з поверхні долоней обох рук ОСОБА_11 , змив з килимка, вилучений в ході огляду автомобіля ОСОБА_7  «LEXUS LX-570» д/н НОМЕР_1 , які знаходяться в матеріалах кримінального провадження  знищити,
		відеокасету «Panasonic» з записом огляду автомобіля ОСОБА_7  «LEXUS LX-570» д/н НОМЕР_1 від 11.01.2013 року, дві відеокасети «TDK HS-90 8mm» із записом ходу затримання ОСОБА_7 від 08.01.2013 року, огляду місця події та ходу обшуку автомобіля ОСОБА_7 від 08.01.2013 року, карту пам`яті SDHC 4 GB синього кольору «№ 12 н/т УБОЗ Запорізьк. 18.12.12» з записом передачі хабара ОСОБА_7 18.12.2012 року, карту пам`яті SDHC 4 GB синього кольору «№33 т УБОЗ Запорізьк. 18.12.12» з записом передачі хабара ОСОБА_7 08.01.2013 року, карту пам`яті SP 8 GB, вилучену 22.01.2013 року в ресторанно-готельному комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_3 » з записом передачі хабара ОСОБА_7 08.01.2013 року, карту пам`яті SP 4 GB з записом огляду та вилучення запису з камер відеоспостереження 08.01.2013 року в приміщенні ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 22.01.2013 року, диск DVD+R інв.№5т, з записами телефонних розмов ОСОБА_7 по телефону № НОМЕР_2 , диск DVD+R інв.№59нт, з записами телефонних розмов ОСОБА_7 по телефону № НОМЕР_3 , - залишити в матеріалах кримінального провадження,
		службове посвідчення серії НОМЕР_4 на ім`я начальника державної фінансової інспекції в Запорізькій області ОСОБА_7 та особову справу начальника державної фінансової інспекції в Запорізькій області ОСОБА_7 , яка зберігається при матеріалах кримінального провадження  передати в державну фінансову інспекцію в Запорізькій області,
		посвідчення «Комітету сприяння правоохоронним органам України» на ім`я ОСОБА_7 , закордонний паспорт на ім`я ОСОБА_7 серії НОМЕР_5 від 15 березня 2010 року, мобільні телефони «Iphone 4», «Iphone 5», вилучені 08.01.2013 року в ході особистого обшуку ОСОБА_7  повернути ОСОБА_7 як власнику,
		цифровий диктофон «OLYMPUS VN-8500PC», наданий потерпілим ОСОБА_6  повернути йому як власнику.
		 Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Запорізький районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
		 Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. 
		Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
		   Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...