Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/11937/15 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо:; реалізації спеціальних владних управлінських функцій в окремих галузях економіки, у тому числі спори у сфері:.
Надіслано для оприлюднення: 14.09.2015. Зареєстровано: 17.09.2015. Забезпечено надання загального доступу: 21.09.2015.

Результат оскарження 15.03.2016 Київський апеляційний адміністративний суд: скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову суду
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		09 вересня 2015 року                      № 826/11937/15
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І.  розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
		за позовом ОСОБА_1 до  Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправними та скасування постанов №583, 584 від 03.03.2015, №1171 від 31.03.2015 та №220 від 26.02.2015 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про скасування постанов від 26.02.2015 №220, від 03.03.2015 №583, №584, від 31.03.2015 №1171.
		Позов обґрунтовано тим, що при прийнятті оскаржених постанов відповідачем не забезпечено принцип відповідності рівня цін/тарифів розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво. 
		Відповідач заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, з яких вбачається, що оскаржені постанови прийнято відповідно до Законів України «Про природні монополії», «Про засади функціонування ринку природного газу, «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення єдиного підходу до формування  тарифів на житлово-комунальні послуги» від 01.06.2011 №869, Указу Президента України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 10.09.2014 №715 та у спосіб визначений законодавством.
		В судовому засіданні за згодою сторін на підставі ч. 4 ст. 122 КАС України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
		ВСТАНОВИВ:
		Постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг:
		- від 26.02.2015 №220 встановлено тарифи на електроенергію, що відпускається населенню;
		- від 03.03.2015 №583 встановлено роздрібні ціни на природний газ, що використовується для потреб населення;
		- від 03.03.2015 №584 затверджено граничний рівень ціни на природний газ для суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, установлених на дахові та прибудинкових (виходячи з обсягу природного газу, що використовується для виробництва та надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, за умови ведення такими суб'єктами окремого приладового та бухгалтерського обліку теплої і гарячої води»;
		- від 31.03.2015 №1171 (пункти 117, 118) встановлено тарифи на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню такими суб'єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг, зокрема:  комунальним підприємством "Дубнокомуненергія" Дубенської міської ради зі структурою, наведеною в додатку 117 до цієї постанови: з централізованого опалення: для абонентів житлових будинків з будинковими та квартирними приладами обліку теплової енергії - 719,39 грн/Гкал (з податком на додану вартість); для абонентів житлових будинків без будинкових та квартирних приладів обліку теплової енергії - 18,20 грн за 1 кв. м за місяць протягом періоду надання послуги з централізованого опалення (з податком на додану вартість); з централізованого постачання гарячої води: за умови підключення рушникосушильників до систем гарячого водопостачання - 43,86 грн за 1 куб. м (з податком на додану вартість); за відсутності рушникосушильників - 40,55 грн за 1 куб. м (з податком на додану вартість);  Кузнецовським міським комунальним підприємством зі структурою, наведеною в додатку 118 до цієї постанови: з централізованого опалення: для абонентів житлових будинків з будинковими та квартирними приладами обліку теплової енергії - 124,43 грн/Гкал (з податком на додану вартість); для абонентів житлових будинків без будинкових та квартирних приладів обліку теплової енергії - 3,50 грн за 1 кв. м за місяць протягом періоду надання послуги з централізованого опалення (з податком на додану вартість); з централізованого постачання гарячої води: за умови підключення рушникосушильників до систем гарячого водопостачання - 16,25 грн за 1 куб. м (з податком на додану вартість); за відсутності рушникосушильників - 15,49 грн за 1 куб. м (з податком на додану вартість). 
		Відповідно до частини другої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
		Пунктом 21 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06    березня 2008 року №2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" Вищий адміністративний суд України вказав, що судам слід мати на увазі, що за правилами частини другої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи - суб'єкти правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто, особа (позивач) повинна довести факт застосування до неї оскаржуваного нормативно-правового акта або те, що вона є суб'єктом відповідних відносин, на які поширюється дія цього акта. 
		Отже, право на захист виникає за умови  якщо позивач є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
		Оскарженими постановами встановлено тарифи на природний газ, електроенергію, теплову енергію для потреб населення, отже позивач як особа яка проживає на території України (Рівненська область), отже позивач є суб'єктом правовідносин, у яких застосовано оскаржені постанови.
		Відповідно до п. 3 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого Указом Президента України від 10.09.2014 №715/2014 (далі Положення) основними завданнями НКРЕКП є: державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках, у сферах електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, на ринках природного газу, нафтового (попутного) газу, газу (метану) вугільних родовищ та газу сланцевих товщ (далі - природний газ), нафти та нафтопродуктів, а також перероблення та захоронення побутових відходів; забезпечення проведення цінової і тарифної політики у сферах електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, у нафтогазовому комплексі, сприяння впровадженню стимулюючих методів регулювання цін.
		НКРЕКП: бере участь у регулюванні платіжно-розрахункових операцій у сферах електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання і водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, на ринку природного газу відповідно до законодавства; установлює:  ціни (тарифи) на електричну енергію, тарифи на її передачу та постачання; ціни на товарний природний газ власного видобутку для суб'єктів, визначених законом; роздрібні ціни на природний газ, що використовується для потреб населення; граничні рівні цін на природний газ для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання; граничні рівні цін на природний газ для суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, установлених на дахові та прибудованих (виходячи з обсягу природного газу, що використовується для виробництва та надання населенню і релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання, за умови ведення такими суб'єктами окремого приладового та бухгалтерського обліку тепла і гарячої води); тарифи на транспортування природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ магістральними та розподільними трубопроводами; тарифи на постачання природного газу та газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом; тарифи на закачування, зберігання та відбір природного газу, газу (метану) вугільних родовищ; тарифи на транспортування магістральними трубопроводами нафти, нафтопродуктів та аміаку; тарифи на теплову енергію, що виробляється на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС та когенераційних установках і установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії;
		тарифи на комунальні послуги для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється НКРЕКП; обмеження щодо суміщення видів господарської діяльності суб'єктами природних монополій та суб'єктами господарювання на суміжних ринках; порядок формування плати за підключення до мереж суб'єктів природних монополій та здійснення контролю за його дотриманням.
		Отже, повноваження НКРЕКП на встановлення тарифів у сферах електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, на ринках природного газу визначено згадуваним Положенням.
		          Відповідно до п. 9 Положення НКРЕКП як колегіальний орган утворюється у складі Голови та шести членів. НКРЕКП є правомочною з моменту призначення більше половини її загального кількісного складу.
		          Згідно п. 10  Положення Голова НКРЕКП: скликає і проводить засідання НКРЕКП, вносить питання для розгляду на її засіданнях, підписує протокол засідань та рішення НКРЕКП, затверджує порядок денний засідання НКРЕКП.
		           Відповідно до п. 12 Положення Рішення НКРЕКП вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість від загального кількісного складу НКРЕКП. Голова, члени НКРЕКП мають по одному голосу кожний.
		          Згідно п. 13. Положення Рішення НКРЕКП приймаються на засіданнях, які проводяться у формі відкритих або закритих слухань. У разі розгляду питань, що мають важливе суспільне значення, засідання проводяться у формі відкритих слухань, в яких беруть участь представники суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на суміжних ринках, об'єднань споживачів і громадськості.
		Рішення, прийняті НКРЕКП, оформлюються постановами і розпорядженнями.
		З огляду на викладене, рішення є прийнятим саме за умови голосування за таке рішення більшістю від загального кількісного складу НКРЕКП. 
		Порядок організації діяльності Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг пов'язаної із здійсненням її повноважень установлено Регламентом затвердженим Наказом НКРЕКП від 17.09.2014 №3 (далі - Регламент).
		Відповідно до п. 4.1 Регламенту основною формою роботи Комісії є засідання. Засідання можуть бути плановими та позачерговими.
		Згідно п. 4.9., 4.10, 4.17-4.20 Регламенту розгляд питань та прийняття рішень проводиться Комісією колегіально.
		Рішення приймаються тільки тими членами Комісії, які беруть участь у розгляді питання на засіданні Комісії.
		Засідання Комісії є правомочним, якщо на ньому присутня більшість від загального складу Комісії.
		Рішення Комісії вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість від загального кількісного складу Комісії.
		Рішення вважається не прийнятим, якщо воно не набрало необхідної кількості голосів, зокрема, при рівному розподілі голосів "за" й "проти".
		Відповідно до п. 6.1., 6.2 Регламенту засідання Комісії протоколюються. Ведення протоколу засідання Комісії здійснює секретар засідання.
		Протокол засідання Комісії підписує головуючий та секретар. Візують протокол члени Комісії, які брали участь у засіданні, а також керівники структурних підрозділів, які були доповідачами на засіданні.
		Відповідно до п. 6.6. Регламенту рішення, прийняті на засіданні, оформлюються постановами або розпорядженнями протягом трьох робочих днів після закінчення засідання.
		З матеріалів справи вбачається, що 28.02.2015 на офіційному веб-сайті НКРЕКП було опубліковано повідомлення про розгляд 03.03.2015 на відкритому засідання НКРЕКП питання прийняття оскаржуваних постанов щодо встановлення тарифів. 
		Відповідно до протоколів відкритого засідання НКРЕКП за прийняття рішення проголосувало п'ять із п'яти присутніх на засіданні членів НКРЕКП.
		Також, з матеріалів справи вбачається, що оскаржені постанови пройшли експертизу та  зареєстровані Міністерством юстиції України та були опубліковані в Офіційному віснику України.
		З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржені постанови прийнято уповноваженою особою відповідно до згадуваних норм Положення та Регламенту.
		          Відповідно до постанови від 03 березня 2015 року №583 "Про встановлення роздрібних цін на природний газ, що використовується для потреб населення" (далі по тексту - Постанова) встанволено роздрібні ціни на природний газ, що використовується для потреб населення (з урахуванням податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, тарифів на послуги з транспортування, розподілу і постачання природного газу за регульованим тарифом), у разі використання природного газу:
		1)    для приготування їжі та/або підігріву води - 7,188 грн. за 1 м-3;
		2) для індивідуального опалення або комплексного споживання (індивідуальне опалення, приготування їжі та/або підігрів води):
		період з 01 травня по 30 вересня (включно) - 7,188 грн. за 1 м-3;
		у період з 01 жовтня по 30 квітня (включно):
		за обсяг, спожитий до 200 м-3 природного газу на місяць (включно), - 3,600 грн. за 1    м-3;
		за обсяг, спожитий понад 200 м-3 природного газу на місяць, -     7,188 грн. за 1 м-3.
		Для потреб населення смт. Солотвине Закарпатської області, яке використовує природний газ безпосередньо із Солотвинського родовища, роздрібні ціни на природний газ, що використовується для потреб населення, встановлені згідно з пунктом 1 цієї постанови, за вирахуванням податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, тарифів на послуги з транспортування, розподілу і постачання природного газу за регульованим тарифом, застосовуються з урахуванням коефіцієнта 0,8.
		Також, визнано такою, що втратила чинність, постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 03 квітня 2014 року №420 "Про встановлення роздрібних цін на природний газ, що використовується для потреб населення", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 08 квітня 2014 року за №388/25165.
		          Крім того постановою від 03 березня від 2015 року № 584 «Про затвердження граничного рівня ціни на природний газ для суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, установлених на дахові та прибудованих (виходячи з обсягу природного газу, що використовується для виробництва та надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, за умови ведення такими суб'єктами окремого приладового та бухгалтерського обліку тепла і гарячої води)» затверджено граничний рівень ціни на природний газ для суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, установлених на дахові та прибудованих (виходячи з обсягу природного газу, що використовується для виробництва та надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, за умови ведення такими суб'єктами окремого приладового та бухгалтерського обліку тепла і гарячої води), на рівні 2994,30 грн за 1000 куб м з урахуванням податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для суб'єктів господарювання усіх форм власності, який справляється у розмірі 2 відсотків, тарифів на послуги з транспортування, розподілу і постачання природного газу за регульованим тарифом.
		Також, визнано такою, що втратила чинність, постанову Національної комісії регулювання електроенергетики від 13 липня 2010 N 813 "Про затвердження граничного рівня ціни на природний газ для суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, установлених на дахові та прибудованих".
		Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001    року №1729 "Про забезпечення споживачів природним газом" установлено, що потреба населення в природному газі задовольняється з ресурсу природного газу, який формується за рахунок продажу підприємствами, частка держави у статутному фонді яких становить 50 відсотків та більше, господарськими товариствами, 50 відсотків та більше акцій (часток, паїв) яких перебуває у статутних фондах інших господарських товариств, контрольним пакетом акцій яких володіє держава, а також дочірніми підприємствами, представництвами та філіями таких підприємств і товариств, учасниками договорів про спільну діяльність, укладених за участю зазначених підприємств і товариств, та/або уповноваженими такими договорами особами Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України" всього обсягу природного газу (в тому числі нафтового (попутного) газу) власного видобутку, який здійснюється на підставі спеціальних дозволів на користування надрами (за винятком обсягів газу, що використовується видобувними підприємствами відповідно до напрямів, визначених прогнозним річним балансом находження та розподілу природного газу по Україні, що затверджений Кабінетом Міністрів України), а у разі нестачі - за рахунок інших ресурсів Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".
		          Відповідно до статті 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» видобуток природного газу здійснюється, суб'єктами господарювання, які реалізують природний газ суб'єкту, уповноваженому Кабінетом Міністрів України для формування ресурсу природного газу, що використовується для потреб населення, так і іншими газодобувними підприємствами.
		          Згідно листа НАК «Нафтогаз України» від 22.01.2014 № 6-389/1.8-15 всього в Україні видобуто газу в 2013 році 21 449,44 млн куб м. із них: ПАТ «Укргазвидобування» - 15 113,79; ПАТ «Укрнафта» - 1 906,64; ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» - 1 650,74; Інші газодобувні підприємства - 2 778,27; в 2014 році видобуто газу 20 525,02 млн куб м., із них: ПАТ «Укргазвидобування» - 15 116,52 ; ПАТ «Укрнафта» - 1 740,36; ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» - 339,86; Інші газодобувні підприємства - 3 319,65.
		З матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується, що ПАТ «Укрнафта» та ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» не здійснюють продаж товарного природного газу НАК «Нафтогаз України» для потреб населення. Отже, єдинийм суб'єктом господарювання, який здійснює продаж товарного природного газу НАК «Нафтогаз України» для потреб населення є ПАТ «Укргазвидобування».
		Відповідно до листа НАК «Нафтогаз України», копія якого міститься в матеріалах справи, на момент розрахунку ціни на природний газ прогнозований річний обсяг споживання природного газу населенням у 2015 році становить 14,5 млрд. куб м., суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію, що використовується для виробництва та надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання - 6,8 млрд.куб. м.  планований обсяг видобутку товарного природного газу ПАТ "Укргазвидобування" для потреб населення на 2015 рік складе близько 12,8 млрд. 
		З огляду на викладене, вбачається, що газу власного видобутку не достатньо для забезпечення потреб населення природним газом у повному обсязі в 2015 році, що свідчить про необхідність використання імпортного газу.
		Механізм встановлення роздрібних цін на природний газ, що використовується для потреб населення, визначав Порядок встановлення роздрібних цін на природний газ для населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року №869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" (далі - Порядок).
		За визначенням пункту 2 Порядку середня ціна реалізації природного газу - це середня ціна 1000 куб. метрів природного газу, що реалізується для потреб населення, розрахована виходячи з цін природного газу як товару, питомих витрат уповноваженого суб'єкта, тарифів на послуги з його транспортування, розподілу і постачання за регульованим тарифом, податків і зборів; середньозважена ціна природного газу як товару - розрахункова середньозважена ціна 1000 куб. метрів товарного природного газу, що видобувається суб'єктами, зазначеними у частині першій статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" (далі - суб'єкти), природного газу, що належить до інших ресурсів уповноваженого суб'єкта.
		Відповідно до пункту 7 Порядку роздрібні ціни на природний газ для потреб населення розраховуються НКРЕКП, виходячи із:
		- середньозваженої ціни природного газу як товару;
		- питомих витрат уповноваженого суб'єкта, пов'язаних із закупівлею та реалізацією природного газу населенню;
		- збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності (на обсяги природного газу, що постачається населенню) (далі - цільова надбавка);
		- загального тарифу на транспортування природного газу;
		- середньозваженого тарифу на постачання природного газу;
		- податку на додану вартість;
		- планованого річного обсягу споживання природного газу населенням, передбаченого прогнозним річним балансом надходження та розподілу природного газу;
		- планованих річних обсягів розподілу природного газу для потреб населення, що видобувається суб'єктами, та інших ресурсів природного газу, що належить до інших ресурсів уповноваженого суб'єкта, передбачених прогнозним річним балансом надходження та розподілу природного газу.
		Згідно з пунктом 15 Порядку, середня ціна реалізації природного газу (без урахування податку на додану вартість) визначається за такою формулою: 
		Цсередня     = (Цтов     + Вр) х Кцн     + Тзаг     + Тпост,
		де Цтов     - середньозважена ціна природного газу як товару (без урахування податку на додану вартість);
		Вр     - питомі витрати уповноваженого суб'єкта (без урахування податку на додану вартість);
		Кцн     - коефіцієнт, що враховує цільову надбавку;
		Тзаг     - загальний тариф на транспортування природного газу (без урахування податку на додану вартість);
		Тпост     - середньозважений тариф на постачання природного газу (без урахування податку на додану вартість).
		Згідно з пунктом  17 Порядку перегляд установлених цін на природний газ здійснюється НКРЕКП у разі зміни складових середньої ціни реалізації природного газу, вимог законодавства та інших обставин, що значено впливають на їх величину.
		Отже, перегляд установлених цін на природний газ може бути здійснений НКРЕКП у разі зміни складових середньої ціни реалізації природного газу та інших обставин, що значено впливають на їх величину.
		Відповідно до пояснень відповідача основними показниками, які вплинули на збільшення ціни на газ власного видобутку є збільшення собівартості видобутку, пов'язане з збільшенням ставки рентної плати за користування надрами відповідно до норм Податкового кодексу України (з 20% до 70% від вартості видобутих корисних копалин); необхідність збільшення капітальних інвестицій у газодобувну галузь. Крім того, на збільшення ціни на газ мали вплив наступні фактори: зменшення обсягів транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами, постачання природного газу, які зворотньо-пропорціно впливають на розміри тарифів; приведення у відповідність обсягів нормативних страт та виробничо-технологічних витрат; зростання вартості природного газу, що використовується на виробничо-технічні витрати та нормовані витрати; збільшення витрат газорозподільних підприємств за елементом «Витрати на встановлення лічильників газу населення»; коригування прибутку.
		Детальний розрахунок ціни на газ для населення наведено відповідачем у поясненнях, які долучено до матеріалів справи та з яких вбачається, що середня ціна на газ для населення в оскаржуваній постанови визначена відповідно до п. 15 Порядку.
		Щодо постанови від 03 березня від 2015 року № 584, суд зазначає, що граничний рівень ціни на природний газ для суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, установлених на дахові та прибудованих (виходячи з обсягу природного газу, що використовується для виробництва та надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, за умови ведення такими суб'єктами окремого приладового та бухгалтерського обліку тепла і гарячої води), формується з урахуванням ціни імпортованого газу.ю податку на додану варітсть, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за врегулюваним тарифом. 
		Доводів щодо протипарвності визначення гранічного рівня на природний газ постановою від 03 березня від 2015 року № 584 позивачем не наведено та не встановлено судом під час вирішення справи.
		Щодо постанови НКРЕКП від 26 лютого 2015 року №220, якою встановлено тарифи на електроенергію, що відпускається населенню, на період з 01 квітня 2015 року по 31 серпня 2015 року включно, наступним чином.
		- тариф І блоку - за обсяги від 0 до 100 (150) кВт.год. на місяць, у тому числі для населення, яке проживає в будинках обладнаних, обладнаних кухонними електроплитами, (було від 0 до 150 (250) кВт кВт.год на місяць);
		- тариф II блоку - за обсяги від 100 (150) до 600 кВт.год на місяць, у тому числі для населення, яке проживає в будинках обладнаних, обладнаних кухонними електроплитами, (було від 150 (250) до 800 кВт кВт.год на місяць);
		- тариф III блоку - за обсяги понад 600 кВт.год на місяць, у тому числі для населення, яке проживає в будинках обладнаних, обладнаних кухонними електроплитами, (було понад 800 кВт кВт.год на місяць).
		При цьому, для населення, яке проживає в сільській місцевості (у тому числі, яке проживає в житлових будинках, обладнаних кухонними електроплитами) обсяг споживання для І блоку залишено на рівні 150 кВттод.
		Населенню, яке проживає в житлових будинках (у тому числі в житлових будинках готельного типу, квартирах та гуртожитках), обладнаних у встановленому порядку електроопалювальними установками (у тому числі в сільській місцевості):  у період з 01 травня по 30 вересня (включно): за обсяги від 0 до 100 (150) кВт.год на місяць (було від 0 до 150 (250) кВт :<Вт.год на місяць); за обсяги від 100 (150) до 600 кВт.год на місяць, (було від 150 (250) до 800 кВт кВт.год на місяць);
		У період з 01 жовтня по 30 квітня (включно): за обсяг, спожитий до 3600 кВттод електроенергії на місяць (включно)(було від ) до 5000 кВттод (включно) на місяць); за обсяг, спожитий понад 3600 кВттод електроенергії на місяць (було понад 5000 кВттод електроенергії на місяць.
		Для розрахунку тарифу на електроенергію, що відпускається населенню (у лому числі, яке проживає в житлових будинках, обладнаних кухонними електроплитами), враховувались Прогнозні макропоказники економічного і соціального розвитку України на 2015 рік, схвалені постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2014 № 404 (у редакції постанови КМУ від 22.12.2014 року № 709 (прогноз, сценарій 2), зокрема індекс споживчих цін, який складає - 117,9. Таким чином, запропоновано збільшення тарифу 1 блоку на 17,9% (внаслідок необхідності округлень тарифів збільшення становить 19%).
		Крім того, вказаною постановою передбачено поетапне збільшення тарифів на електричну енергію, що відпускається населенню з метою приведення їх до економічно обґрунтованого рівня.
		Розрахунок тарифів на електроенергію для населення врегульовано наступними нормативно-правовими актами: Законом України "Про електроенергетику" передбачено ринкове формування тарифів на електричну енергію, постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року N 869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги", Умови та Правила здійснення підприємницької діяльності з постачання електроенергії за регульованим тарифом, затверджені постановою НКРЕ від 13.06.96 N 15/1, зареєстровані в Міністерстві юстиції України від 08.08.96 1996 за N 433/1458 (із змінами) (пункт 3.7.4), Тимчасовою методикою розрахунку роздрібного тарифу на спожиту електроенергію, тарифу на передачу електроенергії місцевими (локальними) електромережами та тарифу на постачання електроенергії, затвердженої постановою НКРЕ від 06.05.98 N 564, з системного аналізу яких вбачається, що тарифи формуються за ринковою формулою, яка складається із:  закупівельної ціни електричної енергії на оптовому ринку електричної енергії та/або у безпосередніх виробників електричної енергії; тарифу на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами відповідного класу напруги ліцензіата з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, на території ліцензованої діяльності якого перебуває споживач;  складової, яка забезпечує покриття витрат з постачання електричної енергії (тариф на постачання);  нормативних технологічних витрат у місцевих (локальних) електричних мережах.
		Позивач не вказує на порушення відповідачем методики розрахунку роздрібного тарифу на спожиту електроенергію, тарифу на передачу електроенергії місцевими (локальними) електромережами та тарифу на постачання електроенергії, отже  дотримання відповідачем згадуваної методики не потребує додаткового доказування.
		З матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується, що протягом 2006-2014 років відбулось зростання середньозваженого роздрібного тарифу на електричну енергію в чотири рази та зміна рівня оптової ринкової ціни електроенергії, витрат на її передачу і постачання в сторону збільшення, що мало наслідком зростання тарифу на електроенергію, що відпускається населенню.
		Підпунктом 2 пункту 2 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про засади функціонування ринку електричної енергії України» НКРВКП має до 1 січня 2015 року здійснити необхідні заходи для застосування ринкових цін на   електричну   енергію   для   всіх   категорій   споживачів,   крім   визначених   груп побутових споживачів, крім того, відповідно до підпункту 1) п. 2 Кабінет міністрів має до 1 липня 2017 року визначити групи побутових споживачів, ціни на електричну енергію для яких регулюються Комісією.
		Необхідність у підвищенні цін (тарифів) для всіх категорій споживачів, зокрема на електричну енергію, до економічно обґрунтованого рівня, передбачено пунктом 7 розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.12.2005 № 577.
		Крім того, пунктом 2 розділу XII Коаліційної угоди, укладеної учасниками коаліції депутатських фракцій Верховної Ради України VIII скликання та підписана Політичною партією «Народний фронт», Партією «Блок Петра Порошенка», Політичною партією «Об'єднання «Самопоміч», Радикальною партією Олега Ляшка, Політичною партією Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина», передбачена поетапна ліквідація перехресного субсидіювання та вирівнювання цін на природний газ та електричну енергію, а також поступова ліквідація перехресного субсидіювання (багаторівневої тарифної системи) шляхом встановлення цін та тарифів для всіх споживачів, включаючи населення, на економічно обґрунтованому рівні та одночасне здійснення переходу до адресних дотацій соціально-вразливим верствам населення (протягом 2015 - 2017 років). 
		Щодо постанови від 31.03.2015 №1171 (пункти 117, 118) встановлено тарифи на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню такими суб'єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг, зокрема:  комунальним підприємством "Дубнокомуненергія" Дубенської міської ради та Кузнецовським міським комунальним підприємством.
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» тарифи на комунальні послуги - тарифи на теплову енергію (крім тарифів на виробництво теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії, а також тарифи на послуги централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, а також тарифи на послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для суб'єктів, які є виконавцями цих послуг.
		Відповідно до ст. 2 згадуваного Закону органом державного регулювання у сфері комунальних послуг є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.
		Порядок організації діяльності національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, визначається Законом України "Про природні монополії".
		Аналіз Закону України «Про природні монополії» та 3 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого Указом Президента України від 10.09.2014 №715/2014, відповідно до яких НКРЕКП має законодавчо визначені повноваження на встановлення тарифів, зокрема, на теплову енергію та централізоване постачання гарячої води наведено вище та повторно не досліджується.
		Відповідно до статті 10 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг", тарифи на комунальні послуги суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих планованих витрат на їх виробництво з урахуванням планованого прибутку.
		Статтею 20 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
		Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869 (далі - Порядок формування тарифів на теплову енергію).
		Відповідно до п. 2 Порядку формування тарифів на теплову енергію цей Порядок застосовується під час установлення Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування (далі - уповноважені органи) тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для суб'єктів природних монополій, а також для суб'єктів господарювання на суміжних ринках, зазначених у пункті 1 цього Порядку, та поширюється на таких суб'єктів під час розрахунку зазначених тарифів.
		Згідно п. 5-7 Порядку формування тарифів на теплову енергію формування тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії здійснюється з урахуванням витрат за кожним видом ліцензованої діяльності, облік яких ведеться ліцензіатом окремо.
		Ліцензіат здійснює розподіл витрат між видами господарської діяльності, зокрема пов'язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням теплової енергії, в установленому законодавством порядку.
		Не включаються до розрахунку тарифів витрати, які не використовуються для визначення об'єкта оподаткування відповідно до вимог розділу III Податкового кодексу України або перевищують межі відповідних витрат.
		У разі зміни протягом строку дії тарифів обсягу окремих витрат, пов'язаних із провадженням ліцензованої діяльності з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, з причин, які не залежать від ліцензіата, зокрема збільшення або зменшення податків і зборів, мінімальної заробітної плати, орендної плати та амортизаційних відрахувань, підвищення або зниження цін і тарифів на паливно-енергетичні та інші матеріальні ресурси, може проводитися перерахування тарифів шляхом коригування лише тих складових частин структури тарифів, за якими відбулися цінові зміни в бік збільшення або зменшення.
		Отже, перегляд установлених тарифів на теплову енергію може бути здійснений НКРЕКП у разі зміни тарифів обсягу окремих витрат пов'язаних із провадженням ліцензованої діяльності з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії та інших обставин, що значено впливають на їх величину.
		Відповідно до п. 18 Порядку формування тарифів на теплову енергію до складу планованої виробничої собівартості включаються, зокрема, прямі матеріальні витрати, серед яких: витрати на придбання палива (газу, мазуту, вугілля, торфу, інших видів технологічного палива) та електричної енергії для технологічних потреб, що визначаються виходячи з планованого обсягу виробництва теплової енергії згідно з пунктом 13 цього Порядку, норм питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів, установлених відповідно до міжгалузевих, галузевих та регіональних методик, інших нормативних документів з нормування витрат та втрат ресурсів, у яких враховуються основні особливості технологічних процесів конкретного виробництва, діючих цін (тарифів) на паливно-енергетичні ресурси. Обсяг витрат, пов'язаних з використанням електричної енергії для технологічних потреб, визначається з урахуванням витрат на зумовлену електромагнітною незбалансованістю електроустановок технологічно шкідливу циркуляцію електроенергії між джерелами електропостачання та приймачами змінного електричного струму (у разі відсутності приладів обліку її потужність визначається відповідно до нормативів).
		Як зазначено вище, постановою НКРЕКП від 03 березня 2015 року №584 граничний рівень ціни на природний газ для виробництва теплової енергії для потреб населення збільшено на 128,7 % і встановлено на рівні 2994,30 грн/тис. куб.м (з урахуванням податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для суб'єктів господарювання усіх форм власності, який справляється у розмірі 2 відсотків, тарифів на послуги з транспортування, розподілу і постачання природного газу за регульованим тарифом), а також відповідними постановами НКРЕКП з квітня 2015 року підвищена вартість виробництва теплової енергії ТЕЦ, ТЕС, АЕС для потреб населення з урахуванням вказаних цін на природний газ. В зв'язку з цим здійснено перегляд тарифів на теплову енергію для потреб населення, шляхом коригування лише паливної складової діючих тарифів, витрат на електроенергію, собівартості виробництва теплової енергії ТЕЦ, ТЕС, КГУ, АЕС.
		Отже, фактично мало місце збільшення складових собівартості тарифів на теплову енергію, що мало наслідком перегляд установлених тарифів на теплову енергію та як наслідок прийняття постанови НКРЕКП від 31 березня 2015 року №1171.
		Щодо доводів позивачів про порушення НКРЕКП, принципів державного регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, визначених статтею 30 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», суд зазначає наступне.
		Відповідно до пункту третього статті 116 Конституції України проведення політики соціального захисту,   як і цінової політики, віднесено   до повноважень Кабінету Міністрів України.
		Крім того, згідно положень статті 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України у сфері соціальної політики, зокрема, забезпечує проведення   державної   соціальної   політики,   вживає   заходів   щодо   підвищення реальних доходів населення та забезпечує соціальний захист громадян.
		Принцип державного регулювання як гарантування соціального захисту населення при оплаті за житлово-комунальних послуг та випередження зростання доходів населення над зростанням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги НКРЕКП не заперечується, а покладається на Кабінет Міністрів України.
		Так само безпідставними є доводи позивача про обмеження оскаржуваною Постановою конституційного права на достатній життєвий рівень та порушення принципу гарантії соціального захисту населення при оплаті за житлово-комунальні послуги та випередження зростання доходів населення над зростанням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, передбаченого Законом України "Про житлово-комунальні послуги", так як НКРЕКП не є органом, що встановлює та забезпечує; такі функції в силу положень статті 116 Конституції України відносяться до компетенції Кабінету Міністрів України.
		Належить звернути увагу, що з метою уникнення надмірного фінансового навантаження на населення через підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 05 квітня 2014 року №83 "Про    посилення соціального захисту населення в умовах підвищення цін і тарифів на комунальні послуги", якою установлено, що фінансування витрат, пов'язаних з наданням населенню компенсації додаткових витрат на оплату комунальних послуг в умовах підвищення цін і тарифів на послуги, здійснюється за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, та затверджено Порядок призначення і надання населенню компенсації додаткових витрат на оплату комунальних послуг в умовах підвищення цін і тарифів на послуги.
		Таким чином, у разі дотримання умов, передбачених Порядком призначення і надання населенню компенсації додаткових витрат на оплату комунальних послуг в умовах підвищення цін і тарифів на послуги, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2014 року №83 "Про посилення соціального захисту населення в умовах підвищення цін і тарифів на комунальні послуги", позивач має право звернутись до відповідних органів з метою отримання компенсації додаткових витрат на оплату комунальних послуг в умовах підвищення цін і тарифів на послуги.
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням  повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
		Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних постанов з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19    Конституції України та частиною третьою статті 2    Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов не підлягає задоволенню.
		Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 122, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Відмовити в задоволені позову.
		 
		Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		 
		Суддя                                                                                                В.І. Келеберда

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...