Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 707/3007/14-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із земельних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: 18.09.2015. Зареєстровано: 20.09.2015. Забезпечено надання загального доступу: 23.09.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		Справа № 22-ц/793/1067/15Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 47 Тептюк Є. П.  Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І.   
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		02 вересня 2015 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
		головуючогоГончар Н. І.суддівЮвшина В. І. , Пономаренка В. В. при секретаріРибасюк О. С.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу Прокуратури Черкаської області на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 11 березня 2015 року по справі за позовом прокурора Черкаського району до ОСОБА_6, Черкаської районної державної адміністрації, третя особа Реєстраційна служба Черкаського РУЮ про визнання розпоряджень незаконними, визнання державного акту на право власності недійсним, скасування реєстрації
		в с т а н о в и л а :
		У листопаді 2014 року прокурор Черкаського району звернувся в суд з позовом до ОСОБА_6, Черкаської районної державної адміністрації про визнання розпоряджень незаконними, визнання державного акту на право власності недійсним, скасування реєстрації.
		В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що ОСОБА_6 24.04.2007 року було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої в адміністративних межах Будищенської сільської ради за межами населеного пункту для ведення особистого селянського господарства. 
		Розпорядженням голови Черкаської районної державної адміністрації від 22 липня 2009 року №272 затверджено акт від 21 липня 2009 року обстеження земельних ділянок, розташованих в адміністративних межах Будищенської сільської ради за межами населеного пункту, загальною площею 13,3632 га. Вказаним розпорядженням переведено обстежувані ділянки із земель загального користування, зайнятих чагарниками, до земель запасу із визначенням виду угідь «пасовища». Пунктом 3 розпорядження земельні ділянки віднесено до категорії земель сільськогосподарського призначення.
		Розпорядженням голови Черкаської районної державної адміністрації від 21 вересня 2009 року № 323 затверджено проект відведення земельних ділянок та передано безоплатно у власність в тому числі і ОСОБА_6 земельну ділянку загальною площею 1,9252 га, розташовану в адміністративних межах Будищенської сільської ради за межами населеного пункту.
		 
		06 жовтня 2009 року ОСОБА_6 видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1,9252 га серії НОМЕР_1 року.
		Вважає, що розпорядження голови Черкаської районної державної адміністрації від 22 липня 2009 року №272 суперечить вимогам земельного законодавства України, чинного на момент його видання, в частині порушення порядку встановлення цільового призначення земельної ділянки, так як не була проведена інвентаризація земель. При проведенні інвентаризації земельної ділянки віднесення її до певної категорії повинно було здійснюватися на підставі відповідної документації із землеустрою, погодженої та затвердженої в установленому законом порядку. 
		Також, зазначає, що розпорядження голови Черкаської районної державної адміністрації від 21 вересня 2009 року №323 порушує законодавчі вимоги щодо неможливості перебування земель, зайнятих річками та прибережними захисними смугами у приватній власності, оскільки спірна земельна ділянка надана ОСОБА_6 розташована в межах прибережної захисної смуги річки Вільшанка та охоплює землі зайняті іншим водним об'єктом - ставком.
		За результатами геодезичних обмірів всього масиву земельних ділянок встановлено, що останні частково охоплюють межі прибережної захисної смуги р. Вільшанка та включають землю під водним об'єктом - ставком, лінія урізу води якого знаходиться в межах відведеної в подальшому ділянки.
		Відповідно до розробленого картографічного відображення меж відведеної земельної ділянки та лінією урізу води вбачається що зі східної сторони ділянки лінія урізу води проходить на відстані 43,43 метрів від межі відведеної ОСОБА_6 земельної ділянки, згідно затвердженого проекту відведення.
		Просив, визнати незаконними та скасувати розпорядження голови Черкаської районної державної адміністрації від 22 липня 2009 року № 272 «Про затвердження акта обстеження земельних ділянок» та розпорядження голови Черкаської районної державної адміністрації від 21 вересня 2009 року № 323 « Про передачу у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства» в частині передачі у власність ОСОБА_6 ділянки площею 1,9252 га, розташованої в адміністративних межах Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населеного пункту. Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 виданий 06 жовтня 2009 року ОСОБА_6 Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_3 розташованої в адміністративних межах Будищенської сільської ради за межами населеного пункту, переданої у власність ОСОБА_6
		Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 11 березня 2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
		В апеляційній скарзі Прокуратура Черкаської області, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги прокурора задовольнити в повному обсязі.
		Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи                   із наступних підстав.
		Відповідно до ст.. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, котрим суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, прийняте на підставі повно і всебічно з»ясованих обставни, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Ст.. 214 ЦПК України передбачено, що при прийнятті рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та якими доказами це підтверджується, чи є інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи та докази, що їх підтверджують.
		            Судом встановлено, що розпорядженням голови Черкаської районної державної адміністрації від 22 липня 2009 року №272 затверджено акт від 21 липня 2009 року обстеження земельних ділянок, розташованих в адміністративних межах Будищанської сільської ради за межами населеного пункту, загальною площею 13,3632 га. Вказаним розпорядженням переведено обстежувані ділянки із земель загального користування, зайнятих чагарниками, до земель запасу із визначенням виду угідь «пасовища». Пунктом 3 розпорядження земельні ділянки віднесено до категорії земель сільськогосподарського призначення.
		Розпорядженням голови Черкаської районної державної адміністрації від 21 вересня 2009 року № 323 затверджено проекти відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства громадянам згідно списку та передано безоплатно громадянам у власність в тому числі і ОСОБА_6 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,9252 га за рахунок земель запасу в адміністративних межах Будищанської сільської ради Черкаського району, Черкаської області, за межами населеного пункту. Земельні ділянки віднесені до категорії земель сільськогосподарського призначення.
		          06 жовтня 2009 року ОСОБА_6 видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1,9252 га серії НОМЕР_1 року.
		          Відмовляючи прокурору в задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що обстеження спірної земельної ділянки було проведено відповідно до законодавства, яке діяло на момент спірних правовідносин, землі віднесені до земель сільськогосподарського призначення можуть передаватись як у власність так і в користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, а геодезичні обміри спірної земельної ділянки надані прокурором, щодо розташування земельної ділянки в межах захисної прибережної зони, не є належними доказами, оскільки виконані з порушенням законодавства України. 
		           Однак з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може.
		            Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною /сторонами/ вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 6 ст. 203 цього Кодексу.
		          Відповідно до положень ст.. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
		         Одним із основних принципів Земельний Кодекс України визначає принцип раціонального використання та охорони земель. Відтворюючи дієвість цього принципу, ЗК України поділяє земельний фонд України, який складають усі землі країни в межах її території, за особливим правовим режимом та основним цільовим призначення на категорії.                
		         Відповідно до довідки управління Держкомзему у Черкаському районі, Черкаської області від 17.08.2009 року, згідно земельно-облікових документів станом на серпень 2009 року запитувана земельна ділянка площею 2,0 га передбачена до відводу ОСОБА_6 для ведення особистого селянського господарства, обліковувалась, як землі запасу /пасовища/ в адмінмежах Будищенської сільської ради за межами населеного пункту.
		          Ст.. 19 ЗК України закріплено такі категорії земель: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; а також землі промисловості, транспорту, зв»язку, енергетики, оборони та іншого призначення. 
		          Віднесення земель до тієї чи іншої категорії згідно з ч. 1 ст. 20 ЗК України здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
		          Кожна категорія земель має узагальнене цільове призначення, що визначає специфіку її особливого правового режиму.
		         Так, земельні ділянки, віднесені до однієї категорії, можуть використовуватись за різними видами призначення. 
		         Відповідно до ст.. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя /рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги/. Землі сільськогосподарського призначення, зокрема, можуть передаватись у власність та надаватись у користування громадянам для ведення особистого селянського господарств, садівництва, городництва, сінокосіння, та випасанні худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
		           Ст..ст. 31, 33-37 ЗК України встановлений правовий режим видів використання сільськогосподарських земель. 
		           Так, згідно зі ст.. 33 ЗК України громадяни можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства. Використання земель особистого селянського господарства здійснюється відповідно до закону і таким законом є Закон України від 15.05.2003 року № 742-1У «Про особисте селянське господарство».
		           Натомість, правовий режим земельних ділянок для «пасовищ» встановлений ч. 1 ст. 34 ЗК України, якою передбачено, що громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби. 
		           Тобто, в даному випадку має місце різний правовий режим земельних ділянок, що відводяться для ведення особистого селянського господарства та земель для випасання худоби /пасовищ/.
		           При цьому абзац другий ч. 1 ст. 20 ЗК України встановлює обов»язок власників використовувати землі зазначеної категорії виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених ст..ст. 31, 33-37 цього Кодексу. 
		            Отже, відповідно до закріпленого принципу раціонального використання та охорони земель земельні ділянки /частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування з визначеними щодо неї правилами/ сільськогосподарського призначення підлягають використанню виключно відповідно до видів їх використання, які відповідають їх цільовому призначенню. 
		             Ст.. 1 Закону України «Про землеустрій», в редакції яка діяла на момент спірних правовідносин, містить визначення поняття «цільового призначення земельної ділянки», згідно з яким це є її використання за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законом порядку. Документація із землеустрою відповідно до даної статті - це затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.
		           Цільове призначення земельних ділянок, які надані громадянам, юридичним особам у власність чи постійне користування, зазначаються в державних актах на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою.
		           Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави дійти висновку, що зміна виду використання земельної ділянки в межах її цільового призначення можлива, але порядок вирішення цього питання не встановлений.
		            Виходячи із принципу ЗК щодо раціонального використання та охорони земель, колегія суддів вважає, що зміна виду використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитись в порядку встановленому для зміни цього цільового призначення землі. 
		           Отже, зміна виду цільового призначення /використання/ земельної ділянки сільськогосподарського призначення, встановленого законодавством потребує обов»язкового дотримання механізму такої зміни, визначеного Порядком зміни цільового призначення земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 року № 502. Обов»язковою умовою дотримання встановленої процедури зміни цільового призначення земельної ділянки є складання або перепогодження /у випадку якщо зміні цільового призначення підлягає вся земельна ділянка, а не її частина/ проекту відведення земельної ділянки з місцевими органами виконавчої влади /районним /міським/ органом земельних ресурсів, природоохоронними і санітарно-епідеміологічними органами, органом містобудування й архітектури та охорони культурної спадщини/, а також підлягає державній землевпорядній експертизі. 
		        Розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації № 272 від 22.07.2009 року земельна ділянка загальною площею 13, 3632 га була переведена із земель загального користування /чагарники/ до земель запасу з режимом використання /пасовища/ та віднесена до категорії земель сільськогосподарського призначення, тобто фактично оскаржуваним розпорядженням було змінено вид використання землі в межах її цільового призначення без розроблення відповідної документації із землеустрою, як передбачено ст.. 1 Закону України «Про землеустрій», ЗК України та вищевказаним Порядком.
		       Ст.. 21 ЗК України передбачено, що встановлення та зміна цільового призначення земельних ділянок може здійснюватись виключно відповідно до вимог закону та у встановленому порядку. Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсним рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.
		         Виходячи із вищевикладеного, колегія суддів вважає, що позов прокурора в частині визнання незаконним та скасування розпорядження Черкаської районної державної адміністрації № 272 від 22.07.2009 року є таким, що підлягає задоволенню.
		         Колегія суддів вважає, що акт обстеження земельних ділянок загальною площею 13, 3632 із земель загального користування /чагарники/ в адмінмежах Будищенської сільської ради, за межами населеного пункту від 21.07.2009 року /а.с. 129-130/, на підставі якого фактично і було встановлено цільове призначення спірної земельної ділянки, не є документацією із землеустрою в розумінні ст.. 1 Закону України «Про землеустрій» та Порядку, без розроблення якої встановлення цільового призначення земельної ділянки є неможливим та таким, що суперечить вимогам земельного законодавства.. 
		          Правовий режим «пасовищ» встановлений ч. 1 ст. 34 ЗК України, якою передбачено, що громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби. 
		Ст.. 121 ЗК України встановлені норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, і дана стаття також не передбачає передачу в власність громадянам земельних ділянок, які використовуються для випасання худоби , тобто «пасовища».                        
		        Оскільки передання у власність громадян земель сільськогосподарського призначення з режимом використання «пасовища», саме до яких і відноситься спірна земельна ділянка, земельним законодавством не передбачено, правовий режим використання «пасовищ» передбачає тільки отримання даної земельної ділянки в оренду, колегія суддів вважає, що розпорядження Черкаської районної державної адміністрації № 323 від 21.09 2009 року «Про передачу у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства» в частині передачі у власність ОСОБА_6 ділянки площею 1,9252 га є таким, що суперечить вимогам земельного законодавства, а тому є незаконним та підлягає скасуванню. 
		        Враховуючи, що підставою видачі ОСОБА_6 державного акту на право власності на земельну ділянку стало незаконне розпорядження Черкаської районної державної адміністрації № 323 від 21.09 2009 року «Про передачу у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства» державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 06 жовтня 2009 року, виданий на ім.»я ОСОБА_6, на земельну ділянку площею 1,9252 га розташовану Черкаська область, Черкаський район, Будищенська сільська рада, за межами населеного пункту - також підлягає визнанню недійсним.
		         Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Згідно із ч.ч. 6, 7 ст. 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій. Втручання будь-яких органів , посадових і службових осіб, громадян чи їх об»єднань у діяльність державного кадастрового реєстратора, пов»язану зі здійсненням державної реєстрації земельних ділянок, забороняється. 
		        Однак , відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного право у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		        Ст.. 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів. 
		         Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позов прокурора в частині скасування державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_4 також підлягає задоволенню і дана вимога передбачає припинення дії яка порушує право, вчинення якої на підставі рішення суду покладається на Реєстраційну службу Черкаського районного управління юстиції, що не суперечить нормам ст.. 16 ЦК України, а вимога про зобов»язання даної служби вчинити певні дії, прокурором поставлена не була.
		          Приходячи до висновку про обґрунтованість позову прокурора, колегія суддів також враховує, що відповідно до наданих останнім картографічних матеріалів щодо відстані від урізу води р. Вільшанка и до урізу води ставка, між якими розташована спірна земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_4 виконаних ТОВ «Геоземпроект» та схеми вільної кадастрової карти,  відстань між межею спірної земельної ділянки та лінією урізу води зі східної сторони, а саме від межі земельної ділянки до урізу води р. Вільшанка становить 6,59 метрів, зі сторони ставка - уріз води ставка знаходиться на території земельної ділянки на відстані 43,43 м від її межі, з чого вбачається, що частина водного об»єкту ставка знаходиться на території спірної земельної ділянки. 
		          Із матеріалів справи, а саме із висновку Черкаського обласного виробничого управління меліорації і водного господарства від 13.04.2009 року вбачається, що ділянка відведення, а саме спірна земельна ділянка, розміщена в межах водоохоронної зони.
		           Відповідно до положень ст.. 20 Закону України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність» № 353-Х1У від 23.12.1998 року юридичні та фізичні особи мають право користуватися матеріалами Державного картографо-геодезичного фонду України з додержанням вимог цього Закону та Положення про цей фонд.
		          Ст.. 5-1 вказаного Закону передбачено, що професійною топографо-геодезичною і картографічною діяльністю можуть займатися особи, які мають вищу освіту за спеціальностями та кваліфікаціями у галузі геодезії.            
		           Відповідно до ст.. 60 Земельного Кодексу України , ст.. 88 Водного Кодексу України з метою охорони поверхневих вод водних об»єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об»єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води /у меженний період/ шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів.
		          Відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не може свідчити про відсутність самої прибережної зони, оскільки її розміри встановлені законом. У разі відсутності землевпорядної документації /документації із землеустрою/ та встановлених у натурі /на місцевості/ меж щодо прибережних смуг водних об»єктів, збереження водних об»єктів повинно бути досягнуто шляхом урахування нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених ст.. 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначається відповідно до Порядку, з урахуванням конкретної ситуації.
		           Оскільки працівником ТОВ «Геоземпроект», який має відповідну освіту, були виконані роботи щодо виміру відстані від урізу води р. Вільшанка до урізу води ставка, між якими розташована спірна земельна ділянка та накладені на картографічні матеріали, які є загальнодоступними, що фактично /уріз води/ є межею для визначення та встановлення прибережних захисних зон, колегія суддів вважає помилковим висновок суду про ненадання позивачем належних та допустимих доказів порушення при наданні у власність ОСОБА_6 спірної земельної ділянки положень Водного Кодексу України, відповідно до ст.. 88 якого землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватись в користування лише для цілей, визначених  Водним Кодексом України.
		           Крім того, із матеріалів справи вбачається, що в обґрунтуванні місця розташування земельної ділянки, наданого ОСОБА_6 до заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, остання вказала, що планується її використання з метою вирощування /висаджування/ багаторічних фруктових дерев /яблуня, груша, виноград. Тобто фактично при зверненні із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_6 вказала вид використання земельної ділянки - для ведення садівництва.
		          Ст.. 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара; для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара. 
		           Тобто, ОСОБА_6 фактично була безоплатно передана у власність земельна ділянка, як вона сама вказує з видом використання земельної ділянки - для садівництва, в розмірі 1,9252 гектара, що значно перевищує норми безоплатної передачі земельних ділянок встановлених для земельних ділянок з даним видом використання. - для ведення садівництва, передбаченим вищевказаною ст.. 121 ЗК України. 
		       Згідно до ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з"ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
		Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення судом першої інстанції було ухвалене з порушення норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України є обов'язковою підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення або зміни рішення, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про задоволення позовних вимог.
		Керуючись ст.ст. 303, 304, 307,309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів ,- 
		в и р і ш и л а :
		Апеляційну скаргу Прокуратури Черкаської області - задовольнити.
		Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 11 березня 2015 року по справі за позовом прокурора Черкаського району до ОСОБА_6, Черкаської районної державної адміністрації, третя особа Реєстраційна служба Черкаського РУЮ про визнання розпоряджень незаконними, визнання державного акту на право власності недійсним, скасування реєстрації - скасувати.
		Ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги прокурора Черкаського району задовольнити.    
		Визнати незаконним та скасувати розпорядження   Черкаської районної державної адміністрації від 22 липня 2009 року № 272 «Про затвердження акта обстеження земельних ділянок».
		Визнати незаконним та скасувати розпорядження   Черкаської районної державної адміністрації від 21 вересня 2009 року № 323 «Про передачу у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства» в частині передачі у власність ОСОБА_6 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства  площею 1,9252 га, розташованої в адміністративних межах Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населеного пункту. 
		Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 06 жовтня 2009 року, виданий на ім.»я ОСОБА_6, на земельну ділянку площею 1,9252 га розташовану: Черкаська область, Черкаський район, Будищенська сільська рада, за межами населеного пункту.
		Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_3 розташованої в адміністративних межах Будищенської сільської ради Черкаського району, Черкаської області за межами населеного пункту, переданої у власність ОСОБА_6.
		Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання ним законної сили. 
		 
		Головуючий :
		Судді :

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...