Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 812/2028/13-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019).
Надіслано для оприлюднення: 17.09.2015. Зареєстровано: 21.09.2015. Забезпечено надання загального доступу: 21.09.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		15 вересня 2015 року                                         м. Київ                              К/800/33578/13 
		Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
		 
		головуючого  -   судді суддів:Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,
		розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом  фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до головного державного інспектора праці Відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у Луганській області Територіальної державної інспекції з питань праці у Луганській області Шовікової Ірини Анатоліївни про скасування припису за касаційною скаргою головного державного інспектора праці Відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у Луганській області Територіальної державної інспекції з питань праці у Луганській області Шовікової Ірини Анатоліївни на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 березня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2013 року,
		в с т а н о в и л а :
		У лютому 2013 року ФОП ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до головного державного інспектора праці Відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у Луганській області Територіальної державної інспекції з питань праці у Луганській області Шовікової І.А., в якому просив скасувати припис відповідача № 12-15-033/0095 від 12 листопада 2012 року, як такий, що порушує його права та діюче законодавство України.
		Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 28 березня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2013 року, адміністративний позов задоволено. Скасовано припис від 12 листопада 2012 року №12-15-033/0095-0085, складений головним державним інспектором праці Відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у Луганській області Територіальної державної інспекції з питань праці у Луганській області. 
		У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову. 
		Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно Свідоцтва про державну реєстрацію ОСОБА_4 зареєстрований виконавчим комітетом Стахановської міської ради як фізична особа-підприємець 02 лютого 1994 року.  
		Відповідно до Свідоцтва про сплату єдиного податку, НОМЕР_1, видами діяльності позивача є: інформаційна діяльність, діагностика, ремонт та техобслуговування оргтехніки, поліграф послуги, репетиторство. 
		Згідно укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 12 квітня 2007 року договору надання послуг по навчанню ОСОБА_4 на платній основі надає             ОСОБА_6 послуги по його навчанню за програмою по ремонту техніки, а               ОСОБА_6 сплачує за це ОСОБА_4 гроші у розмірі 2400 грн. Договір підписаний обома сторонами. 
		24 вересня 2012 року з прокуратури м. Стаханова до Територіальної державної інспекції з питань праці у Луганській області надійшла заява ОСОБА_6, в якій він просить відновити трудовий стаж з 12 квітня 2007 року по 31 серпня 2007 року (період праці у ФОП ОСОБА_4.) згідно реєстру ордерів та ксерокопії заяви, де зазначено, що він є робітником підприємства.
		В подальшому Територіальною державною інспекцією з питань праці у Луганській області 31 жовтня 2012 року видано наказ №154  про затвердження плану перевірок на листопад 2012 року, згідно якого прийнято рішення про проведення перевірки ФОП ОСОБА_4
		З 09 листопада 2012 року по 12 листопада 2012 року головним державним інспектором праці Відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість           та інших нормативно-правових актів у Луганській області Територіальної державної інспекції з питань праці у Луганській області Шовіковою І.А. проведено перевірку ФОП ОСОБА_4 на предмет дотриманням законодавства про працю, за результатами якої складено акт перевірки № 12-15-033/0095.
		Згідно висновків акту в договорі про повну індивідуальну відповідальність від 12 квітня 2007 року та в заяві ОСОБА_4 в міліцію від 06 вересня 2007 року зазначено, що ОСОБА_6 є працівником ФОП ОСОБА_4, що свідчить про наявність трудових відносин між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 у період з 12 квітня 2007 року по 18 серпня 2007 року. Проте, трудовий договір у письмовій формі не укладався, що є порушенням вимог статті 24 Кодексу законів про працю України. Запис у трудову книжку ОСОБА_6 про прийняття його на роботу зроблено не було, чим порушено вимоги статті 48 Кодексу законів про працю України.
		На підставі зазначених в акті перевірки висновків головним державним інспектором праці Відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у Луганській області Територіальної державної інспекції з питань праці у Луганській області видано припис № 12-15-033/0095-0085 від 12 листопада 2012 року, яким зобов'язано позивача протягом місяця привести у відповідність до вимог діючого законодавства трудові відносини з громадянином ОСОБА_6 за період з 12 квітня 2007 року по 18 серпня 2007 року та у строк до 12 грудня 2012 року інформувати про виконання вимог припису.
		Позивач надав відповідачу заперечення на акт  перевірки та оскаржив дії інспектора щодо проведення перевірки та винесення відносно нього  припису.  
		Листом від 03 грудня 2012 року № 3624/2, який позивачем отримано 20 грудня 2012 року, Територіальною державною інспекцією з питань праці у Луганській області в задоволенні скарги  відмовлено. 
		Листом від 21 січня 2013 року № 3-04/01-13-31/02-96, який позивачем отримано 29 січня 2013 року, Державною інспекцією України з питань праці в задоволенні скарги позивача також відмовлено. 
		Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що зобов'язання через припис привести укладений діючий договір у відповідність до трудового законодавства є втручанням у внутрішню діяльність суб'єкта господарювання, а тому такий припис не може вважатися правомірним та підлягає скасуванню. 
		Згідно частини 2 статті 2 Кодексу законів про працю України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
		Відповідно до частини 1 статті 21 цього Кодексу трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін
		Частиною 3 статті 24 Кодексу законів про працю України передбачено, що укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Прийняття на роботу провадиться відповідно до штатного розпису підприємства, установи чи організації.
		У разі виконання робіт (надання послуг) не на підставі трудового договору, а відповідно до договору підряду (цивільно-правового договору), трудові відносини не виникають.
		Цивільно-правовий договір - це будь-який вид договору, що укладається відповідно до вимог цивільного законодавства. Порядок укладання договорів підряду (на виконання певних робіт) регулюється главою 61 Цивільного кодексу України.
		Відповідно до статті 837 цього Кодексу за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовник), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з передаванням її результату замовникові.
		Крім того, відповідно до пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110, трудова книжка - основний документ про трудову діяльність працівника. Тому запис про роботу за цивільно-правовим договором до трудової книжки не заноситься.
		Таким чином, позивач, як суб'єкт господарювання, вправі на власний розсуд організовувати виконання статутних завдань, в тому числі і шляхом укладення договорів цивільного-правового характеру. Зобов'язуючи позивача укласти трудовий договір, відповідач не врахував, що затвердження штатного розпису належить до компетенції  суб'єкта господарювання. В свою чергу, виникнення, зміна та припинення відносин між позивачем та фізичними особами зумовлена волевиявленням обох сторін і одна із них не вправі в односторонньому порядку змінювати умови, щодо яких досягнуто двосторонньої домовленості на врегулювання відносин на підставі цивільного законодавства.
		Враховуючи наведене, колегія судів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що зобов'язання через припис привести укладений діючий договір у відповідність до трудового законодавства є втручанням у внутрішню діяльність суб'єкта господарювання, а тому такий припис не може вважатися правомірним.
		При цьому, судами обґрунтовано залишено поза увагою ксерокопію договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, заяву ОСОБА_6 від 19 вересня     2012 року до прокуратури м. Стаханов, ксерокопію заяви ОСОБА_4 до Стахановського РВ від 06 вересня 2007 року, на підставі яких відповідачем було прийнято оскаржуваний припис, оскільки вони не вказують на наявність між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 трудових відносин.
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального та процесуального права.
		Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Тому колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
		Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
		у х в а л и л а :
		Касаційну скаргу головного державного інспектора праці Відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у Луганській області Територіальної державної інспекції з питань праці у Луганській області Шовікової Ірини Анатоліївни залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 березня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2013 року - без змін.
		Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.
		 
		 
		   Головуючий:                                                             Я.Л. Іваненко
		 
		 
		  Судді:                                                                       М.І. Мойсюк
		 
		 
		                                                                                          В.В. Тракало

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...